Geum.ru

Валерій Бебик як особистість

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Валерій Бебик як особистість


Валерій Михайлович Бебик – доктор політичних наук, професор політології, проректор Університету "Україна", Голова правління Всеукраїнської асоціації політичних наук, член Громадської гуманітарної ради при Президенті України. До речі, як член Громадської гуманітарної Ради при Президенті України він займається обліком суспільно значущих інтересів у вирішенні найважливіших питань гуманітарного розвитку, підготовки пропозицій щодо забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина у сферах освіти, науки, культури і мистецтва, охорони здоров'я, інтелектуальної та творчої діяльності, впровадження системних реформ для досягнення відповідності європейським стандартам захисту таких прав. А це вже говорить саме за себе.

Особистість Валерія Михайловича Бебика настільки багатогранна у своїх індивідуально-психологічних проявах, що співвідношення її різноманітних якостей може позначатися і на проявах світогляду, і на поведінці.

Хоча особистість – загальновживаний і науковий термін, що позначає людського індивіда як суб'єкта відносин і свідомої діяльності (особа, в широкому сенсі слова). Сутнісна характеристика Валерія Михайловича визначається і змістом його світогляду, і його психологічною сутністю, і ступенем цілісності світогляду та переконань, відсутністю або наявністю в них протиріч, що відбивають протилежні інтереси.

Його погляди на науку, його публікації далеко не всіма сприймаються однозначно, і все ж він – особистість, особистість самобутня і неповторна.

Як стверджує Валерій Михайлович, будь-яка політична діяльність, у будь-яких умовах неодмінно спрямована на завоювання та утримання контролю над ринком влади. При цьому, в умовах тоталітарних і диктаторських режимів, боротьба на цьому ринку ведеться переважно силовими методами, аж до фізичного знищення опонентів. В умовах же демократичного суспільства – у формі змагання з чіткими правилами за контроль над ринком влади.

Я намагався виявити принципові розбіжності, що існують поміж підходами до аналізу політичної сфери суспільства у політичних науках, політології – з одного боку, та у політичній соціології – з іншого. Політичний маркетинг, на мою думку, розглядається в роботах Валерія Михайловича як методологія політичної соціології, що реально розкриває сутність політичних процесів як процесів функціонування у політичному просторі індивідів, котрі діють свідомо та автономно. Поле політики аналізується ним як своєрідний ринок, на якому існує виробництво, попит та пропозиція політичного “продукту”: політичних партій, програм, позицій. У своїх роботах він розглядає проблеми взаємозв’язку політичного маркетингу та політичного піару.

Як будь-яка наука політологія має свій об'єкт і предмет дослідження. Під об'єктом науки розуміються сторони об'єктивної реальності, що підлягають розгляду. Не виключено, що один і той самий об'єкт може вивчатися різними науками під особливим кутом зору, з позиції свого предмету та методів. Об'єктом політології є політична сфера суспільства і всі процеси, що в ній відбуваються. Але існує більше десяти гуманітарних та соціальних наук, що розглядають політику: наприклад, філософія, соціологія, теорія держави і права, історія. У зв'язку з цим виникає питання про специфіку предмету політології, тобто того кола проблем, які підлягають всебічному дослідженню.

У вітчизняній політології склались дві позиції стосовно предмету політології. Згідно з першою політологія – це цілісна наука про політику, яка включає в себе весь комплекс часткових політичних знань. Сама ж політологія виступає як міждисциплінарне знання, а її предмет складає сукупність закономірностей функціонування і розвитку різних сторін політичної діяльності, які досліджуються окремими субдисциплінами – політичною філософією, політичною соціологією, політичною психологією тощо.

Згідно з другою позицією політологія – це загальна теорія політики, яка не намагається охопити всю політичну проблематику і має свій специфічний предмет дослідження: закономірності відносин соціальних суб'єктів з приводу влади і впливу, механізм владовідносин та взаємодій між владарюючими і підвладними, керованими і керуючими. При цьому влада розглядається як сутність феномену політики. Не вступаючи в дискусію про політологію, можна висловити думку, що "широке" і "вузьке" розуміння предмету політичної науки не суперечать одне одному, а співвідносяться як два "концентричні кола" накопичення політичного знання.

Більшість дослідників розглядають політологію як єдину інтегровану науку, хоча і внутрішньо диференційовану на субдисципліни.

Це далеко не повний перелік галузей, що входять у структуру політології і якими займається Валерій Міхайлович. За різними оцінками в єдину систему політичної науки об'єднуються від двадцяти до сорока дисциплін, що відображають процес поглиблення спеціалізації політичного знання.

Політологія також передбачає розмежування фундаментальної теоретичної і прикладної політології. Один напрям відрізняється від іншого завданнями, дослідницькими процедурами і зв'язками із практикою. Теоретична політологія ставить своїм завданням отримання нового знання, пояснення і розуміння політичної реальності, розробку нових концептуальних моделей реальності. Але її вплив на практику носить опосередкований характер. Навпаки, прикладна політологія безпосередньо орієнтована на досягнення реального політичного ефекту. Вона вивчає і пропонує способи впливу на певні сфери політичної реальності. Кінцевою метою досліджень у цій сфері є прогнози, рекомендації, поради учасникам політичного процесу. Даний напрям політології має безпосередній зв'язок із практикою. Про практичний напрям прикладної політології свідчить і сфера її уваги: технології виборчих кампаній, вивчення суспільної думки, електоральна поведінка, технологія організації влади, прийняття політичних рішень, політичне прогнозування, моделювання політичних процесів тощо.

Два напрями політології доповнюють один одного. Теоретична політологія дає прикладній загальну концептуальну модель і методологію дослідження, але в той же час у своїх узагальненнях вона сама спирається на емпіричний матеріал, зібраний практиками-політологами.

Умови вирішення основних проблем сучасного етапу політичної модернізації в Україні мають служити своєрідним орієнтиром для формування самобутньої вітчизняної моделі суспільно-державного розвитку.

Чому ж учить своїх студентів професор Бебик?

– У цьому році Університет «Україна» вперше набрав студентів-політологів на перший курс денної форми навчання. Для нас це – знакова подія, оскільки кількість випускників шкіл кожного року зменшується, і ми змогли збільшити чисельність абітурієнтів за рахунок політологів: це вже добре. Це велика відповідальність для нас, бо ми хотіли б розвивати свою наукову школу політологів. На нашій кафедрі суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій 34 особи – аспіранти і здобувачі – пишуть кандидатські дисертації. На першому етапі розвитку кафедри ми зробили ставку на вищий науковий рівень, тобто на підготовку кандидатів наук. У минулому році на нашій кафедрі захистилося троє, в цьому році ще захистилося троє і вже прийнято до захисту 3 кандидатські дисертації. У нас буде захищати дисертацію здобувач Наталія Трач, в Університети ім. Драгоманова захищатиметься викладач кафедри Юрій Бондар, а в Інституті журналістики – Ольга Микитюк, теж здобувач нашої кафедри. На наступний рік я планую, що буде прийнято до захисту 3 дисертації. Отже, за 3 роки ми даємо Університету «Україна» 9 кандидатів наук. Це нормально. Тепер ми вирішили, що треба підіймати і нищий рівень.

Студенти, які вступили до нас на політологію, мають найвищий бал по тестах серед усіх абітурієнтів, зарахованих до нашого Університету. Їх не багато, група невеличка, але сподіваюсь, що всі вони будуть гарними фахівцями. Ми придумали для них цілу низку заходів. Вони ходитимуть на ефіри, створюватимуть інтернет-публікації, політичні сайти, організовуватимуть виборчі компанії. Уже зараз проводиться виборча компанія до місцевих органів влади, на часі – виборча компанія до парламенту. Будемо її досліджувати, і я сподіваюсь, що ця робота буде успішною. У цьому полягає стратегія розвитку кафедри.

На майбутній рік ми плануємо провести Олімпіаду, і я хотів би, щоб наші студенти-політологи поїхали на всеукраїнську Олімпіаду. Очікувати від них перемог на першому курсі буде передчасно, але нам слід їх «обкатати», оскільки вже на старших курсах вони мають себе показати.

Ось так і відбувається підготовка політологів-першокурсників. Зараз ми подаємо документи в МОН на аспірантуру на іншу спеціальність, по соціальних комунікаціях – почнемо готувати кандидатів наук. Я вважаю, що є потреба підготовки саме таких фахівців на нашій кафедрі. І оскільки Університет має бути представлений в освітньому середовищі, зараз наша кафедра бере участь у становленні Вищої школи політичних наук, метою якої є підготовка депутатів-професіоналів. Після закінчення виборчої компанії ми запропонуємо міським та районним радам цикл спеціалізованих навчальних курсів для навчання депутатів. Це дуже важливий і цікавий момент. Якщо хтось із Верховної Ради захоче навчатися – чому ні. У нас розроблені такі курси, як депутатська діяльність, правові аспекти в організації місцевого самоврядування, робота з масмедіа у піар-органах місцевого самоврядування, закордонний досвід із організації місцевого самоврядування. В кожній країні є щось цікаве, що можна перейняти.

Ми вже розробили навчальні посібники, і я сподіваюся, що після нового року перші з них побачать світ. У нас буде організоване навчання на місцях, у територіально відокремлених структурних підрозділах, із залученням як столичних, так і місцевих викладачів і практиків, які будуть працювати за нашими навчальними планами.

Маємо потужний сервер, електронну бібліотеку. Зможемо організувати відео-конференції, відеолекції відомих професорів, щоб за їх допомогою навчати місцевих депутатів.

Деякі наші працівники зараз балотуються до місцевих рад: це Вінницька обласна рада, Горлівська обласна рада, Луцька місцева рада, Волинська обласна рада. Зокрема, з нашої кафедри професор Василь Степанович Куйбіда балотується до Львівської обласної ради. Мене висунули до Київської обласної ради. Якщо вийде, то ми будемо мати представництво в кількох областях та районних радах. Скажімо, наш аспірант Євген Таран балотується до Броварської міської ради. Ми на всіх рівнях намагаємось здійснювати навчальні проекти і поєднувати їх із конкретною політичною практикою.

Від себе додам, що до реалізації таких проектів слід підходити досить обережно, поступово відмітаючи негативні ментально-психологічні нашарування у свідомості українського населення, зумовлені тоталітарною суспільно-політичною практикою, вміло поєднуючи елементи загальноцивілізаційного досвіду з віковими традиціями української культури.


Ігор Олександров, журналіст