Дним з найефективніших механізмів підвищення результативності роботи закладів охорони здоров'я, справедливого розподілу І раціонального використання ними коштів
| Вид материала | Документы |
- Державна акредитація закладів охорони здоров'я, 132.48kb.
- Міністерство охорони здоров'я україни професійна спілка працівників охорони здоров'я, 111.65kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни український центр наукової медичної інформації, 5757.25kb.
- План роботи Питання охорони життєвого середовища. Екологічні проблеми України, 56.03kb.
- Про хід виконання програми охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів, 73.51kb.
- Львівська обласна рада, 52.73kb.
- Методичні рекомендації./ Міністерство охорони здоров’я України. Український інститут, 237.8kb.
- О. З. Децик завідувач кафедри соціальної медицини та організації охорони здоров’я Івано-Франківського, 396.47kb.
- План основних організаційних заходів Головного управління охорони здоров`я на 2011рік, 589.28kb.
- В.І. Агарков завідувач кафедри соціальної медицини та організації охорони здоров’я, 303.09kb.
Науково обґрунтовані підходи до розробки нової кваліфікаційної характеристики лікаря загальної практики-сімейного лікаря з врахуванням компетентнісного підходу
Світовий досвід, узагальнений ВООЗ, засвідчує, що розвиток первинної допомоги на засадах сімейної медицини є одним з найефективніших механізмів підвищення результативності роботи закладів охорони здоров'я, справедливого розподілу і раціонального використання ними коштів. З іншого боку, саме орієнтованість сімейної медицини на пацієнта, де він розглядається як активна дійова особа в процесі прийняття рішень, робить сімейну медицину безперечно привабливою і для населення.
Тому, Всесвітня організація охорони здоров’я визначила первинну ланку медичної допомоги основним інструментом для вирішення завдання досягнення «здоров”я для всіх» і фундаментом всієі системи медичного обслуговування, а центральною фігурою первинної ланки – лікаря загальної практики-сімейного лікаря (ЗП-СЛ).
Реформа системи охорони здоров’я України містить заходи поетапного переходу до організації первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики-сімейної медицини. Наказом МОЗ України від 28.11.2002 р. № 385 «Про затвердження переліку закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я» внесена медична спеціальність “загальна практика-сімейна медицина” та лікарська посада, що їй відповідає.(1)
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.07.2006 р. № 421-н була затверджена “Концепція Державної програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2010 року”, в якій схвалено формування національної моделі ПМСД на засадах сімейної медицини, її нормативно-правове, кадрове, науково-методичне, організаційне та матеріально-технічне забезпечення, забезпечення керованості, інформаційної підтримки і супроводу реформ. (2)
Реформування системи ПМСД пов’язане не лише зі структурними і фінансово-економічними перетвореннями, а і значною частиною із наявністю кваліфікованого кадрового потенціалу, якість роботи якого має відповідати сучасним потребам ринку. Сімейний лікар (СЛ), як ключова фігура первинної ланки медичної допомоги повинен комплексно і ефективно вирішувати медико-соціальні завдання, використовуючи при цьому переважно ресурси ПМСД та місцевих громад (11,12,13,15,16,18,21).
На сьогоднішній день у державному і недержавному секторах надання первинної медико-санітарної допомоги, в т.ч. страхових компаніях сформувалась соціальна потреба на спеціаліста ЗП-СМ, компетенція якого дозволить забезпечити 80%-85% пацієнтів необхідним для них пакетом медичних послуг на первинному рівні медичної допомоги. В той же час чітке розуміння вимог до професійних функцій СЛ та власне якісного та кількісного складу його послуг досі відсутнє. В той же час саме на професійні функції сімейного лікаря, на досягнення ним необхідної професійної компетентності слід орієнтуватись при розробці освітньо-кваліфікаційних характеристик (ОКХ) і відповідно до них освітньо-професійних програм (ОПП) підготовки спеціалістів з фаху ЗП-СМ (14,19,20,21).
Нами за 13-річний досвід роботи в напрямку підготовки лікарів загальної практики-сімейних лікарів, набуті як позитивні напрацювання, так і прорахунки, а також враховуючи потреби і можливості вітчизняної системи охорони здоров’я, було сформульовано завдання про необхідність у оновленні існуючих кваліфікаційних характеристик.
Нашою метою було знайти підхід до розробки такої кваліфікаційної характеристики, яка б базувалась на компетентнісному підході і яку можна було б використати для подальшого впровадження уніфікованого підходу до системи професійної оцінки якості спеціаліста - лікаря ЗП-СЛ.
Розпочинаючи розробку проекту кваліфікаційної характеристики перш за все ми базувались на визначенні сімейної медицини, яка дана Всесвітньою асоціацією сімейних лікарів в 2002 та підтверджена в 2005 рр:
Загальна практика-сімейна медицина є академічною, клінічною і науковою дисципліною з власним освітянським змістом, дослідницькою роботою, доказовою базою, клінічною активністю, та клінічною спеціальністю, спрямованою на ПМСД.
А також на визначенні сімейного лікаря, даному цією ж організацією:
Лікарі ЗП-СМ є спеціалістами-інтерністами, які отримали освіту відповідно до принципів дисципліни. Це лікарі, що перш за все відповідають за надання всебічної та безперервної медичної допомоги кожному індивідууму, який такої потребує, незалежно від віку, статі та характеру захворювання. Вони опікуються пацієнтами в контексті їх сім’ї, їх громади, їх культури, завжди поважаючи автономію своїх пацієнтів. Вони також усвідомлюють професійну відповідальність за свою громаду. Складаючи разом з пацієнтом план дій, вони інтегрують фізичні, психологічні, соціальні, культурні та екзистенціальні фактори, базуючись на знаннях та довірі, що виникає внаслідок тривалого співробітництва. Лікарі ЗП-СМ реалізують себе професійно шляхом пропагування здоров’я, профілактики захворювань, надання медичної допомоги та медичного догляду, в т.ч. паліативного. Ці функції можуть виконуватись як безпосередньо, так і шляхом залучення інших служб охорони здоров’я у відповідності з потребами пацієнта та ресурсами громади, в якій працює СЛ, допомагаючи пацієнтові при потребі отримати доступ до цих ресурсів. СЛ є відповідальними за розвиток та підтримування свого професійного рівня, необхідного для ефективного виконання своїх функцій.
Виходячи з наведених вище визначень, можна сформульувати наступні характеристики загальної практики-сімейної медицини:
1) це пункт першого медичного контакту пацієнта з системою охорони здоров'я, забезпечуючи відкритий і необмежений доступ її користувачам по всім проблемам здоров'я незалежно від віку, статі або інших характеристик людини;
2) забезпечує ефективне використання ресурсів системи охорони здоров'я через координування допомоги, співпрацю з іншими фахівцями первинної ланки; координує зв'язки з іншими спеціалістами, виступає при необхідності в ролі захисника інтересів пацієнта;
3) розвиває зосереджений на людині (пацієнтові) підхід, орієнтований на пацієнта, його сім’ю та громаду;
4) відрізняється унікальним консультативним процесом, який встановлює довготривалі стосунки завдяки ефективному спілкуванню між лікарем та пацієнтом;
5) забезпечує тривалу та безперервну медичну допомогу, на основі потреб пацієнта;
6) відрізняється специфічною системою прийняття рішень, яка базується на епідеміологічних даних поширеності та захворюваності в суспільстві;
7) вирішує як гострі, так і хронічні проблеми здоров’я окремих пацієнтів;
8) забезпечує ведення пацієнтів із захворюваннями на самих ранніх, недифференційованих стадіях їх розвитку, включаючи при необхідності невідкладну медичну допомогу;
9) просуває здоровий спосіб життя належними та ефективними втручаннями;
10) має особливу відповідальність за здоров'я громади;
11) займається проблемами здоров'я в його психічних, психологічних, соціальних, культурних та екзистенціальних аспектах.
Ці одинадцять характеристик, на нашу думку, визначають суть сімейної медицини як дисципліни і описують чим має володіти кожен СЛ. Оскільки всі наведені пункти взаємопов'язані, за рекомендацією WONCA, 2005 ми згрупували їх в шість незалежних категорій компетентності, а саме:
1. Управління (менеджмент) первинною медичною допомогою;
2. Зосереджена на людині (пацієнтові) допомога;
3. Навички вирішення спеціальних (медичних) проблем;
4. Всебічний, комплексний підхід;
5. Орієнтація на громаду;
6. Холістичний підхід.
Кожна з цих компетентностей передбачає певний перелік вмінь
1. Управління первинною медичною допомогою передбачає вміння:
- здійснювати первинний контакт із пацієнтом стосовно ще невизначених проблем;
- охоплювати повний діапазон проблем здоров'я;
- координувати допомогу з іншими професіоналами первинної ланки та іншими спеціалістами;
- ефективно і належним чином використовувати можливості системи охорони здоров'я;
- забезпечувати доступну для пацієнта допомогу в системі охорони здоров'я;
- діяти як захисник для пацієнта;
2. Зосереджена на людині допомога передбачає вміння:
- прийняти зосереджений на людині підхід, що розглядає пацієнта і його проблему в контексті обставин пацієнта;
- використовувати консультацію в загальній практиці-сімейній медицині для створення ефективних стосунків лікар-пацієнт, зберігаючи повагу до автономії пацієнта;
- спілкуватися, встановлювати пріоритети і діяти на умовах партнерства з пацієнтом;
- забезпечувати та координувати безперервну медичну опіку, тривалість якої визначається потребами пацієнта.
3. Навички вирішення спеціальних (медичних) проблем передбачають вміння:
- співвідносити специфічні рішення з епідеміологічними характеристиками (поширеність та захворюваність) громади;
- вибірково збирати й інтерпретувати інформацію від анамнезу, фізикального обстеження і досліджень та складати адекватний план дій в співробітництві з пацієнтом;
- здійснювати термінові інтервенції, коли це необхідно;
- лікувати захворювання на ранніх етапах їх розвитку, коли вони проявляються недиференційованим способом, толерантно відноситись до тимчасової непевності в діагнозі;
- ефективно використовувати діагностичні та терапевтичні втручання;
4. Всебічний підхід включає вміння:
- справлятися одночасно з різноманітними скаргами, і патологіями, як гострими, так і хронічними проблемами зі здоров’ям індивіда;
- просувати здоров’я та якість життя, належно застосовуючи превентивні стратегії;
- проводити та координувати просування здоров'я, профілактику, лікування, опіку, паліативну та реабілітаційну допомогу;
5. Орієнтація на громаду включає вміння:
- узгоджувати медичні потреби індивідуума з медичними потребами громади, в якій він живе, в балансі з відповідними ресурсами цієї громади;
6. Холістичне моделювання включає вміння:
- використовувати біо-психо-соціальну модель, що враховує культурні та екзистенціальні характеристики пацієнта.
На основі цих компетентностей, які здебільшого є зрозумілими нашому сімейному лікареві, ми сформулювали і запропонували зміни до розділу «Завдання та обов’язки лікаря загальної практики-сімейного лікаря».
Завдання лікаря загальної практики-сімейного лікаря
| Завдання | Реалізація компетентностей |
| 1.Участь в управлінні охорони здоров’я на первинному рівні медичної допомоги: | Здійснює функції менеджера, реалізуючи при цьому компетентності: |
| - прийняття рішень відносно залучення необхідних ресурсів для забезпечення належної якості роботи; | - орієнтація на громаду - всебічний, комплексний підхід; - зосереджена на людині (пацієнтові) допомога; |
| - організація командної роботи амбулаторії (відділення); | |
| - організація маршрута пацієнта (функція «воротаря») на первинному рівні медичної допомоги, а у випадках необхідності - на вторинному і третинному рівнях (організація консультування або госпіталізація на вищі рівні медичної допомоги, скерування в хоспіс, в заклади соціального призначення тощо) - ; | |
| Проведення: оцінки, аналізу та моніторингу стану здоров’я прикріпленого населення; | |
| Проведення оцінки епідеміологічної ситуації за місцем проживання прикріпленого населення та організація необхідних протиепідемічних та профілактичних заходів; | |
| Ведення обліково-звітної документації; | |
| Проведення експертизи тимчасової та стійкої непрацездатності, моніторинг відповідності непрацездатності і інвалідності. | |
| 2. Забезпечення профілактики захворювань та травматизму | Виконує завдання, реалізуючи при цьому компетентності: |
| Виявлення осіб з факторами ризику та їх корекція; (список 1) | -менеджмент первинної допомоги - орієнтація на громаду - всебічний, комплексний підхід; - зосереджена на людині (пацієнтові) допомога; - вирішення медичних проблем; -холістичний підхід |
| Просування здорового способу життя (пацієнт/родина/громада) | |
| Проведення консультування батьків щодо підготовки дітей до дошкільних і шкільних установ; | |
| Організація та проведення школи майбутніх батьків, школи здоров’я для пацієнтів з хронічними захворюваннями та ін.; | |
| імунізація | |
| Консультування з питань планування сім ї, підбір найбільш доцільних методів контрацепції; | |
| Рання діагностика захворювань згідно чинних стандартів та діючих в Україні профілактичних програм та наказів МОЗ | |
| Проведення медикаментозної та немедикаментозної вторинної та третинної профілактики захворювань згідно стандартів та діючих наказів МОЗ | |
| 3. Надання лікувально-діагностичної допомоги | Виконує завдання, реалізуючи при цьому компетентності: |
| Проведення обстеження та лікування пацієнтів згідно стандартів, при необхідності скерування до спеціаліста. | - менеджмент первинною допомогою - орієнтація на громаду - всебічний, комплексний підхід; - зосереджена на людині (пацієнтові) допомога; - вирішення медичних проблем; -холістичний підхід |
| Поведення обстеження та лікування пацієнтів з гострими та хронічними захворюваннями внутрішніх органів, нервової та психічної систем, травмами, хірургічною патологією, інфекційними хворобами та ін., керуючись наказами МОЗ та чинними в Україні стандартами | |
| Проведення моніторингу ефективності лікування пацієнтів з хронічними захворюваннями внутрішніх органів | |
| Проведення оцінки медичної і фінансової доцільності призначення лікарських засобів конкретному пацієнту та корекція терапії, визначення побічних дій лікарських засобів. | |
| Організація проведення необхідної передопераційної підготовки при планових операційних втручаннях та постопераційної реабілітації пацієнтів | |
| Організація медико-соціальної допомоги та лікування хронічних наслідків хірургічних втручань (пацієнти після ампутацій, колостомії, операцій з приводу пухлин та ін.) | |
| Проведення навчання пацієнтів з хронічними захворюваннями внутрішніх органів | |
| Надання паліативної допомоги, хоспісної допомоги на дому | |
| Координація вирішення психосоціальних проблем, що виникають у пацієнтів та в їх сім’ях | |
| 4. Забезпечення медико-соціальної опіки на особливих етапах життя пацієнта/сім’ї | |
| А) Ведення пацієнток з нормальною вагітністю | Виконує завдання, реалізуючи при цьому компетентності: |
| встановлення та ведення фізіологічної вагітності; включаючи антенатальний, перинатальний і постнатальний період; | - менеджмент первинною допомогою - орієнтація на громаду - всебічний, комплексний підхід; - Зосереджена на людині (пацієнтові) допомога; - вирішення медичних проблем; -холістичний підхід |
| консультування та навчання вагітних | |
| Планування надання медичної допомоги у допологовому періоді в партнерстві з пацієнткою; консультування з питань ведення пологів | |
| Координація проведення додаткових методів обстеження при вагітності | |
| Діагностика, консультування та лікування розповсюджених неважких ускладнень вагітності | |
| Надання невідкладної допомоги та скерування до спеціаліста при прогностично важких ускладненнях вагітності | |
| Проведення післяпологової медичної допомоги, організація психосоціальної підтримки інших членів сім’ї, консультування з питань післяпологової контрацепції, лікування післяпологової депресії | |
| Б) Медична опіка над немовлятами та дітьми | Виконує завдання, реалізуючи при цьому компетентності: |
| Консультування та проведення навчання батьків з питань грудного вигодовування, штучного вигодовування, догляду за залишком пуповини, догляду за шкірою немовляти, безпеки дитини, характеру сна та стула, нормального фізичного та психічного розвитку дитини та ін. | - менеджмент первинною допомогою - орієнтація на громаду - всебічний, комплексний підхід; - зосереджена на людині (пацієнтові) допомога; - вирішення медичних проблем; -холістичний підхід |
| Розробка індивідуальних рекомендацій та проведення консультування батьків з питань: порушення харчування і вигодовування; графіку щеплень; порушення поведінки дитини; взаємовідносин батьків і дитини та ін. | |
| Проведення профілактичних обстежень, виявлення і лікування захворювань немовлят, при необхідності скерування до спеціаліста | |
| Проведення обстеження та лікування дітей в межах ресурсних можливостей ПМСД при первинному контакті, при необхідності скерування до спеціаліста. | |
| Діагностика, лікування, при необхідності скеровування до спеціаліста дітей з гострими та хронічними захворюваннями згідно наказів МОЗ та чинних в Україні стандартів | |
| Виявлення, оцінка та при можливості корекція сімейних проблем, які можуть вплинути на клінічні та поведінкові прояви захворювань дитини: смерть когось з членів родини; розлучення; насильство над дитиною; алкоголізм; важка хвороба когось з членів сім’ї | |
| Виявлення та оцінка порушення уваги, труднощів при навчанні в школі, порушення поведінки та емоційної сфери дитини, консультування і при необхідності скерування до відповідних спеціалістів | |
| Діагностика і консультування найбільш частих медичних проблем підлітків, включаючи характер харчування, порушення розвитку, гінекомастію, акне, травми, депресію/психосоціальні проблеми, ранні статеві контакти, контрацепція, наркоманія та вживання алкоголю, куріння, питання спортивної медицини | |
| В) Допомога пацієнтам похилого та старечого віку | Виконує завдання, реалізуючи при цьому компетентності: |
| Проведення диференційної діагностики між симптоматикою захворювань та фізіологічними змінами при старінні | - менеджмент первинною допомогою - орієнтація на громаду - всебічний, комплексний підхід; - зосереджена на людині (пацієнтові) допомога; - вирішення медичних проблем; -холістичний підхід |
| Координація роботи мультидисциплінарної команди (родина, друзі, медичні працівники, соціадьні служби, психог) | |
| Діагностика, лікування, при необхідності скерування до спеціаліста пацієнтів з гострими та хронічними захворюваннями згідно наказів МОЗ та чинних в Україні стандартів | |
| Оцінка та корекція ризиків при наданні допомоги геріатричної допомоги: поліпрагмазія, ятрогенія, обмеження фізичної активності, соціальна залежність, відсутність підтримки родини, та ін. | |
| 5. Надання невідкладної допомоги | |
| Надання невідкладної лікарської допомоги при станах, що її потребують, в межах ресурсів ПМСД та згідно діючих стандартів та нормативних документів МОЗ, та організація подальшого маршруту пацієнта | менеджмент первинною допомогою - орієнтація на громаду - всебічний, комплексний підхід; - зосереджена на людині (пацієнтові) допомога; - вирішення медичних проблем |
| 6. Виконання медичних маніпуляцій | |
| Виконання медичних маніпуляцій на рівні первинної ланки медичної допомоги при наявності табельного оснащення згідно Наказу МОЗ України №404 від 20.06.2006 р. | менеджмент первинною допомогою - орієнтація на громаду - всебічний, комплексний підхід; - зосереджена на людині (пацієнтові) допомога; - вирішення медичних проблем |
Обов’язки лікаря загальної практики-сімейного лікаря:
- Взяти на себе довгострокове зобов'язання стежити за здоров'ям пацієнтів і виступати в ролі їх захисника.
- Розуміти визначальні чинники розвитку захворювань, умовність біомедичної моделі медицини і її обмеження.
- Розуміти принципи безперервного та комплексного надання медичної допомоги і застосовувати їх в повсякденній практиці; ефективно і належним чином використовувати можливості вітчизняної системи охорони здоров'я
- Володіти знаннями і навиками виявлення, оцінки і вирішення найбільш поширених клінічних проблем, що часто зустрічаються у населення. Він повинен керуватися в роботі сучасними стандартами надання медичної допомоги, не виходити за межі своєї компетенції, не піддавати хворих необгрунтованому ризику при обстеженні і лікуванні.
- Мати навики своєчасного і обгрунтованого скерування пацієнтів до відповідних фахівців і уміти спілкуватися з консультантами.
- Володіти знаннями і навиками виявлення і вирішення пектру психосоціальних проблем, що зустрічаються в лікарській практиці.
- Приймати рішення в залежності від конкретної клінічної ситуації, уміти працювати із захворюваннями на ранніх стадіях їх розвитку, коли вони проявляються недиференційованим способом, забезпечуючи постановку правильного діагнозу і ефективне лікування пацієнта.
- Застосовувати принципи лікування, орієнтовані на пацієнта. Сімейний лікар повинен розуміти, що в основі спеціальності «Загальна практика-сімейна медицина» лежать відносини між лікарем і пацієнтом, мати чітке уявлення про концепції ефективних відносин «лікар-пацієнт». Сімейний лікар зобов’язаний створювати і підтримувати сприятливий стиль відносин з пацієнтами.
- Використовувати можливість проведення профілактичної роботи, пропагування здорового способу життя під час кожної консультації .
- Розуміти і виконувати функції координуючої ланки у сфері первинної медичної допомоги. Вирішуючи проблеми здоров’я своїх пацієнтів, сімейний лікар повинен ефективно співпрацювати як з медичними працівниками, так і представниками інших галузей (соціальні, юридичні, страхові служби, місцеві органи влади, релігійні організації, фонди тощо);
- Навчати колег, пацієнтів і членів їх сімей. Сімейний лікар повинен виробляти у себе навики і уміння, необхідні досвідченому викладачеві.
- Служити пацієнтам джерелом знань по всім доступним в даному регіоні/державі медичним послугам і ресурсам і по їх ефективному використанню для вдосконалення системи догляду за пацієнтами.
- Критично оцінювати нові медичні знання і ефективно застосовувати їх в повсякденній практиці.
- Ефективно планувати свою роботу та оцінювати її за допомогою відповідних показників якості.
- Вміти безперервно навчатися і отримувати нові знання, в тому числі за допомогою сучасних інформаційних технологій.
- Постійно розвивати навики застосування даних доказової медицини в своїй практиці.
- Усвідомлювати свої сильні і слабкі сторони, і знати свою реакцію на стресові ситуації.
Сімейний лікар для виконання своїх завдань і обов’язків повинен знати
- Загальні цілі і задачі системи охорони здоров’я, основи законодавства України про охорону здоров’я та нормативні документи, які регламентують діяльність органів та закладів охорони здоров’я; правові аспекти діяльності лікаря ЗП-СЛ;
- Загальні цілі і задачі первинної медико-санітарної ланки, роль сімейного лікаря у вирішенні цих задач;
- Права та обов’язки лікаря загальної практики-сімейного лікаря та права пацієнта;
- Структуру організації надання медичної допомоги населенню громади/регіону/країни; ресурси і можливості первинного, вторинного та третинного рівнів медичної допомоги громади/регіону/країни; організацію роботи амбулаторно-поліклінічних та лікарняних закладів, швидкої та невідкладної допомоги; можливості лікарів загальної практики при організації медичної та соціальної допомоги; порядок скерування пацієнта будь-якого віку, статі, соціального статусу та характеру захворювання для надання лікувально-діагностичної допомоги на вторинному та третинному рівнях; порядок залучення соціальних служб, санаторно-курортної служби та ін.;
- Правила ведення медичної та обліково-звітної документації;
- Основні показники здоров’я населення країни/регіону/громади/дільниці; медико-соціальну структуру населення власної дільниці/громади; групи населення з прогностично найбільш несприятливим станом здоров’я;
- Методи оцінки якості медичної допомоги;
- Методи первинної, вторинної і третинної профілактики найбільш частих захворювань (корекція факторів ризику, раннє виявлення захворювань, імунізація, медикаментозна профілактика);
- Організацію диспансерного нагляду за хворими будь-якого віку та статі, патронажу за вагітними та новонародженими, основи організації паліативної допомоги;
- Правила підтримування санітарно-епідеміологічного режиму в лікувально-профілактичних закладах та відповідні документи, які їх регламентують;
- Необхідні протиепідемічні заходи при виникненні інфекційних захворювань;
- Принципи організації надання медичної допомоги в екстремальних ситуаціях;
- Питання експертизи тимчасової і постійної втрати працездатності;
- Методики та джерела отримання сучасної науково-обгрунтованої інформації; методики прийняття клінічних рішень, які базуються на даних доказової медицини; методики критичної оцінки публікацій;
- Основи валеології, форми і методи санітарно-освітньої роботи, просування здорового способу життя;
- Методики консультування пацієнтів та при необхідності членів їх сімей;
- Клінічну симптоматику захворювань, що найбільш часто зустрічаються у дорослих, підлітків і дітей будь-якої статі, їх діагностику, профілактику і лікування;
- Сучасні методи діагностики захворювань, їх чутливість та специфічність, обмеження, економічну вартість;
- Методи та алгоритми надання невідкладної допомоги;
- Показники нормального перебігу та симптоми ускладненого перебігу вагітності, порядок організації медичної допомоги пацієнткам з ускладненою вагітністю;
- Основи медикаментозної терапії, фармакодинаміку та фармакокінетику основних груп лікарських засобів, взаємодію лікарських засобів, покази та протипокази до їх призначення, побічні дії та ускладнення при їх застосуванні та методи їх корекції; порядок обліку побічних дій та ускладнень препаратів; питання фармакоекономіки;
- Основи реабілітології та паліативної допомоги;
- Основи дієтотерапії та лікувальної фізкультури
ВИСНОВКИ:
- Загальна практика-сімейна медицина, як дисципліна, має власну ідеологію, зміст та сферу впливу, в центрі якої стоїть пацієнт, як цілісна особистість.
- Компетентності та визначення лікаря загальної практики-сімейного лікаря повинні повністю і всеосяжно відображувати особливу роль та завдання сімейного лікаря в сучасній системі охорони здоров’я і бути визнані в Україні на рівні державних нормативних докумантів.
- При створенні освітньо-кваліфікаційних характеристик, навчальних програм підготовки лікарів загальної практики-сімейних лікарів викладачі, як додипломних, так і післядипломних освітніх медичних установ повинні орієнтуватися саме на оволодіння вказаними компетентностями як на кінцеву мету навчання.
- Реалізація компетентностей повинна бути основою при оцінюванні лікарів загальної практики-сімейних лікарів під час атестації, що потребує створення системи індикаторів якості роботи сімейного лікаря та імплементації її на державному рівні.
Література:
- Наказ Міністерства праці та соціальної політики від 29 грудня 2004 року № 336 «Про затвердження Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" .
- Наказ МОЗ України від 23.02.2001 року №72 «Про затвердження окремих документів з питань сімейної медицини».
3. Наказ МОЗ України від 28.11.2002 р. № 385 «Про затвердження переліку закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я»
4. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.07.2006 р. № 421-н була затверджена “Концепція Державної програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2010 року”
- Richard B. Saltman, Ana Rico and Wienke G. W. (ed.). Primary care in the driver’s seat? Organizational reform in European primary care. //Boerma Open University Press, 2006.- 249P.
- Jan De Lepeleire (ed.) Back to the future. Reflections on General Practice in a changing World. //Antwerp-Apeldoorn, 2008.-206 P.
- The European definition of general practice/family medicine. WONCA EUROPE, 2005 edition.-31 P.//www.woncaeurope.org
- Heyrman J (ed.). EURACT Educational Agenda, European Academy of Teachers in General Practice EURACT. //Leuven: 2005.-51 P.
- Bower, P., Campbell, S., Bojke, C. and Sibbald, B. (2003). Team structure, team climate and the quality of care in primary care: an observational study, Quality and Safety in Health //Care 12: 273–279.
- Starfield B. Primary care: balancing health needs, services and technology. Oxford: Oxford University Press, 1998.
- Miller J. The assessment of clinical skills/competence/perfomance. Acad.Med.. 1990,65, S63-65
- Harris IB. Education Professionals, Responding to New Expectations for Competence and Accountability, in “New Expectations for Professional Competence” in Curry L, Wergin JF and ass., Jossey-Bass, 1993
- Framework for Professional and Administrative Development of General Practice / Family Medicine in Europe, WHO Europe, Copenhagen, 1998
- Council Directive 93/16/EEC to facilitate the free movement of doctors and the mutual recognition of their diplomas, certificates and other evidence of formal qualifications, Official Journal of the European Community, 165: 7/7/93
- UEMO (1997). UEMO Statement on Quality Assurance in general practice (UEMO 94/055), in UEMO. //European Union of General Practitioners Reference Book. London: Kensington Publications Ltd.1996/97, 28–30.
- Chambers R. et al. Demonstrating your competence 1. Oxford, 2004.-211P.