Geum.ru

Тя України, який з кожним етапом наповнюється новими даними, вивіреними вченими, що приймали участь у виконанні IV етапу Кадастру рослинного світу флори України

Вид материалаДокументы

Содержание


Види судинних рослин Східного Полісся, занесені до національних Червоних книг
D. intermedia
Linnaea borealis
RE (regionally extinct)
VU (vulnerabl)
NT (near threatened)
Подобный материал:
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   40


Дані наведеної таблиці демонструють, що список регіонально рідкісних видів рослин Житомирської області включає 153 види судинних рослин. В тому числі: категорії 0 – 16 видів (10,5% загальної чисельності регіонально рідкісних видів), категорії 1 – 51 (33,3%), категорії 2 – 39 (25,5%), категорії 3 – 46 (30,1%), категорії 4 – 1 вид (0,7%). Загалом, перелік рідкісних видів судинних рослин Житомирської області (види всіх категорій охорони) включатиме 259 видів (15,9%) флори області.

Особливої уваги вимагають в області пошуки видів категорії 0, у своїй більшості це лучно-степові та степові види на північній межі проширення – Hyacinthella leucophaea, Ranunculus illyricus, Linum austriacum, L. flavum, Ornithogalum kochii, Salvia nutans, а також окремі скельні та болотні види. Серед регіонально рідкісних звертає на себе увагу значна кількість дуже рідкісних видів (категорії 1), які збереглися в області лише у 1-2 локалітетах та потребують спеціальних заходів охорони.

Окремо слід розглянути забезпеченість охороною регіонально рідкісних видів судинних рослин в об’єктах природно-заповідного фонду Житомирської області. Проведений нами аналіз продемонстрував, що 54,2% регіонально рідкісних видів на Житомирщині відсутні в об’єктах ПЗФ області, в першу чергу це стосується видів категорії 1; 26,8% видів охороною забезпечені частково (наявні переважно в 1-2 невеликих об’єктах ПЗФ) і лише 19% – охороною забезпечені задовільно, переважно це види категорії 3. Таким чином, з наведених вище даних випливають нагальні завдання по оптимізації мережі природно-заповідного фонду Житомирської області з метою збереження фітогенофонду регіонально рідкісних видів.


Висновки
  1. Список регіонально рідкісних видів рослин Житомирської області включає 153 види судинних рослин.
  2. Регіонально рідкісні види області за категоріями рідкісності поділяються таким чином: категорія 0 –10,5% загальної чисельності видів, категорія 1 –33,3%, категорія 2 –25,5%, категорія 3 –30,1%, категорія 4 – 0,7%.
  3. Загалом, перелік рідкісних видів судинних рослин усіх рангів охорони у Житомирській області включатиме 259 видів (15,9%) флори області.
  4. На Житомирщині 54,2% загальної кількості регіонально рідкісних видів відсутні в об’єктах ПЗФ області; 26,8% видів охороною забезпечені лише частково і 19% – забезпечені задовільно.


Список використаної літератури

Андрієнко Т.Л. Рідкісні види судинних рослин Українського Полісся // Укр. ботан. журн. – 2008. – Т. 65, №3. – С. 666-672.

Европейский Красный список растений, находящихся под угрозой исчезновения в мировом масштабе. – Нью-Йорк, 1992. – 185 с.

Загальний перелік рідкісних та зникаючих видів судинних рослин Житомирської області, які потребують охорони. – Додаток 1 до рішення Житомирської обласної ради від 15.08.2008 р. № 641 – Житомир, 2008. – 9 с.

Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979 рік). – Київ, 1998. – 76 с.

Орлов О.О. Сучасний список рiдкiсних судинних рослин Житомирської областi // Велика Волинь: минуле i сучасне. – Тез. мiжнар. наукової краєзнавч. конф. (м. Житомир, 9-11 вересня 1993 р.). – Житомир, 1993. – С. 226-228.

Орлов О.О. Рідкісні види рослин Житомирської області // Довідник природних ресурсів Житомирщини. – Житомир, 1993. – С. 76-82.

Орлов О.О., Сіренький С.П, Подобайло А.В., Сесін В.А. Заповідна Житомирщина – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – 196 с.

Орлов О.О. Рідкісні та зникаючі види судинних рослин Житомирської області. – Житомир: Вид-во «Волинь», ПП «Рута», 2005. – 296 с.

Природно-заповідний фонд Житомирської області / Укладачі О.Я. Поліщук, Л.В. Михайловський. – Житомир: Облполіграфвидав, 1982. – 20 с.

Червона книга Української РСР / Під ред К.М. Ситника. – К.: Наук. думка, 1980. – 499 с.

Червона книга України. – Т. 2. Рослинний світ / Під заг. ред. Ю.Р. Шеляга-Сосонка. – К.: Українська енциклопедія, 1996. – 608 с.

Червона книга України. Рослинний світ / Під заг. ред. Я.П. Дідуха. – К.: Вид-во „Глобалконсалтинг”, 2009. – 912 с.

List of rare, threatened and endemic plants for the countries of Europe. – Compiled by the IUCN Threatened Plants Committee Secretariat, at the Royal Botanic Garden Kew. – Kew, 1976. – 186 p.


Види судинних рослин Східного Полісся, занесені до національних Червоних книг


Лукаш Олександр Васильович

Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка; 14013, Чернігів, вул.Гетьмана Полуботка, 53; lukash@cg.ukrtel.net


Аутфітосозологічний напрямок не втрачає своєї актуальності. Тому національні Червоні книги періодично оновлюються з врахуванням загальноприйнятих міжнародних принципів та критеріїв визначення статусу рідкісних та зникаючих видів, а також сучасних даних про їх поширення. У Російській Федерації нині діючим є перше видання «Красная книга РСФСР» [8]. У Республіці Білорусь та Україні побачили світ треті видання Червоних книг відповідно у 2005 р. [7] та 2009 р. [15]. При відборі видів до третього видання Червоної книги України, вітчизняні вчені [1] керувалися міжнародними критеріями. У роботі над новим виданням Червоної книги України, крім критеріїв природної та антропогенно обумовленої рідкісності, слід застосувати критерій міжнародної пріоритетності.

За результатами власних польових досліджень, гербарними та літературними даними наводимо характеристику еколого-ценотичних умов місцезростань, особливості поширення на Східному Поліссі, що охоплює Лівобережжя Дніпра у межах Білорусі, України та Росії, та лімітуючі фактори для видів, які занесені до Червоних книг двох або трьох держав. 3 1315 видів судинних рослин Східного Полісся, до існуючих видань Червоної книги України внесено 61 вид, Білорусі – 80, Росії – 15.

Allium ursinum L. на Східному Поліссі вид виявлений у 16 локалітетах, трапляється у вільхових, вільхово-ясенових лісах, які належать до асоціації Ficario-Ulmetum minoris Knapp. 1942 em. J.Mat. 1976, рідше у дубово-соснових, грабово-дубових та дубових лісах союзу Carpinion Issler 1931, де виступає домінантом пізньовесняних синузій. На Східному Поліссі популяції A. ursinum у регіоні характеризуються незначною площею, малою щільністю, лівосторороннім спектром з максимумом на проростках або ювенільних особинах і є інвазійними [12]. Лімітуючі поширення виду фактори (вирубування лісів, випас худоби, масовий збір) на Східному Поліссі не мають місця.

Anacamptis coriophora (L.) R.M.Bateman, Pridgeon et M.W.Chase (Orchis coriophora L.) на Східному Поліссі перебуває на північно-східній межі ареалу. Дуже рідко трапляється в заплавах річок Дніпро, Десна, Сож та їх приток, пра-долині Дніпра Замглай на лужних, нейтральних або слабо кислих заболочених ґрунтах на заболочених луках з розрідженим різнотравно-злаковим травостоєм в угрупованнях, що належать до союзу Filipendulion ulmariae Segal 1966. У місцезростаннях Anacamptis coriophora найчастіше трапляються Filipendula ulmaria (L.) Maxim., Valeriana officinalis L., Lysimachia vulgaris L., Euphorbia palustris L., Stachys palustris L., Lythrum salicaria L., Geranium palustre L. У місцезнаходженнях рідкісного виду слід заборонити або обмежити антропогенний вплив; рекомендується періодичне сінокосіння (1 раз на 3 роки) та цільова оптимізація місцезростань (періодичне вирубування чагарників) .

Anacamptis palustris (Jacq.) R.M.Bateman, Pridgeon et M.W.Chase (Orchis palustris Jacq.). Виявлені останнім часом місцезнаходження на Східному Поліссі знаходяться в південній частині регіону в заплаві Десни (від м. Остер до с. Надинівка Козелецького р-ну Чернігівської обл.) [14]. Трапляється на болотистих луках на погано аерованих, багатих на гумус і збіднених на азот, лужних ґрунтах зі слабким засоленням. Лімітуючим факторм поширення виду у регіоні є зниження рівня ґрунтових вод та підвищення рекреаційного навантаження.

Botrychium virginianum (L.) Sw. на Східному Поліссі перебуває на південно-західній межі ареалу. вільшняків У Нерусо-Деснянському Поліссі відомо сім популяцій виду, що налічують до 10 особин, приурочених до вологих листяних та мішаних лісів поблизу вільшняків [6]. Останнє місцезнаходження цього види ми виявили 28.05.2006 разом з Раком О.О. та Попругою В.М. в урочищі “Пушкарівське” Ріпкинського р-ну Чернігівської обл. у осичнику з переважанням неморальних видів. Так само, як і у заповіднику “Брянський ліс” [3] у виявленому місцезнаходженні разом з B. virginianum росли рідкісні види Listera ovata (L.) R. Br., Ophioglossum vulgatum L., а неподалік – Cypripedium calceolus L. Вид має уповільнений розвиток заростків, надзвичайно чутливий до будь-яких порушень умов існування, має низьку конкурентноздатність (витісняється з густого травостою).

Carex umbrosa Host – реліктовий вид, який на Східному Поліссі перебуває на східній межі ареалу. Популяції C. umbrosa у регіоні наших досліджень (по 1-2 на території усіх трьох держав) приурочені до світлих листяних, мішаних лісах (ас. Vaccinio myrtilli-Quercetum roboris Bulokhov et Solomeshch 2003) та лісових галявин, займають 1–10 м2 і представлені групами особин. Основним фактором, що загрожує цьому виду на Східному Поліссі є вирубування лісів, у меншій міри впливає заростання ділянок злаковим високотрав’ям.

Cephalanthera longifolia (L.) Frisch на Східному Поліссі вид перебуває на північно-східній межі ареалу. Достовірно відомий лише три локалітети. Перший локалітет C. longifolia у грабовому лісі, що належить до асоціації Tilio-Carpinetum Traczyk 1962, поблизу с. Мохначі Ріпкинського району Чернігівської обл., виявлений у 1980 р. Андрієнко Т.Л., Прядко О.І. та Вірченко В.М. (KW), ми підтвердили у 2005 р. – знайдено 8 особин (у т.ч. 5 генеративних) на 2 м2. Другий локалітет, що знаходиться у Локівському л-ві (Новгород-Сіверський р-н Чернігівської обл.), представлений двома популяціями [11]. Перша, чисельністю дев’ять квітуючих особин, у злаково-різнотравному травостої серед культур Pinus sylvestris L. віком близько 35 років; друга, що налічує 32 особини, локалізована у чистому насадженні Quercus robur L. Ще одне місцезнаходження C. longifolia розташоване у середньовікових культурах Tilia cordata Mill. (кв. 2) у ландшафтному заказнику загальнодержавного значення «Шалигінський» (Глухівський р-н Сумської обл.). Чисельність популяції у 2004 р. становила 69 особин, з яких 18 - генеративні [11]. Основну загрозу для виду становлять рубки головного користування, якими були знищені раніше відомі місцезнаходження.

Cephalanthera rubra (L.) Rich. перебуває на Східному Поліссі на північно-східній межі ареалу. Відомі для регіону на кінець ХІХ – початок ХХ ст. чотири місцезнаходження (KW) втрачені. Нині трапляється лише у чотирьох локалітетах на природно-заповідних територіях невеликими групами та поодинокими особинами широколистяних, хвойно-широколистяних та вторинно дрібнолистяних лісах, серед чагарників на території Нерусо-Деснянського Полісся. На основі даних про чисельність популяцій у заповіднику «Брянський ліс» [6], можна зробити висновок, що вони виявляють риси регресивності. Лімітуючими факторами поширення виду за межі природно-заповідних територій є суцільні рубки лісу, господарська трансформація земель, випасання худоби та рекреаційне навантаження.

Coeloglossum viride (L.) C. Hartm. перебуває на південній межі ареалу. У регіоні досліджень, де відоме єдине місцезнаходження на узліссі мішаного лісу на території Гомельської обл., знаходиться під загрозою зникнення. Лімітуючим фактором поширення виду є суцільні рубки лісу, зміна гідрологічного режиму місцезростань.

Corallorhiza trifida Chatel. перебуває у регіоні на південній межі ареалу. Відомі знахідки лише з території Нерусо-Деснянського Полісся – 7 локалітетів, приурочених до березово-гіпнових угруповань асоціації Climacio-Betuletum pubescentis Fedotov 1999, виявлений також на межі чорно вільшняків та ялиново-широколистяних лісів [6]. Під час досліджень ми виявляли поодинокі особини виду або або невеликі групи (по 4–5 рослин). Вид чутливий до осушувальної меліорації, вирубки прилеглих до боліт лісів, витоптування.

Dactylozhiza majalis P.F.Hunt & Summerhayes перебуває у регіоні на південно-східній межі ареалу. Усі місцезнаходження виду – на території України (Чернігівська обл.). Росте на сирих та заболочених луках, що належать до порядку Molinietalia Pawłowski 1928. На Українському Поліссі трапляється спорадично по всій території, поступаючись за чисельністю серед видів роду лише Dactylozhiza incarnata (L.) Soo [14]. Зростає поодинокими особинами або невеликими групами. Найбільші популяції, що налічують до 30 особин виявлені в правобережній заплаві Десни. Для популяцій характерне річне коливання чисельності особин (до повної відсутності у певні сезони). Факторами, що обмежують поширення C. viride є скошування під час квітування та плодоношення, витоптування, руйнування болотних екосистем: осушувальна меліорація, торфорозробки.

Dactylozhiza sambucina (L.) Soo – європейсько-середземноморський вид на північно-східній межі диз’юнктивного ареалу. Раніше відоме місцезнаходження цього виду у заплаві Десни (Чернігівська обл., Сосницький р-н) останнім часом не підтверджене. Причиною ймовірного зникнення D. sambucina є нестійкість виду сінокосіння під час квітування та плодоношення та рекреаційне навантаження на його місцезростання.

Dactylozhiza traunsteineri (Saut. ex Rchb.) Soó – європейський вид на південній межі ареалу. Місцезнаходження виду на межиріччі Дніпро – Десна втрачене. Сучасні знахідки виду здійснені на території Нерусо-Деснянського Полісся. Приурочений до рідколісних сосново-пухівково-сфагнових та трав’яно-гіпнових боліт, що належать до класів Scheuchzerio-Caricetea nigrae (Nordhagen 1936) R.Tx. 1937 Oxycocco-Sphagnetea Br.-Bl. et R.Tx. 1943. Популяції налічують до 10-12 особин. Причиною обмеженого поширення є не лише хорологічні особливості виду, а й руйнування болотних екосистем.

Drosera intermedia Hayne. На території Східного Полісся частина місцезнаходжень, відомих з початку ХХ ст., локалізованих на межіриччі Дніпро–Десна, втрачена. У цій частині регіону наших досліджень достовірно відомо два місцезростання – у гідрологічній пам’ятці природи загальнодержавного значення „Озеро Святе” [463] та Зозулиному болоті у регіональному ландшафтному парку „Міжрічинський”.

Поодинокі особини D. intermedia ми виявили на пухівково-сфагнових болотах, які належать до асоціації Ledo-Sphagnetum magellanici Sukopp 1959, осоково-сфагнових болотах, які належать до асоціації Sphagno-Caricetum limosae Osvald 1923 серед інших видів роду Drosera L. – D. anglica Huds. та D. rotundifolia L. Найбільш чисельні популяції має D. rotundifolia, покриття якої місцями становить 2%.

Epipogium aphyllum Sw. Перебуваючи у регіоні досліджень на східній межі ареалу, має лише одне місцезнаходження у заповіднику «Брянський ліс» у вологому ялиннику з Populus tremula L. На межі з чорно вільшняком [6]. У 1996 р. популяція була представлена 8 квітуючими особинами на площі 20 м2. У 1997–2000 рр. наземних пагонів у цій популяції не виявлено. У 2001 р відмічений один квітуючий пагін. Лімітуючими факторами поширення виду є низові пожежі та вирубування ялинників.

Gladiolus imbricatus L. на лівобережжі Дніпра трапляється зрідка. На території Брянської обл. близько 15 його місцезнаходжень знаходяться в заплавах приток Десни. За літературними [2] та гербарними даними, підтвердженими нашими дослідженнями, в Чернігівській обл. в заплаві Десни було відомо три місцезнаходження виду: у Новгород-Сіверському (заказник Путивський), Коропському (с. Шабалинів) та Чернігівському (с. Козероги) районах. Ми описали нове місцезнаходження G. imbricatus у Сосницькому р-ні Чернігівської обл. за 1 км на захід від с. Якличі на правобережній заплаві Десни [9]. Основний лімітуючий фактор поширення виду – надмірне випасання худоби.

Herminium monorchis (L.) R. Br. на Східному Поліссі перебуває на західній межі східноєвропейського фрагменту ареала. У регіоні відомо 2 місцезнаходження: на території Ріпкинського р-ну Чернігівської обл. (KW) та у Брасовському р-ні Брянської обл. [6] Місцезнаходження поодиноких особин H. monorchis з іншими видами Orchidaceae (Dactylozhiza maculata (L.) Soo, D. longifolia (L. Neum.) Aver.) приурочені до заболочених ділянок з розрідженими Betula pubescens Ehrh., Salix cinerea L., S. myrsinifolia Salisb., S. lapponum L. Основний лімітуючий фактор поширення виду – порушення гідрологічного режиму внаслідок осушувальної меліорації.

Huperzia selago (L.) Bernh. ex Schrank et Mart. на Східному Поліссі знаходиться на південній межі ареалу. Тому і кількість його місцезнаходжень зменшується у південному напрямку. Відмінні і ценотичні умови місцезростань виду. У Нерусо-Деснянському Поліссі – 15 місцезнаходжень у ялиново-широколистяних лісах, популяції здебільшого площею 0,2–0,4 м2 [6]. У Старогутській ділянці НПП «Деснянсько-Старогутський» - 9 клонів у соснових лісах. Поблизу с. Шептаки Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл. – 6 клонів у культурах Pinus sylvestris L. У НПП «Мезинський» – дві популяції виду на ділянці лісу, віднесеного до асоціації Pineto-Betuletum graminoso-hylocomiosum; одне місцезнаходження на ділянці соснового лісу у Орликівському лісництві Семенівського держлісгоспу. У південній смузі Східного Полісся ми виявили по одному місцезнаходженню в урочищах “Бір” та “Великий бір” на ділянках дубово-соснових лісів. Основними факторами загрози виду є порушення світлового та гідрологічного режимів у місцезростаннях внаслідок проведення рубок головного користування.

Iris sibirica L. у минулому столітті був широко поширеним на Поліссі. Осушувальна меліорація [4, 10] призвела до катастрофічного стану популяцій виду. За сучасними даними [6, 9] на Східному Поліссі відомо понад 25 місцезростань виду. I. sibirica зростає на болотистих луках, узліссях, у світлих лісах, серед чагарників, віддаючи перевагу річковим долинам. У заплавах річок виявлений переважно на ділянках лук, берегах стариць та краях боліт в угрупованнях багаторічних трав, які розвиваються за умов високого та помірного зволоження і високого мінерального живлення. На особливу увагу заслуговує зростання I. sibirica в угрупованнях з дуже змінним зволоженням, що належать до асоціації Violo-Cnidietum Walther in R.Tx 1954 союзу Cnidion dubii Bal.-Tul. 1966. у заплаві Десни [9]. Популяції різної чисельності – від поодиноких екземплярів до 100 особин.

Lilium martagon L. на Лівобережжі Дніпра менш поширений, ніж на Правобережжі. На Східному Поліссі відомо понад 200 місцезнаходжень, рівномірно розміщених по території. Вид дуже рідко трапляється у мезофільних широколистяних лісах, що належать до союзів Carpinion Issler 1931 та Querco roboris-Tilion cordatae Bulokhov et Solomeshch 2003, рідко – у світлих, ацидофільних, термофільних дібровах класу Quercetea pubescenti-petraeae Jakucs (1960) 1961, дубово-соснових лісах, що належать до класу Quercetea robori-petraeae Br.-Bl. ex R.Tx. 1943, частіше – на узліссях, здебільшого угруповань, що належать до союзу Geranion sanguinei R.Tx. in Th. Müller 1962. При збільшенні зімкнутості деревного та чагарникового ярусів вид зазнає пригнічення. Найбільше популяції L. martagon потерпають від рубок головного використання.

Linnaea borealis L. У регіоні дослідження знаходяться найпівденніші його місцезнаходження на території Брянської обл. У Нерусо-Деснянському Поліссі в соснових лісах зеленомохових союзу Dicrano-Pinion Libbert 1933 знайдено три популяції L. borealis: перша у заповіднику «Брянській ліс» – на площі 300 м2 з проективним покриттям виду 20–40 %, друга у Краснослободському л-ві – на площі 150 м2 з покриттям 20–30 %, третя у Алтуховському л-ві – на площі 1000 м2 з покриттям 10–20% [6]. Поширення виду на південь обмежують кліматичні фактори, загрозу становлять низові пожежі та заміщення природних угруповань на монокультури сосни або ялини.

Listera cordata (L.) R. Br.. На Східному Поліссі, де відомий єдиний локалітет, виявлений 5 червня 2000 р. у заповіднику «Брянський ліс» О.І. Євстигнєєвим та Ю.П. Федотовим [3], L. cordata перебуває на південно-східній межі ареалу. Виявлена у заповіднику популяція налічує понад 1000 особин на площі 300 м2 приурочена до заболоченого сфагнового ялинника. Факторами, лімітуючим поширення виду, є зміна гідрологічного режиму внаслідок осушувальної меліорації та вирубування заболочених ялинників.

Listera ovata (L.) R. Br. На Східному Поліссі приурочений до широколистяних лісів, що належать до класу Fagetalia sylvaticae Pawłowski 1928, – у південній та західній частинах регіону досліджень (за нашими дослідженнями), та хвойно-широколистяних лісів, узлісь чорновільшняків та гіпнових боліт – у Нерусо-Деснянському фізико-географічному районі [3]. Найчисельніші популяції цього виду відмічені нами у дубових лісових масивах “Будинський”, “Будищинський”, “Пенязівський” (Куликівський р-н Чернігівської обл.). Найбільші популяції цього виду нараховують 100 – 200 квітуючих екземплярів на 0,25 га (місцями 20-25 на 1 м2). Натомість у Брянській обл. та Гомельській обл. всі популяції виду представлені малочисленими групами особин. Основний фактор, що становить загрозу для L. ovata – вирубування лісів.

Lycopodiella inundata (L.) Holub. На Східному Поліссі перебуває на південній межі ареалу. Відомі на початку ХХ ст. шість місцезнаходжень виду в околицях Києва на вологих пісках (KW) зникли внаслідок проведення гідромеліоративних робіт. Знахідку L. inundata, здійснену у 1967 р. Л.С. Балашевим на піщаному схилі край болота Видра (Козелецький р-н Чернігівської обл.) під час експедиційних досліджень ми не підтвердили. Ймовірне зникнення виду викликало витіснення більш конкурентноздатними видами. Достовірні сучасні місцезнаходження відомі у заплаві р. Сож (Гомельська обл.) [7, KW] та у Брянській обл. У Нерусо-Деснянському Поліссі на території пам’ятки природи «Озерки» зростає на обводнених сфагнових мочажинах. У заповіднику «Брянський ліс» відмічений на вологих піщаних оголеннях.

Malaxis monophyllos (L.) Sw. На Східному Поліссі відомо лише три місцезнаходження у Брянській обл. Популяції виду, ценотично приурочені до угруповань асоціації Climacio-Betuletum pubescentis Fedotov 1999 та Betuletum humilis Fijalk. 1959, представлені малочисельними групами рослин: у Кокоревському л-ві – 6 особин, в урочищі «Болото Рижуха» - 2, в околицях сел. Орловські дворики – 20 квітуючих особин [6]. M. monophyllos – вид з малою конкурентноспроможністю, зберерігається на ділянках з розрідженим травостоєм при частковому затіненні.

Neottianthe cucullata (L.) Schlechter. На Східному Поліссі, де трапляється у світлих соснових та мішаних лісах, проходить південна межа його поширення. У Червоній книзі України [15] наводиться два місцезнаходження у західній частині Сумської обл., у Червоній книзі Брянської обл. [6] – три місцезнаходження у Нерусо-Деснянському Поліссі. Найбільша популяція, знайдена Е.М. Величкіним та Н.А. Булоховою у сосновому лісі зеленомоховому налічувала 12 квітуючих екземплярів та 5 у вегетативному стані на площі 10 м2. Вид знаходиться під загрозою зникнення. Білоруські вчені, визначаючи антропогенний фактор як визначальний, що загрожує виду, оцінюють сучасний стан популяцій N. cucullata як критичний: раніше відомі місцезнаходження здебільшого не підтверджуються (у т.ч. у Гомельській обл..) [7].

Nymphoides peltata (S.G.Gmel.) O.Kuntze. На Східному Поліссі зрідка трапляється здебільшого у межах Новгород-Сіверського Полісся у заплавних водоймах річок. Десна та Сейм, руслі та старицях р. Судості, де утворює угруповання Nymphoidetum peltatae Bellot 1951. Охороняється на території НПП «Деснянсько-Старогутський», «Мезинський», заказника «Оболонський» та гідрологічних пам’яток природи «Мурав’ївська», «Озеро Вадень». Порушення гідрологічного та гідрохімічного режимів, рекреаційне навантаження на стоячі та мало проточні водойми обмежують поширення виду та скорочують його місцезростання.

Orchis militaris L. На Поліссі трапляється зрідка. У його східній частині відоме лише місцезнаходження на вологій луці межиріччя Десна – Сейм [5]. Раніше відомі місцезнаходження на території Брянської обл., ймовірно, втрачені [6]. Вид дуже чутливий до дії антропогенних чинників (гідромеліоративні роботи, нвиапасання худоби, внесення мінеральних добрив); у разі припинення сінокосіння витісняється іншими видами.

Pedicularis sceptrum-carolinum L.. Трапляється дуже рідко у трав’яно-гіпнових болотах, що належать до союзу Caricion fuscae Koch 1926 em. Klika 1934, у заростях чагарників, край боліт, заболочених луках. Популяції налічують від кількох особин (за нашими даними) до сотень особин [3]. Найчастіше трапляється невеликими групами. У межах Брянської обл. достовірно відомо 8 місцезнаходжень, Сумської обл. – 2, Чернігівської – 4. Відомі з початку ХХ ст. місцезнаходження виду на межиріччі Десна – Остер втрачені внаслідок проведення осушувально-меліративних робіт та окультурення лучних угідь. Тому сучасна південна межа ареалу P. sceptrum-carolinum на Східному Поліссі, порівняно з даними на 1982 р.аними на 1982 р. сіою Київ - Ніжин ня у Сантаження.стування, пошкоження Середземномор’ї, Кавказі, Малій Азії, зсунулася на північ від Києва та Ніжина і проходить смугою Ріпки – Щорс – Середина Буда – Суземка – Локоть.

Platanthera chlorantha (Cust.) Rchb. На території Східного Полісся зрідка трапляється у мезофільних широколистяних лісах, що належать до союзів Carpinion Issler 1931 та Querco roboris-Tilion cordatae Bulokhov et Solomeshch 2003, дуже рідко – у світлих дібровах класу Quercetea pubescenti-petraeae Jakucs (1960) 1961, дубово-соснових лісах, що належать до класу Quercetea robori-petraeae Br.-Bl. ex R.Tx. 1943. У Куренівському лі-ві (Гомельська обл.) чотири популяції P. сhlorantha, що налічували від 2 до 10 особин, ми виявили разом з P bifolia в культурах сосни на місці угруповань асоціації Tilio-Carpinetum Traczyk 1962 (Т.-С. calamagrostietosum Traczyk 1962 та Т.-С. typicum Traczyk 1962). Факторам загрози для виду є рубки лісу головного користування, пошкодження бульб копитними тваринами, рекреаційне навантаження.

Salix myrtilloides L. Через Східне Полісся проходить південна межа суцільного поширення виду. Виявлений на мезотрофних, переважно осоково-сфагнових, болотах, що належать до класу Caricion lasiocarpae Vanden Berghen in Lebrun et al. 1949. У Нерусо-Деснянському Поліссі відомо 7 місцезнаходжень, Чернігівському – 4 локалітети, у Новгород-Сіверському – 3. Росте невеликими куртинами. Вид дуже чутливий до осушення і випадає вже на перший рік осушення боліт. Внаслідок проведення осушувальної меліорації у південно-західній частині регіону досліджень було знищено шість локалітетів S. myrtilloides, виявлених з 1895 р. по 1952 р. (KW).

Stipa pennata L.. На Східному Поліссі – найпівнічніший локалітет, виявлений у липні 1979 р. А.К. Скворцовим [13] поблизу с. Марківськ Погарського р-ну Брянської обл. Режим охорони у якості пам’ятки природи «Марківські гори» дозволив зберегти популяцію цього виду, яка представлена декількома десятками куртин на площі 0,25 га.

Tofieldia calyculata (L.) Wahlenb. На Східному Поліссі перебуває на східній межі ареалу. Приурочений до заболочених лук, евтрофних та мезотрофних боліт. Відомі з кінця ХІХ ст. місцезнаходження виду на півночі Чернігівської області втрачені. Для регіону достовірним є місцезнаходження T. сalyculata в околицях с. Марківськ Погарського р-ну Брянської обл. Небезпеку для популяції становлять добування крейди поблизу місцезростання та спалювання трави.

Проаналізувавши ступінь збереження місцезнаходжень видів флори судинних рослин Східного Полісся, занесених до національних Червоних книг, ми визначили ступінь ризику їхнього зникнення. Ці види ми розподілили на 5 груп відповідно до «Основних напрямків застосування критеріїв Червоної книги МСОП на національному і регіональному рівнях» [16].

RE (regionally extinct) – види, які зникли у регіоні. На Східному Поліссі ймовірно вже втрачені раніше відомі місцезнаходження Isoёtes lacustris, Gladiolus palustris, Hammarbya paludosa, Stipa borystenica, Eriophorum gracile, Aldrovanda vesiculosa.

CR (critically endangered) – критично загрожувані (види, які перебувають у регіоні на межі зникнення); мають дуже малу чисельність або їх чисельність швидко скорочується. Серед критично загрожуваних видів Lycopodiella inundata, Galanthus nivalis, Gagea spathacea, , Corallorhiza trifida Chatel., Cypripedium calceolus, Dactylozhiza sambucina, D. traunsteineri, Listera cordata, Malaxis monophyllos, Goodyera repens, Gymnadenia conopsea, Liparis loeselii, Betula humilis, Scabiosa columbaria, Dracocephalum ruyschiana, Linnaea borealis, Adonis vernalis, Saxifraga hirculus, види родів Drosera L., Stipa L. та ін.

EN (endangered) – загрожувані (зникаючі види); мають малу чисельність і виявляють тенденцію до скорочення чисельності та (або) ареалу. До цієї групи належать Huperzia selago, Diphasiastrum × zeilleri, Botrychium multifidum, Polypodium vulgare, Carex umbrosa, Gladiolus tenuis, Dactylozhiza majalis, Epipactis palustris, Festuca altissima, Scorzonera purpurea, Astragalus arenarius, Nymphoides peltata, Pedicularis sceptrum-carolinum,види роду Salix L та ін.

VU (vulnerabl) – вразливі види; не перебувають під безпосередньою загрозою зникнення, але є ризик їхнього зникнення у разі продовженя впливу факторів, що викликають скорочення їх чисельності. Вразливими видами є Allium ursinum, Gladiolus imbricatus, Iris sibirica, Lilium martagon, Listera ovata, Platanthera chlorantha, Pulsatilla patens, Ostericum palustre, Dentaria bulbifera, Trapa natans та ін.

NT (near threatened) – потенційно вразливі види (близькі до загрожуваних); види з невисоким ступенем небезпеки, що мають тенденцію до скорочення чисельності у окремих місцезростаннях. До потенційно вразливих видів належать Salvinia natans, Lycopodium annotinum, Dactylozhiza incarnata, Epipactis helleborine, Neottia nidus-avis, Nymphaeae alba, Potentilla alba та ін.

На діаграмі (рис.) відображені співвідношення кількості видів флори судинних рослин Східного Полісся, занесених до національних Червоних книг, з різним ступенем ризику їхнього зникнення.





Рис. Співвідношення кількості видів флори судинних рослин Східного Полісся, занесених до національних Червоних книг, з різним ступенем ризику їхнього зникнення. Умовні позначення: RE – види, які зникли у регіоні, CR – критично загрожувані, EN – загрожувані, VU – вразливі види, NT – потенційно вразливі види.


Найбільшою групою є критично загрожувані види. Їхньому збереженню сприяють створені у регіоні великі за площею природно-заповідні території – природний державний біосферний заповідник «Брянський ліс» (Росія), НПП «Деснянсько-Старогутський» та «Мезенський» (Україна), республіканський біологічний заказник «Дніпро-Созький» (Білорусь). Необхідне вжиття спеціальних заходів для збереження осередку критично загрожуваних видів у західній частині регіону, скажімо, Дніпровського НПП.

Природні місцезростання більшості зникаючих види, які серед червонокнижних є другою за чисельністю групою, та видів категорій VU і NT достатньо забезпечені охороною на природно-заповідних територіях Східного Полісся. Для запобігання змінам екотопів, що можуть стати причиною вимирання низки гігро- та гідрофільних видів цих категорій, вважаємо за доцільне створення у заплаві р. Десни важливої ботанічної території «Заплава р. Десни».


Cписок використаної літератури
  1. Андрієнко Т. Критерії первинного відбору видів рослин та грибів до третього видання Червоної книги України / Т. Андрієнко, С. Мосякін, І. Дудка // Жива Україна. – 2003. – № 5-6. – С. 10–11.
  2. Державний кадастр рослинного світу України: принципи підготовки та ведення в Чернігівській області / [Карпенко Ю.О., Лукаш О.В., Горностай В.І. та ін.]; під заг. ред. Ю.О. Карпенка. – Чернігів, 2003. – 168 с.
  3. Евстигнеев О.И. Природа Неруссо-Деснянского Полесья Брянской области. Редкие растения / Евстигнеев О.И., Федотов Ю.П., Кайгородова Е.Ю. – Брянск: Десна, 2000. – 159 с.
  4. Изменение растительности и флоры болот УССР под влиянием мелиорации / [Балашев Л.С., Андриенко Т.Л., Кузмичев А.И., Григора И.М.]. – Киев: Наук. думка, 1982. – 260 с.
  5. Карпенко Ю.О. Диференціація рослинності нижньої частини межиріччя Десна – Сейм, її флористична та созологічна цінність: дис. ... канд. біол. наук: 03.00.05 / Карпенко Юрій Олександрович. – К., 1999. – 199 с.
  6. Красная книга Брянской области. Растения. Грибы / [Евстигнеев О.И., Федотов Ю.П., Панасенко Н.М. и др.]. – Брянск: Читай-город, 2004. – 272 с.
  7. Красная книга Республики Беларусь. Растения / [гл. ред.кол. Л.И. Хоружик, Л.М. Сущеня, В.И. Парфенов]. – Мн.: Беларус. энцыкл. им. П. Бровки, 2005. – 455 с.
  8. Красная книга РСФСР. Растения / [составит. А.Л. Тахтаджян]. – М.: Росагропромиздат, 1988. – 590 с.
  9. Лукаш О.В. Види Iridaceae Juss. у заплаві Десни / О.В. Лукаш, О.О. Рак, Д.С. Подорожний // Укр. ботан. журн. – 2007. – Т. 64, № 3. – С. 382–392.
  10. Мельник В.И. Охрана редких видов растений „ex situ” / В.І. Мельник // Интродукция и аклиматизация растений. - 1991. – Т. 15. – С. 14–16.
  11. Панченко С.М. Флористичні знахідки на північному сході України / С.М. Панченко, Ю.О. Карпенко, М.В. Графін // Укр. ботан. журн. – 2006.– Т. 63, № 1. – С. 40–46.
  12. Рак А.А. Фитоценотическая приуроченность и структура популяций Allium ursinum L. на Левобережном Полесье Украины / А.А. Рак, А.В. Лукаш // Інтродукція рослин. – 2007. - № 2. – С. 29–36.
  13. Скворцов А.К. Кальцефитная флора на юге Почепского р-на Брянской области / А.К. Скворцов // Бюл. Моск. об-ва испыт. природы. [Отд. биологии]. – 1982. – Т. 87. – Вып. 5. – С. 77 –83.
  14. Фіторізноманіття Українського Полісся та його охорона / [Андрієнко Т.Л., Онищенко В.А., Прядко О.І. та ін.]; під заг. ред. Т.Л. Андрієнко. – К.: Фітосоціоцентр, 2006. – 316 с.
  15. Червона книга України. Рослинний світ / [під заг. ред. Я.П. Дідуха]. – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 911 с.
  16. IUCN Red List Categories: Version 3.1. Prepared by the IUCN Species Survuval Commision. – Gland, Switzerland and Cambridge, UK: IUCN – The World Conservation Union, 2001. – 235 p.