Міністерство охорони здоров’я україни

Вид материала

Подобный материал:

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.І. ПИРОГОВА

“Затверджено”

на методичній нараді

кафедри медбіофізики

Завідувач кафедри

Професор І.І.Хаїмзон

“ ” 200 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 25

Навчальна дисципліна	• Медична і біологічна фізика
Модуль №3	• Основи медичної фізики
Змістовний модуль № 6	• Оптичні методи дослідження
Тема заняття 16.2	• Визначення концентрації цукру в розчині за допомогою сахариметра Лабораторна робота № 25
Курс	• 1
Факультет	• медичний

Вінниця, ВНМУ – 2009

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

В запропонованій Вам для вивчення темі ми познайомимось з таким цікавим явищем, як поляризоване світло, з його законами та властивостями, які широко використовують в сучасній науці і практиці для:

вивчення різних фізичних властивостей речовин;
вивчення складу і будови молекул і, особливо, біологічних молекул (білків, ліпідів, ДНК, РНК тощо);
дослідження оптично-анізотропних структур речовин і в тому числі тканин організму (м’язи, кістки, нервові волокна та інші);
дослідження механічних напруг в складних технічних деталях і в тканинах організму (кістки, м'язи, сухожилля) з метою запобігання їх руйнування;
вивчення швидкопротікаючих процесів у речовинах, молекулах, при дії на них різного світла та радіоактивності. Наприклад, для дослідження швидкості фотобіологічних реакцій.

В усіх цих дослідженнях використовують спеціальні прилади, виготовлені під задачу.

Ось чому для сучасного лікаря важливо знати про це. Ми в лабораторній роботі № 25 торкнемося лиш деяких аспектів цієї теми.

НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ:

Знати: - що таке поляризоване світло?

що таке поляризація світла?
що таке звичайні і незвичайні промені, їх властивості;
поляризацію світла при відбиванні і заломленні світла;
поляризацію світла при подвійному променезаломленні;
явище дихроїзму;
формулу закона Брюстера та її фізичний зміст;
джерела поляризованого світла; механізми утворення поляризованого світла в них;
оптичну схему поляриметра (сахариметра);
будову і принцип дії сахариметра СУ-3;
що таке оптично-активна речовина, приклади оптично-активних речовин;
визначення оптичної вісі кристалу;
що таке головна площина поляризації кристала?
що таке питоме обертання оптично-активної речовини?
використання поляризованого світла в біології та медицині;
що таке спектрополяриметри і для чого вони використо-вуються?

Вміти:

визначати концентрацію цукру в розчині;
нарисувати і пояснити хід променів у призмі Ніколя;
записати і пояснити закон Біо;
записати і пояснити закон Малюса;
вміти пояснити, як залежить показник заломлення звичайного (n₀) і незвичайного (n_е) променів від напрямку в кристалі;
вміти пояснити, чим відрізняються між собою аналізатор і поляризатор в сахариметрі і що в них спільне (чим вони не відрізняються).

БАЗОВІ ЗНАННЯ, ВМІННЯ ТА НАВИЧКИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ ВИВ-ЧЕННЯ ТЕМИ.

Базові знання з цієї теми у студентів відсутні, бо в курсі фізики за середню школу поляризація світла не вивчається. Щоб підготуватися до лабораторної роботи з вивчення цієї теми, необхідно скористатися навчальним матеріалом, який подається у наступному (четвертому) пункті. Освоєння нових знань і навичок, що пропонуються до вивчення.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ПРИ ПІДГОВЦІ ДО ЗАНЯТТЯ (ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БАЗОВОГО РІВНЯ)

Нижче стисло подається матеріал з цієї теми, оволодівши яким, можна забезпечити підготовку студента до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик і т.п., які повинен засвоїти студент при підготовці до лабораторної роботи № 25

Таблиця № 2

№ з/п	Терміни базових питань	Відповіді, визначення, рисунки, малюнки приладів, пояснення тощо
1.	Природа світла	Воно має електромагнітну природу. Світлова хвиля – це процес поширення в просторі взаємо-індукуючих коливань електричного і магнітного полів. Або інакше: світло поширюється в просторі у вигляді коливань напруженості електричного (Е) і магнітного (Н) полів. Вектори і цих полів коливаються у взаємноперпендикулярних площи-нах і перпендикулярно до напряму r поширення хвилі. Саме через це світлові хвилі є поперечні хвилі (рис. 1).
2.	Природне і поляризоване світло	Розглянемо акт елементарного випромінювання світлової хвилі, наприклад, електроном. Така хвиля має дві складові: вектори напруженості і Вектор (надалі будемо розглядати лише його) завжди буде знаходитися в якійсь одній площині (рис.1), наприклад, ЕОr Рис. 1 Таке світло надто слабке, щоб на нього могло відреагувати наше око. Виявляється, що повинно бути не менше 90 таких актів випромінювання в одну секунду, щоб людина помітила світло. Звичайна річ, що світло, яким ми в житті користу-ємось, ще складніше. У такого світла, внаслідок хаотичного руху елементарних джерел світла (електронів, атомів, молекул) присутні всілякі напрями коливань (площин коливань) векторів напруженості електричного поля (рис.2), а не так, як це показано на рис. 1, де вектор коливається лише в одній площині EOr. Тому таке світло називається природним. Див. О.В. Чалий. Медична і біологічна фізика. Київ 2005 р. С. 524, рис.7.19 Рис. 2 Проекції векторів напруженості електричного поля Е в природному світлі: на площину, перпен-дикулярну променю r (рис 2a), на дві взаємно- перпендикулярні площини А та В (рис. 2б) та умовне позначення природного світла (рис. 2в) Випромінювання, в якому коливання вектора Е відбуваються лише в одному напрямку, називається поляризованим (наприклад, випро-мінювання електрона в поодинокому акті). Площина, в якій розташовані вектор Е та вектор r, що визначає напрямок поширення випромінювання (тобто світловий промінь), називається площиною поляризації. На рис. 3а зображена площина поляризації А, а на рис 3б наведені умовні позначення поляризованого світла у взаємно-перпендикулярних площинах. r А Рис. 3а Площина поляризації (А) r • • • • r Рис. 3б Умовні позначення поляризованого світла Світло, в якому коливання вектора Е одного напрямку переважає коливання інших напрямків, називається частково поляризованим. Співвід-ношення символічних позначень та • характеризує ступінь поляризації (рис.4). Поляризоване світло можна одержати з природного за допомогою приладів, що називаються поляризаторами. • • r Рис. 4 Умовне позначенння частково поляризованного світла
3.	Поляризація світла при відбиванні та заломленні	Розглядають наступні види поляризації: • лінійна або площинна; • кругова; • еліптична. Ми вивчатимемо лише першу з них. Як нам вже відомо ще з середньої школи, світлові хвилі є попе-речними. Поляризуватися можуть лише поперечні хвилі. Світло називається плоскополяризованим або лінійно-поляризованим, якщо в ньому відбуваються коливання тільки в одному напрямі, перпен-дикулярному до напряму поширення хвилі. На межі розділення двох середовищ, наприклад, діелектрика і повітря, частина світлових променів відбивається, а частина заломлюється. Виявилося, що відбитий промінь і заломлений є частково плоскополяри-зованими. Причому, у відбитому промені коливан-ня (вектора Е) відбуваються переважно перпен-дикулярно до площини падіння, а в заломленому – в площині падіння. При певному куті падіння променя природного світла на границю розділення середовищ, відбитий промінь виявляється повністю поляризованим.
4.	Закон Брюстера	Якщо кут падіння світового променя на межу розділення середовищ рівний поляризаційному куту α_Б(куту Брюстера), то відбитий промінь буде повністю лінійно поляризований, а заломлений тільки частково поляризований (рис.5) N Рис. 5 Поляризація світла при його відбиванні під кутом Брюстера t_g α_Б= n (1), де α_Б – кут Брюстера; n – показник заломлення середовища.
5.	Поляризація при подвійному промене-заломленні	При проходженні світла крізь кристали (за винятком тих, котрі належать до кубічної системи) світовий промінь роз'єднується на два промені, які поляризовані у взаємно перпендикулярних площи-нах (рис.6). Це явище одержало назву подвійного променезаломлення. Для одного з цих двох проме-нів не виконуються закони заломлення світла (він видхиляється від напрямку падаючого променя навіть при перпендикулярному падінні на передню грань кристалла) і тому він називається незвичайним е. Другий промінь, який задовольняє законам заломлення, зветься звичайним о. Подвійне променезаломлення пояснюють різними швидкостями поширення звичайних (ν₀) та незвичайних (ν_е) променів або різними показниками заломлення n₀ і n_e. е • • • • • • • • • о Рис. 6 Подвійне променезаломлення в кристалі
6.	Оптична вісь кристала. Головна площина в кристалі	У кристалах існує напрямок, вздовж якого звичайний та незвичайний промені поширюються з однаковими швидкостями (ν_е= ν₀ ), просторово не розділяючись. Цей напрямок називається оптич-ною віссю кристала. Найбільша різниця швидкостей звичайного та незвичайного променів спостерігається в напрямку, перпендикулярному оптичній осі кристала. Площина в кристалі, яка проходить крізь оптичну вісь та падаючий промінь називається головною. У звичайному промені вектор Е коливається перпендикулярно головній площині, а у незвичайному – в головній площині.
7.	Призма Ніколя	Для просторового розведення променів використовують різні засоби. Найбільш поширеним є використання призми Ніколя. З кристала ісландського шпату вирізають певним чином дві призми, а потім склеюють їх канадським бальзамом, показник заломлення n_к.б. якого має значення, проміжне між значеннями показників заломлення ісландського шпату для звичайного n₀ та незвичайного n_е променів: n_е< n_к.б < n₀(n_е = 1,486; n_к.б= 1,556; n₀ = 1,658). 0 Рис. 7 Отримання поляризованного світла за допомогою призми Ніколя
8.	Ізотропні і анізотропні середовища	Середовища, в яких фізичні властивості світла в усіх напрямках однакові, називаються ізотроп-ними. Середовища, в яких ці властивості (наприклад, кут заломлення, швидкість світла) різні, називаються анізотропними.
9.	Поляризація світла при проходженні крізь поглинаючі анізотропні речовини. Явище дихроїзму. Поляроїди.	У деяких кристалах, таких як турмалін, герапатит, один з променів при подвійному промене-заломленні поглинається сильніше за інший. Так, наприклад, в турмаліні звичайний промінь поглинається практично повністю на шляху довжиною 1мм, а в герапатиті – на шляху 0,1 мм. Кристали герапатиту наносять на целулоїдну плівку, орієнтуючи їх певним чином. Такий поляризатор називається поляроїдом. Слід визначити, що і турмалін і герапатит характе-ризуються селективним поглинанням не лише у відношенні променів з різними площинами поляризації, але й з різними довжинами хвиль. Саме тому поляризоване світло, що виходить з кристала, виявляється забарвленим, причому в різних напрямках забарвлення різне. Це явище називається дихроїзмом. Таким чином, поляри-затори пропускають промені з певною площиною поляризації, яку назвемо площиною поляризатора, і затримують промені з коливанням Е, які відбиваються перпендикулярно до площини поляризатора. Поляризатор можна використовувати для аналізу поляризованого світла, в цьому випадку його називають аналізатором, або для отримання поляризованого світла і тоді його називають поляризатором.
10.	Обертання площини поляризації оптично активними речовинами. Закон Біо. Спектропо-ляриметр.	При проходженні плоскополяризованого світла крізь деякі речовини спостерігається обертання площини поляризації. Такі речовини називаються оптично активними. До них відносять деякі кристали (наприклад, кварц), рідини (нікотин, розчин цукру, скипідар), розчини біомолекул (білків, нуклеїнових кислот, полісахаридів). Було встановлено, що кут обертання площини поляризації φ оптично активною речовиною становить: φ = φ₀l (2), де l – відстань, яку світло проходить в оптично актив-ній речовині; φ₀ – стала обертання, або питоме обертання. Для розчинів було встановлено такий закон: φ = [φ₀]Cl (3), де С – концентрація оптично активної речовини; l – товщина шару розчину (довжина кювети). Питоме обертання [φ₀] для даної оптичної сис-теми залежить від температури, властивостей роз-чинника та довжини світлої хвилі. Залежність [φ₀] від довжини хвилі визначається законом Біо: [φ₀] ~ 1/λ², або φ = (4), де а – постійна, яка залежить від природи речовини. Застосовуючи різні світлофільтри, можна дослі-дити залежність [φ₀] від λ. Ця залежність назива-ється дисперсією оптичного обертання (ДОО). Явище ДОО використовується для дослідження структури білків та нуклеїнових кислот, оскільки більшість біомолекул вміщують оптично активні центри. Прилади, які призначені для дослідження ДОО, називаються спектрополяриметрами. Молекули оптично активних речовин належать до класу оптичних ізомерів. Такі молекули не мають дзеркальної симетрії. При поширенні променя крізь речовину напрямок коливань вектора Е буде поступово повертатися дедалі більше та більше. Величина повороту площини поляризації розчином оптично активної речовини виявиться тим більшою, чим більша кількість оптично активних молекул зустрінеться на шляху цього променя, тобто чим більша концентрація розчину і товщина його шару.
11.	Поляриметрія. Оптична схема поляриметра.	Явище повертання площини поляризації світла оптично активними речовинами лежить в основі поляриметрії або сахариметрії – досить чутливого методу визначення концентрації розчину оптично активних речовин. Прилади, які дозволяють вимірювати кут повороту площини поляризації світла оптично активною речовиною, називаються поляримет-рами. Поляриметри, призначені для визначення концентрації цукру в розчині, отримали назву сахариметри. Для розчинів активних речовин кут φ повороту площини поляризації пропорційний довжині l шляху світлового поляризованого променя в досліджуваному розчині, а також його кон-центрації С: φ = φ₀С l ( 5) Коефіцієнт пропорційності φ₀ називається питомим кутом обертання площини поляризації або питомим обертанням і характеризує оптичну активність речовини. Питоме обертання чисельно дорівнює куту, на який повертається площина поляризації мо-нохроматичного світла з довжиною хвилі λ = 589 нм при його проходженні через шар розчину оптично активної речовини товщиною l = 1 дм, що має концентрацію С = 1 г/100см³ при температурі 20⁰С. Наприклад, для розчину цукру φ₀= 0,665 град/(дм г/100см³). Отже, вимірявши з допомогою поляриметра кут φ повороту площини поляризації світла досліджуваним розчином оптично активної речовини, за відомими l і φ₀ можна визначити концентрацію розчину за формулою: С = (8) Фізична суть поляриметричного методу визна-чення концентрації розчину оптично активних речовин полягає в наступному: світло від джерела S поляризується за допомогою поляризатора Р (рис.8). Р Р Рис. 8 При відсутності кювети К з досліджуваним розчином поляризований промінь інтенсивністю І_о попадає на аналізатор А (на практиці дуже часто в ролі поляризатора і аналізатора використовуються призми Ніколя). Інтенсивність І світлової хвилі, яка пройшла через аналізатор за законом Малюса (І = І₀соs²α) залежить від кута α між головними площинами аналізатора і поляризатора. Повертаючи аналізатор відносно поляризованого світлового променя як осі обертання, на певний кут α можна змінити інтенсивність світла, що вийшло із аналізатора, а, отже, і освітленість поля зору окуляра Ок. При α =�� / 2 поляризований промінь не попадає в поле зору окуляра. В цьому випадку прийнято говорити, що аналізатор встановлений на темряву. При розташуванні між поляризатором і аналізатором кювети з розчином оптично активної речовини поле зору посвітлішає внаслідок повороту цією речовиною площини поляризації світла на деякий кут, що зумовлює часткове пропускання світла через аналізатор. Очевидно, що на такий же кут потрібно повернути аналізатор, щоб знову встановити його на темряву. На вимірюванні цього кута і базується поляриметричний метод визначення концентрації розчинів оптично активних речовин.
12.	Опис сахариметра СУ -3	Основними частинами приладу (рис. 9) є вимірю-вальний вузол (1) та освітлювальний вузол (2), з’єднані між собою траверсою (3), на якій закріплена камера (4) для кювети з досліджуваним розчином і оправа (5) з поляризатором. В передній частині сахариметра розташовані зорова труба (6), оправа (7) з аналізатором, окуляр (8) для відліку показів за шкалою, рукоятка (9) для вирівнювання освітленостей обох половин поля зору (рис. 9). Опис приладу До мережі 220 Рис. 9 Сахариметр СУ-3 Освітлювальний вузол складається з джерела світла (10) і поворотної обойми (11) з матовим склом, світлофільтрами і діафрагмою. В прилад вмонтовано понижуючий трансформатор для живлення лампи розжарювання, яка з'єднується з ним шнуром (12) і вмикається тумблером (13). В сахариметрі застосована міжнародна шкала, проградуйована в градусах Вентцке °В. 1° Вентцке = 0,346 кутового градуса. Шкала сахариметра складається з рухомої основної (нижньої) шкали з ціною поділки 1° В і нерухомої додаткової (верхньої) – ноніуса з ціною поділки 0,1° В. Додатні поділки основної шкали призначені для вимірювань при дослідженні правоповоротних оптично активних речовин, від'ємні поділки – для лівоповоротних. Число цілих градусів відра-ховується по основній шкалі від її нуля до нульового штриха ноніуса. Десяті частини градуса відлічуються по тій поділці ноніуса, яка краще інших співпадає з поділкою основної шкали. Наприклад, на рис. 10 (а і б) між нулями основної шкали і ноніуса два цілих градуси, а 5-а поділка ноніуса найбільш точно співпадає з поділкою основної шкали. Отже, відлік кута φ дає результат +2,5°В. а) Рис. 10 Шкала мікрогвинта сахариметра
13.	Закон Малюса	Якщо плоскополяризоване світло, що виходить з кювети з оптично активною речовиною, попадає на аналізатор, то останній пропускає через себе лише частину його. Залежність між пропущеною через аналізатор інтенсивністю І світла і падаючою на нього інтенсивністю І₀запишеться так: І = І₀cos²α (9), де α – кут між головними площинами поляризатора і аналізатора.
14.	Використання поляризова-ного світла в біології і медицині	Крім визначення концентрації оптично активних речовин в розчинах і тканинах організму поляри-зоване світло використовується для вивчення складу і структури біологічних молекул (білків, амінокислот, ДНК і РНК, пептидів тощо); для кількісного аналізу біологічних речовин; для дослідження швидкопротікаючих процесів, наприк-лад, структурних перетворень в біологічних молекулах при дії світла або радіоактивного випромінювання. При дії на організм людини механічних навантажень в різних місцях тіла (суглобах, м’язах, кістках) відбуваються деформації тканин, іноді, дуже небезпечні для здоров’я. Для їх дослідження виготовляють із прозорих матеріалів, наприклад, плексигласу відповідні моделі, які розміщують між поляризатором та аналізатором і піддають їх дії деформації. При цьому в плексигласі (до речі ізотропній речовині) виникають в різних місцях оптичні анізотропії, які свідчать про розподіл механічних деформацій в тих чи інших місцях кісток, суглобів і т.д. За допомогою поляризованого світла вивчають будову (структуру) тканин організму (м’язів, нервових волокон, кісток тощо). Для вказаних вище досліджень виготовляють цілий ряд спеціальних приладів, таких, як: поляриметр, сахариметр, поляризаційний мікроскоп, поляри-заційний спектрофотометр та інші. Детальніше про це дивіться у підручниках з курсу фізики Ремізова, Лівенцева, Чалого та інших авторів.

Завдання для самостійної роботи та самоконтролю

4.2.1. Яка природа світла? Чому його хвилі є поперечними?

4.2.2. Дати визначення поляризованому світлу. Чим воно відрізняється від природного?

4.2.3. Дати визначення оптичної вісі кристалу.

4.2.4. Дати визначення головної площини кристалу.

4.2.5. Яке випромінювання (світло) називається поляризованим?

4.2.6. Які кристали (речовини) називаються анізотропними, ізотропними?

4.2.7. В чому полягає подвійне променезаломлення? Які властивості звичайного і незвичайного променів?

4.2.8. Назвати явища при яких відбувається поляризація світла.

4.2.9. Які прилади, явища використовуються для отримання поляризованого світла?

4.2.10. Явища дихроїзму. Поляроїди.

4.2.11. Чому розчин цукру обертає площину поляризації світлового променя?

4.2.12. Поляриметрія. Використання в медицині.

4.2.13. В чому суть законів Брюстера, Біо і Малюса? Вміти записати і пояснити.

4.2.14. Оптична схема поляриметра (сахариметра). Нарисувати, пояснити.

4.2.15. Формула визначення кута повороту обертання площини поляризації оптично активною речовиною.

4.2.16. Що таке питоме обертання оптично активної речовини?

4.2.17. Використання поляризованого світла в медицині.

4.2.18. Які речовини організму і що в них вивчається за допомогою поляризованого світла?

4.2.19. Які ви знаєте поляризаційні прилади, що використовуються в науковій і практичній медицині?

Відповіді на ці питання знайдете в попередньому параграфі 4.1.

Методичні поради (вказівки) до виконання завдання:

Згідно базових питань спочатку вивчіть матеріал цієї теми в правій колонці таблиці № 2. Потім закрийте листом паперу праву колонку і спробуйте коротко письмово відповісти на вказані вище питання. Після цього звірте Ваші відповіді з відповідями на базові питання, що були закриті листком в правій частині таблиці. З цього порівняння (звіряння) дізнаєтесь як Ви підготувалися до заняття.

Примітка: Базові питання таблиці № 2 повністю корегують з теоретичними питаннями, що в п. 5.1 (див. нижче).

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

ДО ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 25

5.1. Теоретичні питання до заняття

5.1.1. Електромагнітна природа світла. Природне і поляризоване світло.

5.1.2. Поляризація світла при подвійному променезаломленні. Звичайний і незвичайний промені, їх властивості.

5.1.3. Поляризація світла в анізотропних речовинах. Оптична вісь кристала. Головна площина кристала. Площина поляризації.

5.1.4. Одержання поляризованого світла за допомогою призми Ніколя. Пояснити, використовуючи відповідний рисунок.

5.1.5. Поляризація світла при відбиванні і заломленні. Записати і пояснити закон Брюстера.

5.1.6. Явище повертання (обертання) площини поляризації світла оптично активними речовинами. Визначення питомого кута обертання.

5.1.7. Дисперсія оптичної активності. Записати і пояснити закон Біо.

5.1.8. Суть поляриметричних методів дослідження. Закон Малюса.

5.1.9. Оптична схема поляриметра (сахариметра). Будова і принцип дії сахариметра.

5.1.10. Застосування поляризованого світла для медико-біологічних досліджень.

5.2. Домашнє завдання

5.2.1. Підготувати протокол Лабораторної роботи № 25 за прийнятою

на кафедрі схемою (див. джерело [6], стор.4).

5.2.2. Вивчити подані вище теоретичні питання.

5.3. Практичні завдання, які виконуватимуться на занятті при

виконані лабораторної роботи №25:

Завдання №1. Ознайомлення з приладами та їх роботою.

Завдання №2. Підготовка сахариметра до роботи. Оволодіння навичками роботи з ним.

Завдання № 3. Визначення концентрації цукру в розчині.

Завдання № 4. Обробка і аналіз результатів вимірювань. Висновок з роботи.

5.4. Проведення тестового контролю знань, набутих при вивченні цієї теми

Таблиця №3

№ з/п	ТЕСТИ (питання)	ВАРІАНТИ ВІДПОВІДЕЙ
1.
2.

Див. нижче додаток № 1 до лабораторної роботи № 25

АУДИТОРНА РОБОТА (90 хв.)

Порядок проведення заняття по видам роботи і регламенту

Вступ ……………………………………………………………. 2 хв.
Основна частина ………………………………………………. 88 хв.

а) Перевірка виконання дом. завдання …………………….. 8-10хв.

б) Відповіді на запитання студентів …………...……………. 5-8 хв.

в) Виконання лабораторної роботи ………...…………….. 40-45 хв.

г) Обробка і аналіз отриманих результатів експерименту ….. 20хв.

3. Тестування знань студентів, набутих при вивченні теми ……. 15 хв.

4. Заключна частина ………………………………………….... до 5 хв.

а) Оголошення результатів тестування ………………………. 4 хв.

б) Завдання до наступного заняття …………………………… 1 хв.

7. ЛІТЕРАТУРА

Основна:

Ремизов А.Н. Курс физики, электроники и кибернетики. М., Высшая школа, 1982
Ремизов А.Н. Медицинская и биологическая физика. М., Высшая школа, 1987

3. Ремизов А.Н. Курс физики, том. 2. М., Высшая школа, 1976.

4. Ливенцев Н.М. Курс физики, том 2, М., Высшая школа, 1978.

5. Ливенцев Н.М. Курс физики, том 2, М., Высшая школа, 1974.

6. Дяков В.А. і співавтори. Лабораторний практикум з медичної і біологічної фізики. Видавництво Віндержмедуніверситету, 1999.

Додаткова:

Агапов Б.Т. и соавторы. Лабораторный практикум по физике. М., Высшая школа, 1987.
Эссаулов И.А. и соавторы. Руководство к лабораторным работам по медицинской и биологической физике. М., Высшая школа, 1987.
Геворкян Р.Г., Шепель В.В. Курс общей физики. М., Высшая школа, 1972.

ДОДАТОК № 1

до теми 16.2 (Лабораторна робота №25)

для проведення тестування знань

Таблиця №3

№№ з/п	Запитання	Варіанти відповідей
1.	Які властивості звичайного і незвичайного променів?	а) мають однакову інтенсивність і швидкість поширення в анізотропному середовищі; б) мають однакові площини коливання (поширення) і різні інтенсивності; в) мають різні швидкості в анізотропних середовищах, однакову інтенсивність і поширюються у взаємно перпендикулярних площинах; г) поширюються в ізотропних середовищах у взаємно перпендикулярних площинах, мають однакову інтенсивність і різні швидкості. д) в анізотропних середовищах мають однакову швидкість та інтенсивність і коливаються у взаємно перпендикулярних площинах.
2.	Коротко записати що таке [a_o] у формулі = [a_o]c·l та який його фізичний зміст?
3.	У формулі = [a_o]c·l, l є:	а) довжина хвилі; б) концентрація цукру; в) кут повороту площини поляризації; г) товщина оптичного активного середовища; д) питомий кут повороту.
4.	Накреслити хід променів у призмі Ніколя.
5.	Для чого користуються поляризованим світлом у медицині?	а) для діагностики певних захворювань; б) для лікування хворих на цукровий діабет; в) для вивчення структури певних тканин тіла; г) для вимірювання вмісту цукру у крові; д) для вимірювання вмісту цукру в сечі.
6.	Накреслити (намалювати) блок-схему сахариметра:
7.	Яке із написаних рівнянь є формула з-ну Малюса?	а) І = І_о Cos ; б) І² = І_о Cos ; в) І = І_о²Cos ; г) І = І² Cos ; д) І = І_о Cos² ; е) І = І_о² Cos²; ж) І = І_о Cos ².
8.	Яке із написаних рівнянь є закон (формула) Біо? Що означають величини, які до нього входять?	а) = ; б) = ; в) = ; г) = ; д) = ; е) = .
9.	Плоскополяризова-ним світлом є таке, у якого:	а) вектори і електромагнітної хвилі коливаються в будь-яких площинах і поширюються в одному напрямі; б) вектори і хвилі в анізотропному середовищі коливаються в одній площині; в) вектори і електромагнітної хвилі коливаються у взаємноперпендикулярних площинах; г) у світловому потоці електромагнітних хвиль усі їх вектори коливаються в одній площині; д) вектори поля і компенсують один одного.
10.	Яка із записаних формул є закон Брюстера?	а) tg = ²; б) tg = n; в) tg = ; г) tg = ; д) tg = .

Автор доц. Дяков В.А.

2009 р.

Blog

Міністерство охорони здоров’я україни