Конкурс грантів "Світло пнричетності"

Вид материалаКонкурс
Подобный материал:

ІСАР “Єднання”, Конкурс грантів “Світло пнричетності”, 2008 рік

Звіт про проведену роботу

Додаток 10

стор. з


Проект “Поліпшення соціальної адаптації дітей

Лівчицької школи-інтернату”

(Громадська організація “ЕКО-довкілля”, Жидачів, Львівська обл.)


Україна багата мальовничими краєвидами і рукотворними пам’ятками культури й історії. Майже у кожному місті, містечку, селі існує щось своє надзвичайне: гарна в’юнка річка, величний парк, старовинна фортеця, казковий палац. На жаль, більшість таких пам’яток занедбані, мало кому відомі або зовсім забуті.

Так було і з колись величним, чудовим парком у селі Лівчиці Жидачівського району Львівської області. Колись в давнину тут, на березі річки Бережниці побудували величний палац вишуканої архітектури, навколо розбили прекрасний парк. Кажуть, його господар, граф Гудновський, дуже піклувався про паркові насадження – навіть огороджував окремі дерева металевою сіткою. Ще тоді у західній частині парку влаштував він невеличке озеро, оточив його вербами, запустив сюди лебедів. Славився тоді цей парк своєю величчю та красою. Пізніше, коли господар поїхав з України, парк почав занепадати, а сам палац віддали під школу-інтернат.

Таким – занедбаним, але все ж дивовижним – побачили активісти Громадської організації “ЕКО-довкілля” Лівчицький парк і палац під час своєї дослідницької експедиції по річці Бережниці. Одразу звернулись вони до сучасних господарів парку – мешканців інтернату, і запропонували разом відновити парк. Тоді ж зрозуміли, наскільки ці, інтернатські діти, позбавлені спілкування з оточуючим їх світом. Наскільки вони не готові вступити в нове, звичайне для інших життя. Важлива справа, серйозні плани. І справа тепер – це спільні плани, дружні дії. Знайшли знавців, фахівців і завдяки фінансуванню від Групи компаній “Фокстрот” (Україна) і Фонду Ч.С. Мотта (США) втілили свою нову незвичайну ідею – проект допомоги дітям інтернату знайти свій шлях до дорослого життя, залучити їх до спільної роботи, до відновлення історії свого краю, до повернення занедбаної перлини людям.

Оживає сьогодні старовинній парк. Усі інтернатські діти – сироти, напівсироти, діти з розумовими вадами – долучилися до його відновлення. Кожна дитина (а їх в інтернаті – майже сто) посадила свою рослинку. Відчули діти свою причетність до долі парку, повірили у свою потрібність. Кожен з них тепер має своє деревце, кущик, квітку й старанно доглядає за ними. Наливається силою відновлений парк. Набираються сил і діти з інтернату: не бути їм слабкими, немічними. Свідомо готуються вони до майбутнього життя, з розумом, з високими мріями. Побачили вони силу доброти людей, з якими вони почали свою першу дорослу благодійну справу.