Соціально-психологічні чинники вибору шлюбного партнера та вступу молоді у шлюб
| Вид материала | Документы |
- 19. 00. 10 Організаційна психологія; Економічна психологія, 22.85kb.
- План. Вступ. Поняття шлюбного контракту. Зміст шлюбного контракту, 173.27kb.
- Програма базового курсу „Психологія управління Мета вивчення, 64.58kb.
- В. В. (Київ) дослідження мотивації вступу у шлюб сучасної молоді, 116.49kb.
- Результати І аналіз експертного опитування, 169.97kb.
- Реферат наукової роботи "соціально-психологічні засади самоздійснення особистості, 101.19kb.
- Опис модуля напрями – со,ср назва модуля, 16.63kb.
- 1 розділ предмет, структура І методологія курсу "релігієзнавство", 5532.39kb.
- Кушнарьова Н. О., учитель-методист, 337kb.
- “Соціально-виховні та психологічні аспекти діяльності пенітенціарного персоналу, 2100.81kb.
Соціально-психологічні чинники вибору шлюбного партнера та вступу молоді у шлюб.
Сємєніхіна Г.В., м. Луганськ
У віці ранньої дорослості людина включається в усі види соціальної активності, вона відходить від батьківської сім’ї, обирає супутника життя, приймає рішення про шлюб і створення власної сім’ї. У процесі вибору шлюбного партнера відіграють роль багато різних чинників, дослідження яких стає актуальним саме сьогодні, коли кількість розлучень знаходиться на високому рівні.
На даному етапі розвитку суспільства шлюб переживає кризу, пов’язану зі зміною його функціонального призначення. До недавнього часу шлюб мав скоріше економічне та політичне значення, ніж відігравав функцію психологічної підтримки та комфорту [5]. Сьогодні в усіх демократичних суспільствах, зокрема в українському, спостерігаються такі позитивні тенденції, як збільшення економічної незалежності жінок, відміна правової дискримінації незаконнонароджених дітей, розширення асортименту товарів, які полегшують побут самотніх чоловіків та жінок, послаблення примусових повноважень держави в сфері особистого життя людей. Однак ці зміни неминуче призводять до зменшення потреби у реєстрації шлюбу. Як наслідок, середній вік вступу у шлюб постійно підвищується, багато молодих пар проживають разом неофіційно, розлучення стало найбільш ймовірним фіналом шлюбних відносин.
Зараз починається епоха, коли шлюб все менше регламентується економічними чи політичними чинниками, вже не залежить від чіткого розподілу праці чи ієрархії авторитету, нормативний тиск суспільства послаблюється. Це становище призводить до того, що провідними детермінантами вступу до шлюбу стають духовна близькість, кохання, єдність цінностей та світосприймання. Незважаючи на те, що в певні моменти свого життя людина може залишатися на самоті, вона завжди прагне, щоб її розуміли та приймали, прагне бути комусь потрібною, тобто коханою. Сама вона, у свою чергу, також бажає кохати, віддавати іншому свою турботу, накопичену ніжність, ділитися з іншою людиною сокровенним та особисто значущим. У людській спільноті склалося так, що надійним засобом реалізації цих потреб визнані шлюб та сім’я [4]. Тому більшість дорослих людей, як і раніше, відчувають бажання знайти шлюбного партнера та укласти шлюб.
Існує велика кількість теорій вибору шлюбного партнера, які представлені, в основному, західними авторами. Більшість з них описують послідовність етапів або стадій розвитку стосунків з майбутнім шлюбним партнером. Найбільш структурованою та розробленою теорією вибору шлюбного партнера є концепція Бернарда Мурстейна «Стимул – Цінність – Роль», яка основана на припущенні про те, що всі відносини протягом передшлюбного періоду проходять три послідовні стадії. Лише пари, що прожили всі три стадії, спроможні заключити гідний шлюбний союз.
Перша стадія – стимульная – полягає у виокремленні однієї людини з великої кількості інших людей, тобто відбувається первісний вибір партнера, виникає симпатія. Критеріями вибору на цій стадії виступають зовнішні дані, соціальний статус, особливості самопрезентації партнера, декотрі його психологічні якості. Також на стимульній стадії відбувається оцінка власних якостей, що можуть зацікавити іншу людину [3]. Важливим компонентом тут є територіальна близькість між партнерами, тому що експериментально доказано, що саме вона часто стає основою для взаємної симпатії. Більшість людей знаходять свою «другу половину» серед сусідів, колег, знайомих чи однокласників. Роберт Зайонц та його колеги Уїльям Кунста-Вілсон та Ричард Морланд назвали це явище ефектом «простого перебування в полі зору». Що стосується зовнішніх даних, то і чоловіки, і жінки віддають перевагу баченню поряд із собою привабливого партнера. Чоловіки більш чутливі до зовнішності партнерші на початковій стадії стосунків, а для жінок приваблива зовнішність партнера є фактором, який зміцнює відносини на більш зрілих етапах. Б. Мурстейн в результаті своїх досліджень дійшов висновку, що для виникнення симпатії між людьми важлива не стільки сама фізична привабливість, скільки відповідність рівня власної привабливості та привабливості партнера. Людина схильна вибирати собі у партнери того, хто не більше й не менше привабливий, ніж вона сама [2]. У. Струбі та колеги вивчали зв'язок зовнішньої привабливості та вибору партнерів. Вони дошли висновку, що люди, які вважають себе зовнішньо непривабливими, частіше призначують побачення також непривабливим людям, та навпаки, ті, хто високо оцінює власну зовнішність, частіше приділяє увагу вродливим людям [7].
Друга стадія – ціннісна – припускає обговорення партнерами цінностей, переконань, світоглядних позицій один одного [4]. Симпатія, що виникає на стимульній стадії, зміцнюється у тому разі, якщо досягається єдність поглядів на життя й позицій у питаннях шлюбу, розподілу чоловічих та жіночих обов’язків у сім’ї, виховання дітей тощо. В іншому разі, при розбіжності подібних позицій, союз розпадається [3]. Донн Бірн та його колеги в своїх експериментах неодноразово переконувалися, що найбільш симпатичними ми вважаємо тих людей, з якими у нас багато спільного. Можна припустити, що віддаючи перевагу подібним до нас людям, ми відчуваємо безпеку та психологічний комфорт. Чим більше подібностей в настановах, переконаннях та моральних цінностях у подружжі, тим щасливіший шлюб та менш імовірне розлучення [2]. На даному етапі важлива відвертість, чесність, відкритість партнерів один одному. Якщо зараз не будуть пред’явлені власні цінності та очікування, це може ввести партнера в оману, що викликає серйозні проблеми у стосунках пізніше.
Третя стадія – рольова. Тут проходить перевірку відповідність рольової поведінки партнерів при їх активній взаємодії один з одним, тобто на практиці. Однак на передшлюбному етапі відносин здібність партнера виконувати бажану роль перевіряється частіше за все лише завдяки вербальному вираженню його ставлення до цього предмету. К. Коч, використовуючи поняття соціальної ролі для пояснення вибору шлюбного партнера, припустив, що партнери обирають один одного на основі згоди при виконанні ролей у процесі залицяння [7]. На цій стадії проходять перевірку рольові очікування по відношенню до партнера, ті враження, які партнер викликає при спілкуванні на ціннісній стадії. Інші прибічники рольової теорії, такі як Т. Парсонс, Р. Бейлз, Б. Харбер, Р. Орт, також підкреслювали особливе значення відповідності рольових очікувань партнерів їх рольовій поведінці. Ці автори знаходили кореляцію між вказаною відповідністю та загальною задоволеністю шлюбом [1].
Також на даному етапі відбувається оцінка відповідності особистісних властивостей партнерів, яка перевіряється завдяки їх спільній діяльності. Наприклад, соціолог Роберт Уінч у своїй теорії доповнюючих потреб говорив про те, що під час вибору дружини чи чоловіка кожна людина шукає того, хто спроможний максимально задовольнити її основні потреби. Задоволення та винагорода розглядаються як сили, що сприяють зближенню майбутнього подружжя. У підтвердження цієї теорії виступив Р. Сентерс зі своєю інструментальною теорією підбору шлюбного партнера. Він стверджував, що людина прагне до того, чиї потреби подібні її власним або доповнюють їх [3]. Про особливості задоволення потреб у стосунках та пов’язану з цим стабільність емоційних відносин говорив також Абрахам Маслоу. Він вказував, що люди, які живуть на рівні потреб росту, тобто самоактуалізовані особистості, встановлюють більш стабільні стосунки ніж ті, хто живуть на рівні дефіцитарних потреб.
У вітчизняній психологічній літературі проблема вибору супутника життя є недостатньо вивченою та описаною. Серед найбільш відомих теорій можна назвати теоретичну модель співвідношення процесів міжособистісного сприйняття та динаміки дошлюбних відносин М.А. Абалакіної. На поетапний розвиток стосунків між чоловіком та жінкою вказувала також Т.Б. Василець [6]. Відомим дослідником шлюбно-сімейних відносин є Л.Б. Шнейдер. Трансформацію соціально-моральних установок молоді по відношенню до шлюбу та дошлюбним інтимним стосункам вивчав С.І. Голод. Процес вибору шлюбного партнера досліджували Н.Н. Обозов та А.Н. Обозова.
Література
1. Андреева Т.В. Семейная психология: Учеб. пособие. – СПб., 2004.
2. Майерс Д. Социальная психология. 6-е издание. – СПб., 2002.
3. Психология семейных отношений с основами семейного консультирования: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Е. И. Артамонова, Е. В. Екжанова, Е. В. Зырянова и др.; Под. Ред. Е. Г. Силяевой. – М. 2002.
4. Шнейдер Л. Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. — М., 2000.
5. Coontz S. The Future of Marriage // Cato Unbound. 2008. January.
6. Василец Т.Б. Этапы развития отношений между мужчиной и женщиной. – 2006. ссылка скрыта.
7. Выбор брачного партнера и развитие добрачных отношений. Сост. И. Молчанов. ссылка скрыта.