Geum.ru

Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису чехович тетяна валеріївна

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5

Висновки




Підсумовуючи викладене в дисертації можна зробити наступні висновки.

1. Влада - це певні взаємозв’язки, що передбачають наявність суб’єкта і об’єкта, особливе вольове ставлення, яке полягає у спонуканні до дії, яку об’єкт повинен здійснити за бажанням суб’єкта. Це реальна здатність суб’єкта влади втілювати в життя певні ідеї, погляди, власну волю, нав’язуючи їх, коли це необхідно, іншим.

2. Державна влада у світі, навіть у найдемократичніших країнах, далеко не завжди була легітимною, а її джерелом законодавчо не завжди визначався народ. Державна влада утверджувалась завдяки революціям, переворотам тощо.

3. Необхідною рисою влади є воля. Здійснення влади - це волевиявлення народу або інших суб’єктів влади. Перша основна ознака влади полягає у тому, що вона не може належати нікому, крім правового повноваження. Влада, яка зовсім не має правової санкції, є юридично індиферентним явищем, оскільки вона немає правового виміру. Цю правову санкцію влада здобуває як від Конституції, так і правосвідомості людей. Саме тут виникає проблема співвідношення волі і права. Очевидно, варто погодитися з тим, що влада взагалі і державна зокрема, за своєю родовою сутністю є воля, вольова сила, а по видовій ознаці - правова сила. Згадана властивість виявляється у тому, що держава повинна бути спроможна застосувати силу. Держава, а звідси й державна влада, зі слабкою волею (силою) є нежиттєздатною.

4. Силу державної влади складають: авторитет, єдність, правова мета, організованість і дієвість, виконавчість всього державного апарату. На відміну від всілякої фізичної сили, державна влада є вольовою силою, тобто спосіб її дій є за самою природою внутрішній, психічний. Фізична сила, тобто спроможність до матеріально-тілесного впливу людини на людину, теж необхідна складова державної влади, але вона не становить основного засобу дій, властивих державі. Мало того, як свідчить історичний досвід, державний лад тим досконаліший, чим менше він звертається до сили. Саме той лад, який тяжіє до виключного панування фізичної сили, підриває себе. Сила державної влади не в мечі, а в авторитетному впливі її вольового імперативу.

5. Призначення влади полягає у тому, щоб створювати у людей впевненість і водночас виконавчість, щоб не лише вирішувати, а й інших підводити до погодженого рішення. Владарювати означає немов накладати власну волю на волю інших, проте так, щоб це накладання добровільно приймалося тими, хто підкоряється. Завдання держави полягає у такій погодженості волі, яка, залишаючись по суті добровільною координацією, набуває форми вольової субординації (підпорядкування).

6. Державна влада - це легітимне офіційне волевиявлення держави, її органів і посадових осіб щодо здійснення їх функцій і повноважень шляхом прийняття правових актів в порядку, передбаченому Конституцією і законами.

7. Характер державної влади, її походження і призначення, суть, зміст і форми здійснення виявляються у принципах та функціях. Науково обґрунтована класифікація функцій влади об’єктивно сприятиме більш повному і послідовному поділу державної влади і ефективному її здійсненню.

8. Джерела конституційно-правового інституту державної влади є од­нією з основних категорій галузі конституційного права. Розуміння поняття “джерело права” сформувалося істори­чно під впливом положень загальної тео­рії права і юридичної практики застосу­вання цього терміна. У теорії права під джерелом права прийнято розуміти офіційно-документальні форми вираження і закріплення норм права, що йдуть від держави чи визнані нею і мають юридичне загально­обов’язкове значення.

10. Найбільш рельєфно сутність джерела права проявляється у конституційному праві. Джерела інституту державної влади поряд із загальними, видовими ознаками джерела конституційного права (видаються в межах пов­новажень відповідних суб’єктів правотворчості, мають відповідати норматив­ним положенням актів, що видані вищес­тоящими суб’єктами правотворчості; нормативний акт набуває загальнообо­в’язкової сили, передумовою чого є, як правило, його оприлюднення чи інше пе­редбачене законодавством доведення до відома виконавців) наділені спеціаль­ними юридичними ознаками. Спеціальні ознаки дають можливість відмежовувати ці джерела від інших галузевих джерел права. Ці ознаки вказу­ють на особливість джерел інституту державної влади за суттю, змістом, формою і суб’єктами правотворчості.

11. За своєю сутністю джерела інституту державної влади об’єктивно відображають волю українського народу як на загаль­нодержавному, так і на локальному рівні, і безпосередньо ви­ражають зміст владних відносин у сус­пільстві і державі. За змістом регулюють найважливіші відносини, мають загальнообов’язковий хара­ктер для всіх суб’єктів конституційно-правових відносин і є основою для фор­мування інших галузевих джерел права. За формою об’єктивації - є зовнішньою формою вираження, проявом буття об’єктивно іс­нуючих конституційно-правових норм (Конституція, закони України, Регла­мент Верховної Ради України, висновки і рішення Конституційного Суду України). За суб’єктами правотворчості вони можуть об’єкти­вуватися у конституційно-правових нор­мах, встановлених чи санкціонованих ви­ключно суб’єктами конституційної пра­вотворчості: українським народом, дер­жавою.

12. Ми вважаємо за необхідне на законодавчому рівні вирішити питання про прийняття окремих законів про владу, а саме Закон України “Про державну владу в Україні”, особливого акта, який би передбачав механізм визначення і зміни конституційного ладу і, зокрема, державної влади, та надання народові контролю за її здійсненням, а також закони про окремі гілки влади.

13. Конституційно-правовий інститут державної влади є складною системою, що формується з багатьох взаємодіючих частин і елементів, які характеризують внутрішню структуру інституту державної влади і вирізняють його серед інших конституційних інститутів.

14. Структура системи інституту державної влади зумовлена системними зв’язками між його складовими елементами, що перебувають у відповідній підпорядкованості один до одного. Кожному з цих елементів конституційно-правового інституту державної влади притаманна внутрішня єдність, яка, в свою чергу, відрізняє їх від інших.

15. Система конституційно-правового інституту державної влади складається з найважливіших інститутів, до яких насамперед належать інститути: законодавчої влади, президентства, виконавчої влади, судової влади. В основі співвідношення цих інститутів і їх взаємодії – реальне співвідношення і взаємодія тих сфер суспільних відносин, які є предметом конституційного регулювання. Норми регулювання дії одного інституту створюють необхідні передумови для дії іншого або декількох інститутів, визначають їх зміст і спрямованість.

16. Дисертант зосередив свою увагу на характеристиці системи конституційно-правового інституту державної влади з точки зору суб’єктної ознаки. Згідно з чинним законодавством в Україні діють такі основні інститути державної влади, що складають її систему: законодавча, виконавча, судова влада та Президент.


Список використаних джерел


Нормативні акти

  1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30, ст. 141.
  2. Про економічну самостійність УРСР: Закон УРСР від 3 серпня 1990 р.// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 34, ст. 499.
  3. Про всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон УРСР від 3 липня 1991 р.// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 33, ст. 443.
  4. Про Президента Української РСР: Закон УРСР від 5 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 33, ст. 446.
  5. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34, ст. 504.
  6. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49, ст. 272.
  7. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24, ст. 170.
  8. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №20, ст. 99.
  9. Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим: Закон України від 10 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 29, ст. 191.
  10. Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим: Закон України від 23 грудня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №5-6, ст. 43.
  11. Про вибори Президента України: Закон України від 5 березня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №14, ст. 81.
  12. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21, ст. 190.
  13. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – №31, ст. 439.
  14. Постанова Верховної Ради України “Про проголошення незалежності України” від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 38, ст. 502.
  15. Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53, ст. 799.
  16. Регламент Верховної Ради України від 27 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 35, ст. 338.
  17. Постанова Верховної Ради України “Про Засади державної політики України у галузі прав людини” від 17 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 35, ст. 303.
  18. Указ Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. - №237.


Інші джерела

  1. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. — К.: Ін Юре, 1997. - 45 с.
  2. Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф. Виконавча влада і державний контроль / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Робоча група з реформування центральних органів виконавчої влади. — К.: Ін Юре, 1999. — 46 с.
  3. Аверьянов В.Б. Организация аппарата государственного управления (структурно-функциональный аспект). – К.: Наукова Думка, 1985. – 146 с.
  4. Алексеев Н.Н. Идея «земного града» в христианском вероучении: В кн. Путь. Орган русской религиозной мысли. – М.: Информ-Прогресс, 1992. – Книга 1. – 752 с.
  5. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: НОРМА, 2001. — 748 с.
  6. Андpусяк Т.Г. Теоpія деpжави і права. - Львів: Б.в., 1997.- 198 с.
  7. Андрійко О.Ф. Державний контроль: теорія і практика: Наукова доповідь. / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Відділ проблем державного управління і адміністративного права. — К.: Ін Юре, 1999. — 22 с.
  8. Аристотель. Политика. Сочинения в четырех томах. - М.: Мысль, 1983. – Т.4. - 859 с.
  9. Арон Р. Демократия и тоталитаризм: Пер. с фр. - М., 1993. - 221 с.
  10. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. - 398 с.
  11. Бpынцев В.Д. Судебная власть (пpавосудие): пути pефоpмиpования в Укpаине. - Харьков: Инфоpм.-пpавовой центp "Ксилон", 1998.- 182 с.
  12. Бабкін В. Д. Державна влада і політична опозиція // Правова держава. — 1996. — Вип. 7. — С.193–199.
  13. Баглай М.В., Габричидзе Б.H. Конституционное право Российской Федерации. — М.: Изд. группа ИНФРА, 1996. — 509 с.
  14. Бантуков М. Анархия в древнем Китае // Газета саратовских анархистов. – 1990. - № 6. – С. 4.
  15. Батова С.А., Боботов С.В., Ведерников Н.Т. Судебная система России: Учебное пособие для образовательных учреждений Министерства юстиции Рос. Федерации; Акад. нар. хоз-ва при Правительстве Рос. Федерации, Рос. правовая акад. - 2-е изд., испр. и доп.. - М.: Дело, 2001. - 332 с.
  16. Безpодний Є.Ф., Ковальчук Г.К., Масний О.С. Світова класична думка пpо деpжаву і пpаво: Hавч. Посібник. - К.: Юpінком Інтеp, 1999. - 396 с.
  17. Білепчук П. Д., Кампо В. М. Основи конституційного права України: Навчально-методичний матеріал. – К.: Юрінком, 1997. — 205 с.
  18. Бойко В.В. Влада і масові соціально-психологічні явища в суспільстві // Україна і світ. Історія: минуле і сучасність. — Тернопіль. - 1995. — С.122–126.
  19. Буpчак Ф.Г. Пpезидент Укpаїни / Ін-т деpжави і пpава ім. В.М. Коpецького HАH Укpаїни. - К.: Ін Юpе, 1997. - 21 с.
  20. Бурлачук В. Ф. Влада, віра та легітимність // Українське суспільство: десять років незалежності. — К., 2001. — С.227–236.
  21. Валова Л. М. Влада як потреба особистості // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Сер. Військово-спеціальні науки. — 2000. — Вип. 2. — С. 49–52.
  22. Вальденберг В. Древнерусские учения о пределах царской власти. – Петербург., 1916. – С. IV.
  23. Василюк С. Ф. Система стримувань і противаг у відносинах між законодавчою і судовою владами в Україні // Парламентаризм в Україні: теорія і практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України. — 2001. — С.147–151.
  24. Веніславський Ф. В. Конституційне визначення меж державної влади в Україні // Проблеми законності. — 2000. — Вип. 43. — С.17–22.
  25. Веніславський Ф. Функціонування державної влади в аспекті політичного режиму // Проблеми законності. — 1998. — Вип. 34. — С.40–44.
  26. Вергун О. М. Держава та влада: парадигма Гегеля // Філософія, культура, життя. — 2000. — Вип. 8. — С.176–185.
  27. Верник О.І., Куфтирєв П.В., Машков А.Д.. Межі державної влади. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 216 с.
  28. Витченко А.М. Теоретические проблемы исследования государственной власти. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1982. - 194 с.
  29. Власть силы, сила власти. — М.: Юристъ, 1996. - 136 с.
  30. Ворошилов Н. Критическій обзоръ ученія о разделеніи властей. – Ярославль: Тип. Губ. Зем. Управы, 1871. – 451 с.
  31. Гpомадянське суспільство і пpавова деpжава, пpоблеми становлення: Зб. наук. пp. - К.: ТОВ "Міжнаp. фін. агенція", 1997.- 78 с.
  32. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку: Учеб. для студентов вузов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Логос, 2000. - 540 с.
  33. Гаджиев К.С. Политическая философия. / Отд-ние экономики РАН, Науч.-ред. совет изд-ва «Экономика». - М.: Экономика, 1999. - 605 с.
  34. Гайм Р. Вильгельм фон Гумбольдт. Описание его жизни и характеристика. С приложением. – М., 1898. – 412 с.
  35. Гарчева Л.П., Ярмыш А.Н. Конституционное право Украины: Учебное пособие. - Симферополь: Доля, 2000. – 334 с.
  36. Гегель Г. Философия права. Сочинения. - М., 1934. -Т.7. - С. 295.
  37. Геоpгіца А.З. Сучасний паpламентаpизм: пpоблеми теоpії та практики / Ю.Федьковича. - Чеpнівці: Рута, 1998.- 483 с.
  38. Георгіца А.З. Конституційно-правові інститути зарубіжних країн / Чернівецький державний університет імені Ю.Федьковича. - Чернівці: Рута, 1994. — 137 с.
  39. Георгіца А.З. Теоретико-методологічні проблеми сучасного конституціоналізму – Чернівці: Рута, 2002. - 40 с.
  40. Гетьман В.П. Як пpиймалась Конституція Укpаїни: Нотатки учасника розробки Основного Закону Укpаїни. - К.: Б.в., 1996.- 126 с.
  41. Гетьман В.П., Килимник Ю.В. Влада. - К.: Б.в., 1997.- 32 с.
  42. Гетьман В.П., Климник Ю.В. Що таке свобода і право у демократичній державі? Бесіди про Конституцію. – К., Б.в., 1996. – 33 с.
  43. Гибричидзе Б.Н. Конституционный статус органов Советского государства. – М., 1982. – 129 с.
  44. Гладун З.С., Федчишин М.Г. Основи конституційного права України. - Тернопіль: Екон. думка, 1999. - 150 с.
  45. Глотов Б. Системний характер кризи в Україні та державна влада // Актуальні проблеми державного управління. - Львів, 1999. - Вип.2: Адміністративна реформа в Україні: проблеми та перспективи. - С. 37– 41.
  46. Гоббс Т. Основы философии: Сочинения в 2 т. – М.: Мысль, 1989. – Т. 1. - Часть третья. О гражданине – 621 с.
  47. Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій - К., 2000. - 213 с.
  48. Гомеров И.Н. Государство и государственная власть: предпосылки, особенности, структура. - М.: ЮКЭА, 2002. - 830 с..
  49. Грабовська О. Державна регіональна політика , регіональна влада та регіони // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні. - 2001. - Т.1. - С. 264 – 266.
  50. Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення / Сіренко В.Ф., Тимошенко В.І., Ковальчук Т.І. та ін. - К.: Логос, 1997. - 122 с.
  51. Гумбольдт Вильгельм фон. Идеи к опыту, определяющему границы деятельности государства: В кн. Язык и философия культуры. – М.: Прогресс, 1985. – 216 с.
  52. Гумпилович Л. Общее учение о государстве: Пер. с нем. – СПб.: Тип. Т-ва «Общественная польза», 1910. – 516 с.
  53. Гуренко М.H. Основы конституционного права. - К., 2000. - 303 с.
  54. Гусев В.А. Проблемы государственного устройства в трудах И.А. Ильина // Социально-политические науки. – 1992. - № 2 – 3. – С. 76.
  55. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи] / Шемшученко Ю.С., Скрипнюк О.В., Кресіна І.О. та ін. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2001. - 653 с.
  56. Еллинек Г. Декларация прав человека и гражданина. – 2-е изд. – М.: Тип. Т-ва. И.Д. Сытина, 1906. – 84 с.
  57. Ершов В.В. Суд в системе органов государственной власти // Государство и право. - 1992. - №8. - С. 32.
  58. Журавльова Г.С. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 190 с.
  59. Загальна теоpія деpжави і пpава: Hавч.посібник. / Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л. та ін. - К.: Юpінком Інтеp, 1999.- 317 с.
  60. Загальна теорія держави і права. / Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л. та ін. - Х.: Право, 2002. - 427 с.
  61. Загоруй И.С. Конституционное право Украины. - Луганск, 1999. - 207 с.
  62. Ильин И.А. Наши задачи. Статьи 1948 – 1954 гг. – Париж, 1956. – 96 с.
  63. Иностpанное конституционное пpаво / Алебастpова И.А., Андpеева Г.H., Кашкин С.Ю. и дp. - М.: Юpистъ, 1996.- 509 с.
  64. История буржуазного конституционализма XVII-XVIII вв. - М.: Наука. - 1983. – 296 с.
  65. Інавгураційна промова Президента України Л.Д. Кучми в Національному палаці «Україна» 30 листопада 1999 року// Урядовий кур’єр. – 1999. – 1 груд.
  66. Істоpія укpаїнської Конституції. - К.: Пpаво, 1997.- 441 с.
  67. Іщенко М. П. Конституційні основи державної влади в Україні // Черкаський держ. ун-т ім. Б. Хмельницького. Вісник. Сер. Соціально-гуманітарні науки. — Черкаси, 1997. — Вип. 2. — С.140–144.
  68. Кpавчук М.В. Теоpія деpжави і права. - Теpнопіль: Eкономічна думка, 1999.- 112 с.
  69. Кайзеров Н.М. Власть и авторитет. Критика буржуазных теорій. – М., 1973. – С. 14.
  70. Кампо В.М., Фрицький Ю.О. Конституційна реформа – 2003: Науково-популярний коментар основних проблем. — К., 2003. — 17 с.
  71. Кант И. Сочинения: В 6 т. - М.: Мысль, 1965. - Т.4. Часть 2. – 544 с.
  72. Карнаух М. Конституційні проблеми організації державної влади та місцевого самоврядування в Україні // Українська Академія державного управляння при Президентові України. Зб. наук. пр. — К., 1999. — Вип.1: Актуальні питання втілення в життя положень Конституції України. — С.279–282.
  73. Каррі Д. Конституція Сполучених Штатів Америки. - К.: Веселка, 1993. – 192 с.
  74. Касынюк Л. А. Основы конституционного права Украины – X.: Одиссей, 1999. – 191 с.
  75. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права: (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Кондор, 2002. — 353 с.
  76. Коваленко А.И. Основы конституционного права Российской Федерации (в вопросах и ответах). — М.: ТЕИС, 1994. — 94 с.
  77. Коган Д. А. Из конституционного опыта Украины. — Х., 1997. — 75 с.
  78. Козлова E.И., Кутафин О.E. Конституционное право России. — М.: Юристъ, 1995. — 479 c.
  79. Козюбра М. І. Конституційний суд в системі органів державної влади // Державно-правова реформа в Україні. — К., 1997. — С. 20–25.
  80. Колодій А. М. Теорія розподілу влади і практика формування органів державної влади за новою Конституцією України // Ідеологія державотворення в Україні: Історія і сучасність. — К., 1997. — С.193–196.
  81. Коломієць Ю.М. Інститут глави деpжави в системі вищих оpганів влади й упpавління заpубіжних кpаїн. - Х.: Основа, 1998.- 244 с.
  82. Коментаp до Конституції Укpаїни / Авеp’янов В.Б., Бойко В.Ф., Боpденюк В.І. та ін. - К., 1996.- 376 с.
  83. Комітети – основа діяльності законодавчих органів влади: Посібник / Кислий П., Сінклер, Том Браун, Тревор та ін. — К.: Заповіт, 1997. — 96 с.
  84. Конституция, закон, подзаконный акт. - М.: Юpид. лит., 1994.- 133 с.
  85. Конституції нових деpжав Євpопи і Азії. - К.: Укp. пpавнича фундація: Пpаво, 1996.- 529 с.
  86. Конституційне законодавство України: законодавчі акти, коментар. – К.: Атіка, 2000. – 365 с.
  87. Конституційне законодавство України: Законодавчі акти, коментар, офіційні тлумачення. — К.: Атіка, 2000. — 894 с.
  88. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих юридичних навчальних закладів та факультетів / Тацій В.Я., Погорілко В.Ф., Тодика Ю.М. та ін. — К.: Укр. центр правн. студій, 1999. — 372 с.
  89. Конституційне право України / Байрачна Л.К., Журавський В.С., Колісник В.П. та ін. — К.: Вид. дім «Ін Юре», 2002. — 542 с.