Директива esomar як провести дослідження

Вид материала

Контрольний список
Технічні та організаційні аспекти
3.Відповідальність генерального підрядника
4. Вибір субпідрядників
5. Проблеми та невдачі
6. Відносини між сторонами
II. Фінансові і правові положення

Подобный материал:

1 2 3 4

Вступ

Цю Директиву було розроблено з метою надання допомоги клієнтам, генеральним підрядникам та субпідрядникам в укладанні ними угоди та спільної гармонійної роботи над міжнародним дослідницьким проектом. Послуговуються нею здебільшого при здійсненні багатонаціональних досліджень, які на замовлення клієнта мають проводитись групою дослідницьких агенцій в різних країнах, але вона може бути застосована і при будь-якій роботі, що за своєю специфікою виходить за межі національних кордонів. Тобто Директива охоплює питання широких міжнародних досліджень. Звичайно, застосовуються паралельно і положення Міжнародного процесуального кодексу ICC/ESOMAR, як і Директива ESOMAR “Вибір дослідної агенції” та “Укладання угоди на маркетинговий дослідний проект”. По мірі зростання міжнародних досліджень змінюються фактори навколишнього середовища, що на них впливають. Дуже важливі зміни входять у дію й у сфері законодавства та регулювання – особливо це стосується недоторканності даних і міри невтручання, а також в підтримку якості та системи управління якістю. Саме такий хід подій дає змогу впевнитись, що здійснення міжнародних дослідних проектів відбувається у повній відповідності з мінливістю навколишнього середовища. Далі наводиться контрольний список ключових питань, які необхідно враховувати в процесі започаткування міжнародного дослідного проекту. Кожен пункт цього списку має посилання на відповідний параграф основного тексту, що наводиться нижче і більш детально розкриває сутність самого питання. Уважний перегляд цього документа може здивувати читача частими посиланнями на проблеми, потенційні недоліки, розбіжності та конфліктні ситуації. Міжнародні дослідження нині стали звичайним явищем у світі, вони майже завжди проводяться добре і цілковито задовольняють усі причетні сторони. А це результат того, що дослідники у цій сфері добре знають проблеми, які їм доводиться вивчати в часі і просторі, щоб їх правильно вирішити. Ось чому можна впевнено стверджувати, що цей документ складено на основі досвіду авторитетних успішних практиків у цій сфері. Всі перелічені проблеми постали і були вирішені в минулому, і мета цього керівництва – допомогти уникнути таких проблем у майбутньому. Важливо наголосити, що це лише Директива. Послуговування нею означатиме, що можливі проблеми, які постають під різними назвами, не будуть проігноровані або не прийняті до уваги. В якихось конкретних випадках може вважатись за краще абсолютно нічого не робити або прийняти одне з ряду детально розроблених рішень. Це вирішуватиме читач. Можливо, внаслідок цих роздумів буде, врешті-решт, прийнято рішення стосовно того, матиме контракт між сторонами найпростішу форму обміну листами або факсами, чи, скажімо, прогресуватиме через різні стадії складності в напрямі деталізації форми, яка охоплює всі можливі випадки і складена юристами обох сторін. У цьому зв'язку читачам рекомендується звертатися до Директиви ESOMAR “Укладання угоди на маркетинговий дослідний проект”.

Контрольний список

(Пункти в дужках вказують на відповідні параграфи основного тексту).
Контрактні положення і повноваження:
1. Спочатку слід встановити і погодити правовий статус різних задіяних сторін, адже контрактні домовленості повинні відображати цю ситуацію (І-1).
2. Погодити, закони якої країни використовувати для інтерпретації контракту (І-2а/b).
3. Узгодити офіційну мову контракту (І-2b).
4. Наперед передбачити можливі арбітражні заходи ( 1-2с).
5. Узгодити, стандарти якості маркетингових досліджень якої країни мають застосовуватись (наприклад з основою на ISO 9001) і/або чи повинні застосовуватись стандарти або системи управління якістю, що є індивідуальними для дослідної агенції або клієнта (1-4-d).
6. Узгодити взаємні зобов'язання і відповідальність:
а) генерального підрядника і клієнта за

різні аспекти роботи та її якість з окремою інформацією про те, шо має бути зроблено місцевим субпідрядником (1-3)

те, що має бути зроблено місцевим субпідрядником (1-3);
вибір місцевих субпідрядників (1-4);
b) генерального підрядника і субпідрядників у разі якихось аварій або невдач (1-5);
с) страхування громадської відповідальності і перед іншими, третіми сторонами (1-5).
7. Наперед узгодити характер контактів між організацією клієнта (центральною і локальною), генеральним підрядником і субпідрядниками (1-6).

Фінансові і правові положення

8. Узгодити:
а) в якій валюті повинен виражатись контракт (ІІ-1);
b) умови обміну валютних цінностей (ІІ-2);
c) терміни й етапи здійснення міжнародних платежів (ІІ-3).
9. Визначити і передбачити:
а) витрати на міжнародні поїздки (ІІ-3);
b) витрати на переклад (ІІ-3);
10. Наперед погодити умови транспортування, розмитнення різновиду зразків та інших дослідних матеріалів (ІІ-4/2).
11. Врахувати різні вартісні структури, податкову відповідальність та ін., порівнюючи дослідницькі витрати в різних країнах (ІІ-5).
12. Дізнатися про можливі правові складнощі, що пов'язані з передачею даних (ІІ-6).
13. Генеральний підрядник повинен гарантувати, що фінансові зобов'язання перед субпідрядниками будуть покриті (ІІ-7).
14. Дізнатися про можливі правові обмеження (наприклад: існуючі або очікувані закони про недоторканність даних), які можуть звузити намічену локальну роботу, зіставити з тим, що є законним у базовій країні або країнах клієнта (ІІ-8).

Технічні та організаційні аспекти

15. Генеральний підрядник повинен враховувати різницю між країнами при організації роботи і має ознайомити клієнта з можливими результатами цього.
Такі національні розбіжності включають:
а) нормальну частку досліджуваної сукупності (ІІІ-3);
b) оптимальні методи вибіркового дослідження (ІІІ-4);
c) мови, якими послуговуються при роботі в полі, в адмініструванні дослідження і звітуванні (ІІІ-5);
d) типи наявних інтер'єрів (ІІІ-6);
e) методи класифікації респондентів (ІІІ-7);
f) обчислювальні системи й умовні позначення (ІІІ-8);
g) прийнятність Інтернет-технологій (ІІІ-9);
h) методології, що вважаються нав'язливими (ІІІ-10);
i) нормально прийнятна дослідна методологія (ІІІ-11);
j) звичайні методи складання звітів (ІІІ-12).
16. Клієнт має надати контрактанту відповідні ринкові дані (ІІІ-2).
17. Наперед погодити, де і як отримані дослідні дані оголошуватимуться клієнту (ІІІ-12).

Ключові питання
I. Контрактні умови
1.Задіяні сторони

У будь-якому контракті на дослідження існує клієнт, який купує, і дослідник, який надає послугу. Відмінною рисою міжнародного контракту є, однак, те, що попри все майже завжди існує ідентифікований клієнт, причетний до даної країни, а дослідження нерідко передбачає участь дослідних компаній в ряді країн. Тому типовою є ситуація, коли справа стосується одного клієнта і групи дослідних агенцій. Ця група може мати ряд різних форм:
a) міжнародний ланцюг компаній, з яких усі є підрозділами однієї компанії, що у фінансовому і контрактовому плані пов'язані одна з одною та з великою частиною загальної власності;
b) група міжнародних компаній, які не прямо пов'язані фінансово і контрактово, проте належать до міжнародного ланцюга, ланками якого вони є, якщо спиратися на різні домовленості між ними;
c) група достатньо незалежних дослідних компаній, які були зібрані спеціально для цілей даного конкретного проекту (можливо, мають і попередню історію співпраці) з метою проведення дослідження;
d) або комбінація цих форм. У ході переговорів може бути погоджено, що клієнт входить у контакт з кожною окремою дослідною компанією в кожній країні на індивідуальній основі. Якщо це відбувається, то ситуація стає набагато зрозумілішою, оскільки кожна дослідна компанія має справу з одним клієнтом, який бере на себе відповідальність за гарантування того, що дослідження, необхідне для кожної країни, може порівнюватись і є для нього цінністю. Однак така ситуація виникає нечасто, і натомість клієнт веде переговори з генеральним підрядником в окремій країні на умовах, що робота в інших країнах буде передана на субконтрактних засадах іншим дослідним агенціям. За таких обставин клієнту важливо знати, яку форму групування дослідних агенцій, що зазначені вище, використати в його випадку. Більш того, важливо, щоб там, де це можливо, забезпечувалась прозорість стосовно специфічних особливостей і зобов'язань, а також вкладів, зроблених субконтрактними агенціями;
е) може трапитися так, що клієнт являє собою групу компаній, що об'єдналися для однієї спільної мети. В такому разі важливо встановити реальну юридичну особу, з якою мають вестись переговори під кутом зору правової, професійної і фінансової відповідальності.

2. Юрисдикція

А. Якщо клієнт і генеральний підрядник причетні до однієї країни, то в такому разі, за винятком випадків, коли робляться протилежні окремі домовленості, існує презумпція того, що закони цієї країни застосовуються до умов контракту. (Зверніть увагу, якщо, наприклад, лондонська дослідна компанія веде переговори з лондонським офісом компанії, що розташована в Нью-Йорку, то вони можуть мати справу з лондонським офісом, який діє за своїм правом або лише як з агентами нью-йоркської компанії. І це необхідно прояснити.) Сторони, що вступають у переговори, мають визначити свій статус – провідної агенції або агента для інших сторін.
В. Якщо клієнт і генеральний підрядник причетні до різних країн і нема визначеності, закони якої країни застосовувати і якою мовою повинен бути виражений контракт, то моменти потрібно узгодити з самого початку переговорів. Важливо розуміти, що в разі можливого непорозуміння не лише між клієнтом і генеральним підрядником, а й між генеральним підрядником і субпідрядником постраждала сторона може шукати сатисфакції в країні іншої сторони для відновлення справедливості. В такому випадку може постати питання пошуку поради юриста. Часто дослідні операції відбуваються в країні генерального підрядника, а також і в країнах субпідрядників. Тому є нормальним явище, коли закони країни генерального підрядника застосовуються до контракту. Що ж до мови, то незважаючи на те, що англійська найбільш загальновживана у міжнародних стосунках, вона, чи якась інша мова, не повинні прийматись, якщо причетні до справи сторони недостатньо володіють ними.
С. В разі непорозумінь або якихось розходжень причетні сторони повинні врахувати в контракті арбітражні умови, по можливості наперед вказавши належного арбітра або професійне товариство, яке в змозі надати такого.

3.Відповідальність генерального підрядника

А. Якщо немає іншої домовленості, то відповідальність генерального підрядника перед клієнтом за повний контракт така ж сама, як і в тому разі, якби субпідрядники були відділами компанії генерального підрядника. Обов'язком генерального підрядника є виконання зобов'язань перед клієнтом шляхом укладення відповідних контрактів з субпідрядниками. Звертаємо увагу на те, що клієнт не вважається стороною в цих контрактах із субпідрядниками, якщо не обумовлена його певна участь – така, наприклад, як доставка матеріалів, спостереження за дослідними операціями або здійсненням місцевих платежів. Виходячи з етичних міркувань, клієнт зобов'язаний повідомити генерального підрядника ще до початку оцінювання роботи про те, що платежі проводитимуться локально.
В. Існує альтернативна форма відносин з клієнтом, яка може бути корисною за певних обставин. Нею послуговуються у випадку, коли генеральний підрядник і кожен субпідрядник укладають договір безпосередньо з клієнтом на свою частину проекту. Цим самим перевизначається відповідальність кожної окремої сторони.

4. Вибір субпідрядників

Типово генеральний підрядник вільний у виборі субпідрядників у потрібній йому країні. В цьому випадку він бере на себе повну відповідальність перед клієнтом за професійні та етичні стандарти роботи субпідрядників. Однак можуть бути обмеження на вибір субпідрядників. Вони включають ситуації, коли:
А. Субпідрядник раптом відмовляється працювати у проекті. Це може трапитись, наприклад, через існуючі ексклюзивні домовленості щодо продукту, поінформованість про які може виникнути під час підготовки розцінок. Ускладнень не повинно бути і в цьому випадку, якщо генеральний підрядник має можливість звернутися в іншу агенцію тієї країни.
В. Клієнт може, виходячи з минулого досвіду або існуючих комерційних домовленостей, вимагати, щоб участю в проекті якоїсь певної агенції не послуговуватись. Знову ж таки, ускладнень не повинно бути, якщо генеральний підрядник звернеться до інших агенцій.
С. Клієнт може наполягати на конкретній агенції в конкретній країні. За умови, звичайно, якщо це прийнятно для генерального підрядника. Складнощів не виникне, проте баланс відповідальності змінюється. Тоді як у випадку А і В генеральний підрядник бере на себе повну відповідальність за якість роботи субпідрядників, у випадку С його відповідальність може обмежуватись до власних вказівок, інструкцій, комунікацій і нагляду, а клієнт буде змушений взяти відповідальність за професійну кваліфікацію компанії, яку він обрав.
D. Клієнт або генеральний підрядник, беручи до уваги умови їхнього бізнесу, можуть наполягати на тому, щоб субпідрядники мали систему управління якістю і/або були перевірені на відповідність, наприклад, ISO 9001, MRQSA у Великобританії, що є характерним для даної країни; це може внести певні поправки до потенційного вибору субпідрядників.
Е. Клієнт і генеральний підрядник мають бути попереджені про свою відповідальність. Особливо, якщо клієнт запропонував конкретних субпідрядників, то повинні бути визначені обмеження відповідальності генерального підрядника. В такому разі добросовісність, суворе дотримання кодексів поведінки, стандартів якості та комерційна життєздатність підрядних організацій мусять бути або заздалегідь відомими, або доведеними до рівня, який цілковито задовольняє генерального підрядника. Угоди між генеральним підрядником і субпідрядниками повинні бути, наскільки це можливо, прозорими для клієнта.
F. У випадку, коли генеральний підрядник доставляє стандартизований брендовий дослідний продукт через ряд країн, що є частиною проекту, можна в такому разі наполягати, внаслідок технологічної конфіденційності, на використанні мережі своїх власних агенцій, або агенцій зі спеціальною підготовкою. Однак генеральний підрядник зобов'язаний гарантувати точний і повний опис методик, а також надати дані до детальної специфікації з тим, щоб задіяні країни, всі учасники могли мати однакове розуміння проекту, ідентичність його прочитання в усіх країнах.
G. Клієнт має право знати, хто виступає субпідрядниками в різних країнах і мати суттєву релевантну інформацію про них. Крім того, багато дослідних компаній використовують довірених осіб для здійснення специфічних робіт. Це може трапитись у разі виконання фахових комп'ютерних послуг, друку тощо. У тих випадках, коли це стосується самої природи дослідження, клієнт має право, в разі потреби, на додаткову інформацію з цих питань.

5. Проблеми та невдачі

Можуть траплятись випадки, коли за різних обставин виявиться невиконаною певна фаза робіт. Беручи до уваги те, що в цьому задіяна певна кількість країн, збільшується, таким чином, ризик виникнення форс-мажорних обставин. Сюди включаються війни, громадянські заворушення, стихійні лиха, страйки, пожежі тощо. До того ж, генеральний підрядник або субпідрядники можуть зазнати невдачі через події, що входять у межі їхньої відповідальності.
А. В контракт необхідно включити розрахунок за невиконання внаслідок двох зазначених вище об'ємних причин, до того ж з урахуванням компенсації на відшкодування збитків. У загальних рисах, відповідальність субпідрядників має обмежуватись позбавленням максимум до 100 відсотків відповідної частини договірної плати, або ж вимогою належним чином повторити всю або частину роботи. Ні в якому разі субпідрядник не може нести відповідальність більшу, ніж сама вартість проведеної роботи, якщо не було до цього конкретної і добровільної домовленості, узгодженої на початку. (Ці загальні рекомендації можуть модифікуватися генеральним підрядником у світлі певних вимог системи управління якістю як частини умов ведення бізнесу).
В. Можуть виникнути випадки, коли вирішальним стає елемент часу (скажімо, запуск нового продукту, дослідження перед початком рекламної кампанії або перед певною політичною подією). Також може трапитись, що невдача в одній країні вплине на використання даних, оскільки усі задіяні країни мають відношення до клієнта – наприклад, як у випадку зі збалансованим експериментом. А в такому разі невчасне виконання в одній країні може піддати ризику корисність проекту в цілому. Тому клієнт повинен роз'яснити це підряднику під час переговорів.
С. Взагалі, контракт повинен базуватися на умовах, за якими працює агенція, якщо спеціальні умови не висувалися клієнтом на стадії конкурсу і конкретно не обумовлювалися до укладання договору.
D. Дослідний проект може передбачати пробне використання продукції, яка може бути новою. В такому випадку необхідно враховувати можливі зобов'язання перед громадськістю за несприятливі наслідки використання продукту. Необхідно розглянути відповідальність перед будь-якою третьою стороною. Всі причетні до цього суб'єкти повинні врахувати цю можливість і гарантувати адекватне й ефективне міжнародне страхування відповідальності перед громадянами та іншими, третіми сторонами. Клієнт несе головну відповідальність за будь-які такі зобов'язання, оскільки саме його продукт, послуга або вимоги створили цей ризик. Однак, безперечно, агенція несе відповідальність за свою власну недбалість – наприклад, за неправильне зберігання або доставку продукту респондентам. Якщо проект передбачає доставку товарів через кордони, клієнт повинен нести відповідальність за організацію розмитнення та за відповідність товару експортно/імпортним вимогам (див. секцію ІІ-4-а нижче).

6. Відносини між сторонами

А. Незалежно від характеру контракту між клієнтом і головним підрядником або іншими підрядниками, клієнт може виявити бажання мати доступ до субпідрядників і до інспектування роботи в полі під час її проведення. Клієнт може також виявити бажання провести пізніші перевірки якості роботи в полі. За нормальних умов, коли існує контракт лише між клієнтом і генеральним підрядником, такий доступ, контакти із субпідрядником або незалежна перевірка під час виконання контракту повинні оговорюватись заздалегідь. За відсутності попередньої угоди між клієнтом і генеральним підрядником ніякі контакти не повинні практикуватися. Субпідрядник, по суті, не несе відповідальності перед клієнтом і має бути захищений від побічного втручання у виконувану ним роботу. (Найбільш важливим моментом у практиці є не бажання обмежити можливості клієнта здійснювати нагляд за роботою, а навпаки, захистити його від ситуації, коли місцеві філії компанії клієнта можуть прагнути, а то й вдаватись до дій, які не відповідають бажанням материнської компанії).
B. Клієнт може мати філії або інші споріднені компанії в країнах, де має проводитись дослідження. Важливо наперед визначити ступінь залученості цих місцевих філій в дослідному проекті. Вона може варіюватися від вимоги їх повного незнання про проект, або через різні ступені співпраці – до дуже тісного залучення. Важливо наперед встановити з клієнтом належний ступінь залученості або допомоги, які очікуються від місцевих філій, і всі контакти з ними регулювати попередніми угодами з клієнтом.
С. В разі необхідності утримувати місцеві філії агенцій у повній необізнаності, клієнт повинен усвідомлювати, що не завжди виникає можливість проводити дослідження за повної секретності, і взяти на себе всю відповідальність за це, а у випадку розсекречення інформації не звинувачувати підрядника.

II. Фінансові і правові положення

1. Всі сторони повинні погодити наперед, в якій валюті має виражатись кожна частина проекту.
2. Дійшовши такої угоди, необхідно взяти до уваги зміну вартості валюти і в окремих випадках складності проблем, що виникають через обмеження при переведенні валют із однієї країни в іншу.
А. Якщо валютні платежі клієнта погоджені завчасно, коливання цих валют відносно валюти будь-якого підрядника є відповідальністю самого підрядника, який погодив цю валюту. З урахуванням коливання вартості грошей суворо рекомендується оговорювати поетапні платежі. Контракт має передбачати також виписку рахунку фактури клієнту у відповідній валюті з визначенням курсу продавця і покупця на день підписання контракту – таким чином, усі три сторони (клієнт, генеральний підрядник і субпідрядник) будуть захищені.
В. У випадку, коли підрядникам робляться виплати, вартість яких виражена не в їхній валюті, можна застрахуватись від коливань валюти шляхом продажу на строк відповідної кількості валюти клієнта. І це необхідно зафіксувати в контракті. В цей момент необхідною стане купівля на певний строк відповідної валюти, потрібної для платежів субпідрядникам, і контракт потребуватиме згоди клієнта бути зв'язаним курсом обміну на день укладення контракту. Це призводить до витрат і доречно включати такі витрати в котування цін за роботу. Генеральний підрядник може також вдатися до затримання оплати субпідрядникам, аж поки не буде отримано платіж від клієнта. Це може створити напруженість між задіяними сторонами. Одне слово, все таки повинні рекомендуватись поетапні платежі як певний захист від такої ситуації. Може бути врахована також можливість компенсацій за різні платежі (з узгодженою, зрозуміло, процентною ставкою).
3. Витрати на подорожі та проживання можуть бути дуже високими як в прямих показниках, так і в показниках витраченого управлінського часу. Вся діяльність, така як зустрічі, брифінги та презентації, має бути чітко визначена, а в контракті передбачені на це витрати. Інший бік міжнародних досліджень стосується великої кількості задіяних мов. Витрати на переклад і на стадії дослідження, і на стадії звітування можуть бути високими і повинні братися до уваги. При цьому, якщо виникне ситуація, що для зустрічей потрібні будуть перекладачі, то й на це потрібно передбачити відповідні витрати. А для цього розгляньте увесь обсяг діяльності з точки зору перекладацьких вимог і синхронного перекладу. Визначте суму і включіть відповідні витрати. Має бути внесена в розклад зростання кількість часу для зворотнього перекладу та для узгодження кінцевого перекладу між клієнтом і підрядником.
4. Якщо через кордон транспортуються зразки, механізми, або якісь матеріали, сторонам необхідно приділити увагу митним інструкціям і витратам на транспортування і страхування. Необхідно чітко визначити, хто несе відповідальність за доставку в потрібний час і, відповідно, хто відповідатиме за будь-які додаткові витрати внаслідок запізнення або недоставки важливих матеріалів. Інколи це може бути серйозною проблемою, що полягає у створенні значних затримок початку операцій. Нормальною вважається ситуація, коли клієнт добре поінформований про такі ускладнення і процедури щодо його продукції і тому готовий повністю взяти на себе завдання дистрибуції. Оскільки цей його товар чи послуга підвищують ризики у цій сфері, клієнт повинен нести повну відповідальність за відповідність умовам імпортування, митним інструкціям щодо витрат на транспортування і страхування, а також розкладові доставки.
a) Як правило, клієнт або його агент відповідають за доставку генеральному підряднику всіх форм матеріалів. Він також відповідає за пряму доставку таких матеріалів будь-якому субпідряднику. Хоча зазвичай генеральний підрядник відповідає за доставки від себе до субпідрядників. Рекомендується, щоб це питання обговорювалось заздалегідь, краще на стадії переговорів – саме в такий спосіб удається уникнути можливих затримок через місцеві закони.
b) Можливість затримок через згадані вище причини має бути включена в розклад контракту.
5. Розкриття розподілу вартості між генеральним підрядником і субпідрядниками є предметом вільного вибору або домовленості. Щоб залишатись конкурентоспроможними, генеральні підрядники, звичайно, компенсують перевитрати в одних країнах недовитратами в інших. Повна прозорість знімає гнучкість у цій справі і за необхідності повинна бути погоджена ще до укладання контракту з усіма компаніями, що подали заявки, і ні в якому разі не встановлюватись пізніше.
6. Потрібно враховувати обмеження на передачу даних або матеріалів з однієї країни в іншу (про це – в європейській директиві захисту даних та міжнародній угоді про передачу даних за кордон) як з точки зору міжнародного кодексу ІСС/ESOMAR, так і законів причетних до цього країн. Відповідальність за це несе генеральний підрядник. Стосується це також даних, що збираються в одній країні з територій інших поштою, за допомогою телефону, e-mail, через Інтернет.
7. Якщо не передбачено нічого іншого, генеральний підрядник, у свою чергу, стає клієнтом за проектом, підписаним ним із субпідрядником. Якщо роботу виконано і передано належним чином, виплачується погоджена плата. За таких обставин неоплата основним клієнтом, включаючи фінансові труднощі або навіть банкрутство, ніяким чином не знімає конкретно зобов'язання генерального підрядника перед своїми агенціями. Генеральний підрядник, керуючись своїми власними інтересами, мусить зважити фінансову життєздатність і добропорядність клієнта і в разі певних сумнівів отримати підтвердження з цього питання.
8. Усе більш звичною стає ситуація, коли дослідній агенції можуть доручити провести дослідження прямо в іншій країні або групі країн за допомогою пошти, телефону, факсу, e-mail, вебсайтів, або запропонувати одну з цих технологій. У такий спосіб справді можна прояснити договірну ситуацію, однак поставити питання вибірки, законності (конфіденційності даних, наприклад) і відповідності місцевим (міжнародним директивам та процесуальним кодексам) неможливо. Перш ніж розпочати роботу, потрібно ретельно перевірити усі ці пункти.

Blog

Директива esomar як провести дослідження