Міністерство освіти та науки україни тернопільський національний економічний університет на правах рукопису кривоус віталій богданович
| Вид материала | Документы |
СодержаниеТеоретичні засади розвитку інновацій в сучасній світовій економіці Таблиця 1.1 Наукові підходи до визначення поняття нововведення Таблиця 1.2 Наукові підходи до визначення поняття інновації |
- М міністерство освіти І науки україни тернопільський національний економічний університет, 747.46kb.
- Міністерство освіти І науки україни тернопільський національний економічний університет, 794.43kb.
- Міністерство освіти І науки україни харківський національний економічний університет, 975.59kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни тернопільський національний економічний, 630.11kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни тернопільський національний економічний, 640.26kb.
- Міністерство освіти І науки україни тернопільський національний економічний університет, 855.85kb.
- Тернопільський національний економічний університет на правах рукопису бойко зоряна, 794.17kb.
- Міністерство освіти І науки україни хмельницький національний університет на правах, 1107.27kb.
- Міністерство освіти І науки україни тернопільський національний економічний університет, 316.29kb.
- Міністерство освіти І науки україни хмельницький національний університет на правах, 1374.69kb.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙ В СУЧАСНІЙ СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
1.1. Економічна сутність інновацій та їх прояв в сучасних інтеграційних процесах
На початку ХХІ ст. у світовій економіці прискорились зміни в промисловості, технологіях, структурі, організації та територіальному розміщенні виробництва. В основі цих змін лежать науково-технічний прогрес, інновації та інтеграційні процеси. Фактично можна говорити про реальне включення науки (причому не тільки прикладної, але й фундаментальної) до процесу виробництва, до загального процесу розвитку відтворювальних систем. Це досягається, зокрема, шляхом забезпечення максимального узгодження науково-технічної, інноваційної політики з усіма видами державного економічного регулювання та механізмами підтримки комерційного сектора економіки [115, c.46]. Обов’язковими складовими інноваційних перетворень є новації, нововведення та інновації. Новації (англ. novation) – нові продукти (процеси) інтелектуальної діяльності та організаційного їх впровадження (доринкова стадія). Нововведення – це основа соціально-економічного розвитку підприємств з визначенням темпів, масштабів росту і структурних змін, результат інноваційного процесу, нові способи задоволення потреб споживачів. Наукові підходи до даного поняття відображено в табл.1.1
Таблиця 1.1
Наукові підходи до визначення поняття нововведення
| Автор | Визначення |
| Й. Шумпетер | Зміни в технології і управлінні, нові комбінації використання ресурсів |
| Г. Менш | Перерозподіл ресурсів в інші галузі, базові та модифіковані зміни. |
| К. Маркс | Оновлення основного капіталу на принципово новій конкурентній основі |
| Б. Твіст | Це процес, в якому винахід або ідея мають економічний зміст |
| П. Друкер | Це засоби зв’язку виробництва із соціальним прогресом. |
| В. Томпсон, А. Стрікленд | Це генерування, прийняття і впровадження нових ідей, процесів, продуктів і послуг. |
| М. Кондратьєв | Засоби і способи подолання кризових явищ в економіці. |
| А. Пригожин | Процес формування якісного нового стану економічної системи. |
| М. Портер | Засоби формування конкурентних сил. |
| | |
| | Продовження табл. 1.1 |
| А. Гриньов | Матеріалізований продукт творчої діяльності людей, який переважає існуючі технічні, організаційні, економічні і соціальні аналоги. |
| М. Шарко | Основа соціально-економічного розвитку підприємств з визначенням темпів, масштабів зростання і структурних змін. |
Примітка. Складено автором на основі [188, 182, 107, 143, 176, 144, 83, 121, 163]
Науково-технічні розробки і нововведення є проміжним результатом науково-виробничого циклу і шляхом практичного застосування перетворюються в інновації – кінцевий результат, який символізує матеріалізацію нових знань [163, c.12]. Інновації (англ. introduced novation) - нові товари (процеси), результат відтворення і комерціалізації новацій (ринкова стадія). Приймаючи в ринковій економіці форму товару, дана категорія отримує споживчу вартість, яка визначається затратами абстрактної праці. Таким чином, пропонується під інновацією вважати новий або удосконалений продукт наукової, технічної, соціально-економічної, управлінської діяльності, трансформований в об’єкт інтелектуальної власності, який має ринкову вартість і впроваджується у виробництво з метою отримання прибутку від його використання і досягнення соціального ефекту (науково-технічного прогресу, нових процесів виробництва, нових товарів споживання тощо). Визначення цієї категорії супроводжується різними підходами (табл.1.2).
Таблиця 1.2
Наукові підходи до визначення поняття інновації
| Автор | Визначення |
| ОЕСР | Нове застосування наукових та технічних знань, яке забезпечує ринковий успіх. |
| Е. Роджерс | Будь-який товар, послуга чи ідея, які сприймаються як нові. |
| Ф. Котлер | Автомат з виробництва принципово нової продукції. |
| П. Доль | Нова вигода від споживання товарів чи послуг. |
| П. Друкер | Спосіб збереження цін і прибутку на протязі тривалого часу. |
| М. Портер | Стратегічний пріоритет виробників. |
| Р. Доул | Стратегічна зброя глобальної конкуренції |
| Б. Санто | Техніко-економічний цикл, в якому використання результатів досліджень і розробок безпосередньо викликає технічні і економічні зміни |
| А. Гриньов | Впроваджений у виробництво якісно новий об’єкт. |
| І. Бузько І. Труніна Д. Загірняк | Втілення нової ідеї, практики або продукту, що має чисто комерційну спрямованість. |
| | |
| | Продовження табл. 1.2 |
| С. Мочерний | Втілення нових форм організації праці і управління, що охоплює не тільки окреме підприємство, але і їх сукупність, галузь. |
| С. Ільєнкова | Кінцевий результат інноваційної діяльності, представленого у вигляді нового або удосконаленого продукту. |
| О. Лапко | Комплексний процес, який передбачає створення, розробку і доведення до комерційної реалізації нового технічного рішення для його поширення. |
| Закон України “Про інноваційну діяльність” | Новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. |
Примітка. Складено автором на основі [176, 186, 121, 133, 16, 112, 70, 102, 50]
Відповідно до наших міркувань, інновація – це здатність інноваційного продукту до отримання економічних переваг на будь-якому етапі розвитку інноваційного процесу на рівні національної та міжнародної економік і при цьому забезпечувати відповідну міжнародну конкурентоспроможність країни.
Вырезано.
Для заказа доставки полной версии работы
воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com
Продовжуючи цю тезу, до відмінностей можна віднести і те, що кожна із вищезгаданих НІС переслідує різні цілі, починаючи від основи, яка служить уряду для формування і реалізації економічної політики, отримання нових продуктів, технологій і послуг для задоволення потреб особистості і суспільства (США і Великобританія), світового лідерства (США), створення додаткових робочих місць (Франція), розвиток прогресивних технологій (Німеччина), до формування економіки знань (Японія). В основі відмінностей між різними моделями НІС лежить територіальний і часовий фактор, а також політичні, економічні та правові умови. Щодо подібності НІС, то такими слід вважати:
- системи представлені як сукупність інститутів чи господарських суб’єктів;
- основна функція НІС – створення, збереження, поширення нових знань і технологій, аналіз перспектив на майбутнє з наступним плануванням інновацій та інтеграції у світовий інноваційний простір.
Узагальнюючи закономірності розвитку НІС, В.Іванов виокремлює одну із них – інтеграцію НІС в наднаціональні інноваційні системи. Інтеграція в цьому контексті – одна з умов розвитку національного науково-технічного та технологічного потенціалів. Високий рівень інтернаціоналізації посилює можливості доступу до фінансових і кадрових ресурсів, наукової сфери, сприяє входженню у світовий ринок інновацій.
У світовому економічному просторі сформовано чотири основні типи національних інноваційних систем:
- “Ринкова” (США і Великобританія);
- “Мезо-корпоратистська” (Японія);
- “Соціал-демократична” (Скандинавські країни);
- “Інтеграційно-європейська” (Німеччина, Франція, Італія) [73, c.191].
Світовий досвід показує, що перехід до інноваційної економіки може бути здійсненим як з використанням ринкових механізмів, так і на основі системи державного регулювання. Перший шлях реалізується в умовах стабільної економіки, розвинених ринкових відносин, високого рівня наукомісткої промисловості і наукового потенціалу, відпрацьованого законодавства, яке стимулює підприємницьку діяльність. Саме таким чином відбувалось становлення сучасної економіки США та Великобританії.
В основі мезо-корпоратистської моделі – державне регулювання процесів, які забезпечують формування ринкових відносин і побудову інноваційної економіки. За таким принципом розвивається Японія.
Творцями соціал-демократичного типу НІС були Г. і А. Мюрдалі та П.Ханссонс. Це була спроба “третього шляху розвитку”, апробованого у Швеції, в основу якого закладено поєднання кращих рис соціалізму з кращими рисами капіталізму. Поступовий розвал шведської інноваційної моделі вказує, що вибір був невірним. “Не існує такої речі, як змішана економіка – система, яка знаходиться десь між капіталізмом і соціалізмом,” – зазначає Л.Мізес. С.Літторін підтримує вченого: “Неправильно вважати шведську економіку змішаною. Насправді одна третя її – ринкова, а в двох третіх панує планова, командна система” [135, c.69].
Інтеграційно-європейська модель НІС притаманна Франції і Німеччині. Інтегрувавши в ЄС, вони підпорядковуються основним напрямкам науково-технічної політики, прийнятої в ЄС. Світовий досвід підтверджує, що НІС є продуктивною тоді, коли збалансовані всі елементи інноваційного циклу. Фінансування науки, законодавча база у сфері інтелектуальної власності, інструменти реалізації цих законів, сприятливі умови для розвитку МСП – це замало для міжнародного рівня НІС. На нашу думку, НІС країн Західної Європи слабо пов’язані з новою теорією економічного зростання. Основний її постулат – інвестиції в НДДКР та людський капітал є необхідною, але не є достатньою умовою технологічної динаміки, бо вони залежні від процесу циркуляції знань. На цю особливість країн ЄС, названу “європейським парадоксом”, вчені-економісти звернули увагу ще десять років тому. Вона полягає у відірваності фундаментальної науки від потреб виробництва. Західно-європейський механізм управління інноваційним циклом вчені називають “зорієнтованим на технологію” (“technology driven”), маючи на увазі акцент на проведення досліджень і розробок, а не на їх промислове використання. Європейські країни відіграють авангардну роль в прогресі фундаментальних досліджень, але відстають у здатності перетворювати наукові здобутки в конкретні інноваційні технології. Розрив між ними – сьогодні зумовив технологічне відставання Західної Європи від лідерів інноваційного процесу, а в майбутньому – незатребуваність НДДКР може спричинити відставання у науці. Роздробленість західноєвропейського ринку продукції високої технічної складності, вузькість національних ринків, недостатня орієнтація регіону на прикладні дослідження і розробки, обмеженість ринку венчурного капіталу (крім Великобританії), організаційна жорсткість управлінських і виробничих структур, дотримання багатьма західноєвропейськими компаніями імітаційної стратегії в розгортанні нових виробництв стримують розвиток НТП, формують кризові явища в інноваційних циклах [89]. Як відомо, одним з факторів економічного прогресу є міжнародна торгівля. Там здійснюється оцінка функціонування НІС, рівень її конкурентоспроможності. На відміну від США та Японії, європейська торгівля може бути названа “intra-sector trade”. Сьогодні внутрієвропейська торгівля складає 62%. Така політика послаблює міжнародні зв’язки ЄС, конкуренцію товарів і технологій.
Результативність НІС США – 220,6 зареєстрованих патентів та ефективність – 25,5% капіталізації світового ринку високотехнологічних товарів. Такий результат забезпечений інвестиціями у сфері НДДКР на рівні 28,5 млн. ієн, ступенем розвитку людського потенціалу і співробітництва між бізнесом і наукою та державною підтримкою. Другу позицію в цьому контексті займає НІС Японії. Її сегмент ринку високотехнологічної продукції становить 13,2%, що на 3,2% більше Німеччини і на 4,5% переважає капіталізацію ринку Великобританією. Отже, НІС, які функціонують в умовах ринкових механізмів і спираються на активну державну науково-технічну політику є фундаментом для розвитку наукоємних галузей і секторів промисловості, їх довгостроковій конкурентоспроможності в рамках національних кордонів і на світових ринках.