Професійна програма підвищення кваліфікації державних службовців V-VII категорій погоджено перший заступник начальника Головного управління державної служби України В. Д. Ткач

Вид материала

Документы

Содержание 97. Спеціалізація – це 97. Кооперація виробництва – це 98. Умовами для виникнення ринкових відносин в Україні є 99. Закон пропозиції говорить про те, що

Подобный материал:

• Професійна програма підвищення державних службовців V-VII категорій посад у 2008 році, 1264.19kb.
• Оголошення про курси підвищення кваліфікації Міністерство фінансів України, 75.11kb.
• Професійна програма підвищення кваліфікації фахівців технічних відділів служб перевезень, 96.03kb.
• Навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації державних службовців V-VII, 25.95kb.
• Програма тематичного короткотермінового семінару, 629.74kb.
• Загальні правила поведінки державного службовця, 76.61kb.
• Професійної програми підвищення кваліфікації державних службовців місцевих державних, 96.49kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 829.58kb.
• Кабінету Міністрів України, що забезпечує проведення єдиної державної політики у сфері, 267.15kb.
• Професійна програма підвищення кваліфікації державних службовців ІV категорії посад, 2562.6kb.

97. Спеціалізація – це:

1. форма суспільного розподілу праці між галузями, підприємствами, а також всередині підприємства;
   
2. форма довгострокових регіональних виробничих зв’язків, які виникають внаслідок суспільного розподілу праці і встановлюються між спеціалізованими підприємствами в процесі виробництва продукції;
   
3. концентрація виробництва, що застосована на об’єднанні різних виробництв.
   

97. Кооперація виробництва – це:

1. форма суспільного розподілу праці між галузями, підприємствами, а також всередині підприємства;
   
2. форма довгострокових регіональних виробничих зв’язків, які виникають внаслідок суспільного розподілу праці і встановлюються між спеціалізованими підприємствами в процесі виробництва продукції;
   
3. концентрація виробництва, що застосована на об’єднанні різних виробництв.
   

98. Умовами для виникнення ринкових відносин в Україні є:

1. децентралізація управління;
   
2. приватизація;
   
3. розвиток конкуренції.
   

99. Закон пропозиції говорить про те, що :

1. виробництво і обмін товарами здійснюється на основі їх вартості;
   
2. із зростанням ціни зростає і кількість пропозицій;
   
3. ціна падає, коли кількість куплених товарів зростає.
   

100. Закон попиту говорить про те, що:

1. виробництво і обмін товарами здійснюється на основі їх вартості;
   
2. із зростанням ціни зростає і кількість пропозицій;
   
3. ціна падає, коли кількість куплених товарів зростає.
   

101. Капітал, що авансується – це:

1. грошові засоби, вкладені в закупку факторів виробництва для виготовлення продукції;
   
2. економічний результат діяльності;
   
3. частина оборотного капіталу.
   

102. З якими наступними факторами пов’язане вирішення завдань підвищення ефективності підприємства:

1. оптимальний вибір виробничого процесу;
   
2. реалізація продукції;
   
3. створення оптимальних виробничих запасів.
   

103. Які з наведених нижче показників включають до системи оцінки характеру використання основних виробничих фондів:

1. фондовіддача;
   
2. фондомісткість;
   
3. оборотні засоби.
   

104. Оборотні виробничі фонди забезпечують:

1. безперервність виробничого процесу;
   
2. реалізацію виробленої продукції;
   
3. отримання грошових засобів.
   

105. Проведення кадрової політики на підприємстві включає:

1. визначення потреб в робочій силі по кількості і якості;
   
2. ведення обліку працюючих на підприємстві;
   
3. аналіз потенціалу трудових ресурсів в країні, регіоні.
   

106. Суб’єктом соціального менеджменту є –

1. суспільство в цілому;
   
2. соціальна сфера;
   
3. спеціалізовані державні та суспільні органи і служби.
   

107. Об’єктом соціального менеджменту є –

1. суспільство в цілому;
   
2. соціальна сфера;
   
3. спеціалізовані державні та суспільні органи і служби.
   

108. До видів соціального управління відносяться:

1. адміністративно–державне управління;
   
2. управління соціально–культурною сферою;
   
3. управління матеріальним виробництвом.
   

109. В соціальних науках адміністрацією називають:

1. будь–яку велику організацію професійних службовців, основний обов’язок яких полягає у здійсненні політики тих, хто приймає рішення;
   
2. раціональну систему або організовану структуру, яка призначена для кваліфікованого та ефективного виконання суспільної політики і яка має гостру ієрархію влади;
   
3. механізм здійснення влади, що приймає форму соціальних інститутів і передбачає розчленування соціальних груп на пануючих та підлеглих, ієрархію та соціальну дистанцію між ними.
   

110. В соціальних науках владою називають:

1. здатність впливати на характер та напрямок діяльності і поведінки людей за допомогою економічних, ідеологічних та організаційно–правових методів, традицій, насилля;
   
2. будь-яку велику організацію професійних службовців, основний обов’язок яких полягає у здійсненні політики тих, хто приймає рішення;
   
3. раціональна система або організована структура, яка призначена для кваліфікованого та ефективного виконання суспільної політики і яка має гостру ієрархію влади;
   
4. механізм здійснення влади, що приймає форму соціальних інститутів і передбачає розчленування соціальних груп на пануючих та підлеглих, ієрархію та соціальну дистанцію між ними.
   

111. Держава – це:

1. головне знаряддя політичної влади;
   
2. орган управління окремою суспільною структурою.
   
3. форма політичної організації суспільства.
   

112. Основні ознаки держави:

1. організація влади за визначеним територіальним поділом;
   
2. суверенна законотворчість–право видавати закони і правила, обов6’язкові для всього населення;
   
3. розбіжність привселюдної влади з владою всієї маси населення.
   

113. До внутрішніх функцій держави відносяться:

1. забезпечення функціонування суспільства як цілісного організму;
   
2. захист зовнішніх кордонів цілісності території та суверенітету;
   
3. переважне задоволення інтересів політично- та економічно-пануючих соціальних сил.
   

114. До зовнішніх функцій держави відносяться:

1. забезпечення функціонування суспільства як цілісного організму;
   
2. захист зовнішніх кордонів цілісності території та суверенітету;
   
3. переважне задоволення інтересів політично- та економічно- пануючих соціальних сил.
   

115. Громадянське суспільство це:

1. сукупність існуючих у суспільстві неполітичних відносин, що перебувають поза сферою впливу держави, за межами директивного регулювання і регламентації;
   
2. сукупність існуючих у суспільстві неполітичних відносин, що перебувають поза сферою впливу держави, у межах регулювання і регламентації;
   
3. сукупність існуючих у суспільстві політичних відносин, що перебувають у сфері впливу держави.
   

116. Розвиток громадянського суспільства передбачає:

1. існування тоталітарної держави;
   
2. існування правової держави;
   
3. громадянське суспільство.
   

117. Необхідні передумови до існування громадянського суспільства:

1. ринкова економіка;
   
2. різні форми власності;
   
3. планова економіка;
   
4. множинність незалежних політичних сил.
   

118. Інтеграція суспільства на ідеологізованій основі призводить до появи:

1. демократичного суспільства;
   
2. тоталітарного суспільства;
   
3. громадянського суспільства.
   

119. Інтеграція суспільства на деідеологізованій основі призводить до появи:

1. демократичного суспільства;
   
2. тоталітарного суспільства;
   
3. громадянського суспільства.
   

120. Демократія – це:

1. система управління суспільними справами, яка спирається на розгалужену ієрархічну структуру чиновницького апарату;
   
2. влада службовців;
   
3. влада народу;
   
4. влада натовпу.
   

121. Ліберальна модель держави:

1. заснована на вільному співіснуванні різноманітних форм власності, сильній соціальній функції держави;
   
2. ґрунтується на мінімізації державної власності;
   
3. базується на соціальних цінностях.
   

122. Соціально–орієнтована модель держави:

1. заснована на вільному співіснуванні різноманітних форм власності, сильній соціальній функції держави;
   
2. ґрунтується на мінімізації державної власності;
   
3. базується на соціальних цінностях.
   

123. Державний апарат - це:

1. законодавчі органи;
   
2. виконавчі органи;
   
3. судові органи;
   
4. наглядові органи.
   

124. Система стримування і переваг включає:

1. залежність законодавчих, виконавчих і судових органів;
   
2. незалежність законодавчих, виконавчих і судових органів;
   
3. незалежність виконавчих і судових органів влади.
   

125. За формою державного устрою україна є:

1. унітарною державою;
   
2. конфедерацією;
   
3. федеративною державою;
   
4. республікою.
   

126. Народне волевиявлення здійснюється через:

1. вибори;
   
2. референдум;
   
3. збори.
   

127. Ввсеукраїнський референдум призначається:

1. Верховною Радою України;
   
2. Президентом України;
   
3. Кабінетом Міністрів України.
   

128. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як:

1. одного мільйона громадян;
   
2. трьох мільйонів громадян;
   
3. п’яти мільйонів громадян.
   

129. Всеукраїнським референдумом виключно вирішуються питання про:

1. податки;
   
2. бюджет;
   
3. зміну території України.
   

130. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є:

1. Верховна Рада України (парламент);
   
2. Кабінет Міністрів України;
   
3. Конституційний Суд.
   

131. Народним депутатом України може бути громадянин, який на день виборів досяг:

1. 25 років;
   
2. 21 року;
   
3. 30 років.
   

132. Народні депутати України здійснюють свої повноваження на:

1. сесійній основі;
   
2. постійній основі;
   
3. частково постійній основі.
   

133. Виключно законами України затверджуються, встановлюються:

1. державний бюджет України;
   
2. амністія;
   
3. військові звання та дипломатичні ранги.
   

134. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді належить:

1. Президентові України;
   
2. народним депутатам України;
   
3. Кабінету міністрів України;
   
4. Національному банку України.
   

135. Контроль за використанням коштів Державного бюджету України здійснює:

1. Кабінет Міністрів України;
   
2. Президент України;
   
3. Рахункова палата.
   

136. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини здійснює:

1. Президент України;
   
2. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
   
3. Голова Верховної Ради України.
   

137. Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг:

1. 40 років;
   
2. 25 років;
   
3. 35 років.
   

138. Головою Ради національної безпеки і оборони України є:

1. Міністр оборони України;
   
2. Голова служби безпеки України;
   
3. Президент України.
   

139. До складу Ради національної безпеки і оборони України входять:

1. Прем’єр-міністр України;
   
2. Міністр оборони України;
   
3. Голова служби безпеки України;
   
4. Міністр Внутрішніх справ України;
   
5. Міністр закордонних справ України;
   
6. Голова Верховної Ради України.
   

140. Вищим органом виконавчої влади в Україні є:

1. Верховна Рада України;
   
2. Кабінет Міністрів України;
   
3. Секретаріат Президента України.
   

141. До складу Кабінету Міністрів України входять:

1. Прем’єр - міністр України;
   
2. Перший віце-прем’єр і три віце-прем’єри;
   
3. міністри;
   
4. всі відповіді вірні.
   

142. Чи відставка Прем’єр-міністра має наслідком відставку всього Кабінету Міністрів України?

1. так;
   
2. ні.
   

143. Хто здійснює виконавчу владу в областях і районах ?

1. Кабінет Міністрів України;
   
2. місцеві державні адміністрації;
   
3. органи місцевого самоврядування.
   

144. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються та звільнюються з посади:

1. Президентом України ;
   
2. Президент України за поданням Кабінету Міністрів України;
   
3. Кабінетом Міністрів України.
   

145. Доходи місцевих бюджетів формуються:

1. за рахунок власних джерел;
   
2. за рахунок державних джерел;
   
3. з обласних бюджетів.
   

146. Комунальна власність належить до:

1. виключної компетенції держави;
   
2. власності територіальних громад;
   
3. місцевим державним адміністраціям.
   

147. Які види стосунків між різними рівнями влади?

1. функціональні;
   
2. міжособисті;
   
3. міжпосадові;
   
4. політичні.
   

148. Функціональні стосунки включають:

1. стосунки різних рівнів урядування;
   
2. стосунки, що характеризують діяльність та погляди конкретних посадових осіб та ступінь їх співпраці;
   
3. стосунки посадових осіб, які перебувають у безпосередньому адміністративному підпорядкуванні;
   
4. взаємодію урядовців різного рівня стосовно формування, впровадження та оцінки обраного політичного курсу.
   

149. Міжпосадові стосунки включають:

1. стосунки різних рівнів урядування;
   
2. стосунки, що характеризують діяльність та погляди конкретних посадових осіб та ступінь їх співпраці;
   
3. взаємодію урядовців різного рівня стосовно формування, впровадження та оцінки обраного політичного курсу;
   
4. стосунки посадових осіб, які перебувають у безпосередньому адміністративному підпорядкуванні.
   

150. Політичні стосунки включають:

1. стосунки різних рівнів урядування;
   
2. стосунки, що характеризують діяльність та погляди конкретних посадових осіб та ступінь їх співпраці;
   
3. стосунки посадових осіб, які перебувають у безпосередньому адміністративному підпорядкуванні;
   
4. взаємодію урядовців різного рівня стосовно формування, впровадження та оцінки обраного політичного курсу.
   

151. Міжособисті стосунки включають:

1. стосунки різних рівнів урядування;
   
2. стосунки, що характеризують діяльність та погляди конкретних посадових осіб та ступінь їх співпраці;
   
3. стосунки посадових осіб, які перебувають у безпосередньому адміністративному підпорядкуванні;
   
4. взаємодію урядовців різного рівня стосовно формування, впровадження та оцінки обраного політичного курсу.
   

152. Чи мають право місцеві ради приймати?

1. укази;
   
2. нормативні акти;
   
3. закони;
   
4. декрети.
   

153. Основними умовами розвитку громади є:

1. керівництво;
   
2. співпраця;
   
3. планування.
   

154. Керівництво громадою включає:

1. збирання інформації і даних;
   
2. аналіз проблем;
   
3. підготовку загальної програми з проблем, цілей і задач;
   
4. визначення плану дій для досягнення і виконання завдань.
   

155. Планування слугує для:

1. збирання інформації і даних;
   
2. аналізу проблем;
   
3. підготовки загальної програми з проблем, цілей і задач;
   
4. визначення плану дій для досягнення і виконання завдань.
   

156. До міської матеріальної інфраструктури відносять:

1. транспортні комунікації;
   
2. транспорт;
   
3. водні ресурси;
   
4. школи;
   
5. державні підприємства.
   

157. До соціальної інфраструктури громади відносять:

1. пожежну охорону;
   
2. церкви;
   
3. добровільні організації;
   
4. бібліотеки;
   
5. підприємства;
   
6. податкові служби.
   

158. Найвищим органом управління в області є:

1. Кабінет Міністрів України;
   
2. Верховна Рада України;
   
3. Обласна державна адміністрація.
   

159. До внизсходящої інформації відноситься та, яка поступає з:

1. районних держадміністрацій;
   
2. Кабінету Міністрів України;
   
3. Секретаріат Президента України.
   

160. Із Секретаріату Президента України до обласної державної адміністрації надходять:

1. статистична інформація;
   
2. листи про суспільно-політичну ситуацію в країні;
   
3. листи про соціально-економічну ситуацію в країні;
   
4. розпорядження;
   
5. Укази.
   

161. Куди спочатку поступає інформація в обласній державній адміністрації?

1. до голови адміністрації;
   
2. до інформаційного центру;
   
3. до канцелярії.
   

162. Які з нижче наведених підрозділів відносяться до структури обласної державної адміністрації?

1. управління земельних ресурсів;
   
2. відділ зовнішніх зв’язків;
   
3. управління економіки;
   
4. служба комісій.
   

163. До складу обласної державної адміністрації входять:

5. керівництво адміністрації;
   
6. апарат;
   
7. самостійні підрозділи.
   

164. Інформування керівництва про стан виконавської дисципліни здійснюється:

8. щотижневе;
   
9. щомісяця;
   
10. щоквартальне;
    
11. всі відповіді вірні в сукупності.
    

165. Строки виконання депутатського запиту:

12. до 5 днів з дня одержання;
    
13. до 15 днів з дня одержання.
    

166. Строки виконання звернення народного депутата:

14. до 5 днів з дня одержання;
    
15. до 10 днів з дня одержання.
    

167. Строки виконання документа з позначкою „терміново„:

1. 2 дня;
   
2. 2-3 дні;
   
3. 3-5 днів.
   

168. Строки виконання документу, де не визначено строків виконання:

1. до 15 днів;
   
2. до 25 днів;
   
3. до 30 днів.
   

169. Хто може продовжувати строки виконання отриманого документу?

1. начальник відділу;
   
2. заступник керівника;
   
3. особа, що його встановила.
   

170. Термін, упродовж якого потрібно звертатися для продовження строків виконання документа:

1. до 2-х днів до закінчення встановлено строку;
   
2. до 3-5-ти днів до закінчення встановлено строку.
   
3. в день закінчення встановленого терміну.
   

171. Можливе перенесення кінцевих строків виконання документу термінового характеру, якщо вони випадають на вихідні чи святкові дні:

1. на робочий день, що передує вихідному чи святковому дню;
   
2. на робочий день після вихідного чи святкового дню.
   

172. Можливе перенесення кінцевих строків виконання документу нетермінового характеру, якщо вони випадають на вихідні чи святкові дні:

1. на робочий день, що передує вихідному чи святковому дню;
   
2. на робочий день після вихідного чи святкового дню.
   

173. Хто виконує документ, якщо керівник визначив декілька виконавців і не вказав, хто його узагальнює?

1. особа, що займає вищу посаду;
   
2. особа, що стоїть першою в резолюції керівника.
   

174. Зняття виконаного документу з контролю:

1. по усній доповіді начальника відділу керівнику ( заступнику ) установи;
   
2. по письмовій довідці виконавців керівнику ( заступнику ) установи.
   

175. Де зберігаються контрольні папки?

1. у контрольному відділі;
   
2. у виконавців;
   
3. у загальному відділі.
   

176. Що повинно бути у папках контролю?

1. окремі документи на виконання документу чи доручення ;
   
2. тільки власні розпорядження;
   
3. всі необхідні документи.
   

177. Чи треба заповнювати всі графи контрольної папки?

1. ні;
   
2. так;
   
3. частково.
   

178. Строки оформлення протокольних доручень керівників:

1. до 3-х днів;
   
2. до 5-ти днів.
   

179. Строки виконання протокольних доручень, якщо термін їх виконання не визначено:

1. до 30 днів;
   
2. до 45 днів.
   

180. Строки прийняття власних розпорядчих документів на виконання документів органів вищого рівня:

1. в строк до 30 днів з дня надходження документу.
   
2. у 45-ти денний термін з дня надходження документу.