Розділ 1 Класифікація приводів І підстав до порушеня кримінальної справи

Вид материала

Документы

Содержание Статтею 98 КПК Постанова іменем україни ХХХХХ при секретарі ААААА

Подобный материал:

• Верховна Рада України п о с т а н о в л я є : I. Внести зміни до таких закон, 683.44kb.
• Зміст вступ. Розділ, 416.43kb.
• Згідно Конституції України ст на прокурора покладаються такі функції: нагляд за додержанням, 159.27kb.
• “потерпілий в кримінальному процесі”, 573.06kb.
• Педагогічної освіти, 313.25kb.
• Зміст вступ 3 – 13, 435.64kb.
• Предмет судової промови, 70.36kb.
• Реферат на тему: оформлення кримінальних справ, 70.67kb.
• Укра ї н а семенівська міська рада чернігівської області, 17.68kb.
• Розділ ІІ. Становлення митної справи на півдні україни, 340.29kb.

ЗМІСТ

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Розділ 1 Класифікація приводів і підстав до порушеня кримінальної справи . . 5

1.1 Класифікація приводів для порушеня кримінальної справи

(ст.94 КПК України) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

2. Завдання стадії порушення кримінальної справи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
   
3. Структура постанови про порушення кримінальної справи . . . . . . . . . . . . 10
   
4. Передача органам дізнання заяви або повідомлення про злочин
   

за належністю. Форма і зміст супроводжувального листа про таку передачу . .13

Розділ 2 Порушення кримінальної справи як стадія кримінального процесу . .

2.1 Порядок порушення кримінальної справи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .15

2.2 Органи та особи які мають право порушити кримінальну справу . . . . . . . . 17

2.3 Завдання і напрями діяльності прокурора при порушенні

кримінальної справи та форми нагляду . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

Розділ 3 Порядок оскарження дій відповідних органів при порушенні кримінальної справи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .27

3.1 Дії слідчого у разі оскарження до суду заінтерисованими

учасниками кримінального процесу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .27

3.2 Оскарження рішень слідчого та прокурора про порушення

кримінальної справи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

Висновок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .30

Додаток А Постанова про порушення кримінальної справи та прийняття

її до свого провадження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .32

Додаток Б бланк Постанови про порушення кримінальної справи . . . . . . . . . . 33

Використана література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .34


Вступ


Кримінальний процес починається з моменту прийняття уповноваженим на це суб'єктом кримінального процесу офіційної заяви або повідомлення про злочин, з'явлення з повинною або безпосереднього виявлення ознак злочину. Заява чи повідомлення про злочини, з'явлення з повинною або безпосереднє виявлення ознак злочину є юридичними фактами, що породжують кримінально-процесуальні правовідносини, дають початок кримінальному процесу та його першій стадії - стадії порушення кримінальної справи.

Актуальністю вибраної автором теми є те, що захист прав громадян є однією з найважливіших функцій Української правової держави. Розкриття та розслідування злочинів (в тому числі збирання та фіксація доказів), розгляд кримінальних справ здійснюються відповідними державними органами для забезпечення захисту прав та свобод громадян.

Об'єктом дослідження є правове регулювання кримінально-процесуальних відносин на початковому етапі досудового провадження.

Предметом дослідження є окремі специфічні суспільні відносини, що виникають, розвиваються і реалізуються при прийомі та перевірці інформації про злочин, прийнятті підсумкових процесуальних рішень та їх оскарженні.

Мета даної курсової роботи - виявлення механізму прийняття органами внутрішніх справ рішень про порушення кримінальної справи, реалізації кримінально-процесуальних відносин на початковому етапі досудового провадження.

Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити наступні завдання:

1. визначити загальне поняття, класифікацію приводів та підстав до порушення кримінальної справи;
   
2. дослідити норми чинного кримінально-процесуального законодавства України до структури і змісту постанови про порушення кимінальної справи;
   
3. з’ясувати порядок порушення кримінальної справи, як стадії кримінального процесу;
   
4. проаналізувати напямки діяльності прокурора при порушенні кримінальної справи, та форми нагляду.
   

В межах практичного дослідження теми курсової роботи, автором було:

1) проаналізовано структуру (форму) постанови про порушення кримінальної справи (Додаток А), надано бланк постанови про порушення кримінальної справи (Додаток Б);

2) отримані дані в результаті вивчення 15 матеріалів про порушення кримінальної справи, складені співробітниками МВС та прокуратури Запорізької області за період з 2008 по 2009 роки;

3) досліджено співвідношення відомчого, судового контролю та прокурорського нагляду за законністю прийняття рішення про порушення кримінальної справи.

Правову базу дослідження складають Конституція України; Кримінальній кодекс України; Закони України; Постанови про порушення кримінальної справи; рішення Конституційного Суду України; кримінально-процесуальне законодавство України; відомчі нормативні акти Генеральної прокуратури України, МВС України.


Розділ 1 Поняття і класифікація приводів і підстав до порушення кримінальної справи.

1.1 Класифікація приводів для порушеня кримінальної справи (ст.94 КПК України)

Необхідною передумовою для порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і підстав.

Кримінально-процесуальний кодекс України передбачає такі приводи для порушення кримінальної справи (ст.94 КПК України):

1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян. Заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи окремих громадян про злочин можуть бути усними та письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник попереджується про відповідальність за неправдивий донос, про що зазначається в протоколі. Письмова заява має бути підписана особою, від якої вона подається.

Анонімні заяви не можуть бути приводом до порушення кримінальної справи. Вони лише є приводом для перевірки фактів, що в них містяться. Приводом до порушення кримінальної справи може бути безпосереднє виявлення ознак злочину самим органом, якому доручено перевірку.

Під час перевірки заяв та повідомлень про злочини може виникнути необхідність застосування спеціальних знань у будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла.

Оскільки проведення експертизи у стадії порушення кримінальної справи чинним законодавством не передбачено, слідчий має право доручити спеціалісту проведення попередніх досліджень, довідка про які може долучатися до матеріалів справи та мати значення доказу.

2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з речовим доказом; Повідомлення про злочин можуть бути зроблені керівниками підприємств, установ та організацій, посадовими особами, а також представниками влади або громадськості, коли вони мають дані про вчинення злочину. Такі повідомлення мають бути зроблені в письмовій формі та підписані посадовою особою. До повідомлень можуть бути додані документи, що підтверджують факт вчинення злочину, відомості про осіб, що його вчинили (наприклад, акт ревізії, виписка з історії хвороби тощо).

3) явка з повинною - це особиста, добровільна, зроблена з власної ініціативи заява особи про вчинений нею злочин органу дізнання або досудового слідства, прокурору або суду. При явці з повинною складається протокол (ст.96 КПК) в якому докладно викладається зроблене повідомлення. При цьому встановлюється особа того, хто з'явився, з'ясовується причина явки з повинною, виясняються дані про співучасників злочину і коло осіб, які можуть підтвердити обставини злочину. Докладне з'ясування обставин з'явлення з повинною необхідно тому, що з'явлення може бути спонукане не тільки каяттям у вчиненому, а й намаганням приховати більш тяжкий злочин або взяти на себе чужу провину.

3'явлення з повинною є пом'якшуючою відповідальність обставиною, а в деяких випадках і обставиною, яка в сукупності з іншими фактами може звільняти особу від кримінальної відповідальності.

Тому своєчасне і правильне процесуально оформлення явки з повинною має суттєве процесуальне значення.

4) повідомлення, опубліковані в пресі: є статті, фейлетони, листи тощо, надруковані в багатотиражних газетах та журналах. (Сюди ж цілком доречно було б віднести інформацію, оголошену по радіо що теж є формою опублікування, до того ж, ця інформація фіксується на матеріальних носіях).

Матеріали стінної газети не є повідомленнями преси, і тому не можуть бути використані як привід до порушення справи. Якщо такі матеріали стануть відомі органу, який має право порушили кримінальну справу, то приводом до її порушення буде виявлення ознак злочину самим органом.

Статті, дописи, листи, які редакціями не були надруковані, а переслані в органи слідства, можуть бути приводом до порушення кримінальної справи як повідомлення громадських організацій або державних установ.

5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину як привід до порушення кримінальної справи означає, що ці органи самі, без будь-чийого повідомлення виявляють злочин і порушують кримінальну справу, використовуючи надані їм повноваження.

Органи дізнання здійснюють безпосереднє виявлення ознак злочину в процесі адміністративної діяльності, а органи дізнання, наділені оперативно-розшуковою юрисдикцією,- також у процесі оперативно-розшукових заходів.

Порушення кримінальної справи — це акт застосування процесуального права, який здійснюється в формі винесення постанови, що відкриває загальну юридичну можливість провадження всіх без винятку слідчих дій та застосування, за наявності для того відповідних підстав, засобів процесуального примусу.

Стадія порушення кримінальної справи — це початкова стадія кримінального процесу, зміст якої становить діяльність з прийняття, реєстрації, розгляду, перевірки заяв та повідомлень лро злочини, прийняття по них рішень, з'ясування наявності або відсутності підстав для порушення кримінальної справи.

Кримінальний процес починається з моменту прийняття уповноваженим на це суб'єктом кримінального процесу офіційної заяви або повідомлення про злочин, з'явлення з повинною або безпосереднього виявлення ознак злочину. Заява чи повідомлення про злочини, з'явлення з повинною або безпосереднє виявлення ознак злочину є юридичними фактами, що породжують кримінально-процесуальні правовідносини, дають початок кримінальному процесу та його першій стадії — стадії порушення кримінальної справи. Діяльність з розгляду заяв і повідомлень про злочини являє собою систему правовідносин, що виникають між правоохоронними органами та іншими учасниками кримінального процесу.


1.2 Завдання стадії порушення кримінальної справи


Порушення кримінальної справи є першою, початковою стадією кримінального процесу. Суть її полягає в тому, що компетентні органи повинні встановити наявність чи відсутність передбачених законом приводів і підстав для того, щоб прийняти рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи. У цій стадії також по можливості встановлюється наявність чи відсутність обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, а також інших обставин, які є підставою для відмови в порушенні кримінальної справи [7, c.263-264].

Своєчасне та обгрунтоване порушення кримінальної справи є необхідною передумовою для швидкого й повного розкриття злочинів, викриття й покарання винних, запобігання злочинам і виконання завдань кримінального судочинства. Слідчі дії можна провадити лише після порушення кримінальної справи ( ст.113 КПК). Як виняток до її порушення у невідкладних випадках дозволяється провести огляд місця події, причому за наявності для цього підстав кримінальна справа порушується негайно після огляду (ч. 2 ст.190 КПК).

Стадія порушення кримінальної справи не зводиться тільки до відповідного процесуального акта — постанови або ухвали про її порушення чи відмову в цьому.

Завданнями стадії порушення кримінальної справи є: прийняття, реєстрація, розгляд, перевірка заяв та повідомлень про злочини, прийняття по них рішень, виявлення та попередження злочинів. Засобами вирішення цих завдань є процесуальні дії, спрямовані на одержання доказів та захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб: огляд місця події, отримання пояснень від громадян, витребування та отримання предметів і документів, а також ревізія, контрольна закупка та оперативно-розшукові дії.

Суб'єктами, які згідно з діючим законодавством правомочні вирішувати питання про порушення кримінальної справи, є: органи дізнання, слідчий, прокурор, суд. Ніякий інший правоохоронний орган не має права вирішувати питання про порушення справи. Більшість кримінальних справ порушуються органами дізнання і слідчими, які не тільки мають юридичні і технічні можливості першими отримувати повідомлення про злочини, а й безпосередньо виявляти латентні злочинні діяння [8].

Органами дізнання є: міліція; податкова міліція - у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки; органи безпеки — у справах, віднесених законом до їх відання; командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ — у справах про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені робітниками і службовцями Збройних Сил України у зв'язку з виконанням службових обов'язків або в розташуванні частини, з'єднання, установи; митні органи — в справах про контрабанду; начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховально-трудових профілакторіїв — у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ; органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежі і порушення протипожежних правил; органи охорони державного кордону — у справах про порушення державного кордону; капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

Органами попереднього слідства є слідчі органів внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та слідчі органів безпеки.

Прокурор, виконуючи свої функції, може виявляти факти, що мають ознаки злочинів. В таких випадках він вживає заходів до порушення справи і захисту прав та свобод людини.

Згідно зі ст.4 КПК України суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.

У стадії порушення кримінальної справи орган дізнання, слідчий чи прокурор, а в визначених законом випадках і суд (справи приватного обвинувачення і протокольної форми досудової підготовки матеріалів, при безпосередньому виявленні злочину), здійснивши перевірку інформації про злочин, вирішують питання: чи мало місце офіційне повідомлення про злочин і чи є законним привід до порушення кримінальної справи, чи встановлені ознаки злочину, чи немає підстав, що виключають порушення справи, до якого слідчого органу слід направити справу по підслідності в разі її порушення.

Підсумховими рішеннями стадії порушення кримінальної справи є: рішення про порушення справи; рішення про відмову в порушенні справи.


1.3 Структура постанови про порушення кримінальної справи


Постанова про притягнення особи як обвинуваченого виражає у визначеній законом формі переконання слідчого (особи, що провадить дізнання) про наявність у діях особи, яка притягується як обвинувачений, складу злочину.

Постанова про притягнення особи як обвинуваченого визначає обсяг обвинувачення та кваліфікацію злочину, межі судового розгляду в цілому.

Зміст і форма постанови про притягнення як обвинуваченого визначаються ст.130 та 132 КПК України, відповідно до якої цей процесуальний акт має складатися з трьох частин: вступної, описово-мотивувальної та резолютивної.

У вступній частині постанови мають бути вказані: найменування процесуального документа; місце та час його складання; посада, спеціальне звання, прізвище особи, яка склала постанову; номер кримінальної справи; обставини злочину, з приводу яких проводилося розслідування.

В описово-мотивувальній частині постанови вказуються: прізвище, ім'я та по батькові особи, яка притягується як обвинувачений, її вік, злочин, у вчиненні якого вона обвинувачується, із зазначенням часу, місця, способу, наслідків та інших обставин вчинення злочину, кваліфікація дій обвинуваченого (посилання на статтю Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за вчинене діяння).

Виклад у постанові інкримінованих обвинуваченому діянь має бути максимально конкретизованим. Формулювання обвинувачення повинне містити виклад конкретних фактичних обставин події злочину, які обґрунтовують висновок про наявність злочину та його кваліфікацію. Ступінь деталізації цих обставин може бути різний. Закон не вимагає, щоб у постанові вказувалися докази,якими обґрунтоване обвинувачення. Проте у будь-якому випадку мають бути вказані всі ознаки, суттєві для даного складу злочину. Якщо обвинувачений притягується до відповідальності за вчинення кількох злочинів, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, в постанові має бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в провину за кожною з цих статей. Якщо ж діяння являє собою ідеальну сукупність злочинів, у формулюванні робиться загальний опис вчиненого, а потім вказуються статті кримінального закону, якими передбачена відповідальність за таке діяння.

Якщо злочин вчинено групою осіб, то в постанові має бути конкретно вказано, які саме діяння вчинені обвинуваченим і яка його роль у злочині. Безсумнівно, якщо у справі притягуються як обвинувачені кілька осіб, то щодо кожної з них складається окрема постанова, що забезпечує індивідуалізацію обвинувачення.

У резолютивній частині постанови міститься рішення слідчого притягти як обвинуваченого конкретну особу, вказуються її основні анкетні дані, а також пункт, частина та стаття кримінального закону, за якими кваліфіковано її дії.

Постанова про притягнення як обвинуваченого характеризується:

а) об'єктивністю викладення фактичних даних;

б) логічністю;

в) законністю;

г) обгрунтованістю;

д) вмотивованістю;

є) юридичною чіткістю формулювання обвинувачення,

Вимогам щодо юридичної чіткості формулювання обвинувачення відповідатиме в разі, коли висновок є лаконічним, чітко сформульованим і не містить у собі логічного протиріччя; фактичні обставини справи викладеш за допомогою тих юридичних понять і тих юридичних формулювань, які використовує законодавець стосовно конкретного складу злочину.

Копія постанови про притягнення особи як обвинуваченого направляється протягом доби прокурору. Прокурор, здійснюючи нагляд за дотриманням законів у діяльності слідчого, може відмінити незаконно винесену постанову слідчого чи дати певні вказівки щодо зміни обвинувачення.

Однак, у певній мірі реалізуючи принцип процесуальної самостійності і незалежності слідчого, закон (ст.114 ч.2 КПК України) передбачає, що в разі незгоди слідчого з письмовими вказівками прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину й обсяг обвинувачення, слідчий вправі подати справу вищому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень. У цьому разі прокурор або скасовує вказівки нищого прокурора, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.

Згідно зі ст. 133 КПК України обвинувачення повинно бути пред'явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня з'явлення обвинуваченого або його приводу.

1.4 Передача органам дізнання заяви або повідомлення про злочин за належністю. Форма і зміст супроводжувального листа про таку передачу


Прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя відповідно до положень статті 97 КПК України зобов’язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані не пізніше триденного строку прийняти одно з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Одночасно вживаються всі можливі заходи, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров’ю особи, яка повідомила про злочин, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім’ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника.

Необхідність передачі справи за належністю передбачена і нормами статті 251 КПК України.

На стадії попереднього розгляду в справах, які порушуються за скаргою потерпілого суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням порушити справу, або залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає процесуальним вимогам, та повертає її особі, яка подала скаргу, або за наявності до того підстав відмовляє в порушенні кримінальної справи або надсилає її за належністю прокурору [5] .


Форма і зміст супроводжувального листа, яким направляється заява або повідомлення про злочин за належністю, має відповідати загальним вимогам до процесуальних документів.

Зокрема, обов’язковою є письмова форма та наявність вступної, описово-мотивувальної та резолютивної частини.

Вступна частина зазначеного вище супровідного листа має містити дату складення такого листа, його реєстраційний номер, загальну інформацію щодо приводу, за яким він складений.

Описова частина листа містить чітко викладені підстави для направлення заяви або повідомлення про злочин за належністю.

Як і при складенні постанови про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні кримінальної справи обов’язковим елементом описової частини листа є обґрунтування прийняття рішення про направлення заяви або повідомлення про злочин за належністю.

Таке обґрунтування має супроводжуватись вказанням на норму кримінально - процесуального закону, якою керується слідчий, прокурор, суддя, приймаючи зазначене рішення, зокрема положення ч.3 статті 97 КК України, закон, що встановлює компетенцію розгляду такої заяви або повідомлення про злочин для суб’єкта, якому направляється така заява або повідомлення.

В резолютивній частині супроводжувального листа формулюється саме рішення про направлення заяви або повідомлення про злочин за належністю, підпис посадової особи органу дізнання.


Розділ 2 Порядок порушення кримінальної справи

як стадія кримінального процесу


2.1 Порядок порушення кримінальної справи


У частині 1 ст.98 КПК України, яка визначає порядок порушення кримінальної справи, говориться: «За наявності приводів і підстав зазначених у ст.94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову, а суд - ухвалу про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави для порушення кримінальної справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування», з чого випливає, що без приводів і підстав до порушення кримінальної справи подальше здійснення кримінального процесу не можливе.

Рішення має бути прийняте у строк до трьох днів, а у виняткових випадках (коли потрібна перевірка матеріалів) - до десяти діб.

Стаття 98-1 КПК України передбачає запобіжне обмеження щодо особи, стосовно якої порушено кримінальну справу.

У разі, коли кримінальну справу порушено щодо певної особи прокурор чи суддя має право прийняти рішення про заборону такій особі виїжджати за межі України до закінчення досудового розслідування чи судового розгляду, про що виносить мотивовану постанову (ухвалу). Водночас, згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 р. громадянинові України може бути тимчасово відмовлено в видачі паспорта (в візі на виїзд), якщо проти нього порушено кримінальну справу. Органи, що порушують справу, в тому числі слідчий і орган дізнання, мають змогу здійснити попередження чи запобігання виїзду шляхом інформування підрозділів дозвільної системи про порушення справи стосовно відповідної особи [6].

Особливості порушення кримінальної справи стосовно деяких осіб.

Стосовно деяких громадян закон встановлює імунітет від кримінальної відповідальності, статус повної або часткової (обмеженої процесуальної недоторканності.) Імунітетом від кримінальної відповідальності наділені дипломатичні агенти. Вони не підлягають арешту або затриманню. Дипломатичний агент не зобов'язаний давати показання як свідок. Помешкання, архіви і документи дипломатичних представництв недоторканні. Державні службовці держави перебування не можуть вступати в ці помешкання інакше, як за згодою глави представництва. Члени сім'ї дипломатичного агента, що живуть разом із ним, користуються привілеями й імунітетами дипломатичних агентів. Співробітники адміністративно-технічного персоналу представництв і члени їхніх сімей, якщо вони не є громадянами держави перебування, мають привілеї імунітети, аналогічні дипломатичним агентам.

Консульські посадові особи не підлягають арешту або затриманню інакше як на підставі рішень суду й у випадку вчинення тяжких злочинів.

Недоторканістю володіють насамперед Президент України і кандидати на цю посаду в період виборів, Голова Верховної Ради України і Прем'єр-міністр України.

Судді недоторканні і не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності та взяті під варту без згоди Верховної Ради України.

Уповноважений з прав людини Верховної Ради України користується статусом недоторканності на весь період своїх повноважень. Кримінальну справу стосовно нього може порушити лише Генеральний прокурор України.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про адвокатуру» кримінальну справу проти адвоката може бути порушено тільки Генеральним прокурором України, його заступниками або прокурорами областей. Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручень, не підлягають вилученню та огляду. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів.

Згідно зі ст. 37 Закону України «Про рахункову палату» кримінальну справу щодо Голови Рахункової палати, Першого заступника і заступника Голови, головних контролерів та Секретаря Рахункової палати може бути порушено лише Генеральним прокурором України.

Під час складання постанови про порушення кримінальної справи необхідно виходити із загальних вимог, яким має відповідати постанова слідчого та органу дізнання, викладених у ст. 130 КПК України.


2.2 Органи та особи які мають право порушити кримінальну справу


Право порушити кримінальну справу мають тільки прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя і суд (ст. 4, 97, 98 КПК), при цьому кожний з них діє в межах своєї компетенції.

Прокурор має право порушити кримінальну справу про будь-який злочин. Він також здійснює нагляд за законністю й обгрунтованістю порушення кримінальної справи слідчими та органами дізнання.

До числа осіб, зобов'язаних порушувати кримінальні справи, насамперед відноситься прокурор.

Прокурор має право порушити кримінальну справу на будь-який злочин, незалежно від підслідності справи. Це випливає з покладеної на прокурора функції нагляду за виконанням законів, виконуючи який, він, виходячи з характеру порушення закону посадовою особою, виносить мотивовану постанову про порушення кримінальної справи.

Прокурор, при наявності законного приводу і достатньої підстави, виносить постанову про порушення кримінальної справи і передає його з усіма матеріалами для розслідування слідчому або органу дізнання . А слідчий, що одержав цю постанову, справу не порушує тому що вона вже порушена прокурором, а виносить постанову про прийняття справи до свого провадження і приступає до попереднього слідства.

Слідчий порушує кримінальні справи в межах своєї компетенції, виходячи з правил про підслідність (ст.112 КПК). Слідчий порушує кримінальну справу, якщо дані про злочин отримані безпосередньо ним. В даному випадку він виносить постанову про порушення кримінальної справи і приймає його до свого провадження для розслідування. У даному випадку слідчий виносить одну постанову, але в ньому юридично містяться дві постанови, що відносяться до різноманітних стадій кримінального процесу:

1) постанова про порушення кримінальної справи, що відноситься до стадії порушення кримінальної справи;

2) постанова про прийняття справи до свого провадження, що складає початковий момент попереднього слідства (ст.113 КПК).

Про порушення кримінальної справи слідчий повинен повідомити прокурора.

Суддя порушує кримінальну справу одноособово своєю постановою, якщо відповідна заява або повідомлення про злочин подано безпосередньо в суд і в ньому вбачається підстава до порушення кримінальної справи.

Перелік органів і посадових осіб, уповноважених порушувати кримінальні справи, є вичерпним [3].

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя (ч.5 ст.10 Закону про адвокатуру), а щодо народного депутата України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Першого заступника й заступника Голови, головних контролерів та Секретаря Рахункової палати — лише Генеральним прокурором України (ч.4 ст.27 Закону про статус народного депутата України, ч.З ст.20 Закону про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, ч.2 ст.37 Закону про Рахункову палату).

Військовий прокурор порушує кримінальні справи про злочини, підсудні військовим судам.

Слідчі порушують кримінальні справи, керуючися правилами про підслідність (ст.112 КПК). При цьому слідчі прокуратури можуть порушити будь-яку кримінальну справу, бо вони вправі розслідувати всякий злочин, але слідчі військової прокуратури порушують тільки кримінальні справи про злочини, підсудні військовим судам.

Органи дізнання вправі порушити кримінальну справу у межах їх компетенції, визначеної ст.101 КПК. При цьому міліція в принципі може порушити справу про будь-який злочин. Каштани морських суден, що перебувають у далекому плаванні, також вправі порушити справу про будь-який злочин, вчинений членами екіпажу і пасажирами під час перебування корабля в такому плаванні.

Податковій міліції надано право порушувати справи про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також справи про приховування валютної виручки.

Органи безпеки можуть порушити кримінальну справу про злочини, віднесені законом до їх відання (ч.2 ст.112 КПК).

Командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ вправі порушити кримінальну справу про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також робітниками і службовцями Збройних Сил у зв'язку з виконанням службових обов'язків або в розташуванні частини, з'єднання, установи.

Митні органи вправі порушити кримінальні справи про контрабанду.

Начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових і виховно-трудових профілакторіїв мають право порушити кримінальну справу про злочини проти встановленого порядку несення служби, а також про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ.

Органи державного пожежного нагляду вправі порушити кримінальну справу про пожежі й порушення протипожежних правил.

Органи прикордонної охорони можуть порушити кримінальну справу про порушення державного кордону.

Суддя порушує кримінальні справи приватного обвинувачення (ч.1 ст.27, ст.251 КПК) про злочини, обставини яких органи дізнання встановлюють у порядку протокольної форми досудової підготовки матеріалів (ст.425, 430 КПК), або коли виявляє ознаки злочину при розгляді справи про адміністративне правопорушення (наприклад, про дрібне хуліганство).

Суд або суддя при розгляді ним справи одноособово вправі порушити кримінальну справу по новому обвинуваченню (ст.276 КПК) чи щодо нової особи (ст.278 КПК), якщо в ході судового розгляду кримінальної справи будуть встановлені підстави для цього або ж при розгляді цивільної справи встановить ознаки злочину.


2.3 Завдання і напрями діяльності прокурора при порушенні кримінальної справи та форми нагляду


Відповідно до конституційного принципу нагляду прокурора за діяльністю органів дізнання і досудового розслідування нагляд за законністю порушення справи здійснює прокурор.

Слідчий і орган дізнання зобов'язані не пізніше доби направити прокуророві постанови про порушення кримінальної справи або про відмову порушенні такої справи.

Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закриває її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих дій, скасовує постанову про порушення справи.

У разі безпідставної відмови в порушенні справи слідчим або органом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову слідчого або органу дізнання і порушує справу ( ст.100 КПК України).

Згідно зі ст.25 КПК України нагляд за додержанням законів при провадженні дізнання і досудового слідства здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Свої повноваження в кримінальному судочинстві прокуророр здійснює незалежно від будь-яких органів і посадових осіб, підкоряючись тільки законові і керуючись вказівками Генерального прокурора України.

Постанови прокурора, винесені відповідно до закону, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами організаціями, посадовими особами і громадянами.

Негативні реалії сьогодення потребують зміцнення наглядових механізмів держави за додержанням законності в усіх сферах суспільного життя, в тому числі і в сфері кримінально-процесуальних відносин на стадіях досудового провадження.

Прокурор зобов'язаний в усіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення всіляких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили.

Здійснюючи в межах своїх повноважень нагляд за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства, прокурор зобов'язаний: застосовувати наглядові повноваження для забезпечення повної реєстрації і належного розгляду органами дізнання та досудового слідства всіх заяв і повідомлень про злочини, не допускаючи залишення прав заінтересованих осіб без належного захисту; вживати заходів до того, щоб жодний злочин не залишився нерозкритим та жоден злочинець не ухилився від відповідальності.

Наділений повноваженнями з нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства, прокурор у межах своєї компетенції відповідно до ст.227 КПК України має право: вимагати від органів дізнання та слідчого для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства та розшуку злочинців; скасовувати незаконні та безпідставні постанови органів дізнання і слідчого, включаючи постанову про відмову в порушенні справи, про закриття справи та інші; порушувати, відмовляти в порушенні та закривати кримінальні справи.

Закон зобов'язує слідчого й орган дізнання терміново направляти прокурору копії основних процесуальних рішень.

Нагляд має своїм завданням сприяти: розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань; виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин; запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності; охороні прав, свобод та законних інтересів громадян; здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

Нагляд за законністю порушення справи здійснює прокурор.

Слідчий і орган дізнання зобов’язані не пізніше доби направити прокуророві копію постанови про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні такої справи.

Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закриває її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих дій, скасовує постанову про порушення справи.

У разі безпідставної відмови в порушенні справи слідчим або органом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову слідчого або органу дізнання і порушує справу [10].

Згідно Конституції України ст.121 на прокурора покладаються такі функції:

1. нагляд за додержанням законів органами, що провадять досудове слідство, дізнання та оперативно-розшукову діяльність;
   
2. підтримання державного обвинувачення в суді;
   
3. представництво інтересів громадян або держави в судах у визначених законом випадках;
   
4. нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні примусових заходів, пов’язаних з обмеженням свободи громадян.
   

Здійснюючи свої повноваження в галузі кримінального судочинства, прокурори слідкують за тим, щоб слідчі та працівники органів дізнання суворо додержувалися вимог, що містяться в нормативних актах держави. Прокурорський нагляд за органами дізнання і досудовим слідством – один із важливих напрямів у діяльності органів прокуратури.

Характерною ознакою прокурорського нагляду за досудовим слідством є процесуальна форма, тобто кожна дія прокурора при здійсненні нагляду передбачена та регламентована кримінально-процесуальним законом.

Прокурор здійснює нагляд за законністю, отже наділений владно-розпорядчими повноваженнями, які створюють йому можливість ефективно здійснювати нагляд за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства з тим, щоб забезпечити розкриття кожного злочину, а також всебічність і об’єктивність розслідування кожної справи.

Письмова вказівка прокурора є обов’язковою для виконання органами дізнання, отже він може скасувати будь-яке рішення або акт розслідування, може усунути слідчого або особу, що проводить дізнання від ведення справи або прийняти розслідування справи на себе в цілому. Повноваження прокурора сягають не лише слідчих органів, а й установ, організацій, підприємств, посадових осіб і громадян. Наприклад при відстороненні обвинуваченого від роботи вказівка прокурора є обов’язковою для виконання по місцю роботи.

Прокурор, безперечно, здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням безвідносно до відомчої приналежності органів, які ведуть слідство.

Здійснюючи в межах своїх повноважень нагляд за виконанням законів органами дізнання та попереднього слідства, прокурор зобов’язаний:

- застосовувати наглядові повноваження для забезпечення повної реєстрації і належного розгляду органами дізнання та досудового слідства всіх заяв і повідомлень про злочини, не допускаючи залишення прав заінтересованих осіб без належного захисту;

- вживати заходів для того, щоб жодний злочин не залишався нерозкритим та жоден злочинець не ухилився від відповідальності;

- слідкувати за додержанням прав і свобод людини при провадженні дізнання і попереднього слідства;

- застосовувати наглядові повноваження з тим, щоб органи дізнання і слідчі дотримувалися встановленої процесуальної форми при провадженні слідчих і інших процесуальних дій, неухильно додержувалися встановленого кримінальним законодавством порядку та строку провадження дізнання й попереднього слідства;

- суворо наглядати за тим, щоб жоден громадянин не зазнав незаконного та безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності або іншого незаконного обмеження в правах;

- суворо слідкувати за тим, щоб ніхто не був затриманий або заарештований інакше, як на законних підставах;

- у разі незаконного затримання чи притягнення до відповідальності вживати заходів до скасування незаконних рішень і забезпечення реабілітації невинуватих осіб, відшкодування завданої їм незаконними діями матеріальної і моральної шкоди.

Відповідно до ст.227 КПК прокурор наділений наступними повноваженнями:

- вимагати від органів дізнання та слідчого для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, попереднього слідства, та розшуку злочинців;

- давати вказівки про провадження дізнання та попереднього слідства, про обрання, зміну або відміну запобіжного заходу щодо підозрюваного та обвинуваченого, про притягнення особи як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг відповідальності, про направлення справи, а також про провадження окремих слідчих дій та розшук злочинців, що переховуються;

- брати участь у проведенні дізнання та попереднього слідства та в необхідних випадках особисто провадити попереднє слідство або окремі слідчі дії у будь-якій справі;

- повертати кримінальні справи органу дізнання та слідчому зі своїми письмовими вказівками про провадження додаткового розслідування;

- відміняти незаконні та безпідставні постанови органів дізнання та слідчого включаючи постанову про відмову в порушенні справи та інші;

- усувати особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або слідства, якщо вони припустилися порушення закону при розслідуванні справи;

- витребувати будь-яку справу від органу дізнання та передавати її слідчому, а також передавати справу від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного та об’єктивного розслідування справи;

- доручати органам дізнання виконання окремих слідчих дій та розшукових заходів у справах, що перебувають у провадженні слідчих органів прокуратури;

- санкціонувати: обшук службових чи інших приміщень, виїмку документів, що становлять державну таємницю; відсторонення обвинуваченого від посади; затверджувати постанови: про ексгумацію трупа, про встановлення строку ознайомлення з справою, про відміну запобіжного заходу, про застосування певних заходів безпеки;

- продовжувати строк розслідування;

- порушувати, відмовляти у порушенні та закривати порушені кримінальні справи;

- затверджувати обвинувальний висновок або повертати кримінальну справу слідчому для провадження додаткового розслідування;

- змінювати обвинувальний висновок слідчого або складати новий висновок;

- давати письмову згоду на направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру;

- давати згоду або подавати самому до суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку тримання під вартою в порядку, передбаченим законом.

Для забезпечення дієвості прокурорського нагляду закон зобов’язує слідчого і орган дізнання терміново направляти прокурору копії основних процесуальних рішень, протокол затримання підозрюваного та про факт і наслідки обшуку, здійсненого без санкції прокурора [9, с.11].

Предметом прокурорського нагляду під час розгляду подання органу дізнання, слідчого про обрання запобіжного заходу – взяття під варту, є ті обставини, які містяться в нормах КПК, що дає можливість застосування цього запобіжного заходу. Відповідно до закону взяття під варту на стадії розслідування злочину по кримінальній справі може застосовуватись за таких умов: якщо особа підозрюється, обвинувачується у вчиненні злочину, за який КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки, а у виняткових випадках – вчинення такого злочину, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років (ч. 1 ст.155 КПК України); якщо є достатні підстави вважати, що підозрюваний або обвинувачений намагатиметься ухилятись від слідства і суду; від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжувати злочинну діяльність (ч. 2 ст. 148 КПК). В юридичній літературі обґрунтовано зазначається, що підстави для взяття під варту мають підтверджуватися у справі доказами. Так, перешкодами у встановленні істини у справі слід розуміти такі незаконні дії, як спроба знищення документів, підкуп або погрози свідкам тощо.

Прокурорський акт визнається законним, якщо він складений відповідно до Закону України «Про прокуратуру», передбачений нормами КПК та іншими законами та винесений компетентною особою при додержанні вимог, зазначених у законі.


Розділ 3 Порядок оскарження дій відповідних органів при порушенні кримінальної справи


3.1 Дії слідчого у разі оскарження до суду заінтерисованими учасниками кримінального процесу


Слідчі дії — це передбачена кримінально-процесуальним законом сукупність операцій, що забезпечується державним примусом і прийомами, які здійснюються при розслідуванні злочинів для виявлення, фіксування і перевірок фактичних даних, що мають значення доказів по кримінальній справі.

Слідчі дії, що виконуються в зв'язку з розслідуваною справою, але з порушенням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законом, не можна розглядати як засоби отримання або перевірки доказів. Визначаючи сутність слідчих дій, можна помітити дві сторони, що характерні для цього виду кримінально-процесуальних дій: пізнавальну і нормативну.

Пізнавальна сторона слідчих дій представлена, зокрема, такими прийомами пізнання, що використовуються слідчим при їх провадженні, як спостереження, допит, опис.

Нормативна сторона слідчих дій полягає в детальній регламентації правил і умов їх проведення, що встановлені кримінально-процесуальним законодавством.

Рішення про проведення слідчих дій, слідчий приймає самостійно (за винятком випадків, якщо законом передбачено отримання санкції); він несе повну відповідальність за їх правомірність і якість. Приймаючи рішення про проведення будь-якої слідчої дії, слідчий повинен враховувати місце і час її виконання, можливе коло учасників, необхідність застосування тих або інших технічних засобів.

Слідчі дії проводяться не тільки з ініціативи слідчого, а й за вказівкою прокурора, начальника слідчого відділу або за клопотанням осіб, що беруть участь у справі: обвинуваченого, його захисника, потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, а також їх представників. Порядок провадження кожної слідчої дії та її оформлення визначено в чинному КПК та спеціальній юридичній літературі.

До слідчих дій кримінально-процесуальне законодавство відносить: допит свідка, потерпілого; затримання підозрюваного; допит підозрюваного, обвинуваченого; очну ставку; огляд; ексгумацію трупа; освідування; пред'явлення для впізнання; відтворення обстановки й обставин події; обшук, виїмку; призначення експертизи; накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку. Усі слідчі дії здійснюються в ім'я правосуддя — рішення про кожного з них повинно бути законним і обґрунтованим.


3.2 Оскарження рішень слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи


Дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого.

Скарги можуть бути як письмові, так і усні. Усні скарги прокурор або слідчий заносить до протоколу. Дії слідчого можуть бути оскаржені усно чи письмово прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого. Слідчий зобов'язаний протягом доби направити прокуророві скаргу, що надійшла до нього, разом зі своїми поясненнями. Подача скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується, коли це не визнає за потрібне слідчий або прокурор (ст. 234 КПК України).

Подача скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується, коли це не визнає за потрібне слідчий або прокурор.

Скарга на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання провідмову в порушенні кримінальної справи розглядається суддею одноособово не пізніше десяти днів з дня її надходження до суду. На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляціядо апеляційного суду.

Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи розглядається суддею одноособовоне пізніше п'яти днів, а в разі складності справи - десяти днів з дня надходження справи до суду. Суддя витребує справу, знайомиться з ним, а в разі необхідності заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу на постанову. Про час розгляду скарги суддя повідомляє прокурора і громадянина, який подав скаргу, які вправі взяти участь у розгляді [11].

Прокурор протягом 3 днів після одержання скарги зобов'язаний вирішити її і повідомити скаржника про результати. Відмова у задоволенні скарги повинна бути вмотивована. Рішення прокурора може оскаржуватися вищестоящому прокуророві (ст.235 КПК).

Важливим напрямом нагляду прокурора за додержанням законів на стадії досудового слідства є нагляд за законністю та обгрунтованністю застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Під законністю взяття під варту слід розуміти точне дотримання органами дізнання, досудового слідства і прокурора всіх норм кримінально-процесуального законодавства (ст.ст. 148 – 150, 155 – 162, 165, 165-1, 165-2, 165-3, 227 КПК тощо), якими встановлений відповідний порядок застосування цього запобіжного заходу. Під обгрунтованністю обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту підозрюваного чи обвинуваченого слід розуміти наявність достатніх свідчень, які містяться у наданих матеріалах, що є підставою для взяття під варту. Всі принципи кримінального процесу мають органічно поєднуватися однією загальною вимогою – забезпеченням законності і обґрунтованості вжитих рішень шляхом точного застосування норм права.


Висновок


У процесуальній літературі існує багато думок щодо сутності і змісту приводів і підстав до порушення кримінальної справи, але автор роботи, схиляється до думки, що сутність і зміст приводів і підстав до порушення кримінальної справи полягає в тому, що:

1) приводом слід вважати юридичні факти, що дають підстави до порушення кримінальної справи;

2) ці юридичні факти не лише обумовлюють дану діяльність, а й визначають її результат;

3) вони самі полягають у вказаних у кримінальному законі діях, за допомогою яких органи прокуратури, суду, слідства та дізнання отримують або виявляють відомості про злочин, що готується чи вчинений;

4) джерелами первинних даних про злочини, що мають доказове значення при вирішенні питання про порушення кримінальної справи, можуть бути як документи де відображаються ці дії, так й інші документи, що так чи інакше потрапляють у розпорядження вказаних вище органів.

Тому приводом до порушення кримінальної справи слід вважати передбачені законом джерела первісних відомостей про злочин, які породжують кримінально-процесуальні правовідносини та зобов'язую правоохоронні органи здійснити перевірку інформації, що міститься в них по суті.

Саме завдяки таким властивостям, наявність приводів і підстав до порушення кримінальної справи являється першочерговою і необхідною передумовою початку кримінального процесу і встановлення істини по справі.

В курсовій роботі були поставлени та вирішені в повному обсязі наступні завдання:

1. визначено загальне поняття, класифікацію приводів та підстав до порушення кримінальної справи;
   
2. досліджені норми чинного кримінально-процесуального законодавства України до структури і змісту постанови про порушення кимінальної справи;
   
3. з’ясуваний порядок порушення кримінальної справи, як стадії кримінального процесу;
   
4. проаналізовані напямки діяльності прокурора при порушенні кримінальної справи, та форми нагляду.
   

Додаток А


П О С Т А Н О В А

про порушення кримінальної справи та

прийняття її до свого провадження


м. Запоріжжя 22.03.2010 р.


Слідчий ХХХ ______________УМВС України в Запорізькій області лейтенант міліції ______________, розглянувши матеріали № ____ від 18.02.2010р.,

В С Т А Н О В И В:

В період часу з 07год. 30 хв. до 17 год. 45 хв.18.02.2009р. невстановлена особа шляхом пошкодження замків вхідних дверей квартири №10 по вул. __________, проникла в вищевказану квартиру, звідки таємно викрали чуже майно, яке належить громадянину ______________, а саме: шубу жіночу з натурального хутру нутрії, куртку шкіряну чоловічу, піджак шкіряний чоловічий, куртку жіночу шкіряну та гроші в сумі 200 євро купюрами по 50 євро і 300 доларів США купюрами по 100 доларів США, чим завдала потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 12000 гривень, після чого з місця вчинення злочину зникла.

Приймаючи до уваги, що вказані матеріали містять достатні дані, які вказують на наявність ознак складу злочину, керуючись ст.ст. 97, 98, 113, 130 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Порушити кримінальну справу по факту таємного викрадення чужого майна, яке належить громадянину ____________, поєднаного з проникненням в приміщення за ознаками складу злочину, передбаченого ст.185 ч. 3 КК України.

2. Кримінальну справу прийняти до свого провадження та приступити до її розслідування.

3.Копію даної постанови направити прокурору _______ району м. Запоріжжя.

Слідчий_____________УМВС України в Запорізькій області лейтенант міліції _____________


Додаток Б


ПОСТАНОВА

про порушення кримінальної справи

____________________ "___"________________ 20___ р.

(місце)

_________________________________________________________________

(посада, прізвище, назва митного органу)

_________________________________________________________________

розглянувши матеріали ___________________________________________

_________________________________________________________________

ВСТАНОВИВ:

_________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Приймаючи до уваги, що викладені вище дані вказують на наявність

ознак злочину, передбаченого ст.ст. ________________________ КК

України, керуючись ст.ст. 4, 94, 98, 98-1, 104, 130 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Порушити кримінальну справу __________________________________

(по відношенні до якої особи

_________________________________________________________________

або по якому факту)

за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. ___________ КК України.

2. Провадження в цій кримінальній справі доручити _______________

3. Копію цієї постанови направити прокурору _____________________

4. Копію постанови вручити ______________________________________

(ПІП особи, у відношенні якої порушено справу,

адреса місця перебування)

Відповідно до ст. 236-7 КПК України дана постанова може бути

оскаржена до місцевого суду особою, щодо якої було порушено

кримінальну справу, її захисником чи законним представником.

_________________________________________________________________

(посада) (підпис та прізвище)

Копію постанови отримав

"___" _________________

(дата ) підпис особи, якій вручено постанову


Використана література


I. Нормативно-правові акти

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Голос України. — 1996. — 13 липня

2. Кримінальній кодекс України

3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня

2001 року / за ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка.- К.: Каннон, А.С.К., 2002.-1104с.

4. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. / Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г.: у 2-х частинах. – К., 2001.

5. Кримінально-процесуальний кодекс України. Цивільний процесуальний кодекс України. Господарський процесуальний кодекс України/ Відп. ред. В.Т.Маляренко,. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 415 с.

6. В. М. Тертишник «Науково-практичний коментар до кримінально-процесуального кодексу України» Київ «А.С.К.» 2002 рік, - 1056 с.

7. Кримінальне право України. Загальна частина, за ред. Кондратьєва Я.Ю. Київ. «Правові джерела»- 2001.

8. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник для студентів юридичних вузів. Київ. НУ ім. Т.Г.Шевченка. Юридичний факультет, за ред. П.С.Матиш, П.П.Андрушка, С.Д.Шапченка. Київ. 2000.

8. Муравьев Н.В.Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности. – Пособие для прокурорской службы. Т.1.М: 2001. – с.311

9. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. - К.: Юрінком Інтер, - 1999. - 220 с.

10. Коваленко Є.С. Кримінальний процес в Україні: навчальний посібник. – К. – Юрінком Інтер. – 2004р

11. ссылка скрыта

12. Лобойко Л. М. Стадії кримінального процесу: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005

13. Мінюков П. І. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу (відділення) органів внутрішниіх справ і проблеми керівництва досудовим слідством: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2004. -212 с.

14. Шибіко В. П. Кримінальний процес: Практикум. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 303 с.