Geum.ru

Верховна Рада України прийняла закон

Вид материалаЗакон
Подобный материал:
1   2   3   4
acquis communautaire.

Так, на сьогодні стоїть нагальна потреба у вдосконаленні законодавства у сфері державної допомоги з урахуванням положень acquis communautaire, яке б визначало правові, інституційні та організаційні засади здійснення моніторингу державної допомоги та контролю за впливом зазначеної державної допомоги на конкуренцію та міжнародну торгівлю

Зважаючи на комплексний характер цієї проблеми, а також негативний досвід відхилення попередніх ініціатив Уряду, розпорядженням Кабінету Міністрів від 13 січня 2010 р. № 81 схвалено Концепцію реформування системи державної допомоги суб’єктам господарювання. Реалізація цієї Концепції є головним пріоритетом 2010 року у сфері контролю за зазначеною державною допомогою.

10. Державні закупівлі

На сьогодні основним нормативно-правовим актом у сфері державних закупівель є постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. № 921 “Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, в якому визначені окремі виключення щодо товарів, робіт і послуг, закупівля яких здійснюється не за загальними правилами, що не відповідає законодавству ЄС.

У 2009 році Міністерство економіки видало ряд наказів про розвиток системи регулювання державних закупівель. Більшість цих наказів не суперечить законодавству ЄС, проте не вирішують проблем, що носять системний характер.

Верховною Радою прийнято 11 лютого 2010 р. в цілому Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

Водночас на виконання Порядку денного асоціації Україна — ЄС в подальшому необхідно провести роботу щодо створення незалежного наглядового органу відповідно до Директиви № 89/665 та забезпечити його достатню адміністративну спроможність з метою впровадження ефективних заходів, а також продовжити подальшу гармонізацію законодавства України до acquis communuataire щодо державних закупівель, як визначено у директивах № 2004/17 та № 2004/18.

11. Охорона здоров’я та життя людей, тварин та рослин

Базовим документом у сфері охорони здоров’я в Україні і надалі залишаються “Основи законодавства України про охорону здоров’я” від 19 листопада 1992 р. № 2801, які були введені в дію постановою Верховної Ради України від 19 листопада 1992 р. № 2802-XII в частині встановлення загальних принципів правового регулювання у цій сфері. Разом з тим вони потребують модернізації та актуалізації. Так, зокрема, положення акта про основи законодавства України про охорону здоров’я реалізовано в спеціальних законах та інших нормативно-правових актах, які є головним об’єктом адаптаційних заходів, оскільки законодавство ЄС регулює саме окремі питання охорони здоров’я, зокрема, питання боротьби із вживанням тютюну, з алкогольною залежністю, інфекційними хворобами, раком, питання безпеки ліків, донорства крові, тканин та трансплантації органів людини, боротьби з допінгом у спорті та наркологічною залежністю.

Стан адаптованості нормативно-правових актів України, що регулюють зазначені питання, є різним. Якщо Закони України від 23 червня 1995 р. № 239/95-ВР “Про донорство крові та її компонентів”,
від 24 лютого 1994 р № 4004-XII “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, від 4 квітня 1996 р. № 123/96
“Про лікарські засоби”, постанови Кабінету Міністрів України від 21 червня
2001 р. № 667 “Про затвердження Концепції державної політики у сфері здійснення контролю над тютюном”, Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2008 р. №1121 “Деякі питання державного регулювання у сфері контролю якості лікарських засобів”, накази Міністерства охорони здоров’я України від 26 серпня 2005 р. № 426 “Про затвердження Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення” (зареєстровано в Міністерстві юстиції 19 вересня 2005 р. за № 1069/11349), від 24 грудня 2008 р. № 777
“Про затвердження Вимог до інформації про застосування лікарського засобу” враховують більшість відповідних положень acquis communautaire, то Закон України від 19 грудня 1995 р. № 481/95 “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” не враховує ряд положень актів ЄС.

У 2009 році прийняті нормативно-правові акти, які в цілому відповідають положенням законодавства ЄС, зокрема постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. № 940 “Про затвердження Державної цільової соціальної програми зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров’я населення на період до 2012 року”, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 червня 2009 р. № 632 “Про схвалення Концепції проекту Закону України “Про Основні засади державної політики у сфері профілактики травматизму невиробничого характеру”, наказ Міністерства охорони здоров’я України від 16 лютого 2009 р. № 95 “Про затвердження документів з питань забезпечення якості лікарських засобів” тощо.

У Верховній Раді зареєстровано ряд законопроектів, які повною мірою враховують положення актів acquis communautaire в цій сфері, зокрема
“Про внесення змін та доповнень до деяких законів України (щодо попередження вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров’я населення)” (від 8 травня 2008 р., реєстраційний номер 2457) та “Про профілактику алкоголізму, наркоманії та токсикоманії” (від 25 вересня 2008 р., реєстраційний номер 2194).

На сьогодні в українському законодавстві залишаються такі проблемні питання, які не враховують положення актів acquis communautaire щодо спрощеної процедури реєстрації лікарських засобів; технології виробництва алкогольних напоїв та проведення профілактичних програм з метою зменшення вживання алкоголю молоддю; здійснення контролю за згрупуванням та уніфікацією термінів інфекційних хвороб, а також забезпечення ранньої діагностики гепатиту С та широкого доступу до лікування; встановлення правил для використання на пачках тютюнових виробів кольорових фотографій або інших ілюстрацій для зображання та пояснення наслідків куріння на здоров’я; інформування громадськості про вміст моноксиду вуглецю в цигарках; включення до контрактів спортсменів положення щодо заборони ними використання допінгу (можливо, як одну з підстав розірвання контракту за ініціативою роботодавця); забезпечення процедури відбору, перевірки, зберігання та системи маркування крові та її компонентів; виконання вимог до донорства тканин і клітин.

12. Довкілля

Рівень відповідності acquis communautaire законодавству України у сфері довкілля є середнім. Так, на сьогодні сформовано пакет основних нормативно-правових актів, які регламентують майже всі аспекти охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів. Основним документом рамкового характеру серед великої кількості актів у сфері охорони навколишнього середовища є Закон України від 25 червня 1991 р. № 1264-XII “Про охорону навколишнього природного середовища”. Серед актів “горизонтального” та “секторального” законодавства вирізняються Закони України від 9 лютого 1995 р. № 45/95 “Про екологічну експертизу”, від 24 червня 2004 р. № 1862-IV “Про екологічний аудит”, від 18 січня 2001 р. № 2245-III “Про об’єкти підвищеної небезпеки”, від
13 липня 2000 р. № 1908-III “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”, від 24 червня 2004 р. № 1864-IV “Про екологічну мережу”,
від 16 червня 1992 р. № 2456-XII “Про природно-заповідний фонд України”, а також від 16 жовтня 1992 року № 2707-XII “Про охорону атмосферного повітря”, від 6 червня 1995 р. № 213/95 та від 23 лютого 2006 р.
№ 3503-IV “Про хімічні джерела струму” і Водний кодекс України.

У 2009 році прийнято ряд нормативно-правових актів, що регулюють сферу поводження з генетично модифікованими організмами, зокрема їх транзитне переміщення, випробування у відкритій системі, реєстрацію та етикетування, основною метою яких є попередження негативного впливу генетично модифікованих організмів на здоров’я людей та навколишнє природне середовище.

Згідно з планом заходів з виконання у 2009 році Програми прийнято ряд нормативно-правових актів, зокрема наказ Мінприроди від 20 липня 2009 р. № 389 “Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів” (зареєстровано в Міністерстві юстиції від 14 серпня 2009 р. за
номером 767/16783); постанову Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 508 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 915”; 18 січня 2010 р. Кабінетом Міністрів подано до Верховної Ради проект Закону України “Про внесення змін до статті 37 Закону України “Про тваринний світ” (щодо диких птахів) (реєстраційний номер 5532).

Однак залишаються неврахованими деякі базові принципи системи екологічного управління ЄС, зокрема такі як принципи перестороги, корпоративного екологічного управління, інтегрованого підходу, комплексного міжсередовищного підходу у формуванні політики у сфері охорони довкілля та басейновий принцип управління водними ресурсами.

Також слід зазначити, що в Європейському Співтоваристві заходи з охорони довкілля поширюються на ширше коло об’єктів охорони та джерел забруднення. Отже, подальша адаптація законодавства у сфері охорони довкілля до acquis communautaire повинна відбуватися шляхом поступового розширення кола об’єктів охорони та джерел забруднення.

Зокрема, необхідно розробити нормативно-правові акти, які б визначали порядок збирання твердих побутових відходів та впровадження обов’язкової утилізації відходів упаковки, хімічних джерел струму, електричних та електронних приладів, транспортних засобів, термін експлуатації яких завершився, а також визначали умови поводження з відходами у видобувній промисловості.

З метою зменшення негативного впливу діяльності людини на клімат та якість атмосферного повітря необхідно відповідно до положень acquis communautaire розробити правовий механізм здійснення контролю за стійкими органічними забруднювачами та фторованими парниковими газами; встановити вимоги до якості різних видів палива, яке імпортується на територію України; удосконалити єдиний перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря повинні регулюватися.

Також з метою здійснення ефективного попередження негативного впливу на довкілля доцільно впровадити загальну систему моніторингу за станом навколишнього середовища.

13. Захист прав споживачів

Загальні принципи захисту прав споживачів, що закріплені в законодавстві України, в цілому відповідають вимогам acquis communautaire. Так, в Україні правовідносини стосовно захисту прав споживачів регулюються, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України, Законами України від 12 травня 1991 р. № 1023-ХII “Про захист прав споживачів”, від 3 липня 1996 р. № 270/96 “Про рекламу”, від 23 грудня 1997 р. № 771/97 “Про безпечність та якість харчових продуктів”, від 15 вересня 1995 р.
№ 324/95-ВР “Про туризм”, а також положеннями Закону України від
17 грудня 2008 р. № 685-VI “Про приєднання до Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень” (щодо виплати компенсацій пасажирам авіатранспорту).

Також Кабінетом Міністрів прийнято розпорядження від
3 вересня 2009 р. № 1026 “Про схвалення Концепції захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг в Україні”. Розпорядженням Кабінету Міністрів України вiд 20 січня 2010 р.  № 135 затверджено план заходів щодо реалізації Концепції захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг в Україні, положення якого визначають необхідність врегулювання на законодавчому рівні питань захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг, зокрема, стосовно умов та порядку надання роздрібних небанківських фінансових послуг, укладання кредитних договорів, уточнення вимог до порядку укладання та умов договорів про надання фінансових послуг.

Так, зважаючи на розвиток технологій виникла необхідність врегулювати в законодавстві України відносини щодо дистанційної торгівлі споживчими фінансовими послугами. Крім того, необхідно вносити зміни до законодавства України щодо особливостей маркування продуктів харчування, зокрема тих, які використовуються в низькокалорійних дієтах, вимог до інформації, представлення та рекламування продуктів харчування, належного інформування споживача туристичного продукту про комплекс послуг тощо.

14. Технічні правила і стандарти

У сфері стандартизації та технічних регламентів на сьогодні в Україні діють Закони України від 1 грудня 2005 р. № 3164-IV “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності”, від 17 травня 2001 р. № 2408-III “Про стандартизацію”, від 17 травня 2001 р. № 2407-III “Про акредитацію органів з оцінки відповідності”, від 17 травня 2001 р. № 2406-III “Про підтвердження відповідності”. Зважаючи на те, що зазначені акти є деякою мірою новими інструментами і розроблені в основному з метою приведення у відповідність з європейськими вимогами, можна говорити про те, що вони в цілому відповідають вимогам ЄС.

Водночас організаційна і нормативно-правова основа у сфері встановлення, застосування та виконання обов’язкових вимог до продукції або пов’язаних з нею процесів, а також перевірка їх дотримання не відповідає основним положенням законодавства ЄС, внаслідок чого іноземними торговими партнерами не визнаються результати діяльності національних органів з оцінки відповідності та метрології. Це створює технічні бар’єри на шляху розвитку підприємництва, гальмує підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів та інтеграційні процеси входження України у світову економіку, ускладнює торгівлю із зарубіжними партнерами. Через відсутність ефективного ринкового нагляду споживачі не отримують надійного захисту свого життя і здоров’я від небезпечних товарів, які надходять на ринок України.

У 2009 році прийняті постанови Кабінету Міністрів України вiд 25 листопада 2009 р. № 1262 “Про затвердження Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників”, від 29 жовтня 2009 р. № 1149 “Про затвердження Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання”, від 14 жовтня 2009 р. № 1076 “Про затвердження Технічного регламенту канатних доріг для перевезення пасажирів”, від
29 липня 2009 р. № 785 “Про затвердження Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання”, від 24 червня 2009 р. № 679
“Про затвердження Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального) обладнання”, від 22 квітня 2009 р. № 465 “Про затвердження Технічного регламенту ліфтів”,
від 8 квітня 2009 р. № 332 “Про затвердження Технічного регламенту щодо суттєвих вимог до засобів вимірювальної техніки”, від 25 березня 2009 р. № 268 “Про затвердження Технічного регламенту безпеки простих посудин високого тиску”, вiд 11 березня 2009 р. № 190 “Про затвердження Технічного регламенту неавтоматичних зважувальних приладів”, від 14 січня 2009 р. № 13 “Про затвердження Технічного регламенту щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів”.

Протягом 2009 року Держспоживстандартом затверджено 911 національних стандартів та 5 змін, гармонізованих з міжнародними та європейськими стандартами. Станом на 31 грудня 2009 р. в Україні були чинними 6398 національних стандартів, гармонізованих з міжнародними та європейськими стандартами. У рамках Програми перегляду міждержавних стандартів 2009 року наказами Держспоживстандарту скасовано чинність 259 міждержавних стандартів, на заміну яких прийнято відповідні національні стандарти.

Проте загальна кількість гармонізованих стандартів в Україні становить лише близько третини чинних у ЄС стандартів. Натомість вітчизняні суб’єкти господарювання змушені застосовувати близько 80 тисяч переважно застарілих нормативних документів (ГОСТів, ОСТів, РСТУ та технічних умов), які не мають аналогів в ЄС. Ці документи містять технічні характеристики, які не відповідають сучасному рівню науково-технічних досягнень, що заважає впровадженню нових матеріалів, технологій і інновацій у виробництво товарів з новими споживчими властивостями.

При цьому на сьогодні є потреба в розробленні та прийнятті ряду технічних регламентів. Так, необхідно прийняти технічний регламент щодо машин та механізмів з урахуванням положень Директиви
№ 2006/42/ЄС та технічний регламент про маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, що надходить до продажу споживачам; крім того необхідно підготувати проекти нормативно-правових актів щодо внесення змін із Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 р. № 1585, з метою врахування положень Рішення № 768/2008/ЄС; Технічного регламенту морського обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2007 р. № 1103, з метою приведення у відповідність із положеннями Директиви № 96/98/ЄС; Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1764, з метою приведення у відповідність із положеннями Директиви № 89/106/ЄЕС.

На сьогодні однією з головних проблем в галузі впровадження технічних регламентів є прийняття і запровадження значної кількості гармонізованих з міжнародними та європейськими національних стандартів, що мають стати доказовою базою відповідності продукції вимогам технічних регламентів.

Для розв’язання проблеми з розробленням та прийняттям національних стандартів Держспоживстандартом вживаються заходи до забезпечення виконання Державної програми стандартизації на 2006—2010 роки, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 р.
№ 229 та спрямована на першочергове розроблення національних стандартів, гармонізованих з міжнародними та європейськими, насамперед стандартів, застосування яких є підтвердженням відповідності продукції вимогам технічних регламентів.

З метою реалізації Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС у сфері захисту прав споживачів, технічних правил і стандартів необхідно прискорити приведення системи технічного регулювання України у відповідність з діючою в державах — членах ЄС, усунути невиправдані технічні бар’єри, що стримують підвищення ефективності виробництва та здійснення торгівлі, а також перешкоджають розвиткові бізнесу, запровадити державний ринковий нагляд за безпечністю товарів та послуг в законодавчо врегульованій сфері замість суцільного до ринкового контролю всієї продукції і послуг відповідно до застарілих стандартів, удосконалити структуру управління у сфері технічного регулювання та захисту прав споживачів.

15. Транспорт

Головним питанням адаптації законодавства України щодо діяльності залізничного транспорту залишається реструктуризація Укрзалізниці, зокрема розмежування функцій державного і господарського управління залізничним транспортом, незалежності органу розслідування від органу безпеки та інших органів, створення умов для недискримінаційного доступу користувачів до інфраструктури, а також оцінка та врахування можливого впливу на навколишнє середовище від експлуатації залізничного транспорту та встановлення компенсаційних схем за заподіяння шкоди навколишньому середовищу, конструювання колій для високошвидкісних поїздів тощо.

Згідно з планом заходів з виконання у 2009 році Програми прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 р. № 1555 “Про схвалення Стратегії розвитку залізничного транспорту на період до 2020 року”, а також постанову Кабінету Міністрів України № 1390
“Про затвердження Державної цільової програми реформування залізничного транспорту на 2010—2015 роки”.

У сфері автомобільного транспорту неадаптованими лишаються деякі аспекти: регулювання робочого часу водіїв, перевірки транспортних засобів, використання пристроїв обмеження швидкості та записуючого обладнання (тахографу) у транспортних засобах, вимірювання допустимого рівня шуму від транспортних засобів та надання автодорожнім транспортним засобам дозволу відповідно до екологічної сумісності, обов’язкового встановлення на державному рівні максимально допустимого вмісту алкоголю в крові для водіїв, затвердження середньої кількості робочих годин водіїв на тиждень.

У сфері законодавства щодо річкового транспорту, адаптація якого перебуває на початковій стадії, триває робота над доопрацюванням проекту Закону України “Про внутрішній водний транспорт”. Також у внутрішньо водному транспорті потребують адаптації такі аспекти, як запровадження державою на всіх внутрішніх водних шляхах гармонізованих річкових інформаційних послуг; отримання капітаном свідоцтва державного зразка для перевезення пасажирів та вантажів внутрішніми водними шляхами; перевезення внутрішньо водними шляхами небезпечних вантажів.

У Верховній Раді України перебуває на розгляді проект Закону України “Про морські порти України” (від 23 листопада 2007 р., реєстраційний номер 0881) та проект нової редакції Повітряного кодексу України (від 29 квітня 2009 р., реєстраційний номер 4419), які мають імплементувати у національне законодавство міжнародні та європейські правила і стандарти.

У сфері авіаційного транспорту неадаптованими залишаються також аспекти щодо мінімального страхового відшкодування відповідальності за пасажирів, багаж та вантаж, а також відповідальності авіаперевізника без фінансових лімітів за шкоду, заподіяну від загибелі або тілесного ушкодження пасажира; відшкодування шкоди пасажирам у разі відмови у перевезенні або нездійснення перевезення з вини перевізника; розслідування авіаційних подій спеціально створеним постійним органом, незалежним від національних органів влади з питань авіації; переліку авіаперевізників, які підпадають під експлуатаційну заборону та обов’язкового інформування пасажирів про ідентифікацію авіаперевізника; боротьби із шумовим забрудненням в аеропортах.

16. Енергетика, включаючи ядерну

Передусім слід відзначити, що Україна приєдналася до Договору до Європейської енергетичної хартії, який є основою регулювання відносин у сфері обігу енергопродуктів та надання послуг транзиту енергоносіїв в Європейському Союзі. Крім того, в 2009 році підписано Меморандум щодо приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, що підкреслює спільність розуміння засад та принципів регулювання енергетики. Водночас реальний стан реалізації цих принципів у законодавстві України не в усіх секторах енергетичної галузі є достатньо ефективним та таким, що відповідає вимогам, закріпленим в актах