Передачі І накопичення кредитів та імплементації Болонського процесу у різних європейських країнах

Вид материала

Документы

Содержание 1) Хронологія та ключові позиції Болонського поцесу. 1. Уведення двоциклового навчання. Запровадження кредитної системи. Контроль якості освіти. Розширення мобільності. Забезпечення працевлаштування випускників. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. CL Xj\jjivjn±/bs\.\jl \J Що стримує перехід до кредитно-модульної системи організації навчального процесу? Визначення модулів для взаємовизнання і забезпечення мобільності можливі при наявності освітніх стандартів, аби було що порівнюв Які необхідно зробити першочергові кроки в кожному навчальному закладі? 9) На що необхідно звернути особливу увагу? ПІЛ аь'/илті Основні принципи Болонської Декларації. Сорбонську декларацію Важливий момент Європейська система перезарахування кредитів (ECTS) Що таке кредити ECTS? Як призначаються кредити ECTS для розділів курсу? Яким розділам курсу слід призначати кредити ECTS? ... Полное содержание

Подобный материал:

• Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу, 2507.27kb.
• Мета реформ у вищій школі — якість І доступність освіти”, 453.93kb.
• Опис роботи вчителя, 1265.57kb.
• Болонський процес: зближення, а не уніфікація, 2861.69kb.
• Освіти залишається її якість, що виступає в сучасному швидкоплинному світі національним, 286.37kb.
• Тема 10 уряди в зарубіжних країнах, 152.1kb.
• Програма дисципліни структурована на 1 модуль, до складу якого входять 9 змістових, 439.67kb.
• Атеріали науково-методичне забезпечення викладання економічних дисциплін за умов Болонського, 669.7kb.
• Їні має чітку європейську спрямованість, що, зокрема, підтверджується перебудовою системи, 76.02kb.
• Міністерство освіти І науки України Національна юридична академія України Імені Ярослава, 841.57kb.

ІНФОРМАЦІЯ

про Міжнародний семінар "Гарантії якості, Європейська система передачі і накопичення кредитів та імплементації Болонського процесу у різних європейських країнах"

І Семінар відбувся 15-16 квітня 2004 р. на базі Дніпропетровського національного

гірничого університету. Е. Проходив під головуванням: Василя Кременя - Міністра освіти і науки України та Віри Щасної - голови керівного комітету з питань вищої освіти та досліджень Ради Європи. У Приймали участь:

Ректори всіх університетів, керівники навчальних закладів, які беруть участь в І експерименті, експерти Ради Європи з Великої Британії, Франції, Швейцарії, Че­ської Республіки, Німеччини, Греції, Ірландії, голова Дніпропетровської облдер­жадміністрації Яцюба В.Г., головний консультант Секретаріату Комітету з пи­тань освіти і науки Верховної Ради Шпильовий В.Д., заступник Міністра освіти і науки України Степко М.Ф., начальник управління науково-технічного та гума­нітарного розвитку секретаріату Кабінету Міністрів України Сулима Є.М., пред­ставники різних Посольств, народні депутати України Клименко О.В., Бичков С.А., президент Української асоціації студентського самоврядування і Кляшторний О.М., академік-секретар відділення педагогіки вищої школи АГІН України Євтух М.Б., майже всі керівники департаменту та підрозділів Міністерс­тва освіти і науки України, представники студентських організацій різних рівнів, директори підприємств. Всього 169 чол. за списком, а зареєструвались більше 250 чол.

4. Засідання проводилось у двох залах, в одному із них з синхронною телевізійною трансляцією. Крім того семінар транслювався у навчальні заклади м. Харкова та Києва.

Прийняті відповідні рекомендації, окремі висновки за результатами участі в роботі семінару: 1) Хронологія та ключові позиції Болонського поцесу. Болонський процес започаткований 19 червня 1999 р. в Болоньї (Італія) підпи­санням 30 міністрами освіти від імені своїх урядів документа, який назвали "Болонська декларація", про створення єдиного європейського освітнього та нау­кового простору до 2010 р. другий етап Болонського процесу відбувся у Празі 19 травня 2001 р, де було підписано Празьке комюніке представниками 33-х країн Європи. Третій етап відбувся у Берліні 18-19 вересня 2003 p., де було підписано відповідне комюніке. Четвертий - заплановано провести 19-20 травня 2005 р. в м. Бергені (Норвегія).

У рамках Болонського процесу сформульовано 6 ключових позицій:

1. Уведення двоциклового навчання. Фактично пропонується ввести 2 циклі навчання: 1-й - до одержання першого академічного ступеня і 2-й - після його| одержання. При цьому тривалість навчання на 1-му циклі має бути не менше 3-хІ не більше 4- х років. Навчання впродовж другого циклу може передбачати отри мання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання після одержання 1-го ступеня і / або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).

2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити у всіх націо­нальних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи і кредитах. За основу пропонується прийняти ECTS (Європейську систему пер< зарахування кредитів (залікових одиниць трудомісткості)), зробивши її нагрома джувальною системою, здатною працювати в рамках концепції "навчання впро довж усього життя".
   
3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитацій агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оціни буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, умів нях і навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть встановлені стаї дарти транснаціональної освіти.
   
4. Розширення мобільності. На основі виконання попередніх пунктів передба чається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питані про розширення мобільності викладацького та іншого персоналу для взаємног збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законе давчих актів у сфері працевлаштування іноземців.
   
5. Забезпечення працевлаштування випускників. Одним із важливих положеи Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий рі зультат: знання й уміння випускників повинні бути застосовані і практично ві користані на користь усієї Європи. Усі академічні ступені й інші кваліфікаїї мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кв ліфікацій має бути спрощене. Для забезпечення визнання кваліфікацій плануєт ся повсюдне використання Додатка до диплома, який рекомендоваю ЮНЕСКО.
   
6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із гол вних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, і є залучені в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що вв дення загальної європейської системи якості освіти, кредитної системи накоп чення, легкодоступних кваліфікацій тощо, сприятиме підвищенню інтересу с ропейських та інших громадян до вищої освіти.
   

) Які вимоги ставлять перед країнами, що приєдналися, чи мають намір пр єднатися до Болонського процесу?

Р.ЛЇЇЛЇЛЇІІ F-Л Т?Ли.^лХ^т'^л1п'⁴ гтуултталчг тто ї\ тпті ттгг r rtTiirTiv T>t ттт/чтагппт*лл r>m

A UJlUDna 1V1V> 1 CL Xj\jjivjn±/bs\.\jl \J ilpOlvLJ — JJl,V IpV/piVl О Ctrl 11/І с-Дпппл oi Діури 111/V OUJ

льноєвропейських просторів освіти і досліджень, забезпечення високої якості І вчання і фахівця.

Країни визнаються членами Європейського простору вищої освіти, які вони виявлять про свою готовність до прийняття системи прозорих та порівю них ступенів (кваліфікацій); прийняття системи, заснованої на двох циклах і

4. Болонському процесу передували декілька етапних заходів, серед яких най­більш важливий за наслідками - прийняття Великої Хартії Університетів, Що це означає?
   

У Болонській декларації проголошено фундаментальні принципи, що раз і на­завжди, як там сказано, повинні бути основою призначення університетів.

Найперше, зазначено, що університет - це автономний інститут у серці сус­пільства. По-друге, процеси навчання і досліджень в університетах повинні бути нероздільні, щоб навчання не відставало від суспільних потреб, що змінюються, і прогресу наукових знань. Свобода досліджень і навчання є основним принципом існування університету. І уряди, і університети, в межах своєї компетенції, повинні забезпечувати дотримання цього фундаментального принципу. Відкидаючи не­терпимість і будучи завжди відкритими для діалогу, університет є ідеальним місцем спілкування професорів, готових до передачі своїх знань та добре забезпечених всім необхідним для цього, і студентів, що здатні і прагнуть збагатити свій розум цими знаннями. Університет є довіреною особою європейських гуманістичних традицій, його постійною турботою є примноження знань. Для втілення свого призначення він, стираючи географічні і політичні бар'єри, підтверджує життєву необхідність для різних культур пізнавати одна одну і впливати одна на одну.

4. Чи є Болонський процес повною уніфікацією освіти в Європі?
   

Положення або зобов'язання, проголошені в Декларації, не дають підстав вважа­ти Болонський процес рухом до повної уніфікації освітніх систем і методів організації навчального процесу, але повинен бути єдиний стандарт щодо критеріїв оціню­вання знань. Хоча реформування національної системи освіти повинно відбутися з врахуванням вимог Болонської декларації.

4. Які положення Болонської декларації найбільше привертають увагу студен­тів?
   

Найбільше привертає увагу пункт про конвертацію дипломів. Це перспектива для студентів, для їх майбутнього працевлаштування. Молода людина за умовами Болонської конвенції може вчитися два чи чотири семестри' б одному університеті, потім завдяки угодам перейти в інший європейський за­клад, а після закінчення отримати європейський диплом (за бажанням). Стосовно прийняття системи сумарних та порівняльних ступенів на Берлінському сам­міті наголошено, що "...кожен студент, що випускається з 2005 року пови­нен отримати додаток до диплому на поширеній європейській мові авто­матично та безкоштовно".

Важливим заходом щодо нових перетворень є упровадження у вищих на­вчальних закладах України кредитно-модульної системи підготовки фахів­ців, що теж створює умови для академічної мобільності студентів на вітчизня­ному та європейському освітянському просторі й визнання документів про вищу освіту. Тому кожен навчальний заклад повинен бути активним учасником входження України до Болонського процесу, брати участь у всіх науково- методичних та організаційних заходах Міністерства освіти і науки України, в то­му числі у педагогічному експерименті щодо впровадження кредитно-модульної системи підготовки фахівців.

4. Що стримує перехід до кредитно-модульної системи організації навчального процесу?
   

Системі освіти України, звичайно, є над чим працювати, що вдосконалювати, чому вчитися і наздоганяти.

На державному рівні планується адаптація термінології законодавства про освіту. Доцільно вилучити термін "освітньо-кваліфікаційний рівень" та ввести термін "освітня кваліфікація". Термін "спеціаліст" автоматично зникає але рі­вень його професійної діяльності залишається, що головне. Таким чином все стане на місце.

Акредитаційні процедури та вимоги повинні стати прозорими, об'єктивними і незалежними.

Система освіти має визначення термінів навчання за напрямами підготовки з урахуванням надання бакалаврам не тільки освітньої кваліфікації, а й професій­ної.

Вкрай необхідно доопрацювати і затвердити перелік професійних кваліфіка­цій, реформувати перелік спеціальностей, негайно затвердити державні стандар­ти вищої освіти на всіх напрямах підготовки.

Галузева компонента державних стандартів вищої освіти, на яких тримаються процедури ліцензування та акредитації існує, використовується всіма вузами України, затверджена МОН України, але для кожного ВНЗ як тимчасовий стан­дарт. Затвердити для кожного напряму та спеціальності стандарт для всіх мініс­терству не вистачає часу або чогось іншого.

Визначення модулів для взаємовизнання і забезпечення мобільності можливі при наявності освітніх стандартів, аби було що порівнювати і визнавати. Нічого і ні з_чим порівнювати! Наявність і використання освітніх стандартів передумова модернізації вищої освіти.

4. Які необхідно зробити першочергові кроки в кожному навчальному закладі?
   

Міністр вищої освіти і науки України В.Г. Кремень неодноразово підкреслював, що найбільшою перешкодою на шляху модернізації вищої освіти стане консерва­тизм професорсько-викладацького складу.

Навчальний процес за всіма напрямами та спеціальностями забезпечений всією но-менклатурою стандартів, що і створює прозорість вищої освіти. Якість інфор­мації про зміст навчання за напрямами та спеціальностями треба підвищити до європейських вимог.

Систему поточного контролю перетворити в кредитно-модульну систему - за­вдання технічне.

Важливо не втратити надбання навчального закладу - дві системи діагности­ки (KKF і ККЗ) та жорстку їх відповідність щодо програм дисциплін та кваліфіка­ційних характеристик. Тестову систему діагностики треба розробити, а впрова­дження потребуватиме адміністративних заходів.

На період 2004-2005 років нашому навчальному закладу належить ви нати такі першочергові завдання: створення інформаційних пакетів щодо т готовки фахівців за напрямами та спеціальностями; упровадження освіт стандартів вищої освіти України за напрямами та спеціальностями та ад> тація їх до різних схем побудови ступеневої системи вищої освіти; участі експерименті щодо організації кредитно-модульної підготовки для забезпечег мобільності студентів; створення прозорих та ефективних методологій кон ролю якості освіти; організація підготовки університету до міжнародної ащ дитації, перетворення студентів у партнерів на шляху забезпечення якості t щої освіти.

Більшість освітян вважає, що для країн, які мають на меті економічний і cj спільний розвиток і, зрештою, вступ до Європейського Союзу, альтернативи Бс лонському процесові немає.

Треба зауважити, що на установчій конференції в Болоньї 1999 року до пє рших 29 країн майже не висували суттєвих вимог, то вже на Празькому самміт 2001 року до наступних кандидатів вони були досить серйозними, а країни, як входили до Болонської співдружності на Берлінському самміті 2003 року, витри мали справжній іспит. ,

Безперечно, вступ до цієї співдружності України на Бергенському самміт 2005 року буде дуже складним. Уникнути перетворень в системі вищої освіти не можливо. Не проводячи реформ, Україна підсилюватиме ізоляційні явища. Тої керівний момент - наказ Міністра освіти і науки України, в якому запропонован програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі, вищо освіти і науки України на 2004-2005 роки.

9) На що необхідно звернути особливу увагу?

Хотів би звернути увагу колег і студентів на те, що Болонська декларація охоп лює всі складові вищої школи. Але особлива увага приділяється реалізації таки положень: уведення системи двохетапної вищої освіти: базової (бакалаврат) повної (магістратура); уведення системи кредитних одиниць як засобу підви щення мобільності студентів. Найбільш розповсюджена в Європі система кредит них одиниць ECTS (European Community Course Credit Transfer System) пропонуї спосіб вимірювання та порівняння навчальних досягнень і переведення їх з одно го вищого навчального закладу до іншого; застосування уніфікованих додатні до дипломів з метою забезпечення працевлаштування на європейському рищ праці. Додаток до диплома про вищу освіту складають національною та англій ською мовами із зазначенням сутності, рівня, змісту та статусу успішного навчай ня; створення умов для мобільності студентів, викладачів, науковців, менеджері! освіти в межах Болонського простору; розвиток європейської співпраці у сфер

f/1UMfn/) ПІЛ аь'/илті ОІІШЛЇ ллоі'мік Г» »«йТЛГЛ тт ОТТГЧО тттслтю т т тт гт TTrvv\! ТЧТТҐГГГГ VTT r-іл тлптг'тіаміЇл

iwimi>|/vk>iv mwvil»» w чу» i/vu»lf»»t -J IVIViUlU ііиіІиЦіиииШІЛ ІіииЮПЛЛОППЛ J\ UJTI1 t/L'JUiJ

методологій; підсилення європейського виміру вищої освіти у сферах наукові досліджень та проектування конкурентоспроможних освітніх програм; підви щення ролі університетів у розвитку навчання протягом життя; навчання про тягом усього життя містить усі фази навчання, починаючи з дошкільного до піс

ляпенсійного, і покриває весь спектр формального та неформального навчання. Умовою реалізації навчання протягом усього життя є розвиток гармонійної сис­теми кредитів, яка дозволяє оцінювати та визнавати дипломи та сертифікати, отримані у школі, університеті тощо.

Найбільш позитивною ознакою Болонського процесу є визначення та огляд стандартів якості вищої освіти Європи. До того ж, офіційні документи на­голошують, що Болонський процес добровільний і Грунтується на цінностях єв­ропейської осві-ти і культури. Він не нівелює національні особливості освітніх систем різних країн Європи, с багатоваріантним, гнучким, відкритим, по­ступовим.

На мою думку, Україна випереджає інших у розумінні та реалізації понять "рі­вень професійної діяльності" та "професійна кваліфікація". Програма підготовки фахівців в Україні - перелік змістових модулів, що визначені для певних напрямів підготовки чи спеціальності. Ці модулі розподілені за дисциплінами. Кожен мо­дуль оцінений за трудомісткістю через кредити (54 години). Взаємовизнанню цих модулів немає перешкод. Програми містять нормативну і варіативну частину. Но­рмативна частина програм - це той мінімум, без якого немає фахівця певної ква­ліфікації. Наявність варіативної частини дає можливість формувати індивідуальні траєкторії навчання, що відповідає Болонським вимогам.

Західні моделі вищої освіти ще на підході до створення цілеутворюючого еле­мента у проектуванні вищої освіти - кваліфікаційної характеристики, яка розроб­лена в Україні для всіх напрямів та спеціальностей. Це перелік завдань та умінь фахівця певної кваліфікації, що є критерієм формування системи змістових моду­лів. Змінюється цей перелік - змінюються змістові модулі, що і забезпечує гнуч­кість та адекватність вищої освіти, це теж декларується у європейських вимогах.

Вважаю за доцільне зробити деякі пояснення щодо кредитно-модульної системи підготовки фахівців (КМПСПФ) спеціально для студентів. При кредитно- модульній системі організації навчального процесу зміст навчальних дисциплін розподіляється на змістові модулі (по 2-4 за піврічний семестр). Змістовий модуль (розділ, підрозділ) навчальної дисципліни містить свої окремі модулі (теми) ауди- торної та самостійної роботи студента.

Кожен змістовий модуль має бути оцінений. Підсумкове оцінювання за­своєння навчального матеріалу з тієї чи іншої дисципліни може бути визначене без проведення семестрового екзамену (заліку) як інтегрована оцінка засвоєння всіх змістових модулів з урахуванням "вагових" коефіцієнтів. Та коли студент протягом навчання набрав менше необхідної кількості балів, він зобов'язаний складати екзамен (залік).

Визначайте прогностичні завдання фахівця і формуйте зміст навчання на

npnnnpvTT/mv!

4. Інформаційний матеріал із впровадження кредитно-модульної системи

організації навчального процесу в ІФНТУНГ .

Основні принципи Болонської Декларації.

1. В 1997 р. під егідою Ради Європи і ЮНЕСКО була розроблена і прийнята Лі­сабонська конвенція про визнання кваліфікацій, що відносяться до вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни (Україна в тому числі), бі­льшість із яких пізніше сформулювали принципи Болонської декларації.
   
2. Через рік 4 країни - Франція, Італія, Великобританія і Німеччина підписали Сорбонську декларацію. Цей документ був направлений на створення відкритого Європейського простору вищої освіти, який, на думку авторів, повинен стати більш конкурентоздатним на світовому ринку освітніх по­слуг. В основних своїх ідеях обидва документи подібні. Це - двоступінчаста структура вищої освіти, використання системи кредитів (ECTS) і т.п. Особ­ливо необхідно виділити два тезиси Сорбонської декларації: міжнародне признання бакалавра як рівня вищої освіти з наданням йому права продовжу­вати навчання за програмами магістра і дотримання положень Лісабонської угоди. Перший був дуже революційним для більшості країн Старого Світу (Україна зробила крок в цьому напрямі ще в 1993 p.). Важливість другої тези для нашої країни в тому, що всі підписанти потенційно стають і учасниками Болонського процесу, який почався 29 країнами Європи в 1999 році. Саме та­ким чином поступово реалізувались інтеграційні процеси в сфері вищої освіти Європейських країн. Україна - активний учасник цих процесів.
   
3. Вирішено, що принципи Болонської декларації повністю впровадити в 2010 році, а 2005-ий рік визначений,як проміжний етап моніторингу виконаного.
   
4. Думки експертів - Болонський процес спрямований на зближення, а не на уніфікацію вищої освіти в Європі.
   
5. Як модель пропонується двоступінчаста система освітньо-кваліфікаційних рівнів за схемою бакалавр (не менше 3-х років) і магістр - 2 роки навчання. Перший етап в академічному плані повинен повністю забезпечити доступ до другого етапу - підготовки магістра. В свою чергу освіта на магістерському рівні дає право продовжити післядипломну освіту і одержати ступінь доктора наук (доктора філософії), еквівалентом якого у нас є ступінь кандидата наук.
   
6. Складена, з точки зору практичної реалізації, вимога — визнання кваліфікації бакалавра на ринку праці. Навіть при 4-х річному терміні навчання бакалавра забезпечити одночасно високий рівень загальноосвітньої, фундаментальної та профільної освіти, достатньої для присвоєння кваліфікації компетентності, складно. А при 3-х річному - тим більше. Слід чекати, що більшість країн будуть вибирати 4-х річну програму навчання бакалавра. Такі програми вве­дені у Великобританії, Росії та в Україні. Не виключено, що для визначених спеціальностей буде корисніше використовувати схему:3 роки - бакалавр плюс 2 роки магістратури. У нас всі бакалаври готуються за однаковою про­грамою у відповідності до стандарту. Але вони мали б можливість вибирати різні профільні дисципліни в границі 30 % годин навчального плану.
   

8.3а Болонським процесом пропонується крім національного диплому видавати також міжнародний диплом єдиного для Європи зразка, який повинен при­знаватись роботодавцями на Європейському ринку праці.

В 2001 році Міністерство розробило форму додатку до диплому Європейс кого зразка. Його планувалось видавати за бажанням студента, а в рамкі Болонського процесу прийнято рішення видавати всім безплатно після 20( р. Тому уряду треба приймати деякі фінансові питання.

9. Введення системи академічних кредитів, аналогічної ECTS (Європейські кредитно-модульній системі) - це засіб підвищення мобільності студені при переході з однієї навчальної програми на іншу, включаючи і програм післядипломної освіти. Цьому не мішає наявність в країнах власних або в) зівських кредитних систем.
   

Важливий момент введення акумулюючої кредитної системи - можливісі враховувати всі досягнення студента, а не тільки навчальне навантаженні наприклад, участь в наукових дослідженнях, конференціях, предметни олімпіадах і т. і.

9. У нас прив'язки до ECTS немає. Тому наше завдання - напрацювати адекві тні загальноєвропейські принципи побудови навчального процесу. Робоч група Міністерства розробила необхідні нормативні документи для забезпі чення проведення експерименту. Серед вузівської громадськості саме осної не - досягнути розуміння необхідності проведення експерименту. Саме псі хологічна неготовність, а в окремих випадках і небажання ломити стереотип і завантажувати себе додатковою працею, є суттєвою перешкодою в процеї
   

. обновлення схеми організації навчального процесу в університетах, - висш влювалися ректори. Досягнення кінцевої мети Болонського процесу - розрі бка прозорих і зрозумілі всім методології контролю якості освіті Обов'язкові - ліцензування або акредитація. В Україні такі процедури введі ні давно і постійно удосконалюються.

Система вимагає того, щоб більш предметно зайнятися залученням студенті тва до конструктивної участі в реалізації принципів Болонської конвенції цілому, і до контролю за якістю освіти, зокрема. Для цього недавно заключі ний договір про співпрацю між Міністерством освіти і науки України і Укрі їнською асоціацією студентського самоуправління.

Європейська система перезарахування кредитів (ECTS)

1. Визнання освіти і дипломів є передумовою для створення відкритої європеі ської зони освіти і підготовки, в якій студенти і викладачі зможуть переміщаті ся без перешкод. Тому Європейська система перезарахування кредитів (ЕСТ! була розроблена в експериментальному проекті, організованому в рамках пр грами "Іразмес" як засіб покращання визнання освіти для навчання за корд ном. Зовнішнє оцінювання ECTS продемонструвало потенціал системи і Євр пейська комісія вирішила включити ECTS у свою програму "Сократес", зокр ма у розділ 1 про вищу освіту ("Іразмес"). ECTS зараз рухається від своєї обм женої вузької експериментальної стадії до ширшого використання як елемен європейського масштабу у вищій освіті.
   
2. ECTS забезпечує інструментом, щоб гарантувати прозорість, збудувати мо ти між навчальними закладами і розширити можливості вибору для студенті Система сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів закл дами через використання загальнозрозумілої системи оцінювання - кредити оцінки - а також забезпечує засобами для інтерпретації національних систє вищої освіти. ECTS базується на трьох ключових елементах: інформація (ст совно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між заклад ми-партнерами і студентом) і використання кредитів ECTS (щоб визначити н вчальне навантаження для студентів).
   
3. Використання ECTS є добровільним і базується на взаємній довірі і переї нанні щодо якості навчальної роботи освітніх закладів-партнерів.
   
4. ECTS забезпечує прозорість через такі засоби:
   
   1. Кредити ECTS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається розділам курсу, щоб окреслити обсяг навчального навантаження студентів, не­обхідний для завершення курсу (див. частину "Кредити ECTS");
      
   2. Інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і пра­цівникам про навчальні заклади, факультети, організації і структуру навчання і розділів курсу (див. частину "Інформаційний пакет");
      
   3. Перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчан­ні у спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим, і може легко передаватися від одного закладу до іншого ;
      
   4. Навчальний контракт, що стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватись за успішне її закінчення, є обов'язковим як для місцевого і закордонного закладів (home and host institu­tions), так і для студентів .
      
5. ECTS також дає можливість для подальшого навчання за кордоном. З ECTS студент не обов'язково повернеться назад до місцевого закладу після періоду навчання за кордоном; він/вона може віддати перевагу тому, щоб залишитися у закордонному закладі - можливо, щоб здобути ступінь - чи навіть перейти до третього закладу. До компетенції закладів належить вирішувати прийнятне це чи ні, і які умови студент повинен виконати, щоб одержати диплом чи реєст­рацію перезарахування. Перелік оцінок дисциплін є особливо корисним за цих умов, оскільки він показує історію навчальних здобутків студентів, яка допо­може закладам приймати ці рішення.
   
6. ECTS може мати успіх лише за умов добровільної участі, прозорості, гнуч­кості і клімату взаємної довіри і упевненості. Штат працівників потрібно ін­формувати і готувати до застосування норм і механізмів ECTS. Основними вимогами є:
   

• Призначення координатора ECTS від навчального закладу;
  
• Призначення координаторів ECTS з числа працівників кафедр (факу­льтетів) за дисциплінами на усіх факультетах, що мають намір корис­туватися ECTS;
  
• Призначення кредитів ECTS для блоків курсу;
  
• Випуск інформаційного пакета щодо усіх навчальних предме­тів/дисциплін, у яких ECTS буде використовуватися рідною мовою та однією з мов країн СС;
  
• Використання форм заяв для студентів, перелік оцінок дисциплін і на­вчальних контрактів.
  
  7. Що таке кредити ECTS?
     

Кредити ECTS є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення. Вони відображають кількість роботи, якої ви­магає кожен блок курсу відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, прак­тичні роботи, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота - у бібліотеці чи вдома - і екзамени чи інші види діяльності, пов'язані з оціню­ванням. ECTS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.

Кредити ECTS - це скоріше відносне, а не абсолютне мірило навчального нава­нтаження студента. Вони лише визначають, яку частину загального річного на­вчального навантаження займає один блок курсу в закладі чи факультеті, який призначає кредити.

У ECTS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний рік, і, як правило, ЗО кредитів на семестр та 20 кредитів на триместр.

7. Як призначаються кредити ECTS для розділів курсу?
   

Кредити ECTS потрібно розподіляти за принципом ^пвід найбільшого д найменшого". За відправну точку слід брати повну структуру програми і зви чайну модель курсів, які студент повинен буде пройти у навчальному році, що завершити кваліфікацію в рамках офіційної тривалості навчання. Розподіленн кредитів для індивідуальних блоків курсу на основі принципу "від найменшогі до найбільшого" є дуже складним і може збільшити кількість кредитів до 60 ні рік, роблячи, таким чином, перезарахування кредитів дуже важким. Слід уникати використання дробових чисел у рейтингах кредитів (наприклад 82 кредитів) або, принаймні, обмежувати до використання половинок креди тів. Хоча з математичної точки зору це, можливо, і правильно, така точністі може створити проблеми, оскільки навряд чи більшість навчальних закладі] вважатимуть за необхідне визначати кредити з такою точністю.

7. Яким розділам курсу слід призначати кредити ECTS?
   

Кредити ECTS слід призначати всім наявним розділам курсу - обов'язковим аб< факультативним. Кредити слід також виділяти на дипломний проект, кваліфі каційну роботу і виробничу практику, де ці "розділи" є офіційною частинок програми з присвоєнням відповідного кваліфікаційного ступеня, поки триваї процес оцінювання успішності.

7. Чи існує зв'язок між кредитами ECTS й кількістю аудиторних годин?
   

У найпростішому випадку, - так, існує, але пам'ятайте, що кредити ECTS не ба зуються на самих аудиторних годинах, а на загальному навчальному наванта женні, яке генерує аудиторні години. Коли один рік курсу у закладі повністн складається з традиційних лекцій, консультацій та іспитів, цілком ймовірно, щ< аудиторні години безпосередньо пов'язані із навчальним навантаженням студе нта і, отже, з кредитами ECTS для кожного розділу курсу. Сама природа стосу нків може змінюватися у ході курсу; це буде очевидним, якщо наступні рою курсу матимуть різну кількість аудиторних годин, хоча кожен рік має станови ти 60 кредитів ECTS. Сусідні навчальні заклади, які навчають студентів з різ ними здібностями, можуть вибирати різні методи навчання, наприклад, одні заклад може викладати 5-кредитний блок курсу, а саме: 24 години на лекції, і годин на консультації і 60 годин на самостійну роботу перед перевіркою й ек заменами, тоді як інший заклад може викладати той самий 5-кредитний бло: курсу за 24 лекційні години, 36 годин консультації і 30 годин самостійної робо ти. Обидва заклади у цьому прикладі досягають порівнюваних результатів з та ким самим навчальним навантаженням і призначають таку саму кількість кре дитів ECTS, навіть незважаючи на те, що кількість аудиторних годин дуже вц різняється.

2. Координатор ECTS від закладу
   

Важливість ролі координатора від закладу полягає в тому, щоб гарантувати be конання зобов'язань закладу перед нормами ECTS і механізмами реалізації. До загальних обов'язків координатора належатиме сприяння поширенню ЕСТ як на рівні закладу, так і за його межами, наприклад, в рамках міжнародни програм про співпрацю, сприяння практичному втіленню ECTS і надання пі; тримки координаторам від факультетів. Особливо у великих закладах важливі щоб координатором від закладу була особа достатньо високого рангу, яка мі тиме міцні зв'язки як з навчальною, так і з адміністративною структурами зі кладу.

Більш конкретним завданням буде інформувати студентів про ECTS і узгодж] вати підготовку, виробництво і доставку партнерам пакетів інформації з коо} динаторами від факультетів. Координатор від закладу також буде відповідай ним за договірні заходи з Європейською комісією і з Державним органом прі своєння фантів.

12. Координатор ECTS від факультету
    

Координатор від факультету, звичайно, буде тією особою, яка підтримуватиме ділові зв'язки із студентами та викладацьким складом кафедри чи факультету і займатиметься, більшою мірою, практичними й навчальними аспектами реалі­зації ECTS.

Він більш детально інформуватиме студентів про ECTS, наприклад, забезпечу­ватиме студентів інформаційними пакетами, що надійшли від закладів- партнерів, допомагатиме студентам заповнити форму заяви, пояснюватиме процедуру визнання освіти і оформлення документів (навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін) і т.і. Координатор від факультету спрямовуватиме студента на розробку програми навчання, поєднуючи навчальні вимоги з інди­відуальними інтересами.

Зв'язок між місцевими і закордонними закладами офіційно здійснюється коор­динаторами від факультетів, які обмінюються формами заяв і підписаними ко­піями, обговорюють програми навчання, готують перелік оцінок дисциплін для студентів, що від'їжджають на навчання, а також для тих, хто повертається піс­ля завершення навчання у їхньому закладі.

Координатори від факультетів інформуватимуть своїх колег про ECTS і її вті­лення з точки зору розподілення кредитів для всіх курсів кафедри/факультету. Він готуватиме ту частину інформаційного пакета, яка стосуватиметься їхньої кафедри/факультету.

Обидва координатори гарантуватимуть плавну інтеграцію приїжджих студен­тів на рівні їхніх закладів.

Вони також забезпечуватимуть, щоб студенти, які від'їжджають, досягали успі­хів у закордонних закладах шляхом підтримання з ними постійного контакту.

12. Інформаційний пакет
    

Кожен заклад, що використовує ECTS, випускає інформаційні пакети як довід­ники для потенційних партнерів, студентів і викладацького складу закладів- партнерів, до своїх курсів, навчальних програм, навчального й адміністратив­ного устрою. Призначення інформаційних пакетів у тому, щоб сприяти прозо­рості навчальної програми, допомагати викладачам орієнтувати студентів на вибір відповідних програм і планувати їхнє навчання за кордоном, забезпечу­вати практичною інформацією.

Інформаційні пакети можуть бути першим контактом, який має студент чи ко­ординатор з іншою установою, отже це повинні бути чіткі документи, які ви­кладають те, що заклад пропонує у такий спосіб, щоб студенти, орієнтовані їх­німи викладачами, могли реально оцінити, що із запропонованого підходить їм найкраще. Додаткова інформація може бути надана на пізнішій стадії, коли за­кордонний заклад прийме заяву.

Інформаційні пакети повинні систематично - кожного року - оновлюватися і бути легко доступними для користувачів, студентів і викладацького складу або у роздруку, або на дискеті. Встановлення електронного зв'язку між закладами- партнерами виявилося ефективним засобом розповсюдження інформаційних пакетів.