Авторський колектив

Вид материала

Документы

Содержание Гуров А.Й. В. Фейтельберг-Бланк, В. Шестаченко. В. Фейтельберг-Бланк, В. Шестаченко. 3). Колишні спортсмени (охоронці) 5). "Суперпрофі" 6). Злочинна комісія — Заходи Індивідуальної

Подобный материал:

• Авторський колектив Баранова, 12294.75kb.
• План Колектив як соціокультурне середовище виховання І розвитку. Підходи до розробки, 95.42kb.
• Методичні рекомендації./ Міністерство охорони здоров’я України. Український інститут, 237.8kb.
• Особистісно орієнтований підхід до дитини в умовах гуманізації освіти, 61.12kb.
• Модульні тестові завдання з української мови, 1094.7kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів біблійна історія, 1740.7kb.
• Програма виховання дітей дошкільного віку Затверджено, 4983.02kb.
• Я україни національна академія медичних наук україни протоколи надання медичної допомоги, 756.31kb.
• Авторський договір про передачу невиключних майнових прав на використання твору, 57.88kb.
• Тема: Колектив І особистість, 90.91kb.

Глава 4. Професійна злочинність¹

§ 1. Поняття і ознаки професійної злочинності. § 2. Генезис професійної злочинності в Україні.

§ 3. Сучасний стан професійної злочинності та заходи боротьби з нею.

§ 4. Попередження професійної злочинності.

50

51

няються майстерністю їх виконання. На наш погляд, найбільш пра­вильним є наступне визначення цього поняття. Професійна зло­чинність — це сукупність злочинів, вчинених особами, які обрали кримінальну діяльність своєю професією. Прибічник такого розумін­ня професійної злочинності О. І. Гуров вказує, що кримІналььа ді­яльність:

1. виступає для суб'єкта основним джерелом засобів до існування;
   
2. потребує особливих знань, знарядь та навичок для дог.гнен-
   ня кінцевого результату;
   
3. обумовлює наявність тісних контактів із злочинним середови­
   щем;
   
4. визначає вид стійкої антисуспільної діяльності (вчинення пе­
   реважно однотипних злочинів)¹.
   

Ми вважаємо, що наведений перелік ознак професійної злочин­ності не викликає сумнівів, але порядок їх розташування вимагає певних коректив. Для цього з'ясуємо значення терміну "професій­ний", який в цьому випадку несе навантаження родової ознаки. Са­ме слово "професія" (від лат. ргоГеіоге — оголошую своєю справою) означає вузькоспрямовану діяльність особи в Інтегрованій системі суспільного розподілу праці. Вузька спеціалізація призводить до ви­сокого рівня кваліфікації, що, своєю чергою, веде до більшої матері­альної винагороди за працю. Тому, якщо ми говоримо про кримі­нальний професіоналізм, то першою ознакою слід назвати діяль­ність, спрямовану на отримання джерел існування саме злочин­ним шляхом.

Відповідно, наступною ознакою виступатиме вузька "спеціалі­зація" злочинця. При цьому зазначимо, що вона вказує не на вузь­кий набір способів злочинних дій, а на напрямок кримінальної діяль­ності, в межах якого особа намагається оволодіти всіма існуючими методиками і вміло їх застосовувати залежно від зовнішніх обста­вин. Останнє і визначає третю ознаку — рівень злочинної кваліфі­кації. Саме вона дає змогу злочинцю-професіоналу отримувати мак­симальні доходи внаслідок такої діяльності і, що не менш важливо для нього, не бути викритим правоохоронними органами, Якщо не­має можливості приховати сам злочин, професійний злочинець ро­бить усе, аби ускладнити слідчим органам процес ідентифікації осо­би, а також доказування його вини в суді.

Ще одною ознакою кримінального професіоналізму є тісна вза­ємодія таких злочинців між собою. Так, на початку 70-х років у

Див.: Гуров А.Й. Профессиональная преступность: прошлое й современность. — М.,1990.

різних регіонах СРСР був виявлений своєрідний конвеєр квартир­них крадіжок. Він мав такий вигляд. Перша група злочинщ'в виби­рала майбутню жертву, друга — проводила хронометраж життє­діяльності власників квартир, третя — здійснювала безпосереднє проникнення у помешкання та крадіжку, четверта — займалася реалізацією вкраденого, При цьому учасники третьої групи були, як правило, "гастролерами", а четвертої — жителями інших міст, де й збувався товар. Цей приклад яскраво ілюструє як спеціалізацію, так і інтеграцію професійних злочинців.

Зі сказаного також випливає важливий висновок про те, що най­краще кримінальна кваліфікація може бути реалізована в умовах діяльності організованих злочинних угруповань. Ось чому професій­на злочинність тісно пов'язана з організованою і є її невід'ємною складовою. Разом з тим, ці два види злочинності не повністю тотож­ні, оскільки мають свою специфіку, що й дозволяє розглядати їх ок­ремо один від одного.

Генезис професійної злочинності в Україні подібний до інших країн, хоча існують певні національні особливості. Так, в США про­фесійна орієнтація не відігравала суттєвої ролі у сходженні особи до верхівки влади у злочинному світі. Головна риса, що мала бути при­таманною злочинцю, це вміння робити великі гроші. Тому не дивно, що чимало злочинних "сімей" там зросли на доходах від нарко- і порнобізнесу, тоді як в СРСР, а потім на пострадянському просторі, скажімо, сутенер був тільки "мужиком", і, як виняток, міг стати "фраєром".

У злочинному світі існує жорстка стратифікація або ієрархія. Найвище місце тут посідають "злодії в законі" — особи, які діс­тали цей статус на спеціальній злодійській сходці. Щоб отримати цей титул, претендент мусив мати кілька "ходок" (судимостей), доб­ре знати блатний жаргон ("феню"). а також чітко дотримуватися злодійських "законів", бути їх провідником серед "вихованців" (під­літків, яким передаються секрети кримінальної майстерності). При цьому він не повинен був служити в Збройних силах, міліції чи ін­ших державних органах¹.

На початку 90-х років минулого століття середній стаж перебу­вання у "зоні" для злодіїв у законі становив 13-15 років. Сьогодні дослідження показують, що зменшується не тільки тюремний стаж, а й кількість "злодіїв у законі", які мали судимість². Спостерігається

¹ Див.: ТхсЛ.В. "Ворьівзаконе"ипрочне.-Рига, 1993. - С. 102.

² Див.: В. Фейтельберг-Бланк, В. Шестаченко. Бандитская Одесса. "Двойное дно"
Южной ПальмирьІ. — Одесса, 1999-


52

53

тенденція до відмови від норми, що забороняє їм працювати або спілкуватися з державними структурами. Це пояснюється тим, що виникла необхідність налагодження корумпованих зв'язків з чинов­никами всіх рівнів. Тепер "злодії у законі" навіть прагнуть увійти в депутатський корпус, аби ще більше законспірувати злочинну діяль­ність та ускладнити боротьбу з ними правоохоронних органів.

Трохи нижчий щабель в Ієрархії професійних злочинців посіда­ють "авторитети", які теж мають досить вагомий статус у злочин­ному світі. Як правило, їм доручається виконувати адміністративні функції в межах якогось виду кримінальної діяльності. Вони віднос­но автономні й мають підпорядковані їм злочинні групи. Саме із се­редовища "авторитетів" рекрутують нових "злодіїв у законі".

Найнижчу сходинку у цій ієрархії займають "шестірки", які покликані виконувати доручення "авторитетів". На волі "шестірки" можуть очолювати невеличкі групи, але зобов'язані підкорятися "бригадиру". У місцях позбавлення волі вони складають безпосеред­ню свиту "злодіїв у законі". Там же перебувають і "мужики", які становлять основний контингент засуджених. Для "мужиків" харак­терні такі риси: прагнення бути незалежними; підтримання нефор­мальних норм поведінки, що склалися в колонії; звернення до "зло­діїв у законі" в разі порушення їх прав іншими засудженими; ухи­лення від прибирання місць загального користування; володіння не-дозволеними режимом предметами.

Серед засуджених є й категорія осіб, що мають явно виражений маргінальний характер — це "ображені" або "опущені". До них на­лежать ті, з якими за якусь провину був вчинений акт мужолозтва. Зауважимо, що під таку санкцію не підпадають "злодії у законі", для яких за серйозні порушення злодійських норм передбачена лише смертна кара. До "ображених" відносяться і засуджені за розтління чи зґвалтування неповнолітніх (їх "опускають" одразу ж, як стане відомо про такий злочин), а також пасивні гомосексуалісти.

Статус професійних злочинців не є незмінним. Так, професійний злодій може стати "авторитетом", а потім за якусь провину, наприк­лад, співробітництво з правоохоронними органами, бути опущеним до становища "ображеного".

§ 2. Генезис професійної злочинності в Україні

Кримінальних спеціальностей існує дуже багато. Тільки крадіїв офіційно налічується близько ЗО спеціальностей, хоча на практиці їх, звичайно, більше. Таке розмаїття злочинних спеціалізацій обу-

54

мовлене закономірностями розвитку суспільства і відображає його конкретно-історичні реалії. Індустріальне суспільство, на відміну від аграрного, характеризується високою ступінню спеціалізації та ін­теграції, що підвищує продуктивність праці. Це стосується і злочин­ної діяльності.

Історія генезису професійної злочинності в Україні є яскравим підтвердженням залежності характеру злочинності від конкретних соціальних умов. Одними з перших професійних злочинців були так звані "злодії з великої дороги", тобто розбійники, для яких грабунок був не просто злочинним заняттям, а способом життя. Виникнення цієї професії стало наслідком історичного парадоксу. Київська Русь спромоглася проминути рабовласницький лад, але монголо-татар-ська навала відкинула її розвиток далеко назад. На теренах Київ­ської Русі було утворене Московське князівство, а згодом Російська імперія, у якій узаконене кріпацтво існувало аж до 1861 року. Тяжкі •умови життя змушували селян тікати від своїх гнобителів, а оскіль-си легалізація на іншій території була неможлива (крім козацьких Іемель), розбій ставав єдиним засобом до існування.

Що стосується крадіїв, то до початку індустріалізації ця профе-;ія не могла отримати значного поширення. Це пояснюється тим, що не було великих міст, мешканці яких не знали б один одного в обличчя. Цей фактор унеможливлював злодійство як основне дже­рело доходів, оскільки про нього одразу дізнавалися сусіди. До того ж тоді застосовувались такі санкції як відтинання руки, таврування на лобі, виривання ніздрів або страта. Тому крадії не могли вести осідлий спосіб життя. Для того періоду характерне вчинення злочи­нів у нічний час на постоялих дворах, поштових станціях, тобто в місцях, де люди зупинялися не надовго.

Мабуть, чи не найдревнішою спеціалізацією крадіїв було коно­крадство. Великі масиви лісостепу та степу протягом тривалого ча­су залишалися порубіжжям між поселеннями ще праукраїнського етносу і різними кочовими племенами. Для останніх викрадення та­буну не лише у супротивника, а й сусіда не вважалося ганебним за­няттям. Більш того, це було ознакою воїнської доблесті.

Ще з Історії Київської Русі відомі випадки, коли князі, дізнав­шись про наміри кочових племен здійснити набіг, набирали неве­личкі загони волонтерів з власної дружини для крадіжки на прива­лах коней супротивника, що іноді призводило не лише до обмежен­ня маневреності, але й до відмови кочівників продовжувати набіг.

Конокрадство залишалося досить поширеним явищем навіть за часів бурхливого капіталістичного розвитку Російської імперії. До­слідники цієї проблеми констатували серед конокрадів значне по-

55

дрібнення спеціалізації, а також високий рівень організованості від Таврійського степу до Далекого Сходу. Фіксувалися непоодинокі ви­падки затримання на кордоні з Манжурією табунів коней, викраде­них у конезаводників Причорномор'я. Практично в кожному регіоні були спеціалісти, які докорінно змінювали зовнішній вигляд ко­ней — перефарбовували шкіру, міняли форму копит, зубів, підков, підстригали гриви чи хвости. Проводячи аналогію з сучасними вик­радачами автомобілів, переконуємося, що у методах їх злочинної діяльності мало що змінилося. Іншим став лише предмет злочину.

У 40-і роки XIX століття відбувся подальший розподіл злочинців за видами діяльності, що призвело до підвищення їх професіоналіз­му. Жебраки трималися окремо, крадії — у злодійському середови­щі, грабіжники — у розбійницькому. Таким чином концентрувалася відповідна кримінальна еліта і було у кого вчитися. Створювалися підпільні школи для малолітніх злодіїв, найбільш обдаровані направ­лялися за кордон для удосконалення кваліфікації. Навчання прово­дили "професори" злочинного світу. Так, в Одесі з'явилися злодій­ські професії, що поділялися на 8 розрядів, а грабіжники мали один розряд, їх називали "щіпачами". Злодійська шпана поділялася на "марвіхерів" (карманників), "кватирників" (крали через кватирки), "майданщиків" (крали у людей, що спали на вокзалах) тощо. Деякі з цих професій існують і в наш час.

Варто вказати на циклічність структури і динаміки професійної злочинності в Україні від початку XVIII до кінця XIX століття. Цик­лічність була обумовлена бурхливим економічним розвитком, пере­дусім, у зоні Причорномор'я, і розростанням портових міст та Ін­дустріальних центрів. Це супроводжувалося збільшенням числа корис­ливих злочинів, їх Інтелектуалізацією і виходом професійних злочинців на міжнародний рівень. Так, розглянута у 1870 році Одеським окруж­ним судом справа групи фальшивомонетників на чолі з Терновим свід­чить щодо наявності у них фабрик для підробки казначейських паперів у Лондоні, Гамбурзі та Інших містах Західної Європи¹.

Наприкінці XIX — початку XX століття на півдні України зачас­тили неврожаї і розорені селяни подалися до міста. Це істотно по­повнило армію злочинців. Яскравим прикладом злочинця—профе­сіонала того часу був легендарний розбійник Василь Чумак. У 15 років він став на злочинний шлях, викрадав цілі обози, грабував ма­єтки поміщиків, займався контрабандою. Його дев'ять разів арешто­вували, але він щоразу втікав з тюрем чи каторги. У 1892 році Чу-

Див: В. Фейтельберг-Бланк, В. Шестаченко. Бандитская Одесса. "Двойное дно" Южной Пальмирн. — Одесса, 1999.

мака засудили до страти за конокрадство. Тоді йому було понад 100 років. Відомі й інші імена, такі, як "Мішка Япончик", Сонька "Золо­та Ручка", міжнародний злодій "доктор Слонімський" та інші.

На початку XX століття вперше в історії вітчизняного бандитиз­му в Одесі з'явився рекет, почали створюватися так звані "криші". Скажімо, Гольченко торгівцям, які сплачували йому данину, вида­вав записки-індульгенції з таким текстом; "Не чіпати. Богун". У 1915 році була виявлена група жінок-вимагательок. Тоді ж спіймали банду Антона Мальованого, яка вчинила 9 убивств на замовлення.

Після Жовтневого перевороту 1917 року і громадянської війни різко зросла корисливо-насильницька злочинність. Але треба відда­ти належне більшовицькій владі, що досить швидко змогла її при­боркати. Правда, це було зроблено ціною жорстких репресій та за­провадження тотального нагляду всіх за всіма. Одначе професійна злочинність, всупереч радянській пропаганді, викорінена не була.

Теза відомого західного кримінолога Дюркгейма про зневіру пе­ресічного громадянина в нормативні системи, що не відображають реалій життя, дістала своє підтвердження І в СРСР. В кінці 70-х ро­ків наявність на споживчому ринку величезного дефіциту товарів зумовила появу мережі підпільних цехів, які виробляли продукцію підвищеного попиту. З'явилася нова кримінальна спеціальність — "цеховик". Упродовж короткого строку "цеховики" зуміли акумулю­вати гігантські фінансові ресурси незаконними на той час способа­ми. Саме ці ресурси стали зоною підвищеної уваги злочинців. "Цеховики" були ідеальним об'єктом для шантажу та здирництва і незабаром підпали під контроль криміналітету.

Сьогодні можна стверджувати, що отримання злочинним світом вказаного матеріального підґрунтя обумовило закономірне зростан­ня організованої та професійної злочинності наприкінці 80-х — по­чатку 90-х років. На цей же період припали радикальні реформуван­ня в українському суспільстві та початок розбудови незалежної держави.

§ 3. Сучасний стан професійної злочинності та заходи боротьби з нею

Нинішня професійна злочинність має різноплановий характер. Наприкінці XX століття за офіційними даними налічувалося понад 100 кримінальних спеціальностей. Це вдвічі більше, ніж на початку століття¹.

¹ Див.: Криминология / Под ред. В. М. Бурлакова, В. П. Сальникова. — СПб. 1998.


56

57

До професійних злочинців відносять: злочинців з політичної елі­ти; професійних злодіїв, шахраїв, фальшивомонетників, грабіжників, вимагателів, найманих убивць.

Найбільшу занепокоєність сьогодні викликають наймані вбивці, їх можна класифікувати на шість груп:

/). Безробітні — люди соціального "дна" — готові виконати за­мовлення за мізерну плату.

2). Бійці — члени кримінальних угруповань, які знищують по­тенційні жертви за наказом "авторитетів", їх гонорар не перевищує 1—2 тис. доларів.

3). Колишні спортсмени (охоронці) — проходять курс спеці­альної підготовки для вчинення вбивств на замовлення, їх гонорар від 2 до 5 тис. доларів.

4). "Профі" — бувші спецназівці, десантники, морські піхо­тинці — найманці, які працюють за викликом, їх гонорар від 10 тис. доларів.

5). "Суперпрофі" — еліта найманців з колишніх офіцерів сило­вих структур і розвідувальних органів, їх гонорар від 50 тис. доларів. Працюють, як правило, в одиночку.

6). Злочинна комісія — угруповання, що складається з органі­затора, кілерів, торговців зброєю.

Окремо варто зупинитися на кишенькових крадіях, які належать до висококваліфікованих спеціалістів злочинного світу. Ця кримі­нальна група викликає підвищений інтерес, оскільки відзначається багаточисельністю вузьких спеціалізацій, стійкістю кримінальної по­ведінки і яскраво вираженою субкультурою (жаргон, традиції).

Кишенькові крадії поділяються за місцем вчинення злочинів на 7 основних спеціальностей: "риночники" — ті, що "працюють" на ринках; "кроти" — в метрополітені; "майданщики" — на залізнич­ному транспорті; "маршрутники" — на всіх видах міського транс­порту; "магазинники" — в магазинах; "театральники" — в театрах; "вуличники" — на вулицях і майданах. За способом вчинення кра­діжок виділяють теж 7 спеціалізацій:

1. "технарі" — вчиняють крадіжку за допомогою спеціальних
   технічних засобів;
   
2. "ширмачі" — викрадають, прикриваючи свої руки різними
   предметами (плащами, сумками, букетами квітів);
   
3. "риболови" — здійснюють крадіжку за допомогою спеціаль­
   них гачків;
   
4. "хірурги" — орудують пацієнтами;
   
5. "щипачі" — крадуть із сумок за допомогою їх розрізання;
   
6. "трясуни" — виштовхують предмет крадіжки різким рухом;
   

58

7) "сумочники" — дістають із сумок, не використовуючи будь-який інструмент¹.

Крім вказаних кишенькових крадіїв, існують ще спеціалісти, які полегшують роботу основного виконавця. Це, зокрема, "пропольщи-ки" — особи, які приймають крадене одразу ж після вчинення зло­чину, і "тирщики" — ті, що відволікають увагу жертви. Чим вища кваліфікація злодія, тим більша його кримінальна активність. У се­редньому кишеньковий крадій скоює 25—ЗО крадіжок за місяць. В наш час кишенькові крадіжки мають тенденцію до зростання. Ця зумовлено наступними факторами: 1) значне безробіття, що штов­хає людей на шлях протиправного здобування засобів до Існування; 2) велика латентність цього виду злочинів; 3) проблеми з докумен­туванням злочину таким чином, щоб справа мала перспективу за­кінчитися обвинувальним вироком суду.

Сьогодні великих масштабів набула також професійна проститу­ція, що стала досить прибутковим бізнесом. Тут, крім безпосередніх учасників (клієнта І повії), діють інші зацікавлені особи: утриманці притонів, постачальники "живого товару", водії, охоронці тощо. До того ж, "секс-індустрІя" тісно пов'язана з незаконним обігом нарко­тиків, поширенням венеричних хвороб і СНІДу, шахрайством, ко­рупцією та Іншими злочинами.

Новий вид кримінального професіоналізму в Україні уособлюють комп'ютерні злочинці. Для несанкціонованого проникнення до ін­формаційно-телекомунікаційних систем вони залучають висококва­ліфікованих спеціалістів, які згодом стають злочинцями-професіона-лами. Найчастіше правоохоронні органи мають справу з комп'ютер­ними шахрайствами. Введення, заміна, виправлення чи знищення даних або програм, інше втручання в процес обробки інформації приносять хакерам чималі доходи й завдають комерційним і держав­ним структурам непоправної шкоди. До електронного злому відно­сяться також псування систем безпеки комп'ютера, стирання і фальсифікація інформації. Крім того, комп'ютерні технології широко використовують у "тіньових" конвертаційних центрах, що дозволяє клієнтам ухилятися від сплати податків на мільйонні суми.

Наведемо кілька прикладів, що ілюструють діяльність ком­п'ютерних злочинців-професїоналів. Так, бухгалтер Сімферополь­ського відділення АПБ "Україна" увійшла до комп'ютерної мережі свого банку і оформила платіжку, за якою переказала 45 тис. гри­вень на рахунок Севастопольської фірми "Орбі". її спільники пере-

Див.: Гуров А. 11. Криминологическая характеристика профессиональной преступ-ІЮСТИ.-1994.-С. 319.

вели цю суму для конвертації у місцевий "НовІко-банк", у якому "віртуальна злодійка" за підробленими документами отримала 10 861 доларів США і розділила їх між спільниками. А в пам'яті комп'ютера банку фіктивну операцію замінила на реально існуючу.

У 1999 році система захисту "Укрексімбанку" заблокувала спро­би несанкціонованого проникнення до своєї мережі. Атаки типу ВасК ОШсе здійснювалися через Інтернет. Спеціалістами СБУ було вжито низку заходів, які дали змогу з'ясувати, що такі спроби йшли від фірми "Інфоком". Невдовзі встановили особу хакера, який пояс­нив, що хотів отримати доступ до Інтернету, а ІР-адреси, за якими можна було безкоштовно користуватися глобальною мережею, йо­му передав партнер по Інтернету. З'ясувалося, що наївного любите­ля вирішив "підставити" професійний злочинець.

Боротьба з кримінальним професіоналізмом передбачає вжиття комплексу заходів економічного, соціального і правового характеру, активній участі громадськості. Вся профілактична діяльність мала б грунтуватися на сучасному правовому забезпеченні. Передусім, це стосується вдосконалення кримінального, кримінально-процесуаль­ного та кримінально-виконавчого законодавства. Для цього необхід­но дійти одностайного висновку щодо доцільності таких новел;

а) у Загальній частині кримінального кодексу визначити поняття
професійного злочинця;

б) для осіб, визнаних такими, остаточну міру покарання вста­
новлювати шляхом складання санкцій, передбачених за кожний епі­
зод їх злочинної діяльності.

А. І. Гуров пропонує створити умови, за яких вчинення злочину було б економічно невигідним. На жаль, це завдання практично не­досяжне, але можна зробити так, щоб розплата за злочин була ви­гідною для держави та потерпілих. Зрозуміло, що це вимагає суттє­вого реформування всієї пенітенціарної системи.

Не менш важливо удосконалити роботу правоохоронних органів у сфері боротьби з професійною злочинністю. Спеціалізація й інте­грація злочинців—професіоналів потребує адекватних дій з боку правоохоронців. Серед таких заходів, безумовно, можна вважати по­дальшу спеціалізацію відповідних підрозділів МВС України. Так, ос­таннім часом виникли два нових головних управління — з боротьби з організованою злочинністю та зі злочинами у сфері економіки. Створено також Національне бюро Інтерполу, що дозволяє ефектив­ніше протидіяти міжнародній професійній злочинності. Поліпшуєть­ся координації дій та обміну оперативною інформацією між різними силовими структурами, причетними до боротьби з професійною зло­чинністю.

Окремо на порядку денному стоїть проблема протидії злочинно­му використанню комп'ютерної техніки. В Україні немає достатньої кількості фахівців, з одного боку, в галузі слідчої та оперативно-роз-шукової діяльності, а з другого, — обізнаних в комп'ютерних техно­логіях на рівні системного програміста. Назріла необхідність готу­вати таких спеціалістів у ВУЗах МВС України, а також вивчати сві­товий досвід у цій справі. Так, у Сполучених Штатах Америки від­працьована модель ресоціалізації колишніх хакерів.

Особливу занепокоєність викликає високий рівень недовіри на­селення до правоохоронних органів. Практика свідчить про мало-ефективність боротьби зі злочинністю виключно силами цих орга­нів. Тому потрібно цілеспрямовано налагоджувати тісні зв'язки з громадськістю. Фахівці, які досліджують професійну злочинність, зазначають, що кримінальні традиції виступають передумовою від­творення злочинного професіоналізму. Отже, слід налагодити дієву контрпропаганду, спрямовану на руйнування ореолу романтики, що склався довкола "авторитетів". Треба розвінчувати кримінальну субкультуру та її носіїв¹. Це сприятиме зменшенню числа неповно­літніх, які заради романтики йдуть на злочин, а відбуваючи покаран­ня в місцях позбавлення волі, проходять школу професійного зло­чинця.

§ 4. Попередження професійної злочинності

Досліджуючи проблему попередження професійної злочинності, слід виділити насамперед заходи боротьби з кримінальним професіо­налізмом. У цьому розділі розглянемо діяльність правоохоронних ор­ганів по запобіганню професійної злочинності на трьох основних рівнях: 1) управлінському; 2) організаційному; 3) організаційно-так­тичному.

Управлінські заходи насамперед включають економіко-правові, метою яких є нейтралізація протиправного збагачення професійних злочинців, оскільки основою їхнього існування є відповідна матері­альна база, яка, з одного боку включає значні кошти самих кримі­нальних елементів, а з Іншого боку — можливості її постійного по­повнення. На сучасному етапі дуже важливо створити надійний еко-номіко-правовий захист, що виключає чи усуває будь-які спроби за­зіхання на державну чи приватну власність. Складність завдання

' Див.: Разшікин В. С. ВорьІ в законе й преступньїе кланьї. — М., 1995. — С. 25.


60

61

полягає у запобіганні злочинів, вчинених з використанням ЕОМ і комп'ютерної техніки. Звідси очевидно, що заходи економіко-право-вого характеру потребують дослідження багатьох сфер економіки з урахуванням умов їхньої перебудови і наукового прогнозування можливих причин і умов вчинення злочинів у сфері економіки, ней­тралізація яких є першим і, мабуть, основним фактором запобігання професійної злочинності. На наш погляд, до економІко-правових за­ходів запобігання професійної злочинності варто також віднести централізовану діяльність правоохоронних і фінансових органів по виявленню і вилученню накопичених злочинцями великих коштів, що становлять загальні злодійські та часткові каси.

Ідеологічний напрямок у профілактиці професійної злочинності включає роботу з розвінчання кримінальних традицій, підриву авто­ритету лідерів кримінального середовища, а також формування у громадян певного відношення до антигромадської субкультури з ме­тою ослаблення механізму її впливу на неповнолітніх. Важливе зна­чення при цьому надається планомірному використанню засобів ма­сової інформації.

Якщо говорити про заходи організаційно-управлінського харак­теру, то з ними пов'язане безпосереднє удосконалення діяльності правоохоронних органів у боротьбі з професійною злочинністю. Під­вищення результативності цієї роботи залежить від низки факторів:

1. діяльність правоохоронних органів має грунтуватися на об'єк­
   тивних даних розглянутого феномену, а також на науковому про­
   гнозуванні можливих змін його кількісних і якісних показників;
   
2. підвищення самостійності низових ланок правоохоронної сис­
   теми, особливо органів внутрішніх справ;
   
3. необхідною умовою удосконалення роботи є створення кадро­
   вого, професійно грамотного і відданого справі юстиції апарата суду,
   прокуратури й органів внутрішніх справ.
   

Слід переглянути і матеріальне стимулювання праці окремих ка­тегорій працівників правоохоронних органів. Для показовості можна привести такий приклад. Співробітники карного розшуку працюють у середньому ІЗ—14 годин на добу, їхня робота пов'язана з опера­тивним ризиком, психологічними та фізичними навантаженнями, але ощ'нюється вона так само, як будь-якого співробітника органів внутрішніх справ.

Організаційні заходи припускають розробку і прийняття кон­кретних рішень з удосконалення боротьби з кримінальним професіо­налізмом і тому грунтуються на розглянутих положеннях управлін­ського характеру. Організаційні заходи мають бути комплексними, а це значить, що вони рівною мірою стосуються всіх ланок право-

62

охоронних органів країни. Необхідно подивитися на процес бороть­би зі злочинністю не з позицій вимоги швидкого зниження остан­ньої, а з'ясування й усунення причин вчинення тих чи інших злочи­нів. Потрібно пам'ятати й Інше — стан злочинності визначається не лише кількісними, але й якісними показниками, які відноситься до поширеності професійної злочинності.

Слід зупинитися на організаційно-тактичних заходах щодо запобігання професійної злочинності, оскільки про це менше згаду­ють в юридичній літературі. Можливо цьому сприяло те, що протя­гом тривалого часу профілактика злочинів, вчинених професійними злочинцями, частіше ототожнювалася з кримінальним покаранням. Дехто і досі дивиться на лаву підсудних як на ефективний засіб стримування девіантної поведінки. Звичайно, випадки добровільного відмовлення професійних злочинців від звичного їм заняття не час­ті. Це не може свідчити про неприйнятність профілактичних захо­дів, а швидше навпаки — про вкрай низьку якість їхнього застосу­вання. Звідси випливає, що суспільство, яке прагне до правової дер­жави, гуманізації кримінальної політики, має направити свої зусил­ля на реальну профілактику злочинності, створивши для цього надійну правову базу. На наш погляд, профілактика не тільки гу­манніше покарання, але й дешевше економічно.

Організації профілактичної роботи має передувати оцінка стану професійної злочинності та особливості переростання її в організо­вані форми. На це можуть вказувати наступні обставини:

а) збільшення розбійних нападів, грабежів і крадіжок, вчинених
із проникненням у житло громадян; вимагань, шахрайств при купів-
лі-продажу автомашин, розміну грошей, ігорних шахрайств та інших
видів професіоналізованих злочинів;

б) використання злочинцями при вчиненні злочинів міліцейсько­
го форменого одягу, спеціально виготовлених чи пристосованих зна­
рядь злочину (автоматична зброя, радіостанція, вибухові чи отруйні
речовини);

в) наявність даних про те, що потерпілими є особи, які живуть
на нетрудові доходи;

г) виявлення фактів зрощування кримінально-злодійських еле­
ментів з окремими працівниками правоохоронних чи Інших органів;

д) дані про проведення на території сходок кримінальних еле­
ментів, кримінальних розборок, розділ сфер впливу між злочинними
групами;

е) інформація з виправно-трудових установ про надходження
в установу з "волі" через нелегальні канали продуктів харчування,

63



наркотичних речовин, грошей зі злодійських фондів для "підігріву" лідерів, які знаходяться в місцях позбавлення волі¹.

Якщо говорити про технічні заходи запобігання, то при аналізі, наприклад, поширеності кишенькових крадіжок можна встановити, що вони тісно пов'язані з незадовільною роботою транспорту на пев­них маршрутах руху, скупченістю громадян у магазинах, відсутніс­тю оперативних груп міліції в найбільш криміногенних місцях. Ді­яльність професійних квартирних злодіїв значно полегшується не лише слабкою укріпленістю дверей, примітивними конструкціями замків і невеликою поширеністю кодових замикаючих пристроїв у під'їздах, але й віктимологічними умовами (четверта частина таких крадіжок відбувається з використанням умов, які створюються са­мими мешканцями). Причому в різних містах ці обставини мають свої особливості, їхнє усунення — перша ступінь до запобігання діяльності професійних злочинців. Органи внутрішніх справ мають проводити рейди спецоперацій. Власне кажучи це цільові заходи що­до виявлення і вилучення з громадських місць певних категорій осіб, які вчиняють злочини. Як правило, в результаті блокування ра­йонів області чи міста затримується значна кількість бродяг, "гаст­ролерів", осіб, що вчиняють крадіжки й шахрайство, збувальників наркотиків тощо.

Заходи Індивідуальної профілактики, на відміну від загаль­ної, спрямовані безпосередньо на особу професійних злочинців й об­ставини, що формують їх антигромадську позицію. Індивідуально-виховний вплив на особу правопорушника пов'язаний з запобіган­ням протиправної поведінки осіб, які ще не мають міцної антигро­мадської установки. І це цілком зрозуміло. Інша справа — злочинець—професіонал, який вже пройшов іспит кримінальним по­каранням. Однак і тут заперечувати можливість вживання педаго­гічних заходів, мабуть, не можна. Говорячи про запобігання злочи­нів з боку професіоналів, варто враховувати неминучість примусо­вих заходів, тому що багато осіб не піддаються вихованню і, власне кажучи, не виправні. Вони навіть самі цього не заперечують. Ось чому так важливо поряд з індивідуальною профілактикою вживати комплексні заходи для припинення злочинної діяльності на стадіях підготовки чи замаху на злочини.

Усе сказане вище дозволить знизити рівень професійної злочин­ності й створити умови, за яких особи, які вперше вчинили злочин,

Дип.: БасецкийЙ. //., Без,ІюдовО.А.,ЛегененкоН.Л. Организованная преступность. (Опьгг теоретико- правового осмьісления й поиски адекватних средств противодей-ствия). - Минск, 1997, - С. 53.

не перетворюватимуться на злочинців—професіоналів. Проте, зви­чайно, вирішальна роль тут належить масштабним загальносоціаль-ним заходам профілактики, які, до речі, стосуються не тільки профе­сійної, а й тісно пов'язаних з нею економічної, корупційної, органі­зованої та рецидивної злочинності. По суті, всі ці види злочинності обумовлюються майже одними й тими ж самими криміногенними факторами¹.

Питання для самоконтролю

1. Які основні ознаки професійної злочинності?
   
2. Назвіть основні види професійної злочинної діяльності?
   

3. Що є обставинами, які сприяють формуванню злочинного
   професіоналізму?
   
4. Які характеристики особи професійного злочинця є визна­
   чальними?
   
5. Що є схожим і що відрізняє особу професійного злочинця,
   рецидивіста і учасника організованого угруповання?
   

6. Розкрийте особливості загальної та індивідуальної профілактики
професійної злочинності.

Див.: Глави 1,3,4,5 цього підручника.


64

З 1—37')

65