Абсолютні переваги
| Вид материала | Документы |
- Тема: Міжнародна торгівля. Мета, 44.08kb.
- Реферат на тему: Переваги та вади інформаційного суспільства, 108.63kb.
- Тема: Інформація в системі маркетингу, 76.63kb.
- В роботі розглянуто метод функціонально вартісного аналізу, проаналізовано його переваги, 90.3kb.
- Відносні величини, графічні зображення, використання їх в охороні здоров’Я, 103.07kb.
- Ка характеризується наявність у суб’єкт господарювання фінансових ресурсів, достатніх, 49.82kb.
- Переваги поданні звітності мережею Інтернет з достойністю оцінили платники пдв дарницького, 388.58kb.
- Ініціатор та суб’єкти проекту, 46.41kb.
- Урок з курсу "Ділова активність, 203.98kb.
- 1 Система показників розвитку міжнародної торгівлі, 304.45kb.
АБСОЛЮТНІ ПЕРЕВАГИ — переваги, які має країна, здатна, використовуючи певний обсяг ресурсів, виготовляти більше, ніж інші країни з такою ж кількістю ресурсів.
АВТОМАТИЧНА (НЕДИСКРЕЦІЙНА) ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА — політика, яка базується на дії вбудованих стабілізаторів, які забезпечують природне пристосування економіки до фаз ділової кон'юнктури.
АВТОНОМНЕ СПОЖИВАННЯ — частина загальних витрат на споживання, яка не змінюється зі змінами національного доходу чи доходу кінцевого використання. Автономне споживання — це певний мінімальний рівень споживчих витрат, які необхідні для підтримки базового рівня життя і здійснюються навіть за нульового доходу.
АВТОМАТИЧНІ (ВБУДОВАНІ) СТАБІЛІЗАТОРИ — інструменти фіскальної політики, які автоматично послаблюють вплив коливань економічної активності та зменшують реакцію ВНП на зміни сукупного попиту. До автоматичних стабілізаторів належать: а) автоматична зміна податкових надходжень при прогресивній системі оподаткування; б) допомога на випадок безробіття, соціальна допомога та інші соціальні трансферти.
АВТОНОМНІ ІНВЕСТИЦІЇ — частина реальних інвестицій, яка не залежить від рівня та змін національного доходу і здійснюється при незмінному сукупному попиті на блага.
АДАПТИВНІ ОЧІКУВАННЯ — оцінка майбутніх значень економічних показників на основі їхніх фактичних значень у недалекому минулому та врахування помилок прогнозування у попередніх періодах.
АКСЕЛЕРАТОР — коефіцієнт, який показує, скільки одиниць додаткового основного капіталу необхідно для виробництва додаткової одиниці продукції.
АНАЛІЗ "ВИТРАТИ — ВИГОДИ" — спосіб розрахунку і оцінки суспільних витрат та загальних соціальних вигод, пов'язаних з будь-яким економічним проектом. Аналіз "витрати — вигоди", як правило, використовується державними органами при оцінці інвестицій, здійснюваних у великомасштабні державні проекти з метою визначення приросту добробуту та чистої соціальної вигоди, які отримає країна від реалізації цих проектів.
АНТИІНФЛЯЦІЙНА ПОЛІТИКА — сукупність заходів держави, спрямованих на встановлення відповідності між темпами зростання грошової маси і темпами зростання благ. Антиінфляційна політика може застосовуватися тільки до відкритої інфляції. Приховану інфляцію необхідно спочатку перетворити на відкриту і лише потім розробляти заходи боротьби з нею.
АЦИКЛІЧНІ ПОКАЗНИКИ — економічні величини, динаміка яких не пов'язана безпосередньо з циклами ділової активності.
БАНКІВСЬКА СИСТЕМА — сукупність комерційних і спеціалізованих банків (інвестиційних, ощадних та ін.) та банківських інститутів у їх взаємозв'язку, які діють в межах єдиного фінансово-кредитного механізму в країні в певний історичний період. У дворівневій банківській системі на першому рівні знаходиться центральний банк, а на другому — мережа комерційних банків та інших розрахунково-кредитних установ.
БЕЗРОБІТТЯ — стан ринку праці, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.
БЕЗРОБІТТЯ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ — вид безробіття, пов'язаний з функціонуванням самих інститутів ринку праці та факторами, які впливають на попит та пропозицію на ньому (неповна інформація про вакансії, завищений рівень допомоги у зв'язку з безробіттям, занижені податки на доходи та інше).
БЕЗРОБІТТЯ СТРУКТУРНЕ — вивільнення робочої сили під впливом структурних зрушень в економіці, які змінюють попит на окремі професії і фахи та пропозицію робочої сили щодо них.
БЕЗРОБІТТЯ ФРИКЦІЙНЕ — тимчасове безробіття, яке пов'язане з добровільним чи вимушеним пошуком або очікуванням роботи.
БЕЗРОБІТТЯ ЦИКЛІЧНЕ — вивільнення робочої сили, викликане загальним спадом виробництва, тобто тією фазою економічного циклу, яка пов'язана з кризовими явищами в економіці, скороченням сукупного попиту, відповідним скороченням зайнятості та зростанням безробіття.
БРЕТТОН-ВУДСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА — форма організації грошових відносин, розрахунків, встановлена Бреттон-Вудською конференцією у 1944 р., згідно з якою роль світових грошей поряд з золотом відіграє долар США.
БЮДЖЕТ — грошове вираження збалансованого кошторису доходів та витрат за певний період.
БЮДЖЕТНА СИСТЕМА — сукупність бюджетів усіх рівнів, які врегульовані правовими нормами і формуються за єдиними принципами, зумовленими характером державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни.
БЮДЖЕТНИЙ НАДЛИШОК — перевищення надходжень від оподаткування над державними витратами.
БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА — система заходів, спрямованих на регулювання державних фінансів за допомогою податкових важелів з метою забезпечення високого рівня зайнятості і стабільного динамічного розвитку економіки країни.
ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ (ВВП) – сумарна ринкова вартість кінцевих продуктів і послуг, виготовлених на території країни резидентами і нерезидентами за певний період часу, як правило, за рік.
ВАЛЮТНИЙ КУРС — ціна однієї валюти, виражена в одиницях іншої валюти.
ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ — кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом на безоплатній і безповоротній основі, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.
ВИРОБНИЧА ФУНКЦІЯ — функція, яка відображає зв'язок між ресурсами (факторами) виробництва та реальним продуктом, тобто сукупною пропозицією.
ВНУТРІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ — внутрішня заборгованість держави фізичним та юридичним особам, утворена внаслідок залучення коштів, отриманих від випущених в обіг, але ще не погашених державних позик. Набуває форми облігацій внутрішніх державних позик, державних скарбничих зобов'язань, позик центрального та комерційних банків. Може формуватися за рахунок використання вкладів населення в державних банках, невиплачених сум пенсій, заробітної плати і т. ін.
ГАЛОПУЮЧА ІНФЛЯЦІЯ — інфляція, що характеризується зростанням рівня цін від 10 % до 200 % на рік.
ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ — інфляція з високими темпами (ціни зростають до 1000 % на рік і більше). Під час гіперінфляції поведінка споживачів визначається намаганням вкласти гроші у матеріальні цінності, втрачається довіра до грошей та відбувається перехід до бартеру.
ГОТІВКОВІ ГРОШІ (СИМВОЛІЧНІ АБО ДЕКРЕТНІ ГРОШІ) — засоби обігу, представлені банкнотами і розмінними монетами, монопольне право на випуск яких законодавчо закріплене за державою. Використання готівкових грошей підпорядковане певним вимогам: необхідне суспільне визнання таких грошей; правова гарантія держави щодо обігу цих грошей; здатність держави підтримувати стабільність їх купівельної спроможності.
ГРАНИЧНА СХИЛЬНІСТЬ ДО СПОЖИВАННЯ — частка приросту споживання у додатковій одиниці доходу.
ГРОШОВА СИСТЕМА — форма організації грошового обігу, яка історично та законодавчо склалася в кожній країні.
ГРОШОВА СИСТЕМА — форма організації грошового обігу, яка історично та законодавчо склалася в кожній країні.
ГРОШОВИЙ АГРЕГАТ — сукупність грошових засобів у визначеній конкретній формі, поєднаних особливими якісними ознаками (ступенем ліквідності, швидкістю обігу, функціональною роллю в економіці) в окремий елемент грошової маси. Склад і структура грошової маси визначається рівнем розвитку і характером грошового ринку в кожній країні, а також особливостями монетарної політики, яку проводить центральний банк.
ГРОШОВИЙ ОБІГ — безперервний рух грошей, які виконують функції засобу обігу і платежу, тобто обслуговують кругообіг товарів та послуг.
ГРОШОВИЙ РИНОК — ринок короткострокових кредитних операцій (до 1 року), на якому попит на гроші та їхня пропозиція визначають рівень процентної ставки, тобто ціну грошей.
ГРОШОВО-КРЕДИТНА (МОНЕТАРНА) ПОЛІТИКА — сукупність форм та інструментів державного впливу на пропозицію грошей з метою регулювання економічного циклу, попередження і подолання спаду виробництва, досягнення на національному ринку рівноваги за умов повної зайнятості і відсутності інфляції. Грошово-кредитна політика визначається урядом країни, але в життя впроваджується центральним банком (НБУ).
ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ — 1) офіційно визнаний і відповідними органами державної влади затверджений збалансований кошторис грошових доходів та витрат держави на певний строк (рік, півріччя, квартал); 2) основний фінансовий план держави, який має силу закону і відображає економічні відносини, опосередковані рухом грошей в процесі утворення і використання централізованого фонду грошових коштів держави.
ДЕРЖАВНІ (УРЯДОВІ) СОЦІАЛЬНІ ТРАНСФЕРТНІ ПЛАТЕЖІ — державні виплати індивідам, що не обумовлюються безпосередньою їхньою участю в суспільному виробництві.
ДЕФІЦИТ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ — перевищення витрат бюджету над його доходами.
ДЕФЛЯТОР ВВП — індекс цін, який враховує динаміку цін та зміни в структурі виробництва. Визначають як відношення номінального ВВП до реального ВВП.
ДЕФЛЯЦІЙНИЙ РОЗРИВ — такий стан економіки, коли сукупні витрати менші, ніж вартість потенційного обсягу національного виробництва, що зумовлює падіння загального рівня цін.
ДЕФЛЯЦІЯ — тривале зниження рівня цін.
ДЕФОЛТ — невиконання зобов'язань, відмова від сплати боргу, припинення виплати процентів на цінні папери.
ЕКЗОГЕННІ ЗМІННІ — величини, що перебувають поза макромоделлю (як правило, це технологія виробництва, характер поведінки економічних суб'єктів на кожному з ринків, ставка оподаткування, державні витрати, величина пропозиції грошей).
ЕКОНОМІЧНА КОН'ЮНКТУРА — напрямок та ступінь зміни сукупності показників (або показника), які характеризують розвиток народного господарства.
ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА — сукупність економічних цілей та завдань, а також цілеспрямованих дій держави на господарські процеси на макро- і мікрорів-нях з метою створення й удосконалення рамкових умов економічного розвитку в межах обраного суспільного ладу.
ЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА — стан економіки, коли попит дорівнює пропозиції і жоден учасник ринку не зацікавлений міняти заплановані обсяги купівель або продажу. Розрізняють економічну рівновагу стійку, нестійку, загальну. Економічна рівновага стійка, якщо під дією екзогенних імпульсів, які порушують рівновагу, економічна система сама під впливом внутрішніх сил повертається у стан рівноваги. Економічна рівновага нестійка, якщо, порушена під дією екзогенних імпульсів, макрорівновага не відновлюється. Загальна економічна рівновага (ЗЕР) — стан економіки, коли на всіх ринках — ринках благ, грошей, інвестицій, заощаджень та праці — одночасно досягається рівновага.
ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА — певним чином упорядкована система зв'язків між виробниками і споживачами матеріальних та нематеріальних благ і послуг.
ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ — довгострокова тенденція збільшення потенційного рівня виробництва за умов повної зайнятості.
ЕКОНОМІЧНИЙ ЦИКЛ — характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, що виявляється у формі невідповідності попиту і пропозиції.
ЕКОНОМІЧНО АКТИВНЕ НАСЕЛЕННЯ — частина працездатного населення, яке пропонує свою працездатну силу для виробництва товарів та послуг.
ЕКСТЕНСИВНИЙ ТИП ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ — збільшення виробничих потужностей внаслідок збільшення кількості використовуваних факторів виробництва.
ЕЛЕКТРОННІ ГРОШІ — система банківських розрахунків за допомогою ЕОМ.
ЕМІСІЙНА СИСТЕМА — установи, що здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають порядок емісії.
ЕНДОГЕННІ ЗМІННІ — величини, що визначаються в результаті розв'язання моделі (наприклад: величина реального національного доходу, рівень зайнятості, ставка реальної заробітної плати, реальна процентна ставка, рівень цін).
ЗАКОН ОУКЕНА — закон, відповідно до якого, якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1 %, відставання фактичного ВВП від його потенційного обсягу становить 2,5 %.
"ЗОЛОТЕ ПРАВИЛО" ФЕЛПСА — правило, за якого критерієм оптимальності темпів економічного зростання є максимізація рівня споживання на одну особу (питомого споживання).
ЗАОЩАДЖЕННЯ — неспожита частина доходу домашніх господарств.
ЗАПАСИ — економічні параметри, які відображають нагромадження та використання цінностей економічними суб'єктами і визначаються на конкретний момент, певну дату (капітал, державний борг і т. ін.).
ЗОВНІШНІЙ ДЕРЖАВНИЙ БОРГ — сукупна заборгованість держави перед нерезидентами, яка складається із заборгованості держави за зовнішніми кредитами та несплаченими за ними процентами або в результаті продажу фінансових активів держави за кордон. Темпи зростання зовнішнього боргу залежать від: 1) частки зовнішніх запозичень у загальному обсязі наявного боргу; 2) процентної ставки (підвищення процентної ставки потребує збільшення зовнішніх позик).
ІНДЕКС СПОЖИВЧИХ ЦІН (СРІ) — показник зміни середнього рівня цін ринкового "кошика" споживчих товарів та послуг, до складу якого входять продовольчі товари, одяг, житло, паливо, транспорт, медичні послуги, плата за навчання та інші товари й послуги, що купуються типовим (середнім) домашнім господарством для повсякденного життя. Склад "споживчого кошика" фіксується на рівні базисного року.
ІНДУЦІЙОВАНІ ІНВЕСТИЦІЇ — інвестиції, зміна обсягу яких обумовлена змінами рівня національного доходу.
ІНТЕНСИВНИЙ ТИП ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ — збільшення виробничого потенціалу шляхом вдосконалення техніки і технології.
ІНФЛЯЦІЙНИЙ РОЗРИВ утворюється при перевищенні сукупного попиту (сукупних витрат) потенційним обсягом ВВП.
ІНФЛЯЦІЯ — тривалий безперервний процес знецінення грошей, котрий проявляється як стійке підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою, незабезпеченою матеріальними цінностями.
ІНФЛЯЦІЯ ВИТРАТ — інфляція, викликана підвищенням цін господарюючими суб'єктами з метою покриття більш високих очікуваних витрат. Інфляція витрат виявляється у зростанні витрат виробництва, які випереджають зростання реального доходу та продуктивності праці.
ІНФЛЯЦІЯ ІМПОРТОВАНА — інфляція, яка виникає в разі підвищення цін на імпортні товари за умови твердого валютного курсу в країнах, які залежать від зовнішньої торгівлі.
ІНФЛЯЦІЯ ПОМІРНА характеризується повільним зростанням цін (до 10 % на рік).
ІНФЛЯЦІЯ ПОПИТУ — інфляція, яка виникає у випадку, коли щорічні темпи зростання сукупного попиту перевищують темпи зростання реального випуску, що дає можливість господарюючим суб'єктам підвищувати рівень цін у відповідь на зростаючий попит. Інфляція попиту, як правило, виникає в умовах повної зайнятості та повної завантаженості виробничих потужностей.
КВАЗІГРОШІ — негрошові ліквідні активи, які не функціонують безпосередньо як засоби платежу, але можуть швидко і без значних фінансових втрат перетворюватися в готівкові гроші або трансакційні депозити (невеликі строкові та заощаджувальні рахунки, депозити у ринкових взаємних фондах).
КРЕДИТНА ЕКСПАНСІЯ — інтенсивне розширення кредитних операцій у країні та на міжнародному рівні, яке має за мету збільшення зайнятості і піднесення виробництва шляхом збільшення пропозиції грошей.
КРЕДИТНА РЕСТРИКЦІЯ — заходи, здійснювані урядом з метою запобігання економічній кризі і зниження темпів інфляції обмеженням пропозиції грошей.
КРИВА ЛАФФЕРА — крива, яка характеризує залежність державних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Крива показує наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи досягають свого максимуму.
КРИВА ЛАФФЕРА — крива, яка характеризує залежність державних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Крива показує наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи досягають свого максимуму.
КРИВА СУКУПНОГО ПОПИТУ — крива, яка характеризує залежність величини реальних витрат усіх макроекономічних суб'єктів від рівня цін, коли інші умови не змінюються.
КРИВА ФІЛІПСА — спрощена однофакторна модель інфляції, яка визначає її як функцію безробіття. Крива Філіпса показує, що при зростанні попиту на робочу силу і, відповідно, скороченні рівня безробіття, рівень цін і рівень інфляції підвищується.
КУПІВЕЛЬНА СПРОМОЖНІСТЬ ГРОШЕЙ — визначена кількість товарів і послуг, які можна купити на грошову одиницю.
ЛАГ — запізнення (зміщення у часі), економічний показник, який характеризує часовий проміжок між двома взаємопов'язаними економічними явищами, одне з яких слугує причиною, а інше — наслідком.
ЛІКВІДНИЙ АКТИВ — грошовий актив, який може використовуватися безпосередньо як засіб платежу.
МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ (МПП) — спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природно-кліматичних, історичних та економічних умов.
МІНІМАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА — офіційно встановлений державою мінімальний рівень оплати праці у вигляді мінімальної місячної ставки чи погодинної оплати. Використовується для обчислення розмірів державних податків, платежів, штрафів. Є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території країни для юридичних осіб усіх форм власності та господарювання.
МОНЕТИЗАЦІЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ — купівля центральним банком державних боргових зобов'язань. Монетизація бюджетного дефіциту призводить до інфляції.
МУЛЬТИПЛІКАТОР ГРОШОВИЙ — ускладнений варіант депозитного мультиплікатора, в якому враховується поведінка як банків, так і населення. Грошовий мультиплікатор показує, у скільки разів зміниться приріст грошової маси в результаті приросту грошової бази з урахуванням співвідношення готівки та депозитів. Грошовий мультиплікатор використовується інститутами грошової системи для макроекономічно-го прогнозування пропозиції грошей і регулювання грошової маси.
МУЛЬТИПЛІКАТОР ДЕПОЗИТНИЙ — множник, обернено пропорційний нормі мінімальних банківських резервів. Він показує, у скільки разів комерційні банки збільшують приріст грошової маси в обігу, якщо грошова база зросте на 1 одиницю.
МУЛЬТИПЛІКАТОР КЕЙНСА (АВТОНОМНИХ ВИТРАТ) показує, на скільки зростає рівноважний національний дохід при зростанні автономного попиту на 1 одиницю.
МУЛЬТИПЛІКАТОР ПОДАТКОВИЙ показує, що зростання податків на певну величину зменшує обсяг виробництва на більшу величину, і навпаки, при зменшенні ставок оподаткування на певну величину рівноважний обсяг виробництва зростає на більшу величину.
НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО — сукупність природних ресурсів, створених засобів виробництва, матеріальних благ, цінностей, які є в країні.
НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХІД — це сума факторних доходів від праці, землі і капіталу за рік, яка визначається шляхом вилучення з вартості чистого національного продукту непрямих податків.
НЕЦІНОВІ ФАКТОРИ ПОПИТУ ТА ПРОПОЗИЦІЇ — інші фактори, крім ціни, які впливають на попит та пропозицію на ринку. До нецінових факторів відносяться доходи покупців, витрати на виробництво товарів, мода, наявність на ринку взаємодоповнюючих товарів, запаси та інші, в тому числі і психологічні за природою, фактори.
НОРМА ОБОВ'ЯЗКОВИХ БАНКІВСЬКИХ РЕЗЕРВІВ — відношення суми обов'язкових грошових ти, рента); 3) шляхом перерозподілу національного доходу (через виплату трансфертних платежів).
НОРМАТИВНА МАКРОЕКОНОМІКА — вчення світоглядних, ідеологічних принципів, постулатів економічної поведінки макроекономічних суб'єктів, які є "еталоном" для оцінки бажаності тих чи інших результатів економічної діяльності. Тобто, нормативна мак-роекономіка — сукупність суб'єктивних суджень про те, як має функціонувати економіка. Вона відповідає на запитання: як має бути?
ОПЕРАЦІЇ НА ВІДКРИТОМУ РИНКУ — гнучкий валютно-політичний інструмент, який виявляється в продажу чи купівлі центральним банком цінних паперів на "відкритому ринку" у комерційних банків. Застосовується для проведення експансійної (купівля) чи рестрикційної (продаж) грошової політики.
ОПЕРАЦІЙНИЙ ПОПИТ НА ГРОШІ — попит на реальні касові залишки (готівку), які необхідні для рівномірного здійснення платежів при нерівномірному надходженні грошей.
ОСОБИСТИЙ ДОХІД — дохід, який нараховується сектору домашніх господарств: 1) за участь у процесі виробництва (основна і додаткова заробітна плата); 2) як власникам факторів виробництва (дивіденди, проценти, рента); 3) шляхом перерозподілу національного доходу (через виплату трансфертних платежів).
ПАСТКА ЛІКВІДНОСТІ — ситуація, за якої процентна ставка настільки низька, що люди надають перевагу зберігати готівкові гроші, а не інвестувати їх.
ПОДАТКИ НЕПРЯМІ — податки, що вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача продукції. Чим бідніша країна, тим більше вона покладається на непрямі податки, особливо на податки від зовнішньої торгівлі.
ПОДАТКИ ПРЯМІ — податки, що вилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів. Прямі податки через зростання цін можуть перекладатися на споживача. Чим більше розвинута країна, тим більша частка надходжень припадає на прямі податки.
ПОДАТКОВА СИСТЕМА — це сукупність податків та обов'язкових платежів, законодавчо встановлених у країні з метою поповнення дохідної частини бюджетів різних рівнів.
ПОЗИТИВНА МАКРОЕКОНОМІКА має за мету пояснення сутності економічних процесів і явищ, які відбуваються в суспільстві, та розробку рекомендацій для здійснення економічної політики на основі аналізу реальних економічних параметрів. Вона відповідає на запитання: як воно є?
ПОПИТ НА ГРОШІ (НА РЕАЛЬНІ КАСОВІ ЗАЛИШКИ) — визначається як бажання економічних суб'єктів у кожний момент часу утримувати частину доходу в ліквідній (готівковій) формі.
ПОРТФЕЛЬНІ ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ — вкладення капіталу у частку (пай) об'єкта інвестування, яке має на меті приріст суми вкладеного капіталу або отримання поточного доходу.
ПОТЕНЦІЙНИЙ ВНП — такий реальний обсяг ВНП, який виробляється в країні за умов повної зайнятості та повного і раціонального використання усіх видів ресурсів, тобто коли фактична норма безробіття дорівнює природному рівню безробіття. Найновіші дослідження оцінюють природний рівень безробіття приблизно у 6 %.
ПОТОКИ — це економічні параметри, які відображають передачу цінностей суб'єктами один одному в процесі економічної діяльності і вимірюються в одиницях за певний період часу, як правило, у розрахунку за рік (заощадження, інвестиції, дефіцит бюджету і т. ін.).
ПРЕФЕРЕНЦІЇ — переваги, пільги, що надаються для підтримки окремих напрямів та видів діяльності. Надаються у формі зменшення податків, мита, звільнення від платежів, надання пільгових (вигідних) кредитів. Преференції надаються державою і мають чітку адресну спрямованість.
ПРИРОДНА НОРМА БЕЗРОБІТТЯ — норма безробіття, що характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, спроможний швидко здійснювати міжгалузеві та міжрегіональні переміщення залежно від попиту на робочу силу і потреб виробництва.
ПРОПОЗИЦІЯ ГРОШЕЙ — процес формування грошової маси в країні. Пропозиція грошей є однією з найважливіших функцій держави, яку здійснює центральний банк (в Україні — Національний банк України).
ПРОФІЦИТ БЮДЖЕТУ — перевищення доходів бюджету над його витратами.
РЕАЛЬНИЙ ВНП — вартісний показник, який визначається за незмінними (базисними) цінами. Він точніше показує динаміку фізичного обсягу виготовленого продукту.
РЕЗИДЕНТИ — 1) фізичні особи країни з постійним місцем проживання в цій країні (в тому числі ті, хто тимчасово знаходиться за її межами); 2) юридичні особи країни з місцезнаходженням у цій країні; 3) підприємства та організації — неюридичні особи, які створені відповідно до законодавства країни, але знаходяться за її межами; 4) дипломатичні та інші представництва країни за її межами; 5) закордонні філії і представництва резидентів країни.
РЕФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ — випуск нових позик для того, щоб розрахуватися з власниками облігацій старої позики.
СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО — багатогалузева глобальна економіка, яка пов'язує національні господарства в єдину систему обміну економічною діяльністю міжнародним поділом праці.
СЕКВЕСТР — 1) скорочення витрат бюджету в межах надходження доходів за всіма статтями (крім захищених). Застосовується у випадках, коли при виконанні бюджету рівень його дефіциту перевищує встановлений або у разі суттєвого зниження надходжень від прибуткових джерел; 2) арешт майна або тимчасова передача спірного майна, на яке претендують обидві сторони, третій стороні до вирішення в арбітражі суперечки щодо питання, кому має належати майно. Особливо широко застосовується у французькій юриспруденції.
СЕКТОР ДОМАШНІХ ГОСПОДАРСТВ містить усі приватні господарства країни, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб. Домашні господарства виявляють три основних види економічної активності: пропонують фактори виробництва, споживають частину отриманого доходу і заощаджують.
СЕКТОР ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ — сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни, мета діяльності яких — отримання прибутку. Підприємницький сектор виявляє такі види економічної активності: пред'являє попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує.
СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ -— система розподільчих відносин, в процесі яких за рахунок частки національного доходу утворюються і використовуються суспільні фонди грошових коштів для матеріального забезпечення громадян за старістю, інвалідністю, у випадку втрати годувальника та інших випадках, передбачених законом.
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ — це комплекс законодавчо закріплених соціальних норм, що гарантує держава окремим верствам населення, а також за певних економічних умов всім членам суспільства (зростання інфляції, спад виробництва, економічна криза, безробіття та ін.).
СТАГФЛЯЦІЯ — інфляція, яка супроводжується стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні (співіснування інфляції та безробіття).
СТИМУЛЮЮЧА ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА (фіскальна експансія) — 1) в короткостроковому періоді має за мету подолання циклічної кризи в економіці і передбачає зростання державних витрат, зниження податків або комбінує ці заходи; 2) в довгостроковому періоді — політика зниження податків (Т), що може привести до розширення пропозиції факторів виробництва і зростання економічного потенціалу.
СТРУКТУРНИЙ БЮДЖЕТ відображає, якими мають бути видатки, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва (визначається дією дискреційних програм, що запроваджені законодавчо).
СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ (AS) — обсяг товарів та послуг, який фірми готові виробляти та продавати протягом року за будь-якого рівня цін (та інших сталих умов).
СУКУПНИЙ ПОПИТ (AD) — величина обсягу продукції, яку готові купити макроекономічні суб'єкти м будь-якого можливого рівня цін (Р).
СУСПІЛЬНІ БЛАГА — товари та послуги суспільного використання (національна оборона, контроль за навколишнім середовищем, контроль за правопорядком та інші). Ці блага споживаються колективно усімл членами суспільства незалежно від того, платять вони за них чи ні, а витрати фінансуються із бюджету за рахунок податків.
ТРАНСФЕРТНІ ПЛАТЕЖІ — грошові виплати із державного бюджету населенню і приватним підприємцям, які не пов'язані з виконанням ними обов'язків державних службовців, а здійснюються у порядку перерозподілу коштів через бюджет на користь тих, хто особливо їх потребує. Перерозподіл держбюджетних коштів може здійснюватись у формі субсидій приватним підприємцям, державних грошових виплат на соціальні потреби (пенсії, стипендії, допомога тощо).
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ — це сукупність заходів держави, пов'язаних з вивченням кон'юнктури на ринку позикових капіталів, випуском нових позик, з виплатою позикових процентів, проведенням конверсій (зміни умов дохідності) та консолі-дацій (зміни строків) позик, визначенням процентних ставок з державного кредиту, а також погашенням раніше випущених позик, строк дії яких закінчився.
ФАКТИЧНИЙ БЮДЖЕТ відображає реальні надходження, видатки і дефіцити за певний період.
ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА — сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат, спрямованих на забезпечення повної зайнятості, рівноважного платіжного балансу та економічного зростання за умов виробництва неінфляційного ВВП. До фіскальної політики належать тільки такі маніпуляції державним бюджетом, які не змінюють кількості грошей в обігу.
ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК — головний банк країни, який діє як банкір держави та банківської системи, а також відповідає за проведення грошово-кредитної політики уряду.
ЦИКЛІЧНИЙ БЮДЖЕТ показує вплив ділового циклу на бюджет та вимірює зміни видатків, доходів і дефіциту, які виникають через те, що економіка не працює за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані піднесення або спаду (визначається дією автоматичних стабілізаторів). Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетами.
ЧИСТИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ (ЧНП) — валовий національний продукт, з якого вилучена вартість засобів виробництва, зношених у процесі виготовлення продукції (амортизаційні відрахування).
ЧИСТІ ІНВЕСТИЦІЇ — вкладення коштів у створення нових виробничих фондів (тобто у розширення виробництва).
ЯМАЙСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА — сучасна світова валютна система, яка була сформована на основі угоди країн — членів МВФ і укладена в Кінгстоні (Ямайка) в 1976 р. Створена на заміну Бреттон-Вудсь-кої валютної системи, яка перестала відповідати новим умовам на світовому ринку. Основними відмінностями від попередньої світової валютної системи є:
- визнання в ролі міжнародної розрахункової і резервної валюти не тільки долара, але й валют інших країн світу;
- відмова від фіксованого золотого вмісту національних валют і обміну їх в будь-якій формі на золото;
- запровадження "плаваючих" валютних курсів, які вільно встановлюються залежно від попиту та пропозиції;
- посилення ролі МВФ щодо контролю і нагляду за валютною політикою країн-учасниць.