1. Предмет економічної теорії

Вид материалаДокументы

Содержание


65.Циклічність-форма економічного розвитку.Типологія економічних циклів.
66.Промисловий цикл та його фази.
67.Теорія циклів:монетарна,кейнсіанська. марксистська
Подобный материал:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35

65.Циклічність-форма економічного розвитку.Типологія економічних циклів.



Класифікація економічних циклів за тривалістю:

Короткі цикли називають циклами Джозефа Кітчина. Він пов'язував малі цикли з коливаннями запасів золота і визначав їхню повторюваність із періодичністю 3 роки і 4 місяці. Основоположник економетрики Уеслі Мітчелл пояснював причину малих циклів змінами у сфері грошово­го обігу й визначав їхню тривалість для США 40 місяців, тобто теж 3 роки і 4 місяці.

Малі (короткі) цикли пов'язані з порушенням та вста­новленням рівноваги на споживчому ринку. Причиною їх є зміни у сфері кредиту, тому вони й проявляються як кри­зи кредитної сфери.

Середні цикли, їх ще називають циклами Клемента Жугляра (за ім'ям французького вченого-економіста, який досліджував середні цикли у другій половині XIX ст.). Він пов'язував причину середніх циклів теж зі сферою креди­ту і виявив, що вони повторюються з періодичністю 8—10 ро­ків, що збігається з періодичністю середніх циклів, причи­ну яких вчені пов'язували з періодичністю оновлення основ­ного капіталу.

До середніх хвиль відносять так звані будівельні цикли Саймона Кузнеця (американський вчений, лауреат Нобе­лівської премії), який пов'язував циклічні коливання з пе­ріодичним оновленням житла та деяких типів виробни­чих споруд і визначав їхню тривалість (періодичність) у 15—20 років.

Довгі хвилі (великі цикли) пов'язані зі зміною базових технологій, джерел енергії та об'єктів інфраструктури.


66.Промисловий цикл та його фази.


Промисловий (Середній, економічний) цикл є найгострішою фор­мою прояву властивих ринковій (капіталістичній) економіці суперечностей і водночас досить жорстким, але дієвим спо­собом вирішення їх.

Матеріальна основа- періодичне оновлення основного капіталу.

Періодичність циклів визначається періо­дом оновлення основного капіталу. Чим швидше воно відбувається, тим частіше відбуваються кризи. У період, описаний К. Марксом, оновлення основного капіталу здій­снювалося з періодичністю 10—11 років.

Класична схема ділового циклу об'єднує чотири фази:

економічної кризи:

- перевиробництво товарів стосовно платоспроможно­го попиту на них;значне скорочення обсягів виробництва;падіння цін;дефіцит вільних грошових коштів, необхідних для платежів;біржовий крах і банкрутство підприємців;зростання безробіття;зниження рівня заробітної плати;спад рівня прибутку;масове знищення товарів, устаткування тощо;дезорганізація кредитної системи.
Депресія: застій виробництва; низький рівень цін; незначний обсяг торгівлі; невисока ставка позичкового відсотка; ліквідація товарного надлишку.

Пожвавлення:розширення обсягів виробництва до маштабів докризового рівня; зростання цін; підвищення прибутку; зростання зайнятості; пожвавлення торгівлі; посилення оптимістичних очікувань (сподівань).
Піднесення: перевищення максимального обсягу виробництва докризового рівня; швидке зростання зайнятості; підвищення заробітної плати й інших видів доходів; кредитна експансія; штучне стимулювання сукупного попиту, зумовлене очікуваннями торговців на зростання цін та їхнім бажан­ням купити більше товарів за нижчими цінами; розширення пропозиції, яка з часом перевищує по­пит і готує нову кризу.

67.Теорія циклів:монетарна,кейнсіанська. марксистська


Проблема виявлення періодичності коливань в економіці та причин, що їх зумовлюють, не залишали байдужим жод­ного з провідних економістів XIX—XX ст. Розглянемо де­які з теорій циклів.

Монетарна теорія (Н. Хоутрі та ін.) пояснює цикли розширенням (експансією) і згортанням банківського кре­диту. Збільшення пропозиції грошей і прискорення швид­кості їхнього обороту стимулює сукупний попит, а він, у свою чергу, зумовлює розвиток обсягів національного виробницт­ва, обсягів реалізації та зростання цін, і навпаки, згортання кредиту (пропозиції грошей) спричиняє протилежну тен­денцію — зменшення обсягів виробництва тощо.

Інноваційна теорія (Й. Шумпетер, Е. Хансен та ін.) пояснює цикли використанням у виробництві важливих нововведень, таких як залізниці, авіаційні лінії, сучасні си­стеми супутникового зв'язку тощо.Вона акцентує увагу на величезному значенні техноло­гічних змін, нововведень та відкриттів.

Теорія недоспоживання вбачає причину криз у над­мірному заощаджуванні доходів. Якщо заощадження не перетворяться на інвестиції, то збільшення їх спричиняти­ме скорочення споживання. Частина споживчих товарів не буде реалізована, зменшення доходів тих, хто виробляє предмети споживання, призведе до скорочення попиту на засо­би виробництва для виготовлення предметів споживання і, відповідно, доходів тих, хто ці засоби виробництва вироб­ляє. Останні зменшать попит на засоби виробництва, що використовуються для виготовлення засобів виробництва задля створення предметів споживання. Прихильники цієї теорії вважають, що спокій на ринку споживчих товарів є запорукою безкризового розвитку.

Теорії перенагромадження (Ф. Хайєк, Л. Мізес та ін.) вважають причиною криз надмірне, а не недостатнє інвес­тування.

Психологічні теорії (А. Пігу, Дж. М. Кейнс та ін.) ви­ходять з того, що песимістичні й оптимістичні очікування впливають на ділову активність не меншою мірою, ніж відсоткова ставка і грошовий потік. Ці теорії не мають са­мостійного значення, оскільки психологічні чинники впли­вають на цикл опосередковано через економічну поведін­ку. Схильність до заощаджень, споживання та інвестуван­ня справді має дуже важливе значення для стану економіч­ної системи. Люди оптимістично налаштовані в період роз­ширення кредиту і песимістично — у періоди його згор­тання.

Таке розмаїття теорій (а їх понад 200) пояснюється тим, що економічні коливання суттєво відрізняються в різних країнах, у різні історичні періоди та в межах одного істо­ричного періоду за тривалістю, періодичністю і причинами, що їх породжують.

Марксиська теорія: цикли повязував з оновленням основних фондів