Затверджено наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 200 р. №
| Вид материала | Документы |
- Затверджено Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від, 202.45kb.
- Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я, 1253.35kb.
- Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики, 1434.93kb.
- Програмою зайнятості населення на 1997 2000 роки, схваленою постановою Кабінету Міністрів, 576.93kb.
- Водночас Верховною Радою України 25. 06. 2009 прийнято закон, 107.57kb.
- Міністерство транспорту та зв'язку україни, 1344.63kb.
- Додаток А. Довідка Головного штабу мвс україни від 24. 10. 2000р. 207 Додаток, 406.71kb.
- Державне керування охороною праці й організація охорони праці на виробництві, 139.44kb.
- Р І шенн я від 10. 04. 2009 №26-3/У м. Черкаси Про внесення змін до обласної програми, 93.58kb.
- Методичні рекомендації для працівників соціальної сфери та фахівців центрів професійної, 1901.19kb.
Проект
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказ Міністерства праці та соціальної політики України
від 200_р. №
ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ
про територіальний центр надання соціальних послуг
1. Загальні положення
1.1. Територіальний центр надання соціальних послуг (далі - територіальний центр) є державною (комунальною) установою, що надає різні види соціальних послуг прямо або через свої структурні підрозділи особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей (далі – отримувачі послуг).
1.2 Отримувачами соціальни х послуг у територіальному центрі можуть бути одинокі непрацездатні громадяни, пенсіонери, інваліди старші 18 років, діти-інваліди, особи без постійного місця проживання, жертви домашнього насилля та інші соціально незахищені верстви населення.
1.3. Територіальний центр утворюється, реорганізовується та ліквідовується за рішенням місцевих органів виконавчої влади за поданням районних управлінь праці та соціального захисту населення, погодженим відповідно з Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних державних адміністрацій, Головним управлінням соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації та Управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації або за рішенням органів місцевого самоврядування.
1.3. Територіальний центр є юридичною особою і діє відповідно до цього Типового положення.
1.4. Територіальний центр підпорядкований управлінню праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації або відповідному органу місцевого самоврядування.
1.6. Для надання соціальних послуг, в залежності від потреб громади, у територіальному центрі утворюються спеціалізовані структурні підрозділи (стаціонарні відділення, реабілітаційні центри, відділення організації гарячого харчування, надання траспортних послуг, сільські центри соціальних послуг тощо), спрямовані на підтримання життєдіяльності та соціальної активності отримувачів послуг та забезпечення їхнього повноцінного життя.
1.7. У своїй діяльності територіальний центр керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства праці та соціальної політики України, іншими нормативно-правовими актами з питань, що регулюють діяльність установ системи праці та соціального захисту населення, а також цим Положенням.
1.8. Положення про територіальний центр та його структура затверджуються відповідним місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.за погодженням районного (міського) управління праці та соціального захисту населення.
1.9 Положення про структурні підрозділи територіального центру розробляються керуючись рекомендаціями, зазначеними у додатках до цього Положення і затверджуються керівником територіального центру, за погодженням з районним (міським) управлінням праці та соціального захисту населення,
2. Діяльність територіального центру
З метою реалізації Закону України „Про соціальні послуги” для забезпечення потреби отримувачів соціальних послуг територіальний центр здійснює наступну діяльність:
2.1 Виявлення та реєстрація в установленому порядку громадян, які мають право на соціальні послуги відповідно до законодавства.
2.2 Обстеження матеріально-побутових умов проживання отримувачі послуг і визначення індивідуальних потреб у необхідності надання їм різних видів соціальних послуг.
Проведення усестороннього оцінювання ситуації особи, включаючи матеріально-побутові умови, умови проживання, стан здоров’я тощо та визначення індивідуальних потреб у соціальних послугах. Оцінювання здійснюється соціальним працівником Територіального центру. До оцінювання можуть залучатися представники місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров'я, житлово-комунальних установ, громадських організацій тощо.
2.3. Встановлення зв'язків з підприємствами, установами, організаціями, в яких раніше працювали отримувачі послуг, з рідними, друзями, волонтерами, осередками Товариства Червоного Хреста та інших недержавних організацій щодо надання необхідної допомоги.
2.4 Для задоволення індивідуальних потреб отримувачі послуг територіальний центр здійснює:
- придбання продуктів харчування, предметів домашнього вжитку, медикаментів тощо за кошти отримувачів послуг;
- доставку продуктів харчування, медикаментів, гарячого харчування тощо;
- надання транспортних послуг, здійснення соціального патронажу, виклик лікаря;
- організацію надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;
- виявлення потреб та сприяння розвитку різнобічних інтересів отримувачів послуг, організація дозвілля, спортивно-оздоровчої діяльності, розвиток художньо-прикладної творчості тощо;
- організацію консультацій щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, підтримка її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;
- надання натуральної чи грошової допомоги:
- надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів отримувачів послуг;
- надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації; розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань, спрямованих на пропаганду здорового способу життя; поширення інформації про види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем.
2.5. Територіальний центр може організовувати пункти прийому від населення, підприємств, установ, організацій продуктів харчування, одягу та взуття, предметів першої необхідності, коштів для подальшого адресного розподілу серед громадян похилого віку, інвалідів, малозабезпечених та інших соціально незахищених верств населення, пунктів прокату засобів пересування та реабілітації, предметів догляду за хворими.
3. Умови прийняття на облік для надання соціальних послуг та припинення їх надання.
3.1. На обслуговування до територіального центру приймаються інваліди І, II групи старші 18 років, одинокі непрацездатні громадяни, малозабезпечені громадяни та інші особи, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, на підставі картки медичного огляду, акту обстеження матеріально-побутових умов проживання та особистої заяви.
До числа одиноких непрацездатних громадян відносяться громадяни, в тому числі подружжя, які не мають працездатних родичів, зобов’язаних за законом їх утримувати.
3.3. Протипоказаннями для надання соціальних послуг територіальним центром є:
- онкологічні захворювання ІІІ, ІV клінічної групи;
- гострі інфекційні захворювання;
- тяжкі психічні розлади, при яких особа потребує лікувальних заходів в умовах психіатричного стаціонару, денного стаціонару для психічно хворих, стаціонару на дому під наглядом медичного психіатричного закладу або потребує активного динамічного диспансерного нагляду з боку психіатричного закладу, вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;
- наркоманія та алкоголізм;
У випадку захворювання особи на інфекційні захворювання, що передаються статевим шляхом, туберкульоз або ВІЛ-інфекцію /СНІД/ рішення щодо наявності протипоказань для прийняття на обслуговування приймається комісією у складі лікаря лікувального закладу відповідного профілю та лікаря-епідеміолога.
3.4. У разі звернення до територіального центру інвалідів І, ІІ групи, громадян похилого віку, які мають працездатних родичів, зобов’язаних за законом їх утримувати, чи батьків дітей-інвалідів, молодших 18 років, територіальним центром можуть надаватися їм платні соцальні послуги, або працівники установи повинні надати роз’яснення щодо адреси найближчої установи, де ці громадяни можуть отримати необхідні послуги.
У разі виявлення у громадянина протипоказань до надання соціальних послуг працівники установи повинні надати роз’яснення громадянинові стосовно можливих шляхів отримання цих послуг.
3.5. Обслуговування отримувачів послуг здійснюється на підставі заяви, договору, що укладається між отримувачем послуг та адміністрацією терцентру, у якому визначається перелік послуг, періодичність і терміни їх надання (відповідно до медичного висновку) та інше.
Надання соціальних послуг розпочинається та припиняється за наказом директора територіального центру.
Заяви реєструються в окремих спеціальних журналах і розглядаються директором територіального центру.
3.6 Припиняється надання соціальних послуг у разі:
- коли інваліду І або ІІ груп, під час чергового переогляду встановлено ІІІ групу інвалідності або знято групу інвалідності;
- встановлення наявності у непрацездатної особи працездатних родичів, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані її утримувати, проживають в одному й тому ж населеному пункті або разом з ним і не мають поважних причин для звільнення від обов'язків щодо догляду за нею;
- переїзду на нове місце проживання або до родичів, які можуть
утримувати одиноку непрацездатну особу і здійснювати за нею необхідний догляд;
- покращення матеріально-побутових умов проживання, внаслідок чого особа не потребує надання грошової та натуральної допомоги;
- за систематичне грубе порушення громадського порядку (вживання
алкоголю, наркотичних та інших препаратів, сварки, бійки, непристойне ставлення до обслуговуючого персоналу), що підтверджується не менш як 2 відповідними актами;
- виявлення медичних протипоказань;
- направлення особи до будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів, інших установ та закладів;
- у разі встановлення наявності договору довічного утримання;
- у разі смерті.
При припиненні надання соціальних послуг робиться відмітка на заяві отримувача послуг і в журналі обліку із зазначенням номера та дати наказу.
У разі припинення надання соціальних послуг з підстав визначених у абзаці 9 п. 3.5. працівники установи повідомляють відповідно органи Міністерства внутрішніх справ та (або) заклади охорони здоров’я.
4. Фінансова і виробничо-господарська діяльність територіального центру
4.1. Територіальний центр є юридичною особою, має печатку, штамп із своїм найменуванням, самостійний баланс, реєстраційні рахунки в банківських установах.
4.2. Територіальний центр фінансується та утримується за рахунок коштів, що виділяються із місцевих бюджетів на соціальний захист населення, та інших надходжень, не заборонених законодавством.
4.3. Фінансово-господарська діяльність територіального центру здійснюється відповідно до кошторису, затвердженого начальником управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації або органом місцевого самоврядування та штатного розпису, що затверджуються керівником територіального центру.
4.4. Гранична чисельність і фонд оплати праці працівників територіального центру затверджуються органами місцевого самоврядування або органами місцевої виконавчої влади за поданням районного (міського) управління праці та соціального захисту населення.
4.5. Посадові оклади працівників територіального центру встановлюються відповідно до законодавства з питань оплати праці. При визначенні штатної чисельності керівник територіального центру керується Нормативами чисельності працівників територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, затвердженими наказом Мінпраці від 08.12.2006 №462.
Посади, не передбачені діючими нормативами, та їх чисельність вводяться залежно від конкретних умов надання соціальних послуг за погодженням органів місцевого самоврядування або місцевих органів виконавчої влади.
4.6. Територіальний центр через свої структурні підрозділи може надавати платні соціальні послуги відповідно до діючого законодавства.
У територіальному центрі можуть утворюватися виробничі структурні підрозділи (спеціальні цехи, дільниці, лікувально-виробничі майстерні) з необхідним інвентарем, устаткуванням і обладнанням, технікою, транспортом та іншим знаряддям, які можуть виконувати і надавати безоплатні та платні послуги. З урахуванням необхідності та можливості до роботи у зазаначених підрозділах можуть залучатися отримувачі послуг
4.7. Надходження коштів від надання платних послуг, спрямовуються на забезпечення потреб громади у соціальних послугах та покращення їх якості.
Економічні і виробничі відносини територіального центру з підприємствами і організаціями всіх форм власності здійснюються на підставі договорів.
Планування, облік, калькуляція собівартості продукції, яка виробляється у виробничих структурних підрозділах територіального центру, здійснюється відповідно до чинного законодавства.
4.8. До надання соціальних послуг можуть залучатися громадяни, які перебувають на обліку у центрах зайнятості, та волонтери відповідно до діючого законодавства.
4.9. Територіальний центр для забезпечення здійснення своєї діяльності може використовувати грошову та гуманітарну допомогу підприємств, організацій, релігійних конфесій, благодійних об'єднань та окремих громадян.
5. Керівництво територіальним центром.
5.1. Територіальний центр очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади місцевим органом виконавчої влади, або відповідним органом місцевого самоврядування який є засновником установи, за погодженням з управлінням праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації (міської ради).
Посаду директора територіального центра може обіймати особа, яка має повну вищу освіту відповідного напрямку підготовки, стаж роботи не менше 5 років.
5.2. Директор територіального центру:
5.2.1 здійснює керівництво діяльністю територіального центру;
5.2.2 несе персональну відповідальність за виконання покладених на територіальний центр завдань;
5.2.3 визначає ступінь відповідальності заступників і керівників структурних підрозділів;
5.2.4 формує і затверджує штатний розпис.
5.2.5 Представляє територіальний центр без довіреності в усіх установах, підприємствах і організаціях, укладає угоди.
5.2.6 У межах своєї компетенції видає накази по територіальному центру, вирішує питання добору кадрів, затверджує функціональні обов’язки працівників, вживає заходів заохочення, а у разі порушень трудової дисципліни чи невиконання функціональних обов’язків накладає стягнення.
5.2.7 Затверджує правила внутрішнього розпорядку.
5.2.8 затверджує положення про структурні підрозділи територіального центру та координує їхню діяльність щодо вирішення питань надання соціальних послуг.
5.2.9 Вносить пропозиції районному (міському) управлінню праці та соціального захисту населення щодо структури, кошторису витрат територіального центру в межах граничної чисельності та нормативних актів з цих питань.
5.2.10 Призначає на посади і звільняє з посад працівників територіального центру, визначає їх обов'язки.
5.2.11 Розпоряджається майном, коштами в межах затвердженого кошторису.
5.2.12. забезпечує дотримання вимог з охорони праці, виробничої санітарії і протипожежної безпеки.
5.2.13 - виявляє навчальні потреби персоналу та організовує професійне навчання, як на робочих місцях у територіальному центрі, так і у відповідних навчальних закладах, організовує атестацію працівників та підвищення їх кваліфікації, систематичне навчання з питань охорони праці
5.2.14 - організовує проведення адміністративної супервізії, яка включає моніторинг графіків роботи та виконаних завдань, оцінку стосунків персоналу, робочих записів, звітів тощо;
5.2.15 організовує проведення професійної супервізії;
5.2.15 призначає особу, уповноважену надавати адміністративну супервізію (заступника директора територіального центру, завідувача відділення) та професійну супервізію (фахівця із соціальної роботи чи іншого досвідченого соціального працівника);
5.2.17 Відповідає за ведення бухгалтерського та статистичного обліку, складання звітності за затвердженими формами і подання її в установлені терміни відповідним органам.
6. Кадрове забезпечення територіального центру
6.1 У територіальному центрі проводиться регулярна супервізія всього персоналу, плани якої щорічно переглядаються;
6.2 Керівники структурних підрозділів і супервізори обов’язково повинні проходити навчання з навичок супервізії;
6.3 У штаті територіального центру повинно бути не менше одного соціального працівника
6.3.1 Соціальний працівник разом з отримувачем послуг розробляє та впроваджує індивідуальний план догляду, який містить стратегії втручання, спрямовані на задоволення потреб клієнта.,
6.3.1.1 Індивідуальний план догляду включає зайнятість, навчання, соціалізацію, послуги медичного закладу, правове та медичне втручання, фінансову та матеріальну підтримку, відповідно до законів, положень та інструкцій, що їх регулюють, та можливостей бюджету. Індивідуальний план догляду постійно переглядається та до нього вносяться зміни.
6.4 У разі необхідності створюється мультидисциплінарна команда, яка формується на договірній основі. До її складу можуть входити соціальний працівник, соціальний робітник, психолог, медична сестра чи лікар необхідної спеціалізації, реабілітолог, юрист, священник, інший спеціаліст за потребою.
6.5 Персонал територіального центру зобов”язаний постійно працювати над підвищенням своєї кваліфікації та періодично проходити відповідне навчання.
6.6 Персонал територіального центру зобов’язується зберігати всю інформацію про отримувача послуги строго конфіденційною.
7. Контроль за діяльністю територіального центру.
7.1. Територіальний центр здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на здійснення професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг
7.2 Контроль за організацією та якістю надання соціальних послуг, харчуванням, додержанням санітарно-протиепідемічного режиму здійснюють районні (міські) управління праці та соціального захисту населення спільно з органами охорони здоров'я в установленому порядку.
7.3 контроль за виконанням ліцензійних умов здійснення професійної діяльності у сфері надання соціальних послуг здійснює орган лїцензування у встановленому порядку.
7.3. Перевірка роботи і ревізія фінансово-господарської діяльності територіального центру провадиться місцевими органами виконавчої влади, Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних державних адміністрацій, Головним управлінням соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації та іншими спеціально уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства України.
Директор Департаменту
у справах ветеранів
та людей похилого віку О.П.Крентовська
Додаток №1
Положення про відділення соціальної допомоги вдома
1. Загальні положення.
1.1. Відділення соціальної допомоги вдома створюється для обслуговування не менше 80-ти одиноких непрацездатних громадян (пенсіонерів) які за висновками лікарів закладів охорони здоров’я потребують різних видів соціальних послуг, у тому числі і спеціалізованих для інвалідів з порушеннями опорно-рухової активності, вадами слуху, зору, тощо у домашніх умовах.
У разі наявності менше 80-ти громадян, які потребують різних видів соціальних послуг у домашніх умовах, управління праці та соціального захисту населення районних державних адміністрацій або відповідні органи місцевого самоврядування вживають заходи щодо організації надання соціальних послуг цим громадянам.
1.2. Відділення соціальної допомоги вдома очолює завідувач, який призначається на посаду і звільняється з посади директором територіального центру.
Посаду завідувача може обіймати особа, яка має повну вищу освіту відповідного напрямку підготовки і стаж роботи за фахом не менше 3 років.
1.3. Посаду фахівця із соціальної допомоги вдома може обіймати особа, яка має повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (спеціаліст) без вимог до стажу роботи.
Посаду соціального працівника – особа, яка має неповну вищу освіту відповідного напряму підготовки (молодший спеціаліст) без вимог до стажу роботи.
Посаду соціального робітника – особа, яка має загальну середню освіту або професійно-технічну освіту.
1.4. Кількість громадян на одну посаду соціального робітника по обслуговуванню (при нормативі 6-8 одиноких непрацездатних громадян у сільській (приміській) місцевості, інших місцевостях, що не мають регулярного транспортного сполучення, приватному або комунальному секторі без комунальних зручностей; 10-12 одиноких непрацездатних громадян у міській місцевості визначає завідувач відділенням відповідно до висновків лікарів про стан здоров'я громадян, прийнятих на обслуговування.
1.5. Відділення приймає на обслуговування одиноких непрацездатних громадян (пенсіонерів), в тому числі одинокі (бездітні) подружні пари, одиноких інвалідів І і ІІ груп старших 18 років (крім інвалідів І і ІІ груп внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримують допомогу на постійний сторонній догляд, побутове та спеціальне медичне обслуговування відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”), які частково або значно втратили здатність до самообслуговування і за висновками медичного закладу потребують соціально-побутового обслуговування та догляду в домашніх умовах.
1.6. В окремих випадках відділення може приймати на обслуговування непрацездатних громадян, які мають працездатних родичів, які, відповідно до чинного законодавства, зобов'язані їх утримувати, але з поважних причин не мають можливості здійснювати за ними догляд (проживають в іншому населеному пункті або окремо, і за станом здоров'я або через територіальну віддаленість не можуть надавати допомогу батькам, знаходяться у відрядженні, на лікуванні тощо). У такому разі щодо кожного випадку, на підставі підтверджувальних документів, приймається окреме рішення місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
За наявності вільних місць до відділення приймаються на платній основі особи, які мають працездатних дітей або родичів, які відповідно до чинного законодавства зобов’язані їх утримувати. Розмір плати залежить від видів соціальних послуг і їх тарифів, які надаються громадянинові цим відділенням.
Кошти, що надійдуть від внесення плати громадянами, які мають працездатних дітей, спрямовуються на розвиток терцентру та забезпечення потреб малозабезпечених громадян понад виділені бюджетом на ці цілі асигнування.
1.8. Фахівець із соціальної роботи організовує виявлення та реєстрацію громадян, які потребують соціальних послуг та іншої допомоги, координує роботу державних, приватних підприємств, громадських організацій, благодійних фондів з метою надання соціальних послуг.
Соціальний працівник веде особові справи цих громадян, оформляє необхідні документи щодо надання соціальних послуг, координує роботу соціальних робітників, забезпечує їх необхідними матеріалами та обладнанням, створює умови для безпечного виконання доручень тощо.
Соціальний робітник здійснює обслуговування громадян відповідно до переліку послуг, періодичності та термінів їх надання, передбачених договором, але не менше двох разів на тиждень.
1.9. На громадян, які приймаються на обслуговування відділенням, оформляється особова справа, яка складається з таких документів:
- особистої заяви;
- карти медичного огляду;
- акту обстеження матеріально-побутових умов;
- договору з переліком послуг (у разі надання платних послуг - зазначається їх вартість);
- довідки про склад сім'ї.
1.10. У тимчасове користування громадян можуть передаватися наявні у відділенні засоби пересування, засоби малої механізації, предмети першої необхідності, окремі побутові прилади тощо.
2. Завдання і функції відділення
2.1. Відділення разом із представниками місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров'я, житлово-комунальних контор, громадських організацій виявляє одиноких непрацездатних громадян та інвалідів, обстежує матеріально-побутові умови їх проживання, визначає потреби в наданні соціальних послуг, а також встановлює зв'язок з підприємствами, установами, організаціями з питань соціального обслуговування громадян.
2.2. На підставі зазначених у медичній карті висновків лікарів про ступінь втрати здатності до самообслуговування надає громадянам послуги, передбачені у переліку, зокрема, щодо:
- придбання медикаментів, продовольчих, промислових та господарських товарів тощо, за рахунок коштів громадян, яким надають соціальні послуги;
- доставки медикаментів, продовольчих, дрібних промислових та господарських товарів, гарячих обідів, книг, газет, журналів, тощо;
- виклику лікаря, організації консультування громадян медичними фахівцями, організації проведення госпіталізації, відвідування хворих у стаціонарних лікувальних закладах;
- допомоги у дотриманні особистої гігієни;
- допомоги у прибиранні приміщення, пранні білизни, отриманні перукарських послуг, а у разі потреби в таких послугах понад передбачені договором, організації їх через платні пункти побуту за рахунок коштів громадян, яким надаються послуги;
- допомоги в оформленні документів на санаторно-курортне лікування, влаштування до інтернатних установ, стаціонарного відділення, отримання субсидій по оплаті житлово-комунальних послуг тощо;
- читання художньої та іншої літератури, преси, написання листів;
- обробки присадибних ділянок (площа обробку присадибних ділянок визначається разом з місцевими органами виконавчої влади, але не більше 0,1 га);
- проведення організаційної роботи щодо забезпечення протезно-ортопедичними виробами, засобами пересування та реабілітації;
- оформлення замовлень та організації контролю за своєчасним і якісним наданням послуг підприємствами торгівлі, громадського харчування, побуту, зв'язку, службами житлово-комунального господарства, закладами культури, охорони здоров’я, тощо;
- встановлення і підтримання зв'язків з підприємствами, установами та організаціями для надання шефської допомоги; створення умов для посильної праці вдома;
- представлення інтересів громадян при вирішенні різних питань у державних та комунальних підприємствах, установах, організаціях, громадських об’єднаннях, контроль за наданням встановлених пільг;
- організації та проведення консультацій у фахівців з різних питань;
- інших послуг, що визначаються при індивідуальних обстеженнях матеріально-побутових умов проживання.
Додаток №2
Положення про відділення соціально-побутової реабілітації
1. Загальні положення.
1.1. Відділення соціально-побутової реабілітації створюється для забезпечення відвідувань не менш як 30-ти громадян протягом дня з метою надання послуг для здійснення соціально-побутової реабілітації (відновлення соціально-побутових навичок, функціонування різноманітних гуртків, організація дозвілля тощо).
У разі наявності менше 30-ти громадян, які потребують соціально-побутової реабілітації, управління праці та соціального захисту населення районних державних адміністрацій або відповідні органи місцевого самоврядування вживають заходи щодо організації їх обслуговування.
1.2. Відділення соціально-побутової реабілітації очолює завідувач, який призначається на посаду і звільняється з посади директором територіального центру.
Посаду завідувача може обіймати особа, яка має повну вищу освіту відповідного напрямку, стаж роботи за фахом – не менше 1 року.
1.3. У складі територіального центру може бути створено декілька відділень соціально-побутової реабілітації в залежності від місця проживання громадян похилого віку та інвалідів, стану здоров'я та їх потреб.
1.4. Відділення може залучати волонтерів до надання різних видів соціальних послуг.
1.5. До відділень соціально-побутової реабілітації на обслуговування приймаються непрацездатні громадяни незалежно від наявності родичів, зобов’язаних за законом їх утримувати, які не мають медичних протипоказань для перебування в колективі, на підставі особистої заяви і карти медичного огляду.
2. Завдання і функції відділення.
Відділення забезпечує виконання комплексу заходів соціально-побутової реабілітації, яким передбачено надання конкретних видів послуг, спрямованих на:
- відновлення знань, вмінь та навичок по орієнтуванню у домашніх умовах, веденню домашнього господарства, самообслуговуванню, поведінці у суспільстві тощо;
- організацію дозвілля і відпочинку (лекції, бесіди, зустрічі, екскурсії, створення самодіяльних художніх колективів, гуртків тощо);
- надання інформаційних, соціально-педагогічних, юридичних послуг тощо.
Додаток №3
Положення про відділення соціально-медичної реабілітації
1. Загальні положення.
1.1.Відділення соціально-медичної реабілітації створюється для забезпечення не менше 50-ти відвідань громадян протягом дня або 25-ти ліжко-місць з метою надання соціально-медичних послуг (організація консультацій лікарів, здійснення профілактичних та оздоровчих заходів), психологічних послуг (надання консультацій з метою психологічної корекції або психологічної реабілітації) тощо.
1.2. Відділення соціально-медичної реабілітації очолює завідувач, який призначається на посаду і звільняється з посади директором територіального центру.
Посаду завідувача може обіймати особа, яка має повну вищу освіту відповідного напрямку, стаж роботи за фахом – не менше 3 років. Переважне право надається особі, яка має повну вищу медичну освіту.
1.3. До відділення соціально-медичної реабілітації на обслуговування приймаються непрацездатні громадяни незалежно від наявності родичів, зобов’язаних за законом їх утримувати, які не мають медичних протипоказань для перебування в колективі, на підставі особистої заяви і карти медичного огляду.
2. Завдання і функції відділення.
2.1. Відділення забезпечує виконання комплексу заходів соціально-медичної реабілітації, яким передбачено:
- надання соціально-медичних послуг, зокрема, фізіотерапевтичні, фітотерапевтичні процедури, оздоровчий та гігієнічний масаж;
- проведення оздоровчо-профілактичної роботи;
- організація, при необхідності, консультації лікарів-спеціалістів;
- психологічні послуги;
- надання соціально-медичних послуг вдома громадянам, які не відвідують відділення.
2.3. Громадяни, які перебувають на обслуговуванні у відділенні, користуються м’яким та твердим інвентарем, медичним устаткуванням тощо.
Додаток №4
Положення про стаціонарне відділення
1. Загальні положення.
1.1. Стаціонарне відділення створюється при наявності не менше 15-ти громадян, які втратили рухову активність, не можуть самостійно себе обслуговувати, потребують постійного стороннього догляду та надання різних видів соціальних послуг в умовах стаціонару.
У разі наявності менше 15-ти громадян, які втратили рухову активність, не можуть самостійно себе обслуговувати, потребують постійного стороннього догляду та надання різних видів соціальних послуг в умовах стаціонару, районні (міські) управління праці та соціального захисту населення державних адміністрацій або відповідні органи місцевого самоврядування вживають заходи щодо влаштування цих громадян до інтернатних установ.
1.2. Стаціонарне відділення очолює завідувач, який призначається на посаду і звільняється з посади директором територіального центру.
Посаду завідувача може обіймати особа, яка має повну вищу освіту відповідного напрямку та стаж роботи за фахом не менше 3 років. Переважне право надається особі, яка має повну вищу медичну освіту.
1.3. До відділення приймаються на державне утримання громадяни, які досягли пенсійного віку, та інваліди І і II групи старші 18 років, які за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, яким згідно з медичним висновком не протипоказане перебування у відділенні та які не мають працездатних дітей або родичів, зобов’язаних відповідно до законодавства їх утримувати.
1.4. При наявності вільних місць до стаціонарного відділення можуть прийматися терміном до 6 місяців непрацездатні громадяни, які тимчасово втратили здатність до самообслуговування.
1.5. Як виняток, за рішенням місцевих органів виконавчої влади до стаціонарного відділення можуть прийматися непрацездатні громадяни, які мають працездатних дітей або родичів, зобов'язаних відповідно до чинного законодавства їх утримувати, якщо вони з об'єктивних причин не можуть цього робити. У такому разі щодо кожного випадку, на підставі підтверджувальних документів, приймається окреме рішення місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.
За наявності вільних місць до стаціонарного відділення можуть прийматись особи, які мають працездатних родичів або опікунів, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу, на платній основі.
Кошти, що надійдуть від внесення плати громадянами спрямовуються на розвиток територіального центру, його структурних підрозділів та на забезпечення потреб малозабезпечених непрацездатних громадян понад виділені бюджетом на ці цілі асигнування.
Інвалідам та пенсіонерам, які проживають у стаціонарному відділенні на платній основі, пенсія виплачується у повному розмірі.
1.6. Громадянам, які проживають у стаціонарному відділенні територіального центру, пенсія виплачується відповідно до чинного законодавства.
1.7 На кожного громадянина заводиться особова справа, яка складається з таких документів:
- особистої заяви;
- паспорта або іншого документа, що засвідчує особу;
- акта матеріально-побутового обстеження;
- медичної картки;
- довідки про розмір призначеної пенсії;
- довідки про склад сім’ї за формою № 3;
- довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (для інвалідів);
- медичного висновку про необхідність постійного стороннього догляду.
1.8. Громадяни, які приймаються до відділення проходять карантин в окремому ізольованому приміщенні протягом 14 днів, після чого, якщо у них не буде виявлено інфекційних захворювань, переводяться на постійне мешкання у відповідні кімнати.
1.9. Адміністрація відділення виконує обов'язки опікуна (піклувальника) по відношенню до громадян, яким органами опіки та піклування опікуни (піклувальники) не призначені.
1.10. Громадяни, які проживають у відділенні, за погодженням з адміністрацією можуть користуватися особистими речами.
1.11. Адміністрація відділення приймає на зберігання до запиту їх власником або особою, у якої є свідоцтво на право спадщини, грошові суми, коштовності та цінні папери громадян, які проживають у відділенні, за їх бажанням.
1.12. Громадяни, які проживають у відділенні та потребують стаціонарної медичної допомоги, направляються на лікування до відповідних лікувально - профілактичних закладів системи охорони здоров'я у встановленому порядку.
1.13. Переведення громадян, за власним бажанням, до відділення
іншої територіально-адміністративної одиниці здійснюється за погодженням відповідно між районним, міськими, районними у містах управліннями праці та соціального захисту населення, при наявності висновку лікаря про те, що зміна кліматичних умов не сприятиме погіршенню стану їх здоров'я.
1.14. Про тимчасове вибуття за власним бажанням особа, яка проживає у відділенні, обов’язково попередньо повідомляє адміністрацію цього відділення.
Погодження про вибуття підопічного приймається з урахуванням висновку лікаря.
Якщо громадянин тимчасово (на термін понад 10 днів) вибуває з відділення, наказом по відділенню припиняється його харчування, але він залишається у списках проживаючих, і пенсія йому за період тимчасового вибуття виплачується в повному розмірі.
Витрати, пов’язані з поїздкою до родичів або інших осіб, а також з переїздом за власним бажанням до відділення іншого територіального центру або інтернатної установи відділенням не компенсується.
1.15. Припинення обслуговування у відділенні здійснюється з дозволу районних (міських), районних у містах управліннях праці та соціального захисту населення:
- за особистою заявою громадянина та при наявності інформації про нове місце проживання і забезпечення йому постійного догляду;
- при встановленні інвалідам І або II груп інвалідності III групи або знятті інвалідності.
1.16. Під час припинення надання відділенням послуг громадянину видається закріплений за ним одяг, білизна, взуття за сезоном, документи, власні речі і цінності (ощадна книжка, цінні папери тощо), що зберігалися у відділенні, а також довідка із зазначенням терміну перебування в даній установі.
1.17. Облік громадян, які проживають у відділенні, здійснюється згідно з Типовим положенням про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів.
1.18. Організація функціонування стаціонарного відділення здійснюється відповідно до нормативів, передбачених для будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів.
2. Завдання стаціонарного відділення територіального центру.
2.1. Основним завданням стаціонарного відділення є забезпечення належних умов для проживання, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги громадянам похилого віку та інвалідам, які потребують постійного стороннього догляду і допомоги.
2.2. Мешканці стаціонарного відділення забезпечуються відповідно до встановлених норм:
- житлом, одягом, взуттям, постільною білизною, м'яким і твердим інвентарем та столовим посудом;
- раціональним чотириразовим харчуванням, у тому числі дієтичним, з урахуванням віку і стану здоров'я осіб, що проживають у стаціонарному відділенні, в межах натуральних норм харчування, передбачених для мешканців інтернатних установ (проміжки часу між прийманням їжі не повинні бути більше ніж чотири години, останнє приймання їжі здійснюється за дві години до сну);
- цілодобовим медичним обслуговуванням, консультативною допомогою;
- слуховими апаратами, окулярами, протезно-ортопедичними виробами, засобами пересування (крім моторизованих), медикаментами та життєво-необхідними ліками відповідно до медичного висновку;
- комунально-побутовим обслуговуванням (опалення, освітлення, радіофікація, тепло-, водопостачання тощо);
- організацією культурно-масової та оздоровчо-спортивної роботи з урахуванням стану здоров’я і віку мешканців стаціонарного відділення;
- умовами, що сприяють адаптації громадян у новому середовищі.
Додаток №5
Положення про відділення організації надання грошової та натуральної допомоги
1. Загальні положення.
1.1. Відділення організації надання грошової та натуральної допомоги створюються для надання соціально-економічних (матеріальної допомоги), соціально-побутових послуг не менш як 500 малозабезпеченим непрацездатним громадянам та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах.
1.2. Відділення організації надання грошової та натуральної допомоги очолює завідувач, який призначається на посаду і звільняється з посади директором територіального центру.
Посаду завідувача може обіймати особа, яка має повну вищу освіту відповідного напрямку, стаж роботи за фахом – не менше 1 року;
посаду соціального працівника – особа, яка має неповну вищу освіту без вимог до стажу роботи;
посаду соціального робітника – особа, яка має загальну середню освіту та професійно-технічну освіту без вимог до стажу роботи.
1.3. У відділення, що надають грошову та натуральну допомогу беруться на облік і обслуговуються малозабезпечені непрацездатні громадяни, інваліди, малозабезпечені багатодітні та неповні сім’ї, особи, які перебувають у складних життєвих обставинах, які відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання потребують грошової та різних видів натуральної допомоги.
Відділення може організовувати пункти прийому від громадян, підприємств, установ, організацій продуктів харчування та одягу, взуття, головних уборів, предметів першої необхідності, коштів тощо для забезпечення потреб малозабезпечених громадян.
1.4. Завідувач відділення бере участь у комісії з прийому грошової та натуральної допомоги від благодійників, здійснює облік та видатки благодійних надходжень.
2. Завдання і функції відділення.
2.1. Відповідно до своїх завдань відділення організовує і проводить разом з організаціями, установами, закладами, в тому числі з осередками Товариства Червоного Хреста України благодійні заходи, надходження від яких спрямовує на поліпшення соціально-побутових умов проживання малозабезпечених громадян.
2.2. Відділення, виходячи з можливостей наявної фінансової та
матеріально-технічної бази територіального центру, надає малозабезпеченим громадянам та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, соціально-економічні та соціально-побутові послуги, у вигляді натуральної допомоги:
- продуктами харчування;
- одягом, взуттям, іншими предметами домашнього вжитку;
- ліками та предметами медичного призначення;
- засобами пересування (за винятком автомобіля) та реабілітації;
- предметами побутової гігієни;
- продовольчими та промисловими товарами;
- гарячими обідами;
- послугами - швацькими, кравецькими, перукарськими, послугами техніка по ремонту вікон, дверей, квартир (будинків), радіоапаратури, холодильників тощо;
- заготівлі та завезенні палива та інше.
3. Порядок надання грошової та натуральної допомоги.
3.1. Відділення обслуговує малозабезпечених громадян та осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, відповідно до їх особистих заяв та актів обстеження матеріально-побутових умов проживання.
У разі, коли громадянин не перебуває на обслуговуванні у інших підрозділах територіального центру, до заяви додаються:
- довідка про склад сім’ї;
- довідка про сукупний дохід сім’ї.
3.2. Соціальним працівником відділення ведеться облік громадян, які звернулись по допомогу, оформляються відповідні документи з приводу надання допомоги тощо.
3.3. Натуральна допомога видається по відомостях установленої форми, де вказується прізвище, ім'я, по батькові громадянина, його адреса найменування наданої допомоги та кількість речей, які видаються, за кожну з яких отримувач розписується.
3.4. Відділення щомісячно подає в бухгалтерію територіального центру звіт про надання грошової та натуральної допомоги.
4 Відділення гарячого харчування (в їдальнях) що обслуговують малозабезпечених непрацездатних громадян та осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, у разі, якщо вони за станом здоров’я не в змозі приготувати собі обіди, створюються при потребі.