1. Нейтральність грошей

Вид материалаДокументы

Содержание


26. Європейській ЦБ як елемент європейської банківської системи.
27.Європейська валютна система та іншірегіональні валютні системи.
28.Загальна характеристика банківських операцій.
29.Загальна характеристика діяльності НБУ.
30. Інструменти грошово-кредитної політики
31, 100. Інфляція: суть, типи і чинники розвитку.
32.Іпотечний кредит
33. 34Теорії банківського к-ту
38. Комерційні банки. Функції банків
43.Концентрація та централізація банківського капіталу в сучасних умовах
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

Держ. позики реалізуються розміщенням держ. ц.п.: облігацій, скарбницьких зобов'язань, ощадних сертифікатів. Функції: Фіскальна - здійснюється формування централізованих гр. фондів держави, тобто формування додаткових фін. ресурсів держави за рахунок мобілізації тимчасово вільних коштів. Регулююча - вступаючи в кред. відносини, держава впливає на стан кред. обігу, рівень ставок на ринку грошей і капіталів, на вир-во і зайнятість

25. ЄБРР


Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) — регіональний міждержавний банк з довготермінового кредитування країн Центральної та Східної Європи. Цю фінансову установу було створено 1991 р. Штаб-квартира розташована в Лондоні (Велика Британія).

Акціонерами ЄБРР виступають 60 країн та дві міжнародні організації. Члени ЄБРР відповідно до встановлених квот зобов'язані викупляти акції банку.Структуру ЄБРР становлять Рада керуючих., Рада директорів, президент, а також інші посадові особи та співробітники.ЄБРР є найбільшим інвестором у Східній Європі, але крім інвестування власних коштів, залучає значні обсяги прямих іноземних інвестицій. ЄБРР здійснює проектне фінансування банків, підприємств і компаній, працює з державними компаніями з метою підтримки процесів приватизації і структурної реорганізації. Статут ЄБРР передбачає його діяльність тільки в тих країнах, що дотримуються принципів демократії. Питання охорони довкілля є важливим елементом системи корпоративного управління й фігурує в усіх інвестиційних операціях ЄБРР.При здійсненні інвестиційних операцій головними завданнями ЄБРР є:сприяння розвитку ринкової економіки; зменшення ризиків для приватних інвесторів; застосування раціональних принципів ведення банківської діяльності; проведення структурних і галузевих реформ; розвиток конкуренції, приватизації і підприємництва; зміцнення фінансових організацій і правових систем; розвиток необхідної інфраструктури для підтримки приватного сектора; запровадження системи корпоративного управління.


26. Європейській ЦБ як елемент європейської банківської системи.

Європейська система ЦБ – дворівнева система ЦБ, яка має федеральний устрій та повну незалежність від будь-яких урядів, як нац., так і наднац. Створення системи було обумовлене впровадженням нової валюти – євро. До першого рівня системи належить ЄЦБ. Статутний капітал 5 млрд. являє внески країн-членів, частка кожної визначається відповідно до частки даної країни у ВВП. Органами упр-ня є Рада керуючих(12 керівників ЦБ країн-членів єврозони) та Викон. Комітет(президент банку, віце-, 4 члена, призначені на зустрічі керівників країн ЕС).Основна мета діяльності ЄЦБ: забезпечення стабільності євро як бази для стабільного розвитку держав-членів ЄС. Функції: розробка та реалізація ГКП ЄС; проведення валютних операцій; збереження та упр-ня валютними резервами країн-членів; сприяння фун-ню спільної платіжної системи.


27.Європейська валютна система та іншірегіональні валютні системи.

Світова валютна систем(СВС)включає міжнар. кред.-фін.інститути та комплекс міжнар.договірних та держ.-правових норм, що забезпечують фун-ня валютних інструментів. Елементи: певний набір міжнар.платіжних засобів, валютні курси та валютні паритети, умови конвертованості, форми міжнар.розрахунків, режим міжнар.ринків валюти та золота, міжнар. та нац.банківські установи тощо. Розвиток СВС регулюється відповідними міждержавними валютними угодами, втілення яких забезпечується створенням на колективних засадах міждержавних валютно-фін. та банк.установ і орг-ій. У своєму розвитку СВС пройшла три основні етап:І–золотого стандарту(поч. 19ст. – 20-30-гі рр. 20 ст.).;ІІ –золотовалютного (доларового) стандарту (40-50 рр.20ст. – сер.70-х рр.).ІІІ–паперово-валютного (девізного) стандарту(з 1976 року). Цілісна структура міжнар. валютних відносин представляє собою активну взаємодію регіональних валютних систем(РВС). РВС – правова форма орг-ії валютних відносин між групою країн. Найважливішими елементами: регіональна міжнар.розрахункова одиниця, спеціальний режим регулювання валютних курсів, спільні валютні фонди та регіональні кред.-розрах.установи. Прикладом РВС є Європейська валютна система(ЄВС), заснована у березні 1979 році, і одночасно виступає як елемент сучасної СВС.ЄВС - форма міждерж.регулювання валютних відносин країн західноєвропейського інтеграційного комплексу. Механізм ЄВС містив 3 елементи:європейська валютна одиниця -ЕКЮ, режим сумісного коливання валютних курсів-"суперзмія", Європейський фонд валютного співроб-ва. Маастрихтська угода1992 р. визначила 3 етапи становлення ЄВС: І-(1990-1993 рр.) -проведення всіх підготовчих заходів. Були ліквідовані всі обмеження на вільне пересування капіталів у межах ЄС. Особлива увага приділялася зближенню екон. та фін. показників у країнах ЄС; ІІ (1994 р. – 31 грудня 1998 р.) – організаційний етап- був створений Європейський Центральний Банк (ЄЦБ). Також була підготовлена необхідна правова та інституціональна база для введення євро. У травні 1998 р. були визначені країни – члени ЄС, які будуть брати участь у ІІІ етапі переходу до євро. Ними стали 11 з 15 держав ЄС. На цьому етапі від участі у зоні євро відмовилися Велика Британія, Данія та Швеція, а Греція за своїми фін. та екон.показниками не відповідала вимогам Маастрихтської угоди. 31 грудня 1998 р. відбулася презентація валютного курсу євро на світових валютних ринках; ІІІ – заключний – етап (1 січня 1999 р. – 1 липня 2002 р.) почався з моменту введення євро у безготівковий обіг. З 1 січня 1999 р. почали фіксуватися валютні курси євро до нац.валют країн ЄС, а також відносно інших валют світу. Почала здійснюватися єдина грош.-кред. та валютна політика ЄВС. З 1 січня 2001 р. в зону євро була допущена Греція. У готівковий обіг монети та банкноти євро увійшли з 1 січня 2002 р. і до липня 2002 р. ними користувалися на рівні з нац.валютами 12 країн учасниць зони євро, які поступово вилучалися з обігу. У різних країнах ЄС були передбачені різні терміни повного вилучення нац.валют з обігу, але всі вони призупинили свою дію до 1 липня 2002 р. З цього моменту, обміняти нац.валюти на євро можна тільки в ЦБ.


28.Загальна характеристика банківських операцій.

Залежно від особливостей формування та розміщення ресурсів КБ його послуги можуть бути реалізовані прове­денням 3 основних груп операцій: пасивних, активних та комі­сійно-посередницьких. За здійснення пасивних операцій банки залучають тимчасово вільні кошти для формування своїх ресурсів. Активні операції полягають у розміщенні банками сформованих ресурсів з метою отримання прибутку. Комісійно-посередницькі операції проводяться банком з доручення і на користь клієнта за певну плату.

Виходячи зі специфіки основних функцій банку, його операції можна поділити на базові й додаткові. Базові операції пов'язані з реалізацією банком своїх функцій посередництва в кредиті та посередництва в платежах, що знаходить відображення у про­веденні депозитних, кредитних та розрахунково-касових операцій. Окремі з них можуть здійснюватись іншими фін.установами (наприклад, приймання вкладів і видача кредитів -спеціалізованими кред.-фін. інститутами, деякі види розрахунків - поштовими відділеннями). Однак здебільшого такі операції проводять лише банки, і саме вони визначають місце і роль банків у кредитній системі, а тому називаються базовими. Усі інші операції, що здійснюються банком відповідно до потреб своїх клієнтів, можна вважати додатковими (хоч у деяких спеціалізованих банках вони можуть становити досить значну і навіть переважну частку операцій). Такими є, наприклад, валютні операції, операції з ц.п., трастові, факторингові, лі­зингові, консультаційні операції тощо.

Залежно від статусу клієнтів банківські операції поділяються на два види: операції для юр.осіб та операції для фіз.осіб.


29.Загальна характеристика діяльності НБУ.

Основи правового статусу НБУ як ЦБ країни визначено Конституцією України. Згідно з Основним Законом держави Нац.банку надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді, що свідчить про його особливу роль у системі органів державного управління

Згідно з законом Національний банк є особливим центральним органом державного управління, основним завданням (функцією) якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні. Виконуючи своє основне завдання, Нац. банк сприяє забезпеченню стабільності банк.системи, а також, у межах своїх повноважень, і цінової стабільності.Нац.банк є юр.особою, має відокремлене майно, що є об'єктом держ.власності та перебуває у його повному госп-кому віданні. Статутний капітал банку є державною власністю і слугує для забезпечення зобов'язань банку.Згідно з чинним законодавством передбачена така система (структура) Нац. банку: центральний апарат, територіальні упр-ня в областях і Кримській автономній республіці, розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, Фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця, Центральне сховище грошей, спеціалізовані підп-ва та установи, необхідні для забезпечення діяльності банку.Закон передбачає дворівневу систему упр-ня ЦБ - Рада НБУ і Правління НБУ, що загалом відповідає світовій банк.практиці.
Рада НБУ складається із 15 осіб, сім членів Ради призначаються Верховною Радою, а сім - Президентом України строком на 7 років. Голова НБУ входить до складу Ради за посадою. Компетенція Ради: 1. Розробляє основні засади ГКП та здійснює контроль за їх виконанням. 2. Розробляє рекомендації щодо методів та інструментів ГКРегулювання 3. Рада затверджує кошторис доходів і витрат НБУ 4. Має право відкладального вето, на рішення, що приймаються правлінням.Правління НБУ - це другий керівний орган банку. До його компетенції належить забезпечення реалізації монетарної політики через відповідні монетарні інструменти, організація діяльності банку та інші повноваження, які випливають із функцій банку, передбачених у Законі.НБУ підзвітний Президенту та Верховній Раді України, які наділені повноваженнями стосовно призначення на посаду і звільнення з посади Голови Банку та формування Ради банку. Голова НБУ інформує Президента та Верховну Раду про діяльність банку та стан грош.ринку в країні. Згідно з Законом Рада НБУ щорічно вносить Верховній Раді основні засади грошово-кредитної політики для інформування. Рахункова палата Верховної Ради здійснює перевірки НБУ в частині руху коштів Держ.бюджету та виконання кошторису.НБУ є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах кошторису, затвердженого Радою НБУ. У разі перевищення доходів над витратами різниця вноситься до державного бюджету, а перевищення витрат над доходами покривається за рахунок державного бюджету, наступного за звітним роком. Кошторис доходів і витрат повинен забезпечувати можливість виконання банком його функцій. Одержання прибутку не є метою діяльності банку.


30. Інструменти грошово-кредитної політики

Інструменти гр.-кр. п-ки: 1)інструменти опосередкованого впливу на гр. ринок та ек. процеси - операції на відкритому ринку, регулювання норми обов’язкового % процентна п-ка, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти, валютна інтервенція; 2)інструменти прямого (адм) впливу - установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій, уведення прямих обмежень на кредитування ЦБ комерційних банків, встановлення маржі (позічковий% - депозитний%). установлення обмежень чи заборони на пряме кредитування ЦБ потреб бюджету, прямий розподіл кредитних ресурсів, що надаються комерційним банкам у порядку рефінансування, між пріоритетними галузями, в-вами, регіонами


31, 100. Інфляція: суть, типи і чинники розвитку.

Iнфляцiя властива бiльшостi економiчно розвинутих краiн свiту i с основною проблемою в тих краiнах, що розвиваються. Дамо чiтке визначення цьому економiчному процесу. Пiд iнфляцiсю, як правило, розумiють будь-яке знецiнення грошовоi одиницi, тобто систематичне зростання цiн незалежно вiд того, якими причинами цей процес викликасться. Це, звичайно, не означас, що пiдвищуються обов’язково всi цiни. Навiть у перiоди досить швидкого зростання iнфляцii деякi цiни можуть залишатися вiдносно стабiльними, а iншi навiть знижуватися.Iнфляцiя виникас в разi, якщо суспiльство намагатиметься витрачати бiльше, нiж дозволяють виробничi потужностi економiки. Коли сукупнi витрати перевищують обсяг продукту при повнiй зайнятостi, вiдбувасться пiдвищення рiвня цiн. У цьому разi уряд зобов’язаний лiквiдувати надлишковi витрати. Вiн може цього досягнути головним чином через скорочення власних видаткiв, а також пiдвищенням податкiв з метою скорочення доходiв приватного сектору. Процес зменшення темпiв iнфляцii отримав назву дезiнфляцiя. Протилежним до iнфляцii поняттям є дефляцiя, яка мас мiсце тодi, коли загальний рiвень цiн падас. Дефляцiя траплялася вкрай рiдко в кiнцi ХХ ст. В економiчнiй науцi розрiзняють iнфляцiю попиту й iнфляцiю витрат. У першому випадку iнфляцiю викликас надлишок грошей, доходiв й попиту, в другому-зростання витрат на виробництво товарiв та послуг. До найбільш істотних причин інфляції належать:емісія грошей, що викликає диспропорцію між реальною потребою народного господарства в грошах і реальною грошовою масою; прискорення обороту грошей (впровадження системи безготівкових розрахунків);значне скорочення товарообігу (через скорочення виробництва);кредитна експансія;значне збільшення попиту, яке може бути викликане різким збільшенням з/п;кризові явища у виробництві базових матеріальних ресурсів.Перелічені причини інфляції часто переплітаються. Інші чинники можна класифікувати на внутрішні і зовнішні.Найбільш поширений спосіб визначення рівня інфляції – за споживчим кошиком:

І инф= Р1 : Р0 х 100,

Де І инф – індекс інфляції;

Р1 – вартість споживчого кошика в поточному році;

Р0 – вартість споживчого кошика у попередньому році.

Одним iз джерел iнфляцii є рiзкi порушення (“шоки”) пропозицii. Iнфляцiя мас рiзнi ступенi тяжкостi. Згiдно з цим економiчна наука видiляс такi три ii види: помiрна iнфляцiя, галопуюча iнфляцiя i гiперiнфляцiя.Повзуча iнфляцiя. Повзуча iнфляцiя характеризусться повiльним зростанням цiн. При цьому щорiчний темп iнфляцii вимiрюсться як правило однозначним числом. Повзуча iнфляцiя с типовою сьогоднi для бiльшостi економiчно розвинутих краiн. Повзуча динаміка не призводить до значного зростання цін, навіть стимулює виробництво.Галопуюча iнфляцiя. Iнфляцiя, що вимiрюсться двозначними чи тризначними числами-20, 100 чи 200% за рiк.Гiперiнфляцiя. Цей рiзновид iнфляцii мас мiсце, коли цiни зростають на тисячу, мiльйон чи мiльярд процентiв за рiк. Знецiнення грошей руйнус заощадження населення, пiдриваючи економiчну свободу суспiльства. Для обчислення через яку кількість років відбудеться подвоєння цін, користуються правилом 70. Наприклад, якщо темп щорічного збільшення рівня цін становить 10%, то подвоєння цін відбудеться через 70 : 10 = 7 років.Процес розвитку інфляції, обумовлений емісією грошей, проходить два пов'язаних між собою етапи:темп емісії випереджає темп знецінювання грошей;темп знецінювання грошей перевищує темп їх емісії..Соцiально-економiчнi наслiдки iнфляцiiГоловними соцiально-економiчними наслiдками iнфляцii є: перерозподiл доходiв, прихована державна конфiскацiя грошей у населення через податки, прискорена матерiалiзацiя грошей, падiння реальноi процентноi ставки на капiтал. Боржник при цьому тiльки виграс, оскiльки реальний процент за використання капiталу зменшився наполовину. В цiлому непередбачена iнфляцiя перерозподiляс багатство вiд кредиторiв до боржникiв, а непередбачене зниження темпiв iнфляцii дас протилежний ефект. Iнфляцiя c головним чинником, що впливас на вiдсотковi ставки, оскiльки пiд ii дiсю змiнюсться купiвельна спроможнiсть грошових одиниць i зменшусться реальна прибутковiсть iнвестицiй. Окрiм перерозподiлу доходiв iнфляцiя впливас на економiку через загальний обсяг виробництва. Такий вплив спралясться на рiвень обсягу виробництва в цiлому. Тут слiд зауважити, що безпосереднього зв’язку мiж цiнами i обсягом виробництва немас. Збiльшення сукупного попиту збiльшус i цiни, i обсяг виробництва. Проте потрясiння в пропозицii, перемiщуючи вгору криву сукупноi пропозицii, пiдвищать цiни i зменшать обсяг виробництва. Iнфляцiя також породжус багато iнших спотворень в економiцi. Наприклад: зменшення реальної з/п, страждають фермери, супутником такої зміни цін стає спекуляція, зменшуються капіталовкладення в економіку, витиснення нац.грош.одиниці іноземною валютою, вплив на стан безробіття


32.Іпотечний кредит

Іпотечний кредит - це особливий вид кредитних відносин з приводу надання кредитів під заставу виключно нерухомого майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути спеціальні іпотечні банки або спеціалізовані іпотечні контори, а також комерційні банки.
Позичальниками іпотечних кредитів можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки або мають поручителів, що згідні надавати під заставу їх власні об'єкти іпотеки на правах позичальника.Об'єктами іпотеки при наданні кредитів можуть бути: житлові будинки, квартири, виробничі будівлі та споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не фігурують як об'єкти застави в інших чинних кредитних договорах.При іпотечному кредитуванні на об'єкт застави складається закладна, яка в подальшому може виступати об'єктом купівлі-продажу. Іпотечні кредити мають довготерміновий характер.Заставодавець-особа яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення власного зобов’язання або зобов’язання іншої особи перед іпотекодержателем.Заставодеоржатель-юр особа що видає ти під заставу нерухомого майна. Існують такі моделі іпотечного к-ту:депозитна-діє в рамках певного ринку застави;інвестиційна або американська-основний потік к-тних ресурсів надходить зі спец ограніз для цієї мети вторинного ринку;цільова або німецька-передбачає потужність банківської с-ми спрямив на інвестування реальної ек.Переваги: порівняно низький ризик при видачі кредитів оскільки забезпеченням є нерухомість;іпотечні кредити забезпечують банку цілком стабільну клієнтуру; іпотечні ц п можуть активно обертатися на вторинному ринку,що дозвол банку диверсифікувати свій ризик, продавши заставу після видачі к-ту. Недоліки: довгострокове відволікання коштів;значний термін кредиту може бути загрозою для майбутніх прибутків банку


33. 34Теорії банківського к-ту

Існує 2 Т. банківського кредиту: натуралістична і капіталотворча-першою була реалізована на практиці, але була дискритована і її замінила натуралістична. Натуралістична - А. Сміт, Д. Рікардо, Міль, Тюрбо. Тези: к-т-це форма руху позичкового капіталу у формі матер благ, тобто гроші є інструментом перенес створ благ з оних рук до інших; банки є фін посередниками-для надання коштів вони мають звідкись ці кошти залучити; пасивні операції банків є первинними, а активні-вторинними.Переваги:вважали,що к-т може існувати без в-цтва і торгівлі;вважали одним з чиників ставки позичкового % норму прибутку позичальників( рентабельність). Натуралістична теорія мала позитивний вплив на подальші дослідження у сфері банківського кредиту оскільки її представники:обстоювали звязак к-ту з виробничою сферою,доводили що к-т реалізує себе у ролі капіталу якщо опосередковує процес в-цтва;обґрунтували залежність норми позичкового % від норми прибутку зазначаючи що позичковий % є лише частиною прибутку.

Капіталотворча-Дж.Ло, Шумпетер,Фрідмен,Кейнс. Тези: к-т як ігроші є капіталом, багатством, а тому збільшення к-ту(грошей)призводить до збільшення багатства; банки не лише посередники в к-ті, а і творці капіталу; активні операції є первинними, пасивні-вторинними. Ло запропонував побудову к-то-фін с-ми, в основу якої було покладено такі принципи: ек процвітання;мають існув держ банки, що вступають провідними ек політ держ; банки мають дотрм політики к-тної с-ми.Маклеод обґрунтував основні положення теорії банківської с-ми.Шумпетер намагався пристосувати її постулати до потреб державно-монополістичного регулювання економіки.Ідеї капіталістичної теорії к-ту особливо в розрізі держ регулювання були підтримані Кейнсом,який стверджував, що кризи і безробіття можуть бути ліквідованій втручанням емісійного банку та уряду в ек процеси. На сьогоднішній день можна констатувати синтиз 2-х теорій банківського к-ту,а саме:к-т- це форма руху позичкового капіталу;банки є одночасно як фін посеред так і творцями капіталу.


37. Класична кількісна теорія грошей

Класична кількісна теорія грошей з‘явилась в 16-17 ст. істала осн. для розвитку монетаристської теорії. Оскільки її засновники пояснювали вплив грошей на ек. процеси лише через кількісні чинники (маса грошей в обороті), то теорія отримала назву кільк. В осн. теорії лежить положення про те, що чим більше грошей в обороті, тим вище ціни і тим нижче їх вартість, і навпаки. Ця теорія виникла за умов, коли за 100 років ціни в Європі зросли майже в 5 разів, що на той час свідчило про високий темп інфляції. З’ясовуючи причини цього явища, економісти прийшли до висновку, що головну роль відіграв приплив золота та срібла з Америки після відкриття цього континенту в 16 ст. Класична кількісна теорія ґрунтується на таких постулатах: --причинності (маса грошей в обігу спричиняє ріст цін); --пропорційності (ціни ростуть пропорційно росту грошової маси); --однорідності (маса грошей і ціни змінюються не відразу, а через певний період часу).Недоліком класичної кількісної теорії є те, що її представники(Локк, Юнг, Рікардо) тільки стверджували залежність ціни від маси грошей, але вони не розглядали внутрішній механізм цього процесу; ігнорували функції грошей, крім функцій як засобу обігу і як засобу платежу.


38. Комерційні банки. Функції банків

Комерційні банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств – фінансових посереднників. Вони залучають капітали, заощадження населення та інші вільні грошові кошти, які вивільняються у процесі господарської діяльності та надають їх у тимчасове користування іншим економічним агентам, які потребують додатковий капітал. Фінансові посередники виконують, таким чином, важливу народногосподарську функцію, забезпечуючи суспільство механізмом міжгалузевого та міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу.Фінансове посереднитцтво відрізняється від брокерсько-ділерських функцій. Специфічна риса брокерів та ділерів полягає в тому, що вони не створюють власних вимог та зобов`язань, діючи за дорученням клієнтів. Фінансові ж посередники в процесі діяльності створюють нові вимоги та зобов’язання, які стають товаром на грошовому ринку. Так, приймаючи вклади клієнтів, комерційний банк створює нове зобов’язання – депозит, а надаючи позику – нову вимогу до позичальника.Цей процес створення нових зобов’язань і їх обміну на зобов’язання інших контрагентів складає основу, суть фінансового посередництва. Така трансформація виключно важлива в ринковій економіці. Вона дозволяє подолати труднощі прямого контакту зберігачів та позичальників, які виникають через невідповідність сум, що пропонуються та вимагаються, їх строків, доходності і т.д. Акумулюючи грошові капітали з різних джерел, фінансові посередники створюють загальний знеособлений “пул” грошових коштів і можуть задовольнити вимоги по кредитах на найрізноманітніших умовах.Комерційні банки є багатофункціональними установами, які оперують в різних секторах ринку позичкового капіталу. Крупні комерційні банки представляють кліентам повний комплекс фінансового обслуговування, включаючи кредити, прийом депозитів, розрахунки та інше. Цим вони відрізняються від спеціалізованих фінансових установ, які володіють обмеженними функціями. Комерційні банки традиційно відіграють роль стрижневої , базової ланки кредитної системи.Значення комерційних банків в сучасних кредитних системах дуже велике. Сьогодні вони здатні запропонувати клієнту до 500 видів різноманітних банківських продуктів та послуг. Широка диверсифікація операцій банку дозволяє зберігати клієнтів та залишатись рентабельними навіть за неблагосприятливої кон`юнктури. Але далеко не всі банківські операції повсякденно присутні та використовуються в практиці конкретної банківської установи. Проте існує певний базовий “набір”, без якого банк не може нормально існувати та функціонувати. До таких конституючих операцій банка відносяться:прийом депозитів;здійснення грошових платежів;видача грошових кредитів.

Саме на виконанні цих функцій і створюється той фундамент, на якому розвивається робота банку.


43.Концентрація та централізація банківського капіталу в сучасних умовах.

Однією з глибоких змін в банк.сфері останнім часом став подальший розвиток процесів концентрації та централізації банк.капіталу, який спостерігається в усьому світі. В основі цього процесу – концентрація та централізація промислового капіталу. Чим масштабнішими стають про-ві підп.-ва, тим більші обсяги їх тимчасово вільних коштів, що є одним із джерел вкладів до банків. Водночас чим крупніший клієнт, тим більшими кред.ресурсами має володіти банк. Концентрація та централізація банк.капіталу відбувалася із початку виникнення банків та особливо посилилася з появою акціонерних банків (оскільки капітали акц.банків у подальшому можуть бути збільшені через додатковий випуск акцій). Процеси концентрація та централізації капіталів ведуть до появи транснаціональних банків (ТНБ) – міжнар.банк.монополій. Для їх діяльності характерною є висока питома вага міжнар.операцій, глобалізація у географічному плані, універсальність послуг. Ha поч. 21ст. частка іноз.операцій у провідних банках світу складає більше 30% від загального обсягу їхньої діяльності та сукупного прибутку. Географічна експансія і консолідація банків вийшла далеко за межі окремих країн. Провідні банки світу перетворюються на потужні універсальні фін.конгломерати, які ведуть боротьбу за клієнтів по всьому світу. Останніми роками в Україні теж розширюється присутність банків з іноз.капіталом на вітчизняному фін.ринку. Відсутність в Україні власних потужних ТНК і ТНБ значно послаблює її позиції на міжнар. фін.арені та обмежує конкурентоспром. всієї економіки. Однак відсутність в Україні власних ТНБ може поставити її у залежність від іноз.фін. установ, які визначатимуть напрямки та динаміку розвитку фін.процесів в Україні. У зв'язку з цим основними складовими процесу підвищення конкурентоспром. Банк. діяльності вітчизняних банків мають стати: - концентрація та централізація банк.капіталу, підвищення рівня їх капіталізації; -технічне оновлення та перебудова орг-ної структури упр-ня зорієнтованої на міжнар.бізнес; -підвищення частки міжнар.операцій в сукупній діяльності, вихід на міжнар.фін.ринки тощо.