Geum.ru

Світло життя – світло знання

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Світло життя – світло знання


Повноцінність життя... Непросто жити повноцінно, якщо людина – неповносправна, якщо є вади, які заважають особистому розвитку, самореалізації. У минулому для людей із фізичними вадами були організовані спеціальні учбово-виробничі підприємства. Існували такі підприємства для людей з обмеженням зору, і для зовсім незрячих. Тут вони працювали, тут-таки вчили їх нехитрому, але дуже корисному ремеслу. Усвідомлення немарності свого існування дещо скрашувало атмосферу своєрідного гетто – замкненого середовища, спеціалізованого гуртожитку, спілкування здебільшого з подібними до себе людьми. Така система позбавляла можливості бути ближче до решти громади.

Розвиток нових технологій, зміна картини попиту на окремі типи професій на ринку праці створили нові можливості для людей із вадами зору. І двері в широкий світ відкриває вища освіта. Підготуватися до вступних іспитів непросто. А від незрячої людини ця підготовка вимагає ще більших зусиль і залучення сторонньої допомоги. Програми підготовчих курсів університетів не пристосовані до потреб незрячих і не дають можливості вчитися ефективно. Брак зору заважає вчасно опрацьовувати необхідний матеріал. Для опанування літератури потрібні додаткові засоби. Окрім того, непросто оцінити специфічні можливості та здібності таких абітурієнтів.

У Луцьку вже давно існує міська молодіжна організація “Паросток”. Її створили молоді люди з вадами зору. Свого часу вони пройшли через “вогонь, воду та мідні труби” абітурієнтства, стали студентами та закінчили вузи. Той шлях був важким. Цінними були його уроки. Тому члени організації вирішили допомогти іншим, тим, хто, як і вони колись, взявся отримати незвичну для незрячого спеціальність.

Початкові консультації наштовхнули ініціаторів на перше рішення – варто організувати спеціалізовані підготовчі семінари. Продумали дві окремі методики – як для роботи з незрячими, так і для людей із залишками зору. Врахували відмінності сприйняття, різний рівень зору: для незрячих потрібна абетка Брайля, а для слабкозорих – шрифт великого розміру. Залучили викладачів місцевих вузів (зокрема Луцької філії Міжнародного університету “Україна” та Волинського державного університету), розробили програми занять з історії, іноземної мови, з української мови та літератури, з правознавства, підготували різноманітні роздавальні матеріали.

Перші тренінги „Паросток” провів у волинських закладах – у Клеванській школі-інтернаті для дітей з вадами зору та в Рівненському навчально-консультаційному пункті Українського товариства сліпих. Про це дізналися вчителі Львівської школи-інтернату №100 та Підгірцівської школи-інтернату для слабкозорих дітей і попросили провести такі ж семінари для своїх учнів.

Протягом трьох весняних місяців активісти працювали в Рівненській та Львівській областях. А в липні, у період вступних іспитів, – у себе, в Луцьку. Тоді на семінари до столиці Волині приїздила молодь з Львівщини та Рівненщини, одна група – абітурієнти віком 18–20 років, друга – студенти середніх спеціалізованих закладів та вузів віком 18–27 років. Організатори добре продумали формат семінарів, його психологічні аспекти. Малі робочі групи (не більше десяти учнів), довірливі стосунки та взаємодопомога, конструктивна атмосфера, спрямованість на подолання своїх стереотипів – все це сприяло роботі та навчанню. Нагородою були слова учнів: “Добре, що ви майже наші ровесники, ми не боїмося помилятися. Тож і вчитися – одне задоволення!”.

Охоче, старанно вчилися учасники на семінарах. Але часом відчувалося, що більшість і думати боїться про вступ до вузу. Як переконати їх спробувати? Члени „Паростка” на власному прикладі доводили спроможність незрячої людини подолати всі труднощі, отримати бажану спеціальність. А ще запросили на семінари підприємців-інвалідів. Учні уважно слухали їхні розповіді, ставили запитання, ділилися сумнівами. Повільно, але впевнено приходила віра в свої сили. А з нею натхнення й результат: із сорока абітурієнтів, які пройшли навчання на згаданих семінарах, більшість стали студентами університетів, інститутів та спеціальних освітніх закладів.

Члени “Паростка” займалися не тільки проведенням навчальних семінарів, думали вони і про те, як взагалі розширити інформаційні та навчальні можливості людей з проблемами зору. За допомогою викладачів Волинського державного університету вони відібрали навчальну літературу, розпочали її сканувати, озвучувати, розсилати по бібліотеках Українського товариства сліпих.

У жовтні 2004 року ініціатори проекту провели круглий стіл, присвячений нагальним проблемам молоді з особливими потребами. Зійшлися педагоги загальноосвітніх закладів, де навчаються інваліди зору, державні службовці з Управління у справах освіти, Управління у справах сім’ї та молоді, облдержадміністрації, Центру соціальних служб для молоді, представники Фонду захисту інвалідів та інших громадських організацій, викладачі Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, Волинського державного університету та Міжнародного університету “Україна”, студенти Львівського національного університету ім. Івана Франка та Національного університету імені Тараса Шевченка. Розмова вийшла серйозною та конструктивною, налагодилися контакти, зародилися цікаві ініціативи. Усі учасники відзначили корисність ініціативи “Паростка”.

Громадська робота вже має результат на обласному рівні: на початку вересня обласне управління освіти прийняло рішення щодо відкриття на Волині, в одному з передмість Луцька, спеціалізованої загальноосвітньої школи для незрячих та слабкозорих дітей. Навесні, протягом семінарів, волонтери “Паростка” збирали інформацію про сім’ї, де є діти з такими вадами. Тоді ж вивчили статистику щодо середньої освіти серед дітей із проблемами зору на Волині. Результат виявився невтішним – 30% молоді, особливо в сільській місцевості, взагалі не мають середньої освіти. Найгірше те, що це не від них залежить. Такою є позиція їхніх батьків: “Він незрячий, що з нього вийде? Нехай сидить вдома.”. Тепер у цих дітей буде своя школа. А курси, які „Паросток” розробляв для впровадження на семінарах, увійдуть до навчальної програми.

Іще один результат роботи – при Луцькому державному технічному університеті створена спеціалізована лабораторія, на базі якої з використанням інноваційних технологій та комп’ютерної техніки працюватимуть підготовчі навчальні курси для інвалідів зору. Тепер вони можуть здобути навіть спеціальність оператора ЕОМ!

Держава зацікавилася та збирається підтримати почин “Паростка”: Управління у справах сім’ї та молоді обіцяє включити в бюджет витрати на подібну роботу .

Відтепер у “Паростка” високий авторитет. Діяльність розпочинали двадцять членів організації – тепер їх п’ятдесят! У них з’явилося багато нових зв’язків, однодумців, майбутніх партнерів. Зміцнів громадський рух у регіоні: під впливом такої активної роботи тут створене громадське об’єднання молодих інвалідів Волині. Майже двісті чоловік із обмеженими можливостями висловили бажання вступити до лав цієї організації.


Контактна інформація:


Луцька міська молодіжна організація "Паросток"

м. Луцьк

Тел.: (03322) 3-68-32

Ел. пошта: yabogdan@ukr.net

Керівник проекту: Погорілий Андрій Володимирович

Керівник організації: Мойса Богдан Степанович