Поради лікаря. Шановні відвідувачі нашого сайту!
| Вид материала | Документы |
- Поради лікаря. Шановні відвідувачі нашого сайту!, 168.02kb.
- Тульчинського Миколи Георгійовича нашого колеги. Давайте привітаємо Миколу Георгійовича, 1094.46kb.
- Пост-реліз 17 Міжнародний «Форум видавців у Львові» відбувся 15-19 вересня 2010 року, 787.63kb.
- Розділ: Медицина Медична етика, 54.11kb.
- Принципи доступу до інформації в мережі Інтернет. Поняття про веб-сайт, веб-сторінку,, 85.43kb.
- Президенту України Леоніду Даниловичу Кучмі. Прошу вас, Леоніде Даниловичу. Кучма, 1331.46kb.
- Інформація про наявність молокопереробних підприємств, підконтрольних державній службі, 89.48kb.
- Реферат Поради психолога по вихованню дітей Поради психолога, 142.28kb.
- України Білоруса Олега Григоровича. Давайте привітаємо його, побажаємо міцного здоров'я, 1288.54kb.
- Дним з найефективніших механізмів підвищення результативності роботи закладів охорони, 223.74kb.
ПОРАДИ ЛІКАРЯ.
Шановні відвідувачі нашого сайту!
Тут Ви зможете ознайомитись з основними рекомендаціями медичних працівників щодо дотримання безпечної для здоров’я поведінки в різні періоди свого життя, при різних надзвичайних ситуаціях
Ми будемо інформувати Вас про основні прийоми надання медичної допомоги при нещасних випадках, про стан
інфекційної та неінфекційної захворюваності в різні пори року та про основні методи профілактики захворювань.
Перша допомога в екстремальних умовах.
В надзвичайній ситуації, варто оцінити необхідність першої допомоги, установити першочергові задачі, а потім скласти план дій і виконувати його. Зрозуміло, ваші рішення можуть сильно залежати від конкретної ситуації, але, незалежно від обставин, дотримуйте певних правил.
Послідовність дій при наданні першої допомоги.
* Зберігайте спокій. Яка би серйозна не була травма чи небезпечна ситуація, паніка тільки послабить вашу здатність думати і знизить ефективність ваших дій. Крім того, при цьому ви втратите час - а в кризовій ситуації час може вирішити на користь життя чи смерті.
* Уникайте непотрібного ризику. Це не боягузтво. Ви не зможете нікому допомогти, якщо самі постраждаєте.
* Перед тим як діяти, подумайте ретельно і спокійно, але, по можливості, швидко.
* Постарайтеся заспокоїти й утішити потерпілих.
* З'ясуєте, чи немає інших людей, що могли б допомогти вам справитися із ситуацією. Зокрема, пошукайте, чи немає серед них медика або людей, більш досвідчених, чим ви.
* При оцінці наслідків нещасливого випадку максимально використовуйте свої органи почуттів. Запитуйте. Спостерігайте. Слухайте. Нюхайте. Потім подумайте і дійте.
Попросіть потерпілого описати свої симптоми, сказати вам, що, на його думку, відбулося, і що, відповідно до його відчуттів, у нього не в порядку. Обов’язково запишіть паспортні дані потерпілого (якщо він в свідомості) чи дані спостереження перехожих, розпитайте про захворювання, якими страждає людина, про обставини нещасного випадку, дізнайтесь про контактні телефони родини чи друзів, організуйте виклик бригади швидкої допомоги по телефону 103 , допоможіть транспортувати потерпілого в ближній лікувальний заклад.
Перша допомога при обмороженнях
Обмороження – це пошкодження будь-якої частини тіла (включно до відмирання тканин), яке виникає внаслідок впливу низьких температур оточуючого середовища. Найчастіше обмороження виникає при температурі повітря нижче – 10ºС-20ºС. При довготривалому перебуванні на відкритому повітрі, особливо за умов високої вологості та сильному вітрі, обмороження може виникнути взимку та навесні при температурі повітря вище нуля. Статистика свідчить про те, що навіть усі важкі обмороження з ампутацією кінцівок виникають, коли людина перебуває у стані важкого алкогольного сп’яніння.
Ступені обмороження
Обмороження І ступеню (найбільш легкий випадок) частіше виникає при недовготривалому впливі низької температури на організм людини. Уражена ділянка шкіри бліда, після відігрівання червоніє, в деяких випадках має темно-червоний відтінок, починається розвиток набряку. Омертвіння шкіри не виникає. Наприкінці тижня після обмороження може розпочатися незначне шелушіння шкіри. Повне одужання відбувається на 5-7 день по обмороженні. Перші ознаки такого обмороження - відчуття печіння, поколювання з подальшим онімінням ураженої ділянки тіла. Потім виникають свербіж шкіри та незначний або сильний біль.
Обмороження ІІ ступеню виникає при більш тривалому контакті з холодом. На початковій стадії виникає блідість, охолодження та втрата чутливості в ділянці тіла, але ці прояви виникають при всіх ступенях обмороження. Тому найбільш характерна ознака ІІ ступеню травми - це виникнення в перші дні після обмороження пухирів, наповнених прозою рідиною. Повне відновлення шкіри відбувається протягом 1-2 тижнів без грануляцій та рубців. При обмороженні ІІ ступеню після відігрівання виникає біль, більш інтенсивний та тривалий ніж при травмі І ступеню. Має місце свербіння та печіння шкіри.
При обмороженні ІІІ ступеню тривалість періоду впливу холоду та зниження температури ураженої ділянки організму людини збільшується. Пухирі, що виникли на початковій стадії, заповнені рідиною з кров’ю, їхнє дно фіолето-червоного кольору, нечутливе до дотику. Відбувається відмирання всіх елементів шкіри з виникненням після одужання на цих місцях грануляцій та рубців. Уражені нігті знов не відростають або відростають деформованими. Відторгнення тканин, що відмерли, закінчується на 2-3 тижні, після чого розпочинається рубцювання, яке триває до одного місяця. Інтенсивність та тривалість болю більш виражена ніж при обмороженні ІІ ступеню.
Обмороження IV ступеню виникає при довготривалому впливі холоду, зниження температури в уражених ділянках тіла при ньому найбільше. Воно часто поєднується з обмороженням ІІІ і ІІ ступенів. Відмирають усі прошарки м’яких тканин, нерідко уражаються кістки та суглоби. Уражена ділянка тіла темно-синього кольору, інколи з мармуровим малюнком. Набряк виникає одразу після відігрівання і швидко збільшується. Температура ураженої ділянки шкіри значно нижча ніж на прилеглих частинах тіла. Пухирі виникають на менш уражених ділянках, де виникло обмороження ІІІ-ІІ ступенів. Відсутність пухирів при швидко та значно поширеному набряку, відсутність чутливості свідчать про наявність обмороження IV ступеню. Під час довготривалого перебування людини під впливом низької температури виникають не тільки місцеві ураження частин тіла, але і загальне охолодження організму. Під загальним охолодженням розуміють стан, який виникає при зниженні температури тіла нижче 34ºС.
Перша допомога при обмороженнях
Дії при наданні першої медичної допомоги відрізняються в залежності від ступеню обмороження, стану загального охолодження організму людини, його віку та наявних хвороб. При наданні першої допомоги необхідно припинити дію охолодження, зігріти кінцівки для відновлення кровообігу в уражених холодом тканинах із метою попередження розвитку інфекційних ускладнень. У першу чергу слід направити постраждалого до найближчого теплого приміщення, зняти з нього взуття, верхній одяг, шкарпетки та рукавички. Одночасно з проведенням заходів першої черги треба викликати швидку медичну допомогу для проведення кваліфікованих заходів щодо рятування постраждалого. При обмороженні І ступеню, ділянки тіла, що охолоджені, необхідно зігріти до почервоніння теплими руками, легким масажем, розтиранням тканиною з вовни, диханням, а потім накласти ватно-марлеву пов’язку.
При обмороженні II-IV ступеню швидке зігрівання, масаж або розтирання не робіть. Слід накласти на уражену поверхню теплоізолюючу пов’язку (шар марлі, товстий шар вати, знов шар марлі, а зверху клейонку або прогумовану тканину). Уражені кінцівки зафіксуйте за допомогою підручних засобів (шматок дошки або фанери, щільний картон), які накладаються та фіксуються зверху пов’язки. Для теплоізоляції можна використовувати ватники, куфайки, вовняну тканину тощо. Ураженим дають пити теплу рідину, гарячу їжу, невелику кількість алкоголю, таблетку аспірину або анальгіну, по 2 таблетки „Но-шпи” або папаверину. Не потрібно розтирати уражених снігом, тому що кровоносні судини верхніх та нижніх кінцівок можуть постраждати. Не можна застосовувати швидке зігрівання обморожених кінцівок біля багаття, безконтрольно застосовувати грілки та інші джерела тепла, тому що це погіршує перебіг обмороження. Не рекомендується, як неефективний, варіант першої допомоги - застосування олій та жирів, розтирання кінцівок спиртом при глибокому обмороженні. При загальному охолодженні організму людини легкого ступеню достатньо ефективним методом лікування є зігрівання постраждалого в теплій ванній при початкової температурі води 24ºС, поступово температуру води збільшують до нормальної температури тіла людини. В разі наявності у постраждалого середнього або важкого ступеню охолодження, з порушенням дихання та кровообігу, людину необхідно швидко відвезти до лікувального закладу.
„ Залізне обмороження”
Взимку реєструються холодові травми, що виникають при контакті теплої шкіри з холодним металом. Як тільки дитина візьметься голою рукою за залізяку або лизне її язиком, вона міцно прилипне до неї. Звільнитися можна тільки відірвавши предмет разом зі шкірою. Виникає жахлива картина - дитина плаче від болю, скривавлені руки та обличчя призводять батьків до стану шоку. На щастя, „залізна” рана не часто буває глибокою, проте все одно її необхідно терміново продезінфікувати. Спочатку промийте рану теплою водою, потім перекисом водню, який очистить рану від бруду. Добре допомагає застосування гемостатичної губки, але можна використовувати складений у декілька шарів стерильний бинт, який необхідно притиснути до рани та тримати до повної зупинки кровотечі. Якщо поранення велике, необхідно звертатися до лікаря.
Якщо дитина самостійно не відірвала від себе залізяку, а голосно кличе на допомогу, ваші правильні дії допоможуть запобігти виникненню великих поранень. Не відривайте дитину від залізяки, а полийте на прилипле місце теплу воду. Метал після зігрівання звільнить свою жертву. Говорячи про металеві предмети, необхідно нагадати, що взимку вони відбирають у дитини тепло. Тому не можна давати дітям дитячі заступи з металевими ручками, металеві частини санчат накривайте тканиною. Не дозволяйте дітям довго кататися на каруселях та гойдалках, лазити металевими сходами споруд на ігрових майданчиках. Обов’язково захищайте руки дитини рукавичками.
Повернувшись додому після довготривалої прогулянки по морозу, обов’язково впевніться у відсутності обмороження кінцівок, спини, вух та носа. В разі необхідності своєчасно розпочинайте лікування обмороження. Несвоєчасне надання допомоги може призвести до гангрени та втрати кінцівки. Якщо під час перебування на відкритому повітрі ви відчуваєте початок переохолодження, негайно зайдіть до теплого приміщення - магазину, кафе, під’їзду - для зігрівання та огляду місць потенційного обмороження. Якщо у вас зламалася машина на значній відстані від населеного пункту або в незнайомій місцевості, краще залишатися в ній та викликати допомогу по телефону або чекати іншого автомобіля. Ховайтеся від вітру. На вітрі вірогідність обмороження зростає. Не мочіть шкіру - вода проводить тепло швидше ніж повітря. Не виходьте на мороз із вологим волоссям. Вологий одяг і взуття (наприклад, людина впала у воду) необхідно зняти, витерти людину, при можливості переодягнути її в сухий одяг та якнайшвидше доставити до теплого приміщення. У лісі необхідно розпалити багаття, роздягнутися і висушити одяг. Під час сушіння одягу енергійно робіть фізичні вправи та обігрівайтесь біля вогню. Доцільно взяти з собою на довготривалу прогулянку змінні шкарпетки, рукавички та термос із гарячим чаєм. Перед виходом на мороз бажано поїсти - вам необхідна додаткова енергія. Слід враховувати, що у дітей терморегуляція ще не налагоджена, а в осіб похилого віку при деяких хворобах порушена. Ці категорії найбільш піддаються обмороженню та переохолодженню, тому враховуйте це під час планування прогулянок узимку. Пам’ятайте, що перебування дитини на морозі не повинно перевищувати 15-20 хвилин, потім потрібно зігріти її в теплому приміщенні.
Врешті-решт пам’ятайте, що найкращий спосіб вийти з неприємної ситуації - це до неї не потрапляти. Якщо ви не любите екстремальних відчуттів, то у великий мороз не виходьте з приміщення без потреби!
Перша допомога при гострих болях в животі
«Гострий живіт» характеризує «катастрофу» в черевній порожнині при нез’ясованій причині. Він є тривожним сигналом, який потребує термінових заходів для екстреної госпіталізації хворого в лікувальний заклад.
Причини «гострого живота» багаточисельні і можуть бути згруповані наступним чином:
1. Пошкодження органів черевної порожнини, які прийнято ділити на закриті і відкриті. Найбільш частою причиною «гострого живота» є пошкодження порожнинних органів шлунково-кишкового тракту і сечового міхура.
2. Запальні захворювання, в тому числі перитоніт, найбільш часта причина «гострого живота» – гострі запальні процеси в червоподібному відростку (апендицит), підшлунковій залозі (панкреатит).
3. Перфорація порожнинного органу. Частіше всього вона виникає в результаті різних захворювань органів черевної порожнини і заочеревного простору (гострий холецистит, гострий апендицит, виразки, пухлини шлунково-кишкового тракту).
4. Внутрішня кровотеча в просвіт шлунково-кишкового тракту в черевну порожнину (при трубній вагітності) і заочеревний простір (розрив нирки, аневризми черевної аорти).
5. Непрохідність кишечника, яка виникає внаслідок завороту кишок, защемлення кишки, здавлення кишки спайками.
6. Гострі порушення артеріального і венозного кровообігу, які призводять до гангрени кишечника.
7. Запальні процеси в яєчниках, позаматкова вагітність, перекрут ніжки, пухлини або кісти яєчника.
8. У дітей родова травма (із пошкодженням печінки, селезінки і інших органів, вроджена і набута непрохідність кишечника).
Симптоматика і діагностичні заходи
Ведучим симптомом практично у всіх випадках «гострого живота» є біль, локалізований по всьому животі. Чіткої залежності між динамікою захворювання, характером і інтенсивністю болю, а також його локалізацією, як правило, не спостерігається. При розповсюджених ураженнях, які обумовили виникнення «гострого живота», больовий синдром може бути різко виражений і супроводжуватися розвитком шоку або колапсу.
Частим симптомом «гострого живота» є блювота, яка може виникнути в перші години і навіть хвилини захворювання. Блювотна маса складається із залишків їжі, шлункового соку, жовчі або в довші строки захворювання носити каловий характер. При шлунковій кровотечі блювотні маси мають вигляд кавової гущі або містять яскраво-червону кров. Іноді спостерігається гикавка, що пов’язано із подразненням діафрагмового нерва. Може бути затримка випорожнення і газів, рідше рідке випорожнення. Важливим симптомом «гострого живота» є зміна характеру випорожнення. Так, мелена (чорне випорожнення або наявність червоної крові) характерні для шлунково-кишкової кровотечі. Переймоподібні болі в животі (наприклад, при печінковій або нирковій кольках, непрохідності кишечника). Хворий може бути неспокійний, стогне, кричить, метушиться. Часто характерний страждальний вираз обличчя, блідість. Форма живота змінена: втягнутий живіт (при перфорації порожнинного органу) або роздутий і асиметричний (при непрохідності кишечника). Язик сухий, з білим, жовтим або бурим нальотом. При промацуванні живота спостерігається дошкоподібний напружений живіт, болючість всієї передньої черевної стінки або окремих її ділянок. Підвищення температури.
Тактика і перша допомога
1. Хворий негайно має бути госпіталізований. Не можна втрачати час на з’ясування причин, оскільки вирішальним у даній ситуації є «фактор часу». Не можна давати хворому їсти і пити. Покласти холод на живіт.
2. Транспортування хворого повинно проводитися обережно. Одночасно бути готовим застосувати реанімаційні засоби.
3. Поки хворого не оглянув лікар і не вирішене питання про операцію, слід утримуватися від застосування знеболюючих засобів, які можуть змінити клініку захворювання і привести медпрацівників до діагностичної і тактичної помилок/ Чим раніше хворий буде госпіталізований, а, значить, і раніше поставлений точний діагноз і проведене адекватне лікування, тим кращий прогноз.
. Перша допомога при утопленні
Утоплення - це перекриття дихальних шляхів водою чи якоюсь іншою рідиною, мулом, багном. Смерть у разі утоплення може настати протягом 2 - 3 хвилин внаслідок припинення надходження до легень кисню, що називають асфіксією (задухою). Можлива й миттєва зупинка серця. Це може статися в результаті раптової дії холоду при падінні до води, а також при потраплянні до верхніх дихальних шляхів навіть невеликої кількості води.
Різке збіднення організму на кисень зумовлює рефлекторну зупинку серця, що і спричиняє смерть.
На терміни та характер смерті під водою впливають як зовнішні фактори (температура, солевий склад води та інше), так і стан організму ( перевтома, гостре порушення мозкового кровообігу, алкогольне сп’яніння, травма та ін.).
При утопленні може виникнути два види асфіксії - біла і синя. Синя асфіксія важче піддається реанімації. А при білій асфіксії, якщо негайно надати медичну допомогу, потерпілого можна оживити.
При білій асфіксії шкіра та слизові оболонки бліді, м'язи обличчя напружені. Цей вид асфіксії розвивається наступним чином: краплини води, що попали в дихальні шляхи, викликають спазм голосової щілини і вода не проникає в легені, а подразнення нервових закінчень гортані призводить до паралічу серцевої діяльності та дихання.
Синя асфіксія виникає при попаданні води в дихальні шляхи і шлунок, звідки вода швидко попадає у кров. Шкіра у таких утоплеників синя, поверхневі вени набрякають. З рота і носа виділяється піниста рідина.
Виділяють три клінічні варіанти утоплення: справжнє або істинне утоплення, асфіктичний і синкопальний типи утоплення.
Істинне утоплення
Виділяють три періоди утоплення:
1.Початковий . Частіше всього людина, яка тоне, на протязі деякого часу робить не координовані різкі рухи, прагнучи утриматись на воді. Якщо за цей час постраждалому не надана допомога, настає перевтомлення м’язів і він опускається на дно. Звичайно доросла людина затримує дихання на 30-60 сек. Дихальна затримка призводить до накопичення у крові вуглекислого дня, що веде до збудження дихального центру і появи самовільних дихальних спазмів під водою. Потрапивши в дихальні шляхи, вода викликає рефлекторний спазм гортані.
2.Агональний . Гіпоксія посилюється, втрачається свідомість. Дихання відновлюється на деякий час, і вода через трахею і бронхи вливається в альвеоли. З’являється різкий ціаноз ( посиніння) шкіри та слизових оболонок, набухають вени шиї та кінцівок, з рота і носа виділяється рожева піна.
3.Клінічна смерть . Зупинка серцевої діяльності.
Асфіктичний тип утоплення
Асфіктичний тип утоплення, або сухе утоплення, має місце при різкому гальмуванні центральної нервової системи, яке виникає під впливом алкогольної інтоксикації, епілептичного нападу, струсу головного мозку, переломі кісток черепа, шийного відділу хребта та з інших причин. В цих випадках постраждалий опускається на дно, швидко втрачаючи свідомість. У відповідь на проникання невеликої кількості води у верхні дихальні шляхи розвивається спазм гортані, при цьому у легені потрапляє невелика кількість рідини. Головна причина утоплення – відсутність доступу повітря в легені, одночасно з цим потерпілий ковтає велику кількість води. Таких потерпілих також називають “синіми”, хоча ціаноз у них виражений в меншій мірі, ніж при істинному утопленні.
Асфіктичне утоплення має короткий початковий період, що швидко змінюється агональним періодом з настанням клінічної смерті.
Синкопальний тип утоплення
Характеризується рефлекторною зупинкою дихання та серцевої діяльності. Частіше синкопальний тип утоплення зустрічається у жінок та дітей під впливом різкого раптового охолодження ( гідрошок ), сильного емоційного потрясіння. Виникає захисна рефлекторна реакція, яка проявляється спазмом м’язів гортані, зупинкою дихання та серцевої діяльності. У зв’язку зі спазмом капілярів шкіри, потерпілі мають бліде забарвлення шкіри, їх називають “білими” утопленими.
Легені не встигають заповнитися водою, при цьому в них не спостерігається виділення рожевої піни із верхніх дихальних шляхів. Цей тип утоплення найбільш перспективний з точку зору можливості повернення постраждалого до життя при проведенні реанімаційних заходів.
При всіх видах утоплення перш за все порушуються функції кори головного мозку. Послідовність зупинки дихання та серцевої діяльності різна, при істинному утопленні первинно настає зупинка серцевої діяльності, при асфіктичному - зупинка дихання, при син копальному - обидві функції втрачаються майже одночасно. Ці механізми мають велике значення для успішного проведення реанімації.
Першу медичну допомогу надають на місці нещасного випадку
Основа успіху надання допомоги при утопленні - це правильна й чітка організація водно-рятувальної служби з максимальним наближенням медичної допомоги до місця події. На домедичному етапі перша допомога повинна бути надана не пізніше ніж за 1-4 хв. з моменту утоплення, на медичному етапі - за 5 хв. з послідуючим транспортуванням постраждалого в реанімаційний центр. Якщо перша допомога надається в першу хвилину після утоплення, вдається повернути до життя 95% потерпілих, якщо після 6-ти хв. – тільки 6 %.
Реанімаційні заходи повинні розпочинатися негайно!
Якщо потерпілий притомний, його треба заспокоїти, дати гарячий чай, каву і кордіамін у краплях. Якщо ж потерпілий непритомний і у нього розвинулась біла асфіксія, то необхідно якнайшвидше приступити до штучної вентиляції легень і закритого масажу серця. При синій асфіксії перш за все необхідно видалити воду із верхніх дихальних шляхів і шлунка, для цього потерпілого кладуть животом на зігнуте коліно того, хто надає допомогу. Після натискування на спину вода із дихальних шляхів і шлунка виливається назовні. Після цього потерпілого негайно кладуть на спину, а голову відкидають назад.
В такому положенні проводять штучне дихання і закритий масаж серця.
Штучне дихання, при необхідності, починають проводити прямо на воді, до того як потерпілий буде доставлений на берег або на борт рятувальної шлюпки. Штучне дихання проводиться методом “ з роту в ніс”, “ з роту в рот”.
Після підняття потерпілого з води треба видалити з легень воду, на що витрачають не більше 10-15 сек. Зробити 5-6 поштовхоподібних натискувань на його спину, перевернувши потерпілого на живіт на своє коліно, пригнувши до землі його голову та груди. Потім швидко звільнити від одежі верхню половину тулуба, швидко відкрити рот потерпілого з допомогою підручних засобів. Щоб утримати рот відкритим, між корінними зубами кладуть марлево-ватний валик, вузол носової хустини, пробку, та інше. Головне - проведення штучного дихання і відновлення серцевої діяльності. Співвідношення проведення закритого масажу серця до штучної вентиляції легень - 30:2. Наявність пульсу і вузькі зіниці свідчать про те, що серцева діяльність збережена.
Всі потерпілі підлягають стовідсотковій госпіталізації в лікувальний заклад, при транспортуванні потерпілого кладуть обличчям вниз з метою надання сприятливих умов для витікання води з легень. Потерпілого слід зігріти, вкутати одіялом чи іншими підручними засобами. Транспортують у лікувальні заклади в горизонтальному положенні, а при набряку легень – слід надати йому напівсидяче положення.
Перша допомога при зупинці дихання
Перелік негайних заходів
Якщо припинилося дихання, перевірте, чи працює серце. Якщо серце б'ється - очистіть дихальні шляхи. Якщо дихання не відновилося, розпочинайте штучне дихання “рот в рот” чи “рот до носа”.
Якщо зупинилося і серце - розпочинайте масаж серця (див. мал. 1.2), очистіть дихальні шляхи, якщо вони блоковані, і проводьте одночасно масаж серця зі штучним диханням.
Визначення зупинки дихання.
1. Прикладіть вухо до рота чи до носа
2. Піднесіть до рота потерпілого гладкий предмет (наприклад, покришку консервної бляшанки або скло компаса) і подивіться, чи воно запотіло.
Визначення зупинки серцевої діяльності.
1. Знайдіть пульс на сонній артерії чи на зап'ясті.
2. Розстебніть верхній одяг і прикладіть вухо до грудей.
Звільнення дихальних шляхів.
- Покладіть потерпілого на бік так, щоб голова була нижче від тулуба.
2. Зігнутим пальцем звільніть рот від сторонніх предметів. Якщо язик заважає - закиньте голову максимально назад, підклавши руку під шию,
3. Якщо не видно ніякої перешкоди, а дихання не відновлюється, різко вдарте потерпілого між лопатки.
4. Якщо й після цього дихання не відновилося - приступайте до штучного дихання.
Ш
тучне дихання “рот в рот” чи “рот до носа”.1. Нахиліться над тілом потерпілого на рівні його грудей. Потерпілий повинен лежати на спині. Закиньте його голову назад (мал.2). Затисніть йому ніс.
2. Глибоко вдихніть повітря.
3. Щільно прикладіть відкритий рот до рота потерпілого. Якщо це важко зробити через поранення лиця, попробуйте прикласти свій рот до носа потерпілого.
4. Вдувайте в його рот повітря до тих пір, доки не побачите, що грудна клітка піднімається (мал. 3, 4, а, б)
5
. Дайте можливість легеням потерпілого звільнитися від видихуваного повітря. Це станеться автоматично.6. Повторюйте свої дії 5-6 раз кожні 5 с.
7. Якщо під час вдування ви спостерігаєте піднімання живота, це означає, що повітря вдувається надто сильно і проходить аж до шлунка, що може викликати блювання. Натисніть на живіт і витисніть з шлунка повітря (мал.5).
Н
епрямий масаж серця
1. Стадія удару. Перевірте, щоб потерпілий лежав на твердому. Вдарте його в груди зліва від нижньої частини грудної клітки. Цього може бути достатньо, щоб серце запрацювало знову.
2.Стадія стискання.
а) покладіть долоню на нижню частину грудини, піднявши пальці над грудною кліткою;
б) покладіть зверху долоню другої руки і прямими руками натискайте вниз (мал. 6а, 6б). Частота натисків в дорослих - 60 разів в хвилину, в дітей - 90 разів;
в) проводячи масаж, не припиняйте штучного дихання. Якщо ви наодинці з потерпілим, натискайте йому на грудину 15 разів, потім двічі вдихайте в рот, щоб наповнити його легені. Якщо вас двоє - чергуйте 5 стиснень з одним глибоким наповненням легень.
Якщо ви розпочали проводити реанімаційні заходи, не зупиняйтесь. Винятком є лише коли ваша безпека знаходиться під загрозою, є люди, які готові вас замінити, ви не в змозі продовжувати через втому, відновлено роботу серця.
Не зупиняйте реанімаційні заходи – тільки в цьому випадку постраждалий має шанс вижити.
Поранення дикими тваринами
Великі хижаки туристам трапляються досить рідко: звірі, як правило, чують людину задовго до того, як вона зможе побачити їх, і, за рідкісним винятком, завжди намагаються піти з її дороги. Однак, якщо потривожити тварину, переслідувати її або ранити, вона може стати небезпечною. Небезпечні дикі тварини і тому, що вони іноді є носіями різних захворювань. Так, у деяких районах туристи не повинні вживати в їжу випадково підстрелених ховрашків, тому що вони бувають чумними; вовки, лисиці, бродячі собаки й кішки можуть страждати сказом, водобоязню; вони ж є носіями глистових, грибкових та інших захворювань.
Профілактика нападу тварини
При випадковій зустрічі з великим звіром потрібно дати йому можливість зникнути, а не застосовувати зброю. Стріляти у тварину треба тільки при її явному нападі, коли не допомагає лемент, свист, вогонь, і при гарантії, що постріл буде вбивчим. Рушницю після пострілу необхідно негайно перезарядити. Підходити до звіра, що впав треба обережно, особливо якщо його вуха притиснуті: тварина ще жива і може нанести серйозне каліцтво пазурами, зубами або рогами.
Перша допомога при пораненні твариною
Насамперед варто зупинити кровотечу, потім продезинфікувати шкіру навколо рани, накласти пов'язку і ввести протишокові засоби. Рана, нанесена звіром, завжди забруднена та інфікована. Тому, якщо є можливість, потерпілому вводять протиправцеву сироватку і доставляють його в лікарню для лікування.
Якщо людину покусала тварина необхідно якомога швидше промити рану водою з милом, обробити краї 5% розчином йоду, накласти стерильну пов’язку і звернутись в травматологічні пункти (відділення) лікарні за медичною допомогою або до найближчого лікувально-профілактичного закладу.
Тварину, яка нанесла покус, в жодному разі не слід вбивати, її необхідно ізолювати, встановити за нею нагляд ветеринарним працівником протягом 10 днів, тобто максимального терміну появи клінічних ознак сказу у тварин.
У випадках отримання покусів дикими, безпритульними тваринами та за порадою лікаря-травматолога пройти курс антирабічних щеплень в стаціонарному відділенні лікарні, адже ці щеплення є на сьогодні єдиним ефективним засобом профілактики, щоб не померти від сказу.
З метою профілактики сказу необхідно щорічно проводити щеплення собак та котів, при появі клінічних ознак захворювання доставляти тварину для огляду у ветеринарну установу і дотримуватись правил утримання та вигулу домашніх собак і котів, не створюючи небезпеку оточуючим. З дітьми потрібно постійно проводити роботу про те, що тваринка не є іграшкою, а тому з нею потрібно відповідно поводитись, особливо це стосується бродячих тварин.
Профілактика сказу буває індивідуальною і загальною. Індивідуальну профілактику здійснюють у осіб, які належать до групи ризику, через можливість зараження вірусом сказу. Це собаколови, мисливці, працівники лабораторій з діагностики сказу і листоноші у осередку інфекції. Для цього використовують антирабічну вакцину за такою схемою: дворазове введення підшкірне 5 мл вакцини з інтервалом 10 діб і ревакцинація щороку.
Загальна профілактика - це знищення бродячих і хворих на сказ собак, профілактичні щеплення собак. Прогноз у разі нелікованого сказу безнадійний. Всі хворі, як правило, помирають.
Пам’ятайте! Сказ небезпечна смертельна хвороба, бережіть себе і своїх близьких від сказу!
ПРАВИЛА
надання першої (долікарської) допомоги в навчальних і
навчально-виробничих майстернях
Під час проведення занять в навчальних і навчально-виробничих майстернях можливі травми, пошкодження, зомління. У всіх випадках непритомності, травм або пошкоджень необхідно звернутися до лікувальної установи. Надання першої (долікарської) допомоги потерпілому дозволить полегшити стан і зменшити термін періоду реабілітації.
Перша допомога при непритомності
Непритомність або зомління - це нетривала втрата свідомості через гостру недостатність кровообігу в головному мозку. За різноманіття причин, механізм цього стану один - порушення регуляції судинного тонусу.
Причини непритомності
Практично здорова людина може втратити свідомість при перевтомi, голодуваннi, після тривалого перебування у душному приміщенні, через втрату кровi; сильне хвилювання, переляк, гострий біль також можуть призвести до рефлекторного спазму судин головного мозку. Для людей, чий організм послаблений, причиною непритомності може стати рiзка зміна горизонтального положення на вертикальне. Особливо вразливi тi, хто переніс інфекційні захворювання, отруєння, хто страждає від анемії. Збільшують ризик - неврівноваженість нервової системи та особистiстнi особливості, спричинені нею. Зомління можливі в періоди гормональної перебудови організму: у пiдлiткiв, коли регуляція судинного тонусу найбільш вразлива до впливів. Втрата свідомості може бути проявом цукрового діабету, ураження судин головного мозку, раптових порушень ритму серця.
Розвиток
Найчастіше приходить поступово: з раптовою слабкістю розвивається відчуття нудоти, запаморочення, темніє у очах, з'являється холодний піт, погіршуються слух i зір, людина втрачає свідомість i падає. Виглядає дуже блідою, пульс слабо наповнений (слабкий або зовсім не відчутний), дихання грудне поверхове (майже непомітне), кінцівки холодні, м'язи розслаблені, судом не буває.
Цей стан триває 20-40 секунд, найбільше - декілька хвилин, проходить самостійно. Коли свідомість повертається, людина відчуває слабкість, ломоту в тiлi.
Допомога при втраті свідомості
Перш за все потрібно усунути перешкоди для вільного дихання та кровообігу: розв'яти краватку, розстебнути комір або ліфчик, послабити пояс. Покласти людину на спину, бажано, щоб голова й тулуб були на нижчому рiвнi ніж ноги (це забезпечить притік крові до голови), потрібне свіже повітря.
Можна побризкати на обличчя холодною водою, розтерти руки, підошви, дати понюхати нашатирний спирт. Натиснути нігтем на основу нігтьового ложа з зовнішньої сторони великих пальців рук та ніг, на точку в центрі кінчика носа, на точку в верхній третині носо-губної складки. Це допомагає відновити порушений кровообіг. Не можна після непритомності швидко вставати, оскільки можна знову знепритомніти. Вставати можна лише при гарному самопочутті.
У випадку непритомності бажано звернутися до лікаря, адже це може допомогти ранній діагностиці можливого захворювання.
Удари, розтяги
Внаслідок удару об твердий предмет або падіння можуть пошкодитись м'які тканини, розтягнутися зв'язки. Це проявляється у вигляді припухлості, синця у місці удару. Щоб надати першу допомогу, треба створити спокій пошкодженій ділянці й покласти на неї 3-4 рази холод (щоразу на 1 годину з інтервалами 15-20 хвилин).
У разі удару носа, що супроводжується кровотечею, не дозволяється сякатися. Голову слід нахилити вперед, затиснувши крила носа пальцями на 10-15 хв. На перенісся слід покласти холод.
За умови удару голови треба забезпечити спокій. Під час транспортування постраждалого слід покласти на спину, підклавши під голову подушку або м'яку тканину. Не можна дозволяти потерпілому з такою травмою самостійно йти в лікарню.
ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ПЕРЕЛОМАХ
Переломи бувають закриті, без ушкодження шкіри, та відкриті, що супроводжуються розривом шкіри, кровотечею, утворенням раневої поверхні. Відкриті переломи становлять більшу небезпеку, оскільки рана може забруднюватись, а це, в свою чергу, може викликати нагноєння м’яких тканин і гнійне запалення кісток (остеомієліт).
Переломи кісток кінцівок (трубчастих кісток) характеризуються болем, порушенням форми кінцівки, рухливістю уламків кісток в місці перелому, (тобто там, де її не повинно бути), хрускотом, набряком, порушенням рухів. При відкритих переломах спостерігається кровотеча з рани, нерідко зміщення відламків.
Перша медична допомога при переломах полягає в забезпеченні нерухомості і спокою пошкодженої кінцівки, що вкрай необхідно для транспортування потерпілого.
Запідозривши наявність перелому, бажано (якщо є можливість), на ушкоджену частину тіла накласти дротяну шину Крамера, обгорнуту ватою і марлевими бинтами, а при відсутності її - шину з підручних матеріалів і засобів: парасольки, палки, дошки і т. п.
Принцип створення нерухомості шинами полягає у фіксації двох суглобів, які знаходяться вище і нижче місця перелому. Але при переломі плеча (а) і стегна (б) треба зафіксувати три суглоби: а)плечовий, ліктьовий, променево-зап’ясний або б) тазостегновий, колінний і гомілково-ступневий відповідно. За відсутності шин забезпечити нерухомість ноги можна фіксацією її до здорової ноги чи валика зі скатаної ковдри і т.п. Руку можна фіксувати до тулуба.
Нерухомість ключиці, плеча і передпліччя забезпечується за допомогою хусточки або шини.
Під час вивиху відбувається розрив суглобової сумки і кістка виходить з порожнини суглобу. При цьому змінюється форма суглобу, вивихнута кінцівка фіксується у незвичному положенні, майже повністю втрачається її рухомість.
Перша медична допомога у цьому випадку полягає у накладенні шини або хустки. Потерпілого направляють до лікувального закладу.
Підвертання ступні може призвести до розтягнення або часткового розриву зв’язок гомілково-ступневого суглобу, що супроводжується болем та набряком в місці ушкодження.
Перша допомога полягає в тугому бинтуванні суглоба та прикладанні холоду.
Поранення
Під час надання першої допомоги у разі поранення необхідно зупинити кровотечу, накласти стерильну пов'язку і доставити потерпілого до лікаря.
Тому, хто надає допомогу при пораненні, слід з милом помити руки, а якщо це неможливо - намазати пальці йодною настоянкою чи антисептиком. Доторкуватися до рани навіть вимитими руками не дозволяється. Не дозволяється обмивати рану водою.
ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ТРАВМАХ І ОПІКАХ ОЧЕЙ
Внаслідок анатомічних і функціональних особливостей, високої чутливості очі при нещасних випадках страждають значно частіше і небезпечніше, ніж будь - які інші органи. Навіть незначні пошкодження очей можуть призвести до різкого зниження чи повної втрати зору.
Травми очей виникають за різних обставин - на виробництві, при заняттях спортом і т.д. Також різноманітні і причини травми: термічні, хімічні, променеві фактори, які викликають опіки очей, або механічні фактори (ріжучі, колючі, тупі предмети і уламки) і т.д., які призводять до поранень та контузій очного яблука.
Де б не виникло пошкодження очей, і чим би воно не було викликане, важливо пам’ятати, що результат лікування часто залежить від того, наскільки своєчасною і раціональною була перша медична допомога. Якщо потерпілий не може надати цю допомогу сам собі, то це може зробити товариш, що знаходиться поруч, чи медик будь-якої спеціальності. Разом з тим потерпілий не в змозі об’єктивно оцінити тяжкість пошкодження, тому після надання першої допомоги потерпілого треба негайно показати лікарю-окулісту в найближчій поліклініці, а той вже вирішить всі питання подальшої спеціалізованої допомоги. Хворих з легкими формами пошкодження очей залишають під наглядом лікаря-окуліста за місцем проживання, а з пошкодженням середньої тяжкості направляють в очний травмоцентр. Очні травмоцентри забезпечені сучасним мікрохірургічним інструментарієм, шовним матеріалом, операційними мікроскальпелями, їх штат укомплектований кваліфікованими спеціалістами. Але для того, щоб ця допомога була дієвою, важливо, щоб потерпілі своєчасно звертались до лікаря.
Можна навести багато прикладів, коли недооцінюється вся серйозність отриманої травми. Частіше всього це буває при пораненні ока металевим уламком під час різноманітних ремонтних робіт чи робіт в майстернях. Людина відчуває момент поранення, короткочасний біль, але оскільки цей біль нетривалий, за допомогою звертається тільки через 1-2 дні, коли вже настають серйозні ускладнення, які нерідко призводять до втрати зору, а іноді і ока.
Часто трапляються випадки пошкодження очей у стані алкогольного сп’яніння і щоб приховати цей стан від лікаря, потерпілі звертаються за допомогою через добу і більше, тобто з запізненням.
Наслідки бувають часто тяжкими і можуть призвести до втрати професійної працездатності.
Вид чи об’єм першої само-, взаємо - чи медичної допомоги залежить від характеру пошкодження ока.
При проривних пораненнях повік, слізного апарату або очниці необхідно змазати шкіру навколо рани 1% спиртовим розчином зеленки і накласти на рану стерильну пов’язку, а при контузіях до повік прикласти холодну примочку чи пакет з льодом.
При пораненнях очного яблука необхідно закапати в око дезінфікуючий розчин (30%-ний розчин сульфацилу натрію (альбуцид) чи 0,2% - ний розчин левоміцетину) і накласти на око стерильну пов’язку. Якщо першу допомогу надає медпрацівник, то потерпілому рекомендується ввести протиправцеву сироватку і разову дозу антибіотика широкого спектру дії. Дуже важливо якнайшвидше показати потерпілого окулісту чи відвезти до очного стаціонару, де буде встановлений точний діагноз і надана кваліфікована допомога.
При опіках очей вид першої допомоги залежить від характеру опікового агента, але в першу чергу треба якомога швидше його видалити чи нейтралізувати.
Частинки твердих агресивно діючих речовин (вапно, цемент і т.п.), речовин, які мають властивості кислот або лугів, розплавлений метал спочатку видаляють за допомогою згорнутих ватних, марлевих тампонів та пінцета, а потім, коли частинки будуть повністю видалені з-під повік, починають промивання.
Якщо в око або на повіки потрапила рідка кислота або луг, промивання необхідно зробити негайно. При хімічних опіках швидкість і повнота видалення агресивної речовини відіграє вирішальну роль для подальшої долі очей. Дуже шкідливі концентровані розчини кислот і лугів, але особливо шкідливі луги, оскільки вони швидко поширюються вглиб ока і тому пошкодження очей від опіків лугами бувають особливо тяжкими. Людина, яка зазнала хімічного опіку, зразу не відчуває особливих неприємностей, але в наступні дні стан ока може різко погіршитися.
Промивати око краще проточною водою - під краном або над фонтанчиком, за допомогою гумового балончика, шприца або кружки, у ванночці і т. п., але обов’язково рясно, не менше 10 хвилин, до повного вимивання хімічної речовини. Значно легше проводити промивання, якщо є можливість попередньо знеболити око 0,25%-ним розчином дикаїну або 2%-ним розчином новокаїну.
Після промивання необхідно закапати в око дезінфікуючий розчин (30%-ний розчин альбуциду, 0,2%-ний розчин левоміцетину та ін.), закласти за повіки будь-яку очну антибактеріальну мазь (2%-ну стрептоцидову; 1%-ну тетрациклінову, або 1%-ну лінкоміцинову емульсію та ін.) і накласти стерильну пов’язку. Якщо обпечені повіки, накладають мазеву пов’язку.
При важких опіках рекомендована ін’єкція протиправцевої сироватки і разової дози антибіотика. Після цього потерпілого потрібно доставити до окуліста.
Під час опіку ультракороткими променями (напр., від електрозварки, кварцевої лампи, тривалого перебування на яскраво освітлених снігових схилах тощо), виникає «сніжна сліпота», яка проявляється різким болем в очах, сльозотечею, тимчасовою втратою зору. Заходами допомоги у таких випадках можуть бути холодні примочки, захист очей від світла, закапування знеболюючих засобів: 0,25%-ного розчину дикаїну або 1%-ного розчину новокаїну, тримекаїну, накладання пов’язки.
Наведених вище методів першої долікарської чи медичної допомоги при пораненнях або опіках очей нерідко буває достатньо, аби уникнути небезпечних для зору людини наслідків. Але кожен повинен пам’ятати, що найкраща гарантія від нещасного випадку - це уважне ставлення до свого здоров’я, користування захисними окулярами і масками, ретельне дотримання правил техніки безпеки.
ПОШКОДЖЕННЯ ГОЛОВИ І ОБЛИЧЧЯ
При пораненнях голови і обличчя часто спостерігається сильна кровотеча. В таких випадках накладають тугу, стискаючу пов’язку з марлевих серветок, вати і бинта чи індивідуального пакета на поверхневі судини, які несуть кров до обличчя і голови.
При сильному ударі голови у потерпілого нерідко виникає закрита черепно-мозкова травма. Характерними у цьому випадку є скарги на головний біль, шум у вухах, запаморочення і нудота; спостерігається в’ялість і сонливість, інколи втрата свідомості в момент травми, блювота.
Приходячи до тями, хворий може не пам’ятати подій, пов’язаних з травмою. В разі життєво небезпечного перелому кісток основи черепа спостерігається кровотеча з вух, носа і рота. При черепно - мозковій травмі необхідно перш за все очистити ротову порожнину від блювотних мас; потім, поклавши на голову лід чи холодний компрес, створити спокій для голови під час транспортування потерпілого фіксацією її дощечками, фанерою, підкладеною під потилицю і шию, чи широкою м’якою пов’язкою на голову і шию.
При підозрі на перелом нижньої щелепи накладають стискаючу пращеподібну пов’язку.
КРОВОТЕЧА З РАН
Кровотеча буває: артеріальна, венозна і капілярна. Артеріальна кровотеча відрізняється тим, що кров б’є струмком яскраво-червоного кольору, виникає при пошкодженні судин, якими кров рухається від серця до периферії тіла. Венозна кровотеча виникає при пораненні судин, по яких кров тече від периферії до серця. В цьому випадку кров витікає з пошкодженої судини рівною темною цівкою. Капілярна кровотеча виникає при пошкодженні багатьох дрібних кровоносних судин при шкірно-м’язових ранах, що мають значну поверхню.
На місці події проводиться тимчасова зупинка кровотечі. Артеріальна і венозна кровотеча з судин кінцівок потребує негайного накладення джгута вище місця поранення. Небажано накладати джгут в середній третині плеча, а також на зап’ястя і над щиколоткою. При пораненні кисті джгут накладають на передпліччі, а при пошкодженні ступні - на гомілці. Кровоспинний джгут накладають поверх одягу, рушника, хустинки чи декількох шарів марлі, поранену кінцівку бажано підняти для зменшення кровотечі, або зробити закрутку з будь-якої м’якої тканини за допомогою палички. Затягнути джгут треба таким чином, щоб припинилася кровотеча і не визначався пульс на периферичній по відношенню до джгута артерії. Джгут не повинен залишатися на кінцівці більше ніж 1,5-2 години, тому що може статися змертвіння знекровлених тканин. Щоб уникнути цього, на самому помітному місці одягу на кінцівці прикріплюють папірець з відміткою про час накладення джгута. Якщо потерпілого з накладеним джгутом неможливо відправити до лікувального закладу, то через кожні 1-1,5 год. послаблюють джгут на хвилину до появи пульсу у кінцівці, а потім, у випадку продовження кровотечі, знову затягують джгут.
Кровотечу з ран гомілки і передпліччя можна зупинити згинанням і фіксацією кінцівки, підклавши попередньо в підколінну область чи ліктьовий згин ватно-марлеву подушечку або валик. Після накладення джгута необхідно негайно накласти стерильну пов’язку на рану. До накладення джгута з метою зменшити кровотечу застосовують тимчасове притиснення судини, яка кровоточить, пальцем вище місця поранення.
На малюнку вказані місця найефективнішого пальцьового притискання судин для тимчасової зупинки кровотечі. Це особливо зручно, коли допомогу потерпілому надають дві людини: хтось притискає судину пальцем, хтось накладає джгут.
Пам’ятайте!
Якщо ви стали свідком нещасного випадку, негайно викличте швидку допомогу за тел. 103
та до приїзду лікаря надайте потерпілим першу допомогу!
Перелік лікарських засобів, які повинні бути у медичних аптечках першої медичної допомоги для пасажирських легкових з кількістю пасажирів до 9 осіб та вантажних транспортних засобів (автомобільна аптечка - 1)
1. Засоби для зупинки кровотечі, накладання пов'язок при травмах
1.1.* Джгут для зупинки кровотечі - 1 од.
1.2. *Бинт стерильний 5 м х 10 см - 1 од.
1.3. Серветки з хлоргексидином 6 см х 10 см - 2 од.
1.4. Серветки кровоспинні з фурагіном 6 см х 10 см - 2 од.
1.5.* Пакет перев'язочний стерильний - 1 од.
1.6. Лейкопластир в рулоні 5 см х 5 м - 1 од.
1.7. Пластир бактерицидний 2,3 см х 7,2 см - 4 од.
1.8.* Косинка медична перев'язочна 50 см х 50 см - 1 од.
2. Антисептичні засоби
2.1. *Розчин йоду 5% - 10 мл - 1 фл.
3. Знеболюючі та серцеві засоби
3.1. Буторфанолу тартрат 0,2% - 1 мл
у шприц-тюбику - 2 од.
3.2.* Нітрогліцерин 1% в капсулах (0,0005) - 20 капс.
4. Додаткові засоби
4.1. Ножиці з тупими кінцями - 1 од.
4.2. Рукавички медичні N 8 з поліетилену - 1 пара
4.3. Плівка (клапан) для проведення штучної вентиляції легенів - 1 од.
4.4. Сульфацил натрію 20% - 1 мл у шприц-тюбику - 2 од.
4.5. *Булавки англійські - 6 од.
4.6. Портативний апарат для штучної вентиляції легенів - 1 од.
5. Інструкція про користування засобами автомобільної аптечки
6. *Футляр для аптечки - 1 од.
*Обов’язкові до вкладання
Перелік затверджено Наказом МОЗ України №187 від 07.07.98 р.” Про затвердження переліків лікарських засобів у медичних аптечках транспортних засобів”
Перша допомога при ураженні електричним струмом
Організм може зазнати шкідливого впливу електричної енергії, потрапивши під розряд атмосферної електрики (удар блискавки) або при випадковому зіткненні з електричним струмом.
Сила струму виражається у відношенні напруги струму до того опору, який чинять при цьому тканини При однаковій напрузі вона тим більша, чим менший опір тканин. Шкідлива дія струму буде набагато сильнішою при впливі на вологу шкіру, тоді як суха шкіра чинить більший опір електричному струму. В опорі електричному струму істотну роль відіграє величина поверхні тканини, що торкається електродів.
Істотне значення має те, через які органи проходить струм. Особливо небезпечним є проходження струму через серце, головний мозок, тому що це може викликати зупинку серця й дихання. Взагалі у випадку будь-якої електротравми відбувається ураження серця. У важких випадках розвивається картина, що нагадує кардіошок: прискорений м'який пульс, низький AT, потерпілий блідий, наляканий, спостерігається задишка, нерідко судороги, припинення дихання.
Ступінь порушень, викликаних електричним струмом, залежить від тривалості дії струму. Відомо, що струм навіть високої напруги і великої сили не є смертельним, якщо діє менше 0,1 секунди. Чутливість до електричного струму різна в різних видів тварин і навіть індивідів одного виду. Функціональний стан організму, його нервової системи відіграє в цьому відношенні велику роль: чим більш збудливою є нервова система, тим різкіша ΰ реакція при пропусканні струму. Електричний струм великої сили діє також безпосередньо на тканину. У місцях входу й виходу струму (найчастіше на руках і ногах) спостерігаються важкі електроопіки аж до обвуглювання. У легших випадках з'являються так звані мітки струму- округлі плями від 1 до 6 см у діаметрі, темні усередині й синюваті на периферії. На відміну від термічних опіків волосся залишається необпаленим.
Загальна дія електричного струму на організм (у залежності від сили) виявляється у вигляді головного болю, нудоти, частим є прискорення серцевого ритму й дихання, підвищення AT і наступне незначне Його зниження, параліч м'язів, набряк і водянка.
Дія сильного струму (100 мА і вище) у результаті порушення нервової системи спочатку викликає підвищення AT і задишку. Потім настає гальмування ЦНС, що супроводжується значним зниженням AT, ослабленням і навіть тимчасовим припиненням дихання, запамороченням, іноді втратою свідомості. Такий стан може проявитися у вигляді «мнимої смерті». Якщо надати своєчасну допомогу, нерідко вдається відновити життєві функції. При електрошоку можуть початися судороги, параліч дихання і повне припинення діяльності серця.
Перша допомога
Спочатку потерпілого слід звільнити від контакту з електрострумом (якщо це не зроблено раніше). Необхідно відключити джерело живлення. Якщо ж це з якоїсь причини зробити неможливо, треба скинути обірваний провід дерев'яним сухим ціпком.
Якщо людина, яка надає допомогу, одягнена в гумові чоботи й рукавички, то потерпілого можна відтягнути від електропроводу.
При припиненні дихання роблять штучне дихання. Потім вводять серцеві й серцево-судинні засоби (10 %-ний розчин адреналіну - 1 мл, кордіамін - 2 мл, 10-%-ний розчин кофеїну - 1 мл підшкірне), засоби, що стимулюють дихання (1%-ний розчин лобеліну - 1 мл внутрівенне повільно або внутрім'язово). На електроопікову рану накладають стерильну пов'язку. Штучне дихання слід проводити протягом тривалого часу. При зупинці серця рекомендується непрямий масаж серця, внутрісерцеве введення розчину адреналіну і 10 мл 10 %-ного розчину хлориду кальцію.
Надавши першу допомогу, потерпілого треба негайно відправити до медпункту або лікувальної установи.
Правила поведінки на льоду
Щоб ні з ким не трапилося лиха, потрібно обережно поводитись на льоду. Найбільш небезпечна крига – перша та остання, адже така крига ще надзвичайно тонка, неміцна і не витримує маси навіть маленької дитини .
Безпечним вважається лід:
- Лід блакитного кольору - найміцніший, а білого - значно слабший.
- Для однієї людини безпечним вважається лід синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною більшою за 7 см.
- Для групи людей безпечним є лід товщиною не менше, ніж 15 см. При пересуванні декількох людей по льоду треба йти один за одним на відстані.
- При масовому катанні на ковзанах лід має бути товщиною не менше, ніж 25 см.
- Для переїзду техніки спеціально обладнуються переправи при товщині льоду 30 – 50 см.
Перш ніж ступити на лід водоймища, дізнайся про товщину льодового покриву за допомогою довгої загостреної палиці (плішні) чи іншого подібного предмета, але обов'язково легкого, який ти вільно можеш тримати в руці.
Ніколи не перевіряй товщину льоду ударами ніг!
Під час руху по льоду слідкуй за його поверхнею, обходь небезпечні місця та ділянки з кущами і травою. Особливу обережність проявляй у місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами підприємств. Якщо лід недостатньо міцний, негайно зупинися і повертайся назад тим же шляхом, роблячи перші кроки без відриву від його поверхні.
Якщо після першого удару з'являється вода - це свідчить про недостатню товщину льоду, а коли він почав тріщати, негайно повертайтеся назад. Ідіть, не відриваючи ноги від поверхні льоду, як на лижах. Не намагайтеся бігти, а відходьте спокійно і повільно.
Якщо ви все ж провалилися - не панікуйте, а широко розкиньте по крайках льодового пролому руки і утримуйтеся від занурення з головою. Намагайтеся не обламувати лід, а без різких рухів старайтеся вибратися на його поверхню, наповзаючи грудьми чи спиною. Допомагайте собі, як при плаванні, ногами. Вибравшись на лід, відкотіться від ополонки, а потім повзіть у той бік, звідки ви прийшли і де міцність льоду, таким чином, перевірена.
Якщо ви побачили, що на льоду провалилася людина, - негайно крикніть, що йдете їй на допомогу - це її підбадьорить. Покладіть під себе дошку чи фанеру (це збільшить площу опори) і обережно повзіть до ополонки. До самого її краю не підповзайте, а киньте потерпаючому ремінь, шарф, мотузку або протягніть йому лижу чи гілляку і поволі витягайте на лід.
Якщо ви не один, то, узявши одне одного за ноги, лягайте на лід ланцюжком і рухайтеся до пролому. Дійте рішуче і не гайте часу - в льодяній воді людина швидко мерзне, мокрий одяг тягне її на дно.
Коли ви постраждалого витягли, то не дозволяйте йому вставати, а разом із ним повзіть із небезпечної зони. Потім укрийте його від вітру, якнайшвидше доставте у тепле місце, розітріть, одягніть у сухий одяг і напоїть чаєм. Якщо потрібно - негайно викликайте лікаря чи швидку допомогу.
Ось такі дуже прості поради, але якщо ними керуватися, то і самому врятуватися можна, і потерпаючому допомогти.
Що трапляється з людиною, яка опинилася в холодній воді:
У людини в крижаній воді перехоплює дихання, голову ніби здавлює залізний обруч, серце скажено б'ється. Щоб захиститися від смертоносного холоду, організм включає захист - починається сильне тремтіння. За рахунок цього організм зігрівається, але через деякий час і цього тепла стає недостатньо. Коли температура шкіри знижується до 30 градусів, тремтіння припиняється і організм дуже швидко охолоджується. Дихання стає все рідше, пульс сповільнюється, тиск падає. Смерть людини, що несподівано опинилася в холодній воді, наступає найчастіше через шок, що розвивається протягом перших 5–15 хвилин після занурення у воду або порушення дихання.
У випадку, якщо ви все ж провалилися під лід:
- не піддавайтеся паніці, утримуйтеся на плаву, уникаючи занурення з головою;
- кличте на допомогу;
- намагайтеся вилізти на лід, широко розкинувши руки, наповзаючи на його край грудьми і почергово витягуючи на поверхню ноги;
- намагайтеся якомога ефективніше використати своє тіло, збільшуючи ним опорну площу;
- вибравшись на лід, перекотіться і відповзайте в той бік, звідки ви прийшли, де міцність льоду вже відома.
Далі необхідно переодягнутися. Якщо сухого одягу під руками не виявилось, треба викрутити мокрий і знову одягнути його. Щоб зігрітися, виконуйте будь-які фізичні вправи. Можна розтертися сухою вовняною тканиною, потім необхідно сховатися в захищеному від вітру місці, добре укутатися, по можливості випити чогось гарячого.
Звичайно, треба завжди намагатися врятувати людині життя, але перш ніж кинутися до того, хто провалився, необхідно:
- покликати (якщо це можливо) на допомогу;
- знайти предмет, який можна кинути потерпілому (міцну палицю, мотузку, власний пояс, шарф, сумку або рюкзак, якщо вони без речей і мають довгу, міцно пристрочену лямку);
- оцінити, наскільки далеко від берега опинився потерпілий, і чи є можливість без перешкод дістатися до нього.
Звичайно, кожний нещасний випадок на льоду є індивідуальним, і розповісти про всі варіанти щодо дій під час порятунку неможливо, але, як показує досвід, найголовніше не панікувати і правильно оцінити обстановку. Отже, будьте обережними, не ризикуйте своїм життям! Нехай лід для вас буде безпечним!