Управління мнс україни в Чернігівській області

Вид материала

Документы

Содержание Рух біля залізничних колій. Отруєння препаратами побутової хімії. Перша допомога при побутових отруєннях. Дикі та свійські тварини.

Подобный материал:

• Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції І закон, 554.94kb.
• Тематичний план проведення Тижня знань безпеки життєдіяльності населення; Додаток, 116.21kb.
• Миргородська районна державна адміністрація відділ освіти наказ, 93.77kb.
• Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року, 3339.59kb.
• Стан виробничого травматизму та наглядової діяльності на підприємствах Чернігівській, 134.48kb.
• Затверджено наказ мнс україни, 203.41kb.
• Аналітична довідка про роботу Держуправління охорони навколишнього природного середовища, 257.01kb.
• Їни в Дніпропетровській області (далі управління) є органом Міністерства внутрішніх, 73.96kb.
• Програма щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини в Херсонській області на період, 613.43kb.
• Оголошення до уваги військовослужбовців, звільнених у запас (відставку), осіб рядового, 13.34kb.

Ожеледиця. Щорічно реєструється сумна статистика травмувань, пов'язаних з ожеледдю: за небезпечний сезон лікарі надають допомогу тисячам громадян, які постраждали на льоду.

Щоб уникнути травмування, перед виходом із будинку.

• Змайструйте на підошви та каблуки вашого взуття "льодоступи":
  
• прикріпіть на каблук перед виходом шматок поролону (за розмірами каблука) або лейкопластиру;
  
• наклейте лейкопластир чи ізоляційну стрічку на суху підошву і каблук (хрест-навхрест або східцем) і перед виходом натріть піском (на один - два дні вистачає);
  
• натріть наждаковим папером підошву перед виходом, а краще прикріпіть його на підошву (але від води піщини наждакового паперу рано або пізно обсипаються);
  
• намажте на підошву клей типу "Момент" та поставте взуття на пісок, після цього сміливо виходьте на вулицю.
  
• пам'ятайте, що кращими для льоду є підошви з мікропористої чи іншої м'якої основи та без великих каблуків.
  
• не виходьте без потреби на вулицю, якщо ви слабкі та неспритні. Зачекайте поки не приберуть сніг і не розкидають пісок на обмерзлий тротуар.
  

 Як можна зменшити ризик травм у ожеледицю.

• Будьте напоготові про всяк випадок під час ходьби в такі дні - впасти.
  
• Ходіть не поспішаючи, ноги злегка розслабте в колінах, а ступайте на всю підошву. Руки повинні бути не зайняті торбами. Пам'ятайте, що поспіх збільшує небезпеку слизоти, тому виходьте із будинку не поспішаючи.
  
• При порушенні рівноваги - швидко присядьте, це найбільш реальний шанс утриматися на ногах.
  
• Падайте в ожеледицю з мінімальним збитком для свого здоров'я. Відразу присядьте, щоб знизити висоту. У момент падіння стисніться, напружте м'язи, а доторкнувшись до землі, обов'язково перекотіться - удар, спрямований на вас, розтягнеться і витратить свою силу при обертанні.
  
• Не тримайте руки в кишенях - це збільшує можливість не тільки падіння, але і більш важких травм, особливо переломів.
  
• Обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони покриті льодом. Крім того, вони можуть бути погано закріплені і перевертатися, що додає травмувань.
  
• Не прогулюйтеся з самого краю проїжджої частини дороги. Це небезпечно завжди, а на слизьких дорогах особливо. Можна впасти та вилетіти на дорогу, а автомобіль може виїхати на тротуар.
  
• Не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та у ожеледицю. Пам'ятайте, що у ожеледицю значно збільшується гальмовий шлях машини і падіння перед автомобілем, що рухається, приводить як мінімум до каліцтв, а можливо і до загибелі.
  
• Небезпечні прогулянки в ожеледицю в нетверезому стані. У стані сп'яніння травми частіше всього важкі, всупереч переконанню, що п'яний падає завжди вдало. У стані сп'яніння люди не так чутливі до болю і при наявності травми своєчасно не звертаються до лікаря, що завдає згодом додаткові проблеми та неприємності.
  
• Якщо ви впали і через деякий час відчули біль в голові, нудоту, біль в суглобах, утворилися пухлини - терміново зверніться до лікаря в травмпункт, інакше можуть виникнути ускладнення з поганими наслідками.
  
• Тримайтеся подалі від будинків - ближче до середини тротуару. Взимку, особливо в містах, дуже велику небезпеку являють собою бурульки. Найбільшу небезпеку бурульки становлять у період танення льоду та снігу.
  

Як поводитися при виявленні невідомих або вибухонебезпечних

предметів, а також хімічних речовин.

Не зважаючи на те, що після Великої Вітчизняної війни минуло більше ніж півстоліття, але й досі трапляються випадки знаходження боєприпасів або предметів, які зовнішнім видом схожі на міни, гранати, снаряди, бомби.

Найбільша кількість випадків знаходження невідомих предметів або боєприпасів припадає на весняно - літній період, коли вони вимиваються повеневими водами на поверхню ґрунту, під час проведення будівельних робіт, розорювання пахотних земель та присадибних ділянок.

При виявленні невідомих або вибухонебезпечних предметів, а також хімічних речовин у вигляді аерозолю, пилу, в крапельно-рідинній формі з неприємним запахом необхідно:

• ні в якому разі не чіпати їх, а тим більше не намагатися розбирати чи знешкодити;
  
• за допомогою палиць, мотузки та яскравої тканини зробіть огородження цього місця, де знайдений предмет;
  
• не допускайте до нього людей, а тим більше дітей;
  
• припиніть будь-які роботи поблизу небезпечного місця;
  
• негайно вийдіть за межі зони зараження (забруднення);
  
• про свою знахідку повідомте пожежно-рятувальну службу (101);
  
• при попаданні отруйних речовин на шкіру, одяг, взуття негайно видалити їх тампоном із старого одягу, папером або іншими підручними засобами;
  
• після виходу із зони зараження необхідно обробити відкриті частини тіла водою, бажано з милом, прополоскати рот, гортань, ніс, очі;
  
• при ознаках ураження хімічною речовиною, негайно зверніться до лікарні.
  

Безпека на автодорогах та залізниці.

При переході проїжджої частини дороги пішоходи повинні користуватися підземним, надземним пішохідними переходами або переходити дорогу у місцях, позначених спеціальною розміткою або дорожніми знаками „Пішохідний перехід”.

Якщо на ділянках шляхів відсутні позначені пішохідні переходи, переходити дорогу дозволяється на перехрестях по лінії тротуарів або узбіч. Коли перехрестя або позначені пішохідні переходи у межах видимості відсутні, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити дорогу під прямим кутом до краю проїжджої частини у місцях, де вона добре проглядається в обох напрямках, і тільки після того, як пішохід оцінить відстань до транспортного засобу, що наближається, його швидкість і пересвідчитись у відсутності небезпеки.

У всіх випадках, чи збирається пішохід переходити проїжджу частину і узбіччя, а також поза перехрестям і позначеними переходами, він повинен, перш ніж почати перехід, переконатися у його безпеці, і, перш за все, у відсутності ТЗ, що наближається.

Пішоходи, що не встигли завершити перехід всієї проїжджої частини, провинні пропустити ТЗ, чекаючи можливості для подальшого руху на острівку безпеки, а за його відсутності – на лінії, що розділяє потоки протилежних напрямків. Продовжувати перехід дороги можна, виконавши ті ж вимоги, які регламентують порядок початку переходу проїжджої частини дороги.

Якщо на проїжджій частині зупинився ТЗ або з’явилася інша перешкода, що обмежує оглядність, необхідно належним чином переконатися у відсутності ТЗ, що наближаються. При цьому обходити їх слід з боку, який ближчий до ТЗ, що наближаються, тобто ТЗ, що стоїть, обходити ззаду.

Взимку дороги особливо небезпечні, оскільки випадає сніг і засипає їх. Від морозу сніг замерзає, і дорога робиться така слизька, як каток. Тому треба її посипати піском, щоб відбувалося зчеплення коліс з дорогою, тобто тертя. Але дорогу посипали, а сніг іде та йде і вона знову слизька. А машинам треба все одно їхати, їх заносить на поворотах та так сильно, що вона може крутитися навколо своєї осі, як карусель. У таких випадках найчастіше трапляються ДТП з важкими наслідками. Водієві важко впоратися з керуванням. Тому взимку треба бути особливо обережним. Це означає, що не можна бігти і ковзатися по тротуару, а тим більше по проїжджій частині. Адже взимку, коли на дорозі слизько, машину неможливо раптово зупинити, гальмівний шлях на слизькій дорозі збільшується вдвічі, а то й більше разів. Хоча на колеса вдягають зимову гуму з шипами, яка хоч трішки поліпшує зчеплення з дорогою, але це мало допомагає, коли дороги слизькі. От уявіть собі: ви натискаєте на гальма, колеса вже не крутяться, але вони ж гумові, і машина чудово їде, як саночки, а з гори ще краще, бо маса машини велика, швидкість теж була високою... І що ви зробите? Будете зі страхом думати, щоб хтось не вибіг на дорогу, щоб не врізатися в дерево, щоб не перекинутись або не наїхати на іншу машину. І добре, як цього не трапиться... Але поки що ви ще маленькі і за кермо вам сідати рано. Ви – пішоходи. Тому подумаймо разом, як вберегти себе від ДТП. Почнемо з того, що взимку треба бути особливо уважним на дорозі.

• Коли ви рухаєтеся по тротуару, то не поспішайте, не біжіть, бо можете посковзнутися і впасти.
  
• Ніколи не ковзайтеся, щоб не збити інших людей, які рухаються поруч, а ще тому, щоб ненароком не виїхати на проїжджу частину, бо це небезпечно.
  
• Не ходіть дуже близько біля краю тротуару, щоб вас не зачепила машина, яка випадково втратила керування.
  
• При переході дороги будьте особливо пильні. Переходьте її лише на переході й уважно придивляйтеся, щоб не було поблизу машин, або тільки тоді, як транспортні засоби вже зупинилися.
  
• Ніколи не перебігайте дорогу навіть коли немає транспорту, бо по слизькій дорозі бігти небезпечно.
  
• Не катайтеся на ковзанах по тротуару, а тим більше по проїжджій частині — це дуже небезпечно. А є ще й такі "герої", що чіпляються ключками за машини, щоб прокататися "з вітерцем". Не робіть цього ніколи! Машина може загальмувати і такий „герой" вдариться лобом з усього маху в машину. На дорозі можуть бути виїмки, частина дороги може не бути покрита льодом. Кататися треба на катку, там спеціально очищені від зайвих предметів майданчики, які заливають водою, тому поверхня там рівненька, гладенька, по ній добре кататися.
  
• Ніколи не спускайтеся на санках або на лижах з тієї гірки, що веде на дорогу.
  
• Залізниці взимку також дуже небезпечні, адже скрізь слизько. Якщо виникає необхідність переходити залізничну колію, то будьте уважні.
  
• Не грайтеся в рухливі ігри на тротуарах, поблизу проїжджої частини, не штовхайтеся, щоб не потрапити під колеса транспортних засобів.
  
• Коли чекаєте на зупинці громадський транспорт, ніколи не ставайте на край тротуару, тому що можете посковзнутися самі або хтось ненароком може штовхнути вас, і ви потрапите під колеса. Тому поводьтеся на зупинці культурно, чемно, адже соромно бути невихованим.
  
• Обходьте транспортні засоби дуже уважно, коли обмежена або недостатня видимість. Спочатку переконайтеся, що машин нема, тоді обходьте.
  

Пам’ятайте: Зимова дорога криє в собі небезпеку, тому зосередьте на ній всю увагу!

Рух біля залізничних колій.

Залізничний переїзд – це перетин шляху із залізничними коліями на одному рівні.

Залізничні переїзди поділяються на дві категорії – регульована і нерегульована. Регульовані переїзди можуть охоронятися або не охоронятися. Якщо переїзд охороняється усю добу, то такий переїзд обладнується шлагбаумом. Звукова і світова сигналізація автоматично включається при наближенні залізничного потяга.

Якщо перед залізничним переїздом немає дорожньої розмітки або дорожніх знаків, що визначають кількість смуг руху, переходити переїзд можна лише тоді, коли переконаєшся у відсутності потяга, локомотива або дрезини, що наближаються. При цьому слід керуватися дорожніми знаками, розміткою, світловою і звуковою сигналізацією, положенням шлагбаума, а також вказівками і сигналами чергового по переїзду.

Забороняється переходити залізничний переїзд при опущеному шлагбаумі або коли він починає опускатися, а також якщо до переїзду у межах видимості наближається потяг. При виявленні потяга (локомотива, дрезини) навіть на великій відстані перетинати переїзд не можна.


Новорічні та Різдвяні свята. Небезпека піротехнічних виробів.

Для зручності та безпеки встановлювати ялинку слід на надійну підставку та так, щоб вона не заважала евакуації людей з приміщення на випадок пожежі.

Для ілюмінації необхідно використовувати гірлянди тільки заводського виготовлення та з послідовним увімкненням лампочок напругою до 12В, заздалегідь перевірив їх справність та надійність. Підключення гірлянд до електромережі повинно здійснюватися лише за допомогою штепсельних з’єднань.

Прикраси для ялинки та святкові костюми, які зроблені з вати, паперу та інших легкозаймистих матеріалів з пожежної точки зору дуже небезпечні. Сприяє розвитку пожежі і хвоя, яка швидко висихає. Тож щоб свято було зіпсовано, достатньо попадання на них джерела вогню, яким може стати хлопавка, бенгальський вогник, або свічка, не кажучи вже про петарди, феєрверки та ракети невідомо якого виробництва.

Кожного року трапляються непоодинокі випадки, коли феєрверки, ракети залітають у вікна, на балкони квартир. Як наслідок - виникає пожежа. Найбезпечніше те, що вогонь може спалахнути як миттєво, що призведе до травмування людей, так і непомітно через декілька годин після процесу тління, коли у приміщенні нікого не буде, або люди ляжуть відпочивати.

При купівлі побутових піротехнічних виробів, потрібно звернути увагу на наявність сертифікатів щодо відповідності вимогам безпеки. Якщо такі відсутні, то їх реалізація та використання заборонено.

Небезпечно купувати піротехнічні вироби на ринках та у невідомих осіб.

Застосування піротехнічних виробів повинно здійснюватися відповідно до інструкції та тільки у присутності дорослих.

Забороняється ударяти по піротехнічним виробам, тягти за гніт, переносити в кишенях, під одягом, кидати під ноги перехожих, із вікон та балконів, здійснювати феєрверки з дахів домів та інші дії, від яких можуть постраждати люди або майно.

При поводженні з піротехнікою не допускається застосування вогню.

Після приведення в дію піротехнічного виробу, незалежно від того спрацював він чи ні, не підходите до нього 15-20 хвилин, адже Ви не бачите процесу, який відбуває усередині (ґніт може ще повільно горіти і тоді виріб дострілює).

Користуватися піротехнічними виробами можна на відстані не ближче 50-ти метрів від будівель та споруд, а АЗС чи інших вогненебезпечних об’єктів - 100-150 метрів. Винні за порушення порядку використання піротехнічних виробів несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.


Побутова хімія.

У наш час у побуті використовуються різноманітні хімічні засоби для прання, миття посуду, виведення плям, догляду за меблями, дез­інфекції, препарати для боротьби з комахами та тарганами, засоби підгодівлі рослин тощо.

У разі правильного використання препарати побутової хімії без­печні. Але невміле користування ними може стати джерелом лиха.

За ступенем небезпеки для людини засоби побутової хімії можуть бути розділені на чотири групи:

1. Безпечні. На упаковці відсутній застережний напис. Це синтетичні засоби для прання, підсинення, підфарбування, чистки посуду тощо.

2. Відносно безпечні. На упаковці є застережний напис, наприклад, «Берегтися від попадання в очі».

3. Отруйні. На упаковці є напис «Отруйно», «Отрута» тощо.

4. Вогненебезпечні. На упаковці є напис «Вогненебезпечно», «Не розпилювати біля відкритого вогню».

Крім засобів побутової хімії у будинках, квартирах, на дачах збері­гаються та використовуються й інші хімічні речовини: ацетон, бен­зин, лимонна кислота, скипидар тощо. Усі вони вимагають дуже обе­режного використання.

Отруєння препаратами побутової хімії. Джерелами забруднення осель можуть бути паласи, лінолеум, син­тетичні миючі засоби, різні поліетиленові та полімерні матеріали, що виділяють формальдегід, дибутилфталат, метанол, аміак, бензоломісткі речовини. З повітрям увесь цей набір потрапляє до організму людини, руйнує імунну систему.

До складу миючих речовин різного призначення (наприклад, «Антинакип», «Персоль») входять розчини кислот і лугів. Якщо помил­ково прийняти їх всередину, неминуче трапиться опік травного трак­ту, а в деяких випадках і дихальних шляхів.

Плямовивідники також можуть стати причиною дуже тяжких от­руєнь. У більшості своїй вони містять мурашину і щавельну кис­лоти, які небезпечні не тільки через опікову дію.

Усі лакофарбові препарати містять спиртові сполуки та інші токсич­ні речовини, що шкідливо впливають насамперед на печінку. При от­руєнні аніліновим барвником, кров втрачає здатність транспортувати кисень до органів і тканин, що може призвести до смерті через кисне­ве голодування організму.

Препарати, які використовуються проти комах, містять диметилфталат, який в організмі перетворюється у метиловий спирт, який, у свою чергу, розкладається на досить токсичні для центральної нерво­вої системи мурашину кислоту та формальдегід.

Тяжкі отруєння викликають широко поширені у побуті кислоти: 80% розчин оцтової кислоти (оцтова есенція), соляна кислота, що міститься у рідині для миття ванн, карболова та щавлева кислоти, що входять до складу засобів для знищення плям іржі. З лугів найбільш небезпечна каустична сода, нашатирний спирт (водний розчин аміаку).

Всі ці речовини потрібно зберігати окремо від харчових продуктів.

Серед гострих побутових отруєнь часто зустрічаються отруєння алкоголем та його сурогатами. До сурогатів алкоголю належать:

• технічні рідини, до складу яких не входить етиловий алкоголь (етиленгліколь, ацетон, метиловий спирт, дихлоретан);

• різні препарати, що містять етиловий спирт;

• медикаменти (настойка заманихи та чемериці, розтирки тощо);

• парфюмерно-косметичні засоби (одеколони, лосьйони, еліксири).

Перша допомога при побутових отруєннях.

За будь-яких отруєнь слід негайно звернутися до лікаря. Але ще до його появи треба надати потерпілому першу допомогу. Головне зав­дання надання першої допомоги - виведення з організму отруйного продукту або його знешкодження.

Часто ефективним засобом для виведення отрути є промивання шлунку. Потерпілому необхідно дати випити кілька склянок води та ви­кликати блювання. У воду можна додати сіль чи суху гірчицю (2 чайні ложки на склянку води) при отруєнні фосфорорганічними речовинами, а також метиловим спиртом, у воду додають питну соду (1 чайна ложка на склянку води), а при отруєнні отруйними рослинами - перманганат ка­лію (розчин мусить мати слабкий рожевий колір). Необхідно зробити З— 4 промивання шлунка, а потім дати потерпілому проносне.

У разі отруєння нашатирним спиртом, каустичною содою та пре­паратами, що містять її, кислотами, оцтовою есенцією, препаратами із сильнодіючих кислот, а також органічними розчинниками, засобами для виведення плям, змивниками фарб, потерпілому слід випити 2-3 склянки води. Добре діє розведений у воді розчин яєчних білків (шість білків на 0,5 л води), а також кисіль, желе, рисовий і вівсяний відвари. Молоко рекомендується тільки при отруєнні кислотами чи препаратами, що їх містять.


Обережно - ртуть.

Ртуть - рідкий метал сріблястого кольору. використовується в побутових приладах ( термометри, апарати вимірювання артеріального тиску, лампах денного освітлення та інших.), хімічній, фармацевтичній, золотодобувній промисловості.

Найбільшу небезпеку для людини становлять пари ртуті (вона може випаровуватись навіть при кімнатній температурі). Пари мають здатність накопичуватись в стінах і стелях будинків, можуть про­никати в бетон на глибину до 1 см.

Ртуть і її сполуки здатні потрапляти в організм людини через органи дихання і травлення, через шкіру і слизові оболонки. З попаданням до організму людини, ртуть акумулюється та залишається там на все життя.

Ознаки отруєння виявляються лише через 8 годин. Ртуть вра­жає слизові оболонки шлунково-кишкового тракту, нирки, кров, центральну нервову систему. при невеликих дозах ознаки отруєння практично не виявляються.

При сильному отруєнні виникає токсичний шок, болі в животі, металевий присмак у роті, блювання з кров'ю та гостра ниркова недостатність, підвищена збудженість, порушення зору ("двоїння" предметів), втрачається орієнтація, інколи виникає тремтіння кінцівок.

Дії при розливі ртуті у приміщенні:

- виведіть з приміщення всіх людей, у першу чергу дітей, інвалідів, людей похилого віку;

- відчиніть настіж усі вікна в приміщенні;

- максимально ізолюйте від людей забруднене приміщення, щільно зачиніть всі двері;

- захистіть органи дихання хоча б вологою марлевою пов'язкою;

- якщо ви наступили на ртуть - вичистіть та промийте міцним, майже чорним розчином марганцівки підошви взуття;

Про факт виявлення ртуті негайно сповістіть пожежно-рятувальну службу 01, вчителів та батьків.

Після вилучення ртуті фахівцями, вимийте забруднені місця приміщення мильно-содовим розчином (400 грамів мила і 500 грамів кальцинованої соди на 10 літрів води) або розчином перманганату калію (20 грамів на 10 літрів води). Зачиніть приміщення так, щоб не було сполучення з іншими приміщеннями і провітрюйте протягом трьох діб;

Пам'ятайте, що при попаданні навіть невеликої кількості ртуті чи її сполук в шлунок відразу необхідно негайно промити його розчином 20 - зо грамів активованого вугілля на стакан води і негайно звернутись за кваліфікованою медичною допомогою.. після перебування в зоні, яка забруднена парами ртуті необхід­но змінити одяг, прийняти душ, почистити зуби, прополоскати рот 0,25% розчином марганцю.


Дикі та свійські тварини.