Geum.ru

Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького

Вид материалаДокументы
3.2. Попередження і нейтралізація впливу кримінальної субкультури на злочинність неповнолітніх
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

3.2. Попередження і нейтралізація впливу кримінальної субкультури на злочинність неповнолітніх


Визначивши негативні аспекти впливу кримінальної субкультури на розвиток особи неповнолітнього і з’ясувавши, що такий вплив в цілому провокує збільшення кількості злочинів, які скоюються неповнолітніми[158, с.16]. Як зауважив з цього приводу І.П. Лановенко, “У кінцевому рахунку якщо злочинність неповнолітніх “живить” злочинність дорослих, то на рівні зворотного зв’язку втягнення останніми неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність – загальна і основна причина злочинності неповнолітніх”[27, с.4]. Враховуючи, що одним з основних інструментів втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антисуспільну діяльність виступає реклама злочинного способу життя, тобто за нормами кримінальної субкультури, логічним видається висновок, що з подібними проявами асоціальних субкультур потрібно боротись, використовуючи як кримінально-правові засоби, так і соціально-профілактичні. В своєму дисертаційному дослідженні на тему “Кримінальна відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність” В.В. Дзундза наводить статистику злочинності неповнолітніх в Україні за 1992-2003 рр., яка свідчить, що кількість неповнолітніх в процентному співвідношенні серед загальної кількості засуджених постійно зростає (з 16,6 % у 1992 р. до 28,6 у 2003 р.), і робить цілком слушний, на нашу думку, висновок: “Наявність такої динаміки, безперечно, свідчить про необхідність вжиття ефективних заходів, в тому числі і кримінально-правових, спрямованих на протидію зростанню злочинності серед неповнолітніх і негативному впливу дорослих на поведінку неповнолітніх”[53, с.34].

Зауважимо, що про необхідність ведення профілактики реклами злочинного способу життя окремі науковці стверджували ще за радянських часів: “Попередження криміногенного впливу раніше судимих осіб на неповнолітніх повинно здійснюватись у рамках всієї сукупності соціально-профілактичних заходів. Необхідно ефективніше використовувати засоби масової інформації для розвінчання злочинного способу життя, “злодійської романтики”[59, с.9]. Слід відзначити, що з радянських часів проблема впливу ЗМІ на свідомість неповнолітнього в контексті поширення кримінальної субкультури значно змінилась – якщо раніше можна було поставити телебаченню і сінематографу у вину недостатню профілактичну роботу, то сьогодні їх можна звинуватити у активному поширенні вказаної субкультури професійних злочинців[34, с.10].

Які ж є засоби протидії поширенню норм кримінальної субкультури серед неповнолітніх?

У аспекті попередження і нейтралізації персоніфікованого, пенітенціарного і загального впливу кримінальної субкультури на злочинність неповнолітніх, пропонуємо розділити заходи боротьби на наступні:
  • правильне виховання в сім’ї;
  • проведення виховної роботи з неповнолітніми у навчальних закладах, на виробництві, у робочих колективах;
  • попереджувальна діяльність правоохоронних органів, зокрема органів внутрішніх справ та прокуратури, та їх контроль за недопущенням втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність;
  • заходи, спрямовані на загальносуспільне підвищення культури, в тому числі і анти кримінальної;
  • організація таких умов виконання покарання у виді позбавлення волі неповнолітнім, які б максимально знизили можливість рецепції норм кримінальної субкультури неповнолітніми;
  • організація суспільно-корисного побуту і відпочинку неповнолітніх, як засіб профілактики рецепції неповнолітніми норм кримінальної субкультури;
  • проведення роботи, спрямована на обмеження доступу неповнолітніх до радіо- та телепрограм, кіно- та відеофільмів, що рекламують злочинний спосіб життя і “злочинну романтику”, а так само обмеження доступу до друкованої і електронної продукції подібного змісту.
  • Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

а) повернення до нормального суспільного життя осіб, які відмовляються від життя за нормами кримінальної субкультури; практичним кроком до цього повинна стати спеціальна програма ресоціалізації засуджених, які стали на шлях виправлення. Державний департамент України з питань виконання покарань спільно з державними і громадськими (в тому числі – і релігійними) організаціями повинен створити для функціонування подібних програм сприятливі умови.

б) створення здорового суспільного клімату у сфері ставлення до засудженого громадян. Дану вимогу можна здійснити за допомогою громадських активістів, впливових релігійних організацій і засобів масової інформації, які б, засуджуючи норми кримінальної субкультури, одночасно формували у членів суспільства свідоме відношення до осіб, які вирішили повернутись до соціально-орієнтованого способу життя. В даному випадку уявне “клеймо” злочинця призводить до ситуації, коли відбувається відторгнення суспільством особи, що вирішила покінчити із злочинним минулим. Не маючи змоги почати нове, соціально-орієнтоване існування, влаштуватись на роботу, відчуваючи негативне ставлення до себе зі сторони інших осіб, раніше засуджений опиняється у специфічній ситуації. З однієї сторони законослухняні члени суспільства відмовляються сприймати його повноцінним громадянином. З іншої – колишні засуджені пропонують йому допомогу, ставляться до нього із співчуттям. Зрозуміло, що озлоблений на “незлочинну” частину суспільства засуджений є більш легкою ціллю для професійних злочинців, які намагаються втягнути його у злочинну діяльність.
  • Організація суспільно-корисного побуту і відпочинку неповнолітніх, як засіб профілактики рецепції неповнолітніми норм кримінальної субкультури.

Не викликає сумнівів той факт, що найбільше схильні до проявів девіантної поведінки і рецепції норм кримінальної субкультури неповнолітні, які не мають організованого дозвілля, суспільно прийнятних захоплень, не займаються фізкультурою і спортом, не приймають участі у громадському житті школи, іншого навчального закладу. Тим більше підліток асоціалізується, коли потрапляє під вплив неформальної антисуспільної групи[72, с.65]. Тобто, бездоглядність дітей і підлітків є тим “каталізатором”, що прискорює процес набуття неповнолітнім негативних навичок і звичок, формування в нього індивідуалістського модусу особистості, і, як наслідок, схильності до девіантної поведінки.

Неповнолітній, який має схильність до хуліганських вчинків, негативно ставиться до навчання, не є злочинцем. Але ця схильність в нього призводить до потрапляння в “групу ризику криміногенного зараження”, про яку велась мова раніше. Такі підлітки більш охоче йдуть на контакт із носієм кримінальної субкультури, активніше засвоюють псевдозакони кримінальної субкультури.

В результаті неповнолітні, що не мають організованого дозвілля і не захоплюються спортом, набагато частіше вчиняють злочини, ніж їх однолітки, які приймають участь у громадському житті. М.Й. Міллер зауважував, що до основних заходів профілактичної роботи з неповнолітніми, що мають схильність до проявів девіантної поведінки відноситься “раціональна організація дозвілля підлітка, особливо за місцем його проживання”[106, с.126]. З цим важко не погодитись. Проте, на жаль, сьогоднішня ситуація в країні в сфері такої організації з багатьох причин далека від бажаної. Щоб її змінити на краще, вважаємо за потрібне:

а) створити систему дитячо-юнацьких організацій ідеологічно-виховного напрямку, прототипами яких є піонерська і комсомольські організації в СРСР або скаутські організації за кордоном;

б) відновити фізкультурно-спортивний рух в країні, по можливості збільшити кількість спортивних секцій для дітей та юнацтва, зробити ці секції доступними, бажано безкоштовними для підлітків;

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Проведення вказаних заходів, на нашу думку, дозволить більш плідно боротися з розповсюдженням серед неповнолітніх норм кримінальної субкультури. При цьому слід зауважити, що така боротьба може існувати лише як складова частина загальнонаціональної кампанії, спрямованої на боротьбу із засиллям злочинних традицій, поширенням атрибутів світу професійних злочинців, активної реклами асоціального спрямування тощо. Система боротьби із впливом норм кримінальної субкультури на неповнолітніх має характер превентивного заходу, спрямованого на недопущення втягнення неповнолітнього у злочинну та іншу антигромадську діяльність, а також попередження формування у підлітків асоціальної орієнтації, яку викликають у нього псевдозакони злочинного середовища, їх традиції і звичаї.