Cols=2 gutter=490> ббк 65. 290-5 Ф32

Вид материала

Документы

Содержание Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу КІІЕУ заборонено Сутнісна характеристика потенціалу підприємства Еволюція трактування науковою думкою терміна «потенціал» в економіці Игнатенко Н. Т., Руденко В. П. За рівнем абстрагованості Залежно від рівня агрегованості оцінки За елементним складом 1.2. Загальна характеристика потенціалу підприємства Друга риса. 1.3. Структура потенціалу підприємства Просте відтворення потєнціаіу підприємства Розширене відтворення потенціалу підпршмстчи Суб'єктні складові Науково-технічний потенціал Управлінський потенціал Потенціал організаційної структури управління — Маркетинговий потенціал Трудовий потенціал 1.4. Графоаналітична модель потенціалу підприємства Алгоритм графоаналітичного методу оцінки потенціалу підприємства «Квадрат потенціалу» ... Полное содержание

Подобный материал:

• Cols=2 gutter=483> удк 316. 6 Ббк 88., 2823.17kb.
• Cols=2 gutter=94> ббк 67. 5ІЯ73 Рекомендовано Міністерством освіти І науки України, 3493.7kb.
• Cols=2 gutter=197> удк 159. 922. 1 Ббк 88. 53 Ктк 017 л 50 Лесли, 11955.51kb.
• Cols=2 gutter=403> ббк 36. 87 К 38 удк 663. 252(075), 9212.73kb.
• Cols=2 gutter=47> пбоюл кошмак, 159.62kb.
• Cols=3 gutter=38> Список улиц г. Пскова, 135.43kb.
• Cols=2 gutter=47> Новосибирский государственный драматический театр, 132.78kb.
• Cols=2 gutter=24> 2004/№2 Засновники, 2407.74kb.
• Cols=2 gutter=24> 2005/№2 Засновники, 2193.94kb.
• Cols=2 gutter=99> I. Организаторы конференции, 311.66kb.

ББК 65.290-5 Ф32

ВСТУП


Рецензенти:

П. П. Борщевський, д-р екон. наук, проф. (Рада з вивчення продуктивних сил України НАН України)

Н. П. Гончаровя, д-р екон. наук, проф. (Інститут економіки НАН України)

Гриф надано Міністерством освіти і науки України Лист№ 14/18.2-1290 від 17.07.03

Федонін О. С., Рєпіна І. М., Олексюк О. І.

Ф 32 Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 316с. І8ВК 966-574-519-0

У посібнику вперше комплексно розкрито сутність, структурно-елементний склад, механізм формування та методологію оцінки потенціалу підприємства. Глибоко та послідовно викладено теоретичні основи, зміст та особливості конкурентоспроможності потенціалу сучасних підприємств і запропоновано прикладні мод'елі оцінки її рівня. Ґрунтовно висвітлено су­часну методологію ринкової оцінки земельно-майнового та соціально-організаційного комплексу підприємства і втіленого в ньому потенціалу, зо­крема особливості оцінки земельних ділянок, будівель, споруд, машин, об­ладнання та вартості бізнесу підприємств. Особливу увагу зосереджено на проблемних питаннях оцінки нематеріальних активів і соціальної складової підприємницької діяльності, які визначають ефективність формування і ви­користання потенціалу підприємств.

Для студентів, аспірантів і викладачів економічних вузів і факультетів. Посібник буде корисний також керівникам, менеджерам і спеціалістам під­приємств, професійним оцінювачам нерухомості, слухачам бізнес-шкіл. центрів магістерської підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфіка­ції управлінських працівників.

ББК 65.290-5

Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу КІІЕУ заборонено

©О. С. Федонін. І. М Ргпіна.

I5В' 966-574-519-0

О. І Олекскж, 2003 С КНЕУ. 2003

Сучасний економічний розвиток свідчить про необхід­ність використання нових теоретичних підходів, прикладного ін­струментарію, які уможливлюють ефективне подолання склад­ними соціально-економічними системами господарювання різних рівнів невизначеності динамічного ринкового середовища та да­ють змогу своєчасно адаптуватися до нього.

Для ефективного функціонування і забезпечення конкуренто­спроможності підприємств та інших суб'єктів господарювання необхідно якісно розвивати матеріально-технічні, структурно-функціональні, соціально-трудові та інші елементи потенціалу. Це зумовлює виключну увагу керівників підприємницьких струк­тур до ефективного управління технологічними й організаційни­ми змінами, а особливо до алгоритмів визначення та використан­ня їхніх потенційних соціально-економічних можливостей.

Актуальність проблематики, мета і завдання посібника визна­чили його логіко-структурну побудову:

1. Поглиблено теоретичні засади визначення сутності «потен­
   ціалу підприємства», розроблено, видову класифікацію потенціа­
   лів, визначено їхню роль в управлінні та державному регулюван­
   ні економічних процесів.
   
2. Узагальнено методологічні підходи і методи оцінки конку­
   рентоспроможності потенціалу сучасних підприємств, визначено
   прикладні моделі вимірювання, оцінки та забезпечення стратегіч­
   них конкурентних переваг.
   
3. Сформульовано загальні принципи, методи і нормативно-
   методичні положення оцінки потенціалу підприємства як дина­
   мічної поліструктурної виробничо-господарської та соціальної
   системи.
   
4. Викладено основні положення розрахунків ринкової вар­
   тості земельних ділянок, будівель, споруд та інших складових
   нерухомості.
   
5. Висвітлено особливості методичного інструментарію оцінки
   вартості машин та обладнання, рівня їх фізичного, функціональ­
   ного, технологічного та економічного старіння.
   
6. Узагальнено зарубіжний досвід та вітчизняні підходи до
   оцінки нематеріальних активів як провідної складової потенціалу
   сучасних підприємств.
   

7. Викладено методологічний підхід до ринкової оцінки поте­
   нціалу управлінського і техніко-технологічного персоналу та йо­
   го впливу на вартість підприємницьких структур.
   
8. Описано алгоритми та оціночні процедури визначення вар­
   тості бізнесу та втілених у ньому потенційних можливостей.
   

У посібнику вперше:

• Запропоновано нові методологічні й організаційно-еконо­
  мічні засади формування і територіального розміщення потенціа­
  лу підприємств з урахуванням властивостей економічних систем,
  галузевих особливостей виробництва та ведення підприємниць­
  кої діяльності.
  
• Зроблено спробу розширити традиційні напрямки використан­
  ня теорії оцінки з доповненням її методологічними особливостями
  оцінки ринкової вартості всіх складових потенціалу підприємства
  як інтегрованої системи, що дає змогу якнайповніше практично ре­
  алізувати принцип найліпшого та найефективнішого використання.
  
• Сформульовано понятійний апарат нового концептуального
  підходу до оцінки вартості підприємства з урахуванням можли­
  востей ефективного використання всіх складових його потенціа­
  лу, що забезпечує практичну реалізацію сучасної моделі управ­
  ління підприємницькими структурами за критерієм вартості.
  

» Запропоновано науково-методичні засади ринкової оцінки трудового потенціалу як найважливішої складової будь-якої ви­робничої соціально-економічної системи.

У посібнику узагальнено й-використано досвід наукової, педа­гогічної та практичної діяльності, нагромаджений за останні роки кафедрою економіки підприємств Київського національного еко­номічного університету в галузі оцінки і підвищення ефективнос­ті використання потенціалу сучасних підприємств.

Посібник написаний згідно з типовою навчальною програмою дисципліни «Потенціал підприємства (формування та оцінка)», яку включено в нормативну частину навчальних планів підготов­ки бакалаврів з економіки та підприємництва.

Навчальний посібник підготовлено колективом викладачів ка­федри економіки підприємств Київського національного економі­чного університету лід керівництвом професора О. С. Федоніна у складі авторів: О. С. Федоніна (вступ, розділи: 1; 4.3; 5.1, 5.2, 5.4; 6—9; 10.1; 10.3; 10.4; додатки), І. М. Рєпіної (розд. 3; 4.1; 4.2), О. І. Олексюка (розд. 2; 5.3; 10.2).

Автори висловлюють особливу подяку рецензентам — докторам економічних наук професорам П. П. Борщевському і Н. П. Гончаро-вій, які зробили низку слушних зауважень та пропозицій.

РОЗДІЛ 1

СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Основні поняття розділу:

•/ Сутнісно-змістова еволюція терміна «потенціал».

/ Потенціал підприємства.

•/ Структура потенціалу підприємства.

•/ Графоаналітична модель потенціалу підприємства.

1.1. Сутнісно-змістова еволюція терміна «потенціал»

Вивчення еволюції наукового розуміння терміна «по­тенціал» дає змогу зробити висновок, що його запровадження в економічні дослідження було пов'язане з розробкою проблем комплексної оцінки рівня розвитку виробничих сил у двадцяті роки минулого століття.

Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «роїепііа» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю.

У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також під цим тер­міном розуміє «приховані здатності, сили для якої-небудь діяль­ності, що можуть виявитися за певних умов».

Таким чином, терміни «потенціал», «потенційний» означають наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний робочий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти увідповідних сферах.

У працях В. Вейца' та К. Г. Воблого² знайшло обгрунтування поняття потенціалу виробничих сил як потенційної можливості

Вейц В. Потенциальнью й кннетические производительнне сильї мирового хозяй-ства. —Кн. 1. — М, 1927. — С. 22.

* Вобльїй К. Г. Производительньїе сіпм УкраиньІ. Техника. зкономика й право / Науч. записки Ин-та нар. хоз-ва. — 1924. — № 4—5. — С. 126—149.

країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб насе­лення. Згодом С. Г. Струмилін¹ запровадив поняття «економічний потенціал», під яким розумів сукупну виробничу силу праці всіх працездатних членів суспільства. В. С. Нємчинов досліджував «по­тенціал розширеного виробництва», який характеризує ресурсні можливості національної економіки щодо економічного зростання.

У табл. 1.1 показано еволюцію трактування науковцями тер­міна «потенціал» в економіці з посиланням на авторів та час до­слідження.

У розвитку сучасних уявлень про потенціал можна виділити три напрямки. Представники першого (Д. Черников, С. Бєлова, Є. Фігурнов та інші) стверджують, що потенціал — це сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних ви­дів ресурсів.

Визначаючи категорію, що досліджується, необхідно взяти до уваги положення акад. Л. І. Абалкіна³ про те, що поняття «потен­ціал» і «ресурси» не слід протиставляти. Потенціал (економіч­ний, підприємницький, виробничий)— це «узагальнена, збірна характеристика ресурсів», прив'язана до місця та часу. У літера­турі трактування поняття «потенціал» як певної сукупності ре­сурсів, головним чином економічних, безпосередньо пов'язаних із функціонуванням виробництва та прискоренням науково-техніч­ного прогресу, знаходить все більше прихильників. Так. напри­клад, В. М. Архангельський⁴ під потенціалом розуміє засоби, за­паси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв'язання певної задачі, тобто су­купність реальних нагромаджених ресурсів. До складових потен­ціалу в цьому розумінні відносять відповідні трудові, матеріаль­ні, фінансові та інформаційні ресурси, які залучаються у сферу вдосконалення виробництва. Сюди ж включають і сукупність ре­сурсів, яка забезпечує необхідний рівень організації виробництва та управління, ресурси сфери освіти і перепідготовки кадрів. «Ре­сурсне» розуміння потенціалу має важливе значення для плану­вання та управління виробничою діяльністю, але не вичерпує найістотніших його характеристик.

Стр\.\птт С. Г. К воирос> об измеиении народного благосостояния // Вопросьг статистики. — 1954. — № 5. — С. 12—28,

Нємчинов В. С. Зкономико-математнческие методьі н моделі] II Избр нроизв ' В б т. — М, 1967. — Т. 3. — С. 207.

' Абалкин Л. II. Диалектика социалистической зкономики. — М., 1981. — С. 24. ЛрхаІІгельскшї В. Н., Зиновьев .7. Е. Управление научно-техническим прогрессом в машиностроснии. — М., 1983. — С. 6.

Таблиця 1.1

ЕВОЛЮЦІЯ ТРАКТУВАННЯ НАУКОВОЮ ДУМКОЮ ТЕРМІНА «ПОТЕНЦІАЛ» В ЕКОНОМІЦІ

Автор	РІК	Визначення
Воблий К. Г.	1924	Потенціал виробничих сил — потенційна мо­жливість країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення
Вейц В.	1927	Потенційні виробничі сили — не тільки матеріа­льні елементи, а також ті чи інші матеріальні умови, за яких здійснюється виробничий процес
Струмилін С. Г.	1954	Економічний потенціал — сукупна виробнича сила праці всіх працездатних членів суспільства
Нємчинов В. С.	1967	Потенціал розширеного виробництва — ресур­сні можливості національної економіки для здійснення економічного зростання
Анчишкін О. І.	1973	Виробничий потенціал — сукупність ресурсів, які в процесі виробництва набирають форми факторів виробництва
Абалкін Л. І.	1981	Потенціал — це узагальнена збірна характери­стика ресурсів, прив'язана до місця й часу
Архангельський В. М.	1983	Потенціал — засоби, запаси, джерела, які є в на­явності і можуть бути мобілізовані для досягнен­ня певної мети або розв'язання певної задачі
Рєпіна І. М.	1998	Підприємницький потенціал — сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, : фінансових, інноваційних і т. її.), навичок і можливостей керівників, спеціалістів та ін­ших категорій персоналу щодо виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпе­чення сталого функціонування та розвитку підприємства *
Олексюк О. І.	2001	Потенціал підприємства — максимально мож- і лива сукупність активних і пасивних, явних і і прихованих альтернатив (можливостей) якіс- і ного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господа­рювання (ситуаційно-ринкова складова) з ура­хуванням ресурсних, структурно-функціональ­них, часових, соціокультурних та інших обме­жень

Друга група авторів уявляє потенціал як систему матеріальних та трудових факторів (умов, складових), що забезпечують досяг­нення мети виробництва. Основою для такого підходу є вислов­лювання К. Маркса про те, що засоби праці, предмет праці та ро­боча сила як фактори виробництва та елементи утворення нового продукту виступають як можливості, що підкреслює їхній потен­ційний характер. Для перетворення цієї можливості на дійсність «вони мають з'єднатися»¹. Це положення є принципово важли­вим для аналізу і розроблення методів вимірювання потенціалу, тому що екстенсивний динамізм розвитку виробництва в деяких випадках послабив увагу дослідників до питань поліпшення ви­користання вже нагромаджених ресурсів. М. А. Іванов, Ю. Г. Оде-гов, К. Л. Андреєв та інші стверджують, що дослідження ефек­тивності розвитку економіки мають базуватися не на досягну­тому рівні використання ресурсів, а на потенційних можливос­тях виробництва. Зі збільшенням масштабів виробничого апа­рату зростає значення задач, пов'язаних зі всебічним і найраці-ональнішим використанням внутрішніх можливостей розвитку виробництва.

Учені третього напрямку розглядають потенціал як здатність комплексу ресурсів економічної системи виконувати поставлені перед нею завдання. Потенціал, на їхню думку, — це цілісне уяв­лення про єдність структури і функції об'єкта, вияв їх взаємо­зв'язку. На цій основі робиться висновок про сукупні можливості колективу виконувати певні .завдання — що вдаліше склалася структура об'єкта, що більше відповідають одні одним його струк­турні та функціональні елементи, то вищими будуть його потен­ціал і ефективність.

У сучасних динамічних умовах ринкового господарювання орієнтація на традиційні переваги для планування стратегічного розвитку потенціалу підприємства може стати помилковою. У зв'язку з цим, на думку І. Ансоффа, концепцію сильних і слаб­ких сторін необхідно замінити на загальнішу концепцію органі­заційного потенціалу з наголошуванням на потенціалі загально-фірмового менеджменту. У діапазон потенційних можливостей він включає: маркетинг, виробництво, НДДКР, фінанси та інші функціональні складові, а також навички загальнокорпоративно-го управління (наприклад, управління розвитком, диверсифіка­цією, розширенням за рахунок придбання інших підприємств, управління персоналом).

Маркс К., Знгельс Ф. Соч. — 2-е шл. — М., 1960. — Т. 23. — С. 217.

Усе це свідчить, що й досі домінує однорічний підхід до еко­номічного трактування суті потенціалу — або як до сукупності ресурсів, або як до здатності господарської системи випускати продукцію, або як до можливості виробничих сил досягти певно­го ефекту. Цікавою щодо цього є запропонована Н. Т. Ігнахенком та В. П. Руденком класифікація ознак поняття «потенціал»¹, зага­льновживана у вітчизняній науковій літературі (рмс. !.!;: у 42% випадків змістове значення терміна «потенціал» асоцію­ється із сукупністю природних умов і ресурсів, можливостей, за­пасів, засобів, цінностей; у 18% — з потужністю виробництва (галузей народного господарства), фондів, ресурсів країни, регіо­ну; v 16%—з ресурсною, економічною, природною, регіональ­ною'характеристикою; у 8% --• з можливістю виробничих сил досягти певного ефекту.

45 І 40

35

зо

25 20 15 10

5

О

О Сукупність ресурсів

П Потужність виробний гва

П Загальна ресурсна, економічна, природна характеристика регіону

• Можливість досягнення ефекту

Рис. 1.1. Класифікація ознак поняття «потенціал»

Визначення поняття потенціалу має не тільки важливе науко­ве, а й практичне значення, оскільки уявлення про його зміст ви­значає підхід до його оцінки, вимірювання й управління.

На закінчення можна запропонувати загальну класифікацію видів потенціалів за різними ознаками (рис. 1.2).

Игнатенко Н. Т., Руденко В. П. Производственно-ресурсньїй потенциал терри го-рии. — К., 1986,— С.7."


р

о
потенціал людства;

природний;

економічний;

соціокультурний;

психофізіологічний

потенціал світового господарства;

національної економіки;

галузевий;

регіональний;

територіальний;

добровільних об'єднань;

підприємств;

структурних підрозділів;

операційних (виробничих) дільниць

та окремих робочих місць

» промисловий;

• транспортно-комунікаційний;
  
• науковий;
  
• будівельний;
  
• сільськогосподарський;
  

« сфери обслуговування тощо

потенціал основних виробничих фондів (засобів);

потенціал оборотних фондів (засобів);

земельний;

інформаційний;

технологічний;

кадровий (трудовий) тощо

За спектром урахованих можливостей:	• внуї « ЗОВІ	"рішньосистемний; ішній (ринковий)
	* виробничий;
За функціональною сферою виникнення:	* маркет » фінанс » науїсок	инговии; овий; о-технічний: груктурний та ін.
	* інфрас
		• експортний; » імпортний
3 огляду на спрямованість діяльності підприємства:
За мірою реалізації * фактич потенціалу: * перспе	-Іий (досягнутий, реалізований); ктивний (вектор розвитку)

Рис. 1.2. Класифікація видів потенціалів 10

1.2. Загальна характеристика потенціалу підприємства

Перехід до нового механізму господарювання значно підвищив актуальність дослідження тих ринкових ознак потенці­алу, котрі якнайповніше виражають, на нашу думку, поняття «потенціал підприємства».

Потенціал, що об'єднує в собі як просторові, так і тимчасові ха­рактеристики, концентрує одночасно три рівні зв'язків і відносин:

По-перше, він відображає минуле, тобто сукупність властиво­стей, нагромаджених системою в процесі її становлення і таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку. У цьому плані поняття «потенціал» фактично набуває значення поняття «ресурс».

По-друге, він характеризує рівень практичного застосування і використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежу­вання реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття «потенціал» частково збігається з поняттям «резерв».

Розглядаючи структуру потенціалу з цих позицій, варто вра­ховувати, що в першому випадку структурні елементи потенці­алу, що залишилися в нереалізованому вигляді, призводять до зниження ефективності його функціонування (наприклад, неви-користовувані в роботі трудові навички втрачаються, нереалізо­вані особистісні здібності руйнуються), а в другому випадку «надлишковий» запас сил і здібностей працівника забезпечує гнучкість і маневреність розвитку системи стосовно змінюваних умов праці.

По-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Будучи єдністю стійкого і мінливого станів, потенціал містить (як мож­ливі) елементи майбутнього розвитку.

Рівень потенціалу, характеризуючи наявний стан системи, обумовлений тісною взаємодією всіх трьох перелічених станів, що і відрізняє його від таких, на перший погляд близьких, по­нять, як «ресурс» і «резерв».

Основний зміст поняття «потенціал підприємства» полягає в інте­гральному відображенні (оцінці) поточних і майбутніх можливос­тей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допо­могою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такий спосіб кор­поративні та суспільні інтереси.

Потенціал підприємства— це складна, динамічна, поліструк-Іурпа система. Ця агломерація має певні закономірності розвитку, від уміння використати які вирішальною мірою залежить ефектив­ність економіки, темпи та якості її зростання. Отже, потенціал під­приємства характеризується чотирма основними рисами.

Перши риса. Потенціал підприємства визначається його реа-.Іьними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-еконо-мічьої діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалі­зованими з будь-яких причин.

Друга риса. Можливості будь-якого підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів (економічних, соціаль­них), не залучених у виробництво. Тому потенціал підприємства характеризується також і певним обсягом ресурсів, як залучених у виробництво, так і ні. але підготовлених для використання.

Третя риса полягає в тому, що потенціал підприємства визна­чається не тільки і не стільки наявними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу до його використання з ме­тою виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення ефективного фун­кціонування та сталого розвитку виробничо-комерційної системи.

Четверта риси. Рівень і результати реалізації потенціалу під­приємства (обсяги виробленої продукції або отриманого доходу йірибугку)) визначаються гакож формою підприємництва та аде­кватною їй організаційною структурою.

Спираючись на основні характеристики потенціалу підприєм­ства, можна стверджувати, що його модель визначається:

« обсягом та якістю наявних у нього ресурсів (кількістю за­йнятих працівників, основними виробничими і невиробничими фондами або матеріальними запасами, фінансовими та нематері­альними ресурсами — патентами, ліцензіями, інформацією, тех­нологією);

* можливостями керівників та інших категорій персоналу ство­
рювати певні види продукції, інакше кажучи, їхнім освітнім, ква­
ліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом;

можливостями менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (професійною підготовкою, талан­том, умінням створювати й оновлювати організаційні структури підприємства);

* інформаційними можливостями, тобто можливостями під­
приємства генерувати і трансформувати інформаційні ресурси
для використання їх у виробничій, комерційній та управлінській
діяльності;

« інноваційними можливостями підприємства щодо оновлення техніко-технологічної бази виробництва, переходу на випуск нової конкурентоспроможної продукції, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами:

*•• фінансовими можливостями залучення коштів, що їх бракує (кредитоспроможністю, внутрішньою та зовнішньою заборгова­ністю у сфері фінансів):

« іншими можливостями.

Разом усі ці можливості створюють сукупний (економічний та соціальний) потенціал підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу, будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності.

1.3. Структура потенціалу підприємства

З урахуванням викладеного можна чіткіше уявити не тільки сутність потенціалу підприємства, а і його структурну пот будову.

Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, ро­зуміють мережу найсуттєвіших, стійких (інваріантних) зв'язків між елементами. На думку М Ф. Овчинникова, структура— це «інваріантний» аспект системи', В. [. Кремянський також звертає увагу на те, що структура виражає не всю сукупність зв'язків об'єкта, а тільки його найсуттєвіші зв'язки: «Структура є розгор­нуте вираження сутності»".

Існує і ширше тлумачення структури, згідно з яким розрізня­ють два типи структур: макро- і мікро. Макроструктура виражає найстійкіші (інваріантні) зв'язки системи, а мікроструктура — змінні (імовірнісні). Сукупність макро- і мікроструктури об'єкта або процесу, тобто сукупність усіх зв'язків, і становить їхній зміст.

В економічній літературі наявні різні підходи до визначення структури потенціалу підприємства. Більшість дослідників роз­глядає ресурсну структуру потенціалу, однак з урахуванням у ньому різної кількості складових. В одному випадку до його складу рекомендується включати тільки засоби праці, в друго­му— засоби праці і робочу силу, в третьому — засоби праці, ро­бочу силу і природні ресурси, які застосовуються в процесі виро­бництва, у четвертому — засоби праці, робочу силу і предмети праці. Є й значно ширші поняття структури потенціалу підпри-

Овчинников Н. Ф. Принципьі сохранения. — М., 1966. — С. 267—268. Кремянский В. II. Структурнме уровни жизни материн. — М., 1969. — С. 6.


12

13

них фондів, чої потужної	1 5 л я 8	ВОСТІ ПІДПрІ' у господарсі		а 0 І 3_	• потенці	« потенці	« потенц	* потенц	* потенц
2 &а :	8с	й л 5? т		я	р:	63	рз	в	&3	3 н ° _ р д н 5-Й £ о § 3 о *• Й а Є. _ 03 « рЯоІ
кі формують техніко-технологічний базис виробни гі підприємства.	а 5 > : в" а а з 3 | > і _	мства використовувати сукупні природні багатств ;ій діяльності.	• Ч • І і • • • т й % С ! С & 3	и> ге і 3 а 5 3 а Е р П а І' а • н 8 * С «І ї 5 В І * \ 3	л технологічного персоналу.	л нематеріальних активів;	Й О о\ о 1 X о а	л основних фондів;	л землі та природно-кліматичні умови;	т їіРІі їИІ! Ш І! Р
1 1		р								О v: О Е- І _і. І Т "Ґ І Й363 "1<<->:'7ІЕз'Е?о7р2-?

Потенціал оПоритнпх фондів — це частина виробничого ка­піталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах. незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготов­лення і витратах майбутніх періодів.

Потенціал нематеріальних активів — сукупність можливої--єн підприємства використовувати права на нові чи наявні продукт інтелектуальної праці н господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб.

Потенціал технологічного персоналу — здатність робітників виробляти різні продукти, надавати посли й чи виконувати роботи.

Фінансовий потенціал —- обсяг власних, позичених та залуче­них фінансових ресурсів підприємства, що ними воно може розпо­ряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат.

Головною складовою фінансового потенціалу с, інвестицій­ний, тобто наявні та приховані можливості підприємства для здійснення простого і розширеного відтворення.

Відтворення потенціалу підприємства — це процес безперер­вного відновлення всіх його складових.

Просте відтворення потєнціаіу підприємства здійснюється в незмінних обсяіах для відновлення спожитих, факторів виробни­цтва і забезпечення бетперсрвносіі ного фхннціоіг.нані'я.

Розширене відтворення потенціалу підпршмстчи передбачає кількісний та якісний розвиток виробничих факторів та інших сі*.ладових потенціал), котрі забезпечують вищу результативність ного діяльності.

У межах розширеного відтворення можна виокремити три типи розвитку потенціалу підприємства: екстенсивний (традиційний), інтенсивніш (інноваційний) і екстенсивно-інтенсивний (змішаний).

За екстенсивною типу відтворення потенціалу збільшення ма­сштабів виробництва досягається за рахунок додаткового залу­чення трудових, природних ресурсів і засобів виробництва і збе­реження сформованої техніко-технолопчної основи.

За інтенсивного типу відтворення розвиток потенціалу досяга­ється через якісне вдосконалення факторів виробництва: застосу­вання прогресивних знарядь і предметів праці та видів енергетич­них ресурсів, підвищення кваліфікації технологічного й управ­лінського персоналу, а також постійне поліпшення використання всіх наявних складових потенціалу підприємства.

Щодо змішаного типу розширеного відтворення потенціалу, то він характеризується збалансованістю або домінуванням одно-

го з двох інших факторів розвитку. Тому розрізняють переважно екстенсивний, переважно інтенсивний чи змішаний характер еко­номічного розвитку.

Відтворення окремих складових потенціалу підприємства має свої часові цикли та особливості, що зумовлюють використання різних джерел фінансового забезпечення, пов'язаного з форму­ванням і відтворенням виробничого капіталу.

Наприклад, за простого відтворення заміна спрацьованих і за­старілих основних виробничих фондів відбувається за рахунок нагромадження амортизаційного фонду та інших внутрішніх джерел формування фінансових коштів. Розширене відтворення основних фондів, спрямоване на нарощування виробничих потуж­ностей, докорінну перебудову техніко-технологічної бази вироб­ництва, потребує використання таких джерел виробничих інвес­тицій, як довгострокові кредити, емісія цінних паперів, власний нагромаджений прибуток, державні субсидії, іноземні інвестиції.

Отже, під потенціалом відтворення слід розуміти сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ре­сурсів капіталу, які перебувають у розпорядженні підприємства або можуть бути додатково залучені й використані для простого чи розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.

Суб'єктні складові пов'язані із суспільною формою їх вияв­лення. Вони не споживаються, а становлять передумову, загаль­ноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціо­нального споживання об'єктних складових. Усе це свідчить, що суб'єктні складові потенціалу підприємства за їхнім впливом на розвиток основних чинників виробництва й ефективність функ­ціонування економічних систем, у міру ускладнення останніх та їхнього «навколишнього середовища», набувають вирішальної ролі. Відомо, що навіть ті підприємства, які мають близькі за розміром потенціали, часто суттєво різняться за результатами ді­яльності. За цих умов (за браком зовнішніх «перешкод») різницю в результатах можна пояснити лише неоднаковим рівнем точнос­ті цільової орієнтації системи. Інакше кажучи, за інших однако­вих умов величина результату буде то більшою, що вдалішим буде організаційно-економічне забезпечення досягнення заданих цілей. Наукове забезпечення виробництва та міра його ефектив­ності також залежать від якості управління.

До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносяться: науково-технічний потенціал, управлінський потенціал, потенціал організаційної структури управління, маркетинговий потенціал.


16

17

Науково-технічний потенціал — узагальнююча характеристи­ка рівня наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, тех­нології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей та ресурсів, у тому числі науково-технічних кадрів, які є в розпоря­дженні підприємства для розв'язання науково-технічних проблем.

Управлінський потенціал — це навички та здібності керівни­ків усіх рівнів управління з формування, організації, створення на­лежних умов для функціонування та розвитку соціально-еконо­мічної системи підприємства. У найзагальнішому вигляді він є інте­грацією функціонально-структурних та нематеріальних елементів.

Потенціал організаційної структури управління — це загаль-нокорпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює в собі рівень організації функціональних елементів системи та характер взаємо­зв'язків між ними.

Маркетинговий потенціал — це здатність підприємства систематизовано й планомірно спрямувати всі свої функції (визначення потреб і попиту, організація виробництва, продаж і післяпродажне обслуговування) на задоволення потреб спо­живачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний по­тенціал.

Широка інтерпретація поняття «логістика» як комплексної фу­нкції забезпечення підприємства вихідними факторами виробниц­тва на всіх стадіях його діяльності дає змогу в складі цієї функції виокремити: по-перше, доставку необхідних засобів виробництва (послуг) на територію підприємства від зовнішніх контрагентів (логістика постачання); по-друге, доставку тих чи інших видів ви­робничих ресурсів безпосередньо на місця їх переробки чи вико­ристання в необхідних обсягах та в певний час (логістика вироб­ництва); по-третє, забезпечення пунктів збуту готовими виробами і фірмовими послугами (логістика розподілу чи збуту).

З урахуванням функціональних особливостей та структурного зрізу логістичних процесів за предметними ознаками (логістика персоналу, логістика матеріалів і готових товарів, логістика енер­гетичних та інформаційних потоків) логістичний потенціал під­приємства можна визначити як максимальну продуктивність (функціональну спроможність) системно інтегрованих підрозді­лів, які охоплюють усі види діяльності щодо пересування в прос­торі та руху в часі: персоналу — перевезення співробітників, розміщення їх у службових приміщеннях; пересуванню згідно з часовим графіком роботи матеріалів і готових виробів — транс-

портування, складування, збереження, сортування і перерозподіл; енергетичних та інформаційних потоків — передавання, обробка, збереження і трансформація.

На особливу увагу в структурі потенціалу підприємства заслу­говують: трудовий, інфраструктурний та інформаційний потен­ціали. Усі вони не підлягають під зазначену класифікацію скла­дових потенціалу підприємства, їх не можна однозначно віднести чи то до суб'єктних, чи то до об'єктних складових.

Термін «трудовий потенціал» увійшов у науковий обіг у пері­од переходу від екстенсивного до інтенсивного способу розвитку виробництва. Це була своєрідна реакція науки на потребу прак­тики забезпечити якісне вдосконалення формування і викорис­тання відповідних здатностей працівників як сукупного суб'єкта виробництва й управління.

Трудовий потенціал — це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Це понят­тя дає змогу, по-перше, оцінити рівень використання потенційних можливостей як окремо взятого працівника, так і сукупності пра­цівників у цілому, що є необхідним для активізації людського фак­тора, та, по-друге, забезпечити якісну (структурну) збалансова­ність у розвитку особистого й уречевленого факторів виробництва.

Інфраструктурний потенціал — збалансовані з вимогами виробництва можливості цехів, господарств і служб забезпечити необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємст­ва та задоволення соціальних потреб його персоналу. За гіпер-трофованого розвитку інфраструктурні складові потенціалу під­приємств можуть виконувати роботи чи надавати певні послуги стороннім організаціям та іншим суб'єктам ринку.

Інформаційний потенціал є найважливішою складовою тех-ніко-технологічної та управлінської бази сучасних підприємств. Розвинуті країни вже перейшли на новий постіндустріальний (інформаційний) рівень суспільного прогресу. Ефективне госпо­дарювання підприємств України, раціональне використання їх­нього потенціалу неможливе без адекватного сучасним вимогам інформаційного забезпечення.

Інформаційний потенціал — це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку й прий­няття управлінських рішень та впливають на характер (специфіку) виробництва через збирання, зберігання (нагромадження), обробку та поширення інформаційних ресурсів. У складі інформаційного потен­ціалу можна окремо виділити інформаційно-обчислювальний по­тенціал, до якого належить комплекс технічних, програмно-матема-


18

19

тичних, організаційно-економічних засобів і спеціальних кадрів, при­значений для автоматизації процесу виконання завдань управління підприємством у різних галузях людської діяльності.

Крім того, інформація і здобуті через неї знання реалізуються в нових засобах праці, технологіях, професійному досвіді робітників, рівні організації виробничих одиниць, що додатково свідчить про її тісний взаємозв'язок з іншими складовими потенціалу підприємства.

1.4. Графоаналітична модель потенціалу підприємства

У 1998 році в наукових працях І. М. Рєпіної¹ вперше запропоновано графоаналітичний метод діагностики підприєм­ницького потенціалу підприємства, названий автором «Квадрат потенціалу». Такий метод дає можливість системно встановити кількісні та якісні зв'язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на підставі цього обґрунтувати та своєчасно реалізувати управлінські рішен­ня щодо підвищення ефективності функціонування підприємства. Метод має кілька теоретичних аспектів, які необхідно враховува­ти за обґрунтування управлінських рішень.

У найзагальнішому вигляді графічна модель потенціалу, призначена для проведення діа­гностики можливостей підпри­ємства, має форму сфери. Така форма репрезентує всі напрямки діяльності підприємства і тим самим розкриває діалектику йо­го потенціалу. Але на практиці важко користуватися сферич­ною формою для оцінки потен­ціалу підприємства.

Тому пропонуємо з метою
Рис. 1.4. Графоаналітична модель аналізу спростити графічну
потенціалу підприємства модель до форми кола чи до

¹ Рспіна І. М. Підприємницький потенціал: методологія оцінки та управління // Віс­ник Української академії державного управління при Президентові України. — 1998. — №2. — С. 262—271.

іншої фігури залежно від вибо­ру кількості напрямків діагностики потенційних можливостей підприємства (рис. 1.4).

Узагальнюючи наявний досвід у практиці діагностики, прихо­димо до висновку, що діагностику потенціалу підприємства до­цільно проводити методом порівняльної комплексної рейтингової оцінки за допомогою системи показників за такими функціональ­ними блоками (рис. 1.5).

1. Виробництво, розподіл та збут продукції

2. Організаційна структура та менеджмент


3. Маркетинг

4. Фінанси

Рис. 1.5. Розподіл діяльності підприємства за функціональними блоками для оцінювання його потенціалу

За першим блоком — «Виробництво, розподіл та збут продук­ції» — необхідно проаналізувати:

1. Обсяг, структуру та темпи виробництва.
   
2. Фонди виробництва.
   
3. Наявний парк обладнання і рівень його використання.
   
4. Місцезнаходження виробництва та наявність інфраструктури.
   
5. Екологію виробництва.
   
6. Стан продажу.
   

За другим блоком — «Організаційна структура та менеджмент» — розглядається:

1. Організація і система управління.
   
2. Кількісний і якісний склад робітників.
   
3. Рівень менеджменту.
   
4. Фірмова культура.
   

Наступний, третій блок — «Маркетинг» — передбачає дослі­дження:

1. Ринку, товару та каналів збуту.
   
2. Нововведень.
   
3. Комунікаційних зв'язків, інформації та реклами.
   
4. Маркетингових планів і програм.
   

20

21


/ вектор 100;


2 вектор
І останній, четвертий блок — «Фінанси» — потребує аналізу фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтів рен­табельності, ефективності, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності тощо.

Перелік показників повинен задовольняти такі вимоги: якнай­повніше охоплення усіх сторін виробничо-господарської, фінан­сової та інших видів діяльності підприємства; простота збирання показників; брак дублювання показників.

В основу розрахунку кінцевої рейтингової оцінки покладаєть­ся порівнювання підприємств за кожним показником з чотирьох названих функціональних блоків з умовним еталонним підприєм­ством або з реальним підприємством, що має найліпші результа­ти на ринку. Таким чином, базою для рейтингової оцінки стану та рівня використання підприємницького потенціалу є не суб'єк­тивні думки експертів, притаманні більшості інших методик оці­нювання, а найвищі результати, досягнуті в реальній конкурент­ній боротьбі.

Цей підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кож­ний самостійний товаровиробник намагається за всіма показни­ками діяльності бути ліпшим за свого конкурента.

Алгоритм графоаналітичного методу оцінки потенціалу підприємства «Квадрат потенціалу»:

1. Вихідні дані подаються у вигляді матриці (а//), тобто табли­
   ці, де в рядках записані номери показників (/—1, 2, 3, ..., п),
   а в стовпцях — назви підприємств, потенціал яких аналізують
   (/'=1,2, 3,..., т).
   
2. Для кожного показника знаходять його найліпше значення з
   урахуванням коефіцієнта чутливості і проводять ранжирування
   підприємств з визначенням відповідного місця.
   
3. Для кожного підприємства знаходять суму місць (Р/), отри­
   маних у процесі ранжирування за формулою:
   

(І.І)

4. Трансформуємо отриману в ході ранжирування суму місць (Ру) у довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (рис. 1.6). Квадрат потенціалу підприємства має чотири зони відповідно до розділів (&). які застосовані у роз­глянутій системі показників, та чотири вектори (В), що ство­рюють його.

4 вектор

З вектор

Рис. 1 .6. Квадрат потенціалу підприємства

Отже, довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (В&, де & = 1, 2, 3, 4), знаходимо за допомогою формули:

В* = 100-(Р,-и)-. (1.2)

5. Визначивши довжину всіх векторів, накреслюємо квадрат потенціалу підприємства і робимо відповідні висновки.

Графоаналітичний метод аналізу «Квадрат потенціалу» має кілька особливих теоретичних аспектів, які необхідно враховува­ти при його використанні.

1 . Форма квадрата потенціалу може бути двох типів. Перший тип має правильну форму квадрата (тобто вектори, що створю­ють його, є однаковими або наближаються до цього). Таке під­приємство матиме збалансований потенціал, що є запорукою ус­піху його діяльності. Другий тип має спотворену форму квадрата з таких причин: або один вектор розвинутий більше за інші («хворобливий» вектор), або всі вектори розвинуті по-різному (дисгармонія векторів). Якщо квадрат потенціалу підприємства наближається до другого типу, то підприємницький потенціал потребує негайних перетворень у напрямку поліпшення збалан­сованості його елементів.


22

23

2. 
   
   
   Потенціали підприємств можна класифікувати за розміром
   як великі, середні та малі. Великий потенціал мають підприємст­
   ва, коли довжина векторів перебуває в межах 70—100; серед­
   ній — у межах ЗО—70; малий — до ЗО умовних одиниць.
   
3. Зовнішній контур квадрата окреслює можливості підприєм­
   ства щодо досягнення оптимальних параметрів потенціалу.
   
4. Другий та третій вектори квадрата потенціалу («Організа­
   ційна структура та менеджмент» і «Маркетинг») свідчать про наяв­
   ність передумов дальшого розвитку потенціалу підприємства.
   
5. Четвертий вектор — «Фінанси» — є результативним і хара­
   ктеризує успішність функціонування підприємства.
   

Існує зв'язок між формою та розміром квадрата потенціалу підприємства і його життєвим циклом (рис. 1.7).

ф о Р 1 тип м а к в а д р 2 тип а т а	1
	ч* *<*	А	Великий потенціал
		/ ч 4-ї* 1 ч"
			'*- Середній /*£ потенціал
	*" / / / / / / / л-*4 Лз	X
			\ ч ч, ч ч ч ч
			* Рип 1	Малий потенціал
	Стадія Стадія Стадія розвитку успіху занепаду

Література

\.АвдеенкоВ.Н., КотловВ.А. Производственньїй потенциал промншленного предприятия.— М.: Зкономика, 1989.—

240с.

2. Адимбаев Т. А. Зкономический потенциал й зффектив-
ность его использования. — Алма-Ата: Наука, 1990. —

369с.

3. Иванов Н. Я., Левина Е. В., Михальская В. А. й др. Произ-
   водственньш потенциал: обновление й использованиє. — К.:
   Наук, думка, 1989. — 254 с.
   
4. Одегов Ю. Г. й др. Трудовой потенциал предприятия: пу-
   ти зффективного использования / Ю. Г. Одегов, В. Б. Бьічин,
   К. Л. Андреев: Под ред. Н. А. Иванова. — Саратов: Изд-во
   Сарат. ун-та, 1991. —172с.
   
5. ОлексюкО. І. Управління потенціалом акціонерних това­
   риств//Автореф. дис. ... канд. екон. наук. — К., 2001.
   
6. Рєпіна І. М. Підприємницький потенціал: методологія
   оцінки та управління // Вісник Української академії держав­
   ного управління при Президентові України. — 1998. —
   №2. —С. 262—271.
   
7. Синица В. Г. Производственньїй потенциал предприятия й
   зффективность его использования // Зкономика промьіш-
   ленного производства. Республ. мєждувед. сб. науч. трудов. —
   Минск, 1992. — Вьш. 21. — С. 73—78.
   
8. Зкономическая стратегия фирмьі: Учеб. пособие / Под
   ред. А. П. Градова. — 3-є изд., испр.— СПб.: Спец-Лит,
   2000. — 589 с.
   

РОВДІЛ2

ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Основні поняття розділу:

Потенціал підприємства як інтегрована економічна сис­тема.

Особливості економічних систем. •/ Формування потенціалу підприємства. • Ефект синергії.

Алгоритм формування потенціалу підприємства. Оптимізація структури потенціалу підприємства.

2.1. Методичні та організаційно-економічні засади формування потенціалу підприємств

Під час формування ринкової економічної системи на­бувають особливої актуальності проблеми планування та оптимі-зації можливостей підприємств довгострокового й поточного ха­рактеру. Досвід зарубіжних країн свідчить про необхідність утворення гнучких виробничо-організаційних систем, що умож­ливлювали б миттєве реагування на зміни в навколишньому се­редовищі. З огляду на це слід приділити увагу переосмисленню концептуальних підходів до створення та розвитку вітчизняних підприємств, а передовсім до процесів цілеспрямованого форму­вання їхніх потенціалів.

Ще й до сьогодні процесам формування потенціалу підприєм­ства не завжди приділяють належну увагу. Кризовий стан націо­нальної економіки та окремих підприємств, що супроводжується недовикористанням виробничих потужностей, нагромадженням понаднормативних запасів матеріалів і готової продукції, скоро­ченням чисельності працівників, зниженням їхнього кваліфіка­ційного рівня і продуктивності праці та іншими негативними явищами, закономірно призводить до втрати потенціалу. Нагада­ємо, що розмір і структура потенціалу сучасних виробничо-ко­мерційних організацій формуються за рахунок нагромаджених за радянських часів основних фондів, земельних ділянок, техноло­гій і т. д. Хаотичність процесів розвитку і не контрольованість кризових тенденцій на макрорівні спричинили руйнацію струк-

26

потенціалу, що виявилося в порушенні пропорцій між осно­вними елементами соціально-економічних систем сучасних під-поиємств. У свою чергу, багаторівнева деформація пропорцій та зв'язків між складовими виробничих, соціальних, комерційних та інших підсистем підприємств зумовила мультиплікативність дез­організації та ініціювала наступний виток кризових загальносис-

темних змін.

Формування потенціалу підприємства — це процес Іден­тифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного розвитку та ефективного відтворення. Роз­гляньмо докладніше суть процесу формування потенціалу під­приємства з урахуванням того, що він є складною економіч­ною системою з притаманними тільки їй певними властивос­тями (рис. 2.1).

Ці властивості економічних систем уможливлюють форму­вання загальних постулатів, які слід ураховувати за формування потенціалу підприємства:

» потенціал підприємства — це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть тією чи іншою мірою заміщати один одного, тобто є альтернатив­ними;

« потенціал підприємства не можна сформувати на базі меха­нічного додавання елементів, оскільки він є динамічним угрупо­ванням;

• під час формування потенціалу підприємства діє закон си­
  нергії його елементів;
  
• потенціал підприємства у вищих формах його виявлення
  може самостійно трансформуватися з появою нових складових
  елементів;
  

» елементи потенціалу підприємства мають функціонувати одночасно і в сукупності, бо закономірності розвитку можливос­тей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їх­ньому поєднанні, що потребує досягнення збалансованого опти­мального співвідношення між елементами;

• усі елементи потенціалу об'єктивно пов'язані з функціону­
  ванням і розвитком підприємства, тобто, з одного боку, вони під­
  лягають фізичному та техніко-економічному старінню, а з друго­
  го — вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу;
  
• складові потенціалу підприємства мають бути адекватними
  характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підпри­
  ємстві.
  

27





ЦІЛІСНІСТЬ

Поліструктурність

Складність

Нестаніонарність

1 Система — це цілісність, властивості якої і І виявляються лише за взаємодії її елементів (


Система складається із певної кількості частин ^!

Економічна система визначається неоднорідністю складових, різнохарактерними і та ієрархічними взаємозв'язками між ними

Система має постійно мінливі параметри та характеризується стохастичністю поведінки



С пираючись на ці постулати, можна побудувати загальнотео­ретичну модель формування потенціалу підприємства (рис. 2.2).

Цільове планування потенціалу підприємства


Унікальність

^! У будь-який час система має притаманні тільки їй ресурсні та організаційні можливості

, -

Маркетинговий потенціал

Трудовий потенціал

Інвестиційний потенціал