Інформаційний лист щодо практики розгляду справ з оскарження бездіяльності органів дізнання, слідчого, прокурора
Вид материала | Документы |
- Інструкція про проведення судово-медичної експертизи, 106.95kb.
- Інформаційний лист щодо застосування окремих норм процесуального права під час розгляду, 186.57kb.
- Узагальнення практики розгляду та вирішення справ про обмеження щодо реалізації права, 162.45kb.
- Вищий спеціалізований суд україни з розгляду цивільних І кримінальних справ, 46.56kb.
- Аналіз даних судової статистики щодо розгляду справ І матеріалів, 256.78kb.
- Верховною Радою України, щодо правил, передбачених закон, 159.55kb.
- Реферат на тему: оформлення кримінальних справ, 70.67kb.
- Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих, 1927.61kb.
- Вищий господарський суд україни, 1103.02kb.
- Дзандзава Гіві (м. Запоріжжя), 266.84kb.
Вищий спеціалізований суд україни
з розгляду цивільних і кримінальних справ
вул. П. Орлика, 4-а, м. Київ, 01043
16.06.2011р.
Інформаційний лист
щодо практики розгляду справ з оскарження бездіяльності
органів дізнання, слідчого, прокурора
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Провадження в кримінальних справах на території України згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 3 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК України) здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє, відповідно, під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.
А тому необґрунтованими є посилання органів дізнання, досудового слідства та прокуратури про можливість розгляду заяв і повідомлень про злочини у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», оскільки, відповідно до ст. 12 цього Закону, його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції.
Крім того, порядок розгляду заяв та повідомлень про злочини, встановлений ст. 97 КПК України, що виключає можливість застосування Закону України «Про звернення громадян».
Слід зазначити, що Розділ другий КПК України містить норми, які визначають види заяв та повідомлень про злочини, що слугують приводами до порушення кримінальної справи, а також порядок їх прийняття. Водночас, такі норми не регулюють увесь комплекс суспільних відносин, що стосуються цього питання, зокрема, відсутній порядок прийняття, реєстрації, обліку, розгляду заяв, повідомлень про злочини та іншої відповідної інформації, яка надходить до органів внутрішніх справ, прокуратури та суду.
На сьогодні ця прогалина заповнюється наказами Міністерства внутрішніх справ України «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються» від 14 квітня 2004 року № 400, Генеральної прокуратури України «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» від 28 грудня 2005 року № 9гн тощо.
Відповідно до положень ст. 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювальні злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. Перевіривши таку заяву чи повідомлення на наявність підстав для порушення кримінальної справи (ст. 94 КПК України), прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані протягом триденного строку (в разі необхідності перевірити таку заяву чи повідомлення до десяти днів) прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити у порушенні кримінальної справи; 3) направити справу за належністю. Про прийняте рішення зазначені особи повинні в порядку ст.ст. 98-2, 99 КПК України повідомити заінтересованих осіб, які у свою чергу можуть оскаржити постанову: про порушення кримінальної справи до прокурора на підставі ч. 3 ст. 100 КПК України, до суду на підставі ст. 236 7 КПК України; про відмову у порушенні кримінальної справи до прокурора, керуючись ст. 99-1 КПК України, до суду, керуючись ст. 99-1 та ст. 236-1 КПК України.
Слід зазначити, що для оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи у порядку, передбаченому ст. 236 2 КПК України, до такої скарги повинна бути додана постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, яка є предметом такого оскарження, а отже – необхідною умовою для прийняття рішення, передбаченого цією статтею.
Якщо прокурор, орган дізнання чи слідчий не приймає рішення по заяві чи повідомленню про злочин протягом встановленого законом часу та за зверненням заінтересованої особи (краще в письмовій формі) не надає копії постанови (повідомлення), остання має право оскаржити такі дії посадових осіб до суду, керуючись ст.ст. 110, 234, 236 КПК України.
З тим, повідомляємо, що Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) спільно з Вищим адміністративним судом України та Генеральною прокуратурою України було створено Робочу групу, яка розробила проект Закону України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України (щодо оскарження дій, бездіяльності і постанов органів дізнання, слідчого, прокурора)», де передбачено норму, яка регулюватиме порядок оскарження дій та бездіяльності органів дізнання, слідчого, прокурора щодо перевірки заяв і повідомлень про злочини.
Крім того, відповідно до порядку денного першого засідання Пленуму ВССУ, який відбудеться 24 червня 2011 року, передбачено вирішення питання щодо звернення ВССУ до Верховного Суду України про направлення конституційного подання про необхідність офіційного тлумачення ст. 97 КПК України у контексті положень ст. 55 Конституції України з питань визначення юрисдикції розгляду скарг на бездіяльність органів дізнання, досудового слідства та прокуратури.