1. Нейтральність грошей

Вид материалаДокументы

Содержание


67. Основні фактори, що впливають на пропозицію грошей і крива Мс.
69.Ощадні та депозитні сертифікати,заставні листи, інвестиційні сертифікати
70.Пенсійний фонд в системі кредитних відносин.
80. Походження і суть кредиту.
82.Прямі кредитні послуги банків
2) Контокорентний кредит –
3) Дисконтний кредит –
7) Ломбардний кредит –
84.Роль інвестиційних фондів у кредитуванні економіки
Офіційні цілі членів Групи Світового банку
Сферами діяльності Банку є
92.Споживчий кредит(СК)
95.Страхові компанії як ланка кредитної системи
96.Структура банківської системи та характеристика її основних ланок.
97.Супрабанківська система
100.Наслідки інфляції
102.Суть та економічне значення лізингу
Кредитні спілки
110.Форми та види кредиту
112.Функції кредиту. Суть кредитного мультиплікатора
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

67. Основні фактори, що впливають на пропозицію грошей і крива Мс.

До основних факторів,що впливають на пропозицію грошей належать:норма обовязкових резервів облікова ставка типова ринкова процентна ставка процентна ставка за депозитами до запитання обсяг багатства економічних субєктів тінізація підприємницької діяльності стан довіри до банківЗміна норми обовязкового резервування викликає протилежну за напрямом змну коефіцієнта мультиплікації грошової маси. Тому чим нижчою буде норма, тим вищим буде коефіцієнт мультиплікації, а отже більшим загальний обсяг грошової пропозиції,і навпаки.Зміна облікової ставки впливає на грошову базу. При піддвищенні облікової ставки зміншується попит комерційних банків на позички рефінансування, внаслідок чого зменшується грошова база, скорочуються також надлишкові резерви банків та їхні можливості надавати позички, а отже і рівень мультиплікатора.Зміни типової ринкової процентної ставки впливають на пропозицію грошей у кілької напрямах.Зокрема, при зростання процентної ставки за позичками і облігаціями у КБ розширюються можливості одержання позички рефінансування навіть при зростанні облікової ставки, внаслідок чого зростають грошова база, банківську резерви і коеф. мультиплікації, що сприяє розширенню пропозиції грошей.Зміна багатства призводить до зміни співвідношення міждепозитною і готівковою складовими грошової маси. Так, при зростання багатства депозитна складова грошової маси зосте швидше ніж готівкова, що збільшить пропозицію грошей.Тінізація підприємницікої діяльності негативно впливає на пропозицію грошей.Зростання процентних ставок за депозитами до запитання сприяєзалученню банками готівкина поточні вклади та розширенню процесу мультиплікації депозитів, що призводить до зростанню пропозиції грошей. Низький стан довіри до банків. Загальний обсяг пропозиції грошей скорочується пропорційно падінню довіри до банків.

Графічне зображення пропозиції грошей.

Ставка %




М


Пропозиція грошей


69.Ощадні та депозитні сертифікати,заставні листи, інвестиційні сертифікати

Ощадний сертифікат – борговий ц.п., який підтверджує суму вкладу,внесеного в банк, і права вкладника на одержання після закінчення встановленого сроку суми вкладу та %, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав. У залежності від умов передачі прав власності: іменні(ті що не підлягають обігу, аїх відчуження іншим особам є недійсним) і на пред’явника; у залежності від строку обігу: строкові, до запитання(які мають бути погашені банком за вимогою вкладника).Депозитні сертифікати – борговий ц.п. нац.банку в бездокументальній формі, який засвідчує розміщення в НБУ коштів банків та їх право на отримання внесеної суми і % після встановленого строку. Заставна – борговий ц.п., який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов’язанням за умови, що воно підлягає виконанню у грошовій формі, а вразі не виконання основного зобов’язання – право звернути стягнення на предмет іпотеки. Оформлюється якщо її випуск передбачений іпотечним договором(договір застави), який передбачає, що забезпеченням боргу є нерухомість. Заставна підлягає держ.реєстрації у встановленого законом порядку. Вона може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту. Інвест.сертифікат – ц.п., який розміщується інвест. фондом або компанією, компанією з упр-ня активами пайового інвест.фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвест.фонді. Можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за інвест. сертифікатами відкритого і пайового інвест.фондів не нараховуються і не сплачуються.


70.Пенсійний фонд в системі кредитних відносин.

Пенсійні фонди –спеціалізовані фін.посередники, основним завданням яких є акумулювання коштів з метою забезпечення статку громадян після досягнення ними пенсійного віку. По Україні діє солі- дарна система Бісмарка: не залежно від мого внеску отримаю 400грн

Була проведена реформа і створена 3 рівнева система пенс. забезпеч.: ПФУкраїни, Накопичувальний фонд, Недерж.ПФ. ПФУ-самоврядна неприбуткова організація, яка здійснює керівництво та упр-ня солідарною системою, впровадить збір страх. внесків, призначає збір та виплату пенсій. Види пенсій ПФУ: за віком, інвалідністю, у зв’язку з втратою годувальника. Джерела надходження коштів: страх. внески застрах. Осіб: внески підп-ва роботодавця 32%, страх. внески фіз. Осіб 1-2% від зарплати; 6% від мобільного зв’язку; продаж чи придбання авто; 3% придбання квартири; благодійні внески. Напрямки викор.кошті:виплата пенсій, надання соц.послуг, фінан-ня амін.витрат Оплата послуг з виплати та доставки пенсій, формування резерву коштів ПФ:резерв коштів для поточних потреб і резерв коштів для покриття дефіциту бюджету в майб.періоді.НФ-цільовий позабюдже т ний фонд, що створюється ПФ та акумулює страх. внески застрах. осіб що обліковуються на спец.рахунках, які інвестуються з метою отримання доходу. З НФ виплачуються одноразові та довічні пенсії: довічна пенсія з установленим періодом - щомісячна виплата, здійснюється не менше 10 років; довічна обумовлена пенсія – протягом життя пенсіонера; довічна пенсія подружжя – після смерті його жінці яка досягла пенс.віку.Джерела формування: Страх.внески застрах. осіб,інвест.дохід, вкладення коштів в інші види активів. НПФ поділяється: Відкритий НПФ –учасниками яких можуть бути будь-які фіз.особи незалежно від місця та характера їх роботи. Корпоратив ний НПФ – засновником якого є юрид.особа роботодавець іучасниками можуть бути лише наймані працівники цих корпорацій. Професійний НПФ- які створені профспілками. Види пенсій які можна отримати: на визначений строк, довічна пенсія, одноразова виплата. Джерела формування: добровільні внески, прибуток від інвест. пенс.внесків. Напрямки викор.коштів: виплата пенсій, оплата послуг посередників, інвестування коштів.


80. Походження і суть кредиту.

Кредит являє собою сукупність економічних відносин, що виникають між кредитором і позичальником із приводу передачі вартості (майна або грошей) у позичку на умовах повернення, терміновості й платності.Натуралістичну теорію розробили великі англійські вчені А.Сміт і Д.Рікардо. Суть натуралістичної теорії полягає в тому, що в позику надається не позичковий капітал, а продуктивний капітал, тобто капітал у його речовій формі.Засновники натуралістичної теорії, виступаючи проти меркантилізму і його головної тези про те, що багатство нації – це золото і срібло, а його джерело – торгівля, підкреслювали, що кредит – це явище, котре виникає саме з виробництва. Сам кредит не здатний створювати вартістьЗаслугою цих учених стало й те, що вони розглянули відсоток як частину прибутку.З розвитком товарно-грошових відносин певна обмеженість натуралістичної теорії не давала змоги зробити глибокий аналіз взаємєзв’язку між кредитом та виробництвом. На зміну їй прийшла капіталотворча теорія. Суть капіталотворчої теорії полягала в тому, що банки – не посередники в кредиті, а установи, які виступають «фабриками капіталу», бо здатні самостійно створювати капітал. Сам кредит, як і гроші, є безпосередньо капіталом, багатством. Засновником капіталотворчої теорії вважають Дж.Ло (1671-1729р.).Суб’єктами кредиту виступають населення, держава і суб’єкти господарювання. Кожен може бути як кредитором, так і позичальником. Об’ектом кредиту може бути все, що має вартість, однак головним об’єктом виступають гроші як сами буття вартості.Принципи кредитних відносин:Зворотність кредиту.Терміновість (позика має межі).Платність (сплата відсотку за користування кредитом).Кредит ще називають позичковим капіталом. Рух позичкового капіталу характеризується тим, що в підсумку цей капітал приносить його власникові прибуток у вигляді відсотка. Відсоток являє собою плату позичальника кредитору за надані в його розпорядження гроші або мат.цінності.


82.Прямі кредитні послуги банків

1) Кредитна лінія –угода між банком і позичальником про мах суму кредиту, яку можна використати протягом обумовленого строку та при дотриманні певних умов. Це одна з форм короткостр.банк. кредиту для покриття тимчасової потреби підп-ва у коштах.

2) Контокорентний кредит – кредиту, який надається лише тому клієнту, який має поточний рахунок в цьому банку. Це поєднання позичкового рахунка з поточним, і він може мати дебетове і кредитове сальдо.

3) Дисконтний кредит – операція купівлі банком векселя за іменним індосаментом у векселедержателя до настання строку платежу..

4) Іпотечний кредит – кредит, який надається під заставу нерухомості.

5) Факторинг – це продаж Дт заборгованості на користь факторингової компанії чи КБ раніше строку їх погашення з дисконтом від номінальної вартості.

6) Лізинг – форма довгострок. оренди, яка передбачає передавання права користування майном іншому суб’єкту підп-кої д-сті на платній основі і на визначений угодою строк.

7) Ломбардний кредит – короткостр. кредит під заставу ліквідного нерухомого майна. В Укр. НБУ надає КБ ломбардний кредит під забезпечення державних ЦП.

8) Овердрафтний кред – форма короткотермінового кредиту, суть якого полягає у списанні коштів з поточного рахунка клієнта понад їх залишок на рахунку


84.Роль інвестиційних фондів у кредитуванні економіки

Згідно з Законом України "Про інститути спільного інвестування" інститут спільного інвестування (ІСІ) - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який здійснює діяльність, пов'язану із залученням грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.Залежно від порядку здійснення діяльності ІСІ може бути відкритого типу - бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих ним (або компанією з управління його активами); інтервального - бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих ним протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік; закритого типу - не беруть на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, власної емісії до моменту реорганізації або ліквідації.За строком діяльності ІСІ поділяють на: строкові - створюється на певний строк, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого зазначений ІСІ ліквідується або реорганізується; безстрокові - створюється на невизначений строк. ІСІ закритого типу може бути лише строковим.

Для формування власних активів ІСІ можуть придбавати іноземну валюту через банківські установи, які мають відповідну ліцензію. Вартість цінних паперів іноземних емітентів не може бути більшою ніж 20% загальної вартості активів ІСІ.

Активи ІСІ не можуть включати цінні папери, випущені компанією з управління активами, зберігачем, реєстратором та аудитором цього ІСІ, а також пов'язаними особами та деякі інші цінні папери. Вартість чистих активів ІСІ відкритого типу визначається на кінець кожного робочого дня, а вартість чистих активів ІСІ інтервального та закритого типу визначається на кінець кожного робочого дня, що передує дню прийому заявок на розміщення та викуп цінних паперів ІСІ, але не рідше ніж раз на квартал.

Акумулюючи великі обсяги капіталів, ІСІ спроможні забезпечити високий рівень професійного управління ними, надійний захист від кредитного ризику та високий рівень дохідності за своїми ЦП – акціями, інвестиціями, сертифікатами.

ІСІ є могутніми фін. структурами, що відчутно конкурують з великими банками, страховими компаніями. Розвиток їх безпосередньо пов’язаний з розвитком сер класу в країні, зі зростанням його заощаджень та інвестиційних уподобань. Саме через вказані фонди цей клас може зручно і вигідно реалізувати свої інвест.можливості.


85.Світовий банк: структура, основні функції завдання

Світовий банк- це міжурядова фін.-кредитна орг-ія, наймогутніший світовий інвест.інститут, що поєднує 182 держави-акціонера. СБ спочатку був покликаний за допомогою акумульованих їм засобів країн-членів і приваблюваних капіталів американських інвесторів стимулювати приватні інвестиції в західноєвропейські країни, економіка яких була підірвана ІІ СВ. Із середини 50- х рр., коли положення в західноєвропейських країнах стабілізувалося й почався розпад колоніальної системи, Банк міняє напрямок своєї діяльності. Його основною метою стає збереження держав, що звільнилися, у рамках світової системи госп-ва шляхом розвитку в них ринкових відносин. Відповідно до уставу Світового банку його членами можуть стати тільки члени МВФ.

Офіційні цілі членів Групи Світового банку: зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння ек розвитку останніх і залученням ресурсів із розвинутих креїн до креїн, що розвиваються. Світ Банк зосереджується переважно на середньо- та довгострокових проектах структурних та галузевих перетворень в ек-ках країн; концентрує свою увагу на перетвореннях на мікрорівні, на питаннях приватизації, дерегуляції галузевих пр\еретворень, сприяє реформуванню енергетичної галузі. Сільського госп-ва. Соціального сектора.

Сферами діяльності Банку є: надання позик, грантів і технічної допомоги в першу чергу в інфраструктурних галузях економіки; надання консультаційно-аналітичних і трейнинг - послуг; стимулювання припливу інвестицій у країну з інших міжнар.фін.джерел.

Структура: Багатостороння агенція гарантування інвестицій, МБРР, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнар Фін Корпорація, Міжнародний центр з врелюгулювання


91.Спеціалізовані фінансово-кредитні установи: суть та структура

Небанківські фін.-кред.установи теж є фін.посередниками гр.ринку, які і здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у дохідні активи: у ц.п. та кредити (переважно довгостр). Формування гр.ресурсів небанк. фін.-кред. установ має ту особливість, що воно не є депозитним, тобто переданими їм коштами власники не можуть так вільно скористатися, як банк-ми чековими вкладами. Як правило, ці кошти вкладаються на тривалий, заздалегідь визначений строк. Чим довший цей строк, тим з більшими ризиками пов'язане таке розміщення і тим вищі доходи воно повинно приносити. Недепозитне залучення коштів може здійснюватися двома способами: на договірних засадах та шляхом продажу посередником своїх ц.п.(акцій, облігацій). Звідси всі ці посередники поділяються: на договірних фін.посередників, які залучають кошти на підставі договору з кредитором (інвестором), та на інвест. фін.посередників, які залучають кошти через продаж кредиторам (інвесторам) своїх акцій, облігацій, паїв тощо.Усередині кожної з цих груп фін.посередники класифікуються за видами послуг, які вони надають своїм кредиторам понад доходи на залучені кошти. Усередині групи договірних посередників за цим критерієм можна виокремити: - страхові компанії; - пенсійні фонди;- ломбарди, лізингові та факторингові компанії. Усередині групи інвест.посередників за цим критерієм можна виокремити: * інвестиційні фонди;* фінансові компанії;* кредитні тов-ва, спілки тощоВони виконують різноманітні функції. Інвест.банки здійснюють операції щодо випуску і розміщенню акцій, облігацій, залучаючи капітал шляхом випуску і продажу власних акцій або використовуючи кредити КБ.Взаємоощадні банки, кредитні союзи та інші ощадні установи акумулюють заощадження населення і спрямовують їх здебільшого на фін-ня будівництва (житлового, комерційних установ та ін.).Страх.компанії з метою залучення фін.коштів продають страхові поліси, а потім вкладають їх у ц.п. компаній та держави, надають цим суб'єктам кредити.Пенсійні фонди акумулюють кошти здебільшого із внесків працівників у фонди соц.страх-ня. Серед них розрізняють: 1) фонди, які не інвестують свої кошти в ц.п.(а отже виплачують пенсії лише з поточних надходжень і доходів); 2) фонди, що інвестують (і крім традиційних джерел виплати пенсій ще отримують частину коштів на ці цілі з інвестицій в ц.п.); 3) фонди, які управляються страх.компаніями або підп-вами (чи за їх дорученням банками).Інвест.компанії залучають кошти шляхом випуску акцій, їх продажу дрібним акціонерам та купівлі ц.п. промислових компаній різних галузей промисловості.


92.Споживчий кредит(СК)

Споживчий кредит - кредит, який надається тiльки в нац. гр.одиницi фiз.особам-резидентам України на придбання споживчих товарiв тривалого користування та послуг i який повертається в розстрочку, якщо iнше не передбачено умовами кред.договору. СК дає можливість отримати ті речі, яких без використання кредиту потрібно було б довго чикати, або ж які були б недоступні для отримання, робити придбання товарів в зручний час, навіть тоді, коли споживач немає в своєму розпорядженні необхідної суми готівки, дозволяє оплачувати непередбачені термінові витрати. СК є найбільш дорогостоючими та ризикованими видами кредитів. СК також залежать від екон.циклу. Їх об`єм збільшується на стадії економічного росту, коли споживачі більш оптимістично настроєні відносно свого майбутнього. І навпаки, в умовах екон.спаду скорочується об`єм позик в установах банків.СК стимулює ефективність праці. Отримуючи заробітну плату, яка є недостатньою для купівлі за готівковий розрахунок ряду товарів, вчасності товарів тривалого споживання, людина має можливість купувати дані товари в кредит або брати кредит під їх купівлю. Згодом, кошти за ці товари повинні бути виплачені, тому кожний, хто взяв в кредит, намагається протриматись на соєму робочому місці як можна довше, тобто на більш довгий проміжок часу. Отже, СК прискорює реалізацію товарів широкого вжитку і побутових послуг, збільшує платоспроможний попит населення, підвищує його життєвий рівень.


95.Страхові компанії як ланка кредитної системи

Страх.компанії – спеціалізовані установи, що виконують функцію страх-ня, тобто захисту майнових інтересів громадян та юрид. осіб у разі настання певних подій за рахунок грош. фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юрид особами страх. платежів та доходів від розміщення коштів фондів. В Україні можуть бути у формі акціонерних, повних, командитних товариств, товариств з додатковою відповідальністю.Джерела формування: власний капітал,

Внески страх-ків, доходи від розміщення коштів. Розміщення коштів здійснюється з дотриманням принципів: безпечність, прибутковість, ліквідність, диверсифікованість. Напрямки вкладення коштів: банк. вклади; акції, облігації, іпотечні сертифікати; нерухомість; ц.п., що емітуються державою; банк.метали; довгостр. Кред-ня житлового буд-ва; кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страх.життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми.цей кредит не може бути видано раніше ніж через рік після набрання чинності договором страх-ня.


96.Структура банківської системи та характеристика її основних ланок.

Банк.система – чітко субординована, структурована, законодавчо визначена сукупність фін.посер.,які займаються банк.діяльністю на постійній основі і функціонально пов’язані в самостій.екон.структуру. Принципи побудови: багаторівність; субординованість – стосунки між верхньою і нижньою ланкою; урегульованість; ек.самостійність. Структура – дворівнева: І – НБУ як ЦБ, ІІ – КБ: Універсальні- здійснюють переважну більшість операцій. Спеціалізовані- орієнтовані на виконання окремих операцій, бувають:-Іпотечні; -ощадні-банки які формують свої пасиви за рахунок внесків фіз.осіб; Інвестиційні- здійснюють вкладення в ц.п. та ін об’єкти інвест-ня; -Клірингові- здійснюють взаємозалік вимог ек. агентів.


97.Супрабанківська система

Супрабанк.система - сукупність фін.посер. які створені на базі багатосторонніх угод між державами. Визначальним у діяльності всіх супрабанк.інститутів є значний вплив промислово розвинених країн із ринковою економікою, особливо у сфері прийняття рішень.Вона представлена двома основними ланками:- супранац.банки – банк.установи створені на основі домовленостей певних країн та за їх рахунок, а також здійснюють виключно міжнар.банк. діяльність.В той же час, доцільно виокремити також у структурі супранац.банків регіональніґ(ЄБРР,Європ.інвест.банк) та світові(Світовий банк, Банк міжнар.розрахунків)- небанк.фін.посередники(МВФ).Перший виник у 1930р. Банк міжнар.розрах. Призначений для сплати Німеччиною репараційних платежів країнам, що постраждали під час І СВ. 1944 Бреттон-Вудська конференція МБРР і МВФ. МВФ – міжурядова орг-ія, призначена для регулювання валютно-кред.відносин між державами й надання фін.допомоги країнам-членам для ліквідації валютних ускладнень, викликаних порушеннями рівноваги платіжних балансів.


100.Наслідки інфляції:

Наслідки інфляції різноманітні і суперечливі: 1. інфляція приводить до перерозподілу національного доходу і багатства між різними групами суспільства, економічними і соціальними інститутами довільним і не прогнозованим чином. Боржники багатіють за рахунок своїх кредиторів. Інструментом перерозподілу є: - дефіцит державного бюджету; - державний борг; - інфляційний податок капіталу. Він сплачується автоматично під час купівлі товарів за вищими цінами. - держава отримує сеньйораж внаслідок монопольного права друкувати гроші. Він обраховується як різниця між сумою номіналів додатково випущених банкнот і затратами на їх друкування. 2. Високі темпи інфляції і різка зміна структури цін ускладнюють планування (особливо довгострокове) фірм та домогосподарств. В результаті збільшується невизначеність і ризик ведення бюджету. Платою за це є ріст процентних ставок та прибутків, а інвестиції починають носити короткостроковий характер. 3. Населення та корпорації прагнуть матеріалізувати грошові кошти, які швидко знецінюються. Результатом є ріст сукупного попиту і ріст цін (інфляція попиту). 4. Реальна грошова процентна ставка зменшується на величину щорічного проценту росту інфляції. 5. Відбувається знецінення амортизаційного фонду, що ускладнює процес відтворення. Крім того, знецінюються грошові заощадження населення, банківські вклади, облігації, страховки, готівкові гроші. Кошти спрямовуються в основному на поточне споживання. Це так звана, втеча від грошей. 6. В результаті росту цін знижується конкурентоспроможність національних товарів, внаслідок чого росте імпорт і зменшується експорт, банкротують національні виробники. 7. Росте попит на більш стабільну іноземну валюту, посилюється втеча капіталів за кордон. 8. Знижується політична стабільність у суспільстві, росте соціальна напруженість. 9. Змінюється структура і зменшуються реальні доходи державного бюджету. Звужуються можливості держави для проведення експансіоністської фіскальної та монетарної політики. Зростає бюджетний дефіцит і державний борг, запускається механізм їх відтворення. 10. Інфляція приводить до прихованої конфіскації грошових коштів у населення і підприємств через податки. Це має місце внаслідок того, що платники податків через зростання номінального доходу автоматично потрапляють до більш високої групи оподаткування. В результаті і у населення, і у підприємств вилучають частину доходів, які не є прибутками і які повинні були йти на поточні витрати. 11. Ефект Танзі-Олівера. Суть: інфляція знецінює надходження від оподаткування (якщо податки нараховані в ІІІ кварталі, а виплачуються вони в ІV кварталі, то при гіперінфляції суми знецінюються за цей проміжок часу). 12. Інфляція погіршує керованість національним господарством, оскільки посилюється нестабільність, змінюються ціни, важко прогнозувати затрати і прибутки, що знижує економічну активність. 13. В умовах стагфляції висока інфляція поєднується з високим безробіттям. 14. При гіперінфляції виробнича діяльність стає неефективною, йде переорієнтація на посередницьку діяльність. Масово згортається виробництво. Гроші перестають виконувати свої функції (росте бартер), посилюються неплатежі (криза фінансово-грошової сфери). Порушуються кредитні відносини. виробництво і обмін рухаються до зупинки. Виникає економічний, соціальний і політичний хаос.

101.Суттєві елементи кредитного договору

Кред.взаємовiдносини регламентуються на пiдставi кред.договорiв, що укладаються мiж кредитором i позичальником тiльки в письмовiй формi, якi визначають взаємнi зобов'язання та вiдповiдальнiсть сторiн i не можуть змiнюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторiн. Він бути укладений як шляхом складання одного документа, пiдписаного кредитором та позичальником, так i шляхом обмiну листами, телеграмами, телефонограмами, пiдписаними стороною, яка їх надсилає.У кред.договорі, по формі затвердженій Положенням Нац.банку України “Про кред-ня”, вказується статус обох сторін, мета і сума кредиту, умови його видачі і погашення, форми забезпечення кредиту, величина відсоткової ставки за кредит та порядок її сплати, перелік звітних документів, права і обов’язки обох сторін. Розмiр вiдсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюються банком i визначаються в кред.договорi в залежностi вiд кред.ризику, наданого забезпечення, попиту i пропозицiй, якi склалися на кред.ринку, строку користування кредитом, облiкової ставки та iнших факторiв. У разi змiни облiкової ставки умови договору можуть переглядатися i змiнюватися тiльки на пiдставi взаємної згоди кредитора та позичальника. КБ зобов'язанi у кожному випадку неповернення кредиту та нарахованих вiдсоткiв за користування кредитом вирiшувати питання про стягнення заборгованостi у встановленому чинним законодавством порядку, а у разi неможливостi стягнення - порушувати у судi справу про банкрутство.Кред.договір складається на всю суму кредиту на строк користування позичкою в 2-х – 3-х примірниках і його підписують обидві сторони.

102.Суть та економічне значення лізингу

Лізинг - довгострокова оренда машин, обладнання, пром.товарів інвест.призначення, куплених орендодавцем для орендаря для їх вироб-го викор-ня, при збереженні права власності на них за орендодавцем на весь термін договору оренди. Лізинг дає змогу товаровиробникам отримувати необхідне вироб-че обладнання без значних витрат капіталу, а також уникати втрат, пов'язаних з прискореним спрацюванням обладнання. Об'єктом (предметом) лізингу є будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів: машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, будинки, споруди, системи телекомунікацій тощо, не заборонене законодавством до вільного обігу на ринку. Суб'єкти лізингу:1) постачальник або продавець предмету лізингу — підп-во, орг-ія та інші суб'єкти госп-ня, які здійснюють вир-во і реалізацію машин і обладнання; 2) лізингодавець — суб'єкт госп-ня, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу (банк або небанк.фін.установи (лізингові компанії); 3) лізингоодержувач (позичальник) — суб'єкт госп-ня, який одержує в користування об'єкти лізингу у встановлених лізинговим договором межах; лізингоодержувач вступає у відносини з лізингодавцем щодо оренди об'єктів лізингу.

Сутність лізингу полягає в наданні лізингодавцем у ви­ключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

103.Суть факторингових послуг: основні поняття, види та форми здійснення

Факторинг– одна з форм короткостр.кредитів у поточну діяльність. Факт. – це придбання банком права вимоги щодо виплат за фін зобов’язаннями, що виникли між контрагентами в процесі реалізації продукції(тов., робіт, послуг). Мета ф-го обслуговування є своєчасне інкасування боргів для скорочення втрат унаслідок затримки платежів, що пов’язує цю операцію з різновидом торгівельно-комісійних операцій банків. Згідно з міджнар досвідом визначення факторингу, ф-нг є операцією, яка має відповідати як мін 2-м вимогам із 4-х.: Наявність кред-ня у формі попередньої оплати боргових вимог; Ведення бух обліку реалізації продукції; Інкасування заборг-ті (управ-ня кредитом); Страхування постачальника від кред.ризику. Основний принцип ф-гу полягає в тому, що фактор купує у своїх клієнтів їх дебіторські вимоги до покупців, оплачує їм від 80 до 90% суми вимог, решту 10-20% клієнти одержують після сплати боргу покупцями. Види факт:

1.Зал-но від прийняття банком кред ризиків: з правом регресу; без права регресу(банк приймає на себе кред ризик); 2.Зал-но від місцезнаходження: внутр(фактор і клієнт знах в одній кр); міжнар. 3.Зал від поінформованості учасників: відкритий(прод-ць повідомляє покупця про пере відступлення чи відступлення вимоги до нього); закритий(не повідомляє). 4. За місцем знаходення фактора: імпортні% експортні.5. У залежності від факторингових документів: простий, вексельний. 6. Зал-но від фінансування: без фін-ня, з фін-ням. Форми здійснення: а) продаж покупцеві товарів і послуг з відстрочкою платежу з оформленням відповідної боргової вимоги; б) акцепт покупцем боргових вимог, тобто згода на їх оплату; в) звернення продавця до фактора з пропозицією укладення угоди факторингу; г) вивчення фактором кредитоспром.продавця чи покупця; д) укладення факт.угоди


1004 в 44


107.Фінансові компанії та кредитні спілки

Фін.компанії - небанківські інститути кред.системи, що спеціалізуються на кред-ня продаж споживчих товарів з відстрочкою платежу. Фін.компанії можуть бути створені як самостійні юр.особи на акціонерних чи пайових засадах або ж як окремі структурні підрозділи, філії, дочірні підп-ва банків і страхових компаній, що відображає прагнення останніх опанувати відповідні сектори ринку кред.послуг. Крім того, фін.компанії можуть створюватись промисловими фірмами вир-ками споживчих товарів. Ресурси фін.компаній формуються шляхом випуску власних боргових зобов’язань. Крім того, фін.компанії можуть користуватися короткостр. кредитами КБ.

Основною функцією фін.компаній є надання кредитів покупцям споживчих товарів шляхом придбання у торговельних фірм боргових зобов’язань, якими були оформлені відповідні продажі.

Кредитні спілки – неприбуткова орг-ія, заснована фіз.особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кред-ні та наданні фін.послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кред.спілки. Об'єднання громадян у кред.спілки може здійснюватись за професійною, релігійною, територіальною або іншою ознакою, тобто ініціаторами їх утворення можуть бути підприємства, профспілки, релігійні громади, місцеві органи самовря­дування.

Активні операції кред.спілок полягають у видаванні позик своїм членам на різноманітні споживчі потреби. Забезпеченням виданих кредитів можуть бути різні види майна та доходів.

Кред.спілки можуть забезпечити членам спілок дещо вищий рівень дохідності на внески своїх членів та дешевші, ніж у комерційних банках, кредити. Основна відмінність кред.спілок від інших кред.-фін.установ полягає в тім, що кред.спілки здійснюють операції практично тільки для своїх членів. Кред. спілка є відкритою орг-ією, в якій кожному гарантовано вільний вхід і вихід.

Суть неприбуткової діяльності кред.спілки полягає в тому, що кінцевою метою її діяльності є не отримання прибутку від наданих послуг, а самі послуги, що надаються членам КС.

110.Форми та види кредиту

Форма кредиту певний прояв кредиту. Існують такі форми кредиту: грошова і товарна. Види:

1.За суб’єктами кред.відносин: фірмовий кредит – кредит, що надається одним підп-вом іншому без безпосереднього звернення до фін.посередника; банківський – кредити, що надаються ЦБ, або КБ; кредити небанк.фін-кред.установ – особливі форми кредиту, викор.яких є прерогативою небанк. кредитних посередників; держ.кредит–кредити, що надають юр. та фіз.особи державі(в особі центральних і місцевих органів влади), супрабанківські – кредити, які надаються у рамках відповідних програм Світовим банком, МВФ, ЄБРР та ін. 2) За терміном: коротко-, середньо-, довгострокові. 3)За галузевою спрямованістю: кредити в промисловість, кредити в с/г, кредити в торгівлю, в буд-во і ін. 4)За цільовим призначенням: -кредит на формування вир-чих засобів, кредит у витрати вир-ва, кредити на створення запасів готової продукції, ті, що пов’язані з виникненням тимчасових розривів у платежі.

112.Функції кредиту. Суть кредитного мультиплікатора

Суть кредиту проявляється в його функціях: Перерозподілення полягає в тім, що за допомогою кредиту відбувається перерозподіл гр.капіталів на засадах повернення. У цій функції кредит виступає тільки як форма передачі капіталу з одних рук до інших. За допомогою кредиту відбувається зосереджен­ня позичкового капіталу у найпріоритетніших сферах екон.діяльності. Кредит дає змогу спрямувати позичковий капітал у ту сферу чи галузь економіки, яка здатна забезпечити ефективніше використання цього капіталу. Тільки кредит забезпечує можли­вість використання позичкового капіталу не там, де його створено, а там, де він має найбільше шансів збільшити свою вартість. Отже, кредит сприяє переливанню капіталів з одних галузей економіки в інші та вирівнюванню норми прибутку. Емісійна (антиципаційна), тобто випуск грошей для обслуговування платіжного обороту. Суть випливає із функції грошей як засобу платежу. Тому можна сказати, що кредит - це не що інше, як гроші у функції засобу платежу. На основі кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів. Образно можна сказати, що кредит -батько всіх грошей, емісія - їхня мати. Будь-яка емісія готівкових чи депозитних грошей - результат кред.операції. Видача позики збільшує гр.масу в обороті, а погашення позики її зменшує. Саме методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обороті. Контрольна функція випливає із самої природи кредиту. Вона полягає в тім, що в процесі кред-ня забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб'єктів кред.угоди. Оформляючи позику, банк приділяє значну увагу аналізу минулої діяльності потенційного позичальника, визначенню його кредитоспром. та прогнозуванню кредитного ризику. Далі банк контролює виконання вимог кред.договору, ці­льове та ефективне використання кредиту, своєчасне й повне його погашення.

Грошо́во-кред. мультипліка́тор - величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку: M = 1/r

113. Функції ЦБ.

Центральний банк є визначальною ланкою всієї банківської системи країни (банк банків), а за своєю головною функціональною роллю – це емісійний банк, тобто банк, якому належить монополія на випуск грошей.Банки як установи з відповідною назвою вперше з’явилися у ХІІ ст.

Перші банки обслуговували виробництво й обіг товарів у сформувалися як універсальні банки. Банкнотна емісія здійснювалася багатьма комерційними банками. Випускаючи банкноти, вони сприяли розширенню товарного і грошового обігу. Коли випуск став безконтрольним і нерегулярним, що призвело до того, що в США до 1863 року в обігу було більше семи тисяч видів банкнот, серед яких траплялися і фальшиві виникла потреба в своренні єдиного центру, яким став центральний банк.Функції центральних банків:-функція емісійного центру- функція валютного центру- функція банку бануів, яка реалізується в наданні їм позик і т.ін.- функція по обслуговуванню держбюджету, збереження золото-валютних резервів країни- функція кредитно-грошового регулювання економіки.ЦБ установлює для комерційних банків норму обов’язкових резервів, але розмір надлишкових резервів i характер їх використання комерційні банки визначають самостійно. ЦБ має, як правило, монопольне право здійснювати емісію грошей.Емісійний центр готівкового обігу. Емісійна функція центрального банку зазнала істот­них змін, зумовлених переходом від системи золото­монетного стандарту до системи обігу грошей, нерозмінних на золото, модифікацією грошового обігу — розширенням сфери використання депозитних грошей. ЦБ у процесі розроблення і реалізації монетарної політики регулює загальну суму грошової пропозиції, а що стосується банкнотної (готівкової) емісії, то він її обмежує відповідно до зміни реального обсягу попиту на готівку. ЦБ має монопольне право емісії банкнот і розмінної монети. Він організовує виготов­лення грошей, регулює їх обіг, вилучає з обігу фальшиві та зно­шені гроші, здійснює їх утилізацію.Банк банків. ЦБ як банк банків забезпечує касо­ве, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків. Участь ЦБ у розрахунковому обслуговуванні комерційних банків може мати різні форми, що залежить переду­сім від характерного для даної банківської системи поєднання цен­тралізованої платіжної системи і децентралізованої. Централізова­на система передбачає здійснення міжбанківських розрахунків через рахунки комерційних банків, відкриті в центральному банку. Участь центрального банку в кредитному обслуговуванні ко­мерційних банків має таке призначення: кредити ЦБ — це один із інстру­ментів впливу банку на грошовий обіг; ЦБ виконує роль кредитора останньої інстанції і надає комерційним банкам короткостроковий кредит для підтримки їх ліквідності; кредити ЦБ — це засіб урегулю­вання міжбанківських розрахунків і забезпечення таким чином безперебійного функціонування платіжної системи.Орган банківського регулювання та нагляду. Успішне ре­гулювання ЦБ грошового ринку потребує наяв­ності в країні стабільної банківської системи. У більшості ринкових еко­номік законодавчі й нормативні акти, що регламентують діяль­ність центрального банку, покладають на нього функцію регулю­вання банківської діяльності. Що стосується наглядової функції, то її, крім центрального банку, можуть виконувати спеціальні установи.Банкір і фінансовий агент уряду. ЦБ, висту­паючи у ролі банкіра уряду, тісно взаємодіють з фінансовими ор­ганами. Вони співпрацюють як при вирішенні загальних питань монетарної і фіскальної політики, так і під час повсякденного ви­конання фінансових операцій. Центральні банки відіграють помітну роль у касовому виконанні державного бюджету. Суть касового виконання бюджету полягає в організації надходження грошових коштів до бюджету | (податки, збори, виторг від реалізації державних цінних паперів) ;і видачі бюджетних коштів у процесі виконання бюджету. Виконуючи роль фінансового агента уряду вони беруть активну участь в організації випуску держав­них боргових зобов'язань, їх розміщенні і підтримці ринкового курсу, виплаті доходів та погашенні.Провідник монетарної політики. Це найважливіша функція, оскільки саме в цій функції найповніше реалізується при­значення центрального банку і в тій чи іншій формі проявляють­ся усі інші його функції. Разом з тим монетарна політика цент­рального банку слугує ключовим елементом всієї грошової системи.

114.Ф-вання банків.с-ми США

Склад з 2-х рівнів:на першому рівні грошово-кредитної системи США знаходиться Федеральна резервна система.на другому рівні — комерційні банки та небанківські кредитно-фінансові установи.Комерційні банки відкрають особливу роль у грошово-кредитній системі США і поділяються на універсальні комерційні банки та спеціалізовані комерційні банки.Універсальні банки — тип комерційних банків, які здійснюють усі види банківських операцій, включаючи кредитування приватних компаній, фізичних осіб, фермерів та держави, розміщують депозити, здійснюють розрахунково-касове обслуговування, міжнародні валютно-розрахункові операції, управління активами та інші послуги.Спеціалізовані банки — тип комерційних банків, які спеціалізуються на проведенні певних банківських операцій.Інвестиційні банки — спеціалізовані комерційні банки, які здійснюють фінансування інвестицій приватних підприємств та держави. Окрім надання кредитів інвестиційні банки здійснюють купівлю-продаж цінних паперів, організують злиття компаній. Експортно-імпортний банк США — державний спеціалізований банк, створений у 1934 р. Банк є важливою ланкою державного регулювання економіки, зовнішньої торгівлі та міжнародних кредитних відносин. Головним завданням банку є сприяння експорту американських товарів шляхом надання позик іноземним імпортерам та гарантій американським комерційним банкам за зовнішніми позиками..Крім комерційних і спеціалізованих банків інфраструктура грошово-кредитної системи Сполучених Штатів включає й інші, небанківські, кредитно-фінансові інститути. Роль небанківських інститутів зростає і становить конкуренцію комерційним банкам, особливо у сфері довготермінового кредиту.Федеральні кредитні установи — Спеціалізовані державні кредитні установи, які діють у сфері сільського господарства, житлового будівництва, вищої освіти. їхні головні завдання — підтримка стабільності головних ланок грошово-кредитної системи й доповнення приватного бізнесу.Державна система кредитування сільського господарства. Створено 1916 р. з ініціативи Конгресу США. Система кредитування складається з кооперативних банків, федерат ьних посередницьких кредитних банків і федеральних земельних банків, випускає цінні папери для акумуляції коштів під кредитування фермерських господарств.Державна система кредитування будівництва житла. Функціонує через три державні установи, які забезпечують коштами ринок заставних через продаж облігацій із використанням коштів на закупівлю заставних: Федеральну національну іпотечну асоціацію, Урядову національну асоціацію іпотечного кредиту, Федеральну компанію іпотечного кредиту житлового будівництва. Державна система кредитування здобуття вищої освіти. Включає студентську асоціацію ринкових позик, яка забезпечує коштами здобуття вищої освіти через студентські позики, надані приватними фінансовими інститутами під гарантовану програму студентських позик. Пенсійні фонди виконують посередницькі функції і гарантують учасникам ше один вид захисту — виплати доходу після виходу на пенсію. Розрізняються пенсійні фонди за формою організації та управління, за структурою активів. Пенсійна система забезпечується коштами за рахунок внесків і доходів від інвестування у цінні папери.Найважливішою системою пенсійного забезпечення є соціальне забезпечення держави — страховий фонд для практично всіх пенсіонерів.До інших небанківських фінансово-кредитних інститутів належать інвестиційні компанії, кредитні спілки, позиково-ощадні асоціації та фінансові компанії.З розвитком фінансового законодавства США поступово поступово усунуті законодавчі розходження між типами небанківських кредитно-фінансових інститутів.