Geum.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка на правах рукопису Каніщенко Наталія Генадіївна

Вид материалаДокументы

Содержание


Механізм інтенсифікації впливу кластерних об'єднань на посилення національних конкурентних переваг
Додатки Додаток А Вырезано.
Подобный материал:
1   2   3   4

механізм використання кластерних систем для підвищення конкурентоспроможності економіки України



    1. Механізм інтенсифікації впливу кластерних об'єднань на посилення національних конкурентних переваг


Соціально-економічний розвиток регіонів України в умовах трансформаційного періоду у значній мірі визначається величиною та мірою використання економічного потенціалу, зосередженого на даній території. Ефективність його використання залежить від оптимального сполучення складових його елементів, що залучаються у господарчий обіг. Стереотипи управління регіоном, що склалися, негнучкість управлінських методів призвели до  економічного спаду, зниження ефективності виробництва і життєвого рівня населення і великій його різниці по регіонах та територіях. В цих умовах по-новому встала проблема економічної оцінки та розробки механізму ефективного використання економічного потенціалу регіону.

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

Розглядаючи питання про ефективність кластерів, необхідно приділяти увагу обґрунтуванню розмірів кластерних утворень. Залежність між розміром й ефективністю діяльності з погляду економічної теорії впливає на результативність інтеграційної взаємодії суб’єктів кластеру. Великі розміри підвищують ступінь формалізації об'єднання і зменшують здатність до змін. В той же час, великі кластери можуть мати значну владу на ринку, можуть використовувати ефект масштабу, користуючись гарною ресурсною базою, формувати регіональне лобі і т.п. Малі кластери, що об’єднують лише декілька зацікавлених учасників, є більш оперативними і специфічними, здатними активніше реагувати на запити ринку. Проте, і великі, і малі кластери мають певні організаційно-економічні переваги, які сприяють примноженню економічного ефекту від інтеграційної взаємодії суб’єктів, а також низку недоліків, які необхідно усвідомлювати і долати шляхом удосконалення форм і методів підприємницької діяльності. Тому, фактично можна зробити висновок про відсутність прямої залежності між розміром кластеру і ефективністю його функціонування, що, однак, робить необхідним пошук оригінальних і взаємоприйнятних форм об'єднання зусиль економічно зацікавлених учасників.

Це принципове положення є важливим для обґрунтування засад діяльності невеликих регіональних кластерів, які мають на меті вирішення специфічних виробничо-комерційних проблем певного спрямування і створюють організаційно-економічні умови для розвитку малого і середнього бізнесу. Кластерізація такого роду не тільки приумножує ефект від взаємодії диверсифікованих виробництв, але й сприяє індивідуальному розвитку підприємств малого і середнього бізнесу, підвищенню їх конкурентоспроможності і активному залученню до загальнодержавних процесів інтенсифікації економіки.

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

Слід зазначити, що за останні роки зусилля влади, ділових кіл, громадських організацій у напрямку формування нових виробничих структур - інноваційних кластерів спостерігається майже в усіх регіонах України. Останнім часом міністерство економіки України активно ініціює легалізацію в Україні кластерів. На сьогоднішній день міністерство запропонувало для України виділити чотири типи кластерів: виробничі (об'єднання авто, судно та авіабудівників), іноваційно-технологічні (географічно локалізовані компанії, зв'язані виробництвом інноваційної продукції), туристичні й транспортно-логістичні. Для їхнього розвитку в міністерстві будуть використовувати інфраструктуру промислових і технопарків, а також будуть "знижувати адміністративні бар'єри". Але й не слід ігнорувати й інші заходи, спрямовані на формування галузевих кластерів. (таблиця 3.2) Адже лише завдяки сукупному та глибокому підходу до створення та підтримки кластеру, можливо отримати ефективно функціонуючий кластер.

Таблиця 3.2

Чинники розвитку економічного кластеру

Методи
Заходи

Законодавчі та організаційні
  • Нові стандарти зародження і функціонування кластерів
  • Тестування та сертифікація виробленої в середині кластера продукції
  • Контроль за якістю товарів, що випускають підприємства-учасники кластеру
  • Усунення бар’єрів внутрішньої і зовнішньої конкуренції
  • Організація відповідних департаментів урядових установ, органів місцевого самоврядування, що займаються проблемами кластерів

Економічні
  • Зосередження зусиль на залученні внутрішніх і зовнішніх інвестиційних ресурсів у кластер
  • Сприяння створенню локальних фінансово-промислових груп та інвестиційно-інноваційних фондів
  • Нарощування темпів експорту продукції з кластерів
  • Більш глибока обробка продукції, що випускається кластером
  • Утворення нових зон торгівлі, промислових парків, технопарків

Інфраструктурні
  • Покращення транспортних та комунікаційних зв’язків регіону, будівництво природозахисних споруд
  • Підтримка наукових розробок у сфері локальних кластерів та стимулювання зв’язків «наука-бізнес»
  • Формування освітніх спеціалізованих програм, орієнтованих на обслуговування кластерів, що утворюються (програми підготовки та перепідготовки спеціалістів і фахівців з управління кластером)

Гуманітарні
  • Популяризація та роз’яснення ідеї кластерного розвитку широкому колу установ, підприємств тощо за допомогою ЗМІ
  • Подолання негативного впливу глобалізації на локальному рівні
  • Проведення зустрічей, форумів, нарад та інших організаційно-освітніх заходів для потенційних та існуючих учасників кластерів


Передбачається, що реалізація в рамках кластера інвестиційно-інноваційних проектів повинна підсилити конкуренцію із самостійно працюючими компаніями й залучити іноземних інвесторів. Українські економісти спираються на принцип кластеризації, що ефективно використовується в ЄС: економіка Нідерландів "розбита" на 20 кластерів, у Данії 40% підприємств, що забезпечують 60% експорту, функціонують у складі кластерів, а в Австрії діють трансграничні кластери з Угорщиною, Італією, Швейцарією й Німеччиною. В Україні пробні кластери створювалися в 1998-2006 роках у Житомирі, Івано-Франківську, Львові, Луцьку, Рівне, Херсоні й Хмельницькому. Але до найбільш активних можна віднести в першу чергу Поділля, Прикарпаття, Полісся, місто Севастополь. До них останнім часом приєднуються Херсонська, Полтавська, і Одеська області. Поки що рано затверджувати, що в цих областях вже повністю сформовані кластери. Протягом останніх років здійснюється напружена робота по формуванню інноваційних підприємницьких структур. Ознайомлення з ходом формування пріоритетних для згаданих областей кластерних об'єднань підтверджує загальну складність цього процесу.

Слід визнати, що в останні роки у свідомості й поведінці громадян України, у т.ч. і у представників влади, керівників підприємств і установ продовжують відбуватися значні зміни, що виражаються у відході від колишньої стереотипної моделі сприйняття й підвищенні інтересу до освоєння передових сучасних управлінських технологій. Оскільки, кластери спрямовані на досягнення наступних цілей:
  • підвищення конкурентоспроможності учасників кластера завдяки впровадженню нових технологій;
  • зниження витрат і підвищення якості відповідних наукомістких послуг за рахунок ефекту синергії й уніфікації підходів до якості, у логістиці, інжинірингу, інформаційних технологіях і т.д.;
  • забезпечення зайнятості в умовах формування великих підприємств;
  • консолідоване лобіювання інтересів учасників кластера в органах влади.

Можна стверджувати, що саме розуміння цих фактів є однією з найважливіших умов використання актуальних моделей економічної діяльності та створення новітніх, високоефективних й сучасних об’єднань – інструментів підвищення конкурентоспроможності нового часу та суспільства.

Так наприклад, після вивчення можливостей кластеризації в Херсонській області було визначено найбільш перспективним формування першого в Україні транспортно-логістичного кластера. При його формуванні необхідно брати до уваги зручне географічне положення області, яка має вихід на Чорне й Азовське моря.

Переваги Херсонщини підсилюються тим, що через її територію проходять важливі залізничні, річкові й повітряні шляхи, які з'єднують економічні райони України з багатьма закордонними країнами. Область розташована на перетинанні національних і міжнародних морських шляхів Азово-чорноморського басейну. Приморське розташування Херсонщини сприяло пріоритетному розвитку портового й рекреаційного господарств області.

Постійне зростання значимості Чорноморського регіону як важливого вузла транспортних комунікацій і торговельних зв'язків Європи й Азії сприяв тому, що через територію Херсонщини до початку ХХI сторіччя пролягло чотири міжнародні транспортні коридори: Європейський транспортний коридор, Критський коридор № 9, транспортний коридор Балтика-Чорне море і транспортний коридор ЧЕС, що з'єднав усі країни навколо Чорного моря. До цього слід додати авто-паромну переправу Зундулаг - Херсон і кілька трубопроводів. У транспортно-логістичному комплексі області сьогодні функціонує 106 підприємств і організацій, серед яких три морські торговельні порти, сім річкових портів, п'ять судноплавних компаній, судноремонтні верфі, підприємства залізничного й автомобільного транспорту, аеропорт, авіапідприємства.

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

Якісно економічну ефективність доцільно визначати на трьох рівнях оцінювання: (1) макро рівнем є аналіз політекономічного значення кластерізації, який демонструє соціально-економічний механізм інтеграційних процесів, що відбуваються у суспільстві, а також рівень ідентифікації і узгодження економічних інтересів учасників коопераційних взаємовідносин; (2) мезо рівнем є оцінка результативності функціональних систем підприємництва, зокрема міжгалузевої інтеграції, взаємодії форм і видів бізнесу, поглиблення і інтернаціоналізації коопераційних зв’язків. З цих позицій ефективність кластерів визначається рівнем інтенсивності міжгосподарських стосунків та ефектом збільшення доходності галузей та науково-виробничо-комерційних об єднань; (3) мікро рівнем є дослідження економічних переваг функціонування підприємства у складі територіального або галузевого кластеру, головним завданням якого є обрахування ефекту залучення економічного суб’єкту до кластерної системи і визначення природи його внутрішніх економічних інтересів як чинника інтеграційних устремлінь. Індикаторами в цьому разі слугують основні економічні показники розвитку підприємства, розглянуті в порівняльній динаміці.

Успішна реалізація механізму кластеризації сприяє формуванню ефективної системи узгоджених соціально-економічних змін і підвищенню конкурентоспроможності національної економіки за рахунок: оптимізації виробничих процесів і науково-дослідних робіт і посилення сукупного підприємницького потенціалу учасників кластеру; раціонального використання наявних ресурсів і полегшенню доступу до індивідуально недоступних цінностей (технологій, рідкісних матеріалів, управлінського досвіду); утримання високої фінансової стабільності кожного окремого підприємства – учасника кластера завдяки фінансовій стійкості і незалежності партнерів; забезпечення виробничо-технологічної незалежності кластеру і досягнення високої конкурентоздатності технологічно-інноваційного потенціалу в умовах конкурентно напруженого ринкового середовища; розвитку системи інноваційного менеджменту, що передбачає використання новітніх управлінських технологій організації підприємництва; удосконалення організаційної структури і оптимізації функціональних проявів і партнерських зв’язків; підвищення знань та навичок персоналу різного рівня через внутрішньокластерну систему підвищення кваліфікації, міжпартнерських стажувань і реалізацію принципів корпоративної культури; адекватного правового захисту інтелектуальної власності і всіх аспектів діяльності кластеру; забезпечення високого рівня інформаційного середовища кластеру тощо.

Висновки


У дисертаційній роботі здійснено теоретичні узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у підвищенні конкурентоспроможності національної економіки шляхом використання переваг економічної кластеризації. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:
  1. Сучасний розвиток економічних систем передбачає трансформацію парадигми суспільно-економічних відносин, змістом якої є актуалізація конкурентного протистояння економічних суб’єктів на національному і міжнародному рівнях. Така трансформація відбувається в результаті появи новітніх методів організації виробництва, інтернаціоналізації господарських зв'язків і інтенсифікації методів управління виробничо-комерційною діяльністю суб’єктів підприємництва. Нові тенденції суспільно-економічного розвитку висвітлюються через удосконалення елементів системи суспільно-економічних відносин на макро, мезо і мікро рівнях, найбільш важливим і характерним з яких виступає економічна кластеризація.
  2. Кластеризація є складним і багатоплановим процесом, що враховує потенціал виробничо-комерційної взаємодії окремих суб'єктів господарювання і має на меті мультиплікативне поширення їх управлінських здобутків і переваг та підвищення індивідуальної і сумарної конкурентоспроможності в результаті взаємовигідного коопераційного співробітництва.
  3. Теоретичне дослідження процесів економічної кластеризації виявило необхідність удосконалення категоріального апарату, в першу чергу, наукового обґрунтування економічного змісту терміну “кластеризація економіки”, що характеризує нову якість інтенсифікації взаємодії учасників науково-виробничо-комерційного співробітництва за територіально-галузевим принципом на основі поглиблення поділу праці, спеціалізації та розвитку коопераційних звязків між ними.
  4. Кластерна організація виробництва передбачає інтеграцію економічних мотивацій і інтересів учасників кластеру, сприяє більш продуктивному використанню ними переваг галузевої специфіки регіонів та особливостей національної та міжнародної спеціалізації, що не може бути досягнуто поодинці в процесі реалізації розрізнених виробничо-комерційних програм. Успішність використання кластерного підходу залежить від існування матеріальних і організаційних умов для створення об'єднань підприємств. В Україні потенційно існують умови для використання обґрунтованої кластеризації на засадах: (а) інноваційного розвитку підприємництва і пріоритетної інтенсифікації наукоємних і високотехнологічних виробництв; (б) інтенсифікації економічної взаємодії суб'єктів господарювання і посилення ефекту мультиплікаційної підтримки на всіх рівнях функціонування виробничих систем; (в) активної інтернаціоналізації виробничо-комерційної діяльності вітчизняних підприємств і залучення іноземного капіталу до формування національних кластерних об'єднань; (г) нової якості економічних відносин і способу задоволення економічних інтересів між учасниками галузевих і територіальних кластерів.
  5. В основі формування кластерних систем лежить поглиблення суспільного поділу праці, спонукальним моментом якого виступає посилення конкурентної напруженості і зростання конкурентної агресивності на ринках в умовах їх глобалізації. Сучасні кластерні системи, відповідно до вимог конкурентного захисту, розрізняються за багатьма класифікаційними ознаками, що дозволяє максимізувати суспільно-економічний ефект від їх організації і використання: за видом домінуючої конкуренції в галузі (загальні, предметні, функціональні), за методами (прямі, приховані), за характером цінового впливу (орієнтовані на підвищення/пониження категорії цінового сегменту), за масштабом охоплення (локальні, національні, міжнародні, глобальні), за інтенсивністю (науково-виробничі об'єднання, координаційні центри, виробничо-комерційні), за рівнем диференціації товарів (гомогенні і гетерогенні), за складністю проникнення в галузь (відкриті, закриті), за якістю отриманих результатів (реальні, потенційні), за типом коопераційної взаємодії (вертикальні та горизонтальні).
  6. Прискорення об’єктивних процесів кластеризації економічних систем є необхідною умовою успішного розвитку країн, регіонів і окремих суб’єктів господарювання, а також реальним чинником посилення конкурентних позицій підприємств в умовах нестабільного розвитку товарних ринків. Використання кластерного підходу сприяє підвищенню конкурентоспроможності економічних суб’єктів за рахунок ефективного використання переваг поділу праці з метою: (а) збільшення обміну інформацією між підприємствами галузі, (б) появи нових методів організації виробництва завдяки об’єднанню ідей та матеріальної бази різних підприємств, (в) появі нових інтегрованих виробників, та (г) удосконаленню системи економічних відносин між ними, що дозволяє оперативно вирішувати проблеми і суперечності підприємницької діяльності.
  7. Поява кластерних систем в Україні зумовлена, по-перше, традиціями історичного розвитку економіки, а, по-друге, об’єктивними умовами розвитку виробничих систем, заснованих на використанні природного, індустріального, наукового, кадрового потенціалу країни. Кластеризація вітчизняної економіки є досить суперечливим і багатоплановим процесом, який зачіпає економічні інтереси різних суб’єктів економічної діяльності і визначає їх позиції в конкурентному середовищі. Важливими чинниками формування кластерів, рушійними силами механізму функціонування кластерної взаємодії і оцінки соціально-економічні наслідків розвитку кластерів можна вважати: (а) потужний інноваційний потенціал України; (б) розвиток коопераційних зв'язків між підприємствами, що є традиційним атрибутом та історичним результатом розвитку української економіки; (в) її мультигалузева структура, що створює умови для розширення функціонального розвитку кластерних систем; (г) природно-географічні фактори, що впливають на базові та перспективні конкурентні позиції економічних суб’єктів, залучених до кластеру; (д) кількісна і якісна адекватність національних параметрів економічного розвитку світовим вимогам і стандартам; (е) наявність висококваліфікованих управлінських кадрів (менеджерів), які ще не втратили досвіду спільного (інтегрованого) розвитку, але вже набули певних навичок комерційно обґрунтованої поведінки практично в усіх сферах виробничо-комерційної діяльності.
  8. Успішний розвиток економічних кластерів в Україні вимагає удосконалення інституційних засад їх створення та функціонування. В умовах існування певного протиріччя між теорією і практикою кластеризації ринково-розвинених країн та українськими реаліями трансформаційної економіки ефективний розвиток вітчизняних кластерних систем потребує адаптації сучасних західних технологій і наукового обґрунтування вітчизняного механізму інституційного забезпечення і раціональної управлінської підтримки мотиваційних чинників кластерної взаємодії суб'єктів підприємництва.
  9. Механізм створення національних конкурентних переваг шляхом формування кластерних об'єднань передбачає реалізацію етапних заходів щодо: (1) інформаційно-аналітичного забезпечення (дослідження ринків, вибір потенційних партнерів, узгодження економічних інтересів); (2) субординації цілей та завдань коопераційного співробітництва у межах кластеру; (3) стратегічного вибору і обґрунтування виду кластерної взаємодії та інтегрованої конкурентної мети учасників кластерної системи; (4) розподілу виробничих завдань; (5) контролю ефективності функціонування кластеру з погляду показників сукупної результативності функціонування кластерної системи та рівня задоволення індивідуальних економічних інтересів окремих суб’єктів підприємництва.
  10. Ефективність кластерної діяльності визначається шляхом інтегрального поєднання показників, сформованих на основі різних класифікаційних підходів та критеріїв: соціально-економічних цінностей, якісних та кількісних параметрів, факторів екстенсивного та інтенсивного розвитку, спеціальних вимог тощо. Чітке визначення критеріїв ефективності функціонування кластерних систем дозволяє сформувати систему індикаторів, що мають визначені параметри і дозволяють виявити кількісні та якісні показники результативності на всіх рівнях функціонування кластеру.
  11. Інтенсивний розвиток кластерних систем в Україні передбачає прийняття концепції і розробку загальнонаціональної програми розвитку кластерних об'єднань на основі реалізації моделей кластерного розвитку територій, що складаються з низки послідовних організаційно-економічних взаємоузгоджених заходів, об’єднаних в системний механізм. В результаті використання кластерних технологій прискорюється створення внутрішніх і зовнішніх конкурентних переваг економічних суб’єктів, посилюється підтримка конкурентного середовища, що позитивно впливає на підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Додатки

Додаток А

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

Список використаних джерел

  1. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка