Geum.ru

Зінченко Світлана Василівна

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Напрям 4

Зінченко Світлана Василівна – Петрівська дитяча школа мистецтв (Києво-Святошинський район

Київської області); викладач фортепіано


Виховання духовно розвиненої особистості на основі

взаємодії загальноосвітньої та мистецької шкіл


Одним із найважливіших завдань сучасної освіти є духовний розвиток особистості. У педагогічній літературі його найчастіше трактують як морально-естетичне ставлення людини до оточуючого світу, яке здійснюється засобами мистецтва через художньо-творчу діяльність (О.О.Апраксіна, Ю.Б.Алієв, Н.Л.Гродзенська, Б.Т.Лихачов, О.П.Рудницька, В.О. Сухомлинський, В.М.Шацька). Духовність визнають також, як різнобічність розвитку потреб, інтересів які спонукають до активного оволодіння знаннями та мистецтвом; розвинені здібності, що забезпечують творчий підхід в усіх ланках людської діяльності. Разом з тим, і знання, і освіченість є далеко не головними чинниками духовності людини. Ще Б.М.Теплов підкреслював, що знання тільки тоді стають знаннями, коли вони емоційно пережиті. Це означає, що до структури духовності входять культура почуттів і любов до прекрасного. На жаль, духовності не можна навчити, її можна тільки виховати.

У психолого-педагогічній науці нині на перший план висувається питання про співвідношення навчання і розвитку дітей шкільного віку, оскільки і вчителів, і батьків турбує те, як забезпечити не тільки міцне засвоєння учнями певних знань, а головне – розвинути в них навички самостійного мислення, сформувати пізнавальну і творчу активність, сприяти їх всебічному розвитку. Свого часу, відомий психолог Г.С.Костюк висловив цікаву і важливу думку: «Зв'язок між навчанням і розвитком не простий, а складний і взаємний: навчання сприяє розвитку, але воно саме спирається на нього» [3, c.217]. Розв’язанню зазначеного завдання покликане сприяти, зокрема, вивчення музичного мистецтва, завдяки якому розвиваються особистісні якості, творчі здібності учнів, очевидний його вплив і на суспільну свідомість. При цьому, основна функція музики – естетичне виховання, формування у дітей високої музичної культури, створення умов для виникнення натхнення до творчості, стійкого бажання жити в гармонії з навколишнім світом. Хто ж покликаний вирішувати вказані завдання? Звичайно, в першу чергу уроки музики у взаємозв’язку з позакласною музично-виховною роботою загальноосвітніх навчальних закладів. Саме шкільна музично-естетична підготовка є підґрунтям безперервної мистецької освіти , що дає учням можливість продовжувати її на різних ступенях навчання.

Викладання музичного мистецтва у школі будується на основі таких загально дидактичних принципів:

- реалізація системного, цілісного, індивідуально-диференційованого підходів по залученню дітей до музичного мистецтва;

- структурування змісту навчально-виховного матеріалу з урахуванням закономірностей музичного мистецтва та художньо-педагогічної діяльності;

- зв’язку музичного матеріалу з життям;

- відбору організаційних форм, методів і засобів музичного навчання, розвитку і виховання;

- захопленості, інтересу, позитивного ставлення учнів до музичних заходів.

Загальна музична освіта є основним засобом духовного розвитку особистості, але не єдиним. Одним із ефективних невикористаних резервів цього процесу є дитячі школи мистецтв (музичні школи). Як показує наш досвід, особливу користь та неабиякий інтерес принесе спільна скоординована робота двох навчальних закладів (ЗНЗ – загальноосвітній навчальний заклад та ДШМ – дитяча школа мистецтв) на основі взаємодії позакласної гурткової роботи ЗНЗ з дитячими колективами та окремими виконавцями школи мистецтв (ДШМ). Вони можуть взаємодоповнювати, взваємозбагачувати одна одну, сприяючи духовному розвитку учнів. Звернемо увагу на те, як співвідносяться відмічені вище завдання музичного навчання у загальноосвітньому навчальному закладі і дитячій школі мистецтв:

ЗНЗ: розглядає музику, як один із засобів розвитку духовного потенціалу особистості. Передбачає такі форми музичної діяльності та музичного спілкування з дітьми, які будуть всіляко стимулювати розвиток специфічних музичних інтересів, прагнення до постійної участі в процесі музикування у будь-якій його формі. Проблема формування специфічно-музичних інтересів та навичок, що виявляються через діяльність, як мета навчання не ставиться.

ДШМ: розвиває музичні здібності та надає дитині основи професійної музичної підготовки, але перевантаженість процесу навчання спеціальними знаннями часто призводять до послаблення музичного інтересу.

Роботу музичних гуртків у ЗНЗ (вокального, інструментального, хорового, танцювального) зближатиме різноманітність видів діяльності, яка носитиме системний характер, де виконавець може бути одночасно диригентом, співаком, учителем, концертмейстером. Учні ДШМ зможуть на заняттях гуртка професійно грати на інструменті, їх програма складатиметься в залежності від навчального та концертного репертуару гуртків. Ті ж учні ДШМ братимуть участь і в інших видах музичної діяльності: пластичному інтонуванні, грі на інструментах дитячого оркестру, акомпануватимуть співакам-солістам чи хору, тощо. Додатковим стимулом для формування музичного інтересу та формою творчого звіту, як для учнів ЗНЗ, так і ДШМ може стати спільна концертна програма для батьків, усіх учнів і учителів школи. На уроках музики можуть і повинні бути присутні такі форми навчальної роботи, в яких головними дійовими особами стають учні ДШМ. Їх індивідуальні вокальні виступи можуть органічно вплітатися в тканину уроку музики, роблячи його і більш цікавим, і більш зрозумілим для однолітків. Ще більші можливості взаємодії двох типів шкіл у проведенні спільних свят музики, музичних лекторіїв, клубу любителів музики, зустрічей з композиторами, в яких би брали участь учні ДШМ.

Отже, один із шляхів вирішення означеної проблеми лежить в організації співробітництва, координації дій учителя музики ЗНЗ і педагогічного колективу ДШМ. Вони повинні знаходитись у професійному контакті, але ініціатива повинна виходити, на наш погляд, від педагогів ДШМ. Автентичність кожної особистості робить суто індивідуальним її духовні потреби, тому й задовольнити їх спроможна виключно сама особистість, але для цього треба створити сприятливі умови.


Література
  1. Базиков А. О некоторых противоречиях в системе музыкального воспитания / А Базиков. // Искусство в школе. – 2003. - № 1. – С. 9 – 14.
  2. Даниленко Л.І. Навчаючи, розвивати й виховувати / Л.І. Даниленко // Завуч. – 2005. - № 7 (229) – С. 2 – 4.
  3. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Г.С. Костюк – К., 1989. – 160 с.
  4. Щербань П. Формування духовної культури особистості

/ П. Щербань // Рідна школа. – 1999. - № 7 – 8 . – С. 41 – 44.