Geum.ru

Міністерство освіти України

Вид материалаДокументы

Содержание


Золотий оберіг
Рівненська АЕС
Початок будівництва
Початок експлуатації
Кількість енергоблоків
Реакторів в експлуатації
Подобный материал:
1   2   3

ЗОЛОТИЙ ОБЕРІГ


ссылка скрыта.

На полі відкритім осяяна в Сонці стою,
І руки до неба, як райдужні крила, злітають…
З відкритих небесних криниць ллється щедрий потік,
І стежка спускається в золоті – вістка благая.
Я бачу прекрасних облич усміхнені сонми …
То пращури наші, що в Сварзі постали як боги…
Хранять Україну Всесвітньої Варти сини
У колі одвічнім могуті і слави Сварога!
Так міцно ногами стою на священній землі,
Що тіло моє проросло через дерева корні.
А Радість гуляє по зораній ранком ріллі,
Де піт витирає з чола трохи стомлений орій.
Я руки назустріч богам простягаю свої –
Даршану уклінно складаю штандартовим стягом,
І тчеться між нами в Безмежності міцная нить,
В покров оберегом закручує Всесвіт спіралі…
На полі відкритім осяяна в Сонці стою,
І руки до неба, як білії птахи, злітають…
Моя Україно, в Безмежності тебе люблю!

Пречистая Мати, Пресвітлая Діво Благая…




Рада Сонячна




«Наука нас захоплює тільки тоді, коли, зацікавившись життям великих дослідників, ми починаємо слідкувати за історією розвитку їх відкриттів»

Д. Максвелл

«Тому, кому вдалося знайти ідею, яка дозволила б проникнути трохи глибше у вічну таїну природи, дарована велика милість»

А. Ейнштейн

«Наука не дає пояснення, як формуються видатні люди. Це таємниця їх внутрішнього розвитку»

Д. Лихачов

«…що буде завтра – невідомо, треба сьогодні жити гідно»

Японська мудрість


Методичні поради

Усний журнал проводиться з метою ознайомлення учнів з життєвим шляхом і науковою спадщиною видатного фізика-експериментатора, Нобелівського лауреата родом з Полісся.

Підготовка і проведення заходу сприятиме підвищенню цікавості учнів до вивчення фізики, вихованню патріотизму, почуття гордості за рідну землю, формуванню загальнокультурної компетентності.

Корисно журнал супроводжувати мультимедійною презентацією фотоматеріалу, який ілюструє життєві періоди Гергія Шарпака. Вислови видатних науковців та музичний супровід створять емоційно забарвлену атмосферу дійства.




01.08.1924 – народився в містечку Дубровиця на Рівненщині

1932 – переїхав разом з батьками до Франції

1955 – захистив дисертацію, отримав науковий ступінь доктора філософії з фізики

1959 – розпочав наукові дослідження в Європейському центрі ядерних досліджень у Женеві (ЦЕРН)

1968 – відкрив і розробив новий тип детекторів ядерних частинок – дротяні пропорційні камери («багатодротяні камери Шарпака»)

1985 – член французької Академії наук, професор кафедри імені Жоліо-Кюрі у Вищій школі фізики і хімії в Парижі

1989 – відзначений премією Європейського фізичного товариства за видатні досягнення в галузі розробки детекторів іонізуючого випромінювання

1992 -- за винахід та вдосконалення трекових детекторів елементарних частинок (багатодротяних пропорційних камер) йому присуджено Нобелівську премію

2009 відзначає 85 річницю від д.н., натхненно працюючи над використанням детекторів у біології та медицині








Григорій Шарпак


Вчитель. В усіх країнах світу шанують своїх учених, споруджуючи їм пам'ятники, називаючи їхніми іменами міста, вулиці, видають про них книги. Це природно, тому що ці великі люди прославили свій народ.

Нобелівський лауреат у галузі ядерної фізики, член Академії наук Франції, професор чотирьох всесвітньовідомих університетів, розробник технології діагностики небезпечних та смертельних (зокрема онкологічних) захворювань народився у серці Полісся, в місті Дубровиця, що на Рівненщині.

З 1954 року в будинку, де народився і жив лауреат Нобелівської премії Жорж Шарпак, був готель і бібліотека. З 60-х – районний відділ освіти. Згодом його віддали під розселення... Нині меморіальну дошку можна почепити хіба що... на руїнах

Він не був етнічним українцем, і не працював на теренах України, але його коріння стало ґрунтом для росту і розвитку Людини, науковця Григорія Шарпака. Знання додають людині гідності. Чи не варто і нам знати імена всесвітньовідомих вчених з українським корінням? Вшановувати їх і гордитися, що наша земля виплекала талант.

Світосприйняття Георгія Харпака складалось у різних країнах різними культурами. Душу людини формує, насамперед, її дитинство. Ті роки життя, які Георгій провів в Україні, назавжди залишились в його пам’яті. У книзі мемуарів, яку він написав разом з психологом Д. Содінос «Жизнь как связующая нить», можна прослідкувати шлях, яким маленький хлопчик з Полісся пройшов до Нобелівського лауреата. «Гриша, став кимсь іншим, і залишився в болотистом краю, де тече Припять, не так і далеко від Чернобиля», – пише Георгій Харпак. Життя складалось так, що виростаючи, він багато разів залишав своє попереднє «я». Проте без вигадливих корабликів, які він майстрував у Сарнах, не було б і його детекторів, вважає вчений.


Матеріали для виступу учнів – усний журнал

Григорій Шарпак (по деяких даних Георгій Харпак, cправжнє ім’я – Єжи Харпак) народився 1 серпня 1924 року в древньому княжому місті Дубровиця, що знаходиться в північній частині Рівненської області. До 1939 року Дубровиця була в складі Сарненського повіту.

Мати Григорія Хане Шапіто жила і навчалась в Олевську. Висока і струнка юнка з гострим розумом і рішучим характером привернула увагу Мотеле Харпака. Їй було 18, коли вони одружились. Вона дуже любили читати російських класиків Толстого, Пушкіна, а також музику. Мабуть любов до книги та гостроту розуму вона передала своєму сину Григорію.

Батько Григорія, красивий середнього зросту чоловік з великими голубими очима, які успадкували його сини Григорій та Андре, мав більш спокійний характер. Був сіоністом, на противагу своїй дружині. Родина батька жила в Сарнах з часів його заснування. Вони тримали мануфактурну лавку на одній з головних вулиць Сарн – Веселій. Батько в Сарнах служив бухгалтером в лісовому господарстві.



М. Сарни, вул. Весела, 1925

З дитинства дітей вчили грамоти і релігії. І це було головним в сім’ї, бо читання Тори на івриті для чоловіків і на ідіш для жінок було обов’язковим для єврейської сім’ї, якого б статку вона не була. Так виховували і малого Григорія, тим більше, що мама прищеплювала йому любов до книги , музики і він мав до цього тягу.

Тяжке становище, в якому жили мешканці міста, терплячи національний та соціальний гніт, часті погроми єврейських сімей викликали страх за виживання, за майбутнє своїх дітей. Тому сім’я Шарпаків з 1926 по 1928 рік виїздить до Палестини, шукаючи кращої долі.

Палестина, 1920-1930 рр.

Малому Гриші було два роки.

Саме на нього мама покладала велику надію, бо вже дуже любила свого первістка. Приїхавши на нове місце, в нове оточення, у зовсім відмінний клімат від попереднього, сім’я опинилась в досить тяжких умовах. Батько влаштувався на будівництві дороги подрібнювати каміння. Згодом захворів малий Гриша. Очевидно клімат був несприятливий для нього, почалось запалення очей, яке в нестерпній спеці та відсутністю гігієни, не можна було вилікувати. Нависла загроза сліпоти. Тому сім’я повертається до Сарн.




М. Сарни 30-ті роки 20 ст. Гімназія

Бігаючи з арабськими дітьми по вулиці, малий Гриша з двох до чотирьох років швидко вивчив арабську мову. Тому, вже до п’яти років крім ідіш, івриту, російської, арабської мови, Григорій змушений був вивчати ще й польську, бо батько віддав його до польської гімназії. Це було досить важко, бо там йшло виховання в дусі католицизму. Потрібно було вивчити Закон Божий, та й звичаї значно відрізнялись від тих, в яких виховувалась його родина. Польський католицизм був ще більш нетерпиміший, ніж тепер. Тому Григорій назавжди зберіг в своїй душі глибоку відразу до всіх крайностей релігії.

З радістю і теплотою Шарпак згадує свою першу вчительку Сарненської гімназії, яка з особливою любов’ю відносилась до нього. Вона зразу розпізнала здібності свого учня, тому рекомендувала батькам звернути на нього увагу і вивезти його для продовження навчання в «справжніх» школах.

Родина батька Шарпака була досить велика. Частина їх мешкала в Дубровиці, тому малий Григорій часто там бував.

Як згадує місцевий підприємець Федір Мосєйчук, що разом з Гешкою та іншими єврейськими дітьми, часто бігали на річку Горинь. Там вони купались бавились. Одного разу бігаючи по воді малий Шарпак наступив на сколоте стебло очерету і поранив ногу. В рану попала земля, мул. Почалось запалення. Батько зразу ж повіз його до єдиного в цій окрузі лікаря. Але той сам не зміг справитись з хворобою і порекомендував везти хлопчика до Варшави. Більше його Федір не бачив.

Мрія батьків виїхати в інші краї, шукаючи кращого життя, не покидала їх. Тому під приводом відвідати Колоніальну виставку 1931 року, сім’я у 1932 році переїздить до Франції. Їхали у невідомість, назустріч долі в пошуках нового життя і майбутнього для своїх синів Григорія і Андре. У Парижі їх чекав брат батька з родиною, який і на перших порах їм багато допоміг. Двоюрідна сестричка Жаніна швидко допомогла Григорію опанувати французьку. Це була вже п’ята мова, якою він володів.



Париж. 1937 рік

З дев’ятирічного віку Григорій просиджував довгі часи в муніципальній бібліотеці, перечитуючи багато літератури. Своїми швидкими успіхами він зобов’язаний творам Жюль Верна, Олександра Дюма, Фенімора Купера.

У Франції батько продовжив свою підприємницьку діяльність і став комерсантом середньої руки. Хоча родина була заможною, за французькими мірками це були досить бідні люди. Мабуть саме тут Григорій став Георгієм Харпаком. Для французів слово «харпак» означало «обідранець», «голодранець», «халамидник».

Тут, у Парижі, Жорж (так стали називати Григорія) продовжив навчання у школі .У 1938 році він вступає до ліцею Святої Луїзи. Але незабаром розпочалась ІІ-а світова війна. Йому все ж таки вдалось провчитись в ліцеях Святої Луїзи та Монпансьє .



Окупанти в Парижі. 1940 рік

У 1940 році Париж був окупований німцями. Георгій, який успадкував від батька чисті блакитні очі, виглядав як типовий рибалка з Бретані, і на той час був вже цілком «інтегрованим» французом. У 1943 році 19-річний юнак вступає до Руху Опору. Його зв’язки дозволили отримати для всієї родини документи на ім’я Шарпаньє, які б мали гарантувати в разі необхідності французьке походження. Але загроза фашистських репресій ніколи не зникала. Одного разу батько друга Георгія, який працював у поліції, повідомив про велику облаву на євреїв, яких мали вислати до концтаборів. Родина терміново переїхала на південь країни, де ще не було фашистів. Проте невдовзі захопили й цю зону. Георгій починає активно співпрацювати з Рухом Опору, організованим компартією Франції. Його основним завданням була допомога молодим французам, яких мали відправити на примусові роботи до Німеччини. Юнак допомагав їм звільнитися та приєднатися до Опору.

У 1944 році заарештувала французька поліція. Після року ув’язнення Георгія направили до фашистського концтабору Дахау. Якби його заарештували як єврея, шансів врятуватися у нього не лишилося б. Проте серед ув’язнених була дуже сильна солідарність, вони підтримували один одного. Їх заганяли у товарні вагони для відправки в Німеччину, але вони допомагали один одному, намагаючись дати шанс вижити навіть найслабшому. В Дахау Харпак був призначений копачем канав. Ця важка робота на все подальше життя відбила у нього бажання коли-небудь займатися садівництвом. Принаймні одного разу його життя висіло на волосинці. Якось він заснув, спершись на лопату. Коли його розбудив німецький офіцер, Георгій вилаявся на нього мовою ідіш. Довелося прикласти дуже багато зусиль, щоб запевнити фашиста у неєврейському походженні. Доля була милостива, він вижив. З гітлерівських катівень Харпака звільнили американські війська. Кілька десятиліть по тому президент Франції нагородив французького громадянина Жоржа Шарпака хрестом «За бойові заслуги у війні 1939 – 1945 років».





Звільнення полонених з концтабору Дахау

Після війни Георгій продовжує навчання і вступає до гірничої школи, яку закінчує у 1945році. Потім - навчання в коледжі Де Франс . Він багато читає, захоплюється працями видатних фізиків, відвідує лекції всесвітньо відомого фізика Ф. Жоліо – Кюрі й починає працювати в його лабораторії. Експериментальна фізика дуже захоплює молодого вченого



Георгій Шарпак

1948-1955 рр. Шарпак працює в Національному центрі наукових досліджень та в лабораторії ядерної хімії Колеж де Франс у Парижі, якою керував Фредерік Жоліо-Кюрі. 1955 р. Ж.Шарпак захищає докторську дисертацію. Починаючи з 1959 р. працює в Європейській організації з ядерних досліджень у Женеві – ЦЕРН. Ця установа є найбільшим у світі центром з вивчення ядерної фізики, а Георгій вважається одним з найвизначніших її співробітників за всю історію. Тут він зустрів людей, які стали співавторами його наукових відкриттів. Багато хто з них і нині залишаються добрими друзями вченого. Траплялось і так, що лише через багато років Георгій дізнавався, що його колега також мав іншу іпостась як експерт у галузі ядерної зброї. Власне, Харпак безпосередньо ніколи не працював ані над ядерною зброєю, ані над ядерними ректорами.



CERN Copyright. Вид территорії ЦЕРНа з пташиного польоту. На аерофотознімку показано, де під землею знаходяться тунелі прискорювачів. Велике кільце— LEP/LHC, середнє— SPS, мале— PS ( cdsweb.cern.ch)

З розвитком прискорювачів заряджених частинок та відкриттям багатьох нових елементарних частинок зростає необхідність у нових моделях для їх спостереження і реєстрування. Після камери Ч.Вільсона, вдосконаленої моделі К.Андерсона та П.Блекета, бульбашкової камери Д.Глейзера та Л.Альвареса, ядерної фотоемульсії С.Поуеля йдуть детектори частинок, які створив Ж.Шарпак.

У 1968-1969 рр. він розробляє багатопровідну пропорційну камеру, завдяки якій можна реєструвати значно більше частинок, і доводить, що за допомогою кількох камер можна визначити їх траєкторію. У 1968 році він винайшов новий тип детектора часток – так звані «дрейфові камери». Його наукову роботу з теорії фізики було високо оцінено. Багатожильні, іскрові, пропорційні та інші камери, які він винайшов, в науковому світі стали називати «камерами Харпака».

Що являють собою ці прилади? Сито. Це паралельний ряд анодних дротинок, на які подається додатний потенціал, радіус дротинок 20 мкм. Зверху і донизу дротинки знаходяться на катодній площині. І все це поміщено в інертний газ. Кожна дротинка працює як незалежний детектор. Слід додати, що час, за який прилад готовий до реєстрування 10-6 с. Вся інформація накопичується і опрацьовується комп’ютером.


Камера Шарпака

Великою заслугою Ж.Шарпака є розроблення системи камер та електронно-обчислювальних машин, яка дозволяє швидко обробити отримані дані. Камера Ж.Шарпака за своїми показниками перевершує у кілька тисяч разів швидкість реєстрації частинок, розроблених на той час детекторів. За допомогою цієї камери можна реєструвати та аналізувати траєкторії елементарних частинок, які утворюються під час взаємних зіткнень за 1 с, кожне з якого приводить до появи 300 частинок. Завдяки камері Ж.Шарпака 1974 р. учені Б.Ріхтер та С.Тінг відкрили J/ψ-частинку й довели існування кварку, а К.Рубія та С. ван дер Меєр 1983 р. відкрили проміжні векторні бозони. Сам Ж.Шарпак особливо цінував застосування своєї камери в медицині та біології. 1984 р. Шарпак очолює кафедру Вищого училища фізики та індустріальної хімії в Парижі. 1992 р. Ж.Шарпаку була присуджена Нобелівська премія з фізики “за винахід та вдосконалення детекторів частинок, особливо багатопровідної пропорційної камери”.



Нобелівська премія 1992 року «За винахід пристрою, що відбраковує субатомні частинки в субатомному прискорювачі» увінчала внесок нашого земляка в теорію і практику ядерної фізики. Харпак винайшов детектори елементарних частинок, які відкрили нові можливості для досліджень у галузі фізики та астрономії, знайшли практичне застосування, зокрема в медицині. Завдяки цьому відкриттю було створено нову рентгенографічну установку. Це обладнання дозволяє значно знизити дозу опромінення людини і передавати зображення в цифровому вигляді, що суттєво збільшує можливості й ефективність діагностики небезпечних та смертельних захворювань. Вчений і зараз працює над новими детекторами, які могли б досліджувати структуру ДНК, вивчати поведінку ракових клітин і знаходити засоби боротьби з цією страшною недугою. Нині аналоги цих пристроїв застосовуються у провідних медичних центрах світу. Неодноразово Георгій Харпак пропонував свої послуги у консультаціях щодо питань безпеки Чорнобильської атомної електростанції, проте реакцією України була ввічлива відмова.

Актуальність робіт фізика також визначається тим, що традиційними стали Віденські міжнародні конференції по провідникових камерах. Григорій Шарпак – член французької Академії наук з 1985 року, професор кафедри Жоліо-Кюрі у Вищій школі фізики і хімії у Парижі, почесний доктор Женевського університету. В 1989 році його відзначено премією Європейського фізичного товариства

За своє довге життя Георгій Харпак зробив чималий внесок у розвиток світової фізики. За розробку детектора елементарних часток у 1992 році йому було присуджено Нобелівську премію . Ідею свого відкриття він висловлював ще в 1968 а пізніше в1975роках .Харпак запропонував новий тип детекторів - дрейфові камери.

Досить високо було оцінено наукову роботу з теорії фізики колишнього нашого земляка, винахідника багатожильних, іскрових, пропорційних та інших камер, які в науковому світі стали називати «камерами Харпака».

Актуальність робіт Шарпака визначається тим, що традиційними стали Віденські міжнародні конференції по дротинкових камерах . Григорій Шарпак – член Французької Академії наук з 1985 року, професор кафедри Жоліо-Кюрі у Вищій школі фізики і хімії в Парижі, почесний доктор Женевського університету .В 1989 році був відзначений премією Європейського фізичного товариства. У Франції його називають Жорж Харпак, в Англії – Джорж Чарпак. В Україні повинні гордитися Георгієм Шарпаком.

Джерела інформації

1. Біланюк Олекса. Українські фізики за межами України. // Фізичний збірник НТШ, Т.І. – Львів: НТШ, 1993.

2. Шарпак Ж., Содинос Д. Жизнь как связующая нить.-2001 (u/details.)

3. Шарамова Віра. Фізика та астрономія в школі: українознавчий аспект. Позакласні заходи. – Тернопіль: підручники та посібники, 2008

4. Шендеровський Василь. Нехай не гасне світ науки.// за редакцією Емми Бабчук. – К.: Смолоскип, 2004.

5. Шут М. І., Лень А.Є. Теоретичні проблеми і завдання з історії фізичної науки та освіти в Україні. Матеріали VII Всеукраїнської наукової конференції «Фундаментальна та професійна підготовка фахівців з фізики». – К. : НПУ, 2002.

6. Щербатий Клим. Приборкувачам мирного атому (ссылка скрыта)




(Інформаційний бюлетень до вивчення теми «Атом і атомне ядро» 11 клас)


Рівненська АЕС

Країна
ссылка скрытассылка скрыта
ссылка скрытассылка скрыта

Організація
ссылка скрыта

Початок будівництва
ссылка скрыта ссылка скрыта

Початок експлуатації
ссылка скрыта-ссылка скрыта (1ий та 2ий)
ссылка скрыта (3-ій)
ссылка скрыта (4-ий)

Кількість енергоблоків
4

Тип реакторів
2 — ВВЕР-440,
2 — ссылка скрыта

Реакторів в експлуатації
4

Потужність
2200 Мвт