6. Економічні теорії міжнародної торгівлі

Вид материала

Документы

Содержание Д. Рікардо Т. «факторів виробництва» (Хекшера-Оліна). Парадокс Лєонт’єва 7.Стандартна модель міжнародної торгівлі. Економічні ефекти від міжнародної торгівлі(МТ). Граничний рівень трансформації Ефект від торгівлі 8.Сутність та структура міжнародної торгівлі. Взаємозв’язок попиту і пропозиції. 9. Послуги в міжнародній торгівлі. Транспортні послуги та їх значення. 10. Державне регулювання МТ 11. Митні тарифи та збори. Оптимальна ставка мита. 12. Нетарифні інструменти регулювання. Міждержавні торгові угоди Ліцензування експорту та імпорту Приховані методи зовнішньоекономічної політики Внутрішні податки та збори Державні закупки Вимоги про вміст місцевих компонентів Експортне кредитування Антидемпінгові мита Валютно-кредитні інструменти 13. Взаємозвязок між.торгівлі і переміщення факторів в-ва ... Полное содержание

Подобный материал:

• Реферат на тему: Класичні та альтернативні теорії міжнародної торгівлі, 33.35kb.
• Тема Міжнародна торгівля Місце міжнародної торгівлі в мев. Світовий ринок товарів, 2110.15kb.
• Розд І л 1 інформатизація системи міжнародної торгівлі як фактор спеціалізації національних, 608.47kb.
• Зародження І основні етапи розвитку економічної теорії. Сучасні економічні теорії”, 71.4kb.
• 1 Система показників розвитку міжнародної торгівлі, 304.45kb.
• Т. М., Гордєєва Т. Ф. Міжнародні організації, 80.47kb.
• Ий державний університет фінансів та міжнародної торгівлі, 42.15kb.
• Назва реферату: Світова організація торгівлі Розділ, 114.94kb.
• Робоча навчальна програма з дисципліни " сучасні економічні теорії" окр „Магістр" спеціальність, 490.1kb.
• Основи Міжнародної торгівлі, 233.18kb.

6. Економічні теорії міжнародної торгівлі.

А. Сміт перший, доводячи вигідність для країн вільної торгівлі, розробив теорію абсолютних переваг. Згідно з цією теорією країни, що володіють природними перевагами та придбаними перевагами у виробництві тих чи інших товарів, можуть виготовляти їх ефективніше, ніж інші. Якщо торгівля не буде обмежена, то кожна країна спеціалізуватиметься на виробництві тих товарів і послуг, в якому вона має абсолютну перевагу. Обмін між країнами надлишками спеціалізованої продукції є вигідним для кожної країни, оскільки дає змогу:

1. реалізувати надлишки конкурентно спроможного виробництва;
   
2. придбати на отриманий дохід більшу кількість імпортного товару, ніж вона сама могла виготовити.
   

Д. Рікардо розвинув доводи А. Сміта на користь вільної торгівлі і розширив зону порівняльних переваг для вигідної міжнародної торгівлі, ввівши принцип відносної переваги. Теорія відносної переваги стверджує, що якщо одна країна має абсолютні переваги у виробництві двох товарів, то інша країна має відносну перевагу у виробництві одного товару. Торгівля між ними можлива і буде вигідна обом країнам. У кожній країні завжди знайдеться товар, виробництво якого більш ефективніше ніж виробництво решти товарів. Країна отримає більший виграш, якщо сконцентрує свої ресурси на більш ефективних виробництвах. Країні не вигідно розвивати навіть ті галузі, де витрати виробництва нижчі, ніж в інших країнах, але різниця у витратах менша, ніж на виробництво продукції продуктивнішої галузі в даній країні. Товар, для якого відносна вигода є найбільшою, і повинен експортуватись.

Т. «факторів виробництва» (Хекшера-Оліна).Держави наділені виробничими ресурсами неоднаково. Кожна країна експортує ті фактори насичення товари, для виробництва яких, вона має відносно збиткову кількість факторів виробництва, і імпортує ті товари, для виробництва, яких у неї відносно недостатня кількість факторів виробництва. Теорія Хекшера-Оліна стверджує, що кожна країна прагнутиме до спеціалізації і експорту тієї продукції, при виготовленні якої, інтенсивно використовується надлишкові (дешевші) чинники виробництва, а отже, і до імпорту тих продуктів, чинники виробництва, через відносну рідкість їх, у цій країні дорогі.

Парадокс Лєонт’єва заклечається в тому, що використовуючи теорію Хекшера-Оліна, Лєонт’єв показав те, що американська економіка в післявоєнні роки спеціалізувалась на тих видах виробництва, які потребували відносно більше витрат робочої сили ніж капіталу, а значить США експортували не капіталомісткі товари, а трудомісткі. Що суперечило поглядам на американську економіку на той час.

У результаті Т.Хекшера-Оліна було встановлено:

1. Неоднорідність факторів виробництва, так наявність великої кількості висококваліфікованої робочої сили спонукає країну спеціалізуватися на наукомісткі продукції і навпаки;
   
2. Значну роль природних ресурсів, які можуть бути задіяні у виробництві тільки при наявності великої кількості капіталу;
   
3. Вплив на спеціалізацію зовнішньоторгової політики держави. Держава може обмежити імпорт і стимулювати виробництво і експорт продукції, яка потребує відносно дефіцитних факторів виробництва.
   

7.Стандартна модель міжнародної торгівлі. Економічні ефекти від міжнародної торгівлі(МТ).

Стандартна модель МТ заснована на основі балансу попиту і пропозиції. (Ф.Еджерт, О.Хедлер).Вона розглядає сукупний попит і пропозицію, в основу положині зростаючі витрати заміщення. Зростаючі витрати заміщення визначають, що для виробництва кожної одиниці товару необхідно пожертвувати непостійними, а зростаючою кількістю іншого товару. Рівноважна вартість товару Х в першій державі складає ½ товару У. Відносна ціна цього товару в другій країні складає дві одиниці товару У. Якщо ціна в першій країні менша, то перша має відносну перевагу з виробництва товару Х, а друга –виробництва товару У.

Граничний рівень трансформації-це кількість одиниць товаруУ, виробництво якого необхідно знехтувати , щоб отримати додаткову кількість товару Х.

Граничний рівень заміщення (характеризує попит, який існує на ринку)-якась кількість одиниць товару У , яким можна знехтувати, щоб отримати додаткову одиницю товару Х і забезпечити той же рівень споживання.

Характеристики стандартної моделі:

1. Крива виробничих можливостей характеризує реально існуюче співвідношення виробництв різних товарів; у кожній країні вони різні, що і створює умови для їхньої торгівлі.
   
2. Пропозицію можна аналізувати на основі граничного рівня трансформації, а попит визначається кривою граничного рівня заміщення.
   
3. Рівноважна ціна по якій відбувається світова торгівля визначається співвідношенням відносного світового попиту і відносної світової пропозиції на товар.
   

Перша країна має перевагу у виробництві товару Х, то вона має можливість експортувати цей товар в інші країни.

З початком торгівлі перша держава, яка має відносну перевагу товару Х, буде збільшувати його кількість. Перша країна, щоб виробити додаткову кількість товару Х буде змушена відмовлятися від виробництва товару У. а друга країні, яка має відносну перевагу у виробництві товару У, буде збільшувати виробництво товару У за рахунок товару Х. Це буде відбуватися до того моменту, коли ціни зрівняються.

Ефект від торгівлі – це переваги доходу, які отримає держава тільки від того, що вона має торгові відносини з іншими державами, зосередивши свої зусилля на виробництві товару, в якому вона має відносну перевагу.

8.Сутність та структура міжнародної торгівлі. Взаємозв’язок попиту і пропозиції.

МТ- історично сформована форма МЕФ. МТ і світовий ринок формуються в період формування МПП. МТ- це сфера міжнародних товарно грошових відносин, яка виступає у вигляді зовнішньої торгівлі усіх держав.

МТ характеризується двома зустрічними потоками товарів і послуг:

• основні показники (експорт, імпорт)
  
• додаткові показники(торговий обіг, торгове сальдо)
  

Експорт-економічний показник, який характеризує зовнішню торгівлю. Продаж товару, що передбачає вивіз товару за межі митних кордонів і відображення цього фактора у митній звітності. Експортом вважається перетинання товару через кордон, а не зміну власника. До експорту відносять експорт товарів, які були раніше імпортовані в дану країну.(реекспорт)

Імпорт-економічний показник, який характеризує зовнішню торгівлю. Це ввіз в Україну із-за кордону іноземних товарів чи послуг при умові перетинання товару митного кордону і відображення цього процесу в митній звітності.

Торговий обігу це сума вартісних об’ємів експорту і імпорту.

Торгове сальдо це різниця вартісних об’ємів експорту і імпорту.


9. Послуги в міжнародній торгівлі. Транспортні послуги та їх значення.

Послуги – це зміна в положенні інституціональної одиниці, яка відбулася в результаті дії і на основі взаємної угоди з іншою інституціональною одиницею. Класифікація послуг:

1. транспорт(пасажирський, грузовий)
   
2. поїздки(ділові, особисті)
   
3. зв’язок(пошта, телефон, тощо)
   
4. будівництво(будівництво об’єктів за кордоном)
   
5. страхування
   
6. фінансові послуги
   
7. комп’ютерні та інформаційні послуги(консультації в обл.. комп. програм, )
   
8. роялті та ліцензіонні платежі(ТМ, патент, копірайт)
   
9. інші бізнес-послуги(посередницькі послуги, лізинг, інші ділові, професійні і технічні послуги)
   
10. особисті, культурні і рекреаційні послуги (аудіовізуальні послуги, інші)
    
11. урядові послуги.
    

Послуги діляться на факторні (платежі, які виникають у зв’язку з міжнародним рухом факторів виробництва, перш за все капіталу та роб. сили) та не факторні (інші види послуг – транспорт, подорож та інші не фінансові послуги).

Відповідно до способів поставки послуг споживачу послуги діляться на:

-Послуги, пов’язані з інвестиціями – банківські, готельні і професіональна.

- пов’язані з торгівлею – транспорт, страхування.

- пов’язані одночасно з інвестиціями та торгівлею – зв39язок, будівництво тощо.

Міжнародний транспорт – послуги всіх видів транспорту(морського, повітряного, наземного, річкового), які надаються резидентами однієї країни резидентам іншої.

Класифікація МТП:

• пасажиро перевозки, вантажоперевезення, оренда перевізника з екіпажем, забезпечуючи та допоміжні послуги.
  

Вплив транспортних перевезень на МТ:

1. призводять до зниження об’ємів торгівлі рівня спеціалізації країни та розмірів виграшів від торгівлі.
   
2. перебивають повному вирівнюванню вартості факторів виробництва між торговими країнами у відповідності до теореми Хекшера-Оліна
   
3. вони обумовлюють зміни в територіальному поділі праці
   
4. розподіл транспортного утримання між торговими країнами залежить від еластичності попиту і пропозиції товару по цінам
   

10. Державне регулювання МТ

На різних етапах розвитку МТ держава проводить економічну політику. На етапі зародження держав проводить протекціоністську політику, яка передбачає жорстке втручання держави в зовнішньо – економічні відносини.

Ліберальна (вільна торгівля) – мінімальне втручання держави в зовнішньо – економічні відносини.

ДР МТ буває:

1. одностороннім - держава застосовує заходи регулювання, не погоджуючи їх з країнами торговими партнерами.
   
2. двостороннє – заходи державного регулювання погоджуються з країнами торговими партнерами.
   
3. багатостороннє – держава регулює зовнішню торгівлю на основі багатосторонніх угод.
   

Важливим являється для розуміння характеру державної політики на сучасному етапі тип форм протекціонізму, які проявляють держави:

• селективний протекціонізм – коли відбувається дискримінація окремої держави або окремого товару;
  
• галузевий протекціонізм – держава захищає одну стратегічну галузь;
  
• колективний протекціонізм – проводиться групою країн по відношенню до третьої держави;
  
• прихований протекціонізм – проводиться за допомогою методів внутрішньої державної політики.
  

Політика тарифної ескалації передбачає підвищення ставок мита на товари по мірі зростання ступеня їх обробки. Така політика розвинутих держав концентрує структуру зовнішньої торгівлі, коли на ринки розвинутих країн країнам, що розвиваються, легше вийти з сировиною, чим з готовою продукцією.

Держави проводять або переважно протекціоністську політику, або політику вільної торгівлі. Сучасному протекціонізму притаманні нетрадиційні методи захисту національного виробника.

11. Митні тарифи та збори. Оптимальна ставка мита.

Найбільш традиційним методом державного регулювання є митний тариф. Митний тариф- це засіб торгової політики державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії із світовим ринком. Він виступає як систематизований , у відповідності з товарною номенклатурою зов.ек. діяльності , зведений перелік митних ставок, які стягуються з товарів при перетині ними митних кордонів. Невід’ємною складовою митного тарифу є мито – обов’язкове відрахування, яке стягують відповідні державні структури при імпорті чи експорті товару і яке є умовою імпорту або експорту.

Функції мита:

1. фіскальна – доходи бюджету відносяться як до експорту так і до імпорту;

2. регулююча – до експорту мита ;

3. протекціоністська – до імпорту мита, захищає національного товаровиробника.

Види мита : адвалорне ( стягується в процентному відношенні до митної вартості товару); специфічне ( у визначеній величині до митної вартості товару ); комбіноване ( поєднання першого і другого ). Ставки мита за характером походження поділяються на автономні ( встановлюються державою на основі економічного суверенітету ); конвенційні ( передбачають пільгові ставки мита ).

Єдиний митний тариф України містить три рівня ставок:

1. преференційні – найнижчі ставки мита походять з країн, з якими країна підписала угоду про митний союз;

2. пільгові – більш вищі, для тих країн, в яких РНС;

3. повні – до всіх інших країн.

В єдиний митний тариф України покладено гармонізовану систему опису і кодування товарів, розроблена ця система Радою митного співробітництва.

Оптимальна ставка мита – це рівень мита , який забезпечує максимізацію національного економічного добробуту.

Характеристика оптимальної ставки мита :

1. величина позитивна, відмінна від нуля, знаходиться на відрізку від нуля до забороненої ставки мита;

2. завжди відносно невелика, її сплачують імпортери і на величину зменшених цін на світовому ринку країна отримує економічний ефект від оптимальної ставки мита; 3. зворотня еластичностіімпорту; 4. призводить до виграшу одних країн і до втрат для інших, і МЕ в цілому.

12. Нетарифні інструменти регулювання. Міждержавні торгові угоди

Ступінь впливу нетарифних інструментів на міжнародну торгів­лю важко кількісно оцінити, тому що їх вплив не має яскраво ви­раженого характеру Лідерами у використанні нетарифних обмежень у міжнародній торгівлі є США, Японія та ЄС,

Класифікація розподіляє всі інструменти, що існують в наш час, у 5 груп: кількісні, приховані, фінансові, валютно-кредитні та правові кількісні обмеження.

Кількісні обмеження — це адміністративна форма регулюван­ня, що передбачає встановлення максимального обсягу товару пев­ної номенклатури, який дозволений для експорту чи імпорту про­тягом визначеного часу (наприклад року або кварталу). Розрізняють такі кількісні інструменти нетарифних обмежень:

Ембарго — це заборони імпорту та/або експорту. Ці заходи є вимушеними, вони визнаються міжнародною практикою, виступа­ють у відкритій та завуальованій формі.

Квотування — це кількісне лімітування розміру імпорту/екс­порту за допомогою глобальних (нерозподілених), індивідуальних ( розподілених), групових, сезонних, тарифних та інших видів про­центних або вартісних обмежень (квот).

Квота — це кількісний нетарифний захід обмеження експорту чи імпорту товару певною кількістю або сумою на певний проміжок часу.

Ліцензування експорту та імпорту передбачає видання дер­жавою імпортеру або експортеру через спеціально уповноважений державний орган дозволу (ліцензії) на ввезення або вивезення пев­ного включеного у списки товару протягом встановленого термі­ну.

"Добровільне" обмеження експорту — угода між урядом країни-імпортера та урядом та/або компаніями країни-експортера про обмеження поставок товару у рамках узгоджених обсягів в обмін на відмову імпортуючої сторони від введення жорстких обмежень на імпорт, загроза введення яких використовується як засіб тиску при підготовці укладення угоди.

Приховані методи зовнішньоекономічної політики

Основними з цих методів є такі:

Технічні бар'єри — усі державні заходи контролю та обмежень, пов'язані з вимогами до технічних параметрів товару, які можуть бути використані як засіб обмеження доступу тих чи інших то­варів на внутрішній ринок країни.

Внутрішні податки та збори — приховані методи торгової політики, спрямовані на підвищення внутрішньої ціни імпортного товару й скорочення внаслідок цього його конкурентоспроможності на внутрішньому ринку.

Державні закупки — прихований метод торговельної політики, який вимагає від державних органів та підприємств придбати певні товари лише у національних фірм, незважаючи на те, що ці товари можуть бути дорожчі за імпортні. Найчастіше така політика по­яснюється вимогами національної безпеки.

Вимоги про вміст місцевих компонентів — прихований ме­тод торговельної політики держави, який законодавче встановлює частку участі національних виробників у виробництві імпортова­ного товару. Фінансові методи торговельної політики

Найпоширенішими фінансовими методами зовнішньоторговель­ної політики є такі:

Субсидія — фінансова чи інша економічна підтримка у будь-якій формі, яка здійснюється урядом країн — учасниць зовнішньо­торговельних операцій, і яка може надаватись індивідуально, ок­ремій галузі, окремому регіону або невизначеній групі осіб (фізич­них чи юридичних) автоматично на основі об'єктивних критеріїв.

Експортне кредитування — це фінансовий метод зовнішньо­торговельної політики, який передбачає фінансове стимулювання державного розвитку експорту національними виробниками.

Демпінг — це продаж товару за кордоном за ціною, нижчою його "нормальної ціни", який завдає або загрожує завдати матеріальної шкоди про­мисловості, утвореної на території країни-імпортера, або який сут­тєво затримує утворення такої.

Для усунення цінової дискримінації, яка виникає внаслідок дем­пінгу застосовують антидемпінгові мита.

Антидемпінгові мита — це мита, які застосовуються в рамках антидемпінгових заходів на тимчасових засадах і з дотриманням відповідних правил та процедур, і які спрямовані на усунення еко­номічних наслідків демпінгу.

Валютно-кредитні інструменти

До валютно-кредитних інструментів регулювання зовнішньої торгівлі належать наступні:

— зміна валютного курсу шляхом його ревальвації або деваль­вації;

— валютні обмеження;


13. Взаємозвязок між.торгівлі і переміщення факторів в-ва

Причини переміщення факторів в-ва ті ж самі що й переміщення товарів і послуг. Фактори в-ва переміщуються між країнами за допомогою ціни на фактори в-ва. Альтернатива країн: імпортувати товари, або перемістити фактори виробництва в ті країни де він буде споживатися. Ступінь переміщення визначається їх мобільністю. При переміщенні факторів в-ва відбувається заміна міжнародної торгівлі товарів і послуг. Переміщення факторів в-ва замінює міжгалузеву торгівлю і розвиває внутрішню торгівлю.

За походженням капітал буває: приватний капітал(активи недержавних компаній, банків, фондів);офіційний(держ.бюджет,).

Підприємницький капітал-активи, які вкладені підприємством для отримання прибутку.

Позичковий капітал-активи, які надаються на визначений термін при умові повернення, отримання доходу або відсотків.

За функціональною ознакою капітал поділяється: прямі закордонні інвестиції - вкладання капіталу з ціллю отримання довгострокових економічних інтересів в країні розміщення капіталу, що забезпечує інвестору контроль над об’єктом інвестування(приватний капітал); портфельні закордонні інвестиції – вкладання капіталу в іноземні цінні папери , які не дають право реального контролю інвестору над об’єктом інвестування. Здійснюється офіційним та приватним капіталом.; позики і кредити – активи, які надаються на визначений термін при умові повернення і отримання відсотків.

Теорія Леона Вальраса: І=Е, тобто джерелом фінансування І є Е країни.

І=Е+ ЧА + ЧП, де ЧА- чисті активи-це різниця активів між активами , які знаходяться за кордоном і належать резидентам даної країни і активів , які належать нерезидентам і знаходяться в даній країні реалізованих за даний період. ЧП- чисті проценти – це різниця між доходами , які належать резидентам даної країни і знаходяться за кордоном виплачених їм процентами на активи, які належать нерезидентам виплачений їм і знаходяться в даній країні, реалізованих в попередній період.

ЧА=І-Е-ЧП, розкриває платіжну позицію країни, де від імпорту віднімається експорт , а ЧП- це капітальні послуги.


14. Прямі закордонні інвестиції. Економічний ефект від прямих інвестицій

ПЗІ- це вкладання капіталу з метою отримання довгострокового економічного інтересу в країні розміщення капіталу , що забезпечує контроль інвестора за об’єктом з прямими інвестиціями.

Види прямих закордонних інвестицій: інвестування власного капіталу компаніями за кордон; реінвестування прибутку; внутрішні корпоративні надходження капіталу у вигляді позик і кредитів.

Підприємство з прямими інвестиціями – це акціонерне або не акціонерне підприємство, в якому прямому інвестору , нерезиденту належить більше 10% акцій або голосів.

Види підприємства з прямими інвестиціями: філіал, коли прямому інвестору належить 100% акцій або голосів; дочірні підприємства – від 50% + 1 акція або голос; асоційоване підприємство – від 25% до 50%.

Прямий інвестор - це державні та приватні структури, фізичні та юридичні особи , а також їх об’єднання , які володіють підприємством з прямими інвестиціями за кордоном.

Причини здійснення прямих інвестицій: максимізація доходу на капітал; технологічне лідерство компанії; переваги класифікації наявності робочої сили; економіка масштабу; величина компанії; забезпечити ресурсами компанії ,; скорочення транспортних витрат; подолання протекціонізму інших країн.

Найсприятливіші умови для ПЗІ мають країни – США, Канада, ФРН, Швейцарія, а також Азіатсько-Тихоокеанські НІК.

Дві кр-ни мають дві величини капіталу: перша кр має величину АД, друга АД’. Разом у їх розпорядженні ДД’. Прямі С1 і С2 демонструють величену вартісного об’єму в-ва залежності від величини інвестованого власного к-лу. У результаті інвестування к-лу перша кр отримає дохід на к-л ДВ, другаД’Н. В-во першої кр буде = геометричній складові наступних площ а+б+в+г+ж, а другої кр і+к+л . Для першої кр доходи власників к-лу складає а+ж, а б+в+г+д – доходи ін власників факторів в-ва. Доходи власників к-лу другої кр складе к+л, і –це доходи ін власників. АВ – це той к-л що перемістився з першої кр в другу. Загальний рівень в-ва в двох країнах при задіянні к-лу з першої кр складе а+б+в+г+д+ж+з, де в-во першої кр буде а+б+в+г, а д+ж+з –це в-во в другі кр завдяки к-лу з першої кр. Доходність к-лу власників першої кр = ДГ =ВЕ. В-во в двох країнах зросте за рахунок переміщення к-лу тобто величини з , тоді як доходи ін факторів в-ва зменшиться до величини в. Зменшується доходність на к-л в другій кр тобто до Д’К = ВЕ, але за рах. свого к-лу і к-лу отриманого з першої кр зросте її в-во і+к+л+ж+з+д+м – де сегменти ж+з+д доходи від к-лу які отримали власники першої кр м – чисте зростання в-ва в другій кр. Так як доходність зменшиться в другій кр к+л, а залиш л ,а доходність ін факторів в-ва зросте і+к+м . Як результат для світ економіки сукупне в-во зросте в першій кр а+б+в+г, а в другій і+а+л+ж+з+д+м. Таким чином додаткові величини або сегменти м і з виникають за рах більш ефективного використання к-лу, який інвестується з першої та другої країни. Переміщення к-лу призводить до зміщення сукупного світ в-ва за рах більш ефективного використання тобто перерозподілу.

Методи державного регулювання прямих інвестицій:

1. державні гарантії іноземним інвесторам. 2. страхування закордонних інвестицій. 3. регулювання інвестиційних протиріч на основі законодавства приймаючої країни і на основі базової країни інвестора. 4. міжнародні угоди подвійного оподаткування. 5. дипломатична і адміністративні підтримка.