Київський національний університет імені Тараса Шевченка на правах рукопису Каніщенко Наталія Генадіївна

Вид материала

Документы

Содержание Список використаних джерел Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Мета і задачі дослідження. Наукова новизна одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів. Апробація результатів дисертації. Структура та обсяг дисертаційної роботи Сутність та еволюція економічних кластерів Формування конкурентних переваг економічних суб'єктів під впливом кластеризації національних економік Механізм інтенсифікації впливу кластерних об'єднань на посилення національних конкурентних переваг Додатки Додаток А Вырезано.

Подобный материал:

• Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису чехович, 992.98kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису мазур тамара, 1244.31kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису буткевич, 2287.53kb.
• Київський національний університет імені Тараса Шевченка На правах рукопису Кохановська, 3807.4kb.
• Міністерство освіти І науки україни київський національний університет імені тараса, 875.3kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису рябцева, 1252.7kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису Безклубий, 2337.3kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка герасимова світлана василівна, 682.99kb.
• Форма київський національний університет імені тараса шевченка інститут журналістики, 178.94kb.
• Форма київський національний університет імені тараса шевченка інститут журналістики, 182.01kb.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка


на правах рукопису

Каніщенко Наталія Генадіївна


УДК 330:334


кластеризація як чинник конкурентоспроможності національної економіки


спеціальність 08.00.01 –

Економічна теорія та історія економічної думки


Дисертація

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук


Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор

Варналій Захарій Степанович






Київ – 2009

Зміст:

стор.

Вступ Розділ 1. теоретико-методологічні засади дослідження економічної кластеризації Сутність та еволюція економічних кластерів Формування конкурентних переваг економічних суб'єктів під впливом кластеризації національних економік 1.3. Вплив економічної кластеризації на конкурентоспроможность національної економіки Висновки до першого розділу Розділ 2. розвиток кластерних об'єднань та іх роль у підвищенні конкурентоспроможності національної економіки Інституційно-економічне забезпечення функціонування територіальних і галузевих кластерів Передумови розвитку кластерних об'єднань в Україні Інтернаціоналізація процесів економічної кластеризації Висновки до другого розділу Розділ 3. механізм використання кластерних систем для підвищення конкурентоспроможності економіки України Механізм інтенсифікації впливу кластерних об'єднань на посилення національних конкурентних переваг Критерії оцінки ефективності функціонування кластерних об'єднань Потенціал розвитку та інтернаціоналізації національних кластерів України в умовах глобалізації. Висновки до третього розділу. Висновки Додатки Список використаних джерел

4 15 15 32 46 57 60 60 74 101 112 115 116 125 139 159 162 167 174

вступ

Актуальність теми дослідження. Сучасний розвиток економічної системи України характеризується значними змінами в організації виробництва на національному і міжнародному рівнях, що є основою для активного формування нового типу економічних відносин між економічними суб'єктами, а також розвитку нових механізмів реалізації їх економічних інтересів. Важливим стає ефективне використання переваг суспільного поділу праці і запровадження інтенсивних форм організації інноваційних процесів, що веде до кластеризації економічних систем. Формування економічних кластерів стає визначальним чинником підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації.

Процеси економічної кластеризації є закономірним етапом та чинником об’єктивного розвитку ринкових систем. Успішне їх функціонування територіально-галузевих інтеграційних об'єднань - економічних кластерів - є передумовою і важелем підвищення продуктивності праці та результативності підприємницької діяльності економічних суб'єктів на макро-, мезо- і мікрорівнях.

Кластерні системи є втіленням унікальної комбінації наукових, виробничих і комерційних структур, що на основі використання переваг коопераційної взаємодії, сприяють формуванню і ефективному використанню реальних конкурентних переваг окремих підприємств, галузей, національних економік в умовах посилення світового конкурентного протистояння. На даному етапі розвитку економіки України кластери можуть виступити ефективним інструментом інтенсифікації розвитку вітчизняного підприємництва і посилення ринкових позицій окремих економічних суб'єктів.

Необхідність дослідження теоретико-методологічних засад утворення і функціонування економічних кластерів зумовлена формуванням нової парадигми економічних відносин між суб’єктами підприємницької діяльності, яка формується в процесі поглиблення суспільного поділу праці та розвитку складних форм коопераційної взаємодії, що викликає розвиток нового типу ринкової взаємодії економічних суб’єктів і способу реалізації їх економічних інтересів.

Практичне значення дослідження процесів економічної кластеризації полягає у визначені основних рушійних сил розвитку сучасного підприємництва та механізму створення стратегічних і оперативно-тактичних переваг в умовах конкурентно напруженого ринкового простору. Виявлення позитивних і негативних суспільно-економічних наслідків залучення економічних суб’єктів до кластерів, що є об’єктивно обумовленої тенденцією розвитку світового підприємництва, а також розробка обґрунтованих стратегій формування кластерних об'єднань, є важливою умовою ефективного розвитку національної економічної системи України.

У вітчизняній науковій літературі питання, пов’язані з принципами роботи кластерів, висвітлюються в роботах вітчизняних вчених: В.Базилевича, І.Бураковського, З.Варналія, М.Войнаренка,  Б.Губського, П.Єщенка, Я.Жаліла, Б.Кваснюка, С.Кримського, Д.Лук’яненка, І.Михасюка, А.Мокія, С.Мочерного, В.Новицького, Ю.Павленка, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, А.Поручника, О.Розенфельда, Є.Савельєва, В.Савченка, В.Сизоненка, С.Соколенка, М.Тимчука, А.Філіпенка, В.Чужикова, О.Шниркова та інших. Ця проблематика розглядається в дослідженнях багатьох зарубіжних авторів, зокрема в працях В.Бандурина, В.Гжегожа, С.Долгова, П.Жозета, Е.Леммера, Ж.Мингалевої, М.Кітінга, Дж.Клегга, М.Портера, В.Прайса, Д.Радеби, А.Ругмана, П.Самуельсона, Дж.Сороса, С.Ткачевої, Ю.Уеннопа, Д.Якобса, Л.Янга та інших.

Разом с тим у вітчизняній науковій літературі по суті не існує цілісного дослідження проблем економічної кластеризації, недостатньо повно розкрито причинно-наслідкові залежності та наслідки формування і розвитку кластерних об'єднань, потребують подальшого визначення та обґрунтування критерії та чинники ефективного функціонування кластерів, їх роль в посиленні конкурентних позицій економічних суб’єктів на ринку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка за комплексною держбюджетною темою “Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя” (державний реєстраційний номер 06 БФ 040-01). Особистий внесок автора полягає у дослідженні особливостей формування конкурентних переваг в результаті кластеризації національної економіки України.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні системи економічних відносин, що складаються в процесі формування і функціонування економічних кластерів, та визначенні впливу науково-виробничої кластеризації на підвищення конкурентоспроможності національних економічних систем. Відповідно до мети автором було поставлено наступні завдання:

• дослідити теоретико-методологічні засади формування і функціонування економічних кластерів: визначити економічну природу, сутність, суспільно-економічні передумови та наслідки формування галузевих і територіальних кластерів;
  
• виявити сукупність економічних інтересів, що виникають в процесі створення та функціонування кластерних систем як форми суспільного поділу праці і реалізації завдань коопераційного співробітництва економічних суб'єктів;
  
• провести порівняльний аналіз стадій розвитку і механізмів ефективного використання економічних переваг кластерів на мікро, мезо і макрорівнях;
  
• дослідити інституційні засади інтенсифікації процесів кластеризації, проаналізувати принципи взаємодії елементів державного та ринкового регулювання у діяльності кластерів в Україні;
  
• визначити критерії оцінки результативності кластерних систем і ефективності підприємництва залученого до кластерних об'єднань;
  
• розробити рекомендації щодо формування поточних конкурентних переваг в національних галузевих кластерах і підвищення конкурентоспроможності економіки України.
  

Об’єктом дослідження є економічні відносини сучасного підприємництва, що виникають в процесі кластеризації економічних систем.

Предметом дослідження є механізми формування і функціонування економічних кластерів як чинника підвищення конкурентоспроможності національної економіки. 

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використані загальнонаукові методи пізнання об'єктивної природи економічних явищ і процесів, які визначають використання переваг кластеризації виробничих систем в процесі реалізації економічних інтересів економічними суб'єктами. Зокрема, методи аналізу і синтезу, наукових узагальнень, єдності історичного і логічного використані при дослідженні чинників кластеризації і визначенні передумов і факторів функціонування кластерних систем (параграфи 1.1, 2.3 та 3.1). Метод наукової абстракції при визначенні економічного змісту категорії “кластерізація економіки” та “кластерна система” (параграфи 1.1. та 1.2); методи моделювання та системного підходу використовувалися при формуванні критеріїв та системи показників ефективності кластерних систем (параграфи 1.3. та 3.2); методи кількісного аналізу, індукції і дедукції були основою для проведення досліджень умов кластеризації економічних систем (параграф 3.2), а також дослідження можливостей інтенсифікації коопераційної співпраці між суб'єктами господарювання (параграфи 2.3 та 3.3).

Крім того, в дисертаційній роботі використано специфічні методи: метод ринкових маркетингових досліджень – при визначенні і аналізі умов кластеризації підприємницької діяльності, що дало змогу визначити основні сприятливі і несприятливі фактори впливу на розвиток коопераційного співробітництва економічних суб’єктів (параграфи 1.3 та 2.3.).

Теоретичною основою дисертаційної роботи стали фундаментальні положення економічної теорії, організації виробництва, викладені в українських та зарубіжних наукових працях. Інформаційною базою дослідження слугували дані Державного комітету статистики України, Національного банку України, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, матеріали, зібрані під час проведення досліджень умов кластеризації підприємницької діяльності економічних суб’єктів України.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна полягає у теоретико-методологічному обгрунтуванні системи економічних відносин, що виникають в процесі формування і функціонування кластерних систем та визначенні впливу об’єктивної економічної кластеризації на підвищення конкурентоспроможності національної економіки України. Основні результати, що становлять наукову новизну та отримані в ході вирішення завдань, поставлених в дисертаційній роботі, полягають у наступному:

вперше:

• визначено безпосередній взаємозв'язок між кластеризацією економіки та посиленням конкурентоспроможності економічних суб'єктів і обґрунтовано систему інтенсивних (мультиплікативне зростання продуктивності праці, використання сучасних принципів організації виробництва і праці, прискорення науково-технічного прогресу, підвищення якості продукції, застосування прогресивних методів економії, зокрема ресурсозбереження, тощо) та екстенсивних (збільшення чисельності робітників та загального обсягу робочого часу, зростання виробничих потужностей, поширення територіальних меж тощо) критеріїв оцінки ефективності застосування кластерних систем для забезпечення конкурентоспроможності національної економіки України;
  
• виділено критерії класифікації кластерних систем за ознаками: стадія розвитку, глибина кластеру, динаміка зайнятості, галузева належність, характер зв'язків, кількість членів кластеру, якість управління та географічне охоплення, інтенсивність взаємодії;
  

удосконалено:

• теоретико-методичні підходи до порівняльного аналізу стадій розвитку і механізмів ефективного використання економічних переваг кластерів на мікро-, мезо- і макрорівнях, що передбачає поступальний екстенсивний розвиток (поширення) та інтенсифікацію коопераційної взаємодії економічних суб’єктів, направлену на появу більш зрілих форм підприємництва і формування якісно нових можливостей реалізації їх економічних інтересів;
  
• типологізацію кластерів та класифікацію видів кластерних об'єднань, що дозволило ідентифікувати і визначити структуру економічних інтересів учасників кластерів в процесі реалізації відносин конкуренції відповідно: видів домінуючих типів конкурентного протистояння; характеру цінового впливу; методів та інтенсивності взаємодії; масштабів охоплення; ступеня диференціації; складності проникнення в інтернаціоналізовану галузь; ефективності результатів; диверсифікації підприємницької діяльності;
  
• механізм економічної кластеризації, який об’єднує: (а) аналітичну ідентифікацію економічних інтересів учасників кластерного об'єднання та їх мотиваційні переваги; (б) процеси кластеризації; (в) засоби підтримки та стимулювання коопераційно-кластерної взаємодії; (г) інституційні засади інтенсифікації процесів кластеризації; та (д) принципи взаємодії елементів державного та ринкового регулювання у діяльності кластерів;
  

дістало подальший розвиток:

• конкретизація економічного змісту терміну “кластеризація економіки”, що характеризує нову якість інтенсифікації взаємодії учасників науково-виробничо-комерційного співробітництва за територіально-галузевим принципом на основі поглиблення поділу праці, спеціалізації та розвитку коопераційних звязків між ними; висвітлення передумов кластеризації економічних систем, серед яких: глибока спеціалізація підприємницької діяльності економічних суб’єктів, зрілість і системність економічних відносин між ними, наявність розвиненої інституційно-організаційної інфраструктури кластерних об'єднань, впровадження у їх діяльність інноваційних методів управління, направлених на реалізацію економічних інтересів учасників кластерної системи;
  
• визначення соціально-економічної природи (особливостей, принципів та умов розвитку) та структури економічних кластерів (суб’єктів, форм та механізму функціонування), їх ролі у формуванні національних та міжнародних конкурентних переваг, зокрема виділено етапи і результуючі параметри функціонування, зокрема: (1) обґрунтування потенціалу утворення кластеру в результаті узгодження економічних інтересів потенційних учасників; (2) дослідження ринкових умов формування кластеру; ухвалення інституційно-організаційних засад партнерства; (3) оцінка намірів та конкретизація мети співробітництва; (4) визначення конкурентних переваг та завдань кластерної взаємодії; (5) визначення індивідуальних і сукупних конкурентних переваг членів кластерного об'єднання; (6) формування критеріїв ефективності та системи контролю результативності кластерної взаємодії; (7) розробка програми розвитку кластеру;
  

• теоретичні підходи до використання кластерних моделей при рекреації економіки регіонів України: запропоновано механізм обґрунтування економічного потенціалу коопераційного співробітництва економічних суб'єктів, який передбачає дослідження історичних економічних та інституційних умов розвитку процесів кластеризації, визначення рівня зацікавленості потенційних учасників кластеру, прогноз розвитку підприємництва, на основі виявлення основних ринкових тенденцій, визначення організаційних засад та форм взаємодії;
  
• технології використання поточних конкурентних переваг в національних галузевих кластерах і механізм підвищення конкурентоспроможності економіки України на основі: створення внутрішніх конкурентних переваг суб’єктів - учасників кластерів та формування зовнішніх конкурентних переваг, що виводять галузь в цілому на новий, значно вищий рівень конкурентоспроможності..
  

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення та практичні результати дослідження використані у науково-дослідній роботі Національного інституту стратегічних досліджень при розробці концептуальних засад кластеризації економіки України (довідка № 293/727 від 30.09.08 р.), Севастопольської торгово-промислової палати при обґрунтуванні організаційно-економічних засад горизонтальної і вертикальної інтеграції та формування галузевих кластерних систем в Україні (довідка № 550/10.3-3 від 08.09.08 р.), впроваджено у навчально-методичну діяльність на кафедрі економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 056/183 від 23.10.08 р.), використані у господарській діяльності суб’єктів підприємництва, зокрема дочірньої компанії ДП “Кнауф-Маркетинг” міжнародного об'єднання підприємств Knauf KG (довідка 23-02/07 від 28.02.07 р.).

Особистий внесок автора. Дисертаційна робота є самостійною роботою, всі результати якої отримані безпосередньо автором. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у друкованих роботах. З наукових праць, виданих у співавторстві, використані лише ті положення, які є результатом індивідуальної роботи автора.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, результати і висновки дисертаційної роботи обговорювались на 14 міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, методологічних семінарах, “круглих столах” і професійних обговореннях, зокрема: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку внутрішнього ринку в умовах глобалізації” (Київ, 17-18 листопада 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Формування нової парадигми страхування” (Київ, 1-2 грудня 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних і фінансових ринках” (Дніпропетровськ, 3-4 лютого 2006 р.), Шевченківська весна: V Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених (Київ, 2-3 березня 2006 р.), VІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих вчених “Роль інноваційних моделей розвитку у підвищенні конкурентоздатності товарів та послуг” (Донецьк, 5 квітня 2006 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів ”(Сімферополь, 7 квітня 2006 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика економіки і підприємництва ” (Алушта, 11-13 травня 2006 р.), Дванадцятій міжнародній конференції молодих вчених-економістів “Предпринимательство и реформы в России” (Санкт-Петербург, Росія, 23-24 листопада 2006 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Суперечності та перспективи розвитку фінансової системи України” (Київ, 23-24 листопада 2006 р.), Сьомій міжнародній конференції “Маркетинг в Україні” (Київ, 24-25 листопада 2006 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Формування конкурентоспроможного страхового ринку України в умовах глобалізації” (Київ, 26-27 грудня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Управління регіональним розвитком в умовах глобалізації: теорія та практика” (Київ, 11-12 жовтня 2007 р.), Міжнародній конференції молодих вчених “Majesty of Marketing” (Дніпропетровськ, 17-18 грудня 2007 р.), III Міжнародній конференції “Підвищення конкурентоспроможності економіки на основі формування кластерних моделей” (Ялта, 15-18 квітня 2008 р.), Науково-практичні конференції "Тенденції та перспективи розвитку податкової системи України" (Ірпінь, 19 вересня 2008 р.).

Публікації. За результатами дисертаційної роботи автором опубліковано 16 наукових праць, у т.ч. 8 статей у наукових фахових виданнях, 1 підрозділ у колективній монографії, 7 - в інших виданнях. Загальний обсяг опублікованих праць, що належить особисто дисертанту, становить 4,5 д.а.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація  складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Основний текст дисертації викладено на 166 сторінках комп’ютерного тексту. Дисертаційна робота містить 17 рисунків на 17 сторінках, 9 таблиць на 13 сторінках, 4 додатки на 7 сторінках, список використаних джерел містить 208 назв на 19 сторінках.

Розділ 1

теоретико-методологічні засади дослідження економічної кластеризації

1. Сутність та еволюція економічних кластерів
   

Важливою і актуальною тенденцією сучасного світового економічного розвитку стали процеси економічної кластеризації, направлені на підвищення конкурентоспроможності економічних суб’єктів на мікро, мезо і макро рівнях. Зміст кластеризації полягає у прискоренні економічного розвитку і підвищенні конкурентоспроможності окремих економічних суб’єктів (підприємств, регіонів, країн, окремих територій і міст) шляхом використання переваг суспільного поділу праці і ущільнення їх науково-виробничої взаємодії в результаті утворення так званих кластерних об'єднань. Кластери, які є втіленням складної системи взаємозв'язків між економічними суб’єктами, дозволяють підсилити корисний ефект від підприємницької діяльності і виступають дієвим інструментом організації економіки, контролю економічної діяльності, підвищенню конкурентоспроможності як окремих суб'єктів господарювання, так і регіонів, країн, макроінтеграційних угруповань в цілому [110, с. 44].

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.


По-третє, поділ праці є чинником виникнення товарного вироб­ництва, але це відбувається лише тоді, коли поділ праці поглиблюється одночасно з відчуженням виробників. А це означає, що ви­робники, між якими відбувся поділ праці, виступають як відокремлені власники. Обмежуючись певним видом виробничої діяльності, вони для задоволення своїх потреб змушені обмінювати власний продукт на інші продукти, постійно поглиблюючи свою спеціалізацію і розвиваючи не тільки товарно-обмінні, але й коопераційні зв’язки з іншими товаровиробниками. Тільки у такий спосіб вони можуть задо­вольнити свої потреби [30, c.76].

Особливістю структури кластерних систем характеризується тим, що вони охоплюють значну кількість різних підприємницьких структур, серед яких виробники, постачальники та споживачі різноманітного обладнання, технологій, послуг, сировини тощо. Окрім того кластери об'єднують різні урядові, громадські та наукові структури. Наприклад, університети, які надають необхідну освіту робітникам заводів, або юридичні контори, що допомагають з законодавчим підґрунтям. Кластери, як правило, сприяють розвитку не тільки основної галузі економіки, але допоміжним галузям, завдяки зростанню продуктивності, стимулюванню інновацій, сприянню створенню нових підприємств, стимулюванню конкуренції.

Кластерний підхід, що був заснований на партнерстві зацікавлених один у одному суб'єктів, спочатку використовувався в дослідженнях проблем конкурентоспроможності фірм. Згодом він став застосовуватися при рішенні усе більше широкого кола завдань (зокрема, при аналізі економічного розвитку держави, регіону, галузі; при розробці загальнодержавної промислової політики й програм регіонального розвитку), а також як метод стимулювання інноваційної діяльності, основа взаємодії великого й малого бізнесу.

Однією з найважливіших особливостей кластеризації є те, що у кластери надходить інформація від перед тим ізольованих підприємств, які самостійно не могли використати її ефективно і створити власну конкурентну перевагу на ринку, а процесі розвитку коопераційних зв’язків отримали мультиплікаційний поштовх інтенсифікації підприємницької активності.

Структура взаємодії елементів всередині кластерного об'єднання представлено на рисунку 1.1. Щільність взаємодії зумовлена глибиною наявного поділу праці, що є важливим чинником подолан­ня суперечності між зростаючими потребами і лімітованими ресурсами. Однак цей чинник діє у певних межах і тому не впливає на розподіл всіх еко­номічних ресурсів, зокрема тих, які обмежені природою і не віднов­люються після виробничого споживання.




Проте поділ праці, здатний успішно долати обмеження виробни­чих можливостей. І це досягається завдяки тому, що він є важливим чинником підвищення продуктивності праці. Під час формування та функціонування кластера здійснюється необхідна і достатня співпраця між раніше окремими підприємствами, що полягає у сприянні виробництву за рахунок матеріальних та інтелектуальних засобів, що призводить до зростання виробничого потенціалу галузей. Відносини, що складаються всередині кластеру сприяють підвищенню якості людського фактору, завдяки зменшенню: замкнутості на внутрішніх проблемах, інертності, негнучкості і картельних змов між учасниками ринку. А саме ці негативні прояви зменшують, а іноді майже повністю блокують позитивний вплив конкуренції на розвиток ринку і та появу нових фірм [97, с. 30-33].

Об'єктивна необхідність дії економічного закону поділу праці випливає з настійної потреби масового виробництва певних видів продукції в умовах ускладнення процесу праці. Проте цей процес-причина наштовхується на обмежені можливості існуючої системи спеціалізації праці. Остання є, по суті, виявом обмеженості вироб­ничих можливостей. Однак, суспільство на всіх етапах свого розвитку прагне підвищити про­дуктивність праці. При цьому необхідність зростання продуктивності праці стосується не тільки продукту в цілому, а і його окремих час­тин, деталей, вузлів.





Часто виробництво якогось агрегату затримуєть­ся через відставання виробництва його окремої частини. Отже, виробництво такого компонента доцільно зробити само­стійним, спеціалізованим, розрахованим на масову продукцію. Це досягається шляхом використання технології аутсорсингу. Безу­мовно, таке виробництво пов'язане з широким застосуванням ма­шин, впровадженням, як правило, автоматизації і новітніх методів управління виробництвом.

Водночас існує загроза виникнення суперечностей між необхідністю масо­вого виробництва в умовах ускладнення процесу праці та обмеже­ними можливостями існуючої системи спеціалізації праці. Вирішення цього питання полягає у подальшому розвитку поділу праці, що веде до підвищення її продуктивності. Це і утворює процес-наслідок економічного закону поділу праці, який є основою у створенні та успішному функціонуванні кластерної системи.

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

Як результат, виділяють фактори заснування та функціонування кластерів, де основним визначальним моментом є взаємодія та вирішення економічних інтересів рамках кооперації та спеціалізації виробництва (Рис. 1.3).





Аналіз доводить наявність переваг від кластеризації, які є результатом обґрунтованого поділу праці, раціональної спеціалізації та можливостей кооперації, зокрема:

• спеціалізація значно збільшує продуктивність праці. Це по­в'язано з тим, що спеціалізація створює умови для організації безпе­рервного (поточного) процесу виробництва, застосування найдоско­наліших засобів праці, впровадження механізації та автоматизації виробництва, досягнення повного і ефективного використання тех­нологічного устаткування, удосконалення структури підприємств, підвищення кооперації праці;
  

• спеціалізація дає можливість краще використати го­ловну продуктивну силу - людський фактор - за урахування професійних якостей, кваліфікаційних відмінностей і індиві­дуальних здібностей представників трудових ресурсів;
  
• спеціалізація на виконанні певної роботи формує кваліфікацію працівника;
  
• спеціалізація у виконанні виробничих функцій веде до економії часу, позбавляє виробництво від зайвих витрат, особ­ливо під час зміни одного виду діяльності іншим видом;
  
• спеціалізація дає можливість краще використовувати регіональні особливості.
  

Важливою передумовою (організаційною основою) підвищення рівня спеціалізації в промисловості є стандартизація, уніфікація і типізація [83]. Економічна ефективність системи стандартизації, уніфікації та типізації виявляється за рядом напрямів: встановлення раціонально­го асортименту продукції, збільшення серійності її випуску, скоро­чення строків проектування та витрат на нього, виготовлення засобів технологічного оснащення тощо.

Поділ праці, який здійснюється між підприємствами і галузя­ми, іноді дуже важко врахувати. Виникають непередбачені дисп­ропорції між ланками спеціалізованого виробництва. В одних під­приємствах і регіонах виникають надлишки спеціалізованої продук­ції, що створює проблему їхньої реалізації, а в інших відчувається гостра нестача комплектуючих деталей і вузлів, що стримує розви­ток виробництва.

Спеціалізація сприяє розвитку масового виробництва. На спе­ціалізованих підприємствах є можливість організувати поточне ви­робництво, застосувати продуктивніше устаткування і краще його використовувати, механізувати і автоматизувати виробничі процеси. Це забезпечує значне зростання продуктивності праці та зниження витрат підприємств [23, c. 333]. Саме виявом вище зазначеного і сучасна форма об'єднань – кластер. Актуальність та ефективність використання таких інструментів, як поділ праці робить необхідним і продуктивним створення кластерних систем на всіх рівнях економічного розвитку.

Однак, беручи до уваги класичні теоретичні підходи в економічній практиці суспільства, не слід ігнорувати той факт, що модель інноваційного розвитку вітчизняної економіки потребує застосування нових підходів з метою забезпечення її ефективної реалізації на різних етапах створення та використання інновацій в практиці господарювання. До останнього часу основною метою реалізації політики інноваційного розвитку визначалося переважно забезпечення конкурентних переваг на базі впровадження нових прогресивних ресурсозберігаючих технологій, створення нових продуктів і послуг та опанування на цій основі нових ринків збуту. На сучасному етапі вітчизняна економічна наука формує нову парадигму розвитку, яка передбачає створення нових організаційних структур як сукупності взаємопов’язаних складових: виробників, постачальників, споживачів, наукових знань і технологій, малих, середніх і великих підприємств, освітніх установ, технопарків, технополісів. Розвиток таких організаційних структур особливо на регіональному рівні потребує детального дослідження.

2. Формування конкурентних переваг економічних суб'єктів під впливом кластеризації національних економік
   

Проблеми визначення конкурентних переваг досліджувались багатьма науковцями, серед яких М. Портер, Ф. Котлер, І. Ансофф, Ж.-Ж. Ламбен, та ін. Проте на сьогодні не існує єдиного визначення сутності конкурентних переваг. На думку М. Портера, конкурентні переваги проявляються або в більш низьких, ніж у конкурента витратах, або у спроможності вимі­рювати і контролювати додаткову вартість, яка перевищує до­даткові витрати від диференціації. Вітчизняні фахівці розглядають конкурентні переваги, як сукупність відносин, що є предметом регулювання за допомогою комплексу правових норм [98, c. 30-31]. Російський економіст Р. Фатхутдинов трактує конкурентні переваги, яка ексклюзивну цінність, якою володіє система і яка дає їй перевагу над конкурентами [157, c. 66]. За визначенням І.З. Должанського та Т.О. Загорної конкурентна перевага — рівень ефективного використання наявних у розпорядженні фірми (а здобувають також для май­бутнього споживання) всіх видів ресурсів [28, c. 59]. Розглядаючи проблематику формування конкурентних переваг можна знайти ще багато розумінь та трактувань цього поняття (Таблиця 1.2).

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

Під час функціонування кластеру існує перманентний процес розвитку, спричинений зростанням продуктивності, стимулюванню інновацій, сприянню створенню нових підприємств, та найголовніше – стимулюванню конкуренції. Створення кластерів дає можливість бізнесу досягти як короткострокового економічного успіху, так і закласти основу для формування позитивних довгострокових тенденцій у розвитку як безпосередньо територій, так і національної економіки в цілому. Крім того, регіональні кластери можуть виконати функцію головного чинника, який обумовлює ефективність регіонального розвитку, стимулює інвестування капіталу в великомасштабні програми та проекти, забезпечує економічну активність, спрямовану на реалізацію цілей господарського розвитку країни.

Під час формування та роботи кластера здійснюється необхідна співпраця між раніше окремими підприємствами, що сприяє виробництву за рахунок матеріальних засобів і призводить до зростання виробничого потенціалу галузі. Відносини, що складаються всередині кластеру сприяють підвищенню якості людського фактору, завдяки зменшенню замкнутості на внутрішніх проблемах, інертності, негнучкості і змов між різноманітними суперниками. А саме цей фактор зменшує, а іноді майже повністю блокує сприятливий вплив конкуренції та появу нових фірм.

Створення кластерів “цивілізує” конкурентну взаємодію і підвищує конкурентну незалежність та безпеку економічних суб’єктів завдяки:

• збільшенню обміну інформацією між підприємствами галузі: у кластери надходить інформація з раніше ізольованих підприємств, які не в змозі були переробити її на високому рівні, а завдяки посиленим інтелектуальним та матеріальним можливостям, учасники кластерних об’єднань підвищують конкурентоспроможність отриманого власного результату.
  
• ймовірності появи нових підходів завдяки об’єднанню ідей та матеріальної бази різних підприємств;
  
• виникненню нових виробників (найчастіше вони з’являються серед учасників кластеру і стають новими учасниками, або шляхом відокремлення).
  

Таким чином можна зробити висновок, що використання кластерних систем в економіці є важливим інструментом піднесення економіки в цілому. Це відбувається за наступних чинників:

• кластерна економіка має конкретні переваги перед суто галузевими та територіальними підходами, бо кластер ураховує загальну стратегічну лінію території і не суперечить їй;
  
• за умов створення кластеру виникає активний механізм взаємодії держаних установ та бізнесу;
  
• підсилюється дія мультиплікаційного ефекту в регіоні;
  
• виникає природний механізм розвитку;
  
• важливою умовою кластеризації є існування високотехнологічних підприємств, що гарантує безперервність циклу «дослідження-розробки-технології-виробництво-реалізація»;
  
• при прямому зіткненні з конкуренцією на міжнародному рівні відбувається прискорена інтеграція регіону в глобальну господарську систему (співробітництво між регіонами і країнами);
  
• кластер гарантує більший соціальний розвиток, як то зайнятість, рівень професійного розвитку.
  

Слід зазначити, що на міжнародному ринку практика створення кластерів є досить розвиненою. І як показав досвід, це значно підвищило рівень конкурентоспроможності окремих країн. Як приклад успішного кластера можна розглянути об'єднання італійських виробників та дизайнерів взуття, наведений М.Портером [109, с. 18] (Рис. 1.4).

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

2) стратегія співтовариства одиниць бізнесу, де спеціалізація склалася через традиції ведення бізнесу, або природно-кліматичних умов (ендемічність), що виробляє правила ведення бізнесу. В даному випадку, правила можуть бути як неформальними, але загальноприйнятими на території, так і законодавчо закріпленими;

3) стратегія рефлексії, де стратегія просторового розвитку формується як баланс інтересів підприємницьких одиниць, органів державної влади, місцевого самоврядування і місцевого співтовариства. Найбільш яскравий приклад – бізнес-кластер Saale-Unstrut в Німеччині: трансформаційний перехід до ринкового господарства вивів виноробний регіон (653, 8 га.), розташований на території колишньої ГДР, в лідери об’єднаної Німеччини з виробництва високоякісних сухих вин. У цю групу можна віднести “Голлівуд” (Hollywood) – район Лос-Анджелесу, де до 50-х рр. ХХ в. була зосереджена основна частина американської кіноіндустрії тощо.

Слід зосередити особливу увагу на ролі державного регулювання у створенні на функціонуванні кластерних систем. Успішна реалізація програм по формуванню й спеціальному стимулюванню кластерних структур можлива винятково при наявності національної й регіональної стратегії розвитку. Подібна стратегія повинна містити основні напрямки, механізми й етапи реалізації державної інноваційної політики.

Сьогодні практика основних економічних інститутів України вимагає більш вдосконаленої організації. Організаційні інновації мають стати провідним чинником технологічного і економічного розвитку промисловості, системного запровадження досягнень науково-технологічного прогресу та підвищення конкурентоспроможності виробництва. Але поки що цей процес гальмується через відсутність чіткої моделі організаційного устрою, яка б відповідала вимогам конкурентоспроможного, інтегрованого у світове виробництво і здатного до саморозвитку промислового комплексу.

Найбільш актуальними напрямами вдосконалення організаційного устрою промислового комплексу є:

• капіталізація, вертикальна та горизонтальна інтеграція підприємств, розвиток корпоративного сектору;
  
• усунення суперечностей між процесом концентрації промислового виробництва і заходами антимонопольного регулювання;
  
• розробка і впровадження моделі кластерної організації промисловості в межах територіального устрою.
  

Реалізація цих напрямів відповідатиме світовим прогресивним тенденціям організаційного устрою економічних систем, забезпечуватиме захист національних товаровиробників в умовах глобальної конкуренції, посилить взаємозв’язок підприємств з внутрішнім і зовнішнім економічним середовищем.

В свою чергу практичний зміст заходів з впровадження прогресивної організаційної структури передбачає:

• утворення висококонцентрованих інтегрованих структур;
  
• поширення процесів диверсифікації компаній, посилення їх спеціалізації, орієнтація на досягнення ефекту економії на масштабі виробництва і використані ключових ресурсів фірми;
  
• аутсорсинг і запровадження мережевої організації бізнесу, утворення стратегічних альянсів;
  
• створення системи взаємодії великих та малих суб'єктів господарювання, зокрема, субпідряд, франчайзинг, а також систем підприємств, що базуються на їх територіальній спільності.
  

Отже, створення кластерної моделі розвитку регіону призводить до утворення нових комбінацій людських ресурсів, ідей та інформаційних потоків, а це, в свою чергу, обумовлює перехід кількісних змін в якісні. Формується „багаторівнева модель”, що відрізняється стійкістю до змін світової кон’юнктури, тенденцій регіонального попиту, зовнішнього середовища і макроекономічних параметрів розвитку країни.

2. Передумови розвитку кластерних об'єднань в Україні
   
2. Вырезано.
   
3. Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.
   

Робота з подальшого розвитку цієї концепції в області триває. З 2005 року на Поділля започатковано новий етап формування кластерів з виробництва нових будівельних матеріалів, охорони й комерціалізації культурної спадщини, інформаційно-освітньої сфери, кластера органічного землеробства, фруктового кластера "Подільське яблуко".

До найбільших кластерів в Україні слід віднести Хмельницький будівельний кластер, який об'єднав близько 30 підприємств будівельної індустрії області й створив до 5 тисяч нових робочих місць. За період своєї діяльності цей кластер успішно виконав ряд складних будівельних проектів, оригінальних як по дизайну, так і по використанню у них інноваційних технології.

Саме будівельний кластер займає провідні позиції на будівельному ринку регіону, забезпечивши гнучкість, мобільність, інноваційність і високу якість робіт при виконанні замовлень по спорудженню нетрадиційних об'єктів. Будівельний кластер "Поділля" зумів розгорнути спорудження об'єктів за межами свого регіону. До останніх досягнень Хмельницького будівельного кластера слід віднести його транскордонний будівельний проект, що реалізується у рамках програм польсько-українського співробітництво в рамках ЄС.

Деякі кластери регіону було засновано як ”швидка допомога ” для економіки регіону та країни в цілому. Так в м. Хмельницькому на початку 90-х років у зв'язку із втратою замовлень припинило діяльність більш 100 державних швейних підприємств, які раніше виготовляли уніфіковану продукцію. Завдяки зусиллям Технологічного університету Поділля декілька нових малих і середніх підприємств, об'єднавшись у швейний кластер. З розвитком цього швейного кластера було створено до 3 тис. нових робочих місць. Завдяки розробці нового дизайну одягу, навчанню й стажуванню в аналогічних структурах Польщі й Італії, учасникам кластера вдалося досягти виробничого й комерційного успіху на ринку, чому також допомагало сприяння їх участь у міжнародних виставках і демонстрація в рамках їх проведення своєї продукції. Про виробничі результати цього кластеру можна судити, насамперед, по формуванню такого непрямого показника, як бурхливе розширення обсягів місцевих виробів модного одягу, який сьогодні поширено по всій Україні. Якщо спочатку 900-х років більш 90% продукції на 30 речових ринках м. Хмельницького становили товари з Польщі, Туреччини, Об'єднаних Арабських Еміратів, то тепер ці ж ринки заповнені більш ніж на 75% модними виробами, виготовленими вже на підприємствах Хмельницького швейного кластера.

У Хмельницькій області особливо активний розвиток спостерігався відносно туристичних кластерів, орієнтованих на використання багатих культурних і природних ресурсів і ініціативу місцевих ділових кіл. В успішному розвитку цієї галузі особливе значення має орієнтація на багату культурно-історичну спадщину регіону й природню унікальну різноманітність, а також на відносно розвинену інфраструктуру. У цьому напрямку досягли вагомих результатів туристичний кластер м. Кам'янець-Подільського, а також найбільш молодий на Поділлі – кластер еко-агро туризму в селі Грицеве Шепетовського району. В даному випадку значному розвитку сприяло використання високого потенціалу місцевих рекреаційних і історико-культурних можливостей.

Важливо, що незважаючи на труднощі й перешкоди, обмежене фінансування, що надходить лише з боку ініціаторів, формування кластерів на Поділлі не звивається, а, навпаки, здобуває системний і стратегічний характер. Цікавим прикладом успішної кластеризації в Хмельницькій області є кластер будівництва та будівельних матеріалів (надалі – «будівельний кластер») в Подільському регіоні. Він надав нового виміру досвіду кластерів в Україні. В той час, як більшість кластерів є орієнтованими на експорт, будівництво з кінцевим продуктом - сучасним комфортабельним житлом - є сектором, перш за все орієнтованим на внутрішній місцевий ринок. Створення будівельного кластеру стало можливим, тому що Хмельницька область має значні фінансові потоки завдяки великому оптово-роздрібному ринку та значні валютні перерахування від громадян, які працюють за кордоном. Оскільки є лише незначні статистичні дані з витрат приватних осіб та господарств, Хмельницька область, не зважаючи на свій малий розмір та відсутність будь-яких високовартісних промислових секторів, постійно знаходиться серед п’яти найкращих регіонів за придбаними новими автомобілями. Це показує, що регіон має досить високий рівень чистого доходу, який може інвестуватися у розвиток приватної власності, з акцентом на житлове будівництво. Таким чином, є цікаві фінансові можливості для будівництва, фінанси, які проходять через область можуть частково залишатися в ній у формі інвестицій у приватну власність. Починаючи з приваблення інвестицій у житлове будівництво (де задовольняється відчуття матеріальних результатів та власності), кластер також шукатиме шляхи вкладення приватних інвестицій у будівництво офісів та промислових приміщень.

Іншою передумовою успішного розвитку будівельного кластеру є наявність корисних копалин. Хмельницька область видобуває велику кількість мінералів, з яких більше 100 вже використовується у будівництві. Місцеві ресурси стимулюють виробництво будівельних матеріалів та процес будівництва.

Будівельний кластер був другою розробкою Першої Подільської Асоціації. Формування кластеру почалося із ознайомлювальних зустрічей з представниками будівельних компаній та супроводжувалося візитами до декількох підприємств та проектів з будівництва у Хмельницькому. Після спілкування бізнесмени будівельної галузі побачили перспективи співробітництва між компаніями у кластері з позитивної та практичної точки зору. В другій половині 1999 р. та на початку 2000 р. формувалася група лідерів, що включала представників компаній та приватних підприємців, залучених до будівництва. Група лідерів започаткувала недержавну організацію Будівельного кластеру (зареєстровану 14 серпня 2000 р.) як Хмельницьку регіональну громадську організацію. Перша Подільська асоціація призначила координатора Будівельного кластеру, який присвятив біля 70 % робочого часу розвитку кластеру. За прямої підтримки координатора кластеру та юриста асоціації, будівельний кластер започаткував спеціальну юридичну організацію – неприбуткову громадську організацію.

• Вырезано.
  
• Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.
  
• Суб’єкти, що отримують освіту (студенти вузів, слухачі курсів). Частка студентів, що зараз навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах України, також збільшується. А саме серед цих студентів і навчаються зазвичай працівники промислових підприємств. Зокрема, у 2003-2004 навчальному році на вечірніх відділеннях ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації навчалося 14 тисяч студентів, а на заочних 766 тисяч [112]. Саме такі форми навчання цілком відверто спрямовані на підготовку тих, хто працює без спеціальної підготовки на посадах, що вимагають її. Зазвичай на вечірнє та заочне відділення зараховуються люди, які працюють не за профілем навчання, або отримана ними освіта відносно застаріла [71, сю 146-149].
  

• Суб’єкти, які навчають (викладачі). Необхідною умовою для постійного підвищення якості освіти є дотримання викладачами трьох стратегій. По-перше, якість подання матеріалу, що базується на глибині знань та основ психології. Цей аспект потребує постійної підтримки за допомогою курсів підвищення кваліфікації та періодичних перевірок на придатність. По-друге, зв’язок теоретичної бази з практичними завданнями, що досягається за умов роботи викладачів не лише в наукових структурах, а й в промислових структурах. По-третє, знання і розуміння основних законів бізнесу.
  

Однак, враховуючи всі позитивні ефекти, що може отримати країна, використовуючи в дії кластерні основи, не слід забувати про той факт, що кластерізація національної економіки є досить суперечливим і багатоплановим процесом, який порушує економічні інтереси різних суб’єктів економічної діяльності і визначає їх позиції в конкурентному середовищі. Досвід використання кластерного підходу в останні роки привів до значимих експертних дискусій. Суперечки ведуться про те, чи є фірми в кластері інноваційними; чи є передчасним застосування даної теорії в регіональній політиці інновацій тощо. Підставою для подібних розбіжностей є те, що результати проектів по створенню кластерів, які не мали кваліфікованого експертного супроводу, не відповідали очікуванням, ставлячи тим самим під сумнів ефективність кластерного підходу. При цьому проблема укладається часом не в самих виконавцях проектів по створенню економічних кластерів. Для створення успішного кластеру необхідно проаналізувати інституціональне середовище, взаємини в суспільстві й рівень інноваційної культури, адекватність підходів і методів державного партнерства, зокрема в науково-освітній сфері.

Але слід також зазначити, що більшість українських кластерів було створено стихійно, або по шаблону іноземних. На сьогодні не розроблено чіткої методики утворення кластерних структур в Україні. На основі узагальнення окремих публікацій, представлених в економічній літературі, що стосуються формування міжнародних, національних та локальних кластерів у країнах світу, можна запропонувати наступний порядок формування кластерів у промисловому виробництві регіону, де активна роль відводиться центральним та місцевим органам влади.

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

Формування кластерів в Україні відбувається під впливом низки факторів негативного впливу, що обумовлено наявністю залишкових чинників транзитивного періоду у трансформаційній економіці сучасної України, зокрема: невизначеністю темпів економічного росту (завершенням відбудовної стадії) і обмеженням можливостей подальшого екстенсивного росту окремих регіонів та всієї національної економіки України; «вимиванням» грошових ресурсів; загостренням диспропорцій у соціальному та економічному розвитку міст і регіонів (необґрунтована сегментація); проблеми фінансового стану підприємств, збитковість і не висока конкурентоспроможність значної їхньої частини; невідповідність рівня і якості інвестиційних процесів сучасним вимогам; розбалансування бюджетів усіх рівнів; надзвичайна нерівномірність розвитку малого підприємництва в територіальному розрізі; негативні демографічні тенденції, які проявляються в слабкій динаміці якісних (рівень кваліфікації) і кількісних показників робочої сили.

Для забезпечення конкурентоспроможності і економічного зростання процеси кластеризації повинні мати виражену інноваційну спрямованість, створювати засади для формування науково-промислових кластерів, ефективність яких обумовлена: інтенсифікацією фундаментальних і прикладних (затребуваних ринком) наукових досліджень і впровадження механізму інноваційного менеджменту; розвитком безпосередніх інтеграційних зв'язків між промисловими і науково-дослідними структурами; ефективним і безпосереднім впровадженням наукових результатів у виробництво і скороченням розриву між науковими відкриттями і технічними нововведеннями. Дослідження показали, що кластерні об’єднання здатні залучати величезні інвестиції в науку і промисловість.

Дослідження інституційних засад формування і розвитку кластерних об'єднань дозволяє визначити сутнісні характеристики, фактори впливу на розвиток і організаційні чинники та соціально-економічні наслідки функціонування кластерних об'єднань, що є важливим чинником раціонального розвитку конкурентоспроможності економічних систем. Кластерний підхід принципово змінює сутність інституційного механізму: (а) на рівні державної промислової політики (орієнтація на організаційну, фінансову, міжнародну підтримку конкурентоспроможних галузей і виробництв), (б) на рівні окремих підприємств і галузей (створення адекватних нормативно-правових засад розвитку взаємовідносин між постачальниками і споживачами, між кінцевими споживачами і виробниками, між самими виробниками і урядовими інститутами тощо).

Реалізація взаємозв’язку економічної кластеризації та конкурентоспроможності відбувається через адекватне сприйняття конкурентних загроз і успішне використання стратегічних переваг на макро, мезо і мікро рівнях. Чинниками високої конкурентоспроможності суб’єктів господарської діяльності в контексті кластеризації економічних систем можна вважати: по-перше, рівень концентрації виробництва, який характеризує потужність підприємницьких можливостей окремих учасників інтернаціоналізованого ринку; по-друге, інтенсивність взаємодії одиничних суб’єктів та макроекономічних угруповань, що демонструє можливості поєднання зусиль на основі розвитку розподілу праці та поглиблення спеціалізації і кооперування виробничо-комерційних процесів; і, по-третє, активізацію міжгалузевого співробітництва через формування кластерів підтримуючих виробництв і заснування стратегічних альянсів.

Розділ 3