Закон України „Про освіту орієнтує фахівців на те, що одним із основних завдань о
| Вид материала | Закон |
- Одне з основних завдань школи полягає у формуванні творчої особистості, 64.34kb.
- В. Д. Проблеми підготовки молодших спеціалістів в україні І болонський процес, 165.35kb.
- Концепція діяльності та розвитку Староласпинської зош І-ІІІ ступенів, 92.45kb.
- Указом Президента України від 8 квітня 2011 року №410, та з метою підвищення ролі класного, 86.57kb.
- Лист мон україни від 16. 08. 2010 р. №1/9-563, 218.52kb.
- Закон України „Про освіту, 96.11kb.
- Рекомендації що до здорового способу життя; Формування в учнів поняття, що для збереження, 225.16kb.
- Автономної Республіки Крим, обласні та Київський І Севастопольський міські інститути, 257.12kb.
- Закон про освіту, 395.52kb.
- Указу Президента України №926/2010 від 30 вересня 2010 року «Про заходи щодо забезпечення, 256.08kb.
Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського
Інститут математики, фізики і технологічної освіти
Кафедра інноваційних та інформаційних технологій в освіті
Курсова робота
на тему:
Формуваня креативності у майбутнього вчителя трудового навчання засобами мультимедіа
Студента освітньо-
кваліфікаційного
рівня спеціаліст
Групи 5-А
денної форми навчання
Козака Віталія В.
Науковий керівник
канд.пед. наук,
ст.викладачШахіна І.Ю.
Допустити до захисту
Завідувач кафедра інноваційних
та інформаційних технологій в освіті
Доцент Кадемія М. Ю.
П
“____” _____________________
Вінниця 2010
ВСТУП 3
РОЗДІЛ1 Креативність як актуальна проблема педагогічної науки
- Поняття креативності в психологічній, педагогічній та методичнійлітературі…………………………………..7
- Креативність у навчальному процесі педагогічних університетів…………………………………………...19
- Креативність у діяльності майбутнього вчителя трудового навчання……………………….….………..28
Висновки до першого розділу……………………..….41
РОЗДІЛ 2.Методологія і теоретичні аспектиформування креативності у майбутнього вчителя трудового навчаня засобами мультимедійних технологій
2.1.Оволодіння майбутніми учителями трудового навчання засобами мультимедіа в навчальному процесі……......…….43
Висновки до другого розділу…………………………….…..68
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………….……...69
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………..…72
ВСТУП
Актуальність і доцільність теми дослідження. Закон України „Про освіту" орієнтує фахівців на те, що одним із основних завдань освітньої системи є виховання талантів, збагачення на цій підвалині творчого потенціалу всього народу. В одному з напрямів сучасної освіти знаходить свій вияв інноваційна креативна освіта. її концепцією акцентується на тому, що для виховання духовно багатої, соціально активної, фізично розвиненої творчої особистості конче потрібне використання всіх позитивних засобів креативної педагогічної системи. Креативною освітою також передбачається творчість суб'єктів крізь їхню особисту участь в активних дослідженнях, якими осягається здобуття нових знань. Це призводить до підвищення відповідальності вищої школи за виховання креативної, творчої особистості вчителя, здатного формувати самодостатню, розвинену особистість для нашої держави.
Одним із завдань професійної спрямованості в підготовці майбутнього вчителя є не тільки навчання, а й безперервний процес формування творчої особистості учня. Саме в цьому процесі знаходить свій вияв креативність учителя, котра зумовлена особливостями розумової діяльності, характером його професійної праці. Тому питання формування креативності в майбутніх учителів, особливо вчителя трудового навчання, є постійно актуальним, бо ним створюються умови для успішного саморозвитку особистості, активізується інтелектуальна спрямованість навчання.
Аналіз наукової літератури засвідчує: формування креативності вчителя зреалізовується значно складніше, ніж оволодіння ним знаннями. Це, зокрема, знаходить свій вияв у невмінні студентів приймати самостійні рішення, відійти від визначеного зразка, вільно висловлювати різні судження за тих чи інших педагогічних ситуацій, генерувати певні задуми, гіпотези, ідеї в процесі розв'язування завдань, самостійно здобувати знання, мислити нетривіально, робити логічні висновки, порівнювати, зіставляти. Процес діяльності студента потрібно організовувати таким чином, щоб його складовими ставали елементи творчості, котримипередбачаються такі, зокрема, вміння: комбінувати, аналізувати, систематизувати, узагальнювати, генерувати певні ідеї, гіпотези, здогадки під час розв'язування різних задач і завдань; застосовувати знання в нових умовах, часто ускладнених, з елементами творчості, нестандартно підходити досягненню поставленій меті; вміння експериментально-дослідницької діяльності.
Відсутність цих та деяких інших чинників, елементів є суттєвим недоліком у підготовці майбутнього вчителя трудового навчання до його професійної діяльності. Тому важливою ланкою цієї підготовки має слугувати формування в нього креативності.
Питанням креативності особистості займались такі науковці: В.І.Андрєєв, Л.Г.Алексєєва, Л.М.Анциферова, Г.О.Балл, Є.С.Барбіна, Д.Б.Богоявл енська, В.М.Бондаровська, Н.О.Ветлугіна, Н.Ф.Вишнякова, І.П.Волков, Ч.М.Гаджиєв, М.М.Гнатко, Г.Н.Голіцин, Р.М.Грановська, Л.Л.Гурова, М.О.Данилов, В.А.Єлисеєв, В.К.Зарецький, Т.Ю.Калошина, О.М.Леонтьєв, І.Я.Лернер, В.П.Мазолін, О.М.Матюшкін, В.О.Моляко, В.М.Петров, Я.О.Пономарьов, І.М.Семенов, О.К.Тихомиров, О.Я.Чебикін, Д.В.Чернілевський, О.Б.Шеїн, В.І.Шинкаренко та ін.
Проблеми, пов'язані з дослідженням становлення креативної особистості вчителя, його основних рис, стилю мислення, діяльності розглядалися в працях багатьох дослідників: Ю.П.Азарова, Ю.К.Бабанського, Б.А.Бриліна, Р.С.Гуревича, І.А.Зязюна, В.О.Кан-Калика, Н.В.Кичук, В.І.Клочка, Н.В.Кузьміної, В.О.Лісовської, Л.М.Лузіної, Ю.Л.Львова, Н.Є.Мойсеюк, М.Д.Нікандрова, М.М.Поташника, В.О.Сластьоніна, С.О.Сисоєвої, М.І.Сметанського, Г.С.Тарасенко, Н.Т.Тверезовської та ін.
Методику розвитку творчого мислення в процесі вивчення трудового навчання досить повно відображено в працях: Ю.М.Кулюткіна, З.І.Слєпкань, С.Г.Губи, Б.П.Ерднієва, Д.В.Кліменченка, Д.А.Антонова, М.І.Жалдака, Т.М.Міракової, Л.С.Левченко, В.М.Осінської, Р.Г.Хазанкіна, О.І.Матяш та інших науковців. Творчість, креативність у процесі вивчення трудового навчання представлено дисертаційними та монографічними дослідженнями Г.В.Дідик, Т.В.Зайцевої, І.М.Іванова, Г.Г.Колінець, Е. Лодзинської, В.А.Оганесяна, Я.Л.Погорєлова, А.В.Семенової, В.С.Тесленко, А.Хамракулова та іншими.
Незважаючи на певні досягнення в розробці й вивченні проблеми креативності особистості, технологія формування креативності в майбутніх учителів трудового навчання ще й дотепер не стала об'єктом усеповного спеціального психолого-педагогічного вивчення, не репрезентувала собою цілісного теоретико-методологічного обґрунтування розвитку креативності в майбутніх учителів трудового навчання, зокрема засобами мультимедіа.
Впровадження в навчальний процес засобів мультимедіа - один із напрямів удосконалення системи освіти, який активно сприяє поліпшенню якості всієї системи вищої освіти. Використання засобів мультимедіа в навчальному процесі вищої школи спричинене вимогами практики викладання навчальних дисциплін, інтенсифікацією навчальної діяльності студентів, усім управлінням навчальним процесом.
Таким чином, актуальність вибору теми курсового дослідження зумовлена:
-потребою в підвищенні якості професійної підготовки вчителя трудового навчання згідно з вимогами сучасного суспільства, в активізації ролі креативного потенціалу в праці вчителя;
-суперечністю між соціальною потребою у високому рівні розвитку професійної творчості вчителя та реальним рівнем креативності в майбутніх учителів трудового навчання;
-соціальною потребою досконалого володіння трудовими знаннями випускниками педагогічних вищих навчальних закладів;
-розширенням обсягів інформації з трудовихих дисциплін та обмеженими можливостями їхнього освоєння за умов застосування традиційних засобів навчання;
рівнем розвитку комп'ютерних технологій та традиційною методикою викладання;
зростаючими вимогами до належного рівня сформованості професійних якостей майбутнього вчителя трудового навчання, обмеженими можливостями управління розвитком цих якостей традиційними дидактичними засобами подання навчальної інформації.
Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутніх учителів трудового навчання.
Предмет дослідження - формування креативності у майбутніх учителів трудового навчання засобами мультимедіа.
Мета дослідження–проаналізувати сучасні умови формуваннякреативності у майбутніх учителів трудового навчання засобами мультимедіа в процесі їхньої професійної підготовки.
Відповідно до об'єкта і предмета дослідження й для досягнення мети ми ставили перед собою такі завдання:
1) Проаналізувати стан дослідженості проблеми формування креативності у майбутніх учителів у психологічній, педагогічній і методичній літературі, визначити сутність поняття „креативність", її основні ознаки, якості.
2) Проаналізувати вплив креативності надіяльность майбутнього вчителя трудового навчання.
3)Провести аналіз сучасних мультимедійних технологій
4) Вивчити місце мультимедійних технологійна заняттях з трудового навчання устудентів вищих навчальниз закладів.
У курсовій роботі використано комплекс методів дослідження, що доповнюють один одного: спостереження, анкетування, бесіда, аналізлітератури.
РОЗДІЛ1
Креативність як актуальна проблема педагогічної науки
1.1. Поняття креативності в психологічній, педагогічній та методичнійлітературі
Поняття „креативність" досліджувалось багатьма відомими вченими М.Г.Алексєєв, Л.М.Анциферова, Г.О.Балл, Д.Б.Богоявленська, В.Н.Бондаровська, Н.О.Ветлугіна, Л.С.Виготський, Н.Ф.Вишнякова, І.П.Волков, Ч.М.Гаджиєв, М.М.Гнатко, Г.Н.Голіцин, Л.Л.Гурова, О.Н.Данилов, В.А.Єлисеєв, В.К.Зарецький, І.ПКалошина, О.М.Леонтьєв, І.Я.Лернер, О.М.Матюшкін, В.О.Моляко, В.М.Петров, Я.О.Пономарьов, В.Н.Пушкін, С.Л.Рубінштейн, І.Н.Семенов, С.О.Сисоєва, С.Ю.Степанов, О.К.Тихомиров, О.Я.Чебикін, А.Б.Шеїн, В.І.Шинкаренко та ін.). Але у вітчизняній літературі до цього часу не визначено єдиного погляду, який визначив би феномен даного поняття.
У психологію термін „креативність" був уведений у 60-х роках і означав здібності швидко і нестандартно вирішувати інтелектуальні (навчальні) задачі .
Синонімом креативності є „творчіскість" — здатність знаходити нові вирішення проблем чи нові засоби вираження, привнесення в життя чогось нового для індивіда (Бетті Едварс). Також вважали, що креативність передбачає наявність особливих творчих здібностей, які базуються на певних задатках і можуть проявлятися в будь-яких видах діяльності.
У психологічному словнику креативність як психологічна проблема тлумачиться так: „Творчі можливості (здібності) людини, що можуть проявлятися у мисленні, почуттях, спілкуванні, окремих видах діяльності, що характеризують особистість у цілому або її окремі сторони, продукти діяльності, процес їх створення"; як „рівень творчої обдарованості, здібності до творчості, що складає відносно усталену характеристику особистості", тобто як особистісну характеристику; як „здатність висловлювати незвичайні ідеї, нетрадиційно мислити, швидко розв'язувати проблемні ситуації" .
Т.В.Галкіна, Л.Г.Алексєєва зазначають, що в загальному вигляді поняття креативність вмішує в собі минулі, сукупні та наступні характеристики процесу, в результаті якого людина або група людей створює таке, чого не існувало раніше. Виходячи з означення Г.С.Костюка, креативність можна назвати природними творчими здібностями.
Аналіз досліджень вчених (Д.Б.Богоявленська, Ю.З.Пльбух, М.Р.Пнзбург, Л.П.Єрмолаєва-Томіна, В.Н.Козленко, Я.О.Пономарьов, Д.Гетцельс, Дж.Гілфорд, Ф.Джексон, Д.Мак-Міллан, Е.Торренс, І.Фостер та ін.) дає змогу зробити висновок, що креативність виступає як сукупність тих особливостей психіки, які забезпечують продуктивні перетворення у діяльності особистості, а саме: вивчення продукту діяльності креативної особистості (Ж.Тейлор); дослідження креативності як здатності людини до відхилення від стереотипних засобів мислення (Дж.Гілфорд, Е.Торренс); вивчення взаємообумовленості креативності та особистісних рис особистості (К.Роджерс, А.Маслоу); дослідження креативності як психічного процесу (Т.Рибо, Д.Уоллес).
Сьогодні продовжується вивчення явища креативності і висловлюються різні думки щодо суті змісту цього терміну.
В англомовній літературі, як правило, терміном „сгеаtion" позначають все те, що має безпосередню причетність до створення чогось нового; сам процес такого створення; продукт цього процесу; його суб'єкт; обставини, в яких творчий процес відбувається; фактори, які його детермінують тощо, тобто креативність трактується як поняття синонімічне творчості.
Багато дослідників роблять акцент на різних складових процесу креативності, виділяючи одну з них центральною.
Більшість дослідників вважають, що креативний процес — це форма активності в проблемному пошуку, свідома і цілеспрямована спроба розширити існуючі межі знань, знищити обмеження (Ф.Баррон, Д.Харрінгтон, М.Шикшентмихалий, Х.Гарднер, Х.Грубер, С.Девіс, Д.Перкінс).
PaulE.Plsekговорить,щобагатолюдейпомилкововважає креативне мислення особливим даром, яким володіють лише окремі особистості.
Сучасні дослідження у сфері когнітивних наук доводять, що здатність генеруватиінноваційні ідеї, які зумовлюють позитивні зміни у житті, є універсальним даром,котрим володіють усі люди.
Можна зробити висновок, що креативність передбачає здатність особистості до конструктивного, нестандартного мислення і поведінки; вміння приймати ефективні, оригінальні рішення; здатність творчо ставитися до свого життя і професійної реалізації.
Креативність за С.Медніком — це процес перекомбінування елементів ситуації в нові комбінації, ступінь креативності процесу визначається ступенем віддаленості асоціативних галузей, в яких були взяті елементи ситуації [41].
А.Маслоу вважає, що креативність виявляється в процесі рефлексії, під якою розуміється здатність людини знаходитись у ролі дослідника.
Креативність виявляється як здатність висувати неординарні та нестандартні ідеї, уникати в мисленні традиційних схем, швидко розв'язувати проблемні ситуації. Креативність охоплює певну сукупність мислительних процесів та якостей особистості.
Нині для опису креативності використовується підхід, запропонований, за оними джерелами, Р. Муні в 1963 р., за іншими — А. Штейном в 1969 р., і який використовується багатьма дослідниками і сьогодні [308]. Дослідження креативності, інтерес до якої за останні роки сильно зріс, розглядають чотири основні аспекти: креативний процес, креативний продукт, креативну особистість і креативне середовище (сферу, структуру, соціальний контекст, що формує вимоги до продукту творчості).
Ф.Баррон і Д.Харрінгтон, підводячи підсумки досліджень в галузі креативності з 1970 по 1980 р., зробили наступні узагальнення того, що відоме про креативність:
1. Креативність — це здатність адаптивно реагувати на необхідність у нових підходах і нових продуктах. Дана здатність дозволяє також усвідомлювати нове в бутті, хоча сам процес може носити як свідомий, так і несвідомий характер.
2.Створення нового творчого продукту багато в чому залежить від особистості творця і сили його внутрішньої мотивації.
3.Специфічними властивостями креативного процесу, продукту і особистості є їх оригінальність, спроможність, валідність, адекватність задачі і ще одна властивість, яка може бути названа придатністю, — естетичною, екологічною, оптимальною формою, правильною і оригінальною на даний момент.
4. Креативні продукти можуть бути дуже різні за природою: нове вирішення проблеми в трудовому начанні, відкриття хімічного процесу, створення музики, картини або поеми, нової філософської або релігійної системи, інновація в юриспруденції, свіже вирішення соціальних проблем та ін.
Учені не досягли згоди навіть з приводу того, чи існує взагалі креативність, чи вона є науковим конструктом? Чи самостійний процес креативності, чи креативність — це сума інших психічних процесів?
Одне з розумінь креативності — незвичайні прояви ординарних процесів, тобто процесу креативності його прихильники відмовляють в самостійності.
Креативний процес незалежно від проблеми, на яку він направлений, включає:
1.Зміну структури зовнішньої інформації і внутрішніх уявлень за допомогою формування аналогій і з'єднання концептуальних пропусків.
2.Постійне переформулювання проблеми.
3.Застосування існуючих знань, спогадів і образів для створення нового і застосування старих знань і навиків в новому ключі.
4.Використання невербальної моделі мислення.
5.Процес креативності вимагає внутрішньої напруги, яка може виникати трьома шляхами: у конфлікті між традиційним і новим в кожному кроці креативного процесу; у самих ідеях, в різних шляхах вирішення або передбачуваних продуктах; воно може створюватися між хаосом невизначеності і прагненням перейти на вищий рівень організації і ефективності всередині індивідуальності або суспільства в цілому.
Аналіз наукової літератури свідчить, що загальноприйнятого визначення поняття „креативність" не існує. Креативність (від лат. сгеаtion - створення) має і український еквівалент та перекладається як „творчість", тобто відображає творчі прагнення і можливості людини.
В.Н.Дружинін визначає креативність як загальну здібність до творчості, що характеризує особистість в цілому, яка проявляється в різних сферах активності, та розглядається як відносно незалежний фактор обдарованості [64, с.51].
Серед відомих концепцій креативності виділяється „теорія інвестування" Р.Стернберга, за якою творчі прояви детермінуються шістьма основними факторами:
-інтелектом як здібністю;
-знанням;
-стилем мислення;
-індивідуальними рисами;
-мотивацією;
-зовнішнім середовищем.
На думку автора, для креативності особливо важливі наступні складові інтелекту:
-синтетична здібність — нове бачення проблеми, вихід за межі;
-аналітична здібність — виявлення ідей, вартих розробки;
-практична здібність — вміння переконувати інших у цінності ідеї.
Р. Стернберг підкреслює взаємодію окремих компонентів, які відповідають за творчий процес, і те, що сукупний ефект від взаємодії не зводиться до впливу якого-небудь одного з них.
Аналізуючи роботи вчених Л.Н.Алексєєвої [4], А.Г.Виноградова , Н.Ф.Вишнякової, Н.В.Кіпіані, В.Р.Пятруліса, І.Н.Семенова, Т.А.Ребеко та інших, можна визначити основні аспекти дослідження креативності: предметно-процесуальний та рефлексивний (процес розв'язування творчої задачі); особистісний (особливості креативної особистості); продуктивно-результативний та соціально-управлінський (умови креативного розвитку, самовираження та непрямого управління співтворчим процесом навчання та виховання).
У психолого-педагогічній літературі часто змішують поняття творчості з поняттям креативності, вживаючи дані терміни як синоніми. Багато визначень сутності творчості можна віднести до визначень креативності, розмежувавши ці поняття. Можна умовно виділити два основних підходи до трактування творчості:
-підхід до розуміння власне творчості, який презентує творчість як .,... діяльність людини, в результаті якої створюються нові матеріальні і духовні цінності, що мають суспільну значимість. Творчість, будучи результатом праці і зусиль окремої людини, разом з тим завжди носить суспільний характер" [21, с.54];
-підхід до розуміння творчості-креативності, який реалізується Е.Фромом: „Творчість — це здібність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення у нестандартних ситуаціях, це спрямованість на відкриття нового і здатність глибоко усвідомлювати свій досвід". До цього типу можна віднести визначення Н.Роджерс, яка розуміє творчість як „... здатність суб'єкта виявляти нові вирішення проблем, залучення у життя нового для людини ...", вважаючи, що „... творчість є сила, яка сприяє позитивній самооцінці і забезпечує саморух індивіда у його розвитку".
Творчість — це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити розв'язок у нестандартних ситуаціях, це націленість на відкриття нового і здатність глибоко усвідомити власний досвід.
У творчості особливого значення набувають особисті чинники, зокрема психологічні якості особистості: її характер, сила волі, винахідливість, пристрасть, досвід, інтелект, гострий розум, інтуїція, уява тощо.
Важливою умовою творчості є сприйняття нових ідей, здатність знаходити і порушувати проблеми, незалежність поведінки і водночас уміння поступатися і відмовлятися від своїх попередніх думок, критичність, сміливість, терпимість ;.
Будь-який творчий акт унікальний і причому не лише новизною свого результату, а й оригінальністю шляхів, засобів і способів його одержання.
Творчий потенціал — це якість людини, за допомогою якої реалізується наявна і можлива діяльність у формі праці, пізнання і спілкування; зміст і характер її відзначається новизною.
Більшість американських вчених оцінюють творчість по кінцевому результату за допомогою понять: новизна, оригінальність, незвичність та корисність продукту творчості.
Творчість — це не стільки діяльність взагалі, скільки специфічна діяльність у самій діяльності, яка збільшує творчий потенціал останньої.
В.І.Бехтєрєв, трактує творчість як „створення чогось нового в ситуації, коли проблема-подразник викликає створення домінанти, навколо якої концентрується необхідний для рішення запас минулого досвіду" .
У філософії творчість визначають, з одного боку, як „форму людської діяльності, у процесі якої створюють якісно нові матеріальні та духовні цінності", а з другого - як „здатність людини з матеріалу, який надає дійсність, створювати нову реальність, що задовольняє різноманітні суспільні потреби".
Гіпотеза, згідно з якою творчість виступає механізмом розвитку особистості, дозволила відійти від розуміння творчості як виду діяльності і розглянути творчість як конкретну форму прояву механізму розвитку. Такий механізм був запропонований Я.О.Пономарьовим як послідовність трансформації етапів розвитку особистості у структурні рівні її організації, які у майбутньому cтають функціональними ступенями подальшої продуктивної діяльності, в результаті якої народжуються нові знахідки, відкриття. Він може бути представлений таким чином:
1.Формування потреби у нових знаннях, створенні нового, такого, що не було в особистому досвіді (вона формується тільки при наявності відповідних рівнів організації структури особистості).
2.Пошуки засобів задоволення потреби, напружена інтелектуальна діяльність, спроби використати відоме для створення нового (вимагають відповідного базального рівня знань).
3.Використання знайдених на базальному рівні засобів у нових формах діяльності, при цьому відбувається рекомбінація попереднього досвіду особистості з надсвідомим, в процесі якої здійснюється якісний стрибок, формується новоутворення, яке в змозі задовільнити потребу.
Узагальнюючи різні класифікації фаз процесу творчості, Я.О.Пономарьов запропонував таку їх послідовність:
Перша фаза (свідома робота) — підготовка (особливий діяльний стан як передумова інтуїтивного осягнення нової ідеї).
Друга фаза (несвідома робота) — дозрівання (несвідома робота над проблемою, інкубація спрямовуючої ідеї).
Третя фаза (перехід несвідомого у свідомість) — натхнення (внаслідок несвідомої роботи в область свідомості надходить ідея щодо рішення, спочатку гіпотетично, як принцип, задум).
Четверта фаза (свідома робота) — розвиток ідеї, її кінцеве оформлення таперевірка.
І.А. Зязюн визначає творчість як процес створення суб'єктивно нового, що грунтується на здібності висувати оригінальні ідеї і використовувати нестандартні способи діяльності. У творчості є два вороги: страх і психологічна інерція регідність) думки. А креативність — здатність генерувати нові, оригінальні ідеї, знаходити нетрадиційні способи вирішення проблемних задач. Вчений включає креативність як складову творчості і визначає тріадний підхід до визначення типів творчості:
- стимулююче продуктивний — діяльність може мати продуктивний характер, який визначається дією певного зовнішнього стимулу. Вищий вияв на цьому рівні відображає високий рівень розвитку розумових здібностей і тотожний поняттю „загальна обдарованість";
евристичний—діяльністьнабуваєтворчогохарактеру.Маючи достатньонадійнийспосібрішення,людинапродовжуєаналізуватисклад, структуру своєї діяльності, порівнює між собою окремі задачі, що приводить її до відкриття нових, оригінальних, зовнішньо більш продуктивних способів рішення. Кожна нова виявлена закономірність оцінюється і переживається самим евристом як відкриття, творча знахідка. Водночас вона розглядається лише як новий, „свій" спосіб, який дозволяє вирішити поставлені задачі;
- креативний — самостійно виявлена емпірична закономірність не використовується як засіб вирішення, а виступає в якості нової проблеми.
Опираючись на проаналізовані дослідження, можна запропонувати означення трьох узагальнених етапів творчості, розглядаючи їх з позицій дидактики:
1.Підготовчий етап: осмислення, усвідомлення проблеми, постановка задачі, вивчення і аналіз даних, пошук недостатньої інформації, вироблення ідей і гіпотез щодо розв'язування задачі, аналіз можливих способів вирішення.
2.Виконавчий етап: розв'язування задачі, здійснення дослідів та експериментів, накопичення та аналіз експериментальних даних, узагальнення та оформлення розв'язку задачі, вироблення продукту творчості.
3.Етап перевірки та впровадження: критеріальне оцінювання результатів роботи, перевірка отриманих результатів, зокрема, соціальної значущості, їх впровадження у виробництво або життя людей.
Отже, можна зазначити, що творчість і креативність це різні поняття.
Неоднозначний переклад слова „сгеаtion" показує, що часто під цим поняттям вживають поняття „креативна особистість" і „творча особистість". Під креативною особистістю розуміють таку, яка має внутрішні передумови (особистісні утворення, специфіку когнітивної сфери, нейрофізіологічні задатки), які забезпечують її творчу активність, тобто нестимульовану зовні пошукову та перетворюючу діяльність. При цьому детермінантою творчої активності особистості виступає саме її креативність. Теоретичний аналіз свідчить, що поняття „творча особистість" ще не отримало однозначного і загальноприйнятоготлумачення.
Так в психологічному словнику творча особистість характеризується наявністю „здібностей, мотивів, знань, умінь, завдяки яким створюється продукт, який відрізняється новизною, оригінальністю".
У ряді наукових праць творча особистість визначається як особистість, якій притаманні такі якості: високий рівень спрямованості на творчість, творчі здібності, мотиваційно-творча активність; інтелектуальна активність, творче мислення та творчий потенціал; потяг до ризику, імпульсивність, незалежність суджень, почуття гумору, самобутність, пізнавальна дотошність, критичний погляд на речі, сміливість уявлення та мислення ; заперечення звичного, високий рівень знань, уміння аналізувати явища, порівнювати та прагнення до оригінального, нового розвинені, системно пов'язані творчі якості, які забезпечують створення нових суспільно значимих результатів здатність до виконання дій від розв'язування простого завдання до створення об'єктивного нового, рішучість, вміння не зупинятися на досягнутому, сміливість мислення, мужність зруйнувати те, чому вірить сьогодні більшість тощо.
Творча особистість — це індивід, який внаслідок наявності специфічних психологічних характеристик спроможний розв'язувати творчі задачі доступного рівня складності і прагне знаходити творчі розв'язки тривіальних задач у повсякденній діяльності.
А.Маслоу трактує так поняття творча особистість: „Це особлива особистість, навіть особливий різновид людини, що, прагнучи до реалізації власної значущості, тим самим реалізує себе".
„Цінною рисою характеру творчої особистості є надання нею переваги складному перед простим. Завдяки цій рисі характеру творча особистість отримує можливість знайти проблему та сформулювати творчу задачу. Шукаючи логічний зв'язок між окремими елементами, вимощуючи з них певну конструкцію, індивідуум нерідко наштовхується на елементи, які ніяк не стикуються з усіма іншими. Тому можна сказати, що важливою рисою характеру творчої особистості є її пристрасть до впорядкування, систематизації наявних знань та уявлень. На результатах діяльності творчої особистості позначається така риса її характеру, як цілеспрямованість. Кожній людині для того, щоб домогтися чогось у житті, потрібно поставити перед собою певну ціль і, не зраджуючи їй, поступово наближатися до неї. В цілому, творча особистість суперечлива натура, їй притаманний цілий ряд конкуруючих, антагоністичних якостей", — пише І.С.Волошук [36, с.58].
С.О.Сисоєва виділяє такі базові якості творчої особистості:
1.Підсистема спрямованості: позитивне уявлення про себе (адекватна самооцінка), бажання пізнати себе; творчий інтерес, допитливість; потяг до пошуку нової інформації, фактів; мотивація досягнення.
2.Підсистема характерологічних особливостей особистості: готовність до ризику; самостійність; ініціативність; впевненість у своїх силах та здібностях; цілеспрямованість; наполегливість; вміння довести почату справу до кінця; працелюбність; емоційна активність.
3.Підсистема творчих умінь: проблемне бачення; здатність до зисування гіпотез, оригінальних ідей; здатність до дослідницької діяльності; розвинуте уявлення, фантазія; здатність до виявлення протиріч; здатність до подолання інерції мислення; уміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію; здатність до міжособистісного спілкування.
4.Підсистема індивідуальних особливостей психічних процесів: альтернативність мислення; дивергентність мислення; готовність пам'яті; асоціативність пам'яті; цілісність, синтетичність, свіжість, самостійність сприйняття; пошуково-перетворюючий стиль мислення.
Вивчення психолого-педагогічної літератури з обраної нами проблеми переконало нас у тому, що жодна із запропонованих класифікацій креативної особистості не є універсальною, тому що креативність практично не піддається кінцевому визначенню. Під креативністюми будемо розуміти суму інтелектуальних та особистісних особливостей індивіда, який здатен самостійному висуванню проблеми, генерувати нові, оригінальні ідеї, знаходити нетрадиційні та нешаблонні способи вирішення проблемних завдань.
Таким чином, як творчість, так і креативність пов'язуються з суспільно значущою творчою активністю людини. Проте творчість, на наш погляд, варто розглядати як характеристику процесу (діяльності) суб'єкта, підкреслюючи в ній процесуально-результативну сторону, а креативність — як якість (властивість) особистості, яка є детермінантою творчого ставлення людини до світу, таким чином виділяючи в ній суб'єктно-обумовлену сторону.
Тому можна зробити висновок, що креативний процес є специфічним для різних областей знань, який володіє загальними характеристиками; він має тимчасові рамки і певні етапи; важливою складовою його є інсайт; креативність — нормативний процес, проте рівні його прояву залежать від особистих якостей і середовищних характеристик; важливою можна вважати роль несвідомого в цьому процесі.