1. Предмет економічної теорії

Вид материала

Документы

Содержание 46. Позиковий відсоток як форма доходу на грошовий капітал, наданий у позику 48. Система національних рахунків: зміст, показники та методи їх кількісного вимірювання 49.Поняття та фактори економічного зростання 50.Типи та моделі економічного зростання

Подобный материал:

• Основи економічної теорії питання до іспиту 2 курс, 47.42kb.
• Предмет І методи економічної теорії, 205.08kb.
• Що представляє собою курс "Основи економічної теорії" Що представляє собою курс "Основи, 394.07kb.
• Економічна теорія, 1317.91kb.
• Основи економічної теорії як навчальна дисципліна, 9.53kb.
• Змістовий модуль І. Вступ до економічної теорії, 568.66kb.
• Перелік завдань з «економічної теорії» для студентів заочної форми навчання, 124.09kb.
• Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава, 1150.99kb.
• Зародження І основні етапи розвитку економічної теорії. Сучасні економічні теорії”, 71.4kb.
• Тема макроекономіка як наука, 540.79kb.

46. Позиковий відсоток як форма доходу на грошовий капітал, наданий у позику

Позиковий відсоток-це відсоток, який позичальник сплачує кредитору.

Види відсотків: депозитний(плата банку за зберігання грошових коштів на рахунку),позиковий, обліковий (ставка,за якою центр банк надає позики комерційним),дисконтний (який одержує банк при купівлі векселів)

Позиковий відсоток забеспечує один з принципів кредитування: платності.

48. Система національних рахунків: зміст, показники та методи їх кількісного вимірювання

Проаналізувати результати суспільного відтворення дає змогу система національних рахунків (СНР), створена за такими методологічними принципами.

1. Концепція господарського кругообороту, за якою в економічній системі відбувається постійний рух потоків ре­сурсів і товарів, що обслуговуються потоками витрат і доходів.

2.Розширене трактування продуктивності праці, коли продуктивною вважається будь-яка діяльність, визна­на суспільством як необхідна, що приносить дохід.

3.Використання поняття "додана вартість".

Для реального обчислення загального обсягу виробниц­тва необхідно, щоб усі товари та послуги, вироблені протя­гом певного року, були враховані тільки один раз, оскільки значна кількість їх проходять декілька виробничих стадій. З метою уникнення багаторазового врахування одного й того самого продукту при обчисленні ВВП враховується тільки кінцевий продукт. Кінцевий продукт — це товари та по­слуги, куплені для споживання, а не з метою подальшої обробки, переробки чи продажу.

Зміст окремих показників у системі національних рахунків

На основі валового внутрішнього продукту можна роз­рахувати й інші показники системи національних рахунків. Показник чистого внутрішнього продукту (ЧВП) роз­раховується шляхом віднімання від вартості ВВП аморти­заційних відрахувань. ЧВП є досконалішим індикатором обсягу виробництва конкретного року.

Особливе місце в системі економічних показників зай­має національний дохід (НД). Це фактично зароблений дохід

усіх економічних суб'єктів країни. НД можна розрахува­ти двома способами:

• як різницю між ЧВП і непрямими податками;
  
• як суму доходів домашніх господарств, підприємств
  (окрім амортизаційних відрахувань) і держави (окрім не­
  прямих податків).
  

Отже, НД характеризує результат діяльності всіх еконо­мічних суб'єктів суспільства. Цей показник не враховує за­трати минулої праці й частину вартості, створену за раху­нок непрямих податків.

У національних рахунках використовується показник осо­бистого доходу (ОД), що визначається шляхом відрахуван­ня з суми національного доходу внесків на соціальне страху­вання, податків на прибуток підприємств та їхніх нерозподі­лених прибутків, а також додаванням трансфертних платежів (допомоги з безробіття, пенсій, інших соціальних виплат).

Після сплати відповідних податків із суми особистого доходу залишається дохід, що йде на придбання спожив­чих товарів та утворення заощаджень, який прийнято на­зивати доходом кінцевого використання.

49.Поняття та фактори економічного зростання

Економічним зростанням розуміють розвиток на­ціональної економіки протягом певного періоду, котрий вимірюється абсолютним приростом чи темпами приросту валового внутрішнього продукту, валового національного продукту й національного доходу в цілому або темпами при­росту цих показників у розрахунку на душу населення.

Показники абсолютного приросту використовуються в більшості випадків для оцінювання темпів зростання еко­номічного потенціалу країни; приріст на душу населення -для аналізу динаміки добробуту населення країни та по­рівняння рівнів життя в різних країнах.

Факторами економічного зростання називають яви­ща та процеси, які впливають на обсяги реального вироб­ництва і якість продукції.

За способом впливу:прямі та непрямі.

Прямі фактори безпосередньо впливають на економіч­не зростання:

- удосконалення технології та організації виробництва;

• збільшення кількості та поліпшення якості природ­
  них ресурсів, зростання чисельності й професіоналізму тру­дових ресурсів;
  
• збільшення обсягу і поліпшення якісного складу основного капіталу;
  
• розвиток підприємництва.
  

Непрямі фактори — впливають на можливість реалі­зації потенціалу прямих факторів:

• рівень цін на виробничі ресурси;
  
• рівень податків;
  
• норма позичкового процента;
  
• ступінь монополізації ринку.
  

50.Типи та моделі економічного зростання

Екстенсивний тип економічного зростання досягаєть­ся завдяки кількісному приросту факторів виробництва за їхнього незмінного технічного рівня. У таких умовах обсяг національного продукту зростає за рахунок кількісного збільшення обсягів праці (чисельності праців­ників, збільшення тривалості робочого часу), залучення у виробництво нових джерел сировини, палива, енергії, вико­ристання додаткових земельних площ (при незмінній віддачі природних ресурсів), а також на основі незмінної ефектив­ності використання засобів праці (капіталовіддача може бути навіть спадною).

Інтенсивний тип економічного зростання характери­зується зростанням обсягу ВВП за рахунок удосконалення факторів виробництва та ефективного використання їх. За­значений тип економічного зростання здійснюється на базі технічного й технологічного вдосконалення виробництва, якісних змін у кваліфікації робочої сили, економії природ­них ресурсів.

Виділяють також третій тип економічного зростання -реальний, або змішаний. Йому притаманне збільшення обсягу ВВП як завдяки залученню більшої кількості фак­торів виробництва, так і за рахунок удосконалення техніки, технології, організації виробництва.

Однак економічна практика не знає екстенсивного чи інтенсивного типів економічного зростання в чистому ви­гляді. Як правило, вони співіснують, утворюючи змішаний, або реальний, тип економічного зростання. Зазвичай це або переважно екстенсивний, або переважно інтенсивний тип економічного зростання. Належність до того чи іншого типу зростання визначається за питомою часткою приросту ВВП, отриманого за рахунок кількісної чи якісної зміни вироб­ничих факторів.

Вважається, якщо частка реального ВВП, отриманого за рахунок інтенсивних факторів, перевищує 50 %, то тип зро­стання характеризується як переважно інтенсивний, а якщо вона нижча від цього рівня, — то як переважно екстенсивний.

Для характеристики економічного зростання, окрім на­ведених показників, використовують показники темпів при­росту ВВП та НД, а також їхні обсяги в розрахунку на душу населення. Це дає змогу глибше проаналізувати рівень еко­номічного розвитку країни і порівнювати його з економіч­ними показниками інших країн. Окремими показниками, що характеризують економічне зростання, є коефіцієнти зростання продуктивності праці, капіталовіддачі тощо. За допомогою цих параметрів виявляються кількісні і якісні зміни в економіці.