Конспект лекцій з курсу «Міжнародний менеджмент»

Вид материала

Содержание

2 Періодизація розвитку міжнародного бізнесу.
Комерційна ера (1500–1850 рр.)
Ера експансії (1850–1914 рр.).
Ера концесій (1914–1945 рр.).
Ера глобалізації (починаючи з 70-х рр. XX ст.).
Міжнародну економічну інтеграцію
2 Особливості процесу інтернаціоналізації менеджменту.
Комплексне вивчення, аналіз і оцінка зовнішнього середовища
Оцінка, вибір і практичне використання організаційних форм
Формування і розвиток мультинаціонального персоналу фірми
Пошук, розвиток і ефективне використання
2 Стан і чинники глобальної конкуренції.
Комплексний аналіз і оцінка зовнішнього середовища
2 Сучасні культурологічні теорії і моделі.
Економіко-кластерна» теорія
Культурно-кластерна» теорія
Теорія базових і інструментальних цінностей М. Рокича
Теорія внутрішнього змісту особи
Системний підхід
Мовні бар’єри, використання сленгу і т.д.
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з курсу

«Міжнародний менеджмент»

для студентів факультету економіки та менеджменту спеціальності 6.050100 «Маркетинг»

усіх форм навчання

Суми

Вид-во СумДУ

2007

Конспект лекцій з курсу «Міжнародний менеджмент»

/ Укладачі: О.М. Суміна, О.В. Черняков. — Суми: Вид-во

СумДУ, 2007. — 106 с.

ЗМІСТ

С.

Тема 1 Міжнародний бізнес в контексті глобалізації та інтернаціоналізації	4
Тема 2 Сутність міжнародного менеджменту	13
Тема 3 Чинники середовища міжнародного менеджменту	22
Тема 4 Соціокультурний аспект міжнародного менеджменту	32
Тема 5 Стратегія і планування розвитку в міжнародному менеджменті	41
Тема 6 Сучасні форми і структури міжнародного бізнесу	51
Тема 7 Управління мультинаціональними корпораціями	61
Тема 8 Міжнародні стратегічні альянси	71
Тема 9 Міжнародний менеджмент інвестицій	82
Тема 10 Міжнародний менеджмент технологій	92

Питання для повторення	102

Список літератури	103

Тема 1 Міжнародний бізнес в контексті
глобалізації та інтернаціоналізації

1 Суть міжнародного бізнесу.

2 Періодизація розвитку міжнародного бізнесу.

3 Інтернаціоналізація бізнесу як передумова глобалізації.

4 Глобалізація як вища стадія інтернаціоналізація бізнесу.

На перетині ХХ і ХХІ ст. міжнародний бізнес став настільки всеосяжним і яскравим феноменом сучасної цивілізації, що дати цьому складному явищу світової економіки однозначне визначення неможливо. Конструктивне визначення «міжнародний бізнес»:

1) міжнародний бізнес, як і національний, має головною своєю метою отримання прибутку;

2) все більш характерним слід рахувати або міжфірмові операції такого роду, або внутрішньофірмові, коли різні підрозділи фірми розташовані у ряді країн і ці підрозділи взаємодіють між собою — мультинаціональні корпорації (МНК). Міжнародний бізнес — це ділова взаємодія приватних фірм або їх підрозділів, що знаходяться в різних країнах;

3) міжнародний бізнес базується на можливості отримання вигод з переваг міждержавних ділових операцій.

Рішення про початок міжнародних операцій призводить до перетворення фірмового менеджменту з національного в міжнародний.

Міжнародний бізнес у сучасних умовах визначається такими характерними рисами:

доступність і загальність;
ступінчатість розвитку;
технологічна глобалізація;
«фінансиаризація»;
складна взаємодія національного та інтернаціонального.

З одного боку, глобалізація веде до конвергентних процесів: починаючи від джинсів, телевізорів і гамбургерів до формування певної багатонаціональної ділової культури, певні принципи і правила якої поділяються практично більшістю серйозних бізнесменів світу. З іншого боку, наростає національна і культурна диференціація, яка в крайніх формах націоналізму і/або релігійної нетерпимості виявляється в конфліктних формах.

Сьогодні складно відповісти на питання про те, чого більше в сучасному міжнародному бізнесі — конвергентного або дивергентного. Проте у практиків і теоретиків не викликає сумніву головне: ефективна стратегія будь-якої фірми в епоху глобалізації повинна поєднувати в собі максимальне використання національного скрізь, де це можна. Не випадково, що у всіх найбільших центрах бізнес-підготовки велика увага приділяється дисциплінам країнознавчого і національно-культурного циклів. Ці знання вимагаються сьогодні передовою практикою міжнародного бізнесу.

Аналіз міжнародного бізнесу був би явно неповним, якщо не визначити значення знань і компетентності для його ефективності.

Доступність і загальність міжнародного бізнесу у відомому сенсі — провокуючий чинник, оскільки зовні робить входження в нього достатньо легким. Але пам’ятайте відоме гасло «Не вступайте в міжнародний бізнес, доки не досягнете успіху у себе вдома».

Технологічна глобалізація і фінансиаризація — це вищий пілотаж у сенсі рівня знань, якими володіє персонал фірми. Знання і уміння їх використовувати вводять фірму в еліту міжнародного бізнесу. До цього примикає сфера знання культурно-національних особливостей зарубіжного бізнесу і уміння використовувати ці знання не тільки для зростання ефективності зарубіжних операцій фірми.

Р. Робінсон поділив історичний розвиток міжнародного бізнесу за п’ять останніх століть на чотири ери.

1 Комерційна ера (1500–1850 рр.). Починається з часу великих географічних відкриттів і закінчується серединою XIX ст. Р. Робінсон справедливо відзначає, що саме пошук величезних особистих вигод, пов’язаних з торгівлею колоніальними товарами в Європі, був тією щонайпотужнішою рушійною силою, яка більше трьохсот років зумовлювала розвиток базової форми міжнародної торгівлі. Ера комерції вперше висвітила і поставила перед підприємцями розвинених європейських держав ключові питання міжнародного менеджменту:

2 Ера експансії (1850–1914 рр.). У цей період йде остаточне оформлення і структуризація колоніальних імперій на підґрунті бурхливого індустріального розвитку європейських країн, а пізніше США. Це було викликано промисловою революцією початку XIX ст. і подальшими досягненнями технологічного розвитку.

Ці досягнення і масове індустріальне виробництво повернули розвинені країни від вивезення екзотичних заморських товарів до видобування сировини і систематичного плантаційного господарства в колоніальних регіонах як до вигідніших і економічно перспективніших сфер зарубіжного бізнесу.

Все це дозволяє констатувати, що власне міжнародний бізнес вже в другій ері свого розвитку знайшов всі головні мотиви свого існування і розвитку, що збереглися і до наших днів.

3 Ера концесій (1914–1945 рр.). Найважливіша особливість цього історичного періоду між двома війнами полягала в якісній зміні ролі найбільших компаній, що оперували на колоніальних ринках. Компанії-концесіонери перетворюються на своєрідні економічно автономні держави, що здійснюють виробничі, торговельні, освітні, медичні, транспортні, а нерідко і поліцейські функції не тільки для своїх працівників, але часто і для всіх жителів прилеглих районів.

Найбільш могутні американські корпорації, використовуючи всі переваги домінуючого положення США в післявоєнному світі, здійснили прорив до мультинаціонального бізнесу як до якісно нового ступеня розвитку міжнародного бізнесу фірми, коли увесь світ стає по суті ареною її конкурентної боротьби і сферою фірмових інтересів. Подальший розвиток мультинаціональності в міжнародному бізнесі йшов по шляху зростання числа МНК. Це і підготувало перехід міжнародного бізнесу до найбільш високої точки його розвитку — глобалізації.

5 Ера глобалізації (починаючи з 70-х рр. XX ст.). Цей період розвитку цивілізації взагалі і міжнародного бізнесу зокрема проходить під знаком революційних технологічних змін, услід за якими йдуть економічні, соціальні і політичні зміни.

Реальна глобалізація зрештою характеризується тим, що міжнародні економічні зв’язки охопили практично всі країни планети і кожна з них в тій чи іншій мірі залежить від міжнародного бізнесу.

У результаті міжнародної кооперації виробництва, розвитку міжнародного розподілу праці, зовнішньої торгівлі і міжнародних економічних відносин в цілому відбувається посилення взаємозв’язку і взаємозалежності національних економік, нормальний розвиток яких неможливий без урахування зовнішнього чинника. Дане явище прийнято називати інтернаціоналізацією господарської діяльності. Інтернаціоналізація господарської діяльності — це посилення взаємозв’язку і взаємозалежності економік окремих країн, вплив міжнародних економічних відносин на національні економіки, участь країн у світовому господарстві.

У своєму розвитку інтернаціоналізація економіки пройшла ряд етапів. Спочатку вона була міжнародним економічним співробітництвом: зачіпала, перш за все, сферу обігу і була пов’язана з виникненням міжнародної торгівлі (кінець XVIII — початок XX ст.). У кінці XIX ст. набирає силу міжнародний рух капіталу.

Наступним етапом з’явилася міжнародна економічна інтеграція, об’єктивно обумовлена поглибленням міжнародного розподілу праці, інтернаціоналізацією капіталу, глобальним характером науково-технічного прогресу і підвищенням ступеня відкритості національних економік і свободи торгівлі. Інтеграція в перекладі з латинського (integratio) означає з’єднання окремих частин в загальне, ціле, єдине.

Міжнародна економічна інтеграція — зближення і взаємне пристосування національних економік, включення їх в єдиний відтворювальний процес в інтернаціональних масштабах.

Міжнародну економічну інтеграцію можна охарактеризувати як процес господарського об’єднання країн на основі розподілу праці між окремими національними господарствами, взаємодії їх економік на різних рівнях і в різних формах шляхом розвитку глибоких стійких взаємозв’язків.

Міжнародна економічна інтеграція — це достатньо високий, ефективний і перспективний ступінь розвитку світової економіки, якісно новий і складніший етап інтернаціоналізації господарських зв’язків. На цьому ступені відбувається не тільки зближення національних економік, але і забезпечується сумісне рішення економічних завдань. Отже, економічну інтеграцію можна представити як процес економічної взаємодії країн, що приводить до зближення господарських механізмів, набирає форму міждержавних угод і погоджено регульований міждержавними органами.

Економічна інтеграція, зокрема, виражається:

у співпраці між національними господарствами різних країн і повної або часткової їх уніфікації;
у ліквідації бар’єрів у русі товарів, послуг, капіталу, робочої сили між цими країнами;
у зближенні ринків кожній з окремих країн з метою утворення одного – єдиного загального ринку;
у стиранні відмінностей між економічними суб’єктами, що належатьдо різних держав;
у відсутності тієї або іншої форми дискримінації іноземних партнерів у кожній з національних економік і т.п.

Процеси економічної інтеграції йдуть як на двосторонній, так і на регіональній або на глобальній основі. Характерною особливості інтеграційних об’єднань в даний час можна назвати їх розвиток на регіональному рівні: створюються цілісні регіональні господарські комплекси із загальними наднаціональними і міждержавними органами управління.

Рисунок 1.1 — Етапи інтернаціоналізації господарської діяльності

На сучасному етапі відбуваються глибокі зміни у всій системі міжнародних відносин. Істотною їх межею стає глобалізація. Схематично процеси, що ведуть до економічної інтеграції і глобалізації, можна виразити взаємозв’язаним ланцюжком, поданим на рис. 1.1.

Одним з ключових процесів розвитку світової економіки на межі ХХ–ХХI ст. є прогресуюча глобалізація, тобто якісно новий етап у розвитку інтернаціоналізації господарського життя.

Сучасна глобалізація світової економіки складається з таких компонентів (рис. 1.2).

Відношення до глобалізації як фахівців, так і всіх жителів нашої планети дуже неоднозначно, а деколи і діаметрально протилежно. Це пов’язано з різними точками зору на наслідки глобалізаційних процесів, в яких одні убачають серйозну загрозу світовій економічній системі, а інші бачать засіб подальшого прогресу економіки. Поза сумнівом, наслідки глобалізації можуть мати як позитивний, так і негативний характер, проте альтернативи їй немає, у зв’язку з чим основна увага повинна бути приділена дослідженню небезпек (погроз), які несуть ці процеси, і можливостей і вигод, що виникають в процесі глобалізації.

Перш за все найважливішим методологічним і практичним питанням є визначення співвідношення між поняттями «глобалізація», «інтернаціоналізація господарського життя», «міжнародне економічне співробітництво», «міжнародна економічна інтеграція».

Можна виділити основні передумови (рушійні сили), що обумовлюють процес глобалізації:

різке зростання масштабів виробництва;
перехід до нового технологічного способу виробництва — до високих, наукомістких технологій; швидке і широке розповсюдження нових технологій, що ліквідовують бар’єри на шляху переміщення товарів, послуг, капіталів;

Рисунок 1.2 — Компоненти глобалізації світової економіки

1 Виробничі, науково-технічні і технологічні:

якісно нове покоління засобів транспорту і зв’язку, їх уніфікація, що забезпечує швидке розповсюдження товарів і послуг, ресурсів і ідей з додаванному їх найбільш сприятливих умовах;
швидке розповсюдження знань в результаті наукового або інших видів інтелектуального взаємного обміну;
різке скорочення завдяки передовим технологіям транспортних, телекомунікаційних витрат, значне зниження витрат на обробку, зберігання і використання інформації, що полегшує глобальну інтеграцію національних ринків.

2 Організаційні:

міжнародні форми здійснення виробничо-господарської діяльності у вигляді транснаціональних корпорацій (ТНК): організаційні форми, рамки діяльності яких виходять за національні межі, набувають міжнародного характеру, сприяючи формуванню єдиного ринкового простору;
вихід неурядових організацій на багатонаціональний або світовий рівень. Нову глобальну роль стали відігравати такі міжнародні організації, як ООН, МВФ, Всесвітній банк, СОТ і т.п.;
перетворення багатонаціональних компаній та інших організацій як приватних, так і державних, в основних дійових осіб глобальної економіки.

3 Економічні:

лібералізація торгівлі товарами і послугами, ринків капіталу та інші форми економічної лібералізації, що викликали обмеження політики протекціонізму і що зробили світову торгівлю вільнішою;
небувала концентрація і централізація капіталу, вибухоподібне зростання похідних фінансово-економічних інструментів, різке скорочення часу виконання міжвалютних операцій;
впровадження міжнародними економічними організаціями єдиних критеріїв макроекономічної політики, уніфікація вимог до податкової, регіональної, аграрної, антимонопольної політики, до політики у сфері зайнятості та ін.;
посилення тенденції до уніфікації і стандартизації, все ширше застосовуються єдині для всіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську і статистичну звітність, стандарти розповсюджуються на освіту і культуру.

4 Інформаційні:

радикальна зміна засобів ділового спілкування, обміну виробничою, науково-технічною, економічною, фінансовою інформацією; поява і розвиток принципово нових систем отримання, передачі і обробки інформації дозволили створити глобальні мережі, об’єднуючі фінансові і товарні ринки, раховуючи ринки ноу-хау і професійних послуг;
формування систем, що дозволяють з одного центру управляти розташованим в різних країнах виробництвом, створюють можливості оперативного, своєчасного і ефективного рішення виробничих, науково-технічних, комерційних завдань не гірше, ніж усередині окремих країн.

5 Політичних:

ослаблення жорсткості державних кордонів, полегшення свободи пересування громадян, товарів і послуг, капіталів;
закінчення «холодної» війни, подолання політичних розбіжностей між Сходом і Заходом.

6 Соціальних і культурних:

ослаблення ролі звичок і традицій, соціальних зв’язків і звичаїв, подолання національної обмеженості, що підвищує мобільність людей в територіальних, духовних і психологічних відносинах, сприяє міжнародній міграції;
виникнення глобальної однодумності в оцінці ринкової економіки і системи вільної торгівлі, на зміну нещодавних суперечностей між ринковою економікою Заходу і соціалістичною економікою Сходу прийшла практично повна єдність поглядів на ринкову систему господарства;
прояв тенденції формування «однорідних» засобів масової інформації, що глобалізуються, мистецтва, поп-культур. Англійська мова стає міжнародною мовою спілкування, полегшуючи міжкультурне спілкування, навчання і взаєморозуміння;
подолання меж в освіті завдяки розвитку дистанційного навчання;
лібералізація підготовки трудових ресурсів, що веде до ослаблення контролю національних держав за відтворенням «людського капіталу».

Тема 2 Суть міжнародного менеджменту

1 Менеджмент міжнародних (транснаціональних) корпорацій.

2 Особливості процесу інтернаціоналізації менеджменту.

3 Сучасні моделі управління міжнародним бізнесом.

На підставі аналізу міжнародного бізнесу можна дати таке визначення міжнародного менеджменту [23]: міжнародний менеджмент є особливим видом менеджменту, головними цілями якого є формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення бізнесу в різних країнах і відповідного використання економічних, соціальних, демографічних, культурних та інших особливостей цих країн і міждержавної взаємодії.

Завдання цього визначення — підкреслити родову спільність міжнародного і національного менеджменту як генетично споріднених категорій, а також виділити його головну видову особливість — використання і реалізацію конкурентних переваг і інших можливостей, які відкриваються діловою активністю в рамках країн і взаємодією цих країн.

Міжнародному менеджменту на відміну від національного менеджменту властиві такі відмінності:

формування, утримання і розвиток конкурентних переваг в системі «НДДКР — виробництво — продажі — сервіс» відбувається на основі використання можливостей різних країн і їх міжнародної взаємодії;
пошук засобів розвитку бізнесу, перетворення їх в конкурентні переваги фірми відбувається у ряді країн у контексті міждержавних взаємовідносин;
менеджментом здійснюється розроблення стратегії зростання і розвитку із залученням багатьох країн;
міжнародний менеджмент ефективно використовує значні можливості культурного чинника для завоювання і розвитку конкурентної переваги в країнах перебування;
міжнародний менеджмент знаходить конкурентні переваги через глобалізацію за принципом «глобальний бізнес – глобальний сервіс»;
управління міжнародним бізнесом відбувається через управління знаннями в глобальному масштабі.

Оскільки має місце генетична однорідність, то структура міжнародного менеджменту подібна структурі національного, тобто національного менеджменту. Вона включає проблеми, що охоплюють п’ять основних сфер управління фірмовим бізнесом:

дослідження, аналіз і оцінку зовнішнього середовища бізнесу і внутрішнього середовища організації;
процеси комунікації і ухвалення рішень (раховуючи моделі і методи);
базові функції управління (стратегічне планування і реалізацію стратегій; побудова організації; мотивацію, контроль і координацію);
питання групової динаміки і керівництва;
питання ефективності діяльності фірми (управління персоналом, виробництвом, маркетингом, управління продуктивністю в цілому).

Це структурна схожість у жодному випадку не означає, що всередині кожної із структурно подібних частин категорії мають місце важливі відмінності від національної моделі.

При дослідженні, аналізі і оцінці зовнішнього середовища бізнесу і внутрішнього середовища організації базовою відмінністю, що має принциповий характер, є зміст, роль і специфіка зовнішнього середовища бізнесу, оскільки мова йде про його вихід за національні межі.

Одночасна діяльність у декількох зарубіжних країнах або у всьому світі, примушує з особливою увагою відноситися до аналізу зовнішнього середовища. У першу аналізується все те, що потенційно несе в собі ті або інші конкурентні переваги. Це економіка, політика, право, культура, соціальні процеси та інші аспекти життєдіяльності тієї або іншої національної держави в контексті стратегічних і тактичних завдань, які вирішуються фірмою на його території і/або за допомогою фірм цієї країни в третіх країнах. При цьому знання і розуміння культури країни перебування і відповідних особливостей поведінки її населення відіграє одну з ключових ролей. Характер знання несе заряд принципово нових конкурентних переваг або небезпек для розвитку бізнесу.

Високопрофесійне управління міжнародним бізнесом значних масштабів вимагає якісно іншої інформаційної бази, безумовного подолання мовних бар’єрів і професійного національного забезпечення управлінських рішень. В даному випадку і далі матиметься на увазі достатній розвинений міжнародний бізнес, що означає відповідний рівень глибини його проникнення в інтернаціональне ділове середовище.

Стан внутрішнього середовища фірми, складнощі і відмінності визначаються все тим же мультинаціональним середовищем. Хоча зовні такі визначальні категорії, як цілі, структура, розподіл праці усередині фірми, координація, і технологічні досягнення, не несуть в собі значних відмінностей від національної моделі. Як тільки ми доходимо до людей, їх потреб, особливостей сприйняття, очікувань, цінностей і цілей поведінки виникають труднощі. Причина цього лежить у необхідності обліку національно-культурних чинників.

З серйозними проблемами стикається міжнародний менеджмент у сфері комунікацій. Тут повинно братися до уваги все: від особливостей мовних бар’єрів до традиційних ритуалів і невербального спілкування. Комунікація несе в цьому випадку специфічні риси тієї або іншої культури. Саме ці особливості комунікацій багато в чому зумовлюють і національно-культурну специфіку ухвалення рішень. Те, що в одній культурі буде моделлю раціонального ухвалення рішень, в іншій — вважатиметься просто безрозсудною поведінкою керівника. Це тим більш правильно, якщо врахувати істотні відмінності різних культур.

У істотно меншій мірі специфіка міжнародного менеджменту позначається при переході до проблем стратегічного планування. Більш менш формалізовані моделі куди чутливіші до культурного середовища. Тут, звичайно, виявлятиметься специфіка взаємодії та інформаційного обміну, властива різним націям, але в достатньо жорстких рамках фірмових моделей вироблення стратегії це цілком переборна перешкода. Проте в іншому відношенні проблематика стратегічного планування в міжнародному бізнесі істотно складніша.

Мова йде про складну проблему співвідношення глобального і локального оптимуму в діяльності міжнародної фірми. Відповідно про ще складнішу проблему грамотного формування і розвитку відносин фірми з країною перебування в цілому, її окремими регіонами і містами. Нерідкі випадки, коли глобальна оптимізація діяльності фірми вимагає, наприклад, закриття її виробничого відділення в даній країні або скорочення постачань на даний національний ринок і т.д.

Саме з такого роду проблемами доводиться стикатися при виробленні стратегії міжнародного бізнесу фірми. Якість їх рішення є правильною ознакою якості міжнародного менеджменту в цілому. На додаток до цього слід враховувати виключно тонкі питання політичних рисок в тій або іншій країні, в соціальній динаміці її населення і т.д.

У всій складності мульти- і кроснаціонального підходу, властиві міжнародному бізнесу, виявляються у функціональному зрізі управління фірмою в сферах мотивації і контролю, оскільки саме тут, як і в груповій динаміці, культурні константи дають про себе знати особливо сильно. Малограмотне в культурному відношенні рішення менеджера може в тій або іншій країні просто поставити під питання діяльність відділення фірми.

Загальновідоме особливе місце групової поведінки і значущість груп в будь-якій системі менеджменту. Проте в культурології не менш відомі та істотні відмінності в ролі групи в різних типах культур. У чисто західній моделі неформальна група швидша, є спонтанною реакцією на незадоволені індивідуальні потреби. У японській моделі група є абсолютно природною і часто найважливішою частиною фірмової соціальної структури, а в загальному вигляді – структури суспільства в цілому. У цьому сенсі те, що до цих пір є для Заходу об’єктом жвавих дискусій, наприклад, роль і значення групових норм, групова однодумність, для Сходу питання давно вирішене і самоочевидне.

У майже будь-якому типі східних культур вплив буде дуже істотний визначатися віком. У західних моделях вплив цього чинника буде вельми помірним, а може мати навіть і негативні аспекти. Те саме має місце і відносно ролі і впливу традицій, але останні мають глибші особливості.

Blog

Конспект лекцій з курсу «Міжнародний менеджмент»

Содержание