Geum.ru

Пугаченко Ольга Борисівна, к е. н., доцент, pugachenko olga@mail

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Михайленко Оксана Григорівна, магістрант, mihaylenkooks@ukr.net

Пугаченко Ольга Борисівна, к.е.н., доцент, pugachenko_olga@mail.ru

Кіровоградський національний технічний університет (Україна)


ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ


Формулювання актуальності та цілей дослідження. Суть управлінської діяльності полягає у впливі на процес через прийняття рішень. Необхідність управління пов’язана з процесами поділу праці на підприємстві і відокремлення управлінської праці від виконавчої.

Правильне управління повинно зрозуміло забезпечити належне здійснення зв'язків на підприємстві та створити умови для досягнення мети діяльності при найменших витратах.

Розробка структури управління представляє собою складний, тривалий і вельми тонкий процес. Методи, які слід при цьому використовувати, можуть змінюватись в залежності від проблем, що стоять перед кожним конкретним підприємством, тобто в залежності від того, чи йдеться про структуру абсолютно нового підприємства, що виникла в результаті злиття двох існуючих раніше підприємств, або про видозмінені структури давно існуючого підприємства. Методи розробки структури управління змінюються також залежно від країни, в якій знаходиться підприємство, і залежно від того, хто саме займається цією розробкою.

Сучасні темпи науково-технічного прогресу і розвиток технологій пред'являють нові вимоги до управління капітальною складовою виробничого потенціалу. При цьому, особливу увагу слід приділяти питанням, пов'язаним із забезпеченням відтворювання основних виробничих фондів, які на даному етапі характеризуються високим ступенем морального і фізичного зносу.

Крім управління виробничою діяльністю в ринкових умовах, підприємства повинні надавати все більшу увагу управлінню фінансовою діяльністю. Управління фінансо­вими потоками підприємства може значною мірою впливати на взаємостосунки з його контрагентами - постачальниками, споживачами, замовниками. Маніпуляції фінансовими активами значною мірою сприяють розширенню області маневрування коштами підприємства.

Останнім часом у вітчизняній економіці все більшу увагу приділяють процесам управління нематеріальними ресурсами, що обумовлено розвитком законодавчої бази, збільшенням різноманітності форм власності, процесами глобалізації і міжнародної інтеграції. Цей новий для наших економістів вид діяльності викликає необ­хідність застосування інших підходів до розпорядження правами на наявні об'єкти і ресурси [2, С.36]. Сучасний стан дослідження інституційних основ економіки дозволяє зробити висновок про те, що ефективне функціонування підприємств, і особливо крупних промислових комплексів, неможливе без урахування трансакційних витрат і пов'язаних з ними ефектів.

Питання вдосконалення системи управління підприємствами постійно перебувають у полі зору науковців. Про це свідчать суттєві теоретико-методичні здобутки попередників-дослідників та значна кількість дисертаційних робіт, які захищаються протягом останніх років. Проте, певне коло питань, все ще залишається невирішеним, особливо в частині прикладних аспектів для підприємств окремих галузей національної економіки. Саме з означених вище причин, ми вважаємо актуальним і доцільним вибір даної тематики дослідження.

Метою статті є виявлення і узагальнення проблемних питань управління підприємствами та розробка шляхів їх вдосконалення. Ми не зменшуємо надбання попередників та не претендуємо на беззаперечність запропонованого нами підходу, авторами даної статті висвітлено практичні пропозиції та рекомендації з удосконалення системи управління.

Виклад основного матеріалу дослідження. Ефективне управління суб’єктами ринкової економіки обумовлюється, насамперед, наявністю попередньо створеної бази даних. Така база дозволяє мати відповідну за якістю, обсягом і термінами інформацію, що необхідна для прийняття управлінських рішень. Збирання та обробка даних і подання їх у потрібному для прийняття управлінських рішень вигляді має бути побудована на загальних принципах, але в той же час, і індивідуалізована. Причиною такого підходу є відмінність структур суб’єктів економічної діяльності.

За часів централізованої планової економіки уніфікований, але не завжди ефективний, підхід до інформаційного забезпечення управління підприємствами був закріплений законодавчо. Метою діяльності було не скільки отримання прибутку, скільки виконання державних планів виробництва за натуральними показниками, тому підприємство, в разі збиткової діяльності, найчастіше отримувало дотації з боку держави і продовжувало функціонувати. Ринкові умови господарювання вимагають виконання інших вимог, що висуваються до баз даних управління, але, з іншого боку, незначний досвід в нових умовах господарювання, не дозволив поки що зробити відповідні узагальнення щодо підходів до їх створення.

Сучасна інформаційна система управління підприємством повинна забезпечувати її ефективне функціонування і давати змогу:

- автоматизувати інформаційні процеси внутрішнього документообігу, забезпечити оперативний доступ до зовнішньої інформації;

- комплексно вирішувати стандартні спеціалізовані завдання, проводити економічне прогнозування і аналіз у кожній окремій підгрупі проблем;

- проводити моделювання управлінських рішень, як найвищий критерій адекватності реагування в кожній окремій ситуації [5, с. 217].

Від ефективності інформаційного обміну залежить можливість паралельного виконання різних етапів діяльності і за потреби децентралізації управління. Ключові рішення удосконалення інформаційних систем управління підприємством приймаються шляхом визначення потреб і обсягів інформації в кожному конкретному випадку на окремому рівні управління..

Слід зазначити, що управління – це система, відповідно до якої здійснюється регулювання та контроль діяльності, тобто встановлюються цілі, визначаються засоби їх досягнення, а також забезпечується контроль за їх виконанням. Ефективне управління має створити потрібні стимули для досягнення запланованих в інтересах компанії та її акціонерів цілей і сприяти здійснення ефективного контролю, заохочуючи до більш раціонального використання ресурсів.

На більшості підприємств України впроваджено такі основні типи обліку: бухгалтерський і податковий.

Бухгалтерська звітність відображає зміни в активах і капіталі за звітний період лише шляхом фіксації залишків на бухгалтерських рахунках. Такий підхід унеможливлює, в значній кількості випадків аналіз причин і наслідків: структури активів та пасивів; взаємозв’язків певного активу з певним пасивом; визначення і напрямків використання прибутку;

Податковий облік тісно пов'язаний з бухгалтерським, але використовує правила нарахування і сплати податків, які також мають певні недоліки. Через відсутність грошових коштів на сплату податків за наявності їх у матеріально-уречевленій формі (наприклад, ведення обліку за методом відвантаження) для розрахунків із податківцями підприємство змушене звертатися за позиками.

Окреме місце в системі обліку на підприємстві займає управлінський облік, який передбачає отримання інформації, використання якої в управлінні сприятиме збільшенню прибутків. Для цього всі події основної діяльності реєструються і за цими даними регулярно складаються звіти як про діяльність з окремих напрямків, так і про діяльність в цілому. При цьому формати відповідних зведень і звітів підприємство розробляє самостійно, керуючись метою найбільшої зручності для використання в управлінні та враховуючи свій досвід щодо процедур взаємовідносин з отримання і обміну інформацією [5, с. 215].

Саме шляхом вдосконалення обліку можна значною мірою вирішити завдання створення бази даних для ефективного управління. З цією метою доцільно регулярно складати та подавати керівництву підприємства зведені звіти, до яких має включатись найбільш суттєва узагальнена (консолідована) і структурована аналітична інформація про господарську діяльність.

Наявність на підприємстві організованого в такий спосіб обліку дозволяє впровадити найбільш ефективний метод управління – бюджетування. Бюджетування – метод управління фінансовими ресурсами, який полягає в складанні, аналізі та контролі за виконанням фінансового плану, забезпечує відповідне планування руху матеріальних потоків, інвестицій та інших цінностей підприємства. Базою для цього є бюджет – погоджений та збалансований короткотерміновий план основної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства, який складається з бюджетів окремих підрозділів.

Важливу увагу при управлінні підприємством необхідно звернути також і на економічний аналіз його господарської діяльності. Успішне виконання виробничих і соціальних завдань, обґрунтування управлінських рішень у конкурентному середовищі України неможливі без чітко розробленої методології економічного аналізу. Економічний аналіз є визнаним в усьому світі інструментом обґрунтування господарських рішень. У сучасних умовах господарювання підвищуються вимоги до обґрунтованості рішень щодо управління персоналом та виробничо-фінансовою діяльністю підприємств. точність і достовірність інформації впливають на результати комплексних аналітичних досліджень.

Ми погоджуємось з Г.І. Купаловою, А.А. Ільєнко та Ю.С. Гринчуком, що зміст аналізу на різних стадіях, періодах і рівнях управлінської діяльності може бути неоднаковим, проте економічний аналіз, як комплексний і системний процес, повинен неодмінно включати такі три послідовні організаційні етапи: підготовчий, виконавчий та заключний. Кожен з цих етапів, у свою чергу, розділяється на ряд складових. У кінцевому підсумку це повинно створити організаційну структуру економічного аналізу на підприємстві.

Підготовчий етап ставить за мету створення сприятливих умов для раціональної організації аналітичного дослідження. Він включає в себе методичні та організаційні аспекти планування аналітичної роботи, які забезпечують її успішне здійснення, а саме: обгрунтування мети, завдань, об’єкта, предмету та користувачів аналізу; складання плану аналітичної роботи, в якому розкривається її зміст і напрям, а також розробка програми аналізу з визначенням його виду, форми, інструментарію; методичне забезпечення аналізу, яке включає в себе вибір видів методики, методів і прийомів аналізу, прогнозування, формування системи показників аналізу, рекомендації з послідовності дослідження.

Основний етап призначений для реалізації розроблених плану, програми, методик, способів аналізу шляхом обробки, зведення, групування та вивчення даних про хід і результати господарювання. Він включає в себе такі аналітичні та прогнозні заходи: збирання та перевірку правильності інформації; статистична обробка та узагальнення даних; аналіз і оцінка стану та ефективності діяльності об’єкта аналізу; факторний аналіз; виявлення резервів підвищення ефективності господарювання тощо.

При здійсненні заключного етапі, на основі економічного аналізу, готуються висновки та розробляються пропозиції щодо поліпшення фінансово-економічної діяльності підприємства [3, с.15-18].

Економічний аналіз існуючого стану господарювання, ефективності виробництва та здійснення на його основі прогнозних оцінок з наступним плануванням їх розвитку виступає важливим засобом управління підприємством. Від якості аналітичного дослідження залежить ефективність прийняття управлінських рішень та визначення стратегії розвитку підприємства в складних і нестабільних умовах сучасної економіки.

Висновки. Підсумовуючи вищезазначене можна зробити такі висновки:

- правильна організація управління повинна зрозуміло забезпечити належне здійснення зв'язків на підприємстві та володіти великою гнучкістю;

- організація економічної діяльності за часів централізованої планової економіки принципово відрізняється від умов функціонування у ринковій економіці, що вимагає розробки нових підходів до створення баз даних управління підприємством;

- ефективне управління базується на інформаційному та аналітичному забезпеченні, яке потребує попереднього впровадження відповідних систем обліку, звітності та обміну інформацією;

- система обліку та звітності, яка діє в Україні, не забезпечує повною мірою потреби керівництва підприємства в інформації для ефективного управління;

- вдосконалення обліку полягає, в тому числі в удосконаленні організації управління на базі бюджетування;

- економічний аналіз та здійснення на його основі прогнозних оцінок з наступним плануванням їх розвитку виступає важливим засобом управління підприємством.


Список використаної літератури
  1. Економічний аналіз: Навчальний посібник / за ред. проф.. Ф.Ф.Бутинця. – Житомир: ПП «Рута», 2003. – 680 с.
  2. Кендюхов О. Сутність і зміст організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства / Економіка України – 2005. – №2. – С. 33-41.
  3. Купалова Г.І., Ільєнко А.А., Гринчук Ю.С. Удосконалення методології економічного аналізу в системі управління / Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – №7. – С.14-19.
  4. Мних Є. Економічний аналіз у системі антикризового управління підприємством /Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. – №6. – С.33-37.
  5. Чередніченко Ю. В. Організація обліку та аналізу з метою забезпечення ефективного управління / Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №1. – С.215-219.