Міністерство освіти України

Вид материала

Документы

Содержание Підлітковий вік. Рання юність. Зірочка з рівненського села Навчання в Києві Ужгород — місто з казок Гофмана Модель першого штучного супутника Землі Звучить музика. Учениця читає поезію Золотий оберіг Рівненська АЕС Початок будівництва Початок експлуатації Кількість енергоблоків Реакторів в експлуатації Моделі молекул і назви речовин, які входять до складу лісового повітря

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки України Департамент міжнародного співробітництва та європейської, 39kb.
• Про затвердження Правил пожежної безпеки для закладів, установ І організацій системи, 911.65kb.
• Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
• Кабінет Міністрів України Міністерство охорони навколишнього природного середовища, 94.74kb.
• Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 14.27kb.
• Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни, 3067.67kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 291.78kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 283.15kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України державний стандарт професійно-технічної, 2671.48kb.

Міністерство освіти України

Управління освіти Рівненського міськвиконкому

Спеціалізована школа № 15 І-ІІІ ступеня


Луцюк Тетяна







2009

2009


Луцюк Т.В. – вчитель фізики СпШ №15 м. Рівне, спеціаліст кваліфікаційної категорії «Спеціаліст І категорії»


В даному посібнику пропонується розкрити краєзнавчий потенціал у формуванні загальнокультурної компетентності учня у навчанні фізики. Як приклад реалізації даної ідеї представлені матеріали, які можна використати на уроках і в позакласній роботі з фізики: завдання для учнів 7 класу при вивченні теми «Будова речовини», інформаційний бюлетень «Рівненська атомна електростанція», сценарій позакласного заходу для старшокласників присвячений славетній вербівчанці Мотрі Братійчук, усний журнал «Георгій Шарпак – лауреат Нобелівської премії, родом із Полісся».


Рецензенти:

Тищук В.І. – кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри методики викладання фізики та хімії РДГУ

Мащенко В.А. – кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри управління освітою РДГУ


Затверджено методичною радою школи, протокол № 2 від 25.10.2008


Зміст


Передмова…………………………………………………………………..3


Розділ 1. Психолого-педагогічні умови самореалізації учнів………….4


Розділ ІІ. Формування основних життєвих компетентностей при навчанні фізики………………………………………………………………....10


Розділ ІІІ. Модель формування загальнокультурної компетентності учня шляхом використання краєзнавчого матеріалу у навчанні фізики...13

1. Завдання для учнів до теми «будва речовини»……………………14
   
2. Інформаційний бюлетень «РАЕС»…………………………………17
   
3. Сценарій позакласного заходу для старшокласників, присвячений Мотрі Братійчук……………………………………………………..20
   
4. Усний журнал «Георгій Шарпак – Нобелівський лауреат, родом із Полісся»………………………………………………………………..37
   

Література………………………………………………………………53


Передмова

Реалізація Концепції національної школи, принципів гуманізації та гуманітаризації значно змінили підходи до викладання природничих дисциплін. «Сучасна фізика, крім наукового, має важливе соціокультурне значення, вона стала невід’ємною складовою культури високотехнологічного інформаційного суспільства» -- читаємо у пояснювальній записці до Програми для загальноосвітніх навчальних закладів.

Головною метою навчання фізики в сучасній школі є розвиток особистості учня, формування загальнокультурної компетентності на основі загальнолюдських та духовних цінностей, наукового світогляду, системних знань, умінь, навичок. В даному контексті велике значення має не лише її практична спрямованість, а й світоглядний потенціал, її органічне поєднання з національною історією і традиціями, вплив на інтелектуальний та духовний і політехнічний розвиток учня, на розвиток його активної життєвої позиції. Учень повинен знати, заради чого пізнається природа. Розуміти значення науки в житті суспільства й кожної людини зокрема. Саме навчання фізики спроможне зробити суттєвий внесок у справу виховання в учнів гуманістичних рис: людяності, шляхетності, доброзичливості, національної самопошани й гордості.

Педагогічний досвід переконує, що ефективний вплив на учнів чинить такий навчальний матеріал, що здатен викликати емоції, переживання, збагатити їх духовний і інтелектуальний світ. Зрозуміло, що лише цілісний освітній процес здатен повно реалізувати компетентнісний підхід у навчанні фізики. В даному посібнику, ми пропонуємо розкрити краєзнавчий потенціал у формуванні загальнокультурної компетентності учня. Як приклад реалізації нашої ідеї представлені матеріали, які можна використати на уроках і в позакласній роботі з фізики: завдання для учнів 7 класу при вивченні теми «Будова речовини», інформаційний бюлетень «Рівненська атомна електростанція», сценарій позакласного заходу для старшокласників присвячений славетній Вербівчанці Мотрі Братійчук, усний журнал «Георгій Шарпак – лауреат Нобелівської премії, родом із Полісся».


Розділ 1. Психолого-педагогічні умови самореалізації учнів

Освіта як соціальне явище лише тоді може вважатися такою, що наближається до досконалості, якщо вона забезпечуватиме не тільки успішне задоволення суспільних і особистісних запитів сьогодення, але й намічатиме загальні підходи щодо вирішення проблем найближчого часу. В даному зв’язку освітній процес стає таким, що має забезпечити інтелектуальний розвиток кожної особистості. Цілеспрямований розвиток індивідуальних можливостей учня тоді буде найбільш інтенсивним, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога і творчості школяра, а систематично за допомогою доцільних технологій організовуватиме її. Технології, які базуватимуться на концепціях життєтворчості, діалогу культур, педагогіки як еволюції життя та інших, основою яких являються системні філософські погляди планетарного і космічного характеру можуть забезпечити згадані умови.

Особистісно-зорієнтоване навчання у цьому плані видається досить перспективним, оскільки воно виходить з самоцінності особистості. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин [1]. Особистісно-зорієнтоване навчання вимагає розробки нових педагогічних технологій. Акцент в яких переноситься з засвоєння “готових” знань учнями на процес оволодіння ними культурними способами діяльності, метою яких є збагачення учнів досвідом творчості і формування механізму самоорганізації та самореалізації особистості Конкретні знання є при цьому тільки засобом пізнання і перетворенням дійсності, а не кінцевою метою діяльності.

У сучасній психології визначеною є позиція, що кожна людина (учень) обдарована в якійсь галузі життєтворчості. Під творчим потенціалом окремого індивідууму будемо розуміти інтегруючу якість особистості, яка характеризує міру її можливостей ставити і вирішувати нові завдання у сфері своєї діяльності, створювати нове взагалі, що має внутрішньоособистісне або суспільне значення. При цьому результати такої діяльності, оцінені відносно значущості досягнутої новизни, а також зміни особистісної структури суб’єкта творчості, які ведуть до самовдосконалення і самореалізації особистості можуть слугувати показником рівня використання творчого потенціалу особистості. За такого підходу творчий потенціал – це здатність людини до саморозвитку, створення нового не тільки в навколишньому світі, але й у собі.

Діалектичною протилежністю творчого потенціалу особистості є процес її самореалізації, у ході якого потенційні можливості індивіда опредметнюються у формі результатів діяльності і у внутрішньоособистісних станах і якостях. У гуманістичній моделі розвитку особистості людина визначається суб’єктом, автором і виконавцем генетично зумовленого життєвого проекту. При цьому зміна суб’єктом себе самого виступає головною смислово-життєвою цінністю, що виражає його внутрішню потребу у саморозвитку, самоактуалізації як вияв тенденції до саморуху. Джерелом самоактуалізації людини є вроджена потреба в самореалізації закладених у ній потенційних можливостей, скеровує яку сама природа людини (А.Маслоу, К. Роджерс, Е. Фромм, Е. Шостром) або смисл її життя (В.Франкл, А.Менегетті). З’ясуємо зміст понять самореалізація і самоактуалізація особистості. Самоактуалізація означає повне, живе і безкорисливе переживання з повною зосередженістю і віддачею. Під час самоактуалізації індивід є цілком і повністю Людиною. Це момент, коли Я реалізує себе, це момент самореалізації особистості. Це ніби збудження Я, під час якого реалізуються потенційні можливості людини. Тоді весь життєвий шлях і кожен його момент окремо виступають як процеси постійного вибору і постійної боротьби, коли особистість вибирає не найлегший, а найпродуктивніший шлях свого розвитку. Коли особистість, навіть на етапі формування (а саме в цьому періоді перебувають учні), звертається до себе самої, до свого Я, вимагаючи відповіді і беручи на себе відповідальність. Самоактуалізація – не є одномоментною дією, це не тільки кінцевий стан, це процес розкриття і розвитку своїх можливостей (наприклад, розвиток інтелектуальних здібностей, наполегливості, уважності старанності тощо засобами розв’язування різного роду завдань з фізики). Самоактуалізація – це може бути і праця заради того, щоб людина зробила добре те, що хоче зробити. Таким чином самоактуалізація – це момент самореалізації потенційних можливостей особистості через творчість або наполегливу працю заради творчості, адже саме знання і вміння є грунтом і запорукою творчості [10]. Самореалізація особистості являє собою складний феномен людського буття: це є одночасно і ціль, і засіб, і процес цілездійснення, і його результат. “Не мотиви, що лежать поза особистістю (гроші, кар’єра, престиж тощо), а її прагнення, настійлива внутрішня потреба спонукає до самореалізації. Самореалізація у цьому розумінні виступає як безкорислива діяльність особистості, бо єдиний її “зиск” – прагнення до виконання своєї життєвої мети, до власного вільного розвитку”, – зазначав Л. М. Коган [15]. Віддаючи себе, свої сутнісні сили і здібності діяльності, особистість водночас здобуває їх, але вже у новій якості та знову їх віддає діяльності. Тому самореалізація не є одномоментною дією, не є одноразовим актом, що приводить особистість до завершеності і повної досконалості, приносить їй почуття самозаспокоєння. Це постійне боріння, рух до все нових можливостей, що відбуваються шляхом себе заради себе самої. У цьому змісті проглядається спорідненість самореалізації особистості та її творчості. Оскільки один з авторів системи уявлень про природу творчості В. М. Вільчек зауважував, що творчість, будучи діяльністю абсолютно необхідною для існування суспільства і оцінена з точки зору соціальної значимості, є самоціллю індивіда. По природі своїй мотивація творчості ірраціональна і не може бути задоволена, оскільки вона з’явилася разом з людиною (індивідом чи видом) і зникне з кінцем людства [6].

На принципові відмінності творчості і предметної діяльності звертали увагу багато філософів та психологів. В.М. Вільчек зауважує, що творчість є особливим видом діяльності, тобто в певній мірі ототожнюється з нею, яка здійснюється за певну мзду, суму благ, що необхідні автору для задоволення своїх потреб (спочатку фізіологічних, а вже потім деяких соціальних). Проте в критичних ситуаціях спостерігаються глобальні відмінності між цілеспрямованою діяльністю і творчістю. Людина ніколи не бореться за право на працю, на справді це боротьба за соціальний статус. Але за право на творчість, за створені ними ідеї, образи люди віддавали життя В.Д. Шадріков зазначав, що предметна діяльність здійснюється свідомо (усвідомлюються мотиви, засоби, мета), її результат – продукт діяльності. Досягнення мети вичерпує цикл діяльності [16]. Я.А. Пономарьов вважає основною ознакою діяльності як форми активності потенціальну відповідність мети діяльності і її результатів. Тоді як для творчого акту характерно протилежне: невідповідність задуму і результату. Творча активність може виникати в процесі діяльності, але пов’язана з породженням “побічного продукту”, який і є творчим результатом. Тоді суть креативності як психологічного утворення зводиться до інтелектуальної активності і чутливості до побічних продуктів своєї діяльності [6]. Таким чином творчість є розвиток, який веде суб’єкта творчості по спіралі вгору, він є реальністю, яка спонтанно виникає і завершується. Тоді постає ряд педагогічних проблем. Чи існують творчі здібності особистості? Чи можливо формувати і розвивати здатність до творчості?

Ми підтримуємо думку психологів-гуманістів А. Маслоу, Д. Б. Богоявлінської, А. Танненбаума, Л. Петрівської, В. Давидова, І. Беха, що як таких творчих здібностей не існує. Інтелектуальна обдарованість виступає необхідною, проте не достатньою умовою творчої активності особистості. Головну роль в детермінації творчої поведінки відіграють мотивації, цінності, особистісні риси. Вони і є складовими креативності, а у зародковому вигляді складають творчий потенціал особистості. Мотивації – це потреба в самоактуалізації, повній і вільній реалізації своїх здібностей і життєвих можливостей. Під особистісними цінностями будемо розуміти усвідомлені узагальнені самовартісні смислові утворення особистості. До рис творчої особистості найбільш часто в науковій літературі відносять: незалежність в роздумах та міркуваннях, самоповага, розвинуте почуття прекрасного, схильність до ризику, внутрішня мотивація і особистісна захопленість [6, 16]. Отже, здатність до творчості – креативність – визначається мотивацією і рисами особистості.

Що до розвитку креативності ми підтримуємо думку спеціалістів психології та педагогіки розвитку І.Д. Беха, А. Л. Петрівської, В. Давидова, С.У.Гончаренко та інших, які висвітлюють підхід генотипно-середовищної взаємодії. Як писав К.С. Льюіс, радість повинна дивувати (а саме вона є супутником самореалізації), але умови для більш ймовірної появи таких емоцій створити можна. На основі загальної обдарованості під впливом мікросередовища формується система мотивів і особистісних якостей, які ведуть до самоактуалізації і самореалізації особистості. Дослідження спеціалістів експериментальної психології показали, що розвиток креативності проходить принаймні дві фази (назвемо їх фази потенційної креативності): розвиток “первинної” креативності (3-5 років) і на основі “загальної” креативності формується “спеціалізована” (13-20 років). Оскільки нас цікавить, як забезпечити умови самореалізації учня на уроках фізики, звернемося до другого етапу розвитку креативності. Крім того шкільний вік 13-18 років поділимо на два етапи – підлітковий вік і рання юність, які відрізняються психологічними особливостями особистості. Коротко розглянемо ці особливості, користуючись характеристикою видатного вітчизняного психолога І. Д. Беха [1].

Підлітковий вік. У підлітковому віці відбувається інтенсивне формування самосвідомості, самооцінки, з’являється гострий інтерес до самого себе. Бажання підлітка “стати дорослим” у його розумінні означає бути самостійним. Підліток прагне сам приймати важливі рішення, починає активно відстоювати свої погляди, думки, судження. Розвиток підлітка – це завжди рівняння на дорослого. Тому безпосередній контакт з дорослим, у спільних з ним справах і заняттях, може не тільки усунути ряд проблем “важкого” віку, а й виявитись середовищем для розвитку учня. У внутрішньому світі підлітка виникає суперечність: він прагне самостійності, але відчуває тривогу і побоювання, що не впорається з новим завданням. Він чекає підтримки дорослого. Підлітку властивий нестримний потяг до спілкування, до колективу. Особистісне спілкування і навчально-професійна діяльність у цьому віці є провідними. Ці прагнення необхідно спрямувати дорослому у бажане русло.

Рання юність. Рання юність – період громадського становлення людини, її соціального самовизначення, формування активної життєвої позиції. Важливою рисою психічного розвитку юнаків та дівчат є формування самоповаги, основаної на самооцінці та самовихованні. Важливо зміцнити їхню потребу працювати над собою систематично і цілеспрямовано. Основні психологічні закономірності цього віку: учні вважають себе дорослими, самостійні і відстоюють свою думку, не терплять тиску зверху у своїх справах, зверхньо ставляться до “дитячих” справ, проте довірливі ще до старших, особливо до вчителів. У пору юності світ ідей дедалі більше зіставляється з реальністю. Юності хочеться знати, як реалізувати наміри і чи можна їх реалізувати взагалі.

Психологічні особливості особистості в підлітковому періоді і ранній юності пояснюють, чому саме в цей час зростає здатність до розвитку креативності і, на нашу думку, до самореалізації. Тому педагогічно важливо середовищним впливом спонукати творчість і самореалізацію учнів.

Творчість – це дії унікальні, які виходять за межі даної ситуації, а креативність – це оригінальне сприйняття проблеми. Розвиток креативності відбувається на основі загальної обдарованості особистості під впливом мікросередовища та наслідування зразків творчості. Тому необхідно здійснювати системну опосередковану формуючу дію. Такій вимозі відповідає дія через визначений комплекс умов мікросередовища. Середовищу має бути притаманний високий ступінь невизначеності і потенційна багатоваріантність, воно має містити зразки творчості і його результати [5]. Аналізуючи навчальну діяльність з фізики з точки зору особливостей творчості і враховуючи , що навчання фізики, відбувається під час фази потенційної креативності особистості, приходимо до висновку: експериментальна діяльність вчителя та учнів – є потенційним середовищем творчості та розвитку креативності. Адже науковий експеримент є творчість вченого, навчальний експеримент є відображенням, трансформацією наукового експерименту [23].


Розділ ІІ. Формування основних життєвих компетентностей при навчанні фізики

Формування особистості, що володіє широким творчим потенціалом, моральною стійкістю та психологічною гнучкістю, є ціліснісною, психологічно здоровою, з високою культурою спілкування з людьми, гармонійною, самодостатньою - сучасна вимога до соціалізації індивіда.

Відповідно до цього, ефективним є метод навчання особистості, що будується на інтенсивній взаємодії учасників групи, розвитку їх креативності, творчої активності, комунікативної компетентності, що сприяє формуванню позитивних психологічних утворень суб’єкта, усвідомленню просторово-часового континууму.

Творча особистість завжди прагне до чогось нового, може побачити проблему та визначити несподівану точку зору, відійти від стереотипів. Їй притаманна оригінальність, внутрішня розкутість, свобода, упевненість у собі, широта та глибина розуму, сміливість уяви. Завдяки творчості розкривається потенціал людини, її духовний світ, несхожість на інших. Мистецтво сприяє вираженню почуттів, сприйняття, думок, воно допомагає піднятись на своїм власним «Я» та зануритись у світ інших «Я», злитись з ними, але й не загубити своє, збагатитись. Мистецтво у просторово-часовому континуумі впливає на особистість вбираючи мов губка події і спостереження, переживання і роздуми, наповнюючи життя певним екзистенціальним смислом, заповнюючи порожнечу.

Формування гармонійної особистості, здатної реалізуватись у сучасному суспільстві, здобути якісну освіту, стати професіоналом - все це пов’язане з розвитком комунікативної компетентності особистості, її активності, здатності до самоорганізації в опануванні новими формами діяльності, розкриттям внутрішнього потенціалу, розширенням уявлень «простір - час», формуванням майбутніх цілей і способів їх досягнення.

Загальнокультурна компетентність передбачає розвиток особистості, який зумовлює місце учня в суспільстві й навчально-виховному просторі. Загальнокультурна компетентність виявляється у сформованості таких чинників, якостей: 1) розумова культура, тобто здатність індивідуального мислення до саморозвитку та вміння виходити за межі сформованих в індивіда форм і канонів мислення. Розумова культура відображує реальний стан пізнавальних і творчих можливостей індивіда та може виявлятися через різні здібності, зокрема здібності аналізувати, синтезувати, узагальнювати, класифікувати, здійснювати логічні операції, абстрагувати; 2) загальна ерудиція, тобто глибокі, всебічні знання з усіх галузей науки, широка обізнаність у довкіллі й законах його розвитку; 3) культура спілкування, тобто готовність і вміння налагоджувати соціальний контакт на різних психологічних дистанціях

Розглянемо можливості предмету фізики у формуванні основних груп компетентностей учнів.

Соціальні компетентності передбачають надання учням можливості проявляти ініціативу, брати на себе відповідальність, приймати рішення. Учні вибирають варіант завдання або шлях розв'язання творчих чи експериментальних завдань. Переважно пропонують завдання трьох типів: а) роботи за зразком; б) логічної переробки вивченого; в) використання знань на практиці в ситуації, що приводить учня до нового результату або нового шляху розв'язання задачі.

Полікультурна компетентність. Учнів треба ознайомити з геніальними творіннями науки та техніки, які своїми знаменитими дослідженнями зробили великий внесок у наукову скарбницю людської думки. Особливу увагу треба приділити історії української науки та техніки. Слід ознайомити учнів з роботами українських учених, розповісти про труднощі, з якими вони зустрілись на своєму шляху, і як перемагали їх, який вплив мали їх роботи на світову культуру. З виховною метою слід здійснювати народознавчий підхід у процесі викладання фізики, екологічну спрямованість.

Комунікативна компетентність виявляється через уміння учнів висловлювати власну точку зору, брати участь у дискусії. Формується дана компетентність при проведенні нестандартних уроків, уроків-змагань, КВК, уроків-судів тощо.

Інформаційні компетентності передбачають опанування учнями інформаційних технологій, уміння самостійно здобувати та використовувати інформацію. Тому комп'ютер доцільно використовувати на всіх етапах процесу навчання: під час пояснення нового матеріалу, закріплення, повторення, оцінюванні навчальних досягнень. Ефективно проходять уроки фізики з використанням педагогічних програмних засобів, готових комп'ютерних моделей (дослідження процесу), комп'ютерного моделювання процесів, які вивчає фізика.

Компетентність саморозвитку та самоосвіти - це вміння самостійно здобувати знання й використовувати при розв'язанні теоретичних, практичних та експериментальних завдань. Для формування даної компетентності потрібна систематична робота вчителя фізики з формування загальнонавчальних, інтелектуальних умінь, уміння працювати з планами узагальненого характеру при вивченні фізичних явищ, законів, величин тощо. Компетентність продуктивної творчої діяльності виявляється в умінні планувати експеримент, готувати демонстрації, цікаві досліди, розв'язувати творчі задачі, конструювати прилади й установки, брати участь у роботі МАН, олімпіадах і конкурсах.


ІІІ. Модель формування загальнокультурної компетентності учня шляхом використання краєзнавчого матеріалу у навчанні фізики

З метою формування загальнокультурної (полікультурної) компетентності під час навчання фізики варто організовувати різні форми діяльності учнів, в залежності від їх нахилів та вподобань. Корисним в даному аспекті є використання краєзнавчого матеріалу про розвиток науки і техніки, про видатних вчених-фізиків, астрономів, які народилися, жили або творили на Рівненщині, і своєю натхненою працею збагатили вітчизняну та світову наукову скарбницю; про особливості екосистем Рівненщини, тощо.

На нашу думку, вище згадані умови для гармонійного і цілісного розвитку особистості дитини, її повного самовираження і самореалізації під час навчання фізики може забезпечити модель формування загальнокультурної компетентності учня.


Модель формування загальнокультурної компетентності учня.

«Я знаю, що душа моя буде на малій планеті № 3372»

(сценарій позакласного заходу для старшокласників присвячений славетній Вербівчанці Мотрі Братійчук)


Програма

Вступне слово вчителя

1. Над Україною є астероїд з ім’ям Мотря Братійчук
   

2. Зірочка з рівненського села

3. Навчання в Києві

4. Ужгород — місто з казок Гофмана

5. Наукова діяльність Мотрі Василівни

6. Ґрунтовний науковець і лірична душа

7. Bratiychuk -- мала планета №3372

«Знамениті земляки є нашими духовними орієнтирами, учителями, нашою духовною опорою і гордістю перед усім світом.»

Григорій Сковорода

«Хоч і далекі від очей простори неба, та не такі вони віддалені від розуму людського»

Юрій Дрогобич

«Мотря піонер в організації спостереження за штучними супутниками землі»

Із листа-співчуття академіків Москви

«Сумують через втрату вченого із великої букви, прекрасної душі людини»

співробітники Кримської астрономічної обсерваторії НАН України

Методичні поради

Тематичний вечір проводиться з метою ознайомлення учнів з життєвим шляхом і науковою спадщиною видатного астрофізика, натхненого педагога, нашої землячки Мотрі Василівни Братійчук, яка все своє життя віддала своїм студентам, науці, Україні.

Підготовка і проведення вечора сприятиме підвищенню цікавості учнів до вивчення фізики, астрономії, вихованню патріотизму, почуття гордості за нашу державу і рідну землю, формуванню національної ідеології підростаючої особистості.

Використання музичного супроводу, поезії сучасних українських поетів, творів мистецтва або художніх та поетичних робіт самих учнів, створять піднесену атмосферу свята. При оформленні залу доречно використати портрет Мотрі Братійчук, вислови видатних науковців, картини.


Джерела інформації

1. Ірен Цуга Мотря Братійчук: жінка й астероїд. // Україна молода, №197
   
2. Над Україною є астероїд з ім’ям Мотря Братійчук, www.zakarpattya.net.ua
   
3. Українські фізики та астрономи. Посібник-довідник. // Автор-укладач Віра Шарамова. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2007
   
4. Яноші Василь Призвіщем землячки планету нарекли. // Ракурс Рівне, №368
   

прапор і герб c. Верба

Дубнівського району Рівненської області


Ведучий У плині подій, минущості особистостей, зміні звичаїв здається, що лишень небо залишається на своєму місці незмінним: вдень і вночі. Але вночі — із таємничими зорями, містика яких навіть за стрімкого модерного розвитку залишається містикою. Адже велетенські відстані світлових років для пересічної людини, певно, завжди будуть незбагненними. Навіть науковцям. Навіть Мотрі Братійчук, фундаторці й багаторічній керівниці лабораторії космічних досліджень при Ужгородському університеті. Єдиній закарпатці, а можливо, й українці, чиїм ім'ям названо планету.


Звучить музика. Учениця читає поезію

Там, де висне лук Кассіопеї
і в ніч пускає стріли медіан,
на горизонті зоряних імперій,
у мінареті зоряних оман,
рука Провидця вказує на зорі,
а Голос каже: "Йди. Не озирайсь.
Відшукуй тих, хто душами не хворі,
які не ждуть, а самі творять Рай!"
І я іду, мене веде Усесвіт
туди, де ніч, а не небес тепло,
туди, де ранки творять свої месси,
туди, де небо груди розп*яло,
туди, де вибившись із сил, приходять боги,
де всі Зміїні падають вали...
Я теж іду і падаю під ноги
моїй обителі - Землі.


Ольга Ярмуш,

"Поетичні майстерні"


Я знаю, що душа моя буде на малій планеті № 3372





Мотря Братійчук


Ведуча З мільйонів жінок, які мріяли зірвати зірку з неба, це вдалося зробити українці Мотрі Братійчук. Адже свідоцтво Міжнародного астрономічного союзу підтверджує, що планета-астероїд на відстані від Землі, у 2,6 разу більшій, ніж до Сонця, під номером 3372 має офіційне ім’я Братійчук.

Ведучий Чим же заслужила зірку уродженка села Верба Дубенського району, а також те, що на фасаді хати, в якій вона народилася, її земляки відкрили меморіальну дошку?

Ведуча...На жаль, часто трапляється, що людину оцінюють лише після того, як вона відійшла у вічність. Так сталося і з видатною дослідницею космосу Мотрею Братійчук. Хоч, як стверджує її двоюрідна сестра Ольга Мельник, «найбільшим винуватцем прижиттєвого затишшя була скромність Мотрі Василівни. Вона ніколи не дозволяла собі хизуватися професорством, а до своїх наукових відкриттів ставилася так, ніби це звичайна житейська справа».

Ведучий Відтак навіть не всі її земляки-вербівчани знали, що Мотря — справжнє світило астрофізичної науки, що вона робила одне відкриття за іншим. Особливо після того, як очолила лабораторію космічних досліджень при Ужгородському університеті. Ці відкриття ставали основою наукових праць, нових лекційних тем.

Ведуча. Кажуть, що професорка до останнього свого подиху марила небом. А коли не витримала важкої недуги, коли труну із її тілом поставили для прощання в актовому залі Ужгородського університету, один із поважних академіків заявив: «Ми просто ще не усвідомлюємо, що нас покидає не просто людина... Нас покидає жінка-планета, жінка-астероїд».


Учень Сільський закуток, де 8 вересня 1927 року народилась майбутня зоревідкривачка, називається Волею. Бо, як стверджують перекази, сюди із панщини втікали кріпаки, тут гуртувалися, тут, зрештою, створили поселення й певний час жили безбоязно та безтурботно. Крайня хата на Волі— Братійчуків. Вона, хоч і досить стара, ще доволі чепурна. А тепер і з меморіальною дошкою на честь «жінки-планети».

Мотря Колись сільські люди добре знали небо, любили спостерігати за місяцем, сонцем і зорями. Розмови про це постійно точилися в батьківській хаті. Отому я й зацікавилася небесними світилами



плеяди

Учениця Її батьки були простими селянами: тато мав два класи освіти, мама — один. Проте вдома вони мали чудову бібліотеку української класики — Тараса Шевченка, Лесю Українку, Івана Нечуя-Левицького, Ольгу Кобилянську, Уласа Самчука, Івана Франка, Івана Котляревського та інших читали не лише діти, а й сусіди, адже батько професорки був своєрідним просвітником у селі, співав у хорі, організовував вечорниці.

Мотря У дитинстві я мала дуже чіпку пам'ять: могла декламувати Шевченкові поеми від початку до кінця. Пригадую, як на тих самих вечорницях мене, чотирирічну дівчинку, батько садовив на коліна, і дівчата замовляли — «Тополю», «Катерину»...

Учень Доля була не вельми прихильною до єдиної дочки заможного хлібороба Василя Братійчука, грамотного, начитаного, авторитетного в сільській громаді, якого після вересневих подій 1939 “совєти” визнали куркулем. Вірні люди попередили непримиренного до зла й несправедливості активіста “Просвіти”, церковного хориста, що його мають заслати у Сибір. І вирішив урятуватись від напасті, але під час переходу кордону на Захід був затриманий і загинув у одному зі страшних таборів ГУЛАГу. Ніхто не знає і тепер, де його могила.

Учениця Мотря гарно закінчила середню школу №1 в Дубні, стала студенткою Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Кілька разів через батька її намагалися “вичистити” з ВНЗ “пильні вартові” більшовицької ідеології, та заступилися авторитетні професори. Вдалося отримати диплом, навіть до аспірантури вступила, обравши дещо незвичну спеціальність - “астрофізика”. Бо любила полісянка зоряне небо над рідною Україною, мріяла прилучитися до його таємниць і прислужитися незвіданій науці.

Учень «— Якби батько був живий», — не раз казала землякам Мотря Василівна, — він обов’язково схвалив би мій вибір. Бо сам мав два класи освіти, а потяг до знань — на всі десять.

Мотря Батько дуже хотів, щоб я вчилася саме в Києві. Уявляєте, війна, антикомуністичні настрої поміж західних українців, а він мріє, що здобуватиму освіту в столиці Радянської України! І я все ж вступила до Київського державного університету імені Тараса Шевченка на фізико-технічний факультет, де, зачарована рівненськими зорями, обрала спеціальність «астрофізика».

Ведучий Як людина із Західної України Мотря погано «вписувалася» в радянську дійсність. Довго не вступала в комсомол. Щонеділі, особливо на свята, ходила до церкви, але їй, талановитій і сумлінній студентці, таке пробачали, розуміли, що вона створена для «небесної науки».

Мотря Я стала комсомолкою тільки на четвертому курсі. А в партії ніколи не була, хоча розуміла, що за тих часів будь-які керівні посади могли очолювати тільки партійці

Ведуча Але її спеціальність була рідкісною, а перші кроки як викладачки й організаторки станції оптичних спостережень в Ужгородському університеті вдалими, тому їй прощали безпартійність. Після закінчення аспірантури Мотрю Братійчук навіть залишали в Києві, але вона вирішила, що працюватиме тільки на Заході. Вакансія була в Ужгороді

Мотря Це місто колись вразило мене своєю чистотою: тут навіть сходи мили мильною піною. На лекції я ходила в білих мештах, багато гуляла. Щодня писала захоплені листи до Києва. Ужгород — надзвичайно красивий— мальовничі куточки центру Закарпаття нагадує містечка з казок Гофмана, мого улюбленого автора. У такому приємному екстер'єрі викладацька робота не здається складною. Нас добре готували. Ще коли навчалася в аспірантурі, підробляла як асистентка, читаючи лекції. Потім готувала дитячі програми на Київському радіо з астрономічних тем. Тож викладацька робота в Ужгородському університеті стала логічним продовженням апробованого шляху.



Ужгород ілюстрації до казок Гофмана Ужгород



Мотря Василівна зі студентами

Ведучий Пані Мотря казала, що у викладанні її завжди приваблювало спілкування: «Щоразу я чомусь вчилася від своїх студентів. Їхні цікаві, оригінальні запитання змушували добряче покопатися в бібліотеці».Тому пані професорка, яку до останнього запрошували почитати лекції, завжди готувала свої розповіді не за підручниками, а за оригіналами — творами фундаторів фізики Ейнштейна, Бора, Планка тощо

Ведуча. Її вже немає в живих, але до сьогодні трапляється чути від колишніх студентів, що вони зберігають конспекти професорки Братійчук і використовують їх як довідкову літературу.

Звучить музика. Учениця читає поезію



У день такий усі земні маршрути

Свій напрямок змінили на один –

До вчителя, щоб ще хоч раз почути

Напутнє слово з уст його святих.

До вчителя, щоби віддати шану


Його самопожертві на землі.

Та вдячні вам не тільки ваші учні,

У кожній справі – ваших рук жнива.

У ґрунт паде насіння ваше суще

І проростає істина жива.

Сузір’я, сузір’я, сузір’я
На небі промінням сплелись,
В годину нічного дозвілля
Руками до серця тяглись.
І серце назустріч їм пнулось,
Злітало, летіло крізь час,
Й на Землю лягало минуле,
Й майбутнє голубило нас.
А в просторі ще неозорім,
Де краю немає межі,
Гойдались на променях зорі,
Та тільки холодні, чужі...

Анатолій Мельник


Ведучий Коли Мотря Братійчук розказувала про небо, її можна було слухати годинами.

Мотря Щоразу, дивлячись у глибину зоряних просторів, згадую Кантові слова: «Дві речі наповнюють душу завжди новим і дедалі сильнішим подивом і тремтінням, що частіше й триваліше ми розмірковуємо про них, — це є зоряне небо наді мною й моральний закон у мені».

Ведуча. Найбільше її захоплювало зоряне небо в горах і на морі:

Мотря У липні 1976 року я зі своїми учнями відвідала Спеціальну астрофізичну обсерваторію на північному Кавказі й була вражена: колір неба майже темно-фіалковий, зорі видно до самого горизонту — здається, що бачиш навіть слабкі зірки сьомої зоряної величини. А одного з вечорів після заходу сонця гори заговорили з небом! Рідкісне явище. Його можна спостерігати тільки на великій висоті. Над вершинами гір були легкі хмаринки й туман. І враз почався небесний феєрверк! Змалювати це неможливо. Нагода побачити таке — без перебільшення — випадає раз у житті. А потім ще довго хочеться споглядати картини Миколи Реріха».

Ведучий Вона любила спостерігати на півдні влітку, як над обрієм сяє Жало Скорпіона — червоний гігант Антарес.

Мотря Особливо це фантастично виглядає на тлі моря: Антарес то поринає у хвилі, то виринає... Вдивляючися в зорі, я пригадую відстані, фізичні умови, явища — студентам треба розказати цікавинку».

Ведуча А ще у пам'яті професорки закарбувалося зоряне небо над Кацивелі.

Мотря Чи бачили ви море місячної ночі? Лише під впливом такої краси в Лема міг виникнути задум роману Соляріс. Щось таємниче і завжди особливе є в спогляданні зоряної глибини, поспостерігайте при нагоді.



Ілюстрації до роману Лема «Соляріс»

Ведучий А сонячні протуберанці?!

Мотря Таки це є диво! Вони світяться різними кольорами. Бачити живі протуберанці мають змогу лише ті науковці, хто займається Сонцем і працює на унікальних приладах, на яких ці протуберанці видно щодня. Мені не пощастило 1954 року під час повного сонячного затемнення спостерігати це явище. Перешкодила хмарність. Але доля підкидає несподіванки. 11 серпня 1999 року відбулося повне сонячне затемнення — останнє в нашій місцині в цьому тисячолітті. Повна смуга проходила в Угорщині, куди поїхали наші співробітники. Іванові Найбауерові пощастило зробити унікальний знімок фази повного затемнення Сонця, навколо якого добре видно намисто яскравих протуберанців», — про унікальність цього явища багато говорилося і писалося.

Ведуча Водночас професорка-астроном категорично відкидала всіляку містику

Мотря Все, що бачили, ми могли пояснити. Абсолютно все. Хоч людям хотілося, щоб ми розповідали про неопізнані літаючі об'єкти — всі хочуть про них знати, але їх не було.

Ведучий А ще вона не вірила астрологам:

Мотря Це все — нісенітниця. Інколи заради сміху переглядаю газети, але зазвичай прогнози такі різні, інколи протилежні

Ведуча І ніколи не загадувала бажання, коли подала зірка, — в цю мить у ній завжди прокидався науковець

Мотря Річ у тім, що під час зорепаду не зорі падають, а згоряють шматочки пилу в атмосфері, створюючи метеорні потоки. Якщо люди хочуть у щось вірити, то хай вірять. Коли ж мені щастить спостерігати метеорний дощ, виникає бажання встановлювати радіант, визначати зриму швидкість метеорного потоку, яскравість окремих деталей...

Ведучий Як і більшість астрономів, навіть до Бога вона ставилася досить своєрідно.

Мотря Я знаю, що душа моя буде на малій планеті № 3372

Ведуча Їй подобалися релігії, бо вони базуються на прекрасних принципах. «Але хто цього дотримується?» — перепитувала пані Мотря, неодмінно додаючи, що вона вірить у найвищий космічний розум.

Ведучий I її визнав світ. Міжнародна астрономічна унія присвоїла ім'я Bratiychuk малій планеті №3372, відкритій 24 вересня 1976 року доктором Черних у Кримській астрофізичній обсерваторії. Втім, Мотря Василівна до цього відкриття також має безпосереднє відношення.

Ведуча Бо першою вирахувала орбіту нового космічного тіла, теоретично довела його існування. А вже практику довершили кримські колеги. Вони ж і першими зауважили, що найдоречніше назвати зоряне видиво ім’ям людини, котра усіма своїми помислами прагнула осягнути небеса, котра без них не уявляла свого земного буття. То маленька така планета. Може, навіть астероїд, проте названа на честь українки.

Ведучий За 74 роки, відведені долею, пані Мотря встигла багато. Стала “Відмінником народної освіти України”, лауреатом премії Академії наук СРСР та премії Української астрономічної асоціації, була членом Міжнародного астрономічного союзу. І громадської роботи не цуралась: організувала студентський мистецький клуб “Евріка”, плідно працювала у Всеукраїнському жіночому товаристві імені Олени Теліги.

Ведуча Кандидат фізико-математичних наук, професор, вона заснувала в Ужгородському державному університеті аспірантуру з астрономічних напрямків, де отримали путівки у велику науку понад 300 фахівців галузі. Учнями її були два члени-кореспонденти НАН, шість кандидатів наук. А ще прізвище Братійчук стояло на 120 друкованих працях: наукових дослідженнях, методичних розробках, популярних брошурах.

Ведучий Рідко приїжджала Мотря Василівна на вулицю Воля, де пройшли дитячі роки, в гості: робота у вузі, відрядження на теоретичні семінари, міжнародні конференції, колоквіуми. Вийшло так, що була одинокою, та любила рідню, всіляко підсобляла. Доглядала стареньку племінниця Руслана, котра закінчила математичний факультет Ужгородського держуніверситету. Вона і провела тітку в останню дорогу 4 квітня 2001 року.

Ведуча Похоронена Братійчук у рідній Вербі, могила її поруч із могилою матері, Марії Лук’янівни. А доглядає місце вічного спочинку великої трудівниці її двоюрідна сестра Олександра Буханська.

Звучить музика. Учениця читає поезію