Пайовик Б. Д., Матисякевич М., Матейко Р. М. Л22 Економічна історія України І, світу: Підручник/ За ред. Б. Д. Лановика

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Пайовик Б. Д., Матисякевич М., Матейко Р. М. Л22 Економічна історія України І, світу:, 9370.63kb.
• Виконав: Брель Олександр, одеу, 2001, 204.17kb.
• Л. А. Родіонова економічна історія навчально-методичний посібник, 1216.83kb.
• Тема Передня Азія, 22.76kb.
• Тема: Міжнародний географічний поділ праці. Міжнародна економічна інтеграція, 247.8kb.
• Японія (За Економічна І соціальна географія світу: Навч. Посібник / За ред Кузика, 288.39kb.
• Методичні рекомендації до викладання курсу «Всесвітня історія» 8 кл. //Історія в школах, 87.5kb.
• Історія україни. Всесвітня історія, 195.23kb.
• Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня, 1230.13kb.
• Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня, 1230.34kb.

202

ництва. Великі монополії "Віккерс", "Імперський хімічний
трест" поширили свій вплив не лише на вітчизняні та євро-
пейські підприємства, а й на всіх континентах земної кулі.

Сільське господарство Великобританії у 30-х роках від-
ставало від промисловості, ніяких ознак прогресу не спостері-
галося. Воно перебувало у стані застою і лише на 35 % задо-
вольняло потреби населення в сільськогосподарській про-
дукції. За її імпорт держава розплачувалася золотом або
дефіцитними товарами. Дрібні господарства розорялися,
великі змінювали своє становище, застосовуючи найновішу
агротехніку, хімічні добрива. Однак навіть такі високороз-
винені ферми суттєво відставали від своїх американських
конкурентів. Англійські хлібороби були не самостійними
господарями, а лише орендарями. Вони платили лендлор-
дам, власникам землі, ренту, яка становила 20 % валового
врожаю. Вартість їх продукції була значно вищою, ніж у
американських фермерів, які нікому не сплачували ренту,
оскільки були незалежними господарями на своїй землі.

Якщо внутрішня торгівля нормалізувалася, то зовніш-
ня переживала певні труднощі. На світовому ринку Вели-
кобританія зіткнулася з грізними конкурентами — СЩА,
Німеччиною та Японією.

Передбачаючи небезпеку виникнення другої світової війни, Великобританія наприкінці 30-х років налагодила
випуск високоякісних бойових літаків, кораблів, артилерії,
інших видів зброї та боєприпасів до неї.

Розвиток економіки Франції у 30-х роках не був схо-
жий на поступ англійської, німецької, американської. Він
виявився особливо повільним, затяжним. Застій у голов-
них галузях був тривалішим порівняно з іншими країна-
ми. Збереглося дрібне виробництво, де працювало 40% ро-
бітників та службовців. Це були в основному висококвалі-
фіковані фахівці найрізноманітніших професій (парфюмери,
ювеліри, дегустатори тощо).

У Франції найсильнішим був процес концентрації фінан-
сово-кредитних установ. До 1939 p. 6 найбільших банків

203

контролювали 86% усіх капіталів країни. Французькі мо-
нополії підтримували взаємовигідні відносини з іноземни-
ми корпораціями. Банки охоче вкладали капітали в про-
мисловість. До початку другої світової війни успішно дія-
ли десятки франко-німецьких картелів. Під час першої
світової війни та в роки економічної кризи зовнішні еко-
номічні зв'язки Франції із зарубіжними країнами були
значно послаблені. Проте наприкінці 30-х років становище
змінилося. Французький капітал експортували в Централь-
ну і Південно-Східну Європу, значну частину направляли в
колонії. З 4, 2 млрд франків іноземних інвестицій 500 млн
надійшло у французькі колонії.

Частка Франції у випуску промислової продукції ско-
рочувалася. До першої світової війни вона становила 7 %, у
1937 p. знизилась до 4%. Це пов'язано з повільним онов-
ленням обладнання, технічною відсталістю економіки. На-
приклад, заміна обладнання в США відбувалася кожні 5 —
7 років, у Німеччині — 3—4, Великобританії — 7—8, а у
Франції — кожні 25 років.

Похитнулася національна валюта — франк. Його золотий
вміст нестримно знижувався. Не останньою причиною тако-
го становища була так звана втеча капіталів з країни.
Лише в 1936—1938 pp. з Франції вивезли 100 млрд франків.
Внаслідок цього вдвічі скоротився національний золотий
запас Французького банку. Зразу ж знизився курс продажу
акцій на біржах, здійснювалась емісія облігацій, інших
цінних паперів, скоротилися вклади громадян у банки.

У 30-х роках сільське господарство також не модернізу-
валося. Хоч обсяг його виробництва порівняно з 1913 p.
зріс на 10 %, однак цього було замало, щоб забезпечити країну
харчовими продуктами. Франція почала ввозити їх з-за
кордону.

Німеччина обрала свій шлях розвитку економіки в
ЗО—40-х роках — мілітаристський. ЗО січня 1933 p. уряд
Німеччини очолив А. Гітлер. Він та його оточення взяли
курс на мілітаризацію країни. Такими заходами нацисти

204

обіцяли вивести Німеччину з економічної кризи. У 1936 p.
був узаконений чотирирічний план мобілізації економіч-
них ресурсів, масового виробництва озброєння, нагрома-
дження дефіцитних матеріалів. Робилося все можливе для
того, щоб за чотири роки армія "була готова до дій". Амери-
кано-німецькі заводи з виготовлення синтетичного каучуку
і бензину працювали на повну потужність. За кордоном
Німеччина закуповувала стратегічну сировину і метали.

Лозунг "гармати замість масла" став наріжним каме-
нем внутрішньої політики фашистської Німеччини. За так
зване працевлаштування робітники і службовці мали пра-
цювати по 10—14 годин на день, переважно без відпусток.
Вони оголошувалися "солдатами праці" на чолі з керівни-
ками (фюрерами), що одержали диктаторські повноважен-
ня. За найменший прогул, брак, непослух працівників суво-
ро карали, в тому. числі вивозили до концтаборів.

Врахувавши сумний досвід першої світової війни, коли
Німеччина вже в 1916 p. голодувала, гітлерівці провели
роботу в аграрному секторі. Земля законодавче була закріп-
лена за поміщиками (юнкерами) та заможними селянами
(гросбауерами). Найменший наділ дорівнював 7, 5 га, най-
більший — 125 га. Будь-який перерозподіл землі був суворо
заборонений. Ферми за спадковим правом передавалися,
як правило, найстаршому синові. На господарство наклада-
лися примусові натуральні повинності щодо поставок пев-
ної кількості сільськогосподарської продукції.

Нацистська держава не шкодувала щедрих асигнувань
тим галузям, які випускали військову техніку, а також
металургійній, гірничодобувній, кам'яновугільній. Ці галузі
були основою гітлерівського воєнного арсеналу. Німеччина
охоче приймала іноземну фінансову допомогу. Так, у 1940 p.
її борги іноземним кредиторам становили 15 млрд марок.
Відбулася повна картелізація промисловості, причому значна
частка акцій належала главарям нацистської партії. He-
коронованим королем німецького фінансово-промислового
комплексу став Герінг — перший заступник Гітлера.

205

Підготовлюючи пресловутий "дранг нах обтен", завою-
вання світу, Німеччина в 1939 p. стала ініціатором другої
світової війни. Вже в 1938—1941 pp. вона окупувала май-
же всю Європу. Господарство континенту, переведене на
військові рейки, зумовило тимчасову перевагу нацистів над
СРСР і його союзниками. Проте в ході жорстоких боїв
німецька армія була вщент розгромлена. Таким чином,
фашистська військова економіка зазнала нищівного краху.

Японія, як і Німеччина, виходила з економічної кризи
1929—1933 pp. шляхом мілітаризації. Після встановлення
окупаційної влади в Маньчжурії вона розпочала загарбання
китайських територій. У 1937 p. їй вдалося захопити де-
які провінції на півночі, а згодом — і в інших частинах
Китаю. Війна набула затяжного характеру. На неї Японія
витрачала понад 80 % державного бюджету, що покривався
за рахунок емісії паперових грошей. Щоб випустити десятки
тисяч літаків, танків, гармат, суден, інших видів зброї, по-
трібен був метал. Тільки за 1931—1938 pp. його виплавили
більше у 10 разів. Зростали потужності інших галузей, що
працювали на війну: хімічної — у 2 рази, електротехнічної
— у 3, виробництва зброї — у 5 разів. Автомобілебудівна
галузь забезпечувала армію вантажівками.

Закон про загальну мобілізацію нації фактично довів
робітників і службовців до становища кріпаків. Профспілки
було розігнано, робочий день подовжено до 14—16 год, заро-
бітну плату зведено до мінімуму. Налагоджене в 30-х ро-
ках виробництво високоякісних годинників, радіоприймачів,
велосипедів, парасольок, швейних машин також працювало
на війну. В обмін на ці конкурентоспроможні товари Япо-
нія імпортувала необхідну сировину, стратегічні матеріали,
ліцензії.

З великим напруженням працював в умовах війни аг-
рарний сектор. Основна маса землі належала самураям.
Лише 30% її перебувало у власності безпосередніх вироб-
ників — селян, які мали низький рівень життя. За оренду
вони віддавали поміщикам половину врожаю. Проте зав-

206

Лише за 1943 p. американці збудували флот, рівнозначний
усій англійській флотилії 1939 р. Ніде в світі військова про-
мисловість не розвивалася такими швидкими темпами, як у
США. У 1939—1945 pp. було виготовлено 296,1 тис. літаків,
86,5 тис. танків, 233 тис. гармат, 14 263 тис. кулеметів, авто-
матів, гвинтівок, інших видів зброї. Впроваджені нові під-
приємства та найновіше устаткування на суму 25 млрд дол.
В усіх галузях застосовувалися новітні досягнення науково-
технічного прогресу, механізація, автоматизація, стандарти-
зація, спеціалізація.

У воєнній промисловості продуктивність праці зросла
на 35 %. У 1943 р. обсяг промислового виробництва подвоїв-
ся порівняно з 1937 р. США — єдина країна, яка в роки
війни, випускаючи воєнне спорядження, не припиняла ви-
робництво товарів мирного призначення. Різко збільшили-
ся державні капіталовкладення в економіку. З 76 млрд дол.,
інвестованих в усі галузі господарства США, державні інве-
стиції становили 33 млрд дол., або близько 44%. За дер-
жавний кошт було збудовано 150 сталеплавильних заводів.
Уряд США надав корпораціям 175 млрд дол. на виробниц-
тво промислової продукції, зокрема таким гігантам, як "Дже-
нерал Моторе", "Дженерал Електрик", "Фундатор". За до-
помогою держави побудовано або модернізовано понад 2500
заводів на суму 25 млрд дол.

У воєнні роки тривав процес концентрації виробництва,
зокрема в хімічній, металургійній, газонафтовій, машино-
будівній галузях. У 1940 р. було створено Національний
комітет оборони. Його відділи очолили висококваліфіко-
вані спеціалісти. У роки війни Національний комітет оборо-
ни значно розширився — з'явилися нові підрозділи, зокре-
ма відділ економічної війни, ленд-лізу тощо.

Незважаючи на незначне розширення посівних площ
(менше ніж на 5 %), обсяг сільськогосподарського виробниц-
тва у США в 1944 р. зріс порівняно з 1939 р. на 36%.
Кон'юнктура сприяла підвищенню цін на сільськогоспо-
дарську продукцію. Це дало можливість фермерам онови-

209

ти і розширити матеріально-технічну базу своїх господарств.
Фермерство США справедливо почали вважати найрозви-
ненішим щодо механізації польових робіт, електрифікації,
застосування прогресивних технологій.

Технічний прогрес стимулював підвищення продуктив-
ності праці. У 1940 p. один фермер США забезпечував про-
дуктами харчування 11 % жителів країни, в 1950 p. — вже
15,5. Диференціація ферм призвела до того, що з 1940 по
1945 p. зникло 281 тис. неконкурентоспроможних госпо-
дарств і з'явилося 44 тис. нових великих ферм. Фермери
не тільки повністю забезпечували продовольством своє на-
селення, а й експортували сільськогосподарську продукцію
в десятки країн світу.

Вивіз американського капіталу збільшився з 14 % у 1937 p.
до 33% у 1947 p. США захопили головні позиції в еко-
номіці більшості країн.

Людські втрати Великобританії в роки другої світової
війни порівняно з іншими країнами невеликі — 245 тис.
чол. вбитих, 278 тис. чол. — покалічених. Дуже постраж-
дала її економіка. Державний борг збільшився з 7247,3 млн
ф. ст. у 1939 p. до 23 741,9 млн. ф. ст. у 1945 p., зменшили-
ся золоті та валютні запаси. Загальні втрати Великобри-
танії оцінюються в 7300 млн ф. ст., або близько 1/4 націо-
нального багатства країни. Індекс промислової продукції
Великобританії, який у 1939 p. становив 123 (за 100 взято
1929 p.), знизився у 1946 p. до 112. Експорт з 471 в 1938 p.
скоротився до 266 млн ф. ст. у 1944 p.

Ще напередодні війни прем'єр-міністр Великобританії
У. Черчіль виробив надзвичайні заходи щодо переведення
мирної економіки на воєнний лад. У 1939—1945 pp., на-
пружуючи всі людські й матеріальні ресурси, промисловість
Великобританії налагодила масове виробництво літаків,
танків, гармат, інших видів зброї та боєприпасів. Імпорт
сировини, інших стратегічних матеріалів надходив до Бри-
танських островів з перебоями. Німецькі підводні човни
знищили 1/3 торгового флоту Великобританії. В 1944 p.

210

видобуток кам'яного вугілля порівняно з 1938 p. знизився
більше ніж у 4 рази, залізної руди — у 12,4 раза. Вироб-
ництво сільськогосподарської продукції скоротилося на-
половину. Через нестачу трудових ресурсів припинився
обробіток землі на 1,5 млн га.

Наприкінці війни Британська імперія формально не
припинила свого існування. В Африці вона навіть "за-
округлила" власні колоніальні володіння за рахунок Лівії
та Сомалі. Проте в інших районах світу, де її вплив до війни
був особливо сильним (Близький Схід, Індія, Південно-
Східна Азія), вже господарювали США, витіснивши союз-
ників — Великобританію та Францію. Великобританія, хоч
і перемогла у другій світовій війні фашистську Німеччину,
зберегти могутню імперію вже не мала сил, розвалилася,
що було природно, закономірно. Загальні витрати Велико-
британія на війну дорівнювали 25 млрд ф. ст.

Франція до 1939 p. була однією з найрозвиненіших дер-
жав світу. Спираючись на високий промисловий потенціал,
сільське господарство, фінанси, уряд міг захистити країну
від німецько-фашистських загарбників. Однак того не ста-
лося. Замість мобілізації усіх людських і фінансово-мате-
ріальних ресурсів на захист країни він самовпевнено на-
діявся на оборонну лінію Мажино. Не було налагоджено
масового випуску бойових літаків, танків, гармат, інших видів
озброєння. Ні президент, ні уряд, ні генеральний штаб фран-
цузької армії не виробили стратегічного плану ведення
війни.

У результаті цього в червні 1940 p. Францію окупувала
гітлерівська Німеччина. Понад 4 роки французькою економі-
кою повністю розпоряджалися німецькі загарбники. У роки
другої світової війни Франція втратила вбитими 1100 тис.
чол., було знищено 2100 тис. будинків, пошкоджено 253 тис.
ферм, 195,5 тис. промислових підприємств. Рівень промис-
ловості в 1944 p. порівняно з довоєнним становив 38%.
Виробництво продукції сільського господарства зменши-
лося в 2 рази. 600 тис. французів фашисти вивезли на ка-

211

торжні роботи до Німеччини. Більшість шахт, електро-
станцій, суднобудівних заводів було зруйновано. Франція
втратила весь торговий і військовий морський флот. Роз-
падалася французька колоніальна система. Національна
валюта (франк) девальвувалася. Капіталовкладення за кор-
доном зменшилися в 10 разів. Війна завдала Франції ве-
ликих збитків, що оцінювалися у 1440 млрд довоєнних

франків.

Фашистська Німеччина, головний винуватець другої
світової війни, зазнала більших втрат, ніж США та всі за-
хідноєвропейські країни разом узяті. Ще з середини 30-х
років гітлерівська адміністрація вела відкриту тотальну
підготовку до війни. Нагромаджувалися запаси продоволь-
ства, стратегічних матеріалів. Було запроваджено карткову
систему на харчові продукти і промислові товари широкого
вжитку. Восени 1939 p. запаси зерна становили 6,5 млн т,
жирів — 500—600 тис. т, цукру — 1600 тис. т. Державний
борг дорівнював 60 млрд марок.

Наскільки серйозно Німеччина готувалася до війни,
свідчать дані 00Н за 1937 p. Частки окремих країн у світо-
вому промисловому розвитку становили, %: США — 41,4,
Великобританія — 12,5, Німеччина — 12, Франція — 6,
Японія — 4,8. У 1939 p. Німеччина виробляла в 2 рази
більше стратегічних матеріалів, ніж Великобританія і Фран-
ція разом узяті. У виплавці алюмінію (194 тис. т) вона
обійшла США і Канаду, зайнявши перше місце у світі. З
1933 по 1939 p. літакобудування зросло у 23 рази. На
1 липня 1939 p. машинний парк країни складався з 2 млн
автомобілів.

Напередодні другої світової війни (1939 p.) Німеччина у
використанні природних ресурсів випередила Великобританію
і Францію, що видно з таблиці, наведеної на с. 213.

На окупованих територіях європейських країн німецькі
фашисти запровадили "новий порядок". До літа 1941 p. з
цих країн було вивезено майна всього на суму 9 млрд ф. ст.
92 дивізії вермахту (німецька армія) були оснащені францу-

212



зькими автомобілями. Гітлерівці знищили майже 40 % націо-
нального багатства Польщі. Загинуло 6 млн мирних жите-
лів. На її території було збудовано десятки таборів смерті, у
яких замордовано 12 млн чол. з усієї Європи. Разом із завойо-
ваними державами Німеччина в 1941 p. видобула 403 млн т
кам'яного вугілля, 7,5 млн т нафти, виплавила 31,8 млн т
сталі. Від експлуатації господарств Франції, Бельгії, Голлан-
дії, Угорщини, Румунії, Болгарії, Словаччини німці отримали
120 млрд марок. З цих країн на заводи Німеччини надходи-
ли нікель, мідь, нафта, інші стратегічні ресурси.

Спад у воєнній фашистській промисловості настав уже в
1942 p. Держави антигітлерівської коаліції набагато випере-
дили супротивника у виробництві різних видів озброєння.
Якщо Німеччина в 1942 p. випустила 14,7 тис. літаків, 9,3 тис.
танків, 12 тис. гармат, то лише в тодішньому СРСР було виго-
товлено 25,4 тис. літаків, 24,7 тис. танків, 34 тис. гармат.

У 1944 p. випуск продукції в усіх галузях промислового
комплексу скоротився на 10—65%. Не допомогли 7,5 млн
іноземних робітників, насильно вивезених з європейських

213

країн. Поразки на фронтах, оголошення Туреччиною війни
Німеччині, ізоляція Іспанії призвели до остаточного краху
економіки фашистського рейху. У липні 1944 p. видобуток
кам'яного вугілля ще становив 26,3 млн т, а в січні 1945 p.
— лише 11,8, у лютому — 7 млн т. У березні настала енер-
гетична криза. Припинилися видобуток кам'яного вугілля,
подавання на заводи електроенергії, виробництво авіацій-
ного бензину. Запаси енергоресурсів вичерпалися. Усі га-
лузі господарства країни були паралізовані. 8 травня 1945 p.
Німеччина капітулювала.

7 грудня 1941 p. Японія без оголошення війни напала на
американську воєнно-морську базу Пірл-Харбор на Гавай-
ських островах. Розпочалася чотирирічна американо-японська
війна. Японія нарощувала воєнний потенціал. Стратегічна
сировина надходила на воєнні заводи з Кореї, завойованих
провінцій Китаю, країн Південно-Східної Азії. У 1941—
1942 pp. Японія, маючи значні запаси продовольства, палив-
но-енергетичних ресурсів, рідкісних металів, успішно вела
війну з США. Японські війська захопили Індонезію, Нову
Гвінею, Бірму, Таїланд, інші території в басейні Тихого океа-
ну. За роки війни Японія перетворилася на сильну індустрі-
ально-аграрну державу. Віддавши повну перевагу воєнним
галузям, уряд занедбав легку промисловість. Так, виробницт-
во тканин у 1941—1945 pp. скоротилося у 25 разів.

У багаторічній війні японській торговий флот зазнавав
дедалі більших втрат. Імпортувати сировину ставало де-
далі тяжче. Господарство працювало з перебоями. Зроста-
ло напруження у промисловості, аграрному секторі, фінан-
сах. Для того щоб врятувати економіку від розвалу, уряд
запроваджував нескінченні воєнні податки, примусові по-
ставки, контролював кредитні операції, позики, інвестиції,
внутрішню торгівлю. Проте врятувати господарство від бан-
крутства було вже неможливо. Економіка мілітаризованої
Японії зазнала краху у війні проти США та їхніх союз-
ників. Після атомних бомбардувань Нагасакі і Хіросіми у
серпні 1945 p. Японія склала зброю.