Міністерство освіти та науки україни академії управління та інформаційних технологій “аріу”

Вид материала

Содержание

Информационные технологии в экологическом менеджменте
Інституційні основи інноваційного управління розвитком ринку туризму в україні
Логістичних центрів у сфері туризму
Логістичний підхід до управління розвитком туризму в донецькому регіоні
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Виклад основного матеріалу.

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 19

УДК 621.791:62-784.23:658.382.2

В.І.Демченко, директор Маріупольського навчально наукового

центру (МННЦ) Донецького державого

універисету управління (м.Маріуполь)

Ю.В.Логвінов, заст. директора Маріупольського навчально

наукового центру (МННЦ) Донецького державого

універисету управління (м.Маріуполь)

ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ В ЭКОЛОГИЧЕСКОМ МЕНЕДЖМЕНТЕ

Представлена информационная технология экологического менеджмента при очистке от вредных веществ при наплавке. Предлагаются пути решения задачи по информационным технологиям.

Представлена інформаційна технологія екологічного менеджменту при очищенні від шкідливих речовин при наплавленні. Пропонуються шляхи рішення задачі за інформаційними технологіями.

Основная цель публикации ознакомление с предлагаемой информционной технологии в управлении экологического менеджмента. В чем заключается информационная технология? Она строится на введении базы даных (Б.Д.) и системы управления базы даных (СУБД) на ведении информационной технологии по экологическому менеджменту по Донецкой области. Основные информационные массивы через Горстат передается в Облстат по специально разработаной форме. Облстат эту информацию передает в Государственное управление экологогии и природних рессурсив по Донецкой области. В чем заключается новая концепция экологического менеджмента? Прежде всего, следует отметить, что данная концепция строится на международном Киотском соглашении, которое подписала и Украина. Основопологащим пунктом соглашения является установка квоты для каждой страны по выбросу в атмосферу вредных веществ. Пути решения, задачи новой концепции:

Во-первых, в основе управления данной концепцией лежат принципы экологического менеджмента, необходимое условие – постоянный контроль выполнения квотируемого лимита. Реально устанавливается, что каждое предприятие имеет квоты по выбросу вредных веществ в атмосферу и ежеквартально в статотдел города и области предоставляются данные.

Во-вторых, следует разрабатывать экологически чистые и малоотходные технологии. В данной публикации приводятся конкретные результаты и технологии очистки вредных веществ при наплавке. Почему наплавка? Как известно, при длительной эксплуатации прокатных валков на станах происходит их износ. Экономически выгодно изношенные валки наплавлять, причем, применяя правильно наплавку с учетом металлургических и температурных режимов, можно добиться даже улучшения качества и срока эксплуатации (происходит термическая закалка металла улучшается структура и при наплавке применяют более износостойкие материалы). В то же время при наплавке происходит выброс вредных веществ более интенсивно по сравнению со сваркой. Поэтому ставится вопрос о создании современных технологий по очистке от вредных веществ и разработке соответствующих приспособлений. Основными вредными веществами при наплавке являются твердая составляющая сварочного аэрозоля (ТССА) и газообразная составляющая сварочного аэрозоля (ГССА). Необходимо разработать технологию, фильтр и приспособления, позволяющие отфильтровывать до 88-92% аэрозоля и осуществлять подачу отфильтрованного воздуха для улучшения условий труда наплавщика выполнено, таким образом, что одновременно забирает вредные вещества и подает отфильтрованный воздух. Подводя итог, следует отметить:

1. Предлагаются пути решения задачи по информационным технологиям экологического менеджмента. В результате применения замкнутой технологии и предлагаемой системы фильтрации, вредные вещества не выбрасываются в атмосферу и вопрос о квотах отпадает автоматически.

2.Возможно применение предлагаемой информационным технологиям экологического менеджмента, в различных отраслях народного хозяйства.

Литература.

1.Патент на корисну модель u 2005 10339 Бюл.15.01.2007р. Логвинов Ю.В.

2.Патент на корисну модель u 2005 10341 Бюл.15.12.2006р. Логвинов Ю.В.

СЕКЦІЯ 2

Економіка та управління у курортній рекреації та туризмі у трансформаційному середовищі

УДК 338.48

Г.П. Горбань, старший преподаватель

Национальная академия природоохранного и

курортного строительства, г. Симферополь

туризм как экономическая категория

Имея длительную историю развития, туризм до настоящего времени не получил однозначного определения. Как указывает В.Б. Сапрунова 1, до сих пор отсутствует единство мнений по проблемам трактовки сущности туризма и его понятийного аппарата. Однако, вопрос дефиниций и терминологии туризма, является необходимым условием научной рефлексии явлений и процессов, характерных для туризма.

Формирование определений понятия «туризм» происходило и происходит параллельно развитию данного явления. Туризм изначально не являлся объектом научного исследования и в первоначальном смысле в общественном сознании понимался как передвижение и временное пребывание людей вне постоянного места жительства. Необходимость более четкого определения туризма возникла в середине ХХ века, когда туристские потоки значительно увеличились, равно как и их влияние на экономику государств. Инициированное в это время научное осмысление туризма как вида деятельности требовало установления его четкого категориального аппарата.

Современное состояние и уровень научной проработки исследуемой проблемы позволяет выделить, по мнению автора, четыре подхода к определению туризма, в зависимости от критериев, положенных в основу классификации. Исходя из главного логического постулата, используемого в определении понятия, целесообразно выделить функциональный, отраслевой, статистический и системный подходы при определении туризма.

Системный подход в определении туризма характеризует туризм, прежде всего, как сложное системное социально-экономическое явление во всем многообразии его внутреннего содержания, свойств и отношений. На сегодняшний день, данный подход в экономической науке является преобладающим и достаточно перспективным.

Для дальнейшего исследования проблемы предлагается использовать подход к определению туризма, предложенный Международной ассоциацией научных экспертов в области туризма, в соответствии с которым туризм понимается как социально-экономическая система, представляющая собой совокупность отношений, связей и явлений, возникающих во время перемещения и пребывания людей в местах, отличных от их постоянного места проживания и не связанных с их трудовой деятельностью [2, с. 15].

Исходя из данного определения, туризм видится, прежде всего, как системное социально-экономическое явление общественной жизни, рассмотрение которого возможно на основе субъектно-объектного анализа составляющих его элементов. За основу изучения туризма как системы предлагается взять концепцию швейцарского исследователя К. Каспара. Система туризма, по его мнению, имеет две внутренние подсистемы: субъект туризма, т.е. турист – потребитель туристических услуг во всем многообразии его потребностей и мотивов поведения, и объект туризма, состоящий из трех элементов: туристский регион, туристские предприятия и туристские организации [3, с. 15].

Литература.

Сапрунова В.Б. Туризм: эволюция, структура, маркетинг. – М.: «Ось-89», 1997.
Организация туризма / Под общ. ред. Н.И. Кабушкина. – Мн.: Новое знание, 2003.
Герасименко В.Г. Основы туристского бизнеса. – Одесса: Изд-во «Черноморье», 1997.

УДК 338.48

Л.В. Демина, аспирант

Донецкий государственный

университет управления, г. Донецк

Обоснование необходимости разработки

туристской политики

К началу XXI века туризм стал нормой жизни современного человека. В современном мире туризм является эффективным средством удовлетворения потребностей населения в отдыхе, и в настоящее время приобретает массовый характер. Это объясняется возрастанием роли и значимости туризма в жизни общества, усилением его влияния на процессы воспроизводства жизненных сил.

Цель исследования состоит в обосновании необходимости разработки и реализации туристской политики. Для достижения цели были решены следующие задачи: проанализирована система туризма; рассмотрено место туризма в социально-экономических отношениях субъектов системы туризма; определено понятие туристской политики.

В 1980 г. Манильская декларация по мировому туризму провозгласила: «Туризм понимается как деятельность, имеющая важное значение в жизни народов в силу непосредственного воздействия на социальную, культурную, образовательную и экономическую области жизни государств и их отношения [1, с. 281].

В 1993 г. Статистическая комиссия ООН приняла определение, одобренное Всемирной туристской организацией (ВТО) и широко используемое в международной практике. В соответствии с ним «туризм охватывает деятельность лиц, которые путешествуют и осуществляют пребывание в местах, находящихся за пределами их обычной среды, в течение периода, не превышающего одного года подряд, с целью отдыха, деловыми и прочими целями» [2, с. 11].

В.А. Квартальнов, говоря о туризме, подразумевает людей, которые посещают друзей, родственников, отдыхают на каникулах. При этом определении к туристам можно отнести и людей, которые принимают участие в различных видах деловой и профессиональной деятельности, ездят в обучающие туры и занимаются исследованиями [3, с. 20–21].

Туризм является одним из факторов, влияющих на развитие других областей общественного производства, так как удовлетворение потребностей в отдыхе, которое является важной целью туризма, осуществляется не только туристскими предприятиями, но и предприятиями других отраслей общественного производства.

В основе системы туризма находится субъект и объект:

«субъект туризма, т. е. турист – потребитель туристских услуг со всем многообразием его потребностей и мотивов поведения»;

«объект туризма, состоящий из трех элементов: туристского региона, туристского предприятия и туристских организаций» [4, с. 18].

Система туризма существует в общественном окружении. Окружающий систему туризма мир представлен экономикой, экологией, технологиями, политикой и социальной системой. Перечисленные системы общественного окружения оказывают сильное влияние на туризм [5, с. 273].

Организация и управление в сфере туризма тесно связаны с такими понятиями, как «туристская индустрия» и «туристская политика».

Туристская индустрия – это совокупность средств размещения, транспортных средств, объектов питания, развлекательного, познавательного, делового, оздоровительного, спортивного и иного назначения, организаций, осуществляющих туроператорскую и турагентскую деятельность, а также организаций, предоставляющих экскурсионные услуги и услуги гидов-переводчиков [4, с. 18].

Туристская индустрия располагает материально-технической базой, обеспечивает занятость большого числа людей и взаимодействует со всеми отраслями экономического комплекса.

Эффективное функционирование системы туризма невозможно без планирования, регулирования, координации и контроля со стороны структур, ответственных за его развитие. Это обуславливает необходимость разработки и реализации туристской политики.

Из всего выше перечисленного можно сделать вывод, что туристская политика – это система методов, мер и мероприятий социально-экономического, правового, внешнеполитического, культурного и иного характера, которая осуществляется правительственными, государственными и частными организациями, ассоциациями и учреждениями в целях создания условий для развития туристской индустрии, рационального использования туристских ресурсов, повышения эффективности функционирования системы туризма.

Литература.

Манильская декларация // Туризм в Украине: Сборник нормативно-правовых актов в пяти томах. – Т. 3. – Ужгород: IBA, 2000. – 348 с.
Организация туризма: Учебное пособие / А.П. Дурович, Н.И. Кабушкин, Т.М. Сергеева и др. – Минск: Новое знание, 2003. – 630 с.
Квартальнов В.А. Туризм. – М., 2003. – С. 20–21.
Карчевская Е.Н. Организация международного туризма: Практическое пособие / Е.Н. Карчевская. – Гомель: Гомельский госуд. технический ун–т, 2003. – 25 с.
Демина Л.В. Молодежный туризм: основные терминологические понятия // Удосконалення механізму державного управління розвитком зовнішньоекономічної діяльності: Зб. наук. праць. – Сер. Державне управління. – Т. VIII. – Вип. 81. – Донецьк: Донецький держ. ун–т управління, 2007. – 300 с.

Ю.М.Петрушенко, доцент кафедри економічної теорії,

Сумський державний університет, (м. Суми)

І.О.Кугук, слухачка магістратури, Сумський державний

університет, (м. Суми)

ІНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РИНКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

Однією із особливостей останнього періоду розвитку світової економіки є виникнення постіндустріальних економічних систем, які є вищим рівнем організації господарства. Це стало можливим тільки в умовах глобалізації світової економіки і тільки в тих економічно розвинених країнах, які до цього часу були безумовними лідерами в науково-технічній та освітній сферах. Однією із характерних рис постіндустріального суспільства є гуманізація технологічного прогресу, його структури, спрямованість інтелектуальних та інженерних сил, відкриттів, винаходів та інновацій насамперед на задоволення потреб людини в екологічно чистому харчуванні, боротьбу з хворобами та зміцнення здоров’я, підвищення рівня освіти, збереження та збагачення культурного спадку в усьому його різноманітті.

Туристичний бізнес – один з найперспективніших напрямків розвитку сучасного ринку послуг в Україні. Звичайно, в силу свого географічного положення Україна не може стати місцем масового літнього пляжного відпочинку, тому що залишається багато проблем з туристичною інфраструктурою. Та, незважаючи на це, країна має те, що в найближчі роки буде користуватись найбільшим попитом у подорожуючих, – унікальні історико-культурні пам’ятки, природні цінності і неповторна самобутність.

Формування в Україні ринкових відносин зумовлює необхідність істотних перетворень в системі інститутів регулювання всього господарського комплексу. Не дивлячись на вже досить тривалий період ринкових перетворень в Україні, достатньо ефективна інституційна основа для розвитку ринку туристичних послуг так і не була сформована.

Інституціоналізм, що сформувався як напрям економічної думки на початку минулого століття в працях Т.Веблена, У.Мітчела, Дж. Коммонса, М.Вебера, В.Зомбарта, Д.Гелбрейта, Г.Мюрдаля і ін., досліджував економічні явища через сукупність соціально-економічних чинників (інститутів), що розглядаються у взаємозв’язку і взаємообумовленості, пояснюючи їх не тільки економічними, але і соціально-політичними, правовими, соціально-психологічними, етичними умовами життя, а також звичаями, традиціями, звичками, що існують як в житті окремої людини так і суспільства в цілому.

В даний час в умовах будівництва постіндустріального соціально орієнтованого суспільства зростає інтерес до інституційної теорії, що аналізує економічні проблеми в їх еволюції, за допомогою інтеграції економічної теорії і інших суспільних наук.

У туристському комплексі названі чинники відіграють вельми істотну роль, оскільки, виїжджаючи в туристську поїздку з тією або іншою метою, людина в умовах вибору, що надаються, віддає перевагу тим обставинам, які відповідають її звичкам, поглядам, морально-етичним принципам і т.п., що необхідно враховувати організаторам туристичного бізнесу.

Іншою важливою обставиною, що обумовлює необхідність підвищеної уваги до інституціональних проблем туристичної галузі є стрімке зростання останніми роками попиту на туристичні послуги і підвищення вимог до їх якості. За даними Всесвітньої туристичної організації, в останні двадцять років середньорічні темпи приросту іноземного туризму складали 5,1% світового валового продукту, а середньорічні темпи зростання валютних надходжень від міжнародного туризму - 14%. Кількість. міжнародних туристичних відвідувань у 2006 р. склала 576 млн. чол., а надходження від міжнародного туризму досягли 372 млрд. дол. За прогнозами цієї організації до 2010 р. кількість міжнародних туристичних поїздок зросте приблизно до 937 млн. чол.

Отже, вирішення проблем інституційного розвитку вітчизняного туризму дозволить не тільки покращити макроекономічні показники, а й посилити потенціал України як туристичної держави.

УДК 332.122

С.К.Харічков, д.е.н. професор, заступник директора з наукової

роботи Інституту проблем ринку та економіко-екологічних

досліджень НАН України

Пріоритетні напрями забезпечення сталого розвитку регіональних рекреаційно-туристичних комплексів

Однією з найактуальніших проблем забезпечення сталого розвитку регіональних рекреаційно-туристичних комплексів є проблема ефективного природокористування (земле- та водокористування, збереження унікальної флори і фауни тощо). Особливої уваги ця проблема потребує щодо розвитку, збереження та переходу до сталого розвитку рекреаційно-туристичних систем, розташованих у прибережній зоні Чорного та Азовського морів, що визначає предметну орієнтацію доповіді на постановку проблеми та визначення шляхів її вирішення до регіональних рекреаційно-туристичних комплексів, розташованих у приморських зонах України.

Стратегічне планування переходу до сталого розвитку рекреаційно-туристичних комплексів у приморських зонах України має базуватися на низці базових принципів відповідно до світової та європейської практики:

- уважному відношенні до біорізноманіття, природним та культурним особливостям, якості води, повітря, землі, ландшафтів;

- уважному ставленні до соціально-культурної самобутності місцевого населення;

- необхідністю пошуку рівноваги між цілями великого бізнесу та місцевого населення, розвитком туризму и охороною навколишнього середовища. У випадках, коли інтереси охорони навколишнього середовища не співпадають з інтересами розвитку туризму, пріоритет залишається за першими;

- використання частини ресурсів, отриманих від туризму для реалізації заходів, спрямованих на відновлення навколишнього середовища відповідних територій;

- поєднанні зусиль центральних органів влади, місцевих громад і ділових структур в розвитку території та чітко визначеної відповідальності за збереження природного та культурного ландшафту.

Водночас, при плануванні туристичного розвитку мають діяти загальноєвропейські принципи (Рекомендація Комітету міністрів державам - членам Ради Європи № (97)9 «Про політику розвитку сталого туризму з урахуванням навколишнього середовища в прибережних зонах» від 2 червня 1997 року), а саме:

- розвиток туризму з урахуванням вимог якості туристичного продукту та з урахуванням специфіки кожної зони;

- обмеження розвитку туризму до рівня екологічної та соціальної ємності місцевості;

- строго контрольована урбанізація, що забезпечує охорону зон, що мають екологічну, культурну, археологічну або наукову цінність;

- таке планування розвитку туризму, що забезпечує потреби місцевого населення та захищає його соціально-економічні інтереси;

- вільний доступ до морського берегу;

- збалансованість розвитку туризму та інших видів традиційної економічної діяльності, зокрема риболовства, виноробства, місцевих промислів.

Узагальнення теоретичного підґрунтя та наявного практичного досвіду дає можливість до переліку пріоритетних напрямів забезпечення сталого розвитку регіональних рекреаційно-туристичних комплексів приморських зон України (в частині ефективного рекреаційно-туристичного природокористування) визначити такі:

• чітке визначення статусу курортних територій державного та місцевого значення у прибережній смузі;

• проведення інвентаризації земель оздоровчого, рекреаційного та іншого природоохоронного призначення, а також виявлення земель, що мають природні лікувальні властивості;

• екологізація містобудівної політики та забезпечення управління містобудуванням на прибережних територіях;

• визначення спеціалізації курортів та туристичних центрів регіонів;

• проведення інвентаризації об’єктів наявного рекреаційно-туристичного потенціалу та підвищення ефективності їх функціонування незалежно від форм власності та підпорядкованості;

• створення умов для розвитку інфраструктури;

• забезпечення інженерного захисту узбережжя від негативної дії зсувних та абразійних процесів;

• приведення стану звалищ та полігонів твердих побутових відходів у приморських населених пунктах у відповідність з технічними, санітарними та екологічними нормами;

• очищення прибережних територій та акваторії морів від боєприпасів, що залишилися з часів Великої Вітчизняної війни;

• збереження унікальної флори і фауни.

Реалізація вищезазначених принципів та напрямів дасть змогу створити умови для забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку курортних територій, значно підвищити їх інвестиційну привабливість, зокрема завдяки створенню сучасної інфраструктури, збереженню та ефективному використанню природних ресурсів, пам'яток історії і культури.

УДК 338.48

Н.Й.Коніщева, докт. екон. наук, професор,

Н.В.Трушкіна, м.н.с.Інститут економіки

промисловості НАН України, м. Донецьк

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО СТВОРЕННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ

ЛОГІСТИЧНИХ ЦЕНТРІВ У СФЕРІ ТУРИЗМУ

Згідно із Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про туризм” від 18.11.2003 р. № 1282–IV, туризм проголошено одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки і культури [1, с. 37], бо діяльність суб’єктів господарювання у цій сфері дозволяє одержувати суттєві надходження до державного та місцевих бюджетів, сприяє підвищенню рівня добробуту населення, створенню нових робочих місць.

В останні роки туристичний бізнес динамічно розвивається у багатьох туристично привабливих регіонах України. В умовах активного формування туристичного ринку в усіх областях значно зростають потоки туристів. В деяких містах, які володіють привабливими природними та туристсько-рекреаційними ресурсами, потік туристів у сезон перевищує чисельність місцевого населення у 2–15 разів. У зв’язку з цим виникають проблеми з раціоналізації процесів розміщення, перевезення туристів, організації медичного та побутового обслуговування, харчування, поводження з побутовими відходами, ефективного використання енергетичних ресурсів, формування туристичної та інституціональної інфраструктури.

Для вирішення цих проблем доцільно створювати господарчі структури, які б здійснювати координацію та організацію логістичних процесів на конкретній території, виходячи з особливостей формування регіональних туристичних продуктів. Логістичні центри можуть виконувати різні функції та завдання. Це залежить від того, де саме їх планується розмістити: на території туристично привабливих міст, які сприяють формуванню єдиного туристичного простору в регіоні (наприклад, Артемівськ, Святогірськ, Солідар Донецької області), або на території конкретного регіону (наприклад, у Донецькій області, що володіє природним, виробничим, туристичним, курортно-рекреаційним та іншим потенціалом). Тому метою цього наукового дослідження визначено розробку пропозицій щодо створення регіональних логістичних центрів у сфері туризму на території туристично привабливих міст Донецької області.

Проблемам розвитку сфери туризму на обласному та регіональному рівнях приділяється багато наукових праць. Так, провідними вченими та фахівцями Донецької області протягом ряду останніх років розроблено комплекс науково-методичних положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення системи державного регулювання сфери туристичного бізнесу в регіоні, а також координації туристичної діяльності на обласному рівні [2–9].

Особливої актуальності набувають питання організації логістичних процесів у сфері туризму: формування ефективних механізмів управління туристичними, транспортними, інформаційними, фінансовими, матеріальними потоками; удосконалення процесів обслуговування туристів (розміщення, харчування, перевезення, організація дозвілля та розваг); покращення інформаційного забезпечення розвитку туристичної діяльності в регіоні.

У зв’язку з необхідністю удосконалення організації логістичних процесів у сфері туризму рядом вчених пропонується „впровадження сучасних концепцій управління для оптимізації логістичних процесів у туризмі” [10, с. 149], використання такої новітньої концепції як „Pull–підхід”, яка дозволяє „координувати обсяги туристопотоків з пропускними можливостями (логістичним потенціалом) туристичних ресурсів та об’єктів” [11, с. 211].

Є пропозиції щодо створення туристсько-інформаційних центрів для інформаційного забезпечення системи управління туризмом у регіоні [12–18]. Одним з завдань регіональних туристичних інформаційних центрів є „просування туристичних продуктів власного регіону, допомагаючи підприємствам туристичної галузі знайти найоптимальніші для них точки диференціації, а споживачам – відкрити нові туристичні можливості” [19, с. 408].

Авторами цієї статті обґрунтовано, що для вирішення проблеми підвищення ефективності організації логістичних процесів у сфері туристичного бізнесу доцільно створювати регіональні логістичні центри (рис. 1), які повинні будувати діяльність таким чином, щоб всі логістичні потоки, логістичні процеси в сфері туризму та логістичні послуги здійснювалися в єдиному комплексі [20–22].

До напрямів діяльності регіональних логістичних центрів у сфері туризму можна віднести:

інформаційне забезпечення організації процесу надання логістичних послуг: формування бази даних про об’єкти розміщення туристів (готелі, табори, гуртожитки, приватні будинки); об’єкти харчування (ресторани, столові, кафе, буфети); парки транспортних засобів; автостоянки; об’єкти розваг, культури та туристсько-екскурсійної діяльності; надання необхідної інформації про об’єкти туристичної інфраструктури [16–18];

раціоналізація процесів розміщення, харчування, перевезення туристів: аналіз споживчого попиту та потреб туристів [23–24]; укладання договорів на матеріально-технічне забезпечення об’єктів розміщення та харчування, транспортне обслуговування; розміщення туристів на основі оптимізації навантаження об’єктів розміщення; харчування туристів; складування продуктів харчування; матеріально-технічне забезпечення об’єктів розміщення та харчування; організація перевезення туристів; розробка пропозицій щодо оптимізації транспортних потоків; удосконалення транспортної інфраструктури (створення парків транспортних засобів та автостоянок);

аналіз функціонування існуючих об’єктів туристичної інфраструктури в регіоні; формування баз даних щодо стану виробничої, спеціальної, інституціональної інфраструктури регіону; збір інформації про потенційних інвесторів та можливі інвестиційні проекти;

розробка пропозицій щодо обґрунтування необхідності створення нових об’єктів туристичної інфраструктури (будівництво доріг, готелів, ресторанів, складів з продуктами харчування, тематичних парків, об’єктів розваг, автостоянок, аквапарків, сміттєпереробних заводів);

підвищення якості логістичних послуг та приведення у відповідність з міжнародними стандартами рівня обслуговування туристів у готелях, ресторанах, мотелях, кемпінгах, на транспорті та інших підприємствах.

Рис. 1. Організація діяльності регіонального логістичного центру на території туристично привабливих міст регіону

Діяльність регіонального логістичного центру в сфері туризму на території туристично привабливих міст регіону сприятиме одержанню економічного ефекту на обласному рівні, який включає такі складові (рис. 2).

Рис. 2. Складові регіонального ефекту від створення господарчих структур, які б здійснювали організацію логістичних процесів в сфері туризму

Таким чином, наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає у розробці пропозицій щодо створення регіональних логістичних центрів у сфері туристичного бізнесу та характеризується такими елементами:

обґрунтовано доцільність створення організаційних структур, які б здійснювали організацію логістичних процесів, надавали б логістичні послуги в сфері туризму, а також сприяли б оптимізації логістичних потоків на території туристично привабливих міст регіону;

визначено напрями діяльності регіонального логістичного центру;

виявлено основні складові регіонального економічного ефекту від створення таких господарчих структур.

Практична значущість отриманих результатів дослідження полягає в тому, що розроблені пропозиції можна використовувати при обґрунтуванні економічної доцільності створення логістичних центрів на території регіонів України, виходячи з особливостей їх туристичних продуктів.

Література.

Про внесення змін до Закону України „Про туризм”: Закон України від 18.11.2003 р. № 1282–IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 50. – Ст. 2600. – С. 34–55.
Близнюк А.М., Давиденко Л.И., Коніщева Н.И. Совершенствование взаимоотношений органов местного самоуправления с субъектами предпринимательства в сфере туризма // Вісник ДІТБ. – 2003. – № 7. – С. 17–26.
Близнюк А.М., Конищева Н.И. Пути повышения туристско-рекреационного имиджа Донецкой области // Вісник ДІТБ. – 2004. – № 8. – С. 8–19.
Конищева Н.И., Давиденко Л.И. Развитие системы управления сферой туризма и курортов в Донецкой области // Вісник ДІТБ. – 2004. – № 8. – С. 79–92.
Близнюк А.М., Коніщева Н.Й., Давиденко Л.І. Координація дій на обласному рівні місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері туризму та суб’єктів підприємництва // Вісник ДІТБ. – 2005. – № 9. – С. 8–15.
Коніщева Н.Й. Удосконалення системи державного регулювання та управління розвитком туризму в Донецькій області // Вісник ДІТБ. – 2006. – № 10. – С. 30–37.
Близнюк А.М., Коніщева Н.Й., Давиденко Л.І. Розмежування повноважень центрального та місцевих органів виконавчої влади у сфері туризму // Вісник ДІТБ. – 2006. – № 10. – С. 87–93.
Коніщева Н.Й. Вдосконалення взаємовідносин органів місцевого самоврядування та субєктів господарювання в сфері туризму України // Удосконалення механізму державного управління розвитком зовнішньоекономічної діяльності: Зб. наук. праць. – Сер. Державне управління. – Т. VIII. – Вип. 81. – Донецьк: Донецький державний ун–т управління, 2007. – С. 216–227.
Близнюк А.М., Коніщева Н.Й., Давиденко Л.І. Механізми державного регулювання сфери туризму: сутність та шляхи удосконалення // Вісник ДІТБ. – 2007. – № 11. – C. 76–84.
Копець Г.Р. Розвиток логістики туризму у сучасних умовах господарювання України // Маркетинг та логістика в системі менеджменту: VI Міжнар. наук.-практ. конф. Львів, 9–10 листопада 2006 р. – Львів: Нац. ун–т „Львівська політехніка”, 2006. – С. 149–150.
Смирнов І.Г. Логістичний підхід до сталого розвитку міжнародного туристичного бізнесу // Сфера розваг – важлива складова у підвищенні ефективності туристичного бізнесу: VI Міжнар. наук.-практ. конф. Святогірськ, 29 вересня – 1 жовтня 2006 р. – Донецьк: Донецький ін-т туристичного бізнесу, 2006. – С. 206–211.
Коніщева Н.Й., Рудь Д.В. Віртуальний інформаційний центр як каталізатор розвитку екологічного туризму в Україні // Інформатизація рекреаційної та туристичної діяльності: Перспективи культурного та економічного розвитку: Другий Міжнар. Конгрес. Трускавець, 6–9 жовтня 2003 р. – Львів: Держ. науково-дослідний ін–т інформаційної інфраструктури, 2003. – С.15–17.
Конищева Н.И., Ляхова Л.С., Рудь Д.В. Концепция формирования региональной сети туристско-информационных центров // Стратегія розвитку вітчизняних підприємств: Наук.–практ. конф. Тернопіль, 23–24 жовтня 2003 р. – Тернопіль: Тернопільська академія народного господарства, 2003. – С. 34–41.
Давиденко Л.И., Конищева Н.И., Кузьменко А.В., Ляхова Л.С., Рудь Д.В. Обоснование целесообразности создания городского туристско-информационного центра // Туризм, курорты и наука: Первая респ. науч.–практ. конф. Алушта, 24–25 октября 2003 г. – Симферополь: Таврический нац. ун–т им. В.И. Вернадского, 2003. – С. 14–18.
Коніщева Н.Й., Шаталов В.Н., Нога І.В., Рудь Д.В., Ляхова Л.С., Козак О.О. Створення віртуального інформаційного центру для розвитку туризму на територіях природно-заповідного фонду України // Социально-экономические, экологические и гуманитарные проблемы развития туристического бизнеса: Сб. науч. тр. – Донецк: Донецкий ин–т туристического бизнеса, 2003.– С. 169–174.
Коніщева Н.Й., Рудь Д.В. Варіанти створення регіональних інформаційних туристичних центрів // Інформаційні технології в управлінні туристичною і курортно-рекреаційною економікою та проблеми підготовки фахівців: Міжнар. наук.–практ. конф. Бердянськ, 15–16 вересня 2005 р. – Бердянськ: Академія управління та інформаційних технологій „АРІУ”, 2005. – С. 7–10.
Коніщева Н.Й., Рудь Д.В. Пропозиції щодо створення міських інформаційних туристичних центрів // Наукові і практичні проблеми створення і функціонування туристичних центрів і тематичних парків: V Міжнар. наук.-практ. конф. Донецьк, 27–28 травня 2005 р. – Донецьк: Донецький ін–т туристичного бізнесу, 2005. – С. 148–151.
Коніщева Н.Й. Організація діяльності туристсько-інформаційних центрів у регіоні // Інформаційні технології в управлінні туристичною та курортно-рекреаційною економікою: Друга наук.-практ. конф. Бердянськ, 15–16 вересня 2006 р. – Бердянськ: Академія управління та інформаційних технологій “АРІУ”, 2006. – С. 5–7.
Шульгіна Л.М. Формування інфраструктури інформаційної підтримки прийняття рішень підприємства туристичної галузі // Маркетинг та логістика в системі менеджменту: VI Міжнар. наук.-практ. конф. Львів, 9–10 листопада 2006 р. – Львів: Нац. ун–т „Львівська політехніка”, 2006. – С. 407–409.
Коніщева Н.Й., Трушкіна Н.В. Управління логістичною діяльністю промислових підприємств // Економіка промисловості. – 2005. – № 1. – С. 114–123.
Коніщева Н.Й., Трушкіна Н.В. Управління логістичною діяльністю туристичних підприємств: уточнення термінології // Вісник ДІТБ. – 2006. – № 10. – С. 47–57.
Коніщева Н.Й., Трушкіна Н.В. Проблеми створення регіональних логістичних центрів у сфері туризму // Державне управління та місцеве самоврядування: VII Міжнар. наук. конгрес. Харків, 29–30 березня 2007 р. – Харків: Вид-во Харківського регіонального ін–ту державного управління Нац. академії державного управління при Президентові України “Магістр”, 2007. – С. 138–139.
Конищева Н.И., Рудь Д.В., Шинкаренко М.Н. Анализ рынка туристических услуг на основе маркетингово-социологических исследований // Вісник ДІТБ. – 2005. – № 9. – С. 149–164.
Коніщева Н.Й. Організаційно-економічні проблеми розвитку туризму в Донецькій області // Туризм в Україні: сучасний стан і пріоритети розвитку: Всеукр. наук.-практ. конф. Львів, 20–22 жовтня 2005 р. – Львів: Львівський ін–т економіки і туризму, 2005. – С. 199–202.

УДК 338.48

В.Є.Шимкова, старший викладач,

Донецький інститут туристичного бізнесу, м. Донецьк

ЛОГІСТИЧНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТУРИЗМУ В ДОНЕЦЬКОМУ РЕГІОНІ

Постановка проблеми. Посилення інтеграції та глобалізації туристичних відносин в умовах інтелектуалізації суспільного розвитку в Україні поставило перед туризмом низку завдань, визначальними серед яких є удосконалення управління формуванням туристичних потоків та їх забезпеченням. Нині визнається, що важливим напрямом диверсифікації соціально-економічної діяльності регіонів виступає розвиток туризму, для якого практично кожен регіон України володіє різноманітним туристично-рекреаційним потенціалом, достатнім для організації й забезпечення відповідних подорожей.

Невпинне зростання доходів населення України сприяє підвищенню попиту на туристичний продукт не тільки за кількістю, місцем і часом надання послуг, а й за рівнем їхньої якості.

Задоволення туристичного попиту потребує узгодження процесів формування туристичних потоків з їх організаційно-інформаційним, техніко-технологічним, фінансовим, правовим, сервісним та іншим забезпеченням. Теоретико-методологічною основою такого узгодження виступає логістизація туристичної діяльності, яка ґрунтується на оптимізації потокових процесів на основі їх синхронізації [1, с. 3]. Тому центром ефективного управління туризмом на всіх його ієрархічних рівнях виступає інноваційний підхід, що ґрунтується на логістиці. Це має особливе значення для формування й реалізації туристично-рекреаційного продукту в Донецькому регіоні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з питань економічного управління виробництвом і реалізацією споживчих товарів і послуг дозволяє відзначити, що серед механізмів його удосконалення пріоритет надається логістичному. Зокрема, проблемам логістичного підходу до управління рухом товарно-матеріальних цінностей присвячені роботи багатьох вітчизняних (Тридід О.М., Крикавський Є.В, Фролова Л.В., Кальченко А.Г. та ін.) і зарубіжних учених (Бауерокс Д.Дж., Клосс Д.Дж., Гвозденко О.А., Джеймс Р. Сток, Дуглас М. Ламберт та ін.). Провідний науковець з питань логістичного управління в Україні Крикавський Є.В. розглядає його як процес ухвалення управлінських рішень, які є оптимальними для підприємства як логістичної системи [2, с. 139]. Фролова Л.В. підкреслює необхідність застосування логістичного підходу до мікро-, мета-, мезо- та мегарівнів в управлінні економічною діяльністю [3, с. 27] і зазначає, що сутність логістичного управління полягає у „свідомому впливі на просторово-часову синхронізацію логістичних процесів при формуванні логістичних потоків” [3, c. 150], оптимізація яких визначається ефектом синергізму [3, с. 140]. Проте, незважаючи на значну кількість публікацій з логістичного управління, проблема удосконалення управління туризмом на регіональному рівні залишається поза увагою науковців, хоча особливості розвитку туризму в кожному регіоні потребують розробки і впровадження регіональної політики формування туристичних потоків та їх забезпечення, а тому й відповідних механізмів впливу на специфіку розвитку туризму в регіоні. Тому обґрунтування логістичного підходу до управління розвитком туризму на прикладі Донецького регіону стало метою написання статті.

Актуальність поставленої проблеми підкреслюється і в Державній програмі розвитку туризму на 2002-2010 рр., де зазначено, що відсутність цілісної системи управління туризмом в регіонах України гальмує розвиток цієї сфери господарювання [4].

Виклад основного матеріалу. Підвищення ефективності управління туризмом в регіонах може бути забезпечене впровадженням логістичної системи управління, яка передбачає синхронізацію формування туристичних потоків на основі їх інтеграційних властивостей, пов’язаних з просторово-часовою послідовністю обслуговування туристів за певними напрямами подорожей та маршрутами.

Обґрунтування ефективного управління туризмом в конкретному регіоні потребує рейтингової оцінки його розвитку порівняно з іншими регіонами. Для аналізу туризму Донецької області визначимо її рейтинг серед регіонів України за основними показниками туристичної діяльності в 2005-2006 рр. (табл.1).

Використання різних показників при рейтинговій оцінці туризму окремих областей України показало, що Донецька область у 2005-2006 рр. посідала третє місце за обсягом наданих туристичних послуг, що при сьомому місці в 2005 р. і шостому місці в 2006 р. за кількістю обслужених туристів забезпечило третє і перше місце відповідно за виручкою від реалізації послуг на одного туриста. У 2006 р. за кількістю внутрішніх туристів Донецька область посіла 5-е місце, а іноземних, на жаль, тільки 20-е місце.

Розвиток туристичної сфери забезпечується щорічним збільшенням туристичних потоків та якістю їх матеріального й нематеріального забезпечення.

Аналіз туристичних потоків Донецької області показав, що більшість мандрівників надають перевагу внутрішнім маршрутам, хоча питома вага внутрішніх туристів скоротилася з 69,4% у 2000 р. до 55,5% у 2006 р. Спостерігалося також зростання кількості в’їзних туристів, але тільки до 2003 р.

Таблиця 1

Рейтинг областей України за основними показниками туристичної діяльності за 2005-2006 рр.

Регіони	Чисельність обслугованих туристів				Рейтинг (місце серед регіонів України)
	тис. осіб за рік		питома вага у загальній кількості, %		за кількістю обслугованих туристів		у тому числі				За обсягом туристичних послуг
	2005	2006	2005 р.	2006 р.	2005 р.	2006 р.	вітчизняних		іноземних		2005 р.	2006 р.
	2005	2006	2005 р.	2006 р.	2005 р.	2006 р.	2005 р.	2006 р.	2005 р.	2006 р.	2005 р.	2006 р.
Україна	2950,6	3735,2	100,0	100,0	-	-	-	-	-	-	-	-
Київ	935,9	1498,8	31,7	40,1	1	1	2	1	1	1	1	1
АР Крим	359,6	335,3	12,2	9,0	2	2	1	3	2	2	2	2
Івано-Франківська	169,9	326,3	5,8	8,7	3	3	3	2	5	9	10	10
м. Севастополь	144,9	141,3	4,9	3,8	4	4	4	6	3	3	4	4
Одеська	117,7	127,3	4,0	3,4	5	5	18	18	4	4	6	6
Харківська	112,9	110,6	3,8	3,0	6	8	9	8	22	8	7	7
Донецька	106,5	125,6	3,6	3,4	7	6	6	5	21	20	3	3
Дніпропетровська	103,3	125,4	3,5	3,3	8	7	7	4	6	6	5	5
Запорізька	100,3	99,7	3,4	2,7	9	9	5	7	8	5	9	9
Львівська	90,8	93,6	3,1	2,5	10	10	12	13	9	10	8	8
Інші	708,8	751,3	24,0	20,1	-	-	-	-	-	-	-	-