О. В. Баєва. Міжрегіональна академія управління персоналом

Вид материала

Документы

Содержание Посилання на джерела

Подобный материал:

• Міжрегіональна академія управління персоналом, 123.81kb.
• Міжрегіональна Академія Управління Персоналом реферат, 80.43kb.
• Міжрегіональна академія управління інститут права ім. Володимира великого, 2283.15kb.
• Управління якістю Управління персоналом Ред., 398.63kb.
• Порівняльний аналіз технології управління персоналом, управління кадрами, персоналом,, 414.94kb.
• Правила прийому до Міжрегіональної Академії управління персоналом в 2012р, 3922.25kb.
• Міжрегіона академія управління персоналом, 4816.56kb.
• Конспект лекцій з курсу «управління якістю», 1392.08kb.
• Управління персоналом як специфічна функція управлінської діяльності, 322.17kb.
• Формат опису модуля, 38.32kb.

УДК 61 (477) +(100)

АНАЛІЗ ДОСВІДУ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ІЗ МЕДИЧНОГО ТА ФАРМАЦЕВТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

О.В.Баєва.

Міжрегіональна академія управління персоналом

Резюме. Основною проблемою підприємницької діяльності в медицині та фармації є відсутність загальнодержавного досвіду підготовки менеджерів для галузі охорони здоров’я. Медичний та фармацевтичний бізнес висуває ряд вимог до таких фахівців – вони повинні бути обізнаними на плануванні потреб медичної установи в матеріальних, фінансових , трудових ресурсах, бізнес-плануванні, впровадженні інноваційної політики, забезпеченні її рентабельності та конкурентноздатності. Звичайно, що такі функції не можуть виконувати фахівці, які закінчили медичні інститути або менеджери та економісти не обізнані на специфіці галузі охорони здоров`я. В повідомленні надається досвід МАУП із підготовки фахівців для медичного та фармацевтичного бізнесу.


На сьогодні в Україні керівниками медичних закладів працюють переважно лікарі, які мають значний досвід та високу кваліфікацію із медичної спеціалізації, проте не мають спеціальної підготовки з питань управління та економіки охорони здоров’я. Наявність спеціальної освіти не є пріоритетною ознакою при призначенні на посаду керівника медичного закладу [1].Міжнародний досвід в країн із розвинутою системою охорони здоров`я свідчить про доцільність керівництва багато профільних медичних установ спеціалістами за фахом Health Service Management або Health Care Management.

Поступово започатковується підготовка кадрів із управління та економіки в галузі охорони здоров’я, основною ознакою якої є багато спрямованість. Основними напрямами підготовки фахівців є наступні :

• підготовка магістрів за спеціальністю 8.150000 “Державне управління”, спеціалізація “Управління охороною здоров’я” ( започатковано в Національній Академії державного управління при Президентові України);
  
• підготовка спеціалістів ( Харківська медична академія післядипломної освіти) та магістрів (Міжрегіональна академія управління персоналом, Донецька державна академія управління, Києво-Могилянська Академія) на базі вищої медичної освіти за спеціальністю “Менеджмент організацій”;
  
• підготовка бакалаврів та спеціалістів на базі ОРК “молодший спеціаліст” за напрямом “Медицина” (Міжрегіональна академія управління персоналом, Черкаська академія менеджменту) за спеціальністю “Менеджмент організацій”;
  
• підготовка магістрів на базі ОКР “бакалавр” та “спеціаліст” за спеціальністю ”Менеджмент організацій”, професійне спрямування орієнтоване на менеджмент в галузі охорони здоров’я (Міжрегіональна академія управління персоналом).
  

Дві останні категорії фахівців мають забезпечувати організацію раціональної фінансово-господарської діяльності лікувально-профілактичних закладів, а також доцільне використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів. Тобто такі, якісно нові для України фахівці повинні «звільнити головного лікаря від немедичної роботи».

Перелічені напрямки підготовки фахівців із управління та менеджменту в галузі охорони здоров’я орієнтовані на здобуття відповідної спеціалізації в рамках спеціальностей “Державне управління” або “Менеджмент організацій”.

Державна політика у сфері охорони здоров`я спрямовується на підвищення рівня здоров`я, поліпшення якості життя й збереження генофонду Українського народу. Саме тому, Згідно Концепції розвитку охорони здоров'я населення України, затвердженої указом Президента України за № 1313/2002 від 7 грудня 2002 року реформування системи охорони здоров'я передбачає здійснення заходів, спрямованих на здійснення інноваційної й кадрової політики в галузі. Зокрема, реформування ступеневої медичної й фармацевтичної освіти передбачає започаткування підготовки фахівців за новими спеціальностями:

• менеджер у галузі охорони здоров'я;
  
• економіст у галузі охорони здоров'я.
  

Одночасно в країні існує система удосконалення професійної майстерності спеціалістів із організації та управління охороною здоров’я, яка має багаторічний досвід та не відрізняється від подібної для лікарів інших спеціалізацій. Організатори охорони здоров’я навчаються на тематичних курсах, присвячених актуальним проблемам організації охорони здоров’я: менеджмент і маркетинг в охороні здоров’я; економічні проблеми охорони здоров’я; організація первинної медико-санітарної допомоги; організація медичної допомоги сільському населенню; інформаційне забезпечення охорони здоров’я та інші. Ці фахівці один раз на п’ять років підвищують кваліфікацію на передатестаційних циклах, які призначені поглибити теоретичну та практичну підготовку лікарів з організації та управління системою охорони здоров’я, а також перевірити знання та вміння у відповідності з вимогами кваліфікаційної характеристики. Факультети післядипломної освіти, які здійснюють післядипломну підготовку спеціалістів із спеціальності “організація та управління охороною здоров’я”, організовані на базі 6 закладів: Київського національного медичного університету ім. О.О.Богомольця; Львівського державного медичного університету ім. Д.Галицького; Дніпропетровської державної медичної академії; Донецького державного медичного університету ім. М.Горького; Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського; Одеського державного медичного університету. Післядипломну підготовку лікарів із спеціальності “Організація і управління охороною здоров’я” здійснюють також 3 заклади післядипломної освіти: Київська медична академія післядипломної освіти ім.. П.Л.Щупика; Харківська медична академія післядипломної освіти; Запорізький інститут удосконалення лікарів [1].

На відміну від багаторічного досвіду з підвищення кваліфікації лікарів з організації та управління охороною здоров’я, підготовка фахівців з менеджменту тільки започатковується, тому в цій роботі ми наводимо аналіз досвіду з формування науково-методичного комплексу з спеціальності “Менеджмент організацій” за професійною орієнтацією на галузь охорони здоров’я.

Спеціаліст з медичного менеджменту може займати відповідні первинні посади, а також посади заступників відділів згідно Державного класифікатора видів економічної діяльності ДК 009-96, відповідних наказів Міністерства охорони здоров`я та штатних розкладів лікувально-діагностичних та профілактичних установ державної й недержавної форм власності, організацій санітарно-епідеміологічної служби, служб постачання медичних установ, аптечних установ та баз, магазинів «Оптика», “Медтехніка», «Хімреактив», домів санітарної просвіти та центрів здоров`я, суспільних об`єднань та установ Червоного Хреста, установ управління в системі охорони здоров`я, приватних лікувально-профілактичних установ, тощо.

Крім вищезазначеного, вже перший досвід роботи в галузі добровільного медичного страхування засвідчив великий попит у якісно нових фахівцях для нашої країни - страхових менеджерах.

Розвиток вітчизняної фармацевтичної промисловості та відкриття на території України низки зарубіжних представництв фармацевтичних фірм і фірм з продажу медичного обладнання та інструментарію виявив необхідність у маркетологах та менеджерах із продажу, обізнаних на специфіці галузі охорони здоров`я.

Варіативні компоненти освітньо-кваліфікаційних характеристик для підготовки фахівців із медичного та фармацевтичного менеджменту формувались згідно вищезазначених потреб на ринку праці.

В Україні освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого навчального закладу є державним нормативним документом, у якому узагальнюється зміст освіти: мета освітньої та професійної підготовки; визначається місце бакалавра, спеціаліста або магістра з менеджменту у структурі системи охорони здоров`я; окреслюються вимоги до його компетенції[2,3]

Відповідно до посад, які може займати випускник вищого навчального закладу, для фахівця з медичного та фармацевтичного менеджменту розроблені виробничі функції, типові задачі діяльності та уміння, щодо їх, вирішення. Особлива увага приділяється розробці перспективних та оперативних планів діяльності установи на ринку медичних послуг; організації технологічного процесу медичного обслуговування населення; створенню та управлінню матеріально-технічною базою медичних установ; організації діяльності з охорони праці; розробку стратегії та управління рекламною діяльністю медичної установи; аналізу бухгалтерської та статистичної звітності підрозділів медичної установи; аналізу та оцінці ефективності діяльності медичної установи та її підрозділів в умовах конкуренції та інші задачі діяльності [4].

Навчальні плани та освітньо-професійні програми підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів, що мають працювати в галузях організації охорони здоров`я, медичного або фармацевтичного бізнесу мають бути складені відповідно до освітньо-кваліфікаційних характеристик фахівців, із використанням міжнародного досвіду підготовки фахівців відповідного напрямку.

Специфіка підготовки фахівців з медичного та фармацевтичного менеджменту в Міжрегіональній академії управління персоналом полягає у формуванні академічних груп із числа абітурієнтів, які мають диплом молодшого спеціаліста з напрямку “Медицина” і бажають продовжити навчання по спеціальності “Менеджмент організацій”.

Тобто, вже до початку занять у Міжрегіональній академії управління персоналом, студенти мають певну суму теоретичних знань та практичних навичок для роботи в галузі охорони здоров`я, що полягає в:

• уявленні про основні нозологічні одиниці хвороб, їх, етіологію, патогенез, клініку, принципи лікування та профілактики;
  
• оволодінні принципами надання медичної допомоги в амбулаторних та стаціонарних умовах у різних галузях медицини: терапія, хірургія, педіатрія, акушерство та гінекологія, неврологія, медицина катастроф та інші;
  
• організації належного догляду за хворими, лікувального харчування, застосування методів лікувальної фізкультури, фізіотерапевтичного лікування та масажу;
  
• обізнані про основні групи лікарських засобів, принципи медикаментозного забезпечення лікувально-профілактичних установ, вітчизняний та міжнародний ринок лікарських препаратів.
  

В Україні навчальні плани вищих навчальних закладах складаються з двох частин: нормативної та вибіркової. Перша частина навчального плану, нормативна, повинна в повному обсязі включати Державний стандарт підготовки фахівців за спеціальністю «Менеджмент організацій». Структурно-логічна схема підготовки фахівців із медичного та фармацевтичного менеджменту передбачає навчання за основними блоками:

• гуманітарний;
  
• фундаментальний;
  
• економіка, фінанси та бухгалтерський облік;
  
• право;
  
• загального менеджменту й маркетингу;
  
• управління та економіка лікувально-профілактичними закладами;
  
• управління та економіка галузі фармації.
  

Блок навчальних дисциплін із фундаментальної підготовки є базовим для отримання спеціальних знань при навчанні у вищому навчальному закладі та після його закінчення. В першу чергу цей блок передбачає наскрізну що семестрову комп`ютерну підготовку за наступними напрямами: інформатика та комп`ютерна техніка; комп`ютерні мережі та телекомунікації; інформаційні технології в менеджменті; інформаційні технології в медицині; комп`ютерне забезпечення діловодства; інформаційні технології у фармації.

Крім цього, практичні заняття з циклів загального менеджменту та управління в галузі охорони здоров`я передбачають застосування прикладних комп`ютерних програм.

Державна атестація спеціалістів за професійним спрямуванням «Менеджмент організацій” передбачає захист дипломної роботи, обов'язковою вимогою якої, є використання прикладних комп`ютерних програм.

Підготовка фахівців із блоку навчальних дисциплін по економіці і бух обліку передбачає теоретичне й практичне опанування комплексом навчальних дисциплін, що контролюється не тільки за допомогою поточного та підсумкового контролю знань, але й при виконанні розрахункових робіт.

Структурно-логічна схема економічної підготовки фахівців наступна: основи економічних теорій - макроекономіка - мікроекономіка - економіка підприємства - фінанси - фінанси установи - міжнародні економічні відносини - економіка й фінанси медичної установи [2].

Підготовка фахівців із бухгалтерського обліку передбачає послідовне та узгоджене вивчення наступних навчальних дисциплін: гроші й кредит; бухгалтерський облік; аудит.

Таким чином, засвоєння теоретичних та практичних знань з економіки та бух обліку формує у майбутнього фахівця наступних умінь та навичок:

• розробки та економічного обґрунтування заходів упровадження нових форм і методів медичної допомоги та сервісу;
  
• розрахунку потреби в обігових засобах, матеріалах та обладнанні з використанням нормативно-технічної документації;
  
• розрахунку фінансових витрат для оптимального забезпечення матеріально-технічної бази організації, розробки заходів поліпшення використання матеріально-технічних ресурсів, обґрунтування обсягів матеріально-технічного забезпечення медичної установи;
  
• розрахунку цін на медичні послуги та контроль їх, установлення;
  
• здійснення оперативного контролю за витратами організації;
  
• розрахунку витрат та забезпечення дотримання нормативів робочого часу згідно з трудовим законодавством України, аналізу використання робочого часу працівниками;
  
• формувати міжгалузеві та міжнародні зв`язки на основі економічного суверенітету.
  

Одним з основних блоків навчальних дисциплін при підготовці бакалавра, спеціаліста та магістра є «Загальний менеджмент», що базується на теоретичних знаннях та практичних навичках, отриманих студентом при вивченні навчальних дисциплін фундаментального та економічного блоків.

Цей комплекс охоплює наступні змістовні модулі: основи менеджменту; управління персоналом; інвестиційний менеджмент; операційний менеджмент; управління проектом; фінансовий менеджмент; стратегічний менеджмент; інноваційний менеджмент, організаційна культура та ситуаційний менеджмент . Звичайно, що у підготовці майбутніх менеджерів співвідношення між лекціями, практичними заняттями, проведенням тренінгів, організацією практичної підготовки має переважати друга ( практична) частина [5].

Засвоєння комплексу навчальних дисциплін із менеджменту повинно готувати майбутнього менеджера до основних напрямків своєї діяльності: інформаційно-аналітичної; організаційно-управлінської та адміністративно-господарської.

Спеціальну підготовку майбутні фахівці набувають при вивченні блоку навчальних дисциплін з управління та економіки охорони здоров`я. Необхідність підготовки менеджерів, орієнтованих на галузь охорони здоров'я, полягає в специфічній особливості лікувально-профілактичних та фармацевтичних закладів, що проявляється в наступних чинниках:

• труднощах із визначенням якості роботи окремих медичних працівників і закладу охорони здоров’я в цілому;
  
• необхідності чіткої координації роботи:
  

а. окремих медичних працівників:

• лікар-лікар;
  
• лікар-медична сестра;
  
• медична сестра–медична сестра;
  

б. окремих підрозділів або служб:

• медико-інформаційна служба – управління закладом;
  
• діагностична служба – лікувальні відділення стаціонару, амбулаторно-поліклінічна допомога ;
  
• метрологічне забезпечення – діагностична служба, лікувальні відділення;
  
• структури амбулаторно-клінічної допомоги – відділення стаціонару;
  
• служба швидкої та невідкладної допомоги – відділення стаціонару;
  
• служба крові – лікувальні відділення стаціонару;
  
• патолого-анатомічна служба – лікувальні відділення стаціонару
  
• інші.
  
• необхідності високого ступеню спеціалізації;
  
• недопустимості толерантного відношення до помилок ;
  
• терміновості й невідкладності роботи.
  

Окрім цього, існують суттєві відмінності в різних видах закладів охорони здоров’я, які впливають на організацію управління ними:

• сфера діяльності ( заклади лікувально-профілактичні, аптеки, санітарно-профілактичні заклади, заклади санітарної просвіти, медико-соціального захисту, центри медичної статистики, молочні кухні, бюро судово-медичної експертизи , тощо);
  
• організаційно-правова форма ( державні, відомчі, приватні, господарчі товариства, об’єднання юридичних осіб);
  
• розмір;
  
• участь у науково-дослідній роботі ( клініки при НДІ, клінічні заклади охорони здоров’я, науково-дослідні підрозділи фармацевтичних фірм);
  
• інші.
  

Враховуючи вищезазначене, варіативний компонент освітньо-професійної програми підготовки фахівців з медичного та фармацевтичного менеджменту передбачає оволодіння студентами теоретичними знаннями та практичними навичками з наступних змістовних модулів: основи менеджменту охорони здоров’я ; організаційно - правові засади менеджменту охорони здоров’я; організація охорони здоров’я; медичний та фармацевтичний менеджмент; облік та звітність у лікувально-профілактичних закладах; аналіз діяльності закладу охорони здоров’я; медичний та фармацевтичний менеджмент; державна політика в галузі охорони здоров’я.

Останнім часом уже не викликає сумніву той факт, що не можливо вирішити питання надання адекватної медичної допомоги без використання в закладах охорони здоров’я новітніх комп’ютерних технологій. Інтегративний характер інформації зумовлює основну перевагу сучасних лікувально-профілактичних закладів. При прийнятті рішення медичний персонал має можливість користуватись не тільки достовірною, своєчасною й достатньою та безумовно корисною медико-статистичною інформацією, яка дозволяє виробити оптимальні рішення з точки зору основних економічних і медико-соціальних критеріїв в діяльності лікувально-профілактичних закладів. Ефективне управління лікувально-профілактичним закладом має базуватись на постійному обміні загальною, фінансово-економічною та медичною інформацією. Головна складова медичної інформації включає дані про пошук, збір, зберігання, обробку , аналіз медичних обстежень і відомості з медичної практики. Щоденне функціонування такої динамічної системи формує банк даних лікувально-профілактичного закладу і дозволяє проводити оперативний обмін не лише в одному закладі, але й за його межами. Вищезазначені тези обумовили включення до варіативного компоненту освітньо-професійної програми підготовки фахівців з медичного та фармацевтичного менеджменту включено навчальних дисциплін з інформаційного забезпечення діяльності в охороні здоров’я та інформаційних технологій в галузі охорони здоров’я. Особлива увага приділяється опануванню студентами комп’ютерних програм “Реєстратура” та інформаційно-пошукової системи “Стаціонар”.

Сучасний розвиток системи охорони здоров’я характеризується створенням високотехнологічних видів медичної допомоги, що передбачає зміну існуючої технологічної бази за рахунок впровадження сучасних ефективних технологій. Для досягнення цієї мети необхідно технічне переобладнання галузі, підготувати кадри, які будуть здатні професійно використовувати нові можливості високих технологій [6]. Саме тому майбутні менеджери в галузі охорони здоров’я мають бути обізнані з принциповими засадами сучасних ефективних технологій профілактики, діагностики, лікування та реабілітації: новітні технології діагностики та лікування пацієнтів з різними видами патології; високі технології органозберігаючих, функціональнощадящих та реконструктивно-пластичних операцій; біотехнології, нанотехнології, технології генної інженерії діагностики та лікування; телемедичні технології; хіміко-фармацевтичні технології; автоматизовані технології експертизи якості надання медичної допомоги; моніторингові системи та технології. В навчальні плани підготовки фахівців з медичного та фармацевтичного менеджменту включено дисципліни, змістовні модулі яких спрямовані на інноваційне управління в галузі: системи технологій; медична техніка; технології виробництва послуг в охороні здоров’я.

Особлива увага при підготовці фахівців приділяється формуванню економічного мислення у керуванні закладами охорони здоров’я у ринкових відносинах. Багаторічне ігнорування економічним вихованням, привело до того, що на сьогодні немає єдиної методології викладання економіки охорони здоров’я. Прогресивним є досвід Донецької державної академії управління із формування цілісної програми організації та управління ресурсами регіональної охорони здоров’я [7] . Програма складається з чотирьох модулів: соціальна неминучість перетворення економіки регіону; зберігання рівноваги відтворення населення і використання ресурсів для праці в охороні здоров’я; менеджмент фінансових ресурсів охорони здоров’я; менеджмент основних ресурсів лікарняного господарства.

Успіх впровадження сучасних технологій управління в галузі охорони здоров’я в значній мірі базується на концепції маркетингу. Маркетинг як “ринкова теорія управління” є універсальною технологією діяльності організаторів охорони здоров’я та медичних працівників закладів різних за організаційно-правовою формою та сферою діяльності [8]. Саме тому, одним із завдань підготовки управлінців для галузі охорони здоров’я має бути їх орієнтація на системне вивчення потреб на попиту з метою організації виробництва та надання медичних послуг, орієнтованих на задоволення потреб пацієнтів і забезпечення ефективних форм та методів збуту та обслуговування. В освітньо-професійну програму підготовки фахівців включено не тільки навчальні дисципліни “Маркетинг”, але й “Підприємництво в охороні здоров’я” та “Медичний та фармацевтичний маркетинг”. Опанувавши знаннями та практичними навичками з цих навчальних дисциплін фахівці повинні : вміти аналізувати ринок медичних послуг; навчитись обирати цільовий ринок; вміти розробляти маркетинговий комплекс та здійснювати маркетингову діяльність.

Майбутні спеціалісти та магістри з медичного та фармацевтичного менеджменту мають мати теоретичні знання та практичні навички і вміння з наступних змістовних модулів: медичний та фармацевтичний менеджмент; аналіз діяльності медичних закладів; маркетинг у медицині та фармації; санітарно-гігієнічне забезпечення роботи установ охорони здоров’я; державна політика в галузі охорони здоров’я ( або методи прийняття управлінських рішень, за вибором студента).

Таким чином, опанувавши теоретичними знаннями та отримав певні практичні навички і вміння, фахівець із медичного та фармацевтичного менеджменту повинен вміти:

• вирішувати питання оперативного та стратегічного планування, фінансування, матеріально - технічного постачання лікувально-профілактичної установи;
  
• забезпечувати облік і звітність лікувально-профілактичної установи;
  
• організовувати й контролювати технологічний процес медичного обслуговування населення;
  
• організовувати маркетингові дослідження та забезпечувати ефективну рекламу організацій у галузі охорони здоров`я;
  
• вирішувати кадрові питання в установах галузі охорони здоров`я;
  
• уміти складати бізнес-план проекту в галузі охорони здоров’я;
  
• проводити та контролювати розрахунки за надану медичну послугу;
  
• визначати вплив зовнішніх чинників на результати діяльності лікувально-профілактичної установи;
  
• вибирати та впроваджувати варіанти співпраці з суб’єктами зовнішнього середовища, використовуючи нормативно-правові інструменти та, враховуючи умови діяльності медичної або фармацевтичної установи.
  

Достатній рівень фахівця забезпечується не тільки теоретичною, але й практичною підготовкою. Тому невід’ємною складовою процесу підготовки менеджерів, орієнтованих на галузь охорони здоров’я є наскрізна практична підготовка вперше започаткована в Черкаській академії менеджменту [9]. Наскрізна практична підготовка складається з наступних видів практик: навчальна (загальний догляд за хворими) у 2 та 4 семестрах; технологічна (технології медичного обслуговування) – 6 семестр; виробнича або бакалаврська – 8 семестр; переддипломна – 10 семестр. Програма навчальної практики передбачає здобуття практичних навичок та умінь із догляду за хворими, ознайомлення з роботою діагностичних та лікувальних відділень лікувально-профілактичного закладу. Студент має брати участь в оформленні медичних документів, проведенні лікувально-діагностичних процедур й маніпуляцій, уміти виписувати й застосовувати найпростіші лікарські засоби. Особлива увага звертається на дотримання санітарно-епідеміологічного режиму лікувально-профілактичного закладу. Після проходження технологічної практики студент повинен мати чітке уявлення щодо організації роботи лікувально-діагностичного відділення та допоміжних підрозділів лікарні (відділ кадрів, бухгалтерія, адміністративно-господарська частину – харчоблок, гараж, пральні, склад, котельні, підсобні господарства, тощо. На протязі виробничої практики студент удосконалює практичні навички з управління лікувально-профілактичним закладом, його медикаментозним та матеріально-технічним забезпеченням, управлінням персоналом, фінансовою та господарською діяльністю.

Під час проходження технологічної та виробничої практик студентам рекомендується накопичувати цифровий та фактичний матеріал, з метою подальшого його використання при написанні курсових робіт.

Особливе значення в навчальному процесі має проходження студентом переддипломної практики, яка повинна буди безпосередньо пов’язана з підготовкою дипломної роботи. Студент разом із керівником дипломної роботи обирає базу для проходження практики, розробляє її план. Як правило, студенти заочної форми навчання проходять переддипломну практику за місцем роботи. На відміну від технологічної та виробничої практик, студент має не тільки ознайомитись з певним напрямом роботи закладу охорони здоров’я ( медикаментозне та матеріально-технічне постачання, організація господарської діяльності, управління персоналом, управління маркетингом, тощо) але й провести аналіз та розробити рекомендації щодо удосконалення певної діяльності закладу. Аналіз та розробка рекомендацій передбачає використання комп’ютерних програм.

Звичайно, що перший досвід із підготовки фахівців з медичного менеджменту потребує подальшого удосконалення. Навчально-методичний комплекс спеціальності взагалі та навчально-методичний комплекс кожної навчальної дисципліни має змінюватись паралельно із змінами на ринку медичних послуг та формуванням нової нормативно-правової бази охорони здоров`я України.


Посилання на джерела:

1. Вороненко Ю.В., Глуховский В.В., Коваленко А.С., Лехан В.Н. и другие Состояние подготовки специалистов в области общественного здравоохранения в Украине и в мире. - К.: Сфера, 2003.- 86 с.
   
2. ГСВО Освітньо-кваліфікаційна характеристика на освітньо-професійна програма підготовки бакалавра напряму підготовки 0502 “Менеджмент". -Київ. - Міністерство освіти і науки України. - 2001.-59 с.
   
3. ГСВО Освітньо-кваліфікаційна характеристика на освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста за спеціальністю 7.050201 “Менеджмент організацій". -Київ. - Міністерство освіти і науки України. - 2001.-39 с.
   
4. Баєва О.В. Формування напряму та стратегії підготовки менеджерів для галузі охорони здоров’я//Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. -2003.-№1.- С. 233-236.
   
5. Ушакова Н.М. Як подолають перешкоди вітчизняні ВНЗ, що готують ділову еліту// Сінергія.-2003.-№ 3 (7).- С. 11-15.
   
6. Хуторской М.А., Мартыненко В.Ф. Технологические основы обеспечения высоких технологий показателей качества медицинской помощи // Проблемы управления здравоохранением.-2003.-№ 1 (8).- С. 21-23.
   
7. Дорофієнко В.В., Шутов М.М. Запровадження до управління економікою охорони здоров’я/ Методичні рекомендації.-Д.: ДонДАУ, “ВІК”, 2001.- 88 с.
   
8. Кучеренко В.З., Алексеева В.М., Драбкина М.В. Опыт преподавания основ медицинского маркетинга руководителям органов и учреждений здравоохранения// Экономика здравоохранения.- 2003.- № 2.- С. 22-23.
   
9. Баєва О., Черній В. Досвід організації проходження наскрізної практики студентами спеціальності 7.050201 “Менеджмент організацій” за спрямуванням “Менеджмент у медичному обслуговуванні”//Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. -2001.-№ 2.- С. 287 – 292.
   

Анотація

Приватний сектор охорони здоров’я в Україні знаходиться на початковому етапі і становить біля 2-3%. Основною проблемою розвитку приватної та підприємницької діяльності в медицині становлять наступні чинники. По-перше: умовою ліцензування медичної практики є перебування на посаді керівника установи головного лікаря, тобто фахівця, який має диплом за спеціальністю “Лікарська справа”. По-друге: підготовка менеджерів для медичної та фармацевтичної діяльності тільки починає впроваджуватись. Медичний та фармацевтичний бізнес висуває ряд вимог до таких фахівців – вони повинні бути обізнаними на плануванні потреб медичної установи в матеріальних, фінансових , трудових ресурсах, бізнес-плануванні, впровадженні інноваційної політики, забезпеченні її рентабельності та конкурентноздатності. Звичайно, що такі функції не можуть виконувати фахівці, які закінчили медичні інститути або менеджери та економісти не обізнані на специфіці галузі охорони здоров`я. В повідомленні планується надати досвід МАУП з підготовки фахівців для медичного та фармацевтичного бізнесу.