Cols=5 gutter=19> Основні категорії менеджмету
| Вид материала | Документы |
- Cols=2 gutter=24> 2007/№3 Засновники, 2007.95kb.
- Тема: Предмет та основні категорії педагогіки, 1014.76kb.
- Cols=2 gutter=47> пбоюл кошмак, 159.62kb.
- Cols=3 gutter=38> Список улиц г. Пскова, 135.43kb.
- Cols=2 gutter=47> Новосибирский государственный драматический театр, 132.78kb.
- Cols=2 gutter=24> 2005/№2 Засновники, 2193.94kb.
- Cols=2 gutter=99> I. Организаторы конференции, 311.66kb.
- Cols=2 gutter=24> 2004/№2 Засновники, 2407.74kb.
- Cols=3 gutter=155> 01. 09. 2008 г. Мебель для директора ООО «КонТек», 114.48kb.
- Cols=2 gutter=24> 2005/№4 Засновники, 2823.78kb.
12.
"Повчання" Володимира Мономаха
"Повчання" Володимира Мономаха (1053—1125), у ньому фактично намальована ідеальна картина необхідного для країни управління підданими. Автор закликає своїх "дітей" до працьовитості, відповідальності, контролю за станом справ, са.мостійності, вивчення того, чого не знаєш. Дружину свою князь закликав до доброго ставлення до населення країни. Особлива увага відповідно до "Повчання" мала приділятися "гостям", оскільки вони понесуть по світу гарну або погану поголоску про країну.
"Повчання" містиь також поради широкого соціального значення —- "не забувати бідних, сиріт і вдів, не дозволяти сильніш погубити людину". В іншому документі Володимира Мономаха, відомому Статуті 1 113 р., виявляється зв'язок обмежень свавілля пана стосовно закупа з обмеженнями лихварства (установлення рівня відсотка). Вони свідчать про спроби державної (княжої) влади регулювати відносини між закупами та їхніми хазяями, а також лихварями та їхніми боржниками. Ми бачимо, князі періоду Київської Русі визначали й обгрунтовували певні правила управління господарством, спрямовані на зміцнення пануючої в країні системи.
13.
Менеджмент в епохи індустріалізації
Феодальна система господарювання, вікова влада церкви не сприяли розвитку індустріального суспільства. Зміни в поглядах, що відбулися у період реформації, привели до визнання необхідності одержання людьми винагороди за земні страждання і до розуміння необхідності такої політичної системи, яка сприяла б свободі особи. Відповідно до вчення прогресивних філософів-політиків XVI—XVII ст. (Ж.-Ж. Руссо, Дж. Локк та ін.) дана система, новий цивільний порядок можуть існувати лише за таких умов: 1) якщо люди будуть жити за природними законами розуму, а не за правилами або примхами правителя; 2) якщо суспільство буде побудовано на приватній власності.
Ці умови, на думку вчених, гарантують людям права на життя, свободу і щастя. Щоб забезпечити їх, люди погоджуються на створення урядів для управління суспільством. Водночас, як виявилося, ці умови забезпечили розвиток етики ринку і товарно-грошових відносин в економіці, сприяли розвитку особистих стимулів і справедливості, створили тверду соціально-політичну основу . для промислового зростання у XIX ст. Але поки що економічна думка не потребувала глибоких пояснень примітивно організованого виробництва аграрного суспільства, основними факторами якого були земля і праця. Капітал і одержуваний на нього дохід (прибуток) ігнорувалися. Управління (менеджмент) як чинник ефективності організації виробництва не розглядалося ні З погляду практики, ні теорії. Воно перебувало "у сонному стані середньовічного спочинку ".
14.
Школи менеджменту: пердставники та основні концепції
У науковій літературі описано багато шкіл (концепцій) менеджменту, а також підходів до його дослідження, які відіграли велику роль у розвитку теорії і практики управління.
Що стосується сутнісних характеристик цих шкіл, то докладно ми їх розглянемо пізніше. Тут же лише назвемо їх у хронологічному порядку.
1. Школа наукового управління (1885—-1920). Основні представники: Фредерік У інслоу Тейлор, Френк і Ліліаи Плбрет. Вивчали управління виробництва на низовому рівні, а не в цілому.
2. Адміністративна школа в управлінні (1920—1950) Основні представники: Анрі Файоль, Лінделл Урвік, ДжеЙмс Муні. Досліджували управління стосовно всієї організації, а не окремої її частини.
3. Школа людських відносин (1930—"1950). Основні представники: Мері Паркер Фоллет і Елтон Мейо. У 1950-х роках трансформувалася в школу поведінкових наук (Дугаас Макірегор, Герберт Саймон, Девід Макклелланд та ін.).
4. Наука управління, або кількісна школа (1950 — до сьогодення).-Особливо швидкого розвитку ця школа набула в другій половині XX ст., коли з'явилися комп'ютери і відповідна освіта в менеджерів.
Кожна школа — це сукупність концепцій щодо розуміння сутності, принципів, функцій і методів менеджменту як організації управління і як процесу прийняття управлінських рішень на основі цілі, програми дій, інформації тощо. Саме в цьому полягають їхня спільність, відмінність і водночас історична значущість для розвитку теорії і практики менеджменту.
15.
Внесок шкіл управління у розвиток теорії менеджменту.
Кожна школа — це сукупність концепцій щодо розуміння сутності, принципів, функцій і методів менеджменту як організації управління і як процесу прийняття управлінських рішень на основі цілі, програми дій, інформації тощо. Саме в цьому полягають їхня спільність, відмінність і водночас історична значущість для розвитку теорії і практики менеджменту.
Так, школа наукового управління розробила принципи і методи організації праці, що завжди сприятимуть підвищенню продуктивності праці й ефективності роботи підприємства. Адміністративна школа відома в історії менеджменту розробкою принципів і функцій управління як універсального процесу. Вони і сьогодні залишаються необхідними умовами, без дотримання яких ефективне управління організацією неможливе. Через теоретичну близькість і величезну значущість ці дві школи в західній літературі не без підстав часом об'єднуються в одну — класичну.
Внесок школи людських відносин у теорію менеджменту пов'язаний із розробленням наукових основ вирішення проблем людського фактора в організації, умінням ефективно управляти поведінкою людей. Суть кількісної школи полягає в дослідженні окремих операцій і моделей, що допомагає з'ясувати і зрозуміти складну конкурентну ситуацію. Ця школа спирається на економіко-математичні методи.
Постійний прогрес економіко-математичних методів є передумовою виникнення нових підходів до планування й організації виробництва. Водночас, широке їх застосування переконливо свідчить про те, що управління — це не тільки мистецтво, а й наука. Напевно, тому в спеціальній літературі кількісну школу іноді називають наукою управління.
16.
Школа наукового управління.
Школа наукового управління (1885 1920) (Ф.Тейлор, Ф, Л. Гілберт, Г. Гантт).
Поява школи наукового управління пов'язана передусім з теоретичною і практичною системою управління Ф. Тейлора. Проводячи паралель, можна сказати, що як теорія А. Сміта дала початок всім гілкам політекономії, так і система Тейлора всьому подальшому менеджменту.
Внесок школи наукового управління:
1) Використання наукового аналізу для визначення кращих способів виконання задачі.
2) Відбір робітників, які найкраще відповідають вигодам, забезпечення їх навчання.
3) Забезпечення робітників ресурсами, необхідними для виконання завдань
4) Систематичне і правильне використання матеріального стимулювання для підвищення продуктивності
5) Відділення планування від самої роботи.
Переваги методів ШНУ:
1) Виправдана висока заробітна плата
2) Демонстрація важливості відбору і навчання робітників
3) Проведення наукового аналізу виробничих завдань
Недоліки:
1) Неврахування соціального аспекту, зростання потреб працівника
2) Ігнорування ідей робітників
3) Ігнорування індивідуальних якостей робітників
17.
Тейлор «Принципи наукового управління”
Тейлор був не вченим – дослідником, а практиком: спочатку робітником, потім менеджером і головним інженером. У Тейлора не було спеціальної підготовки у сфері менеджмента, але були гарні знання життя робітників і досвід управлінської діяльності.
Т визначив 2 основні завдання м-нту: 1) забезпечити найб процвітання підприємцям, 2) зростання добробуту кожного робітника.
Основні принципи концепції Т були визначені у його праці »Принципи наукового управління»
1.заміна емпіричних заходів науковими дослідженнями елементів роботи
2.розробка оптимальних методів здійснення роботи на основі наук вивчення витрат часу, зусиль, рухів, розробка норм витрат часу, необхідність слідувати визначеним стандартам
3.необхідність кожному менеджеру здійснювати підбір,навчання і розстановку робітників на ті місця, де вони можуть принести найб користь, встановлювати для робітників завдання, розподіляти матеріальні ресурси, зібезпечувати їх раціональність витрачання, мотивувати високу продуктивність, здійснювати контроль за досягнутими результатами.
1.Планування і підготовка робіт
2.Розробка точних інструкцій кожному робітнику, в яких по кожній роботі наводиться опис оптимальних методів її виконання
3.Відрядно-преміальна с-ма оплати праці
4.Розмежування виробничої та адміністративної діяльності
Т виходив з того, що науковий менеджмент не припускаєзмішування філософії менеджменту та механізму його реалізації, до якого він відносив: хронометраж, стандартизацію знарядб праці та інструментів, упровадження відділів планування, розроблення інструкційних карток для робітників, видачу значної премії за успішне виконання завдання, диференціацію тарифів, класифікацію засобів виробництва, розроблення с-ми послідовності дій.
Недоліки :
- відсутність системності у дослідженні
- не розглядав зовн середовище
- ігноруванн людського фактору
переваги
+ впровадження раціоналізації і нормування праці
+ розробка с-ми стимулювання
+ розробка стандартів
+ визначення управління як самостійної науки.
18.
Генрі Емерсон «12 принципів»
Він використовував принципи трудової д-сті стосовно б-я вир-ва, незал від роду його д-сті.
Розробив 12 принципів продуктивності:
- наявність чітко встановлених цілей чи ідеалів як передумова ефективної роботи
- наявність здорового глузду у б-я роботі
- можливість отримати кваліфікованої поради
- утримання суворої дисципліна на основі стандартних інструкцій повного і точного обліку використання с-ми винагород
- справедливе ставлення до персоналу
- своєчасний повний та постійний облік
- регулювання виробництва
- планування робіт
- нормування операцій на основі раціоналізації способу їх здійснення
- нормалізація умов праці
- наявність розроблених інструкцій і стандартів у письмовому вигляді
- наявність раціональної с-ми оплати праці за збільшення її продуктивності.
Ідеалом впровадження принципів є повне усунення втрат.
Також він поділив працю на напружену та ефективну, та приділяв велику увагу принципу штабного управління: штабний персонал володіє спеціальними знаннями, необхідними для лінійних працівників в процесі прийняття управлінських рішень,
19.
Розвиток тейлоризму Г.Гант. Ф. Та Л. Гілберти. Г.Емерсон.
Одним із найбільших прихильників Тейлора був Г.Гант, який працював з ним у деяких компаніях. Г.Гант інтенсивно використовував в оперативному управління графічні методи, відомі нині як “графіки Ганта”. Гант розпочав виробниче календарне планування на сучасній технічній основі. Пізніше Гант у своїх дослідженнях приділяв велику увагу соціальним аспектам бізнесу і менеджменту.
Подружжя Френк та Ліліан Гілберти. Ф.Гілберт сам працював на будівництві і переконався на власному досвіді в значимості проблем повільного темпу і непередбачуваного обсягу робіт. У дослідженнях оптимальних рухів робітника при виконанні певних завдань він широко використовував фотографії. Ф.Гілберт робив особливий акцент на обов’язках роботодавця по забезпеченню робочого процесу (необхідність відповідного обладнання, такого як підмістки необхідної висоти, своєчасна доставка матеріалів). Його опублікована в 1909 р. робота “Вивчення рухів” являла собою скрупульозне посібник по організації процесу кладки цегли, метою якого була пропаганда необхідності зменшення кількості непотрібних рухів камінщика, що дозволяло зменшити втому. Ф.Гілберт стверджував, що якщо звичайний метод кладки цегли складається з 18 рухів, то його – лише з 5. Він також запропонував відповідну методику навчання робітників правильній схемі праці – правил, схем, інструкцій, які описували послідовність кожного руху, дозволяли учням отримувати високу зарплату після декількох днів навчання і оберігали новачків від непотрібних експериментів.
Л.Гілберт приділяла основну увагу психологічним аспектам менеджменту, відстоюючи принципи благополуччя кожного робітника. Вона була прихильницею ідей наукового менеджменту, вважаючи, що при правильному застосуванні вони дозволяють людям повністю використати свій потенціал. За допомогою детальної розробки систем, строгого відбору, продуманої підготовки і необхідного обладнання робітного могли б відчути самоповагу і гордість. В “Психології менеджменту” (1914) Л.Гілберт відмічала, що публічно чудово виконане завдання розвиває у робітника почуття гордості і собою, і своєю роботою. На звинувачення в тому, що науковий менеджмент перетворює робітників у механізми, вона відповідала наступне. Успішний науковий менеджмент сприяв розумінню того, що робітник – “людина зацікавлена”; не варто розраховувати, що він застосує до виконання завдання максимум зусиль до того моменту, доки його зацікавленість не буде задоволена. До тих пір, поки робітник не знає цілі роботи, яку йому доручили, його ментальні можливості не будуть сприяти її виконанню
Ф. та Л. Гілберти вважали, що знайомство робітників з результатами досліджень часу і рухів, і, звичайно, всім апаратом наукового менеджменту сприяло б підвищенню морального духу робітників, принесло б їм очевидні матеріальні вигоди і продемонструвало, що управлінці турбуються про їх благополуччя, а самі робітники діяли як треба.
20.
Генрі Форд – інженер, промисловець, винахідник один з засновників автомоб промисловості. Основною цілью Форда стало перевтілення автомоб. З предмету розкоші в предмет першої необхідності.
В 1913 р застосував конвеєр у процесі вир-ва. Його праці «Сьогодні і завтра» «Моє життя і робота» «Рух уперед»
Основні принципи вир-ва: - максимальний поділ праці, - широке використання високо продуктивного спеціалізованого обладнання, - розміщення обладнання за ходом технологічного процесу, - регламентований ритм вир-ва продукції, - механізація транспортних операцій. На основі цих принципів стало можливим створення потокового вир-ва і нагляду майстра за робітниками. Він вперше відділив основну роботу від її обслуговування. Значну роль приділив внутрішній організації планування і контролю за якістю продукції.
21.
Адміністративна або класична школа управління (1920-1950).
Розвиток адміністративної школи відбувався у двох напрямах: раціоналізація виробництва і дослідження проблем управління. Головна увага представників класичної школи - ефективність стосовно роботи організації загалом. Метою цієї школи було створення універсальних принципів управління, реалізація яких обов'язково приведе до успіху. Тут можна виділити роботи Гаррінгтона Емерсона, Анрі Файоля , Ліндолла Урвіка, Макса Вебера, Генрі Форда.
М. Эмерсон в своїй головній праці «Дванадцять принципів продук-ності» розглядає і формулює принципи управління підприємствами, причому обгрунтовує їх прикладами не тільки промислових організацій.
Анрі Файоль зробив величезний внесок в науку управління. Він розробив загальний підхід до аналізу діяльності адміністрації і сформулював деякі, суворо обов'язкові принципи управління. Особливу увагу Файоль приділяв складанню плану і прогнозу.
Якщо Файоль досліджував функціональний аспект менеджменту, то Макс Вебер розвивав інституціональний аспект Його основна робота, «Теорія суспільства і економічна організація», присвячена аналізу проблеми лідерства і бюрократичній структурі влади в організації.
Вебер виділяє три основних типи організацій в залежності від характеру влади, якою володіє керівник: харизматический, традиційний і ідеальний (або бюрократичний).
Класична теорія обгрунтовує важливість ефективного менеджменту; вона дала змогу закласти основу для подальших теорій та підходів. З іншого боку, ці ранні теоретики часто застосовували спрощенний підхід до менеджменту і їм бракувало розуміння людського чинника організаційт.
22.
«14 принципів Файоля»
Файоль сформулював 14 принципів , які пов”язані з адміністративною діяльністю:
Поділ праці: виконання роботи, великої за об”ємом і кращою за якістю при тих же витратах зусиль. Повноваження і відповідальність: перше – це право розпоряджатись ресурсами підприємства, а друге – це зобов”язання виконувати завдання і забезпечувати їх задовільне вирішення. Дисципліна: досягнення виконання узгоджень між фірмою і працівниками, включаючи покірливість. Єдинство розпорядження: вказівки і розпорядження отримувати від свого безпосереднього керівника. Єдинство керівництва: один керівник і єдиний план для сукупності операцій, що мають спільну мету. Підпорядкування власних інтересів загальним. Винагорода. Централізація: співвідношення між централізацією та децентралізацією. Все, що направлене на зростання ролі підлеглих – децентралізація, а що направлене на їх зниження – централізація. Скалярний ланцюг: ланцюг начальників від самого виского до самого найнижчого рівня. Порядок: кожний робітник повинен мати своє місце забеспечене всім необхідним. Керівник повинен знати добре своїх підлеглих та їх потреби. Справедливість: співвідношення доброти і правосуддя. Стабільність персоналу: плинність кадрів характерезує погану роботу управлінського складу персоналу. Ініциатива: проявлення в кожному робітникові усердий та енергії в усіх начинаннях. Корпоративний дух: сила підприємства в єдності всіх працівників підприємства.
23.
Теорії орг-ції та упр-ня у працях Файоля
Класична чи, адміністративна школа в управлінні (1920-1950р). Родоначальник: Анрі Файоль (1841-1925), один із засновників теорії управління. Представники займалися розробкою підходів до вдосконалення управління організації в цілому. Основна праця А. Файоля є “Загальне і промислове управління”, (1916р). В основі концепції Файоля лягло положення, що будь-яке підприємство має два організма: матеріальний і соціальний. Перший включає працю, засоби праці і предмети праці в їх сукупності, під другим він розумів відношення людей в процесі праці.
На його думку адміністрування складає 6 основних груп операцій управлінської діяльності: 1) технічна ( виро-во, виго-ня, переробка); 2) комерціййна (закупівля, продаж, обмін); 3) фінансова (залучати капітал та ефективне управління ним); 4) Страхові(захист майна); 5) облікова (балансові відомості, витрати вир-ва, статистика); 6) аміні-вна ( план-ня, орга-ція, розпо-ня, координація і контроль).
Він визначив, що дяльність з управління включає в себе 5 обов”язкових функцій:
планування : виражається в розробці програм дій підприємства по технічним, фінансовим, комерційним та інших операцій на перспективу. Організація : розуміється забезпечення його всім необхідним для роботи: сиро-ю, обла-ням, капіталом, персоналом. Виділяє мат. І соц Розпорядження: метою є найбільшої користі та вигоди з підлеглих керівнику працівників в інтересах підприємства в цілому. Координування: досягнення відповідності і узгодженності між різними частинами підприємства шляхом встановлення раціональних зв”язків в виробництві. Контроль: перевірка виконання у відповідності з приянятою програмою.
24.
Послідовники Файоля – Ліндел Урвік, Джеймс Муні, їх наукові погляди.
Помітний внесок у розвиток класичної школи зробили Дж. Муні та А.Рейлі. В 1939 році ними опублікована праця “Принципи организації”. якій вони дали загальне визначення поннятя організація як одна із форм об”єднання людей для досягнення спільної мети. Вони відмічали, що без досягнення мети не може ефективно функціонувати жодна організація, в том числі у сфері бізнеса. Досягнення мети потребує взаєморозуміння. Тому керівництво фірми повинно передусім піклуватись про сприятливий клімат в організації і направляти її на досягнення всіх зусиль робітників.
Ліндон Урвік. (“Елементи адміністрації”.) Він приділив увагу розробці основних функцій адміністрування: планування, організацію, укомплектування штату, керівництво, координацію, звітність і складання бюджету. Ним розроблені принципи побудови формальної організації: Відповідність людей структурі. Створення спеціального і “генерального” штабу. Основна функція спеціального штабу- розробка рекомендацій для керівника організації. Основна функція “генерального” штабу – підготовка і передача наказів керівника, контроль поточної роботи, надання допомоги керівнику в координації дій штабних спеціалістів. Співставлення прав і відповідальності. Діапазон контролю (число осіб, які безпосередньо підлеглі керівнику). Спеціалізація. Існують три типи спеціалізації управлінських працівників: за ознакою мети, операцій, типу споживача чи географічні ознаки. Визначеність діяльності організації.
Урвіку належить формулювання принципу “діапазон контролю”, під яким розуміється кількість осіб, якими ефективно може управляти керівник (норма керованості - не більше 5-6 чоловік).
Г. Черч (“Основи управління виробництвом”):приділяє увагу структурним питанням виробництва і управляння на підприємстві, а також вніс вклад у розробку загальних правил організації праці (хоча в цій області він повторив своїх попередників і нічого нового не створив).
Виробництво, на думку Черча, це синтез проектування, обладнання, розпорядження, обліку і оперування.
Проектування визначає форми, розміри і властивості продукції, тобто проектування конструкції віробів, які виготовляються. Функція обладнання - оснащення підприємства основними фондами, а також побудови генерального плану підприємства, техніку безпеки, розміщення обладнання. Під розпорядженням Черч розумів координацію всіх інших функцій, а також спостереження за їх виконанням. Облік – є функція відображення встого, що відбувається на підприємстві. Черч виділяв два види обліку – технічний і бухгалтерський. Завданням оперування є здійснення самого процесу виробництва, тобто перетворення сировини і матеріалів в готову продукцію.
25. Бюрократія М. Вебера
Розробивши "ідеальний тип" адміністративної організації бюрократії, Вебер запропонував такі основні її елементи:
1. Поділ праві, відповідно до якого вся діяльність, необхідна для досягнення цілей організації, розчленовується на елементарні, найпростіші операції. Це створює умови для чіткого визначення відповідальності кожного члена організації за ефективне виконання своїх обов'язків.
2. Ієрархія влади, що формує ланцюг наказів або посадовий принцип. Відповідно до цього принципу кожний службовець в адміністративній ієрархії відповідає перед вищестоящою особою не тільки за свої рішення і дії, а й всіх підлеглих йому осіб, для того, щоб відповідати за роботу останніх, він мусить мати авторитет, владу над ними, давати накази, яким вони повинні підкорятися.
3. Система правил, що регулює діяліність організації. Правила являють собою стандарти й інструкції, що забезпечують одноманітність у здійсненні кожного завдання, незалежно від того, хто зайнятий його виконанням, а також визначає відповідальність індивідуальної діяльності.
4. Формалістична безособовість керівника. Ідеальний керівник управляє організацією відповідно до раціональних стандартів, не допускаючи втручання особистих міркувань і емоцій. Якщо в керівника складається певне яскраво виражене (негативне або позитивне) ставлення до того або іншого підлеглого, або клієнта, то воно неминуче вплине на його офіційні рішення і, як правило, зашкодить справі. Отже, усунення особистих міркувань у службових справах є
необхідною передумовою їхньої ефективності. Неупередженість сприяє однаково справедливому ставленню до всіх працівників, а отже, і розвитку демократичних принципів в адміністрації.
5 Служба в бюрократичній організації грунтується на тому, що всі її члени відповідають за кваліфікацією технічним вимогам посади, яку обіймають. Така відповідність визначається за допомогою офіційних іспитів, а досягається в результаті спеціальної підготовки, навчання. У цьому полягає суть системи "просування" по службі адміністративних працівників. Разом із відповідною заробітною платою прагнення "зробити карєру" розвиває "корпоративний дух" серед службовців, стимулює їхню інтенсивну діяльність в інтересах організації.
Необхідно підкреслити, що термін "бюрократія" Вебер розумів не так, як він тлумачиться в наш час. З технічної точки зору бюрократичний тип адміністративного устрою був для нього найдоцільнішим для здійснення безпосереднього контролю за діяльністю і людьми. Ця система устрою переважала будь-яку іншу "за своєю точністю, стійкістю, суворістю дисципліни і надійністю ".