Geum.ru

О. Волович Морська інфраструктура України в контексті розвитку мтк в Азовсько-Чорноморському регіоні

Вид материалаДокументы

Содержание


Берлін - Дрезден - Львів - Київ
Подобный материал:


О. Волович


Морська інфраструктура України в контексті розвитку

МТК в Азовсько-Чорноморському регіоні


Світова транспортна система зараз переживає процес глибоких, фундаментальних змін. Одержано інтенсивні імпульси для розвитку існуючих і створення нових міжнародних транспортних коридорів. Йдеться про принципово нову технологію переміщення пасажирів і вантажів між регіонами європейського та інших континентів

Транзитний рейтинг території тієї або іншої країни враховує розвиненість розміщених у ній транспортних систем і мереж, а також рівень і стан їх інфраструктури. За оцінками англійського інституту Rendall, Україна має найвищий у Європі транспортний транзитний рейтинг 3,11 бала. Зауважимо, що у сусідній Польщі цей показник становить лише 2,72 бала. Досить велике значення цього показника має ряд країн Центральної та Східної Європи: Угорщина, Румунія, Білорусь, Росія. Проте якщо працювати повільно, не відстежуючи навколишніх змін, то можна швидко втратити усі свої переваги.

Довідково: У перші роки незалежності за обсягом перевезень Україна посідала четверте місце у світі після Росії, США та Канади. Нині водний транспортний комплекс України становлять, 3 морські пароплавства та АТ «Укррічфлот».

Морський вантажний флот налічує нині близько 240 суден загальним дедвейтом 3,5 млн. т. Суднами державних судноплавних компаній і морських портів щорічно перевозиться 2,7 млн. т вантажів (2007 р.). Вантажооборот дорівнює 8,5 млрд. тонно-миль. При цьому 95 % становлять експортно-імпортні вантажі. Портове господарство водного транспорту охоплює 19 морських (з 9-ма портопунктами) та 12 річкових портів. Причальний фронт морських портів налічує 235 причалів загальною довжиною 38 км.


Морська інфраструктура України є частиною морської інфраструктури Азовсько-Чорноморського басейну, який оточують шість держав. Морська інфраструктура причорноморських держав є частиною міжнародних транспортних коридорів в Азовсько-Чорноморському і Чорноморсько-Каспійському регіонах. Розвиток морської інфраструктури окремо взятої держави не може здійснюватися без її інтеграції в систему міжнародних транспортних коридорів.

В даний час в Азовсько-Чорноморському регіоні значно активізувався процес формування внутрішньорегіональних і міждержавних транспортних потоків, що пов'язане перш за все з транспортуванням каспійських енергоносіїв на світові ринки. Розвиток транспортної інфраструктури держав Чорноморського регіону привернув увагу країн Заходу, які розглядають її як невід'ємний елемент своєї стратегії, направленої на формування нових глобальних транспортних коридорів в напрямі Азія - Європа.

Говорячи про МТК, слід було б зробити невеличкий екскурс в історію формування загальноєвропейської транспортної політики, а саме:

а) система транс’європейських транспортних осей (декларація Комітету міністрів транспорту, 1983 р.),

б) система інтермодальних транспортних мостів (1-а Загальноєвропейська конференція по транспорту, Прага, 1991 р.)

в) система міжнародних транспортних коридорів (2-а Загальноєвропейська конференція по транспорту, Греція, о. Кріт, 1994 р.).

У 1993 р. на конференції в Брюсселі ідея відродження Великого Шовкового шляху лягла в основу програми розвитку транспортного коридору Європа – Кавказ – Азія (ТРАСЕКА). На програму ТРАСЕКА європейські країни щорічно витрачають мільйони євро. З портів Поті і Батумі вже реалізовані перевезення до поромних переправ на Бургас, Варну, Констанцу, що зв’язало Кавказ з транспортними коридорами Східної Європи.

Реалізація проекту ТРАСЕКА тісно пов'язана з питаннями транспортування нафтогазових енергоносіїв з регіону Каспійського моря на захід через Чорноморський регіон. У проекті ТРАСЕКА бере участь 12 країн (Грузія, Вірменія, Азербайджан, Узбекистан, Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Україна, Молдавія, Болгарія, Румунія, Туреччина). Як відомо, Росія не бере участі в цьому проекті. За програмою ТРАСЕКА стратегічне значення має розвиток портового господарства.

Україна - активний учасник програми ТРАСЕКА. В Одесі діє регіональний офіс Координаційної групи ТРАСЕКА, який координує співпрацю України з Молдовою, Болгарією, Румунією і Туреччиною. Одне із завдань Координаційної групи - надання консультативної, технічної та організаційної допомоги урядовим структурам і недержавним організаціям, задіяним у транспортному секторі.

Важливе значення в розвитку МТК причорноморські країни надають морському судноплавству і розвитку портової інфраструктури. На Чорному і Азовському узбережжі діють 19 українських, 5 російських, 2 болгарських, 2 грузинських, 2 румунських і 10 турецьких портів. Крім цього Україна має також 12 річкових портів. 19 морських портів України мають сумарну пропускну спроможність близько 120 млн. тонн по сухих вантажах і до 30 млн. тонн сирої нафти і нафтопродуктів. На жаль, цей потужний виробничий потенціал поки що використовується на 50-60 відсотків через відсутність вантажної бази.

У березні 1994 р. під егідою Європейського Союзу на острові Крит (Греція) відбулася 2-а Загальноєвропейська конференція міністрів транспорту 23 європейських держав. На ній було погоджено і затверджено маршрути перших дев'яти європейських МТК.

Через Чорноморський регіон проходять чотири найважливіші транспортні артерії Європейського континенту – так звані Критські коридори - третій, п'ятий, сьомий і дев'ятий, що сполучають порти Чорного моря з країнами Центральної і Східної Європи.


3-й: Берлін - Дрезден - Львів - Київ;

5-й: Трієст - Любляна - Будапешт (Братислава) - Львів;

7-й: (водний по Дунаю) Відень - Братислава - Будапешт - Бєлград - Рені - Ізмаїл - Усть-Дунайськ;

9-й: Гельсінкі - Санкт-Петербург - Мінськ - Москва - Київ – Одеса- Кишинів- Димитровград - Александруполіс.


На 3-й Загальноєвропейській конференції з транспорту, що відбулася у Гельсінкі (1997р.), Росія виступила з кількома ініціативами: про продовження 2-го критського МТК до його виходу на Транссибірську магістраль; про доповнення 9-го критського МТК відгалуженням на Астрахань і Новоросійськ; про включення до загальноєвропейської транспортної системи Північного морського шляху; про включення в Євро-Азійський транспортний коридор (проект TRACECA) Волго-Донського каналу. Всі ці ініціативи були прийняті.

Кабінет Міністрів прийняв постанову "Про першочергові заходи щодо створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів" (від 16 грудня 1996 р. № 1512). Цим документом затверджено і взято до реалізації перелік "критських" коридорів, що проходять українською територією. Згодом були ухвалені Концепція і Державна програма створення і подальшого функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів.

У Концепції за основу взято прийняті у Європейському Союзі принципи міжнародної транспортної політики. Вони включають: політичні та комерційні аспекти, соціальний прогрес, тарифну політику, організацію перевезень, розвиток інфраструктури і сервісу, перетинання державних кордонів, технічні й технологічні проблеми, лібералізацію і гармонізацію транспортного ринку, екологічні вимоги та безпеку.

У Концепції обґрунтовані географічні напрямки та конкретний перелік транспортних коридорів, їхня інфраструктура, варіант розвитку транспортної мережі України, що максимально відповідає вимогам до МТК. У ній також подано прогнозну оцінку обсягів перевезень по кожному транспортному коридору, визначено етапність і пріоритетність створення національної мережі МТК.

У Концепції визначено наступні загальні пріоритетні напрями розвитку транспортно-дорожнього комплексу на період до 2015 р.:

 

- розвиток міждержавних транспортних зв'язків;

- інтеграція транспорту України у міжнародну транспортну систему на основі створення відповідної національної нормативної бази;

 - формування ринкового конкурентного середовища в галузі шляхом сприяння створенню підприємств різних форм власності із залученням вітчизняних та зарубіжних інвесторів;

 - впровадження у транспортно-дорожню галузь міжнародних рекомендацій та стандартів щодо розвитку взаємовигідного співробітництва з національними і міжнародними організаціями;

- забезпечення безпеки в транспортно-дорожньому комплексі; впровадження ресурсозберігаючих та енергозберігаючих технологій, зменшення питомих паливно-енергетичних витрат, комплексне вирішення проблеми охорони навколишнього середовища;

 - створення інформаційних автоматизованих систем управління; розвиток комунікацій у напрямах Європа – Україна – Азія; Північ – Україна – Південь, а також інших нових національних транспортних комунікацій; розширення та удосконалення експортних транспортних послуг;

 - розвиток туристичних послуг із забезпеченням сервісу на рівні розвинутих європейських країн.


Пріоритетними напрямами по морському транспорту Концепція визначала:

- оновлення і поповнення флоту; створення вільних економічних зон різних типів у морських портах;

- розвиток круїзного плавання;

- розвиток експортних послуг флоту та збільшення обсягів переробки транзитних вантажів у портах;

- нарощування перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів;

- створення державної системи безпеки судноплавства;

- удосконалення системи управління і зв’язку;

Для забезпечення функціонування транспортних коридорів, а саме для переробки контейнерних та інших вантажів створюються водні транспортно-складські комплекси (ТСК), що мають наступну класифікацію: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, Одеса, Южний, Миколаїв, Октябрськ, Херсон, Скадовськ, Євпаторія, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч, Бердянськ, Маріуполь.

Країни Євросоюзу особливе значення надають розвитку пан’європейського Міжнародного (Дунайського) транспортного коридору (МТК № 7). Він визначений як найбільш оптимальний маршрут в товарообміні між країнами Сходу і Заходу в Євроазійському просторі. Важливу роль має зіграти новий судноплавний шлях в гирлі Дунаю «Дунай – Чорне море» побудований по новій трасі через гирло Швидке.

В даний час в Чорноморському регіоні активно формується структура найважливіших магістральних транспортних шляхів в Чорноморському регіоні. Необхідно відзначити послідовні дії Європейського Союзу по створенню залізничних поромних переправ через Чорне море, по розвитку сухопутних транспортних підходів до ключових портів з боку критських коридорів. Міжнародні фінансові інститути в першу чергу інвестують розвиток тих портів, чиї обмежені потужності гальмують формування нової транспортної мережі. Значні фінансові ресурси вкладаються в розвиток таких портів як Констанца, Бургас, Поті, Іллічівськ та ін. Окрім безвідплатної технічної допомоги на ці цілі спрямовуються значні кредити.

Головні структури, які здійснюють регіональну транспортну політику, - це створені ЄС «Чорноморський регіон пан’вропейскої транспортної зони” (Black Sea PETrA”); робоча група по транспорту ОЧЕС; міжурядова комісія і генеральний секретаріат транспортного коридору Європа – Кавказ – Азія (ТРАСЕКА).

На даний час Україна затвердила програму заходів, направлених на будівництво і реконструкцію цілого ряду перевантажувальних комплексів і портів (Іллічівськ, Одеса, Південний, Маріуполь), подальший розвиток існуючого поромного сполучення між портами Іллічівськ, Варною і Поті / Батумі.

У рамках реалізації участі української сторони в ЄАНТК було відкрито поромну автомобільну переправу Іллічівськ-Поті. Україна ще у недалекому минулому мала досить успішний досвід експлуатації залізничної поромної переправи Іллічівськ-Варна.

Темпи зростання контейнерного вантажообігу складають 35-55% щорічно. Разом з планами співпраці останнім часом зростає конкуренція у сфері поромних переправ на Чорному морі. У 2006 році асоціація болгарських експедиторів ініціювала створення поромної лінії з Росією по лінії Варна - Кавказ. У Росії вже побудовано перше судно-пором на 50 залізничних вагонів і 70 автомобілів. Досягнута домовленість між Росією, Україною, Туреччиною і Болгарією про створення єдиної логістичної системи, в рамках якої пороми здійснюватимуть круговий маршрут по всіх чорноморських портах, щоб повністю охопити вантажопотоки в регіоні.

Росія і Казахстан виступили з пропозицією створення транспортного каналу «Євразія» між Каспійським і Чорним морями. В кінці вересня 2006 р. міністри транспорту причорноморських держав підписали меморандум про будівництво кільцевої дороги навколо Чорного моря протяжністю 7 тис. км. Кільцева дорога повинна з'єднати найбільші чорноморські порти – Самсун - Трабзон (Туреччина), Батумі - Поті (Грузія), Новоросійськ – Ростов – Таганрог (Росія), Маріуполь – Мелітополь – Одеса (Україна). Цей масштабний проект оцінюється в 20 млрд. дол.


Висновки


З вищенаведеного випливає, що винятково вигідне географічне положення України, її потужна транспортна система та інфраструктура, наявність наукового й освітнього середовища робить нашу країну потенційно привабливою для залучення в систему Євро-Азійських міжнародних транспортних коридорів. Це реальний крок до її повномасштабної участі у процесі європейській інтеграції. Але цей процес сьогодні значною мірою гальмується повільністю виконавчих структур і неузгодженістю їх дій з позицією законодавчої гілки влади. Сьогодні невідкладним завданням українського Уряду є виконання Рішення РНБОУ «Про заходи щодо забезпечення розвитку України як морської держави» від 16 травня 2008 р., затвердженого Указом Президента України № 463/2008 від 20 травня 2008 року і передача відповідних законопроектів Верховній Раді України для затвердження.

Україна просто "приречена" на прискорене будівництво національної мережі МТК. Саме завдяки цьому кроку Україна закріпиться на ринку транспортних послуг у напрямі з Європи на АТР, створюючи тим самим передумови реальної інтеграції в Європейське співтовариство.


Опубліковано в збірнику матеріалів конференції „Перспективи розвитку морської інфраструктури України в Чорноморсько-Азовському регіоні”. - Одеса – 2008, С. 21-26.