Відомлення потреби в дидактичному забезпеченні процесу пробудження суб'єктного потенціалу особистості учня й усвідомлення нею потреби в системному саморозвитку

Вид материала

Содержание

Предмет і теоретичні основи методу проектів
Методичні основи творчих проектів
Розділ ііі «робота за міською програмою освіта для сталого розвитку»
Форми і методи екологічного виховання в школі .
П а с п о р т навчальної екологічної стежини

Подобный материал:

УПРОВАДЖЕННЯ ПРОЕКТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

Принциповим надбанням педагогічної науки початку XXI століття є усвідомлення потреби в дидактичному забезпеченні процесу пробудження суб'єктного потенціалу особистості учня й усвідомлення нею потреби в системному саморозвитку. Український педагог Григорій Ващенко диференціював методи навчання за ролями, які виконує учень у навчально-виховному процесі:

- учень є об'єктом педагогічного впливу вчителя під час використання пасивних методів чи методів готових знань (лекції, розповідь учителя, художнє і творче оповідання, метод книжкових завдань тощо);

- більш ефективними є напівактивні методи, що дозволяють учням не
механічно, а свідомо засвоювати навчальний матеріал (метод розмов, евристичний метод, лабораторно-ілюстративний метод тощо);

- тільки активні методи перетворять учня на суб'єкт педагогічного процесу, серед них - дослідницький метод (учень - учений-теоретик) і метод проектів (учень - практичний діяч).

У сучасних умовах розвитку суспільства складається нове уявлення про культуру, що пов'язано з феноменом проектної культури. Проектність - один із вимірів рівня культури народу, уміння проектувати у великому і малому, вибрати найбільш оптимальні, у той же час конкурентноздатні варіанти розвитку. На перший план виступає випереджальний розвиток самої людини, формування творчої особистості, яка проектує й організує своє життя і доцільно перетворює навколишній світ.

Предмет і теоретичні основи методу проектів

Метод проектів був відомий ще у 20-ті роки XX століття у США. Спочатку його називали «методом проблем», і розвивався він у межах гуманістичного напряму у філософії та освіті, у педагогічних поглядах та експериментальній роботі Джона Дьюї. На основі концепції прагматизму американського педагога Дж. Дьюї (1859—1952) його послідовник Вільям Кілпатрік розробив «проектну систему навчання», або метод проектів. Учні включалися у4 практичну діяльність, через яку вони мали опановувати теоретичні знання, необхідні для виконання конкретного завдання. Але за наявності позитивних сторін метод проектів має і слабку сторону – за надмірної захопленості прагматичною і практичною спрямованістю навчання може бути знижений загальний теоретичний рівень освіти. Саме надмірне захоплення методом проектів на шкоду систематичному навчанню призвело до «розчарування» педагогів у цьому методі в середині XX століття.

Однак останнім часом у зв'язку зі становленням парадигми особистісно орієнтованої освіти метод проектів переживає друге народження як ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють становленню особистості - суб'єкта діяльності та соціальних відносин.

Найбільш поширене визначення методу проектів таке: це «система навчання, за якої учні здобувають знання й уміння в процесі планування і виконання поступово ускладнюваних практичних завдань-проектів». У процесі відродження методу проектів сьогодні перед нами стоять ті ж завдання, які стояли перед його фундаторами. Вони полягають у вихованні людини, «яка вміє працювати, постійно виявляючи свою ініціативу, яка ставить собі широкі практичні завдання і може їх виконувати» (В. Кілпатрік).

Методичні основи творчих проектів

Використання методу «проектів» дозволяє реалізувати особистісно-діяльнісний (В. Давидов, Ш. Амонашвілі) й особистісно орієнтований підходи до освіти школярів (І. Якиманська, І. Бех, С. Подмазін та ін.). Ці підходи базуються на застосуванні знань і вмінь, отриманих під час вивчення різних дисциплін на різних етапах навчання, інтегрувати їх у процесі роботи над проектом. Це забезпечує позитивну мотивацію і диференціацію у навчанні, активізує самостійну творчу діяльність учнів під час виконання проекту.

Метод проектів створює умови, за яких учень може самостійно здобувати знання чи застосовувати отримані раніше, причому замість дій за зразком в основному виступають пошукові й дослідницькі дії. Основний акцент робиться на творчий розвиток особистості. Учень повинен не тільки засвоїти необхідні знання й уміння, а й навчитися шукати і знаходити об'єкти їх практичного застосування. Усе зазначене присутнє, у першу чергу, в роботі з творчими проектами. Під творчим проектом ми (за В. Симоненком) маємо на увазі «самостійну творчу завершену роботу, виконану під керівництвом викладача». Таким чином, мета творчих проектів — сприяти самостійному формуванню інтелектуальних, спеціальних і загальнокультурних знань і вмінь учнів, сприяти розвиткові таких умінь, як ініціатива, співробітництво, навички роботи в колективі, логічне мислення, бачення проблем і прийняття рішень, одержання і використаним інформації, самостійне навчання, планування, розвиток комунікативних навичок. Метод проектів орієнтований «на творчу самореалізацію особистості, що розвивається, у процесі навчання».

Психолого-педагогічні аспекти учнівської творчості, що виділяються найбільш яскраво підчас застосування методу проектів, виявляються н більшому рівні комфортності під час підготовки підсумкової роботи, наступності навичок, що відпрацьовуються, на базі засвоєних раніше шані., активного застосування покрокових стратегій (алгоритмів) творчості, можливості для учнів самостійно маніпулювати часом, відведеним п;і підготовку проекту.

Тільки активні дослідницькі методи і метод проектів перетворюють учня на суб'єкт педагогічного процесу. Обидва спрямовані на розвиток творчих здібностей учня, обидва є методами пошуку. Так школа може наблизитися до виконання свого головного завдання - створення умов пня розвитку вільних особистостей, вільних громадян (за Кілпатріком).

В. Кілпатрік виділив такі типи шкільних проектів:

створюваний (продуктивний) проект, пов'язаний з трудовою діяльністю (доглядом за рослинами і тваринами, підготовкою макета, конструкторською діяльністю тощо);
споживчий (його метою є споживання в найширшому розумінні, включаючи розваги) - підготовка екскурсій, розробка і надання різних послуг тощо;
проект розв'язання проблеми (науково-дослідний проект) — дослідження впливу умов догляду за рослинами на врожайність, фізико-математичні проекти, технічні проекти, проекти розв'язання історичних або літературних проблем (що, як правило, поєднуються
з дискусійними формами роботи) тощо;
проект-вправа (проекти навчання і тренування для оволодіння певними навичками).

Е. Колінз пропонує таку класифікацію:

Ігрові проекти — гра, танець, театр, свято.
Оповідальні проекти — слово, пісня, картина, музичні інструменти.
Екскурсійні проекти— дослідження навколишнього середовища.
народних звичаїв, традицій, місцевих проблем.
Ручні проекти — приготування їжі, ремонт, рукоділля.

З огляду на різні підходи до класифікації проектів у педагогічній літературі, пропонуємо розрізняти їх за цілим рядом параметрів:

1) складом учасників проектної діяльності:

індивідуальні;
колективні (парні, групові);

2) характером партнерський взаємодій між учасниками проектної діяльності:

конкурсні;
кооперативні;
змагальні.

3) рівнем реалізації міжпредметних зв’язків:

мопопредметні;
міжпредметні;
надпредметні;

4) характером координації проекту:

безпосередній (твердий чи гнучкий);
прихований;

5) тривалістю:

короткі;
середньої тривалості;
тривалі;

6) метою і характером проектної діяльності:

інформаційні;
ознайомлювальні;
пригодницькі;
мистецькі;
науково-пошукові;
конструкційні тощо.

Найперспективнішими видами проектної діяльності, з огляду на її потенційні психолого-педагогічні можливості, є колективні між предметні чи над предметні проекти, що не тільки виступають як інтегруючий фактор і фактор сучасної освіти, що не тільки систематизують знання, а й забезпечують його максимальне наближення до реальних потреб життя, творчої самореалізації, природовідповідного розвитку і конструктивної соціалізації особистості учнів.

Проблемна технологія розглядається як особливий вид пізнавальної активності, мотивований проблемним протиставленням відомого й невідомого, що має на меті активізацію процесу пізнання й осмислення нового.

Проблема - це такий різновид питання, відповідь на яке не полягає в накопичених учнями знаннях і способах діяльності, а містить у собі пізнавальне утруднення, тому вимагає відповідних практичних і теоретичних дій, відмітних від простого інформаційного пошуку. Результатом цього є суб'єктивно нові знання і способи дій.

Визначення проблеми, її формулювання - це вже певна форма її пізнання, вихід за межі відомого у сферу того, що необхідно пізнати. Коректне формулювання проблеми означає певною мірою і визначення шляхів його розв'язання. Проблему школяр може усвідомити, якщо створено умови для мотивації в самому процесі навчання, щоб він відчував позитивні емоції від задоволення своєї допитливості. Тому проблема повинна викликані подив під час зіставлення нового зі старим, незадоволення запасом тань, умінь. Необхідно також, щоб проблеми відбивали специфіку науки, конкретного предмета. У тематиці проектних завдань необхідно враховувати індивідуальні особливості пізнавальної діяльності учнів.

Проектне навчання є непрямим, і тут цінні не тільки результати, а й ще більшою мірою сам процес, у якому відбувається особистісне зростання учасника проекту. Проект може бути індивідуальним, але, як правило, він є результатом скоординованих спільних дій групи учнів.

Проектне навчання — корисна альтернатива класно-урочній системі, але воно аж ніяк не повинно витісняти її і ставати певною панацеєю. Фахівці з країн, які мають великий досвід у цій справі, вважають, що проектне навчання варто використовувати як доповнення до інших видів прямого чи непрямого навчання, як засіб прискорення росту і в особистісному вимірі, і в академічному.

Різнопланова колективна проектна діяльність дозволяє широко практикувати принципи змінності, кооперації і вільного вибору у функціонуванні цільових учнівських мікрогруп. Це дає змогу розширювати сферу спілкування учня та актуалізувати потребу в набутті соціально корисних, конструктивних психологічних якостей.

Підготовка і захист колективних проектів у більшості випадків спрямовують у русло позитивної міжособистісної взаємодії агресивну енергію юнаків, що з різних причин (фізичні недоліки, недоліки характеру тощо) незадоволені своїм становищем у класі й прагнуть якимось чином виявити себе. Проектна діяльність надає їм шанс розбудити, розвинути й реалізувати в колективі ті особливі якості, що нарешті матимуть суспільну цінність і визнання. Колективне проектування, таким чином, максимально індивідуалізує процес конструктивної соціалізації особистості та її природовідповідної самореалізації.

ХХІ століття - це постіндустріальна ера цивілізації, епоха дієвих організаційних та інформаційних технологій, епоха технологічної культури, епоха дбайливого та відповідального ставлення до довкілля та здоровя людини.Новому періоду розвитку людства має відповідати нова філософія огсвіти, нові системи, нові моделі навчання.

Особливістю освіти для сталого розвитку є те, що вона охоплює екологічну, економічну та соціальну проблематику навчання й виховання під кутом зору формування нової системи ціннісних орієнтирів та моделей поведінки підростаючого покоління та суспільства загалом. Особлива увага має приділятися практичній реалізації моделей сталого розвитку, формуванню відповідних норм поведінки та стилів життя, активної громадянської позиції щодо реалізації ідеї сталості у повсякденному досвіді дітей та дорослих.

РОЗДІЛ ІІІ «РОБОТА ЗА МІСЬКОЮ ПРОГРАМОЮ ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ»

Перед Україною постала безпрецедентна задача -- реалізувати модель сталого розвитку, до якої після відповідних рішень вирішила перейти вся світова спільнота. Для реалізації нової цивілізаційної стратегії необхідно докорінно змінити свідомість населення -- особливо активної його частини, яка впливає на розвиток соціуму. Головним механізмом цих змін має стати освіта, яка буде зорієнтована на сталий розвиток.

Ідея сталого розвитку - обективна вимога часу, бо вона зумовлює майбутне будь – якої країни і може відіграти важливу роль у визначені державних пріоритетів, стратегії соціально – економічного розвитку і подальшого реформування. Вона суттєво доповнює та розширює рамки ноосферо – екологічної освіти, дає можливість створити механізм трансформації смисложиттєвих пріоритетів на індивідуальному рівні.

Поняття сталості передбачає створення умов для розповсюдження такого підходу до життя, коли розвиток суспільства спрямований забезпечувати потреби нинішніх поколінь без втрат для майбутніх поколінь.

Чому традиційна освіта не може більше задовольняти потреби сьогодення ? Тому що вона неспроможна вчасно реагувати на гострі проблеми екологічного, економічного та соціологічного плану, не спрямована на практичне розв’язання таких проблем. Суспільство сьогодні розвивається швидшими темпами ніж знання практичного спрямування, тому знання часто застарівають ще до закінчення термінів навчання.

В навчальному процесі передбачені такі пріоритетні напрями, як :

- виховання культури розумного споживання ресурсів;

- принципів екологічної етики;

- принципів толерантності та правової культури особистості;

- основ критичного мислення та медіа грамотності.

Для забезпечення позитивного результату в роботі за програмою рекомендовано впровадити наступні інструментарії: діалог, навчання, інформування, маркетинг.

КЗ ІМЦ в листопаді проведено моніторинг екологічної освіти серед учнів 9 -11 класів закладів освіти, залучених до проекту. Результати підтвердили висновки науковців - сьогодні наше молоде покоління лише відтворює знання про оточуєче середовище, 36% не розуміють існуючих екологічних проблем в місті та 76% в світі. Самим популярним виявилось питання « Чому не можна мити автомобіль в річці ?» На нього вірно не відповів жоден учень з 15 шкіл, де пройшов моніторинг.

В 2011 році згідно плану крім моніторингів з екологічної освіти пройдуть публічні акції природоохороннього змісту, презентації культурно - просвітницьких проектів, інші заходи спрямовані на формування свідомості нового формату у наших підопічних. Ми всі сподіваємось на позитивні результати на початку нашої співпраці.

Загальна культура молоді і педагогів у питаннях ресурсозбереження, регуляції відносин у суспільстві значно покращиться, якщо система навчання та виховання в інтересах сталого розвитку зможе забезпечити культурологічний підхід до формування змісту випереджаючої освіти як цілісного педагогічного процесу з постійним підвищенням соціальної домінанти сталості у системі Природа - Суспільство –Людина.

\

ФОРМИ І МЕТОДИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ В ШКОЛІ .

Екологічна стежка.

Екологічна стежка – це своєрідна лабораторія в природі, де створюються умови для . виконання системи завдань, які організовують і спрямовують діяльність учнів у природному оточенні. Цим визначається і ряд вимог до організації ЕКОСТЕЖКИ :

Вибір місця маршруту та його довжина, вибір природних об’єктів, підготовка екскурсоводів тощо. Організація екостежки сприяє тому, що учні вивчають явища та об’єкти природи в самій природі, визначають види рослин і тварин, зясовують шляхи впливу людини на довкілля, дізнаються про види природокористування, нагромаджують досвід оцінювання характеру і результатів взаємодії людини і природи, оволодівають навичками екологічно грамотної поведінки в природному середовищі, розвивають уміння пропагувати ідеї охорони природи серед однолітків та населення, розширюють свій кругозір щодо сучасних природоохоронних проблем і шляхів їх розв’язання.

Важливим моментом в організації і створенні екологічної стежки є підготовчий етап. Він починається з пошуку доступних та естетично виражених і приваблюючих ландшафтів місцевості, де організовується стежка. Серед природних об’єктів ландшафту обираються найбільш інформаційно насичені ( старе дерево, гайок, озерце, болітце тощо). На основі відібраних об’єктів розробляється маршрут стежки, який краще всього прокладати по вже протоптаних людьми стежках. Довжина маршруту не повинна перевищувати двох кілометрів, а тривалість самої екскурсії – 2,5 години для учнів середньої ланки.

Після прокладання маршруту та його оформлення у вигляді карти та схеми місцевості, починається наступна стадія підготовчого етапу. Під керівництвом вчителя розробляється тематика та зміст рефератів до кожного відповідного об’єкта. Реферативні повідомлення повинні бути змістовними та емоційними, розраховані на вік учнів. Бажано використовувати народні прислів’я та загадки, поетичні строчки, вірші. На основі написаних рефератів здійснюється підготовка екскурсоводів, бажано по 2-3 на один об’єкт різного віку. Залежно від категорії відвідувачів стежки розробляється і рівень інформації про об’єкт.

Наступний етап - розробка паспорта стежки, ( встановлення контактів з місцевою владою з метою отримання дозволу та допомоги в проектуванні та обладнанні, яке передбачає створення інформаційних знаків та щитів, обладнання оглядових майданчиків тощо). Доцільно створити такі типи інформацій, як :

- загальний путівник – схема стежки,

- правила і норми поведінки, дотримання правил техніки безпеки;

- гасла, екологічні знаки, тощо. Екологічна стежка допомагає ефективно реалізувати цілий ряд проблем комплексного виховання. Вона дає змогу комплексно вивчити програмовий матеріал з біології та географії, є місцем проведення екскурсій та походів, формує в дітей елементи розуміння природи, її компонентів, історії походження рослин виховують любов до них та бережне відношення. Це місце проведення екологічних акцій та фестивалів, які спрямовані на гуманне завдання сучасності – виховання молоді в дусі збереження довкілля, у якому живе людина та її суспільство.

Крім екологічних стежин існують ще такі форми екологічного виховання, які доступні та ефективні лише в шкільному віці.

Екологічні екскурсії - одна з форм вивчення екології , практична функція яких зведена до знайомства та вивчення рослинного та тваринного світу, абіотичних умов природного середовища.

Еколого - туристичні походи,

Мандри в природу – типові для учнів старшого шкільного віку, це створення умов для пізнання рідного краю, розуміння краси природи, виховання мужності, виносливості, волі при подоланні перешкод.

Психологи рекомендують ігрові методики екологічного виховання. Серед них популярними є наступні: екологічні ігри для молодших школярів, інтелектуальна екогра для середнього віку – «Екологічне лото «, «Біль природи», « Куди зникають квіти».

Екологічна вікторина, екологічний аукціон, екологічна естафета, екологічний турнір –всі форми роботи підходять для учнів 5-11 класів. Вірне їх оформлення та методичний супровід завжди дадуть позитивний результат, допоможуть школярам помічати, попереджувати та не допускати екологічних криз, розуміти їх пагубне значення для всього живого на планеті.

Екологічні вечори - цікава та актуальна форма роботи з учнями старших класів .Природнича тематика, літературна, математичного спрямування, фізично - оздоровчого та інших – завжди цікава для учнів, коли допомога педагогів вагома та ініціативна.

Екологічна агітбригада є в кожному навчальному закладі, вона завжди користувалась популярністю та актуальністю.

Екологічні олімпіади – інтелектуальні змагання, приближені до наукового пояснення та запобігання природних катастроф, потребують великої підготовки та знань теоретичного та практичного характеру. Типовими стають для шкіл екологічні акції, участь в них школярів сприяє озелененню мікрорайонів, території шкіл, вулиць, знищенню смітників та трущоб в рамках міст та селищ. Екологічні бумеранги сприяють з’ясуванню питань зворотної дії антропогенного фактора на саму людину. Дослідження соціологів та психологів доводять, що сучасна криза є наслідком кризи людського духу. Стратегія виживання сьогодні одна – НОВА ЕКОЛОГІЧНА ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ.

Екологічні конференції –масові навчальні заходи, що привертають увагу до вже існуючих екологічних проблем планети та сприяють екологічній освіті підростаючого покоління, формують закони та взаємозв’язки з природою, стратегію співіснування на виживання. Постійно в кабінетах хімії, біології, фізики, математики, географії повинні знаходитись екологічні кросворди та задачі, розвиток особистості без навантаження неможливий .Сумісні дії педколективів та учнів, громадськості, родинне виховання та утримання місця проживання в належному природному режимі, плановий виховний процес в дусі екологічної моралі – запорука того, що нове покоління ,населення планети, зупинять екологічні катастрофи і не допустять появи нових.

Наводимо зразок оформлення паспорта екологічної стежки.

П А С П О Р Т НАВЧАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ СТЕЖИНИ

Місце розташування: _____________________________________

Землекористувач:_________________________________________

Значення екологічної стежки:______________________________

Короткий опис маршруту:__________________________________

Історична довідка про ландшафт:____________________________

Опис екскурсійних об’єктів на маршруті: __________________

Стан екологічної стежки: __________________________________

Режим використання: _____________________________________

Необхідні екологічні заходи: _______________________________

Шефи: __________________________________________________

Додаток 1

Додаток 2

Blog

Содержание