Польща І Україна на шляху інтеграції до Євросоюзу

Вид материала

Документы

Содержание Види адміністративних рішень у сфері управління відходами Обов’язки виробників відходів Обов’язки власників відходів Зберігання відходів Накопичення відходів Технічна переробка відходів

Подобный материал:

• Чи є прогресивні зміни в зв’язку з дією Податкового Кодексу на шляху до Європейської, 6.93kb.
• Підтримуючи курс України на інтеграцію в Європейський Союз, 39.71kb.
• Iv міжнародному форумі польща-україна, 99.29kb.
• Одна з країн постсоціалістичної Європи, сучасна територія якої сформувалася після Другої, 45.85kb.
• Програми є заохочення її учасників до ознайомлення з інституційно-політичною побудовою, 92.47kb.
• Стан та основні тенденції розвитку медичних бібліотек на шляху формування суспільства, 85.13kb.
• Україна на шляху до Європи, 5276.36kb.
• Удк 338. 242. 4: 339. 924 Ірина Вітер, 306.09kb.
• Ministry of Education and Science, Youth and Sport of Ukraine, 382.75kb.
• Підприємництва Університету "Україна", 435.24kb.

Види адміністративних рішень у сфері управління відходами

• дозвіл на створення відходів,
  
• рішення, що затверджує програму управління відходами,
  
• згода на транспортування відходів,
  
• згода на збирання відходів,
  
• згода на використання відходів,
  
• згода на знешкодження відходів,
  
• дозвіл на будівництво складу відходів,
  
• рішення, що затверджує інструкцію по експлуатації складу відходів,
  
• дозвіл на користування складом відходів,
  
• дозвіл на закриття складу відходів.
  

Обов’язки виробників відходів

Виробник відходів повинен:

1. отримати дозвіл на створення відходів, що утворюються у зв’язку з експлуатацією установок, якщо об’єм утворюваних відходів більше, ніж 1 мг небезпечних відходів або більше 5 тис. мг інших відходів, на рік.
   
2. отримати рішення, що затверджує програму управління небезпечними відходами, якщо утворюються небезпечні відходи в кількості більше 0,1 мг на рік,
   
3. надати інформацію про утворювані відходи та про способи управління утворюваними відходами, якщо утворюються до 0,1 мг на рік небезпечних відходів або більше 5 мг інших,
   

Подання про видачу дозволу на створення відходів, рішення, які затверджують програми управління небезпечними відходами, та інформація про утворювані відходи та про способи управління утвореними відходами, повинна містити:

1. перелік видів відходів, передбачених для утворення,
   
2. окреслення кількості відходів конкретних видів, передбачених для утворення протягом року,
   

3) способи запобігання утворенню відходів або обмеження кількості відходів та їх негативного впливу на довкілля,

4. детальний опис способів управління відходами, враховуючи збирання, транспортування, використання або знешкодження відходів,
   
5. рекомендоване місце і спосіб зберігання відходів,
   
6. термін ведення діяльності, пов’язаної з утворенням відходів.
   

Виробник відходів може доручити виконання обов’язків управління відходами іншому власникові відходів. Відходи можна передавати лише суб’єктам, які отримали дозвіл старости або воєводи на управління відходами, хіба що така діяльність не потребує отримання дозволу. Відповідальність за дії, охоплені цим дозволом, переноситься з виробника на подальшого власника відходів.

Власник відходів може передати окремі види відходів для їх використання фізичній особі або адміністративній одиниці, які не є підприємцями, на їх особисті потреби, якщо така діяльність не потребує дозволу використання відходів.


Обов’язки власників відходів

Власник відходів повинен:

1. отримати дозвіл на проведення діяльності, спрямованої на збирання або транспортування відходів;
   
2. отримати дозвіл на проведення діяльності, спрямованої на використання або знешкодження відходів.
   

Прохання про надання дозволу на проведення діяльності, спрямованої на збирання і транспортування відходів, має містити:

1. перелік видів відходів, передбачених для збирання чи транспортування;
   
2. визначення сфери проведення діяльності;
   
3. порада щодо місця і способу зберігання відходів;
   
4. порада щодо способу і джерел транспортування відходів;
   
5. представлення технічних та організаційних можливостей, що дають змогу належно виконувати діяльність, спрямовану на збирання чи транспортування відходів;
   
6. передбачений період виконання діяльності у сфері збирання чи транспортування відходів.
   

Подання про видачу дозволу на проведення діяльності, спрямованої на повторне використання або знешкодження відходів, повинно містити:

1. перелік видів відходів, передбачених для використання або знешкодження;
   
2. вказати кількість відходів окремих видів, що підлягають використанню або знешкодженню протягом року;
   
3. визначити місця проведення діяльності, спрямованої на використання або знешкодження відходів;
   
4. рекомендовані місця і способи зберігання відходів;
   
5. детальний опис застосовуваних методів використання або знешкодження відходів;
   
6. представлення технічних та організаційних можливостей, що дають можливість належно використовувати або знешкоджувати відходи з детальним урахуванням кваліфікації персоналу або перенавчання працівників, а також кількості та якості наявних установок, споруд, що відповідають вимогам охорони довкілля;
   
7. передбачений період виконання діяльності, спрямованої на використання або знешкодження відходів.
   

Якщо власник відходів, який отримав дозвіл на проведення діяльності повторного використання або знешкодження, збирання або транспортування відходів, порушує законодавчі акти або діє невідповідно до виданого дозволу, староста або воєвода закликає його негайно припинити порушення. У разі, коли власник відходів, незважаючи на це, продовжує порушувати законодавчі акти, староста або воєвода припиняє дію виданого дозволу своїм рішенням без відшкодування. Відкликання такого дозволу стає основою до припинення діяльності, описаної у дозволі.

Виробник відходів може одночасно провадити збирання, транспортування, використання або знешкодження відходів. У заяві про надання дозволу на утворення відходів або в рішенні, що затверджує програму управління небезпечними відходами, виробник бере до уваги також вимоги, передбачені поданням.

Виробник і власник відходів зобов’язані проводити кількісну та якісну їх оцінку згідно з прийнятим каталогом відходів і списком небезпечних відходів. Обов’язок проведення оцінки не стосується фізичних осіб та адміністративних одиниць, які не є підприємцями або котрі використовують відходи на власні потреби.

Оцінка проводиться із застосуванням таких документів оцінки відходів:

1. картки оцінки відходів, яка ведеться для кожного виду відходів окремо;
   
2. картки передачі відходів.
   

Власник відходів, який приймає відходи від іншого власника, повинен підтвердити прийняття відходів на картці відходів, виготовленій власником, який передає відходи. Картку переказу відходу виготовляють у двох примірниках, по одному для кожного з власників. Документи, виготовлені на потреби споживача, зберігаються протягом 5 років.

Розпорядження Міністра Середовища від 27 вересня 2001 року, яке діє з 1 січня 2002 року, містить каталог відходів і список небезпечних відходів. Каталог містить понад 1000 видів небезпечних відходів (позначених зірочкою) та інших відходів, які поділені залежно від джерела їх утворення на 20 груп (а ті, своєю чергою - на підгрупи і види відходів).

лише суб'єктам


Зберігання відходів

Виробник і власник відходів можуть зберігати відходи на території, на яку мають право власності (акт власності, договір оренди або тимчасового користування).

Відходи, призначені для використання або знешкодження, за винятком складування, можуть зберігатися, якщо їхнє зберігання виникає з технологічних або організаційних процесів і не перевищує термінів зберігання, обґрунтованих застосуванням цих процесів, але не довше, ніж 3 роки. Відходи, призначені для використання або знешкодження, можуть зберігатися лише для збирання відповідної кількості цих відходів для транспортування на склад відходів не довше, ніж 1 рік. Терміни зберігання відходів обчислюються разом з усіма подальшими власниками цих відходів.


Визначення місця і способу зберігання відходів міститься у:

1. дозволі на утворення відходів;
   
2. рішенні, яке затверджує програму управління небезпечними відходами;
   
3. інформації про утворення відходів та про способи управління утвореними відходами;
   
4. згоді на проведення діяльності, спрямованої на збирання або транспортування відходів;
   
5. згоді на проведення діяльності, спрямованої на використання або знешкодження відходів.
   

У разі, коли зберігання відходів відбувається у місці, не призначеному для їх складування або зберігання, війт, президент міста чи бурґомістр своїм рішенням наказує власникові відходів прибрати відходи з цих місць, вказуючи спосіб виконання цього рішення. Таке рішення видається без консультування з радою.


Накопичення відходів

Відходи перед вміщенням їх на складах належить піддавати процесам фізичної, хімічної або біологічної обробки та сортуванню маючи на меті обмеження загрози для життя і здоров’я людей або довкілля. При накопиченні повинні обмежуватися їхні кількість або об’ємність.

Відходи треба накопичувати селективним способом. Допускається накопичення окремих видів відходів із неселективним способом (змішуванням), якщо внаслідок такого накопичення не посилиться неґативний вплив цих відходів на середовище.

Закон “Про відходи” виділяє такі типи складів відходів:

• склад небезпечних відходів;
  
• склад будь-яких відходів;
  
• склад відходів інших, ніж небезпечні чи будь-які.
  

Визначення локалізації, будівництва, експлуатації і закриття складу відходів характеризується досить складною процедурою, поділеною на такі етапи:

• рішення про умови забудови і освоєння території для складування відходів;
  
• дозвіл на будівництво складу відходів;
  
• рішення, що затверджує інструкцію експлуатації складу відходів;
  
• дозвіл на користування складом відходів;
  
• дозвіл на закриття складу відходів.
  

Першим етапом є підписання війтом, бургомістром або президентом міста рішення про умови забудови й освоєння території для накопичення відходів. Видача цього рішення може залежати від представлення інвестором експертизи про можливість використання або знешкодження відходів іншим способом, ніж накопичення.

Воєвода чи староста видає дозвіл на будівництво полігону відходів на прохання інвестора. Прохання, крім документів, що потрібні на будівництві, повинно додатково містити:

1. ім’я, прізвище та адресу проживання чи назву заявника та керуючого складом відходів (якщо це різні суб’єкти) адресу полігону відходів;
   
2. види відходів, які передбачено зберігати на цьому полігоні;
   
3. передбачену річну і повну кількість накопичуваних відходів та ємність полігону відходів;
   
4. опис території полігону відходів і детальну його геологічну та гідрогеологічну характеристику;
   
5. опис способів запобігання забрудненню довкілля або обмеження кількості відходів та їх неґативного впливу на довкілля;
   
6. план, що стосується експлуатації, управління і моніторинґу полігону відходів;
   
7. план, що стосується закриття та післяексплуатаційних дій;
   
8. способи запобігання аваріям, дії у випадках, коли вони виникають;
   
9. кваліфікації планованого до залучення персоналу;
   
10. пропоновану величину і форму страхових відшкодувань.
    

Подальшою дією є отримання дозволу на експлуатацію полігону відходів, який видається після затвердження інструкції експлуатації полігону відходів та після проведення контролю воєводським інспектором охорони довкілля.

Прохання про затвердження інструкції експлуатації полігону відходів має містити:

1. ім’я, прізвище та адресу проживання чи назву і місце перебування заявника та керуючого полігоном відходів, якщо це різні суб’єкти, та адресу полігону відходів;
   
2. визначення типу полігону відходів;
   
3. визначити, чи на цьому полігоні, якщо це не склад небезпечних відходів, залишилися відокремлені підрозділи, на яких мають накопичуватися окремі види небезпечних відходів;
   
4. види відходів, призначених для накопичення на цьому полігоні;
   
5. вказати кваліфікації керівника і працівників полігону відходів;
   
6. перелік технічних засобів, потрібних для правильного функціонування полігону відходів, (наприклад, компактор, зіштовхувач, вага, дезінфекційний басейн, засоби транспорту);
   
7. перелік контрольно-вимірювальної апаратури разом зі схемою розміщення пунктів вимірів;
   
8. характеристика способу нагромадження окремих видів відходів;
   
9. характеристика виду й товщини застосованого ізоляційного шару;
   
10. встановлення режиму роботи полігону;
    
11. вказати способи захисту полігону відходів від доступу некомпетентних осіб;
    
12. встановлення процедури прийняття відходів полігоном;
    
13. визначення способів і частоти проведення досліджень;
    
14. визначення способів ведення документації, що стосується експлуатації полігону відходів.
    

За накопичення відходів без отримання рішення, що затверджує інструкцію експлуатації полігону відходів, керівник полігону зобов’язаний сплатити штраф - 0,05 одиничної ставки плати за розміщення відходів на полігон за кожну добу складування. Це болюча економічна санкція, що має на меті леґалізацію багатьох полігонів, які функціонують без дозволів.

Закриття полігону відходів або виділеної його частини потребує згоди старости або воєводи. Згода видається після проведення контролю полігону відходів воєводським інспектором охорони довкілля.

Керівник полігону визначає технічні способи закриття полігону відходів чи його виділеної частини та графік дій, пов’язаних із рекультивацією полігону відходів. Після виконання обов’язків, визначених у рішенні на закриття полігону відходів, керівник полігону може подати заяву про ухилення від обов’язку встановленого страхування від відшкодувань.

У разі нового капітального будівництва ця процедура є чітко окреслена й довготривала. Вона веде до безпечного будівництва, експлуатації і закриття полігону відходів. Складнішою є леґалізація існуючих полігонів, що виникли без дозволу. Колись для таких полігонів не були встановлені всі небезпеки для життя, здоров’я людей або довкілля.

Польське законодавство забороняє накопичення відходів:

1. у рідкому стані, в тому числі й відходів, що містять воду в кількості 95% відсотків усієї маси, за винятком шлаків;
   
2. з вибуховими властивостями, їдких, окислювальних, легкозаймистих;
   
3. заборонених медичних і ветеринарних сполук, утворених унаслідок науково-дослідних робіт, дидактичної діяльності, які не ідентифіковані або є нові, і вплив котрих на середовище невідомий;
   
4. шини та їх частини, за винятком велосипедних шин і шин із зовнішним діаметром більшим ніж 1.400 мм;
   
5. у континентальних поверхневих і підземних водах;
   
6. у польських морських водах;
   
7. у випадках, визначених в окремих правових актах.
   

Заборонено змішування або виготовлення змішаних між собою відходів, чи змішаних з іншими речовинами для досягнення критеріїв допуску відходів до зберігання на полігонах відходів.


Керівник полігону має багато обов’язків, що зумовлюють правильне функціонування об’єкта. Керівник повинен:

1. встановити кількість відходів перед їх прийняттям на полігон;
   
2. перевірити відповідність відходів, що їх приймає полігон, із даними, які містяться у картці передачі відходів;
   
3. запевнити селективне нагромадження відходів, маючи на увазі уникнення шкідливих для середовища реакцій між складниками цих відходів, можливість дальшого їх використання та рекультивації і нове освоєння території полігону відходів;
   
4. утримувати й експлуатувати полігон відходів у спосіб, який запевнює правильне функціонування технічних споруд, що становлять обладнання полігону відходів та дотримання санітарних вимог, безпеки і гігієни праці, протипожежних, а також правил охорони середовища, згідно із затвердженою інструкцією експлуатації полігонів відходів;
   
5. відмовити у прийнятті відходів на полігон, складування яких не відповідає документам чи дозволу на накопичення небезпечних відходів на виділеній частині іншого полігону відходів, або дозволу на використання чи знешкодження відходів, і негайно повідомити про це воєводського інспектора охорони середовища;
   
6. повідомити орган, який видав дозвіл на користування складом відходів, та воєводського інспектора охорони довкілля про закінчення експлуатації і виконання рекультиваційних робіт;
   
7. моніторинґувати склад відходів перед початком, у тракті й після закінчення експлуатації полігону та щорічно надавати отримані результати воєводському інспекторові охорони довкілля у термін до кінця першого кварталу наступного за звітним року;
   
8. негайно повідомити воєводського інспектора охорони середовища про утверджені зміни параметрів, за якими велися спостереження, що вказують на можливість виникнення небезпеки для довкілля.
   

Ціна за прийняття відходів до складування повинна відображати витрати на будівництво, експлуатацію, закриття, рекультивацію, моніторинґ і нагляд за полігоном відходів.

Технічна переробка відходів

Технічна переробка відходів може здійснюватися в:

• установках для спалювання комунальних відходів;
  
• установках для спалювання відходів інших, ніж небезпечні й комунальні.
  

Ці установки мають бути спроектовані, збудовані, обладнані й використані у спосіб, що відповідає такому технічному рівню переробки, при якому небезпека для життя, здоров’я людей або довкілля спричинена речовинами, що утворені внаслідок технічної переробки (рештки термічної переробки відходів), будуть мінімальними.

Допускається термічна переробка небезпечних відходів в установках спалювання відходів інших, ніж небезпечні та комунальні, за умови дотримання вимог, що передбачені для установок спалювання небезпечних відходів. Можлива технічна переробка відходів інших, ніж небезпечні в інших установках, проте це повинні бути конкретно визначені види установок і споруд.

Керівник установкою для спалювання небезпечних відходів перед прийняттям відходів для їх технічної переробки повинен:

1. ознайомитися з їх, виданим власником відходів описом, який має охоплювати:
   

a) фізичний та хімічний склад небезпечних відходів і необхідну інформацію для виконання оцінки придатності небезпечних відходів до процесу технічної переробки;

б) властивості небезпечних відходів;

в) перелік субстанцій, з якими ці відходи не можуть бути з’єднані для їх спільної термічної переробки;

г) необхідний захист, пов’язаний з обробкою цих відходів;

2. визначити кількість відходів;
   
3. переконатися у відповідності прийнятих відходів з відомостями, що містяться у картці передачі відходів;
   
4. відбирати проби перед розпакуванням відходів для порівняння відповідного фізичного і хімічного складу та властивостей відходів з описом, про який йшлося у п.1. Ця вимога не стосується медичних і ветеринарних відходів;
   
5. зберігати проби не менше 1 місяця після термічної переробки цих відходів;
   

Крім того, керівник установки для спалювання небезпечних відходів повинен:

1. аналізувати фізичні і хімічні властивості відходів, що виникли внаслідок термічної переробки відходів, зокрема розчинених фракцій важких металів;
   
2. транспортувати та зберігати пилоподібні відходи, що виникли внаслідок термічної переробки відходів у закритих ємностях;
   
3. визначити безпечну трасу перевезення відходів, що виникли внаслідок термічної переробки відходів, якщо цих відходів не вдалося перетворити або знешкодити в місцях їх виникнення.
   

Керівник установки для спалювання комунальних відходів або установки для спалювання відходів інших, ніж небезпечні й комунальні, перед прийняттям відходів для їх термічної переробки повинен:

1. визначити кількість відходів,
   
2. переконатися у відповідності прийнятих відходів з даними, що містяться у картці передачі відходів,
   

У разі невиконання обов’язків керівником установки для спалювання відходів, воєводський інспектор охорони довкілля може видати рішення про припинення діяльності в галузі термічної переробки відходів. Рішення про припинення діяльності видається на воєводському рівні, беручи до уваги потребу безпеки для довкілля.

В обґрунтованих випадках на прохання керівника установки для спалювання відходів, воєводський інспектор охорони довкілля може встановити термін усунення несправедливостей, а в разі їх не усунення їх у визначений термін – припинити діяльність установки для спалювання відходів. Власник або інший суб’єкт, який володіє установкою для спалювання, повинен залучити до роботи керівника установки для спалювання відходів того, хто має свідоцтво, яке підтверджує його кваліфікацію у сфері управління відходами.

Керівником установки для спалювання відходів може бути особа, яка має свідоцтво, що підтверджує її кваліфікацію у сфері управління відходами. Свідоцтво, що підтверджує кваліфікацію у сфері управління відходами, видає воєвода, після складання особою екзамену з управління відходами.