Почуття відіграють настільки визначальну роль у житті людини, що не

Вид материала

Документы

Содержание Загальна характеристика почуттів 2. Основні джерела емоцій і почуттів 3. Фізіологічні аспекти почуттєвого життя 4. Теорії емоцій Основні риси й класифікація почуттів Визначальні риси емоцій і почуттів Поділ почуттів за їх змістом Поділ почуттів за їх інтенсивністю та тривалістю Інтелектуальний рівень 1. Принципи розрізнення емоцій і почуттів

Подобный материал:

• Реферат на тему, 81.76kb.
• Тема: Яку роль в житті людини відіграє родинне коло, сімейні свята І традиції. Мета, 60.07kb.
• "Вибори та їх роль в політичному житті", 107.44kb.
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Психологія, 150.92kb.
• Роль вітамінів у житті людини, 95.43kb.
• Т. О. Зміст поняття професійного спілкування постановка проблеми, 113.24kb.
• «Лікарські рослини у житті людини. Збирання І заготівля лікарських рослин», 125.39kb.
• Закономірності управління педагогічними та соціальними аспектами, 20.2kb.
• Тема: Роль книжки в житті людини. Ознайомлення з навчальним предметом – літерату- рою, 92.9kb.
• 1 Середня загальноосвітня школа 1-і 11 ступенів, 361.7kb.

Почуття відіграють настільки визначальну роль у житті людини, що не враховуючи їх, неможливо зрозуміти людську поведінку. Надзвичайно багата сфера почуттів є й дуже складною для психологічного аналізу. Ця складність полягає у факті, що почуття часто зливаються з іншими переживаннями, не виступають самостійно, а тому важкодоступні для вивчення. Почуття, як і пізнавальні процеси, відображають світ і допомагають нам орієнтуватися в оточуючій дійсності.

Сфера емоційного життя людини впродовж ряду століть була занедбана науковцями, які при вивченні аспектів людського життя відверто віддавали пальму першості інтелектуальним факторам. Пройшло багато часу, перш ніж філософи й психологи визнали рівноцінність почуттів та інтелекту. У наш час можна гово­рити про принципову зміну акцентів. Деякі науковці навіть стверджують, що почуття мають пріоритетне для людської психіки значення¹

Розглядаючи емоційне життя людини, ми наведемо загальну характеристику емоцій і почуттів, а також обговоримо їх основні риси та класифікацію з огляду на зміст, інтенсивність, тривалість та вплив на людські вчинки. Далі застановимося на ролі, яку вони виконують у житті людини, щоб опісля встановити важливість зовнішнього вияву почуттів, необхідність зняття емоційного напруження, вплив почуттів на пізнавальну діяльність і на злагодженість дій. Наступною темою дослідження стане розвиток почуттів, а також фактори й процеси емоційного дозрівання. І завершимо проблемою формування й виховання почуттів та моральної відповідальності за них і виконані під їх впливом вчинки.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЧУТТІВ

1. ПРИНЦИПИ РОЗРІЗНЕННЯ ЕМОЦІЙ І ПОЧУТТІВ

У щоденному житті нам часто доводиться описувати власні й чужі пере­живання. Ми часто говоримо фрази на зразок того, що чийсь прихід приносить нам радість, що відчуваємо до когось симпатію й бажаємо йому щастя та ін. В інших обставинах стверджуємо, що когось боїмося, не можемо стримати свого гніву, що нас охоплює сум за чимось чи кимось і т. п. Психічний стан, який хочемо такими фразами висловити, звично називаємо емоціями або почуттями.

Почуття - це психічний стан, суть якого полягає в зайнятті позиі щодо предметів, явищ або людей, тобто стосовно всіляких діючих у дані час збудників, минулих чи майбутніх подій і всіх елементів оточуючого щ світу, а також стосовно нас самих і наших власних дій.

Почуття віддзеркалюють світ, даючи людині можливість орієнтуватися в оточуючій дійсності³. Вони відображають цінність для людини певних життєву ситуацій, та відповідне ставлення до них. Саме в почуттях виявляється відношення до окремих складових частин нашого оточення.

У розмовній мові та в багатьох літературних творах часто взаємозаміно вживаються два терміни: емоції й почуття. Це не зовсім виправдано. Хоча і поняття й не суперечать одне одному, однак становлять немовби два протилежні кінці одного континуума. Він починається з простих емоцій, таких як страх або гнів, проходить через складніші емоції, в яких значну роль відіграють колиши переживання, аж до найскладніших, характерних лише для людини, почуттів, як любов або приязнь.

Про емоції можна сказати, що вони мають ситуаційний характер (тобто залежать від певних обставин даної ситуації), переважно бувають короткотривалі загалом однорідні (на одному проміжку часу виступає лише одна емоція), а також імпульсивність у них домінує над рефлективністю⁴. Вони завжди виникають як реакція на щось, не потребують підготовки й навчання. З погляду нейрофізіології, емоції пов'язані з процесами, які відбуваються в середньому мозку. Окрім того, вони вроджені. Така характеристика емоцій відповідає як людям, так і тваринам. Основне завдання простих емоцій — розподіляти все те, що нас оточує, за кри­теріями біологічних потреб організму.

Очевидно, що нас більше цікавлять почуття, які належать до типово людських переживань. Від емоцій почуття відрізняються тим, що вони значно триваліші (хоча цю тривалість важко встановити в абсолютних мірах часу), також їх характеризує те, що вони безпосередньо не залежать від ситуації (трансситуаційні), неоднорідні за змістом (одночасно можуть виникати, співіснувати й взаємодіяти різні почуття). У почуттях імпульсивний фактор підпорядкований рефлексивному-Ще одна характерна риса почуттів - це їх суспільний характер. Згідно з нейро­фізіологією, вони пов'язані з процесами, які відбуваються в корі головного мозку-Почуття не мають вродженого характеру, людина набуває їх паралельно зі здобут­тям суспільного досвіду. Однак, не можна протиставляти почуття й емоції, оскільки вони себе взаємно доповнюють. Емоції можуть виступати за відсутності почуттів але протилежна ситуація неможлива.

У подальшому термін емоції будемо застосовувати до емоційних станів, які виникають найперше у зв'язку з заспокоєнням біологічних потреб. Термін почуття вживатимемо в значенні вищих емоцій, властивих лише людині й пов'язаних із суспільними потребами, що виникають із між-людських відносин.


2. ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ЕМОЦІЙ І ПОЧУТТІВ

Оскільки сфера впливу емоцій і почуттів така всеохоплююча, то слід найперше з'ясувати їх ґенезу. До основних джерел емоційно-почуттєвих переживань нале­жать наступні:

а) Фізіологічні потреби

Цей клас потреб відноситься до біологічних джерел емоційних переживань. Для нормального функціонування організму необхідні відпочинок і сон, харчі й пиття, а також фізична активність. Коли, наприклад, організм вичерпує певний запас поживних речовин, то виникає відчуття голоду. Це відчуття становить інформацію про посилення потреби харчування й пробуджує реакцію пошуку їжі. Предмети, які сприяють заспокоєнню цієї потреби, викликають позитивні емоційні переживання, натомість усе те, що перешкоджає заспокоєнню потреби, збуджує негативні почуття (наприклад роздратування або злість). Заспокоєння харчової потреби призводить до зміни неприємного відчуття голоду на приємне почуття ситості.

До цієї ж групи джерел емоційних переживань належить відчуття стану власного організму. Оскільки він буває різноманітний, тому може будити різні емоції й почуття. Емоції переважно відносяться до ситуації «тут і зараз», почуття ж - до стану організму на більшому проміжку часу. Коли людина хвора, то вона може відчувати біль, з яким пов'язані: почуття неспокою за свій стан здоров'я, страх перед операцією чи іншим неприємним лікарським втручанням, тривога, щоб не заразити інших і т. п. Джерелом найінтенсивніших емоцій стають ситуації, коли людина взнає про безпосередню біологічну загрозу для свого життя. Коли ж ми відчуваємо, що наш організм повний сил, то виникають задоволення, радість та інші позитивні почуття, які, у свою чергу, можуть додати сил для подолання різних життєвих труднощів.

б) Контакт з іншими людьми

Біологічне мотивування емоцій з'являється в онтогенетичному розвитку особи найраніше, але фактично вже від перших хвилин життя джерелом емоційних переживань стають також контакти з іншими людьми. Для психічного розвитку немовляти надзвичайно велике значення має його контакт з матір'ю. Заспокоюючи його потреби в безпеці, любові та близькості, вона стає джерелом сильних позитивних переживань. Зате тривала відсутність контакту з дорослими викликає в дитини неприємні переживання, зокрема страху, які виявляються назовні у вигляді спонтанного плачу, крику тощо.

Паралельно з розвитком людини зростає кількість почуттів, пов'язану з її суспільним життям, оскільки розширюється коло контактів, які пов'язують особу з оточуючими. Інша причина збагачення почуттєвого життя особи, ви­кликана її суспільним життям, — це мова, яка дозволяє їй краще порозумітися з іншими людьми. Мова може мати надзвичайно сильний вплив на людину і тому внаслідок її дії в неусвідомлений спосіб розвиваються почуття й емоції Це, зокрема, відбувається, коли особа чує словесні оцінки, висловлені оточуючими на її адресу.

в) Пізнання оточуючого світу

Пізнавальна активність людини - це сфера, яка викликає в неї широку гаму почуттєвих переживань. Ще з раннього дитинства джерелом емоційних переживань людини стає досвід контактів з оточуючими її предметами. Уже зі сприйняттям відчуттів, а ще більше при формуванні спостережень, в особи паралельне виникають приємні або неприємні емоції. У процесі інтелектуального розвитку особи все більше почуттів бувають пов'язані з її уявою та мисленням. Окремий тип почуттів може викликати заняття різноманітною творчою працею.

г) Пізнання себе самого

Людина пізнає не лише оточуючий світ, але й саму себе. Самопізнаняі пробуджує в ній найрізноманітніші почуття. Воно може призводити до високого рівня самоакцептації, задоволення своїм виглядом, вчинками чи досягненнями Однак буває, що людина, пізнаючи себе, переживає прикрі почуття, відчуває невдоволення своїм виглядом, поведінкою або рисами характеру, яких хотіла би позбутися чи, принаймні, про них забути. Джерелом таких почуттів, як, наприклад; гордість або сором, також є особиста моральність.

ґ) Спогади про минуле

Джерелом почуттів можуть бути не лише сьогочасні переживання. Подібні інтенсивні емоційні стани можуть нас охопити й тоді, коли пригадуємо пов'язані з нами події, які відбувалися раніше. Якщо вони були корисні для нас, то такі спогади призводять до повторного переживання приємних почуттів: задоволення радості, гордості, що їх ми зазнали в той час, коли вони були актуальні. Якщо ж були пов'язані з якоюсь загрозою, то можемо знову переживати страх. Отже багатим джерелом почуттів може бути попередній період життя людини, багаж здобутого нею досвіду.

д) Планування майбутнього, мрії

Забігання думками в майбутнє - також суттєва обставина, що породжує емоційні переживання, наприклад, думка про близький екзамен може викликати наростаюче почуття неспокою, а мрії про цікаву подорож під час канікул - цілу хвилю радісних, позитивних переживань.

3. ФІЗІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОЧУТТЄВОГО ЖИТТЯ

Складні й довготривалі почуття, як і прості та короткотривалі емоції, при­зводять до змін у біологічному функціонуванні організму. Існує й зворотний процес: зміни у виконанні організмом його функцій спричиняються до емоційних переживань. Характер змін у діяльності внутрішніх органів залежить від багатьох чинників, серед яких суттєве значення мають інтенсивність і зміст емоцій. Приди­вимося детальніше до взаємозв'язку між емоційними та фізіологічними проце­сами. Емоційний процес, що виникає в центральній нервовій системі, призводить до активізації ділянок вегетативної нервової системи та залоз внутрішньої секреції, унаслідок чого відбувається комплекс змін у функціях організму. Ці зміни є резуль­татом пристосування організму до очікуваних завдань. Емоції готують організм до прикладення зусиль, боротьби, втечі або ігнорування. Для цього задіюються два шляхи взаємної залежності емоцій з функціями систем організму: нервовий і гормональний.

Симпатична нервова система переважно діє в емоційних станах, спричинених збудженням, готуючи організм до протидії різноманітним труднощам і загрозам. Найчастіше її вплив буває пов'язаний з мобілізаційними реакціями організму. Парасимпатична ж система задіюється в спокійних емоційних станах, коли людині ніщо не загрожує й нема потреби мобілізувати організм для переборювання різноманітних перешкод.

Центральна й вегетативна нервові системи безпосередньо співпрацюють при організації комплексного вияву емоцій. Кора півкуль головного мозку в цьому випадку виконує керівну й контрольну функції. Вона може спричинятися до гальмування почуттів, наприклад, у випадку, коли людина, незважаючи на сильний гнів, усе ж опановує міміку обличчя й стримує агресивні жести, які звичайно з'являються за таких обставин. Той, хто займався відповідними тренуваннями в цій галузі, може легко загальмувати зовнішній вияв емоцій і почуттів, які в цю мить переживає. В іншій ситуації кора мозку може співпрацювати зі спогадами про пережиті раніше почуття до такої міри, що спричиняється до повторного переживання подібних емоційних станів, хоча їх причина на даний час відсутня.

Фізіологічні зміни, пов'язані з переживанням почуттів, можуть по-різному протікати в різних людей; іноді зустрічаються дуже великі індивідуальні відмін­ності. Визначальним фактором цієї різноманітності може бути інтенсивність емоційних переживань: ті самі емоції при різній їх інтенсивності можуть викликати відмінні зміни в діяльності внутрішніх органів.

Серед різноманітних змін, які виникають в організмі під час почуттєвих переживань, найчастіше зустрічаються описані нижче ⁶.

а) Зміни в системі кровообігу

Ці зміни пов'язані з прискоренням або сповільненням ритму серцебиття. Наприклад, при появі неочікуваних, раптових збудників серцебиття різко зростає, а потім досить швидко повертається до норми. Коли людина переживає сильне захоплення або гнів, можемо помітити почервоніння обличчя й очей від над­мірного припливу крові. Коли ж ми чимось стурбовані, відбувається звуження кровоносних судин і виникає викликана цим блідість шкіри обличчя і т. п. Також типове явище при різноманітних емоційних збудженнях - сильне прискорення серцебиття.

б) Зміни дихання

У періодах емоційного піднесення дихання переважно стає глибшим і повіль­нішим. При неочікуваній появі якогось збудника часто відчуваємо, що нам пере­хоплює подих. У стані шоку швидкість дихання зростає, його глибина переважно залишається без змін, але саме дихання стає нерегулярним.

в) Зміно ширини зіниць

Розширення зіниць можемо спостерігати при переживанні болю, гніву чи емоційного піднесення. Коли людина спокійна й відпочиває зіниці звужуються.

г) Шкірна реакція

Шкірна реакція полягає в появі так званої гусячої шкіри при переживанні сильного, важкого до опанування страху.

г) Розлад функцій шлунку й кишечнику

Коли переживаємо сильні емоції, можуть виникнути також ознаки розладу системи травлення, наприклад морська хвороба. Довготривале емоційне напруження, з яким людина не може справитися, іноді навіть призводить де виникнення виразки шлунку чи дванадцятипалої кишки.

е) Напруження м'язів і їх тремтіння

Напруження м'язів та їх складне до опанування тремтіння може виступити в моменти сильного хвилювання, наприклад перед відповідальним виступом на концерті, екзаменом тощо.

Окрім наведених вище добре помітних змін у функціонуванні організму, під впливом емоційних переживань також змінюється хімічний склад крові та електричний опір шкіри (так звана психо-гальванічна реакція). Але для оцінки таких змін потрібна спеціальна діагностична апаратура, яка є звичним атрибутом лабораторій експериментальної психології.

4. ТЕОРІЇ ЕМОЦІЙ

Науковці робили багато спроб, щоб з'ясувати механізми виникнення емо­цій і почуттів. Результатом цих досліджень стало сформулювання ряду теорій емоцій⁷. Деякі з них, які мали чисто теоретичний характер, уже відійшли в історію, інші ж, побудовані на підвалинах емпіричних досліджень, і досі використовуються в психології.

Психологів найперше цікавив зв'язок між психічним компонентом, який представлений пережитими емоціями та виявленими змінами в фізіологічному функціонуванні організму. Він буває потрійний:

• переживання емоцій і почуттів через відповідний нервовий процес
  призводить до появи певних фізіологічних змін в організмі;
  
• органічні зміни стимулюють виникнення емоцій і почуттів;
  
• емоційні переживання й органічні зміни з'являються одночасно, взаємно
  впливаючи одні на других.
  

Перша схема була загальноприйнята аж до появи під кінець XIX століття праць В. ДЖЕМСА, в яких він виступив на підтримку другої версії, сформулю­вавши тезу, що суб'єктивні переживання прикрощів чи приємності є вторинні відносно фізіологічних станів, які виникають в організмі. Він вивів відому формулу: ми не тому плачемо, що сумні, але сумні, тому що плачемо. Пізніше цю теорії розвинув Г. ЛАНҐЕ; тепер вона відома під назвою теорії Джемса-Ланґе.

Погляди Джемса й Ланґе викликали критику відомого англійського фізіолога В. КЕННОНА. Він навів факти, які заперечували попередню теорію: однакові зміни у функціонуванні внутрішніх органів можуть бути пов'язані з різними емоційними станами; гама можливих емоційних станів значно перевищує можливу різноманітність фізіологічних реакцій; зміни у внутрішніх органах виникають занадто повільно, щоб бути фундаментом для швидких емоцій; штучне викликання змін у перебігу фізіологічних реакцій не викликає помітних змін в емоційних

реакціях. Окрім того, розрив нервових зв'язків між корою головного мозку й внутрішніми органами не призводить до зникнення емоційних реакцій.

В опублікованій у тридцятих роках нашого століття праці Кеннона стверджу­валося, що організатором емоційних реакцій і їх вогнищем є підгорбкова частина проміжного мозку — таламус. Завдяки цьому в пізнішій літературі його вчення відоме як таллічна теорія почуттів. До співавторів цієї концепції також зараховують Ф. БЕРДА, який розвинув і підкріпив теорію Кеннона. Її слабкість крилася в легко­важному ставленні до відображення в мозкових центрах органічно-моторних змін.

Авторкою корової теорії емоцій вважають М. Б. АРНОЛЬД. Вона разом з Д. ЛІНДСЛЕЄМ вбачала визначальну роль кори півкуль мозку в емоційних процесах, хоча при цьому дещо переоцінила її автономну й спонтанну активність.

Щораз більше прихильників здобуває голістичний підхід до проблематики емоцій. Згідно з ним спостерігається взаємний вплив емоційних переживань та органічних змін⁸: пережиті почуття впливають на біологічне функціонування орга­нізму, водночас вегетативні явища також пов'язані з емоційною сферою. Тим, щоб емоції були адекватні до збудників, які їх викликають, детально керує кора мозку, а коли вона пошкоджена, то підкорові центри, але вже значно примітивніше.

ОСНОВНІ РИСИ Й КЛАСИФІКАЦІЯ ПОЧУТТІВ

Почуття — це складні психічні стани. Ми розглянемо їх основні риси й здій­снимо класифікацію з огляду на різні критерії.

5 . ВИЗНАЧАЛЬНІ РИСИ ЕМОЦІЙ І ПОЧУТТІВ

а) Знак

До основних властивостей емоційних переживань належить їх знак. Це означає, що вони можуть бути позитивні або негативні, приємні й прикрі, корисні чи шкідливі. Знак почуттів - це первинна основа для їх класифікації. Позитивні почуття виявляють схвалення людиною того, що їх викликає. Вона звично шукає всього, що може бути джерелом приємності. Прикрі ж почуття свідчать про нега­тивне ставлення до предмета, який їх викликав, адже відомо, що людина уникає всього, що спричиняє терпіння, сум, невдоволення.

б) Інтенсивність

Наступна фундаментальна риса емоцій і почуттів — це їх інтенсивність. Навіть поверхові спостереження переконують нас у тому, що не всі люди з одна­ковою силою переживають подібні за знаком і змістом почуття. В одної людини

успіх у важливій справі викликає таку дику радість, що вона не може опанувати почуттів і бурхливо виявляє свою реакцію, а інша в подібній ситуації навіть не усміхнеться. І навіть одна й та сама людина не завжди з однаковою силою пере­живає однотипні почуття: по одному сумуватиме з причини забрудненого одягу й зовсім інакше, коли розіб'є свій автомобіль. Отже, почуття можна поділити на сильні, тобто з великою інтенсивністю, й слабі — з незначним рівнем інтенсивності.

в) Тривалість і глибина

Ще одна властивість почуттів — це їх тривалість. Переважно вона буває пов'язана з іншою рисою — глибиною почуттів. Чим почуття глибше, тобто чим тісніше пов'язане з істотними бажаннями й прагненнями особи, тим воно буде триваліше.

6 . ПОДІЛ ПОЧУТТІВ ЗА ЇХ ЗМІСТОМ

Зміст почуттів може бути вельми різноманітний і залежати від чинників, які їх викликали, та від пов'язаних з ними реакцій. Найчастіше згадуються почуття, які викликані природою, моральними нормами, релігією, проявами краси, інтелектуальною працею тощо.

а) Почуття, пов'язані з природою

Людина, живучи у своєму середовищі, постійно зустрічається з різноманіт­ними предметами та явищами природи. Вона спостерігає красу гірського пейзажу, захід сонця над морем, колосіння пшеничного поля або похмуре передгрозове небо. Спостереження явищ природи ще за праісторичних часів викликало в людини різноманітні почуття. Це можуть бути радість і захоплення від краси оточуючого світу або страх перед небезпекою, яка в ньому криється. Позитивні почуття стосовно природи, особливо живої, можуть прислужитися духовному збагаченню людини. Більше того, захоплення природою допомагає нам доброзичливо й турбот­ливо ставитися до оточуючих людей.

б) Суспільні почуття

Мабуть найвизначальніші для розвитку ті почуття, які виникають під час контактів з іншою особою. Протягом усього свого життя ми вступаємо в різно­манітні контакти з оточуючими нас людьми, що пов'язано з широкою гамою почуттєвих переживань. Можна виділити кілька типів таких зв'язків. Найперше згадаємо взаємний зв'язок типу він—вона, спроможний призвести до супружної любові. Для цього типу суспільного взаємозв'язку характерні почуття симпатії,

й невдоволення до невмотивованих приступів радості. Він може становити сталий фон наших переживань, але може й зазнавати в певні періоди життя змін або підлягати своєрідним циклічним коливанням.

б) Хвилювання

Це чуттєві стани з різким початком, короткою тривалістю й різноманітною інтенсивністю. При хвилюванні дуже виразно виступають вегетативні симптоми, наприклад прискорене серцебиття, відчуття стискання (клубка) в горлі та ін. Часто в таких ситуаціях знижується здатність до логічного мислення. Сила хви­лювання переважно буває більша, ніж у настроях.

в) Афекти

Афекти — це емоційні стани з особливо сильною інтенсивністю, раптовим початком та стрімким перебігом при короткій тривалості. Після їх завершення настає відчуття втоми. Вони з'являються не очікувано, під впливом відчуттів або уяви, які викликають захоплення або ж ворожість і відразу. Під час афектів виникає серйозний розлад у діяльності вегетативної нервової системи та поява різних фізіоло­гічних симптомів, як прискорення серцебиття, зростання частоти дихання й почерво­ніння обличчя. Афект стає причиною порушення процесів сприйняття та логічного мислення. Людина на короткий час може втратити здатність передбачати наслідки своїх дій та контролювати свої вчинки. В афекті, коли вона не панує над собою, може вчинити те, чого б ніколи не зробила в нормальному психічному стані. Афект деколи може зменшувати або й зовсім знімати відповідальність людини, а тому його слід ураховувати при моральній оцінці людської поведінки. Афекти можуть виявлятися назовні не лише у вигляді бурхливих та агресивних дій, але й у значній загальмованості психічного життя, наприклад отупінні та пасивності.

г) Пристрасті

Пристрасті - це сильні й довготривалі почуття. Коли вони з'являються в людини, то підпорядковують собі всі інші зацікавлення й практично всі її зусилля. Так, азартний гравець готовий пожертвувати якійсь сумнівній пристрасті весь свій час і маєток. Не доходять до нього жодні аргументи про шкідливість того, що робить, про небезпеку й втрати, яких зазнає він сам і його близькі. Нерідко така людина не зупиниться навіть перед важким злочином. Пристрасть може довести особу до повної деградації. Однак, деколи стає й нагодою для психічного розвитку. Наприклад, багато артистів, які пристрасно й самовіддано присвячувалися творчості, дійсно завдяки цьому досягли визначних результатів. Пристрасть підтримує довготривалі вчинки, які вимагають великої самопосвяти й пов'язані зі значним ризиком.


8 . ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РІВЕНЬ

Людина, яка здійснює певну діяльність, щоб довести справу до бажаного завершення, мусить мати належні знання й уміння в галузі, до якої належить виконувана робота. Лише об'єднання знань із навиками призводить до повноцінної дії. Для цього необхідний певний інтелектуальний рівень.

Людина з вищим рівнем інтелекту легше знаходить вихід у новій, ще незвіда­ній ситуації, швидше навчається успішної діяльності, приглядаючись до аналогіч­них дій інших людей та роблячи ряд актів навчально-тренувального характеру. Така людина володіє більшою кількістю методик і їй легше підібрати адекватні до реальної ситуації засоби реалізації задуманої цілі. Також вона більш повно, порів­няно з людьми нижчого інтелектуального рівня, використовує набутий раніше досвід.

Кожен вчинок людини залежить від інтелекту (загальних здібностей) та від спеціальних здібностей. Такі спеціальні здібності можуть належати до найрізноманітніших ділянок життя й бути в різних людей по-різному розвинутими.

Людина з кращими інтелектуальними здібностями легше орієнтується в світі. Так само їй простіше зорієнтуватися в самій собі, у своїх внутрішніх мотивах до дії, що полегшує раціональне пристосування до зовнішніх умов та вибір відпо­відних методів і засобів для досягнення наміченої цілі.

План

1. ПРИНЦИПИ РОЗРІЗНЕННЯ ЕМОЦІЙ І ПОЧУТТІВ

2. ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ЕМОЦІЙ І ПОЧУТТІВ

3. ФІЗІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОЧУТТЄВОГО ЖИТТЯ

4. ТЕОРІЇ ЕМОЦІЙ

5. ВИЗНАЧАЛЬНІ РИСИ ЕМОЦІЙ І ПОЧУТТІВ

6. ПОДІЛ ПОЧУТТІВ ЗА ЇХ ЗМІСТОМ

7. ПОДІЛ ПОЧУТТІВ ЗА ЇХ ІНТЕНСИВНІСТЮ ТА ТРИВАЛІСТЮ


8. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РІВЕНЬ

Загальноосвітня школа № 5 І-ІІІ ступенів


Реферат на тему:

Почуття, інтелект, воля


Виконав учень

11-Б класу ЗОШ № 5

Сосяк Мар’ян


Дрогобич 2005