Міжнародний соломонів університет

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7

МІЖНАРОДНИЙ СОЛОМОНІВ УНІВЕРСИТЕТ

Навчально−методичний комплекс з дисципліни

“ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ”

(загальна частина)

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Київ

2007

Затверджено науково-методичною радою університету

протокол № 8 від 25 вересня 2007 року

Цивільне право України (загальна частина): Навчально−методичний посібник/Укладач к.ю.н., доц. Берестова І.Е. − К.: МСУ, 2007.− с.

Рецензенти:

Гопанчук В.С. кандидат юридичних наук, професор (Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри цивільно-правових дисципліни юридичного факультету);

Лещенко Д.С., кандидат юридичних наук, (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, доцент кафедри цивільного права та процесу).

Навчально-методичний комплекс з дисципліни “Цивільне право України” (загальна частина) включає навчальну програму, загальні методичні вказівки до семінарських (практичних) занять і самостійної роботи студентів, а також рекомендації до кожної із запропонованих для вивчення тем. У кожній темі наводиться перелік питань для самоперевірки знань студентів, завдання для самостійної та індивідуальної підготовки студентів, детальний список літератури (нормативні акти і наукові джерела), а також подаються практичні завдання, складені автором з урахуванням змін у цивільному законодавстві та особливостей професійної підготовки юристів. Навчально-методичний посібник розраховано на студентів та слухачів юридичного факультету і може використовуватися у навчальному процесі.

Навчально-методичний посібник обговорено та схвалено на засіданні кафедри публічного права юридичного факультету 27 серпня 2007 р., протокол № 1.

ЗМІСТ

Загальні методичні рекомендації до семінарських, практичних занять та самостійної роботи…………………………………….. 4
1. Методичні рекомендації до семінарських занять та самостійної роботи………………………………………………. 4
2. Методичні рекомендації до виконання практичних завдань…………………………………………………………….. 5
3. Засоби проведення поточного та підсумкового контролю…. 8
4. Питання до проведення підсумкового контролю………...…. 8
5. Перелік тем, що вивчається самостійно…………………….. 11

Методичні рекомендації до основних тем……………………… 13
1. Тема 1:“Поняття цивільного права України та його система”…………………………………………………………..13
2. Тема 2:“Джерела цивільного права. Цивільні правовідносини”………………………………………………. 16
3. Тема 3: “Фізичні особи як суб’єкти цивільного права”….. 22
4. Тема4: “Юридичні особи як суб’єкти цивільного права”....29
5. Тема 5: “Об’єкти цивільних правовідносин”……………….37
6. Тема 6: “Правочини як підстави виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин”……………………..42
7. Тема7:“Особисті немайнові права фізичних осіб”…………50
8. Тема 8: “Строки у цивільному праві. Позовна давність”……………………........................................................ 54
9. Тема 9:“Здійснення та захист цивільних прав. Представництво та довіреність ”……………………………...58
10. Тема 10: “Цивільно−правова відповідальність”…………....64
11. Тема 11: “Право власності та інші речові права”…………. 70
12. Теми, що вивчаються самостійно……………………………. 76

3. Список рекомендованої літератури.............................................. 83

І. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1.1. Методичні рекомендації до семінарських занять та самостійної роботи

Цивільне право − провідна галузь права і визнається такою в усіх правових системах світу. В умовах кардинального реформування соціально-економічних відносин у нашому суспільстві відповідно зростає роль цивільного права як основного регулятора товарно-грошових відносин. Важливим кроком у реформуванні національного законодавства стало прийняття 16 січня 2003 р. Цивільного кодексу України, побудованого на нових концептуальних засадах відповідно до світових тенденцій еволюції приватного права та міжнародної практики. Саме тому цивільне право — одна з основних фундаментальних дисциплін, які вивчаються у вищих навчальних закладах юридичного профілю.

Студенти повинні чітко засвоїти загальновизнані цивілістичні постулати, опанувати цивілістичний інструментарій, вміти самостійно аналізувати їх законодавче оформлення, оволодіти основними навичками практичного використання цивільно-правових засобів. За цих умов набуті ними знання і практичні навички не застаріють і при прийнятті нових нормативних актів.

Семінарські заняття у навчальному процесі проводяться для поглибленого вивчення цивільного права та опанування його методологічних засад. Це вид навчального заняття, в якому викладач організовує обговорення студентами питань програмного матеріалу.

Семінари мають сприяти розвитку творчої самостійності студентів, поглибленню їх інтересу до науки і наукових досліджень, вихованню педагогічного такту, розвиткові культури мовлення, формуванню навичок та вмінь публічного виступу, участі в дискусії.

Семінарські заняття є важливим чинником для перевірки знань студентів.

Мета семінарських занять − допомогти студентам опанувати курс цивільного права, засвоїти предмет цієї науки, її місце у повсякденному житті.

Основні завдання семінарських занять полягають у засвоєнні теоретичних положень цивільного права. У процесі обговорення студенти навчаються формулювати і викладати свої думки та висновки, застосовувати теоретичні положення відповідно до практичних вимог законодавства в Україні.

Основою ефективного розгляду положень цивільного права на семінарських заняттях є вивчення лекційного матеріалу та самостійна та індивідуальна робота студентів. Самостійну роботу потрібно починати з вивчення тексту лекції, потім почитати й законспектувати в зошит самостійної підготовки до семінарів відповідний матеріал підручника та інших джерел. Читати треба уважно, всебічно та критично аналізувати прочитане. Зустрівши нове, незрозуміле слово, вираз, обов’язково потрібно з’ясувати його зміст. Не зробивши цього, студент ризикує неправильно сприйняти значення слова, виразу або і всього тексту. Тут варто скористатися словниками чи іншими офіційними джерелами.

Перелік рекомендованої літератури не є вичерпним. Студенти мусять використовувати інші джерела, і особливо періодичні видання. Опанування положень курсу передбачає не тільки міцне засвоєння визначень тих чи інших категорій, характерних рис та ознак, але й розуміння різних точок зору провідних учених.

Готуючись до семінару, необхідно звернути увагу на ключові поняття, які притаманні вказаним темам, і засвоїти їх.

Розгляд семінарських занять або окремих їх питань може відбуватись у різних формах: співбесіди, загальногрупової дискусії, заслуховування рефератів, проведення письмових контрольних робіт і т. п. Реферати, які передбачені планами семінарських занять, заслуховуються і обговорюються в ході відповідних занять або перевіряються викладачем.

1.2.Методичні рекомендації до виконання практичних завдань

На практичних заняттях ми пропонуємо теми, обов’язкові для вивчення. Виконання завдань покликано сприяти розвитку у студентів аналітичного мислення, уміння самостійно працювати з нормативними актами, систематизувати отримані знання. Для вироблення у студентів практичних навичок викладач пропонує їм розв’язати завдання, що являють собою конкретні справи з практики судів. Студент повинен дати теоретичний аналіз ситуації і рішення суду у справі.

Рекомендується:

визначити, до якої теми курсу надежить завдання;
дати аналіз фактичних обставин, викладених у завданні;
визначити коло нормативних актів, вивчення яких необхідно;

керуватися конкретними нормами Цивільного кодексу України, постановами Пленуму Верховного Суду України з цивільних справ, Вищого господарського суду України;
при посиланні на нормативний акт (закон, постанову, інструкцію), вказати ким і коли він був прийнятий, де опублікований, зазначити статтю, пункт, частину.

При обґрунтуванні рішення не слід посилатися на навчальну літературу чи коментарі.

Основні питання тем і практичні завдання обов’язково вносяться до переліку питань екзаменаційних білетів.

Приклад виконання завдання.

Тимохін звернувся до комерційного банку з проханням надати йому кредит під заставу належної йому на праві власності квартири. Але керівництво банку інформувало його, що застава квартири як засіб забезпечення кредиту їх не влаштовує, тому що у випадку неповернення кредиту реалізація майна, взятого під заставу, можлива тільки через суд і з публічних торгів, що потребує багато часу.

Тому Тимохіну було запропоновано таке: він укладає з банком договір купівлі-продажу квартири, який належним чином оформлюється. У договорі буде пункт, за яким договір купівлі-продажу визнається недійсним, якщо Тимохін поверне до банку суму кредиту.

Чи правомірний такий правочин? Які юридичні наслідки укладення такого правочину? Проаналізуйте обставини справи та дайте обгрунтований висновок.

Виконання

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин купівлі-продажу квартири, який було запропоновано укласти між Тимохіним та комерційним банком, підпадає під регулюється нормами ЦК. Правочин вважається чинним за умови додержання вимог ст. 203 ЦК. Тобто зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У даному випадку не дотримано остання умова дійсності правочинів, тобто він не спрямований на реальне настання правових наслідків та виходячі із змісту ст.235 ЦК такий правочин є удаваним. Відповідно до ст. 235 удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин було вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ст. 236 нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Суб’єкт, що вимагає визнання правочину недійсним як здійсненого з метою сховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладений саме з такою метою. При цьому обов’язок доведення тієї обставини, що сторони подібної мети не переслідували, не може бути перекладено на відповідача (відповідачів) у такій справі.

Застосування ст. 235 ЦК до випадків, коли правочин вчинений з метою сховати інший правочин, можливе тільки в тих випадках, коли під ознаки зазначеної статті підпадає правочин, який сторони мали на увазі.

Фактично сторони уклали кредитний договір, оскільки Тимохін мав отримати необхідну йому суму, і в разі її повернення банку договір купівлі-продажу визнавався недійним.

Але ні істотні, ні додаткові умови договору купівлі-продажу не можуть містити умов щодо повернення продавцем суми, сплаченої за товар, оскільки, відповідно до ст. 655 ЦК, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’зується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Така ситуація може виникнути лише у випадку невиконання зазначеного договору і застосування двосторонньої реституції.

Крім того, слід зважити на положення ст. 215 ЦК, в якій встановлюється, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою−третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Отже, встановлення підстав недійсності правочину не є компетенцією договірних сторін правочину.

Таким чином, відповідно до умови завдання було запропоновано укласти удаваний правочин, тобто правочин з метою приховати інший правочин. Удаваним є правочин купівлі-продажу квартири, укладенням якого банк намагався приховати інший правочин, а саме правочин з надання кредиту (ст. 1054), виконання якого забезпечувалося б тією самою квартирою. Удаваний правочин є оспорюваним, тому визнання його недійсним здійснюється за рішенням суду. Крім того, визнання правочину удаваним не тягне юридичних наслідків недійсності правочину. Якщо буде встановлено, що правочин було вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Прихований правочин (кредитний договір) буде дійсним лише у разі дотримання умов його дійсності, встановлених ст.203 ЦК. Аналіз умов дійсності правочину щодо кредитного договору свідчить, що сторонами порушені умови щодо простої письмової форми кредитного договору, передбачені ст. 1055 ЦК, що тягне визнання кредитного договору нікчемним. Таким чином, договір купівлі−продажу має бути у судовому порядку визнаний недісним як удаваний, а кредитний договір є нікчемним відповідно до закону. У судовому порядку можуть бути застосовані юридичні наслідки нікчемного кредитного договору, а саме двостороння реституція.

Література

Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. − 1996.− № 30.− ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. − 2003 − № 40-44. − ст.356.
Про судову практику в справах про визнання угод недійсними. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 р. (із змінами, внесеними Постановами від 25.12.1992 р. та від 25.05.1998 р.) // Бюлетень законодавства та юридичної практики України.− К.: Юрінком.− 1995.− №1.−С.278−288.

1.3. Засоби проведення поточного та підсумкового контролю

Критерії оцінки знань та вмінь

“Відмінно” (високий рівень навчальних досягнень) − студент глибоко і в повному обсязі засвоїв програмний матеріал; вичерпно, логічно і творчо викладає інформацію в усній і письмовій формі; ґрунтовно висловлюється і дискутує, пов’язує при цьому теоретичний матеріал з юридичною практикою; здатен виступати експертом та консультантом у навчанні інших; успішно виконує тестові завдання.

“Добре” (достатній рівень навчальних досягнень) –студент оперує матеріалом на рівні теми, розділу, може самостійно його відтворювати в повному обсязі, добирає переконливі аргументи на підтвердження власної точки зору; вирішує тестові завдання.

“Задовільно” (середній рівень навчальних досягнень) − студент може самостійно відтворити значну частину навчального матеріалу теми, дати визначення понять та пояснити їх на прикладах; самостійно виконує необхідну кількість тестових завдань; відповідає за планом; висловлює власну точку зору з окремих питань.

“Незадовільно” (початковий рівень навчальних досягнень) − студент може відтворювати лише окремі юридичні терміни і конструкції теми; допускає змістовні помилки; не може виконати завдання.

1.4. Питання до підсумкового контролю:

Поняття цивільного права. Цивільне право в системі права України.
Предмет та метод цивільного права.
Функції і принципи та система цивільного права.
Поняття, загальна характеристика та система цивільного законодавства.
Джерела цивільного права. Співвідношення загального і спеціального цивільного законодавства.
Дія цивільного законодавства.
Прогалини у регулюванні цивільно-правових відносин. Застосування цивільного законодавства за аналогією.
Поняття й предмет науки цивільного права. Методи дослідження науки цивільного права.
Поняття, особливості та класифікація цивільних правовідносин.
Структура цивільних правовідносин та його елементи.
Здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов’язків.
Форми захисту цивільних прав.
Способи захисту цивільних прав у суді.
Правоздатність фізичних осіб: поняття, зміст, виникнення та припинення.
Порівняльна характеристика цивільної правоздатності та суб’єктивного права. Випадки обмеження правоздатності фізичних осіб.
Обмеження дієздатності фізичних осіб. Визнання фізичної особи недієздатною.
Поняття, види дієздатності фізичних осіб.
Опіка і піклування.
Поняття фізичної особи. Індивідуалізація фізичних осіб.
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
Оголошення фізичної особи померлою.
Акти цивільного стану.
Поняття і ознаки юридичної особи.
Правосуб’єктність юридичної особи.
Індивідуалізація юридичної особи.
Правове становище філій, представництв, дочірніх підприємств.
Порядок створення юридичних осіб і їх реєстрація. Установчі документи юридичної особи.
Припинення юридичної особи шляхом реорганізації.
Припинення юридичної особи шляхом ліквідації.
Черговість задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації юридичної особи.
Класифікація юридичних осіб: критерії, види.
Організаційно-правові форми юридичних осіб за ЦК та ГК України.
Правове положення підприємств за ЦК та ГК. Види підприємств. Казенне підприємство.
Правове становище та види об’єднань підприємств за ГК.
Підприємницькі товариства та їх різновиди.
Акціонерне товариство як різновид господарських товариств.
Товариство з обмеженою відповідальністю як різновид господарських товариств.
Товариство з додатковою відповідальністю як різновид господарських товариств.
Повне та командитне товариство як різновиди господарських товариств.
Кооперативи як юридичні особи, їх види. Споживча кооперація.
Непідприємницькі товариства.
Держава як суб’єкт цивільних правовідносин.
Поняття і види об’єктів цивільних прав.
Речі як об’єкти цивільного права. Класифікація речей. Майно.
Гроші та валютні цінності як об’єкти цивільного права.
Цінні папери як об’єкти цивільного права, їх особливості.
Передання прав та виконання за цінним папером.
Групи та види цінних паперів за законодавством України.
Вексель як різновид цінних паперів, види векселів.
Приватизаційні папери як різновид цінних паперів.
Акції як цінні папери, їх різновиди.
Поняття та види особистих немайнових прав, не пов’язаних з майновими.
Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
Право на захист честі, гідності, ділової репутації.
Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
Захист особистих немайнових прав.
Поняття правочину, його особливості.
Засоби вираження волі у правочинах.
Проста письмова форма правочину і правові наслідки її недотримання.
Нотаріальна форма правочину і правові наслідки її недотримання.
Класифікація правочинів.
Умови дійсності правочинів.
Тлумачення змісту правочину. Відмова від правочину.
Недійсні правочини з пороком форми.
Недійсні правочини з пороком суб’єктного складу.
Недійсні правочини з пороком змісту.
Недійсні правочини з пороком волі та волевиявлення.
Підстави нікчемності правочинів.
Підстави оспорюваності правочинів.
Порядок і наслідки визнання правочину недійсним.
Поняття і значення представництва.
Види представництва. Представництво без повноважень.
Довіреність та її види. Форма і строк довіреності.
Підстави і порядок припинення довіреності. Передоручення.
Поняття і види строків. Обчислення строків у цивільному праві.
Поняття, значення, межі дії строків позовної давності.
Види строків позовної давності.
Початок перебігу строків позовної давності.
Зупинення і переривання строків позовної давності.
Поновлення строків позовної давності. Наслідки спливу строків позовної давності.
Поняття власності і права власності. Здійснення права власності.
Зміст права власності як суб’єктивного цивільного права..
Підстави набуття та припинення права власності.
Момент виникнення права власності у набувача майна. Ризик випадкової загибелі речі.
Право приватної власності фізичних осіб: суб’єкти, об’єкти, здійснення.
Право власності фізичних осіб на житловий будинок. Поняття і правові наслідки свавільного будівництва.
Право приватної власності юридичних осіб: суб’єкти, об’єкти, здійснення.
Право державної власності: суб’єкти, об’єкти, здійснення.
Право комунальної власності: суб’єкти, об’єкти, здійснення.
Речові права на чуже майно.
Порядок і засоби захисту речових прав: основні положення, способи і порядок.
Віндикаційний позов.
Захист речових прав від порушень, не пов’язаних з позбавленням володіння.
Поняття й види права спільної власності: загальна характеристика.
Здійснення права спільної власності.
Право спільної часткової власності.
Право спільної сумісної власності.
Поняття та особливості цивільно−правової відповідальності.
Загальний та спеціальний склад цивільно−правового правопорушення.
Вина як умова цивільно-правової відповідальності.
Шкода як умова цивільно−правової відповідальності.
Види та форми цивільно-правової відповідальності.
Підстави звільнення боржника від відповідальності.
Особливості відповідальності за грошовими зобов’язаннями.

1.5. Перелік тем, що вивчаються самостійно

Основні системи континентального цивільного права.
Рецепція римського приватного права та похідних правових систем в сучасному цивільному праві України.
Проблема суб’єктивного цивільного права та зловживання ним.
Юридичне значення засобів індивідуалізації фізичних осіб у цивільному праві.
Цивільно-правове регулювання корпоративних прав в Україні.
Правове значення інституту визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
Специфіка підприємницької діяльності голови фермерського господарства.
Банкрутство юридичної особи як специфічний інститут цивільного права.
Юридичне значення класифікації речей на окремі види.
Особливості нематеріальних благ як об’єктів цивільних прав.
Правові наслідки визнання недійсності правочинів.
Вплив часу на здійснення та захист цивільних прав.
Юридичні гарантії здійснення суб’єктивних цивільних прав та виконання обов’язків.
Здійснення і захист права приватної власності фізичних осіб.
Земля як особливий об’єкт права власності.
Категорія прав на чужі речі в сучасному речовому праві України.
Юридична природа сервітутів у сучасному цивільному праві України.
Правове регулювання винаходів (корисних моделей), промислових зразків і товарних знаків в Україні.
Правова охорона нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності.
Підстави та особливості встановлення окремих видів спадкування.
Спадкування права власності та інших речових прав.
Особливості спадкування житлових приміщень.
Місце цивільного права в системі правових галузей і питання його соціальної цінності.
Історичне підґрунтя сучасного цивільного права.
Основні ідеологічні напрямки в історії цивільного права.
Тлумачення цивільно-правового договору як різновид тлумачення права.
Юридичні факти – підстави виникнення цивільних правовідносин.
Особливості змісту права власності на знак для товарів та послуг.
Співвідношення ноу-хау та комерційної таємниці в цивільному праві України.
Цивільно-правовий захист прав та законних інтересів фізичних осіб.
Підстави і види обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та її правові наслідки.
Фізична особа як підприємець.
Право подружжя на майно, яке використовується для підприємництва, та на доходи, одержані від нього.
Організаційно-правові питання створення та функціонування юридичних осіб (на власний вибір студента будь-який вид господарських суб’єктів).
Правове значення державної реєстрації юридичної особи.
Участь державних органів у цивільних правовідносинах.
Особливості цивільно-правової відповідальності за зобов’язаннями скарбниць.
Цінні папери як об’єкти цивільних прав.
Правові наслідки недодержання сторонами вимог закону при вчиненні правочину.
Місце та значення інституту представництва в цивільному праві.
Характерні особливості цивільного правонаступництва.
Проблема нематеріальних інтересів у цивільно-правовій доктрині.
Право на захист як суб’єктивне цивільне право.
Характерні особливості цивільно-правової відповідальності.
Проблема речових прав у цивільному праві.
Право власності – центральний інститут цивільного права.
Поняття і зміст права спільної власності.
Захист права власності та інших речових прав.
Місце інституту володіння в системі речових прав.
Поняття інтелектуальної власності та система її правової охорони.
Виключні права на засоби індивідуалізації товарів та виробників.
Особливості захисту прав людини, яка володіє (чимось), але не є власником.
Зобов’язання як особливий вид цивільних правовідносин.

2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ОСНОВНИХ ТЕМ:

ТЕМА 1. ПОНЯТТЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ ТА ЙОГО СИСТЕМА

Ключові поняття: цивільне право, предмет цивільного права, майнові відносини, особисті немайнові відносини, диспозитивний метод, принципи цивільного права, система цивільного права, пандектна система.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Оскільки студенти вперше знайомляться з цивільним правом, тут даються поняття про цивільне право як самостійну галузь вітчизняного права, галузь правової науки та навчальної дисципліни (предмет вивчення). Такий підхід спрямований на те, щоб студенти з самого початку отримали чітк уявлення і виробили власну позицію стосовно дисципліни, яку вони вивчають.

Спочатку треба з’ясувати багатозначність терміна “цивільне право”. Починати розгляд слід з поняття цивільного права як галузі права. Місце цивільного права в системі галузей права. Співвідношення цивільного права з митним правом. Поняття цивільного права як приватного права.

Особливу увагу слід приділити предметові цивільно-правового регулювання суспільних відносин, де головне місце займають майнові відносини, врегульовані цивільним правом. Саме тому цивільне право безпосередньо пов’язане з економікою. До предмета цивільного права також належать особисті немайнові відносини, які мають свою специфіку: невідчужуваність від особи, відсутність вартісного змісту.

Другим критерієм відмежування галузі права є цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин. Порівняння з імперативним методом регулювання, який застосовується у митному праві, дозволить визначити основні особливості цивільно-правового методу, а саме: юридична рівність та майнова відокремленість сторін, диспозитивний характер відносин, компенсаційний характер відповідальності.

При вивченні теми треба також розглянути функції, принципи, а також систему цивільного права, яка за своєю структурою є пандектною.

Друге значення терміну “цивільне право” – цивільне право як наука, як галузь правознавства. Предмет науки цивільного права. Методи дослідження цивільно-правових явищ. Взаємодія науки цивільного права з іншими галузями правознавства. Історія розвитку науки цивільного права. Третє значення терміну “цивільне право” - цивільне право як навчальна дисципліна. Основні задачі навчального курсу цивільного права.

І, наприкінці, слід розглянути предмет цивільного та торгового права зарубіжних країн. Порівняльно-правовий аналіз зарубіжного цивільного права. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн. Дуалістична система приватного права. Публічне та приватне право. Метод правового регулювання цивільних і торгових відносин. Системи цивільного права деяких зарубіжних країн.

ПЛАН

Поняття цивільного права як галузі права, як галузі законодавства, як науки та як навчальної дисципліни.
Предмет і метод цивільно-правового регулювання суспільних відносин.
Принципи цивільного права. Функції цивільного права.
Система цивільного права. Співвідношення цивільного права з іншими галузями права.
Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн.

Теми рефератів

Поняття і особливості приватного права та його відмінність від публічного.
Основні моменти рецепції римського приватного права в сучасному цивільному праві України.

Контрольні запитання

Предмет, метод, функції та система цивільного права.
Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн.
Яке місце займає цивільне право в системі галузей права?
Які відносини регулюються цивільним правом?
Які основні завдання, функції та принципи цивільного права?
Які системи цивільного права вам відомі?
Визначте елементи системи цивільного права: речове право, спадкове право, право власності, договір купівлі-продажу, роздрібна купівля-продаж, договір поставки, сімейне право, зобов’язальне право, договір оренди.

ЛІТЕРАТУРА

Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. − 1996.− № 30.− ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. − 2003. − № 40−44. − ст. 356.
Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. − 2002. − № 21−22. − ст. 135.
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. − № 18, № CAPut!’−20, № 21−22.− ст. 144.
Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. − 2001. − № 3852. – cт. 236.
Земельний кодекс України від 25.10.2001 // Відомості Верховної Ради України. − 2001. − № 2768. – ст. 301.
Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради України − 2001 − № 322. – ст. 278.
Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. − 2001. − № 2341. – ст. 297.
Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонова, Н.О. Са-ніахметова. – К.: Істина, − 2003. − 776 с.
Цивільне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. І.А. Бі-рюкова, Ю.О. Заїки. – К.: Істина, − 2004. – 224 с.
Цивільне право України: Підручник: У 2 книгах / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер,− 2004. – 703 с.
Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 1. Загальна частина. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – С. 119−142.
Цивільне право України. Підручник: У 2 т. / За заг. ред. В.І. Бо-рисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 1. − 480 с.
Степанов П. Принципы регулирования договорных отношений // Хозяйство и право. − 2002. − № 4. − С. 86−90.
Ані Господарський, ані Цивільний не вирішують наявних проблем правового регулювання приватних і публічних відносин та не відповідають конституційним нормам // Закон і бізнес. − 2002. − № 31. − С. 2−3.
Беспалый Ю.Н. Морально-правовые принципы добросовестности, разумности и справедливости в российской цивилистике XIX−XX веков // Вестник Московского гос. ун-та культуры и искусств. − 2003. − № 4. − С. 36−42.
Рыженков А.Я. Компенсационная функция советского гражданского права. − Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1983. −95 с.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1

До яких з названих нижче відносин можна застосувати норми цивільного права:

відносини між банком та вкладником з приводу зберігання грошових коштів;
відносини з приводу користування послугами мобільного зв’язку;
відносини між підприємцем та митником з приводу сплати митних зборів;
відносини з приводу користування комунальними послугами;
відносини щодо поширення деталей особистого життя людини;
відносини щодо використання торговельної марки;
відносини з приводу отримання заробітної плати за допомогою пластикової картки;
відносини щодо навчання вищому навчальному закладі за контрактом;
відносини з приводу використання програмного забезпечення;
відносини з приводу зберігання речей у гардеробі;
відносини з приводу зміни імені особи;
відносини з приводу володіння житловим будинком;
відносини з приводу відшкодування збитків від стихійного лиха;
відносини з приводу відшкодування збитків від залиття квартири сусідями з верхнього поверху;
відносини з приводу штучного переривання вагітності;
відносини підприємця та податкової інспекції з приводу термінів та розмірів сплати податків;
відносини з приводу незаконного списання податковою інспекцією грошових коштів з розрахункового рахунка юридичної особи;
відносини підприємства та його робітника (водія), який пошкодив автомобіль юридичної особи;
відносини подружжя з приводу поділу спільного майна, придбаного під час шлюбу;
відносини подружжя з приводу дарування автомобіля;
відносини пасажира та залізниці з приводу проїзду в потягу;
відносини засновників акціонерного товариства;
відносини між спадкоємцями з приводу спадкування майна.

Для відповіді на вказане завдання необхідно детально проаналізувати положення Цивільного кодексу

Завдання 2

ДПІ району за порушення терміну сплати податків надіслала позов про стягнення не сплачених у встановлений термін податків і штрафу до підприємця Д.

Заперечуючи вимоги позову, Д. вказав на те, що позивачем пропущено річний строк позовної давності, встановлений ст. 258 ЦК України і потрібний для заяви вимог про стягнення штрафних санкцій у вигляді неустойки.

Дати оцінку доводам відповідача. Визначити норми, які можна застосувати при вирішенні спору. Чи присутні в даному випадку принципи цивільного права, що порушені?

Завдання 3

Між двома фізичними особами було укладено усну домовленість щодо здійснення косметичного ремонту двох кімнат квартири. Вказані дії були повністі виконані працівниками, прийняті замовником, та працівники отримали одноразову грошову винагороду. Чи можливо застосувати у вказаному випадку норми ЦК України? Для вирішення цього завдання необхідно дослідити особливості договору підряду та трудової угоди.

Дайте аргументовану відповідь посправі.

ТЕМА 2. ДЖЕРЕЛА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА. ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Ключові поняття: цивільне законодавство, аналогія закону, аналогія права, джерела цивільного права, дія цивільних законів у часі, у просторі та за колом осіб, прогалини в законодавстві, зворотна сила законів, склад цивільних правовідносин, об’єкт цивільних правовідносин, суб’єкт цивільних правовідносин, зміст цивільних правовідносин, суб’єктивне право, суб’єктивний обов’язок.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Розгляд питань цієї теми закладає основні підходи до правозастосовчої діяльності як необхідного елементу професії юриста. Студенти насамперед мають з’ясувати поняття і види джерел цивільного права, до яких цивільне законодавство зараховує не лише нормативно-правові акти, а й міжнародні договори та правові звичаї. Важливим є розуміння співвідношення понять “цивільне право як галузь права” та “цивільного законодавства”, а також співвідношення цивільного законодавства з іншими галузями законодавства (господарським, сімейним, трудовим, житловим, митним тощо).

При визначенні системи цивільного законодавства треба дати його розгорнуту структуру та охарактеризувати кожен елемент, а саме: Конституція як основа цивільного законодавства; Цивільний кодекс – основний акт цивільного законодавства; інші законодавчі акти; підзаконні нормативні акти та їх різновиди; цивільно-правове значення локальної нормотворчості юридичних осіб; чинні нормативно-правові акти колишнього СРСР та УРСР, що діють на території України відповідно до Закону України “Про правонаступництво”. Разом з тим треба пам’ятати, що судова й господарська практика має лише інтерпретаційне значення в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства, і не вважається джерелом права. Окреме місце посідають рішення Конституційного Суду України.

Особливості законодавчої техніки обумовлюють структуру Цивільного кодексу України., який є кодифікованим нормативним актом.

Застосування цивільного законодавства обумовлює розгляд його дії у часі, у просторі і за колом осіб; зворотної сили актів цивільного законодавства, співвідношення загального та спеціального законодавства; колізійних норм та їх застосування. Складними для сприйняття є питання аналогії закону й аналогії права. Студентам треба усвідомити, що метою застосування аналогії є заповнення прогалин у правовому регулюванні цивільних відносин за допомогою норм, які регулюють подібні цивільні відносини (аналогія закону), або виходячи із загальних засад і змісту цивільного законодавства (аналогія права). Роль у формуванні й застосуванні цивільного законодавства норм моралі, звичаїв ділового обороту.

Друга частина цієї теми призначена, щоб дати студентам основи теорії цивільного права, центральним ядром якої і є вчення про цивільне правовідношення. Послідовне вивчення питань цієї теми дозволить студентам скласти чітке уявлення про цивільні правовідносини, його структурні особливості та елементи, про суб’єкти цивільних прав та обов’язків.

ПЛАН

Поняття та різновиди джерел цивільного права.
Поняття і система цивільного законодавства. Співвідношення визначень “цивільне право” та “цивільне законодавство”.
Дія цивільного законодавства у просторі, часі та за колом осіб. Колізійні норми та їх застосування. Співвідношення загального і спеціального цивільного законодавства.
Заповнення прогалин чинного цивільного законодавства: аналогія права, аналогія закону та можливості їх застосування.
Поняття, особливості та види цивільних правовідносин.
Структура цивільних правовідносин: суб’єктний склад, об’єкт і зміст.

Контрольні запитання

Яка структура Цивільного кодексу України?
Що означає дія закону у часі, у просторі та за колом осіб?
Яка роль судової та господарської практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства?
Які умови застосування закону та права за аналогією?
Чим відрізняється аналогія права від аналогії закону?
Які основні форми застосування судової практики?
Яка роль норм моралі в застосуванні цивільного законодавства?
Яка роль судової практики в застосуванні цивільного законодавства?
Які відносини є абсолютними і відносними?
Чим відрізняються майнові відносини від особистих немайнових відносин?

Теми рефератів

Кодифікація та інкорпорація як способи систематизації цивільного законодавства.
Роль норм моралі, звичаїв ділового обігу в застосуванні цивільного законодавства.
Значення судової практики в застосуванні, тлумаченні та вдосконаленні цивільного законодавства.

ЛІТЕРАТУРА

Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. − 1996.− № 30.− Ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. − 2003. − № 40−44. − Ст. 356.
Житловий кодекс України від 30.06.1983 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1983. − Додаток до № 28. − Ст. 573.
Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. − 2002. − № 21−22. − Ст. 135.
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. − № 18, № 22−20, № 21−22.− Ст. 144.
Повітряний кодекс України від 04.05.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. − № 25.− Ст. 274.
Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. − 2001. − № 3852. – Ст. 236.
Земельний кодекс України від 25.10.2001 // Відомості Верховної Ради України. − 2001. − № 2768. – Ст. 301.
Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради України − 2001. − № 322. – Ст. 278.
Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // Відомості Вер-ховної Ради України. − 2001. − № 2341. – Ст. 297.
Цивільне право України: Підручник / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Ку-знецової. – К.: Юрінком Інтер, − 2004. – 567 с.
Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонова, Н.О. Са-ніахметова. – К.: Істина, − 2003. − 776 с.
Цивільне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. І.А. Бі-рюкова, Ю.О. Заїки. – К.: Істина, − 2004. – 224 с.
Цивільне право України: Підручник: У 2 книгах / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, − 2004. – 703 с.
Цивільне та сімейне право України у запитаннях та відповідях: Навчальний посібник / За ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. − Х.: ТОВ “Одіссей”. − 2002. – 640 с.
Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко – Т. 1. Загальна частина – К.: Концерн “Видавничій Дім “Ін Юре”, − 2003. – С. 119−142.
Цивільне право України. Підручник: У 2 т. / За заг. редакцією В.І. Бо-рисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К: Юрінком Інтер, 2004. – Т.1. − 480 с.
Проценко І. Звичай ділового обігу за законодавством Німеччини та України // Юридичний журнал. − 2003. − № 6. − С. 32−34
Хецуриани Д.Г. Значение моральных норм в советском гражданском праве. − Тбилиси: Мецниереба, 1980. − 110 с.
Ойгензихт В.А. Презумпции в советском гражданском праве. − Тадж. гос. ун-т им. В.И. Ленина. − Душанбе: Ирфан, 1976.-190 с.
Сенекин И.Н. Специальные нормы советского права. − Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. − 96 с.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1

Наведіть 3−4 приклади кожного виду нормативно-правових актів, що регулюють цивільно-правові відносини, виходячи з їх класифікації за юридичною силою. Знайдіть рішення Конституційного Суду щодо тлумачення норм, що регулюють цивільно-правові відносини. Наведіть 3-4 приклади постанов Пленуму Верховного Суду України з питань розгляду цивільно-правових спорів.

Завдання 2

Проаналізуйте норми ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 13, ст. 20, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 259, ч. 2 ст. 259, ч. 1 ст. 340, ст. 525, ч. 2 ст. 530, ст. 531, ст. 536, ч. 1,3 ст. 604, ч. 1 ст. 615, ст. 617 ЦК України. Визначте, які норми Цивільного кодексу мають диспозитивний характер, а які – імперативний.

Завдання 3

1.06.2003 року ТОВ “Надія” уклало договір на оренду офісного приміщення з АТ “Схід” строком на 1 рік. На 1.02 2004 року виникла заборгованість з орендної плати за 3 місяці, у зв’язку з чим орендодавець повідомив орендаря про відмову від договору оренди на підставі ст. 782 ЦК та зажадав негайно звільнити приміщення. Орендар звернувся до суду з проханням про визнання чинним договору оренди, посилаючись на те, що норма ст. 782 ЦК не може застосовуватися, оскільки договір оренди було укладено до набрання чинності ЦК від 16.01.2003 р., а за ст. 269 ЦК від 18.07.1963 р. не передбачено такої підстави розірвання договору оренди в односторонньому порядку. Охарактеризуйте дію цивільного закону в часі. Чи підлягає позов задоволенню? Зробить аналіз доводів сторін і вирішіть справу.

Завдання 4

З. був визнаний винним у порушенні Правил дорожнього руху, які призвели до смерті Т. Мати потерпілої звернулася до З. з позовом про відшкодування збитків, де вимагала стягнути:

− витрати в сумі 600 грн. на поховання Т. (купівля труни, засобів поховання, послуги бюро ритуальних послуг);

− витрати у сумі 500 грн. на поминальні обіди в день поховання, на 9-й та 40-й день після смерті доньки;

− витрати в сумі 1000 грн. на встановлення пам’ятника та огорожу.

Відповідно до ст. 1201 суд частково задовольнив позов матері на суму 1600 грн., а в іншій частині позову відмовив, посилаючись на те, що поминальні обіди не передбачені діючим законодавством.

Чи правильно вирішив справу суд? Чи може служити звичай поминання підставою для задоволення позову? Для вирішення завдання необхідно ознайомитися з Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. в редакції від 25.05.1998 р.

Завдання 5

Під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль під керуванням його власника Борисова збив Кирилова, який у результаті цього зазнав тяжких тілесних ушкоджень. У порядку кримінального судочинства було встановлено, що Борисов невинуватий, і справу було припинено за відсутністю складу злочину. Цивільний позов потерпілого не був задоволений, при цьому суддя в мотивованій частині посилався на ст. 1166 ЦК України. Адвокат в апеляційній скарзі висунув вимоги задоволення позову на підставі ст. 1187 ЦК України, що передбачає підвищену відповідальність (навіть за відсутності вини) власника джерела підвищеної небезпеки за спричинену шкоду.

Дайте характеристику загальної та спеціальної норми. Як вони співвідносяться? Відповідь обґрунтуйте.

Завдання 6

У зв’язку з переїздом на постійне місце проживання до сина 70-річний К. подарував свій будинок разом з усіма речами, що в ньому знаходилися, своєму онукові М. Через деякий час К. дізнався, що онук дав оголошення про продаж картин, які були намальовані дідом, у тому числі портретів дружини та батьків К., які, на його думку, мали залишитися власністю членів сім’ї для нащадків. М. відмовився повертати картини дідові, посилаючись на те, що він знайшов покупця-іноземця на колекцію в цілому, тому вилучення окремих картин суттєво вплине на суму розрахунку, а йому зараз дуже потрібні гроші для лікування. 20.02.2004 р. К. звернувся до суду з вимогою розірвати договір дарування на підставі ч. 2 ст. 727 ЦК в частині дарування двох картин з портретами близьких К. Онук М. заперечував проти позову, посилаючись на те, що договір дарування було укладено 20.02.2002 р. і цивільним законодавством, що діяло на той час, не передбачено можливості розірвання договору дарування на вимогу дарувальника.

Чи має цивільний закон зворотну силу? Проаналізуйте доводи сторін та вирішіть справу.

Завдання 7

Під час передвиборчої кампанії відомий артист К. побачив трансляцію ролика політичної реклами, в якій його голосом проводилася агітація голосувати за одного з кандидатів у народні депутати України. Артист К. звернувся до суду з вимогою припинити використання його голосу без дозволу та відшкодування заподіяної йому моральної шкоди. К. стверджував, що він не брав участь у записі тексту політичної реклами, хоча після перегляду ролика складається помилкове враження, що агітацію проводить саме він. У суді керівництво передвиборчого штабу відмовилося виконати вимоги К. та пояснило, що ні імені, ні зображення артиста К. у рекламному ролику не зазначається, а право на голос діючим цивільним законодавством не передбачено.

Чи підлягає правовому захисту право, якщо це прямо не передбачено цивільним законодавством? Які умови застосування аналогії права та аналогії закону? Чи можна вважати право на голос та право на власне зображення подібними відносинами? Яке рішення має винести суд? Проаналізуйте рішення суду. Яким чином заповнюються прогалини у діючому цивільному законодавстві? Як необхідно вирішити справу?

Завдання 8

Під час дорожньо-транспортної пригоди водій АТП збив пішохода В., який був у стані сп’яніння і проявив необережність при переході вулиці, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження і зіпсував свій одяг. Інспектор ДАІ під час розслідування цього випадку встановив, що водій порушив Правила дорожнього руху, за що на нього було накладено штраф 100 грн.

В. звернувся з позовом до АТП з вимогою відповідно до ст. 1172, 1187 ЦК України відшкодувати йому заподіяні збитки. АТП з вимогами позивача погодилось, але зауважило, що відшкодування буде проведено тільки після того, як водій К. внесе ці гроші у касу згідно зі ст. 130, 134 КЗпП України про притягнення до матеріальної відповідальності.

Зробіть юридичний аналіз справи. Які правовідносини виникають між суб’єктами? Дайте розгорнуту характеристику цивільно-правових відносин: класифікацію, склад.

Завдання 9

Мельник Сергій Олександрович, який мешкав у гуртожитку № 1 Академії митної служби України, дізнався від батьків, що вони йому поштою переказали гроші в сумі 100 грн. Коли він звернувся на пошту, то дізнався, що цей переказ уже виплачено громадянину Мельнику Станіславу Олексійовичу, який мешкає у тому ж самому гуртожитку.

Проаналізуйте норму ст. 1212 ЦКУ. Від кого має вимагати виплату грошей Мельник Сергій? Які цивільні правовідносини виникають у даній ситуації? Дайте їх розгорнуту класифікацію.

ТЕМА 3. ФІЗИЧНІ ОСОБИ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Ключові поняття: фізична особа, правосуб'єктність, правоздатність, дієздатність, емансипація, недієздатна особа, обмежено дієздатна особа, часткова дієздатність, мінімальна дієздатність, ім'я, акти цивільного стану, місце проживання.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Цивільне право має за мету упорядкувати поведінку людей в різних життєвих ситуаціях та відносинах, забезпечити їм можливість автономно вирішувати приватні суспільно значущі питання. Тому доцільно розглянути фундаментальні аспекти, які розкривають весь спектр можливості участі фізичних осіб у цих відносинах. Зміст цього поняття з’ясовується у ст. 24 ЦК, за якою людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Фізичні особи виступають як індивідуальний (приватний) суб’єкт цивільного права. Щоб фізичні особи мали можливість брати участь у цих відносинах, закон наділяє їх цивільною правосуб’єктністю, але певні особливості встановлено щодо правосуб’єктності іноземних громадян та осіб без громадянства.

Окремому розгляду підлягають такі важливі елементи правосуб’єктності фізичних осіб, як цивільна право- і дієздатність. Правоздатність фізичних осіб характеризується перш за все рівністю та невідчужуваністю від особи. Виникнення й припинення правоздатності пов’язується з моментом народження та смерті людини і не залежить від інших обставин. Співвідношення правоздатності й суб’єктивного цивільного права відображують зв’язок між можливістю і дійсністю. Зміст правоздатності фізичних осіб включає не лише права та обов’язки, зазначені у цивільному законодавстві, але й ті, що не суперечать закону. Як межі правоздатності можна розглядати й порушення прав та законних інтересів інших осіб. Обмеження правоздатності може відбуватися лише відповідно до Конституції України, з дотриманням порядку, умов та відповідно до компетенції державних органів. Разом з тим певні обмеження у правовому статусі посадових осіб митних органів відповідно до Митного кодексу (наприклад, заборона займатися підприємницькою діяльністю) не вважається обмеженням правоздатності, а розглядається як спеціальний правовий статус особи.

Другим елементом правосуб’єктності є дієздатність фізичних осіб. Ця юридична властивість залежить від рівня психічної та фізичної зрілості особи, тому вона диференціюється залежно від віку фізичної особи на такі види: часткова дієздатність малолітніх; неповна дієздатність неповнолітніх; повна цивільна дієздатність. Крім того, залежно від стану здоров’я та інших обставин фізична особа може бути обмежена у дієздатності або визнана повністю недієздатною. Кожна із зазначених груп фізичних осіб має відповідний обсяг дієздатності. Так, малолітні особи можуть укладати дрібні побутові правочини та здійснювати особисті немайнові права інтелектуальної власності. Недостатній обсяг дієздатності доповнюється відповідно батьками, опікунами та піклувальниками. Законодавством встановлено спеціальний порядок здійснення цивільних прав і обов’язків за неповнолітніх, недієздатних і обмежено дієздатних фізичних осіб, а також правила опіки та піклування.

Правовий статус фізичної особи − підприємця відображує специфіку його участі в господарському обігу та зумовлює необхідність порівняння положень Цивільного та Господарського кодексів.

Фізичні особи беруть участь у цивільних правовідносинах під певним ім’ям, яке є засобом індивідуалізації фізичної особи у цивільному обороті разом з його місцем проживання. Тривала відсутність особи у місці її постійного проживання може бути підставою для визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Відмінність оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті полягає в тому, що оголошення особи померлою − це завжди презумпція смерті особи, коли достовірно невідомо, де вона перебуває, тоді як встановлення факту смерті передбачає наявність доказів смерті (наприклад, свідків) за відсутності тіла померлого. Завершується розгляд теми питаннями поняття, видів і цивільно-правового значення актів цивільного стану.

П Л А Н

Правоздатність фізичних осіб: поняття, зміст, значення правової категорії. Співвідношення правоздатності із суб’єктивним правом.
Виникнення і припинення правоздатності фізичних осіб. Випадки та порядок обмеження правоздатності.
Поняття дієздатності як правової категорії та її значення. Зміст дієздатності осіб різних вікових груп:

а) повна дієздатність фізичних осіб, підстави її виникнення;

б) неповна дієздатність фізичних осіб, її зміст;

в) часткова дієздатність фізичних осіб.

Підстави і порядок обмеження в дієздатності повністю дієздатних фізичних осіб. Юридичні наслідки обмеження особи в дієздатності.
Підстави і порядок визнання особи недієздатною. Час, з якого особа вважається недієздатною. Поновлення фізичної особи у дієздатності.
Опіка та піклування.
Ім’я і місце проживання фізичної особи: поняття, правове значення.
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою. Відмежування оголошення фізичної особи померлою від встановлення судом факту смерті та факту реєстрації смерті.
Акти цивільного стану: поняття, значення, різновиди.

Накресліть:

Схему цивільної правосуб’єктності фізичної особи.
Графік цивільної дієздатності фізичних осіб.

Теми рефератів:

Опіка і піклування.
Іноземні громадяни як суб’єкти цивільного права.
Фізичні особи як суб’єкти підприємницької діяльності.

Контрольні запитання

Що слід розуміти під правоздатністю і який її зміст?
В яких випадках і в якому порядку допускається обмеження правоздатності?
Що таке цивільна дієздатність і від чого вона залежить?
Який обсяг дієздатності малолітніх і неповнолітніх осіб?
Які критерії дрібного побутового правочину?
Що таке емансипація?
Як визначається місце проживання фізичних осіб і яке це має правове значення?
Які підстави, порядок та наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою?
Які підстави, порядок та наслідки оголошення фізичної особи померлою?

ЛІТЕРАТУРА

Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. − 1996.− № 30.− Ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. − 2003. − № 40−44. − Ст. 356.
Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. − 2002. − № 21−22. − Ст. 135.
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. − № 18, CAPut!’−20, № 21−22. − Ст. 144.
Про органи реєстрації актів громадського стану: Закон України від 24.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994 р. − № 14 − Ст. 78.
Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. − № 31−32. – Ст. 256.
Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28.03.72р. №3 із змінами від 52.12.1992р. № 13. // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України. – 1992. − № 16. – Ст. 244.
Бобко В. Правові наслідки з’явлення громадянина, визнаного безвісно відсутнім або оголошеного померлим // Підприємництво, господарство і право. − 2002. − № 6. − С. 48−50.
Бобко В. Безвісна відсутність громадянина та її правові наслідки // Підприємництво, господарство і право. − 2002. − № 5 – С. 11−14.
Андросюк І. До питання про кредитну дієздатність неповнолітніх: // Підприємництво, господарство і право – 2002. − № 7 – С. 41-43.
Цивільне право України: Підручник / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер.- 2004. – 567 с.
Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг.ред. Я.М. Шевченко – Т.1. Загальна частина – К.: Концерн “Видавничій Дім “Ін Юре”, 2003. – С. 119−142.
Цивільне право України. Підручник: У 2 т./ За заг. редакцією В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К: Юрінком Інтер,2004. – Т. 1. − 480 с.
Плевако Н. Про підприємницьку дієздатність фізичних осіб // Вісник Академії правових наук України. − 2002. − № 1. − С. 226−232.
Андросюк І. До питання про кредитну дієздатність неповнолітніх // Підприємництво,господарство і право. − 2002. − № 7. − С. 41−43.
Лебединец О.Н. Гражданская правосубъектность (сущность, значение, содержание и элементы) // Юрист. − 2003. − № 9. − С. 3−6.
Домбругова А. Повна цивільна дієздатність фізичних осіб: способи набуття // Юридичний вісник України. − 2004. − № 11. − С. 14.
Слободян С. Обмеження дієздатності фізичних осіб: цивільно-правові проблеми // Юридичний журнал. − 2004. − № 1. − С. 32−33.
Галянтич М. Правові проблеми встановлення місця проживання фізичних осіб // Юридична Україна. − 2003. − № 8. − С. 53−58.
Правовые проблемы гражданской правосубъектности: Сб. ст. под ред. О.А. Красавчикова. − Свердловск: УР. ГУ, 1978. − 156с.
Психически больной и гражданский закон / Б.Н. Алмазов, Л.М. Звягинцева, Л.Я. Иванова, И.В. Решетникова. − Свердловск: Изд-во Урал. Университета, 1992. − 94с.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1

Громадянин Росії Бєляєв вирішив придбати в м. Дніпропетровську будинок у громадянина України Терещенка. Але нотаріус у посвідченні договору купівлі-продажу відмовив, мотивуючи це тим, що Бєляєв − іноземний громадянин і не має відповідної правоздатності.

Який обсяг цивільної правоздатності іноземних громадян? Чи обґрунтована відмова нотаріуса?

Blog

Міжнародний соломонів університет

Содержание

ЛІТЕРАТУРА