Розділ зовнішня політика І політика безпеки

Вид материала

Документы

Содержание 3.2. Політика безпеки 3.2.1. Організаційні питання національної безпеки і оборони 25 лютого 2010р.

Подобный материал:

• Зовнішня політика україни, 2166.87kb.
• План берестейській мирний договір та його наслідки для України. Гетьманський переворот., 186.27kb.
• Вплив націоналізму на зовнішню політику країн світу в ХХ столітті, 505.42kb.
• 1. Назва модуля, 29.89kb.
• Політика інформаційної безпеки ат «УкрСиббанк» (зовнішня), 61.8kb.
• Назва реферату: Монетарна політика І її інструменти Розділ, 221.08kb.
• Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів з курсу "Зовнішня політика України", 88.09kb.
• План Визначення політики. Політика як соціальне явище. Структура, мета, завдання, засоби, 208.45kb.
• «Політика -мистецтво, яке прямим плетінням з'єднує права мужніх І розсудли­вих людей,, 771.23kb.
• Науковий вісник Дипломатичної академії України. Випуск 2: Зовнішня політика І дипломатія, 76.48kb.

3.2. Політика безпеки

Перші 100 днів Президента В.Януковича ознаменувалися прийняттям ряду кардинальних рішень у сфері національної безпеки і оборони, що стосувалися, в першу чергу, коригування зовнішньополітичного курсу та організаційних змін.

Найбільш важливими рішеннями нової влади, що матимуть довготривалі наслідки для національної безпеки, стали підписання “Харківських угод” та відмова від стратегічного курсу на євроатлантичну інтеграцію. Неоднозначність оцінок стосовно доцільності, порядку підготовки, ухвалення та стратегічних наслідків цих рішень спричинили найбільший резонанс як в середині країни, так і за її межами.

Протягом 100 днів Президентом зроблені знакові заяви стосовно політики безпеки і оборони, зміст яких переважно відповідає його передвиборним обіцянкам. Водночас, окремі декларації або не були підкріплені відповідними рішеннями, або ухвалені рішення не відповідали зробленим деклараціям.

Діяльність нової влади у сфері безпеки і оборони аналізувалася за чотирма напрямами: організаційні питання національної безпеки і оборони; засади національної безпеки і оборони; Збройні Сили та їх фінансове забезпечення; військове співробітництво та міжнародна безпека. Аналізу підлягали не лише дії органів влади, але й знакові висловлювання офіційних осіб, що стосуються сьогодення та майбутнього у сфері національної безпеки та оборони.

3.2.1. Організаційні питання національної безпеки і оборони

Формування та реалізація політики нової влади у сфері безпеки і оборони розпочалися з 25 лютого 2010р. – після інаугурації та підпорядкування української армії новому Президенту – Верховному головнокомандувачу Збройних Сил (ЗС) та затверджена 11 березня Верховною Радою (ВР) нового складу Кабінету Міністрів (КМ), у т.ч. віце-прем’єра із силових питань В.Сівковича та Міністра оборони М.Єжеля.

До кінця березня кадрове оновлення керівного складу Міністерства оборони (МО) і ЗС в основному завершилося. Останні кадрові зміни відбулися 31 травня – звільнення з посади Начальника Генерального штабу (ГШ) генерала армії І.Свіди і призначення на неї генерал-лейтенанта Г.Педченка. 17 березня Розпорядженням КМ №460 затверджено склад Урядового комітету з питань національної безпеки, оборони, правоохоронної діяльності та роботи підприємств військово-промислового комплексу. Склад Комітету цілком відповідає потребам міжвідомчої координації діяльності та реформування сектору безпеки.

Указом Президента №506 від 6 квітня 2010р. визначено новий склад Ради національної безпеки і оборони України (РНБО). На думку Президента, “РНБО в найкоротші терміни має перетворитися на дієздатний орган, що координує роботу влади в секторі безпеки і оборони..., РНБО має ... цілком достатньо законодавчо визначених повноважень”²².

Відповідно до указу Президента “Про оптимізацію діяльності з розроблення наукових засад національної безпеки України” №471 від 2 квітня 2010р. ліквідовані: Інститут проблем національної безпеки, Національний інститут проблем міжнародної безпеки та Центр нормопроектного забезпечення діяльності Президента у складі Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД), а указами №495 і №496, відповідно – Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України та Міжвідомча комісія з питань підготовки України до вступу в НАТО. Науковий супровід здійснення повноважень Президентом і РНБО, а також реалізація головних завдань у сфері наукових досліджень ліквідованих інститутів покладаються на НІСД (Указ Президента №662 від 2 червня 2010р.).

У секторі безпеки і оборони у стислі терміни вибудована чітка президентська вертикаль. Водночас, існують суттєві застереження стосовно підбору кадрів на вищі посади та здатності нового керівництва ефективно забезпечити виконання функцій оборонного відомства, визначені законодавством. Особливо проблемними є факт і обставини призначення на посаду заступника міністра - директора департаменту надлишкового майна та земель О.Чепіцького, який за повідомленнями преси²³ (не спростованими) раніше мав серйозні проблеми з законом. Також, призначення на посаду Начальника ГШ цивільної особи (генерала запасу на момент призначення) та діючого політика (член Партії регіонів) суперечить законодавчим нормам і міжнародній практиці, за якою НГШ призначається з числа заступників або командувачів видів ЗС.

Наразі немає підстав для об’єктивної оцінки ефективності роботи нової команди, а з огляду на бюджетні ресурси, – для оптимістичних прогнозів.

Неаргументоване ослаблення інституційних засад євроатлантичного партнерства формально суперечить деклараціям про його підтримку на існуючому рівні, а в наступному може створити ризики ослаблення аналітичної підтримки та втрати міжвідомчої координації діяльності в цьому напрямі.

Пропонується, з метою запобігання зазначеним ризикам, зобов’язати Апарат РНБО формувати пропозиції до змісту державного замовлення на аналітичну продукцію НІСД, а також утворити при Апараті окремий підрозділ міжвідомчої координації з питань міжнародного співробітництва у сфері безпеки.