Geum.ru

Навчальна програма з історії України для 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів (старша школа у структурі 12-річної)

Вид материалаДокументы

Содержание


12 Клас. новітня історія україни
Подобный материал:
1   2   3   4   5



12 КЛАС. НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

(70 год.)


К-сть

год.
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня профільної підготовки учнів

3
Вступ

Завдання і структура курсу. Способи роботи учнів з підручником, додатковою навчальною літературою, електронними та Інтернет-ресурсами. Форми і методи організації навчальної діяльності на заняттях з курсу. Критерії тематичного, семестрового та річного оцінювання.

Україна в умовах біполярного світу у 50-тих – першій половині 80-х рр. ХХ ст. Процеси лібералізації суспільства. Зародження дисидентського руху. 60-тидесятники. Період застою: наростання кризових явищ в житті суспільства. Посилення процесів русифікації. Друга хвиля дисидентського руху.

Україна в умовах загальносвітових та європейських інтеграційних процесів і розкладу СРСР (1985 – 1991 рр.). Процеси демократизації українського суспільства за часів “перебудови”. Утворення громадських організацій і рухів. Формування багатопартійної системи. Зростання соціальної активності населення. Деструктивні процеси у радянському способі життя.

Україна в умовах світової глобалізації. Проголошення незалежності. Основні тенденції розвитку держави. Проблеми реформування суспільства. Прийняття Конституції України 1996 р. Політичні, економічні, соціальні процеси на рубежі тисячоліть. Становлення громадянського суспільства. Зміни у повсякденному житті.
І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає хронологічні межі та характерні риси основних періодів розвитку українського суспільства у другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст.;

показує на карті: кордони сучасної незалежної України, місця пов’язані з розвитком промисловості та сільського господарства у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: “відлига”, „застій”, “перебудова”, „дисидентський рух”, „національно-демократичний рух”, „правозахисний рух”.

На основі аналізу різних джерел інформації:

описує: явища, пов’язані з утворенням громадських організацій і рухів, зростанням соціальної активності населення, проголошенням незалежності України;

характеризує: процеси лібералізації суспільства, формування і розвитку дисидентського руху як нової форми визвольного руху, загострення кризових явищ в житті суспільства, посилення процесів русифікації, проблеми реформування суспільства і демократизації українського суспільства за часів “перебудови”, основні тенденції розвитку українського суспільства у другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст..

порівнює тенденції розвитку українського суспільства у другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст. з процесами еволюції суспільного та повсякденного життя із загальноєвропейськими та світовими процесами розвитку суспільства;

визначає: особливості розвитку України на різних етапах її розвитку у другій половині ХХ- на початку ХХІ ст.; політичні, економічні, соціальні процеси на рубежі тисячоліть, зв’язки між основними етапами розвитку СРСР і України, європейського та світового співтовариства і України.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію вітчизняної та всесвітньої історії (друга половина ХХ –початок ХХІ ст.) як інструмент пояснення суті історичних подій і процесів історії України у контексті загальноєвропейських і світових;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: ресурсів, джерел, масштабів і перебігу процесів розвитку України під час «відлиги», «застою», «перебудови» та розбудови незалежної держави;

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками процесів розвитку України за умов «відлиги», «застою», «перебудови» та розбудови незалежної держави у контексті загальноєвропейських та світових;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює поширення подвійної моралі за радянських часів, опозиційний рух, зміни ціннісних орієнтацій в оновленому українському суспільстві;

виділяє та пояснює характерні ознаки спроб удосконалення радянського суспільства, процесів наростання кризових явищ та пошуку шляхів їх подолання, розпаду радянської системи, державотворення у незалежній Україні;

порівнює, узагальнює та критично оцінює процеси розвитку України в умовах біполярного світу у 50-тих – першій половині 80-х рр. ХХ ст.., загальносвітових та європейських інтеграційних процесів і розпаду СРСР (1985 – 1991 рр.), розбудови незалежної держави і світової глобалізації;

здійснювати критичний аналіз різних точок зору щодо характеристики основних етапів розвитку українського суспільства у другій половині ХХ- на початку ХХІ ст.

5
Тема 1. Україна в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства (1953 — 1964 рр.)

Провідні ідеї

Ослаблення тоталітарного режиму, нові форми визвольного руху, дисидентство.

Внутрішньополітичне становище України усередині 50-х років.. Входження Кримської області до складу УРСР. Стан промисловості та сільського господарства. Створення союзно-республіканських міністерств. Соціальне та економічне життя населення.

Участь українців у повстаннях у сталінських концтаборах. ХХ з’їзд КПРС і початок лібералізації. Часткова реабілітація політичних в’язнів. Номенклатурний опір лібералізації. Ставлення в суспільстві до діяльності М. Хрущова.

Раднаргоспи та структурні зміни в управлінні господарством. Розвиток важкої та легкої промисловості. Аграрна політика у другій половині 50-х – першій половині 60-х рр. ХХ ст. Нові явища в соціальній сфері. Зрушення у повсякденному житті населення. Зростання ролі жінки у суспільному житті

Науково-технічна революція. Реформи освіти. Здобутки науки. Посилення русифікації. «Відлига» в літературі та мистецтві. «Шестидесятники» в українській культурі. І. Драч, Л. Костенко, В. Симоненко, В.Стус.

Зародження дисидентського руху в Україні, особливості та зв'язок з попередніми формами визвольного руху. «Українська робітничо-селянська спілка». Л. Лук’яненко, І. Кандиба. Клуб творчої молоді у Києві. А. Горська, В. Чорновіл. І. Дзюба та ін.

Антирелігійна державна політика радянської влади.



І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає в хронологічній послідовності дати головних подій періоду „відлиги” в Україні;

показує на карті зміни в адміністративно-територіальному устрої України у середині 50-х рр. ХХ ст.;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: часткова демократизація та лібералізація суспільного життя, «відлига», реабілітація політичних в’язнів, партійно-бюрократична номенклатура, «шестидесятники», дисидентство, раднаргосп, науково-технічна революція.

На основі аналізу різних джерел інформації:

описує входження Кримської області до складу УРСР, соціальне та економічне життя населення, реабілітацію політичних в’язнів, номенклатурний опір лібералізації, нові явища в соціальній сфері й повсякденному житті населення, ставлення в суспільстві до діяльності М. Хрущова, здобутки науки, прояви посилення русифікації, діяльність «Української робітничо-селянської спілки» і Клубу творчої молоді у Києві;

характеризує внутрішньополітичне становище України, стан промисловості та сільського господарства, зміни в управлінні економікою, початок процесів лібералізації, рішення ХХ з’їзду КПРС та їх наслідки, загострення боротьби серед вищого партійного керівництва України, утворення Раднаргоспів та структурні зміни в управлінні господарством, розвиток важкої та легкої промисловості, аграрну політику у другій половині 50-х – першій половині 60-х рр. ХХ ст., формування дисидентського руху в Україні та його особливості;

визначає прояви науково-технічної революції, особливості зародження в Україні дисидентського руху, його зв’язок із попередніми етапами визвольного руху, його вимоги у порівнянні з міжнародними нормативно-правовими актами щодо захисту прав людини того часу, основні тенденції в розвитку культури та її вплив на українське суспільство;

аналізує явища суспільного життя, визначає причини та наслідки реформ, зв’язки між процесами лібералізації суспільства, особливостями політичного життя та суперечливими явищами у розвитку культури та духовного життя;

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію загальносвітового та європейського історичного процесу як інструмент для розуміння особливостей розвитку України у 1953-1964 рр.;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: сутності змін у територіально-адміністративному устрої УРСР, ресурсів, джерел, масштабів і перебігу процесів економічних перетворень, розвитку промисловості.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки процесів демократизації суспільного життя, реабілітації політичних в’язнів, спроб реформування економіки, розвитку промисловості та сільського господарства, посилення русифікації, формування дисидентського руху в Україні;

аналізує, узагальнює факти та різні точки зору щодо входження Криму до складу УРСР, процесів лібералізації в Україні, реформування економіки і діяльності М.Хрущова, процесів русифікації, поглядів і діяльності дисидентів, обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками повстань українських політв’язнів у концтаборах та процесів лібералізації, реформування економіки, виникнення дисидентського руху та способом життя населення, змінами у соціальній структурі суспільства та ціннісних орієнтаціях людини;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює рішення ХХ з’їзду КПРС та їх наслідки, здобутки та проблеми культурного та духовного розвитку України, прояви зростання національної самосвідомості;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює в контексті процесів європейського та світового розвитку особливості науково-технічної революції, процеси демократизації українського суспільства, особливості зародження і розвитку в Україні дисидентського руху

готує реферати і повідомлення з викладенням власної позиції щодо проблемних питань теми.

2
Узагальнення

1



6
Тема 2. Україна у період загострення кризи радянської системи (середина 60-х — початок 80-х рр.)


Провідні ідеї теми

Екстенсивний розвиток економіки. Зміни соціального і національного складу суспільства. Урбанізація. Зростання добробуту населення. Посилення ідеологізації громадського життя. Здобутки та проблеми у культурному та духовному житті. Русифікація. Визрівання подвійної моралі.

Ідеологічні орієнтири партійно-державного керівництва. Конституційний устрій УРСР. Русифікація. Криза партійно-державного керівництва УРСР. Посилення влади місцевої партійно-державної номенклатури Суперечливі зрушення у духовному житті і моральних цінностях суспільства

Характерні риси індустріального розвитку Спроби реформування економіки в другій половині 60-х років. Визрівання кризи у промисловості та сільському господарстві у 70-ті – на початку 80-х рр. ХХ ст. Посилення бюрократичного централізму.

Зміни в соціальній структурі суспільства. Суперечливий характер урбанізації. Етнічні процеси. Рівень життя населення.. Здобутки і проблеми розвитку соціальної сфери. Шляхи вирішення житлової проблеми. Привілейоване становище партійно-державної номенклатури

Повсякденне житті населення. Зрушення у суспільному статусі жінок.

Суперечливий характер розвитку освіти. Стан науки: здобутки та проблеми. Досягнення в літературі. Формування опозиційних течій і реакція на них влади. Основні тенденції в розвитку українського мистецтва . Засоби масової інформації та їх вплив на громадську думку. Духовне життя і моральні цінності населення. Русифікація.

Посилення ідеологічного тиску. на життя українського суспільства. Активізація опозиційного руху в другій половині 60- на початку 70-х років. В.Чорновіл, Л.Костенко, В. Стус О.Бердник, П.Григоренко, С.Хмара, Л.Лук’яненко.

Форми діяльності дисидентів, їх політичні вимоги, боротьба за національне визволення. Правозахисний рух. Утворення Української Гельсінської спілки (УГС) та її діяльність. М. Руденко. Релігійний напрям опозиційного руху. В. Романюк. Репресії проти дисидентів. Ставлення населення до опозиційного руху.
І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає в хронологічній послідовності головні події періоду „застою” в Україні;

показує на карті: території, пов’язані з економічним розвитком України у 60 – 80-ті роки ХХ ст.;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: застій, партійно-державна номенклатура, адміністративно-командна система, системна криза суспільства, неосталінізм, інтенсивний та екстенсивний шляхи економічного розвитку, ідеологізація суспільного життя, дисидентський рух.

На основі аналізу різних джерел інформації:

описує: спроби реформування економіки в другій половині 60-х років, матеріальне становище трудящих, зміни в соціальній та національній структурі населення, привілейоване становище партійно-державної номенклатури, зміни і деформаційні процеси у повсякденному житті населення, зрушення у суспільному статусі жінок, репресії щодо письменників, прояви активізації опозиційного руху в другій половині 60- на початку 70-х років, утворення Української Гельсінської спілки (УГС) та її діяльність, прояви релігійного дисидентства, репресії проти інакомислячих та ставлення до них населення;

характеризує: зростання всевладдя Комуністичної партії, ідеологічні орієнтири партійно-державного керівництва, кризу партійно-державного керівництва УРСР, посилення влади місцевої партійно-державної номенклатури, конституційний устрій УРСР, кризу суспільної свідомості та поширення подвійної моралі, посилення бюрократичного централізму, визрівання кризи у промисловості та сільському господарстві у 70-ті – на початку 80-х рр. ХХ ст., проблеми розвитку соціальної сфери, зростання ідеологічного тиску на освіту, науку і мистецтво, процеси русифікації, стан народної освіти, науки, літератури, суперечливі тенденції в розвитку українського мистецтва, деформаційні процеси у духовному житті і моральних цінностях суспільства;

визначає: основні тенденції політичного і державного життя, форми діяльності дисидентів, основні чинники, особливості і тенденції розвитку культури другої половини 60-х - середини 80-х рр. ХХ ст.;

порівнює реформи за часів М.С.Хрущова з реформами другої половини 60-х рр., визначаючи їх причини та наслідки; основні тенденції політичного і державного життя періоду «відлиги» та «застою».

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію загальносвітового та європейського історичного процесу як інструмент для розуміння особливостей розвитку України у середині 60-х – на початку 80-х років;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: ресурсів, джерел, масштабів і перебігу індустріального розвитку, процесів економічних перетворень у промисловості та сільському господарстві, етнічних та соціальних процесів.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки процесу реформування економіки в другій половині 60-х років, зрушень у соціальній та національній структурі населення, повсякденному житті, активізації опозиційного руху;

аналізує, узагальнює факти та різні точки зору щодо екстенсивного розвитку економіки, ідеологічних орієнтирів партійно-державного керівництва, кризових явищ у партійно-державному керівництві УРСР, економічному і політичному житті, суспільній свідомості, духовному житті й моральних орієнтирах суспільства, оцінки періоду застою і його проявів в Україні, питання про системну кризу радянського суспільства та зв’язки між цими процесами,; обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками реформування економіки, посилення командно-адміністративної системи, виникнення кризових явищ у житті суспільства, посиленням дисидентського руху та способом життя населення, змінами у етносоціальній структурі суспільства та ціннісних орієнтаціях людини;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює посилення ідеологізації громадського життя, моральні орієнтири українського суспільства періоду «застою», процеси русифікації, прояви зростання національної самосвідомості;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює в контексті процесів європейського та світового розвитку особливості науково-технічної революції, особливості розвитку в Україні дисидентського руху у світлі вимог міжнародних нормативно-правових актів щодо захисту прав людини того часу.

готує реферати і повідомлення з викладенням власної позиції щодо проблемних питань теми.

2
Узагальнення





6
Тема 3. Відновлення незалежності України та розпад Радянського Союзу (1985 – 1991 рр. )

Провідні ідеї теми

Демократизація суспільства та падіння авторитету компартії. Соціально-економічна криза та зниження життєвого рівня населення. Зміни в ціннісних орієнтирах людей та посилення уваги до екологічних проблем. Розгортання масового національно-демократичного руху

Особливості "перебудови" в Україні.

Чорнобильська катастрофа. Падіння авторитету Компартії України в умовах поглиблення перебудовчих процесів.

Загострення економічної і соціальної кризи. Розгортання страйкового руху.

Гласність та лібералізація. Реалізація політичної реформи в УРСР. Зрушення у суспільному житті республіки. Пожвавлення громадської активності. В.Чорновіл, М.Горинь, І.Драч, Д.Павличко, Ю.Щербак.Масовий національно-демократичний рух, його форми та вимоги, звязок із попередніми формами визвольного руху. Формування багатопартійної системи.

Початок та проблеми релігійного відродження. Відновлення УГКЦ.

Формування національних громадських організацій і об’єднань. Релігійне відродження.

Вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад 1990 р. Декларація про державний суверенітет України. Загострення політичного протистояння. Україна у загальносоюзних суспільно-політичних процесах у першої половині 1991 року. Спроба державного перевороту в СРСР.

Проголошення незалежності України. Референдум 1 грудня 1991 р. і результати виборів Президента України. Л. Кравчук.
І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає у хронологічній послідовності головні події періоду „перебудови” в Україні та відновлення незалежності;

показує на карті: кордони незалежної України;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: «перебудова», політика соціально-політичного «прискорення», демократизація, гласність, плюралізм, багатопартійність, масовий національно-демократичний рух.

На основі аналізу різних джерел інформації:

описує початок "перебудови", Чорнобильську катастрофу, фінансове становище та рівень життя населення, розгортання національно-демократичного руху, шахтарські страйки, пожвавлення громадської активності інтелігенції, утворення національних громадських організацій і об’єднань, Народного Руху України, вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад 1990 р., події державного перевороту, діяльність ДКНС і українського керівництва, відновлення незалежності України, хід та результати референдуму 1 грудня 1991 р. і виборів Президента України;

складає: синхроністичну таблицю подій в Україні та Східній Європі;

характеризує процеси наростання економічної і політичної кризи в першій половині 80-х років, політику "прискорення", процеси загострення економічної і соціальної кризи і реформування політичної системи, поширення гласності і лібералізації, зростання народної ініціативи й активності, формування багатопартійної системи, активізацію національного руху, прояви релігійного відродження і проблеми міжконфесійних відносин, зміст Декларації про державний суверенітет України, процеси загострення політичної конфронтації, ставлення населення до подій політичного та державного життя 1985-1991 рр.;

порівнює явища суспільного життя в Україні та інших регіонах СРСР та країнах Східної Європи кінця 80-х-початку 90-х рр., визначає спільне та особливе.

визначає зв’язки між процесами „перебудови” радянського суспільства та особливостями політичного та соціально-економічного життя України, зв’язок між дисидентським та масовим національно-демократичним рухом, причини відновлення незалежної України, аргументує власну точку зору щодо цих подій; основні чинники, особливості і тенденції розвитку українського суспільства на початку 90-х рр.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію загальносвітового та європейського історичного процесу як інструмент для розуміння особливостей розвитку України у 1985-1991 рр.;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: джерел, масштабів і перебігу спроб економічних перетворень у промисловості та сільському господарстві, етнічних та соціальних процесів.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки процесів демократизації суспільства, пожвавлення громадської активності та формування багатопартійної системи, активізації національного руху, соціально-економічної кризи та зниження життєвого рівня населення;

аналізує, узагальнює факти щодо політики перебудови, причин та наслідків спроби державного перевороту 1991 р. для України, відновлення незалежності, обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками процесів наростання системної кризи в першій половині 80-х років, політики "прискорення", поширення гласності і лібералізації та зростанням народної ініціативи й активності, формуванням багатопартійної системи, активізації визвольного руху і його розвитку в масовий нацонально-демократичний рух, проявами релігійного відродження, загостренням політичної конфронтації, посиленням уваги до екологічних проблем, ставленням населення до подій політичного та державного життя 1985-1991 рр.;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює процеси демократизації суспільства, активізацію участі населення у громадсько-політичному житті, проголошення незалежності, зміни в моральних орієнтирах людей;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює в контексті процесів європейського та світового розвитку Чорнобильську катастрофу та її наслідки, «перебудовчі» процеси в Україні, особливості процесів демократизації суспільства та ставлення населення до демократичних ідеалів та принципів, перспективи розвитку України як суверенної держави;

готує реферати і повідомлення з викладенням власної позиції щодо проблемних питань теми.