Розділ природна монополія та її суб’єкти

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3

ВИСНОВКИ

Дослідження правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та отримані на його основі результати спрямовані на вирішення наукової задачі, що полягає в обгрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Для вирішення наукової задачі обґрунтовані нові наукові положення і пропозиції щодо удосконалення законодавства про природні монополії з метою підвищення ефективності господарської діяльності у сферах природних монополій. Запропоноване вирішення наукової задачі має істотне значення для підвищення ефективності господарського законодавства і розвитку науки господарського права.

Дисертаційне дослідження дає підставу стверджувати про необхідність вдосконалення законодавства про природні монополії стосовно правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Вважаємо за доцільне внести наступні пропозиції щодо удосконалення законів України «Про природні монополії», „Про електроенергетику” та інших нормативно-правових актів щодо передбаченого ними правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій.

У роботі одержані наступні основні наукові та практичні результати:

1. Удосконалювання механізму державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій має оптимально сполучатися з дерегулюванням і розвитком ринкових механізмів саморегулювання на ринках природних монополій стосовно тих видів діяльності, де можуть ефективно розвиватися конкурентні відносини. Тому для підвищення інвестиційної привабливості й ефективності діяльності суб'єктів природних монополій необхідне створення законодавства, що стимулює появу, становлення і розвиток конкурентних відносин, формування реального конкурентного середовища в окремих сегментах ринків природних монополій, де конкуренція можлива й економічно доцільна.

2. Важливим напрямком удосконалювання законодавства про природні монополії є доповнення його нормами, що регулюють регіональні природні монополії.

Оскільки державне регулювання регіональних природних монополій повинне здійснюватися на тих же принципах, що і природних монополій у цілому, представляється необхідним внесення відповідних змін і доповнень у Закон України «Про природні монополії».

Доцільно закріпити наступне визначення: регіональна природна монополія – це стан регіонального товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку ефективніше у відсутність конкуренції та у силу технологічних особливостей виробництва або соціально-економічних умов в адміністративному районі, що збігається з географічними границями цього локального товарного ринку.

Суб'єкти регіональної природної монополії - суб'єкти господарювання, що здійснюють виробництво (реалізацію) товарів на товарних ринках в умовах регіональної природної монополії. До суб'єктів регіональних природних монополій можуть бути віднесені підприємства, що здійснюють: транспортування газу регіональними газорозподільними мережами, послуги з приєднання до них; реалізацію природного газу населенню і житлово-будівельним кооперативам; послуги з передачі електричної і теплової енергії регіональними мережами, приєднання до цих мереж; послуги з оперативно-диспетчерського управління на регіональних роздрібних споживчих ринках; виробництво теплової енергії в регіональних системах теплопостачання; послуги регіональних систем водопостачання і водовідведення, приєднання до мереж водопостачання і каналізації; залізничні перевезення приміського сполучення; послуги, що надаються підприємствами залізничного транспорту на під'їзних коліях.

У законодавстві про природні монополії повинен бути визначений спеціалізований орган виконавчої влади, що здійснює регулювання і контроль діяльності суб'єктів регіональних природних монополій. Це може бути, наприклад, Комітет з цін і регулювання регіональних природних монополій. У його компетенцію можна включити, зокрема, ведення Реєстру суб'єктів регіональних природних монополій, стосовно яких здійснюється державне регулювання і контроль; визначення методів регулювання стосовно до конкретного суб'єкта регіональних природних монополій.

Законодавче закріплення правового статусу суб'єктів регіональної природної монополії виправдано з точки зору вирішення специфічних задач регулювання природних монополій в окремо взятому регіоні.

3. Необхідно для удосконалювання нормативно-правових актів, що складають законодавство про природні монополії, усунути його внутрішні неузгодженості та колізії:

включити в ст. 3 Закону „При природні монополії”, що містить перелік законів, що складають законодавство про природні монополії, Господарський кодекс України, Закон України «Про концесії» тощо;

внести в галузеві закони, що регулюють певні сфери діяльності природних монополій (у закони «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про нафту і газ» тощо) доповнення, що передбачають особливості діяльності суб'єктів природних монополій;

усунути суперечності норм законів, що визначають загальний порядок ліцензування окремих видів господарської діяльності, та Закону України „Про природні монополії” у частині ліцензування діяльності суб'єктів природних монополій та діяльності суб'єктів господарювання на суміжних ринках;

прийняти спеціальні закони, наприклад, закони України про державне регулювання в паливно-енергетичному комплексі України, про державне регулювання на транспорті, про державне регулювання в сфері телекомунікацій;

розробити Положення про переліки суб'єктів природних монополій в окремих сферах природних монополій (наприклад, у паливно-енергетичному комплексі, на транспорті тощо);

прийняти Порядок формування тарифів на послуги суб'єктів, що діють на ринках природних монополій і суміжних ринках, який би визначав особливості формування складу витрат при здійсненні основної діяльності. Зокрема, у цьому нормативно-правовому акті варто передбачити необхідність включення в тариф витрат і наднормативних втрат, пов'язаних з господарською діяльністю суб'єктів природних монополій, на підставі економічно обґрунтованих нормативів, а також стимулюючі міри, спрямовані на зниження власних витрат суб'єктами природних монополій.

З метою удосконалювання регулювання в окремих, найбільш значимих сферах природних монополій пропонується, зокрема, прийняти окремі акти на залізничному транспорті та на ринку житлово-комунальних послуг. Так, на залізничному транспорті пропонується прийняти Порядок встановлення і зміни тарифів на залізничні перевезення, розподіл експлуатаційних витрат Укрзалізниці за видами перевезень і окремого бухгалтерського обліку у кожному виді діяльності, що підлягає ліцензуванню, ведення окремого обліку витрат об'єктами інфраструктури залізничного транспорту і рухливим складом залізничного транспорту.

Доцільно з метою удосконалення механізму формування цін і тарифів суб'єктів природних монополій у житлово-комунальній сфері шляхом упровадження єдиних підходів до приведення оплати за житлово-комунальні послуги у відповідність з їхньою кількістю і якістю, встановлення обґрунтованих норм споживання і витрат води і теплової енергії, уживання заходів щодо стимулювання підвищення їхньої якості прийняти наступні нормативно-правові акти:

Порядок регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у житлово-комунальному господарстві, де передбачити однозначний перелік складених витрат, що повинні враховуватися в тарифах на послуги суб'єктів природних монополій;

Методику калькуляції собівартості і визначення ціни виробництва суб'єктів природних монополій і суб'єктів суміжних ринків;

Перелік витрат, що можуть включатися в загальні витрати суб'єктів природних монополій, які працюють на цих ринках, при формуванні тарифів на ці послуги;

Методику проведення перерахунків за ненадані або надані не в повному обсязі товари (послуги) і здійснення контролю за їх проведенням.

4. З метою удосконалювання механізму регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, їх правового статусу і розвитку правового регулювання відносин учасників природно-монопольних ринків необхідно доповнити Закон України «Про природні монополії» наступними нормами (положеннями):

у ст.10 Закону передбачити не тільки обов'язки, а й права суб'єктів природних монополій, з відповідною зміною її найменування;

доповнити ст.10 Закону частиною третьою наступного змісту: не допускається відмова суб'єкта природної монополії від укладання договору з окремими споживачами на виробництво (реалізацію) товарів, щодо яких застосовується регулювання відповідно до цього Закону, при наявності у суб'єкта природної монополії можливості виробити (реалізувати) такі товари;

вказати в ст. 9 Закону в якості принципів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій: принцип взаємної відповідальності суб'єктів природної монополії, їхніх посадових осіб і органів регулювання їхньої діяльності; принцип судового контролю за регулюванням у сфері природних монополій; принцип публічності;

доповнити розділ II Закону статтею, у якій передбачити методи регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, у тому числі ліцензування; а також указати, що рішення про застосування методів регулювання приймається органом регулювання природної монополії стосовно конкретного суб'єкта такої монополії;

вказати у ст.8 Закону в якості предмету контролю великі угоди за участю суб'єктів природних монополій, пов'язані з: придбанням основних фондів і капітального устаткування, не призначеного для основного виробництва; проведенням інвестиційної діяльності; придбанням права власності на частину основних засобів природного монополіста. Варто установити рівень зазначених угод (наприклад, вартість товарів (засобів) складає більше 10% вартості власного капіталу суб'єкта природної монополії), перевищення якого означає включення такої угоди в предмет регулювання і контролю, що означає необхідність одержання попередньої згоди органа регулювання діяльності такого суб'єкта на реалізацію угоди.

5. Для підвищення рівня законодавчого забезпечення незалежного правового статусу національних комісій регулювання природних монополій та зростання ефективності державного регулювання доцільно доповнити розділ III Закону наступними положеннями:

для забезпечення незалежності й ефективності дії комісій доповнити ст.11 Закону „Про природні монополії” частиною восьмою, де передбачити пряму законодавчу заборону заняття керівниками комісій посад в органах управління підконтрольних суб'єктів господарювання;

до переліку функцій, передбачених у ст.13 Закону, включити визначення методів регулювання стосовно конкретного суб'єкта природної монополії, а також контроль у межах своєї компетенції за дотриманням вимог Закону;

доповнити зазначений у ст.14 Закону перелік повноважень комісій наступними: прийняття рішень про включення в перелік суб'єктів природних монополій або виключення з нього; прийняття обов'язкових для виконання рішень про скасування або зміну актів, прийнятих органами влади, місцевого самоврядування й адміністративно-господарського управління і контролю, що суперечать Закону, та (або) про припинення порушень Закону «Про природні монополії»;

доповнити ст.14 Закону частиною другою, де в якості однієї з гарантій діяльності національних комісій регулювання природних монополій передбачити наступне правило: для виконання функцій, покладених на національні комісії регулювання природних монополій, їхні працівники мають право безперешкодного доступу до інформації про діяльність суб'єктів природних монополій, що мається в цих суб'єктів, а також в органів державної влади і місцевого самоврядування. Для захисту інтересів таких суб'єктів варто передбачити, що відомості, отримані національною комісією регулювання природних монополій, що складають комерційну таємницю, не підлягають розголошенню;

доповнити ст.14 Закону частиною третьою, у якій чітко розмежувати повноваження національних комісій регулювання природних монополій і органів Антимонопольного комітету України.

Крім цього, пропонується внести зміни в галузеві закони про транспорт (закони «Про транспорт», «Про залізничний транспорт» тощо) доповнення, що передбачають задачі, функції національної комісії регулювання транспорту, її місце в системі управління транспортом і розмежування її повноважень і повноважень центральних органів виконавчої влади в галузі транспорту.

6. Для підвищення ефективності юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії варто передбачити в розділі IV Закону «Про природні монополії»:

вичерпний перелік порушень законодавства про природні монополії;

види юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії;

відповідальність за порушення законодавства про природні монополії органів державної влади і місцевого самоврядування, що не є органами державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;

правоохоронні засоби захисту (санкції): анулювання ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності; спонукання суб'єкта природної монополії в судовому порядку до укладення відповідного договору із споживачем; визнання акту органу державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій України недійсним у судовому порядку.

Достовірність наукових положень, висновків та рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікацій у наукових фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних конференціях, обґрунтуванням конкретних пропозицій щодо внесення доповнень і змін в законодавчі та інші нормативно-правові акти, що регулюють діяльність суб’єктів природних монополій.

Обґрунтовані наукові висновки та практичні рекомендації можуть бути використані у законотворчій діяльності, в процесі подальшого вдосконалення господарського законодавства, у правозастосовчій практиці, науковій та педагогічній діяльності.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України: Прийняття на 5-й сесії ВРУ 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Про Основні напрями конкурентної політики на 1999-2000 роки та заходи щодо їх реалізації: Указ Президента України від 26.02.1999 р. № 219 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 9. – Ст. 326.
Про природні монополії: Закон України від 20.04.2000 р. 1682-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 30. – Ст. 238.
Про Основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки: Указ Президента України від 19.11.2001 р. № 1097/2001 // Офіційний вісник. – 2001. – № 47. – Ст. 2056.
Янукович В. Конкуренція – запорука сталого зростання // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2001. – № 2. – С.2-4.
Паламарчук В.О., Филюк Г.М. Державне регулювання природних монополій в Україні // Економіка. Фінанси. Право. – 2001. – № 5. – С.11-15.
Розанова Н.М. Эволюция взглядов на конкуренцию и практика антимонопольного регулирования: опыт стран с развитой рыночной экономикой // Экономический журнал. – 2001. – № 2. – С. 4-47.
Baumol W.J., Panzar J.C., Willing R.D. Constable Markets and the Theory of Industry Structure. – New York, 1982. – 342 р.
Sharkey W. The Theory of Natural Monopoly. – Cambridge: Cambr. University Press, 1982. – 446 р.
Laffont J-J., Tirole J. Theory of Incentives in Procurement and Regulation. – Cambridge: MIT Press, 1993. – 583 р.
Белоусова Н.И., Васильева Е.М., Лившиц В.Н. Реформирование естественных монополий в России: теоретический аспект // Экономика и организация промышленного производства. - 1999. – № 4. – С.85-100.
Долан Э. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика. – С.-Пб: АО «Санкт-Петербург оркестр» 1994. – 448 с.
Макконнелл Кэмпбэлл Р., Брю Стэнли Л. Экономикс. – Т.1. – М.: Республика 1992. – 399 с.
Стігліц, Джозеф Е. Економіка державного сектора. – К.: Основи, 1998. –854 с.
Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика: Пер. с англ. – М.: Дело, 1999. – 864 с.
Дахно І.І. Антимонопольне право. Курс лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1998. – 352 с.
Материалы Лондонской школы бизнеса. Вводный курс. Экономика. – Пер. с англ. – К.: Киев. ред. Всесоюзного центра переводов ГКНТ СССР. – 1990. – 533 с.
Гелхорн Э., Ковачич В.Е. Антитрестовское законодательство и экономика: Пер. на рус. яз. – М.: Б.и., 1995. – 375 с.
Pierce Richard J., Gellhorn Ernest. Regulated Industries. – St. Paul, Minn: West Publishing Co., 1994. – 370 p.
Портер Майкл Е. Стратегія конкуренції: Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – 390 с.
Antitrust and Trade Regulation. – New-York: Holmes& Meiker, 1990. – 292 p.
Бара З. Зловживання монопольним становищем – джерела та засоби захисту // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2003. – № 6. – С.53-57.
Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. – 2-е изд., испр. – М.: Инфра-М, 1999. – 479 с.
Ефимова Е.Г. Экономика для юристов: Учебник. – М.: Флинта, 1999. – 472 с.
Ворожейкин В. Н., Рыбаков Ф. Ф. Демонополизация экономики как элемент рыночных отношений. – СПб.: Гидрометеоиздат, 1994. – 126 с.
Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика. Учеб.-практ. пособие. –2-е изд., испр. и доп. – М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем», издательство «ГНОМ-ПРЕСС», 1998. – 384 с.
Слухай С.В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. – К.: Лібра, 1998. – 256 с.
Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. / За заг. ред. С.Будаговської. – К.: Основи, 1998. – 518 с.
Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій / В.Базилевич, В.Лук’янов, Н.Писаренко, Н.Квіщинська. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 248 с.
Бутук А.И. Экономическая теория: Учеб. пособие. – К.: Вікар, 2000. – 644 с.
Накоряков В.Е. О проекте реструктуризации российской энергетики // Энергия: экономика, техника, экология. – 2003. – № 6. – С. 28-34.
Жильцов Е.Н. Экономика общественного сектора и некоммерческих организаций. – М.; Изд-во Моск. ун-та, 1995. – 184 с.
Бродский Н.Ю. Естественная монополия и ее экономические границы // Вестник Московского университета. – Сер. 6. Экономика. – 1999. – № 1. – С. 60-76.
Основи економічної теорії / За ред. В.А.Предборського. – К.: Кондор, 2002. – 621 с.
Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономической теории: Учеб. пособие. – М.: Рыбари, 2000. – 479 с.
Стадницький Ю.І. Причини виникнення та існування природних монополій // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 10. – С. 25-40.
Золотухин В.Г. О реструктуризации российской электроэнергетики как естественной монополии // Энергия: экономика, техника, экология. – 1999. – № 6. – С. 8-13.
Цапелик В. Проблемы реформирования и регулирования отраслей естественных монополий. – М.: Инфра-М, 2000 – 672 с.
Войтов А.Г. Экономика. Общий курс: Учебник. – 3-е изд. – М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1999. – 492 с.
Государственное регулирование экономики: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. Т.Г.Морозовой. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 255 с.
Введение в рыночную экономику: Учеб. пособие / Под ред. А.Я.Лившица, И.Н.Никулиной. – М.: Высш. шк., 1994. – 447 с.
Экономика: Учебник для юристов / Под ред. д.э.н., проф. Д.В.Валового. – М.: Изд-во “Щит-М”, 1999. – 360 с.
Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 1998. – 544 с.
Борисов Е.Ф. Основы экономики: Учебник. – М.: Юристъ, 1998. – 336 с.
Качалин В. Регулирование и дерегулирование – два направления антимонопольной стратегии в США // Мировая экономика и международные отношения. – 1997. – № 6. – С. 5-18.
Вводный курс по экономической теории: Учебник / Под общ. ред. акад. Г.П.Журавлевой. – М.: ИНФРА-М., 1999. – 368 с.
Тотьев К. Регулирование деятельности субъектов естественных монополий // Закон. – 1997. – № 12. – С. 36-45.
Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник: В 2 т. – Т.1 / Отв. ред. О.М.Олейник. – М.: Юристъ, 1999. – 727 с.
Ершова И.В., Иванова Т.М. Предпринимательское право: Учеб. пособие. – М.: Юриспруденция, 1999. – 336 с.
Тотьев К.Ю. Государственная и естественная монополии // Закон. – 1995. – № 4. – С. 60-63.
Салиева Р.Н. Правовое обеспечение развития предпринимательства в нефтегазовом секторе экономики. – Новосибирск: Наука, 2001. – 232 с.
Семенова Л.Н. Антимонопольне і конкурентне право: Курс лекцій. – К.: Вид-во Європейського ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 1999. – 136 с.
Предпринимательское право: Учебник / Под ред. Е.П.Губина, П.Г.Лахно. – М.: Юристъ, 2001. – 416 с.
Касьянов Ю. Проблемы российского антимонопольного законода-тельства. Нужна реформа // Законодательство и экономика. – 2000. – № 6. – С. 25-45.
Паращук С.А. Конкурентное право (правовое регулирование конкуренции и монополии). – М.: Городец-издат, 2002. – 416 с.
Овчинников Р.С. Сверхмонополии – новое орудие империализма. – М.: Междунар. отношения, 1978. – 216 с.
Маліновська В. Монополізм та його різновиди: правові засобі обмеження монополізму в економіці України // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 2. – С.90-92.
Экономика и право: Энциклопедический словарь Габлера: Пер. с нем. / Под общ. ред. А.П.Горкина, Н.Л.Тумановой, Н.Н.Шаповаловой и др. – М.: Большая Российская Энциклопедия, 1998. – 432 с.
Предпринимательское право Украины: Учеб.-практ. пособие / Под общ. ред. Н.А.Саниахметовой. – Харьков: «Одиссей», 2001. – 544 с.
Предпринимательское право в вопросах и ответах: Учеб. пособие / Под ред. Н.А.Саниахметовой. – Харьков: «Одиссей», 2000. – 560 с.
Жилинский С.Э. Правовая основа предпринимательской деятельности (предпринимательское право): Курс лекций. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 672 с.
Державна програма демонополізації економіки і розвитку конкуренції: Постанова Верховної Ради України від 21 грудня 1993 р. № 3757-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 9. – Ст. 42.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст.144.
О естественных монополиях: Закон РФ от 17.08.95 г. № 147-ФЗ // Российская газета. – 1995. – 24 авг.
Тотьев К.Ю. Конкурентное право: Учеб. пособие. – М.: Юрид. фирма «Контракт», «ИНФРА-М», 2000. – 126 с.
Белых В.С., Григорьева О.А. Правовой статус субъектов естественных монополий

Blog

Розділ природна монополія та її суб’єкти