Відсутність однієї ознаки призводить до втрати всіх інших ознак (закон системи)
| Вид материала | Закон |
- Орієнтація студенської молоді щодо здорового способу життя постановка проблеми, 95.61kb.
- Тема: Об’єктивна сторона злочину, 69.93kb.
- Проект єс "Посилення ролі громадянського суспільства у захисті прав дітей", 779.65kb.
- Critical Control Points є обов’язковим для всіх підприємств, які залучені до будь-якого, 110.36kb.
- Діабетична ретинопатія (ДР) мікроангіопатія судин сітківки ока у хворих на цукровий, 1083.23kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 383.24kb.
- План. Поняття підприємства, його завдання І основні ознаки. Характерні ознаки І властивості, 96.62kb.
- 20. загальне поняття та ознаки держави концепції (теорії) походження держави, 46.63kb.
- План. Вступ. 3 Статус національного банку україни., 110.2kb.
- Рганізації точного, систематичного обліку продуктивності, походження кожної тварини, 108.54kb.
Дванадцять системних ознак навчання
Відсутність однієї ознаки призводить до втрати всіх інших ознак (закон системи)
Самодостатня, самовпевнена, здатна до саморозвитку, із належним рівнем самоповаги особистість дитини – ось мета освіти. Самодостатня особистість – особистість, яка відчуває задоволення від життя, відчуває себе сильною духовно і фізично аби прийняти існуючі обставини, почувається захищеною. Самовпевнена особистість – це активна особистість, яка готова діяти за будь-якої ситуації. Особистість, яка саморозвивається – це особистість з відчуттям позитивних змін, легкості та радості у сприйманні світу. Це людина, внутрішньо налаштована на розвиток і творче пізнання світу. Особистість з належним рівнем самоповаги – це особистість із відчуттям внутрішньої стабільності та відчуттям прогресуючого самоствердження, це правдива і відверта людина.
Виділимо основні риси особистості школяра, які розкривають характерологічний зміст гармонії внутрішнього світу дитини, з погляду самодостатності, самовпевненості, саморозвитку та самоповаги. Самодостатність характерологічно виражається у співчутливості, неконфліктності, довірливості, турботливості, доброзичливості та спокої. Самовпевненість – рішучість, конкурентність, енергійність, впевненість у собі, лідерство. Саморозвиток – творчість, інтуїтивність, тяга до пізнання нового, орієнтація на майбутнє. Самоповага – наполегливість, терплячість, організованість, раціональність, твердість у рішеннях. Якщо ми об'єднаємо характеристики у єдине ціле, то отримаємо досить чіткий портрет випускника школи. Окрім того, це водночас є вектором навчально-виховного впливу на особистість дитини. Реєстр рис особистості слід розглядати як систему і з усіма законами, що діють у системі. Не можна щось одне розвивати, думаючи, що інше з'явиться саме собою. У вимірі школи, як освітнього закладу, перехід на дванадцятирічну освіту – це перехід на нову систему вимог до школи, до її дирекції, до класних керівників, до батьків, до учителів, до учнів. Опираючись на різні інформаційні джерела можна узагальнити вимоги до навчального закладу з погляду нових підходів до навчання і виховання.
- Слід забезпечити зручність школи для дитини. Зручна школа – школа, перебуваючи у якій хочеться сказати, що тут добре. А добре там, де розклад уроків побудований для дітей, а не під вимоги педагогів; де в основі навчально-виховного процесу лежить орієнтація на розвиток та практицизм отриманих знань, а не на кількісні показники. Зручність полягає у передбачені життєвої ситуації, у якій після школи опиниться людина. Який когнітивний ресурс потрібний буде для її виживання? Зручна школа – це школа емоційної стабільності та імунітету від стресів. Серед основних факторів зручності є наявність доброго, чуйного педагога у моменти, коли дитині важко! Зручно там, де почуваєш себе людиною!
- Школа має стати школою діалогу та паритетності у стосунках. Це можливо за умови наявності рівності між кількістю отриманних знань учнем від учителя, учителем від учня, та автономним здобуттям знань кожним суб’єктом освітніх відносин. Слід відмовитися багатьом педагогам від думки, що вони є єдиним авторитетним джерелом інформації. Учень на сьогодні, при хороших сімейних обставинах та належному батьківсько-інтелектуальному ресурсі, може знати, в окремих випадках, більше за вчителя. І це нормально. Сьогодні треба пізнавати світ разом! Незнання учнем навчального матеріалу – факт, який до цих пір залишає дитину один на один зі світом жорсткого оцінювання, зі світом, у якому якщо щось не так, то винен менший, слабший, беззахисніший, менш досвідчений. І де тут місце для діалогу?
- У навчальному закладі дитина має мати нормативні навантаження. У сучасній школі не має бути перевантажень. Перевантаження є кожного разу там, де недієздатна методика трансляції навчального матеріалу, де якість педагогічної майстерності не витримує ніякої експертизи, де педагог кількістю намагається наздогнати якість, але все це за рахунок вільного часу школяра. Затримали на декілька хвилин урок, прийшли пізніше на урок, недоступно пояснили, не врахували стиль учіння учня, не навчили ефективно користуватися своїю пам’яттю, розмовляли на підвищених тонах, невірно у розкладі поставили предмет – все це чинники, що перевантажують психіку дитини, викликаючи фізичні та нервово-психічні захворювання.
- Нова школа має бути школою успіху. Саме успіх найкращим чином вселяє віру дитини у себе, формує її позитивну Я-концепцію. Чому так важко у нашій школі бути успішним? Невже серед всіх дітей, тільки окремі здатні на щось, за що можна було б похвалити. А чи знаєте ви, що можна так підняти планку вимог, що всі назавжди будуть полишені у дурнях. Прийшов час за еталон можливостей брати не тільки державний стандарт, а й особистість з її унікальними можливостями і потребами. Дитина, яка виросла без відчуття радості за добре виконану роботу – небезпечна.
- Часовий проміжок, виділений дитині для навчальної взаємодії з педагогом має бути використаний раціонально, методично правильно. Навчити дитину самостійному оволодінню знаннями можна за умови ефективної роботи на уроці, де подається не тільки програмовий матеріал, а й алгоритми та підходи до його самостійного вивчення. Максимум на уроці, мінімум удома – ось основа нових стосунків учня з школою.
- Школа має стати місцем без конфліктів. Щоб це забезпечити, потрібно значно підвищити рівень психологічної культури педагога, сформувати у нього навички емоційної саморегуляції, забезпечити профілактику професійного вигоряння. Конфлікт має виключно системну поведінку. Якщо він присутній у системі «директор – педагог», то він присутній і у системі «педагог-педагог», і у системі «учитель-учень» та у системі «учень-учень».
- Сьогодення вимагає зміни психологічної установки учня щодо навчальної ролі. Так, сьогодні учень є досить мотиваційно пасивним у здобуванні середньої та у подальшому вищої освіти. «Мене мають навчити!» - одна із установок, що вже застаріла. Дванадцятирічна освіта вимагає іншої – «Мені створені умови, а взяти знання я маю сам!» Цим самим учень, студент вчиться брати відповідальність за своє життя на себе, стаючи активним проектувальником своєї життєвої перспективи.
- Так багато всілякої інформації, а так мало потрібної. Такий лейтмотив теперішнього інформаційного простору. Навчити школяра відбирати потрібне і захищатись від бездарного, несуттєвого – це одна із основ ефективного навчання та розвитку людини. Мало знати потрібне, не менш важливо знати, де знайти, але найбільш важливо – навчитись правильно інформацією скористатись.
- Отримати освіту неможливо. Можна отримати диплом про закінчення навчання у вузі. Освіта здобувається. І за цим поєднанням слів приховується важка, щоденна праця по освоєнню знань з тієї чи іншої дисципліни. Навчити дітей прикладати зусилля так само важливо, як і навчити їх жити. Мудрість життя пізнається через велику працю, страждання, вагомі вчинки, переборення проблем.
- Розумова праця забирає чимало здоров'я. Починаючи з проблем малої рухової активності дітей на уроці і закінчуючи емоційними перевантаженнями, що постійно супроводжують комунікативні акти учня з учителем. Що не день, то школяр з кожним уроком стає все більш біопсихофункціонально неспроможним. Урок, з погляду нових підходів до навчання та виховання, має відповідати вимогам психогігієни та органічно включати в себе засоби психопрофілактики. Школа – це далеко не одні тільки уроки та перерви, виховні заходи. Сьогодні слід розуміти, що школа – це частина життя людини. І життя це має бути повноцінним, і повноцінним у першу чергу з точки зору збереження здоров'я підростаючого покоління.
- Випускник дванадцятирічної школи має мати високі моральні цінності. Він має мати навички саморефлексування щодо вихованості, порядності, доброти, загальної культури поведінки. Це можливо за умови, якщо він мав педагога, який був позитивним зразком для наслідування, який демонстрував власним стилем життя основні людські цінності. Значну увагу у сучасній школі треба приділити формуванню ідеалів, як маяків, що вберігають людину або, навпаки, знищують.
- Школа сьогодення – це школа радості, подиву і мрій. Іннакше, все в школі залишиться як було. Подив від унікальності нових знань, радість від розуміння суті речей та від взаємодії з учителем, мрії про свої вершини досконалості. Наша школа стала емоційно сухою, одноманітною, лінійною, що само по собі не є простором для розвитку здібностей дитини. Тому нам потрібно забарвити школу позитивними емоціями, внести до неї стрижень хорошого настрою у пізнавальний процес.
І. І. Слободян