Розділ І теоретичні основи формування конкурентоспроможності в молокопродуктовому підкомплексі апк сутність конкурентоспроможності та її особливості в молокопродуктовому підкомплексі апк

Вид материала

Подобный материал:

1 2

1.2. Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності молокопродуктового підкомплексу АПК

Результативність розвитку секторів молокопродуктового підкомплексу АПК в економічній науці може визначатися рівнем конкурентоспроможності або рівнем розвитку конкурентних переваг підкомплексу та всіх взаємозв’язаних його секторів.

Сутність категорії „конкуренція” і її похідної „конкурентоспроможності” інтерпретується вітчизняним і зарубіжними науковцями з різних позицій, а у методиці обчислення останнього не існує єдиного критерію і показника, який би виражав єдину позицію щодо дослідження конкретного об’єкта.

Визначення конкурентоспроможності в молокопереробному секторі включає розрахунок важливих економічних показників, які одержують внаслідок реалізації даної продукції на вітчизняному і міжнародному ринках. Основними показниками ефективності мають бути прибутковість всього і на одного працюючого, насиченість ринку аналогічною продукцією і т.д.

Крім того до основних показників, що визначають рівень конкурентоспроможності відносять кількість продукції, що реалізовується на внутрішньому і зовнішньому ринках, продуктивність праці, ціни, чистий прибуток , рентабельність. Аналіз показників ефективності виготовлюваної продукції дозволяє зробити відповідні висновки про конкурентні переваги досліджуваного підприємства. Неабияку роль при цьому відіграє як дана продукція вписується в міжнародну спеціалізацію.

Розраховані вищевказані показники допомагають підприємству виявити вузькі місця, які негативно впливають на конкурентоспроможність галузі.

Як відомо конкурентоспроможність молочної продукції молокопродуктового підкомплексу має тісний зв’язок та ієрархічну залежність, тому нами враховані всі чинники, які впливають на вказані об’єкти дослідження.

Для визначення конкурентоспроможності молокопродуктового підкомплексу, нами враховувалися ряд чинників, що безпосередньо впливають на результативність діяльності молокопродуктового підкомплексу в цілому і на окремі його сектори. Для цього використовували різні підходи в розрахунках.

- за наявністю матеріально-грошових ресурсів, що включає постійний і змінний капітал, стан технології і природно-кліматичні умови;

- за зміною позиції молокопродуктового підкомплексу на зовнішніх ринках відносно ситуації, що склалася на внутрішньому ринку;

- інтегральне обчислення показника конкурентоспроможності з метою виявлення рівня розвитку молокопродуктового підкомплексу;

Всі ці підходи взаємопов’язані і їх слід використовувати в комплексі, що дає більш об’єктивні результати для визначення рівня конкурентоспроможності в молокопродуктовому підкомплексі.

Використовуючи системну модель щодо оцінки конкурентоспроможності в молокопродуктовому підкомплексі необхідно враховувати, крім внутрішніх, зовнішні фактори, так як вихід на міжнародний ринок спричиняє їх вплив на вітчизняну продукцію. Цим питанням присвятили свої наукові праці М. Портер (США), А. Кругман (Канада) і ін.

Для підвищення ефективності підприємств національного рівня слід раціонально використовувати наявні матеріально грошові кошти, що в кінцевому підсумку призведе до зростання результативності кожного з них. Конкурентноздатність ринкового середовища, на думку вченого, – це об’єднання окремих детермінантів у „даймонд”, до якого включають ряд змінних показників, які позитивно або негативно впливають на створення конкурентного ринку (рис. 1.4).

Згідно визначення М.Портера „даймонд” – це динамічна система, яка включає різні параметри кожної детермінанти, які тісно пов’язані між собою. Конкурентоспроможність національної економіки за М.Портером, включає чотири детермінанти [187]:

- фактори виробництва (1);

- природні ресурси, людський капітал та інфраструктура (2);

- характер і обсяг попиту на товари і послуги місцевих споживачів (3);

- галузі, що підтримують конкурентоспроможність національної економіки на міжнародному рівні (4).

Рівень національної конкуренції підприємств визначає стратегію і концепцію розвитку кожної галузі, а також є підставою для створення умов розвитку і організації управління підприємствами. Разом з тим важливу роль при цьому відіграють такі змінні параметри детермінанти, як державні регулятори уряду та вплив випадкових чинників, що значно впливає на загальну результативність.

Аналіз результатів досліджень М.Портера дозволяє зробити висновок про те, що конкурентоспроможність на міжнародному рівні залежить від окремих складових характеристик національного „даймонду”.

Досліджуючи експортний потенціал України, нами за поданою моделлю визначені чинники, що впливають на конкурентоспроможність молокопродуктового підкомплексу АПК.

Рис. 1.4. “Даймонд” – модель конкурентних переваг країн за М.Портером.

Примітка: складено на основі [187,с.18].

(ВЫРЕЗАНО)

.

Реформування економіки, які мали місце в Україні в минулому десятиріччі та мають місце і сьогодні в окремих регіонах дозволяє стверджувати те, що основою конкурентних переваг є не тільки базові фактори, скільки створюючі в ринковій економіці чинники , що відображають досконалу інфраструктуру, новий якісний рівень кваліфікованої робочої сили.

Зважаючи на таку ситуацію М. Портер вказує, що ті країни, які започатковують освоєння ринкових відносин, повинні не робити наголос на пряме використання базових факторів, коли вони і так є в наявності. Важливим для таких країн є дальший і поглиблений розвиток розвинутих факторів до яких відносять сучасні технології, інфраструктуру, людський капітал, які сприяють зменшенню ресурсоємності, що в кінцевому підсумку підводить кожне підприємство і національну економіку в цілому до конкурентних переваг на ринку певних видів продуктів як всередині країни, так і на міжнародному рівні [187, С. 675-680].

Розвинуті фактори вимагають значних інвестицій, але їх використання дозволяє тій чи іншій країні мати значні переваги в подальшому розвитку економік окремих галузей на рівні з економічно розвинутими країнами, що уже досягли аналогічного рівня. Цей шлях розвитку дозволяє успішно нарощувати конкурентний потенціал окремої галузі як на вітчизняному, так і на міжнародному ринку.

Використовуючи минулий і сучасний досвід розвитку економіки інших країн, ми переконливо можемо стверджувати, що розвинуті фактори можуть бути освоєні в сучасних умовах досить швидко, що дозволить навіть змінити напрям пріоритетних інвестувань. Приклади такого напрямку розвитку економіки уже мають місце в інших розвинутих країнах, де завдяки трансформації власної економіки досягли високих економічних результатів розвитку, який відповідає сучасному капіталомісткому виробництву.

В Україні важливим є також перегляд пріоритетності факторів виробництва. Особливо це стосується молокопродуктового підкомплексу, де фактори природних ресурсів є досить вагомими і потенційне їх використання дозволить досягти високого рівня виробництва. Подальшого розвитку потребує удосконалення і розширення виробничої і соціальної інфраструктури в галузі, що забезпечить збільшення обсягів виробництва молокопродуктів, а отже можливість забезпечення конкурентних переваг для національної економіки в цілому і для молокопереробних підприємств зокрема.

В сьогоднішніх умовах розвитку молокопродуктового підкомплексу важливим є використання промислових технологій розвитку молочного скотарства з метою одержання високоякісної молочної сировини і нових зразків техніко-технологічної бази для виробництва молокопродуктів, які б відповідали передовим зразкам світових стандартів і їх аналогів.

Такий напрям розвитку молокопродуктового підкомплексу сприятиме розширенню ринків молока і молокопродуктів, що значною мірою впливатиме на рівень цін, які є важливим і основним аргументом конкурентоспроможності.

Отже, в поглибленні розвитку і удосконаленні створюючих чинників виробництва першочергове місце відводиться рівню розвитку людського капіталу, що включає ряд якісних характеристик, до яких слід віднести кваліфікацію, здібності, професіоналізм, комунікабельність тощо.

В умовах ринку людський капітал в економічній теорії – це здатність кваліфікованої робочої сили створювати прибуток, що включає заробітну плату і прибуток підприємства. Звідси сьогоднішня значимість людського капіталу в тому, що він є найціннішим виробничим ресурсом. В економічній теорії людський капітал називали ще змінним капіталом, але на відміну від основного людський капітал постійно оновлюється, вдосконалюється і є фактором соціально-економічного прогресу.

Не випадково країна, що прямує до ринкових відносин вважає пріоритетним вкладення інвестицій в людський капітал, який при ефективному використанню стане запорукою досконалого розвитку послідуючих факторів виробництва таких, як техніка, технологія, сучасна інфраструктура.

Таким чином фактори виробництва є пріоритетними і важливими у забезпеченні конкурентних переваг для національної економіки і молокопродуктового підкомплексу зокрема.

Використовуючи сучасну технологію та інфраструктуру в молокопродуктовому підкомплексі галузь може використати переваги із забезпечення базовими факторами виробництва.

Конкурентоспроможність молокопродуктового підкомплексу визначається впливом характеру та умовами формування попиту на продукцію. Так, як свідчить досвід, ринок буде менш конкурентноздатним, якщо покупці володіють на високому рівні ринковою владою, яка ефективно відстоює свої інтереси. Разом з тим покупці прагнуть підвищення якості продукції, зниження цін, що є наслідком використання прибутків у товаровиробників. Вимоги покупців до виробників можуть зростати, коли вони організовані, а витати на продукцію галузі складають переважаючі витрати покупців, продукція галузі однорідна і витрати на закупівлю незначні. Ринок молокопродуктів має монопсонічну будову і це досить помітно впливає на характер ціноутворення на молокопродукти та доходи товаровиробників.

На ринку молокопродуктів може мати місце нееластичність попиту відносно ціни і доходу і товаровиробників. Іноді, а то й дуже часто має місце ситуація, коли витрати перевищують ринкову ціну. Все це створює ситуацію непостійності одержання доходів по роках, що негативно відбивається на конкурентоспроможності молокопродуктового підкомплексу АПК.

Як уже відмічалося нами вище, що впливовими факторами, що діють в молокопродуктовому підкомплексі є підтримуючі і пов’язуючі галузі. В молокопродуктовому підкомплексі АПК виробництво молокопродуктів має підтримуючі і пов’язуючі галузі. В молокопродуктовому підкомплексі виробництво молокопродуктів на переробних підприємствах є більш конкурентоспроможним, якщо має місце формування системи міжгалузевої кооперації, де забезпечена нерозривна лінія технологічного циклу від товаровиробника до переробки сировини.

В Україні при потенційному використанні всіх видів ресурсів в молочній галузі є можливість їй бути конкурентоспроможною навіть на зовнішньому ринку. Все це призведе до зниження витрат на виробництво молока, а випуск якісної молокопродукції забезпечить ріст цін на молоко.

Отже, ефективність молокопродуктового підкомплексу АПК залежить від ефективності галузі товарного виробництва молока, яка є взаємозв’язуючою і підтримуючою галуззю.

Система національного „даймонду” включає важливу детермінанту, завданням якої є розробка стратегії конкуренції та конкуренції розвитку галузі. Стратегія передбачає розробку розгорнутого формулювання майбутньої суті і змісту галузі, її мету і способи здійснення, прогнозування стимулювання діяльності окремих секторів молокопродуктового підкомплексу АПК.

Стратегічний зміст національного рівня розвитку молокопродуктової галузі тісно пов’язується з типом економічної системи, метою існування, видами власності, особливостями ринку і роллю уряду.

Конкурентоспроможність національного молокопродуктового підкомплексу АПК залежить в значній мірі від визначення пріоритетів. Досвід інших країн свідчить, що пріоритетами молокопродуктового підкомплексу мають бути інновації, інвестиції та нововведення. Тому підвищенню конкурентоспроможності молокопродуктового підкомплексу має передувати конкретна державна стратегія, здійснювана на основі трансформації початкових порівняльних переваг в інвестиційні і науково-технологічні.

Дана стратегія передбачає зв’язок всіх детермінант національного „даймонду”, що базується на нововведеннях й призведе до зниження витрат товаровиробників, а це забезпечить їх конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Головним важелем конкурентної стратегії має бути використання прогресивних технологій виробництва, а це вимагає вкладення значних попередніх інвестицій.

Нові технології – основні напрямки інвестування, що базуються на розвитку науки, освіти і нових прогресивних технологій. Які ж джерела фінансування слід використати? Щодо урядової підтримки, то слід продумати найбільш вигідні і можливі варіанти. Так, державні регулятори мають ряд складових, серед яких важливими можуть бути субсидування, податкові пільги, державне кредитування та ін. Вибір окремих джерел інвестування сприяє підвищенню привабливості інвестицій, зростає попит на її продукцію, а також рівень конкурентоспроможності галузі. Таким чином державні регулятори підтримки галузі молокопродуктового підкомплексу стають тими важливими чинниками, які прямо впливають на конкурентоспроможність як на вітчизняному, так і на зовнішньому ринках.

Розглядаючи вплив державної підтримки розвитку молокопродуктового підкомплексу, як однієї з пріоритетних галузей, можна впевнено стверджувати про те, що державне регулювання є одним з головних компонентів „даймонду” і значний вплив на них справляють зміни на міжнародних ринках і умови виробництва в інших країнах.

Проблеми релевантності моделі М. Портера на стратегію поведінки фірм Канади досліджував А. Кругман. Він вважає, що на поведінку фірм США пливають окремі детермінанти „даймонду” Канади, так як у США зосереджено 70 % зарубіжної діяльності канадських корпорацій. Тому на думку А. Кругмана, на конкурентоспроможність канадських фірм впливають не тільки фактори національного „даймонду”, а й „даймонди” зарубіжніх країн [187, С.20]. В зв’язку з цим діяльність національних підприємств молокопродуктового підкомплексу формується під впливом міжнародних економічних відносин, наслідком чого є розвиток міждержавних регіональних інтеграційних угрупувань.

(ВЫРЕЗАНО)

Формування конкурентоспроможності виробництва молочної продукції здійснюється під впливом низки факторів і дією певних напрямків. Схематично нами подано перелік факторів, що безпосередньо впливають на рівень конкурентоспроможності молочної продукції (рис. 1.5).

Серед основних факторів конкурентоспроможності продукції молокопродуктового підкомплексу є якість продукції, сервіс продажу продукції, зовнішнє оформлення продукції, реклама, стимулювання збуту продукції і ціна продукції. Аналогічно до напрямків конкурентоспроможності відносимо удосконалення організації виробництва і праці, запровадження системи управління якістю, забезпечення виробництва високоякісною сировиною, використання механізму ресурсозбереження і беззбитковості виробництва, організація ефективної системи збуту продукції і підвищення техніко–технологічного рівня виробництва (рис. 1.5).

Все це в сукупності складає важливу систему комплексних заходів щодо дальшого підвищення конкурентоспроможності в молокопродуктовому підкомплексі, а також є важливими важелями поступового вирішення поставлених завдань.

В результаті вивчення літературних джерел, нами встановлено, що на рівні національної економіки відсутня єдина методика щодо оцінки і управління конкурентоспроможністю в молокопродуктовому підкомплексі. Конкурентоспроможність молокопродуктового підкомплексу знаходиться у тісному взаємозв’язку з конкурентоспроможністю окремих видів її продукції. Адекватність конкурентоспроможності продукції і галузі підтверджується результатами розрахунків, тому можна впевнено стверджувати, що між ними існує тісний взаємозв’язок.

Основні фактори і напрями формування конкурентоспроможності молокопродуктового підкомплексу представлені на рис. 1.5.

Рис. 1.5. Основні напрями і фактори формування конкурентоспроможності продукції.

Примітка: власні розрахунки автора.

Для об’єктивної оцінки рівня конкурентоспроможності продукції важливо здійснити правильний вибір досліджуваних підприємств галузі, які виробляють аналогічну продукцію і мають єдиний ринок функціонування. Характеризуючи діяльність молокопродуктового підкомплексу необхідно використовувати єдину інформаційну базу, щоб аналіз економічних показників був в достатній мірі об’єктивним і правильним. Аналізуючи діяльність молокопродуктового підкомплексу, слід використовувати показники як виробничої, так і фінансово-господарської діяльності підприємств.

Важлива роль відводиться показникам якості молока і молокопродуктів. Дані показники виражають через кількісні параметри якості. Властивість якісних даних молочної продукції виражається через класифікаційні показники. Класифікація показників якості молокопродукції здійснюється шляхом диференціації з метою встановлення більш суттєвих класифікаційних ознак. Диференціація якості молочних продуктів проводиться в різних напрямках, в залежності від сфери, в якій вона проявляється (тривалість зберігання, транспортабельність і т.д.). Функціональна роль молочної продукції є також предметом диференціації. Задовольнити певні потреби – одна із якісних властивостей молочної продукції [139, C. 50].

Поняття конкурентоспроможності тісно пов’язується з ринковими умовами і ситуацією, що складається на ринку. Господарська діяльність сьогоднішніх підприємств різних форм господарювання і видів власності тісно пов’язана з ринком. Виготовляючи продукцію, підприємство через ринковий механізм доставляє її до споживачів. Через різні види інформаційних джерел споживачі забезпечуються необхідними відомостями про продукцію, яка пропонується їм на даному ринку.

Сучасна ринкова ситуація допомагає підприємствам не тільки одержувати за свою продукцію фінансові ресурси, а також отримувати необхідну інформацію про свою продукцію (потреби її на ринку в певних обсягах, орієнтовні ціни, якісні характеристики покупців і ін.). В зв’язку з цим ринкове середовище в умовах реформування національної економіки створює тісні зв’язки на ринку виробників і споживачів, де попит на продукцію ставить певні вимоги до ринку.

Таким чином досягнуті результати необхідних властивостей продукції на ринку є наслідком певного рівня конкурентоспроможності цієї ж продукції, показники якої є відносними величинами, одержані внаслідок порівняння суми їх значень з аналогічними інших підприємств чи галузей [234, C. 63].

Конкурентоспроможність повинна оцінюватися рядом показників, що відображають результативність галузі. На нашу думку, слід використовувати систему таких показників, які відображають ефективність діяльності, що в кінцевому підсумку відбивається на взаємозв’язку кожного підприємства з ринковим середовищем. Тому було б неповним оцінити конкурентоспроможність окремими одинокими показниками. Економічна категорія конкурентоспроможність вимагає і матиме більш повний економічний зміст при використанні всіх показників ефективності в комплексі, тобто виникає необхідність інтегрувати поодинокі показники в єдину систему.

Єдиної методики в даному питанні на сьогодні ще немає, проте часткові питання даного напрямку порушуються вітчизняною і зарубіжною наукою в достатній мірі.

Конкурентоспроможність продукції в загальноекономічній літературі – це відношення результативності до загальних витрат [188, C. 37].

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.1)

де К_у – питомий корисний ефект; Р – корисний ефект продукції у споживача; C – затрати на виробництво, придбання і використання продукції.

Важливо в даних умовах для визначення конкурентоспроможності продукції використати інтегральний показник [188, C. 37].

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.2)

де

– інтегральний показник конкурентоспроможності продукції по відношенню до продукції-зразка;

– груповий показник по нормативних параметрах;

– груповий показник по техніко-економічних параметрах; J_уп – груповий показник ціни попиту.

Якщо k < 1, то реальна продукція поступається продукції-зразку, а якщо k > 1, то продукція наділена більш високою конкурентоспроможністю, ніж продукція-зразок.

На основі вищевказаного обчислюють єдиний параметричний показник за діагромою [188, C. 37].

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.3.)

де

– єдиний параметричний показник;

– величина параметру реальної продукції;

– величина параметру продукції, яка задовольняє потребу на 100%.

Показник

не повинен бути більшим за 1, так як норматив повинен задовольнятися на 100%.

Показник конкурентоспроможності продукції по відношенню до аналогічної продукції іншого підприємства визначається за формулою:

к = (ВЫРЕЗАНО)

, (1.4.)

де к – показник конкурентоспроможності нашої продукції до конкуруючої;

I_tn1, I_tn2 – відповідні групові технічні показники.

При розрахунку конкурентоспроможності продукції молокопродуктового підкомплексу (як в секторі товарного виробництва, так і в секторі виробництва молокопродуктів) важливе значення має присвоєння їй бальності, де відповідному її якісному параметрові присвоюється відповідний оціночний бал. В нашому випадку розрахунок даного інтегрального показника конкурентоспроможності, можемо здійснювати в секторі товарного виробництва молока – при оцінці на конкурентоспроможність молока, яке вироблене у сільськогосподарських підприємствах. Молочна сировина виготовлена в господарствах населення оцінюється тільки за одним балом, оскільки реалізація молока даною категорією господарств відбувається тільки за одним ґатунком (сортом).

В основі головних факторів конкурентоспроможності молокопродуктового підкомплексу при її прогнозі використовують ряд показників, які відображають виробничо-фінансову діяльність і які є надзвичайно-необхідними і важливими для конкурентного змагання.

Звідси оцінка рівня конкурентоспроможності складається із таких етапів:

- визначення показників, що характеризують рівень конкурентоспроможності;

- вибір показників, що слугують для оцінки рівня конкурентоспроможності;

- встановлення оптимального показника рівня конкурентоспроможності;

- прогнозування впливу факторів і рівня конкурентоспроможності в молокопродуктовому підкомплексі;

- напрямки маркетингових досліджень, що є вирішальними в підвищенні конкурентоспроможності.

Оцінка конкурентоспроможності в додатку А. показує можливість головних етапів оцінки товару, що включає ситуаційний аналіз ринку, підбір системи показників визначення інтегрального показника рівня конкурентоспроможності [183].

Згідно схеми в додатку А. обчислення конкурентоспроможності в молокопродуктовому підкомплексі є багатоступеневим і залежить від стану економічного розвитку підприємства та його уміння пристосуватися в конкретних ринкових умовах.

Відповідно до поданої в додатку А. стає очевидним таке обґрунтування рівня конкурентоспроможності, яке тлумачить слідуюче:

- при невідповідності витрат на заданий рівень конкурентоспроможності наявним ресурсам слід знизити вимоги до виготовленої продукції і, навпаки, якщо затрати виробництва значно нижчі за наявні ресурси, то підприємства матимуть можливість використати вигідні умови виходу на ринок;

- суттєвим і важливим для дальшого зростання рівня конкурентоспроможності є кісні і кількісні параметри. Якість лежить в основі конкурентної боротьби за економічні інтереси, які покладені в основу рівноваги попиту і пропозиції.

В зв’язку з цим всі учасники ринку конкретно і скрупульозно вивчають склад ринку і перспективи його розвитку.

Основним виразником конкурентоспроможності є показники затрат виробництва, насиченість ринку певним видом товару та купівельна спроможність споживачів.

Надзвичайно низький попит на продукцію призводить до низького рівня конкурентоспроможності в галузі, що може відповідати нормі прибутку, яка вимірюється відношенням прибутку до вартості основних і оборотних фондів.

Для оцінки конкурентоспроможності молокопродуктового підкомплексу АПК можна використовувати наступні методи і підходи: статистичного групувань, балансовий, теоретичного узагальнення, причинно-наслідкових зв’язків та абстрагування, економіко-математичні, метод ієрархій та метод рангів.

Так, статистичне групування здійснювалося нами в роботі для визначення впливу факторів на конкурентоспроможність окремих секторів молокопродуктового підкомплексу і їх продукції.

Балансовий метод використовувався в роботі для розробки досконалого організаційно-економічного механізму міжгалузевих розподільчих відносин в молокопродуктовому підкомплексі АПК з метою підвищення заінтересованості його учасників в кінцевих результатах господарювання.

Головне місце в роботі відводиться методам теоретичного узагальнення і монографічному, де мало місце обґрунтування сутності конкурентоспроможності в національній економіці України і в молокопродуктовому підкомплексі зокрема. Основи теоретичних положень в розв’язанні поставленої проблеми є головним і ґрунтовним продовженням всіх напрямків практичного дослідження автора.

Метод причинно-наслідкових зв’язків і абстрагування застосовувався з метою визначення варіантів і розробки рекомендацій для ефективного виробництва молока і молокопродуктів.

Економіко-математичні методи використано для оцінки ринкової ситуації і визначення прогнозних показників розвитку молокопродуктового підкомплексу.

Важливим в досліджуваній проблемі є використання методу ієрархій. В роботі йому належить провідне місце, так як конкурентоспроможність молокопродуктового підкомплексу складається з окремих елементів, які потребують як детального вивчення і дослідження, так і конкретного аналізу. Вивчення і дослідження діяльності молокопродуктового підкомплексу АПК вимагає поділу даної проблеми на окремі сегменти, без аналізу яких неможливо розкрити сутність поставленої проблеми.

Метод ієрархій структурується у вигляді піраміди, основною точкою якої є досягнення поставленої мети.

Визначаючи проблему конкурентоспроможності молокопродуктового підкомплексу переробних підприємств, застосовуваний метод ієрархій зводиться до відбору тих досліджуваних об’єктів, які є найбільш конкурентоспроможними.

Метод ієрархій має три рівні, де перший рівень – це основа вирішуваної проблеми – конкурентоспроможності молокопродуктового підкомплексу.

Другий рівень містить головні критерії, що відображають виробничу і фінансову діяльність, використання постійного і змінного капіталу і т.д.

Третій рівень ієрархії відображає діяльність молокопродуктового підкомплексу і її порівняння з критеріями другого рівня.

Метод ієрархій діє на основі закону про безперервність і вимагає попарного порівняння елементів від нижнього до верхнього рівнів ієрархій. Для цього в роботі використано бальну оцінку окремих критеріїв конкурентоспроможності. Використання методів рангів дозволяє оцінити конкурентоспроможність підприємств молокопродуктового підкомплексу за допомогою визначення слабких і сильних його сторін, що дозволяє шляхом порівняння визначити його ранг на ринку аналогічної продукції.

Ранги молокопереробних підприємств визначаються за такими показниками виробничої і фінансової діяльності:

обсяг виробництва продукції, одержання прибутку і валового доходу, оборотність оборотних коштів і швидкість її обороту. Результати цих показників дозволяють встановити слідуюче: який ранг займає дане підприємство на ринку і рівень переваг відповідно з конкурентами.

Таким чином використовувані методи і їх підходи в досліджуваній проблемі дозволяють різносторонньо оцінити конкурентоспроможність молокопродуктового підкомплексу, проте в основі кожного з них покладено принцип порівняльності з базовими чи передовими суб’єктами господарювання.

Важливу роль в підвищенні конкурентоспроможності молокопродуктового підкомплексу відіграє об’єктивне прогнозування обсягів виробництва молока, виробничих потужностей його переробки та асортиментної політики молокопродуктів.

До основних пріоритетів розвитку механізмів державного управління є гарантування і забезпечення продовольчої безпеки населення. В першу чергу, це повинна забезпечувати на державному рівні відповідна соціальна і макроекономічна політика розвитку відповідних сегментів молокопродуктового підкомплексу агропромислового сектора національного господарства, а на рівні розвитку областей формувати певні комплексні програми розвитку галузей АПК, зокрема молочної. При цьому повинні враховуватися різні тенденції і специфіка розвитку галузі в різних регіонах України, а також вплив багатьох факторів, які впливають на стан розвитку молокопродуктового підкомплексу.

Виходячи з цього, нами запропоновано комплексний методичний підхід щодо прогнозування розвитку конкурентоспроможного молоко продуктового під комплексу. Враховуючи, що молоко і молочні продукти в споживчому кошику займають третину від усіх спожитих продуктів харчування, в основу розробки методики покладено обґрунтування рівня обсягу необхідних ресурсів для забезпечення фізіологічно-рекомендованого рівня споживання населенням молокопродуктів.

На першому етапі розрахунків враховують чисельність постійно проживаючого населення, фізіологічну норму споживання молока і заплановану продуктивності корів і на цій основі визначають оптимальну для галузі кількість корів за формулою:

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.5.)

де НК_пк – нормативна кількість поголів’я корів в і-ій області; Н_{сп. мол.} – норма споживання молока і молочних продуктів; К_{нас і-ої зони} – кількість населення, яке проживає в і-ій області; Н _{прод. кор.}– запланована продуктивність корів від 1 корови.

Проте дане визначення нормативної кількості виробленого молока (відповідно до розмірів сільськогосподарських угідь) нами проведено наступним чином:

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.6.)

де В_с.уг. – виробництво молока відповідно до розмірів сільськогосподарських угідь; РУ_з – розмір земельних угідь; НКК_га – нормана кількість корів, яка має припадати на 1 га; ПК – нормативна продуктивність корів

Автором запропоновано наступні формули:

Для визначення прогнозної потреби молочної сировини для молокопереробної галузі Тернопільської області, використовуємо формулу:

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.7.)

де КЗПТЗ_{м. г}– коефіцієнт забезпечення потужностей територіальних зон досліджуваної області, %; ППТЗ_{м.г. т/зм} – проектна потреба для переробки молочної галузі в сировині, тонн/зміну; 500 – запланована кількість нормо-змін у році в молочній галузі; П(Н)КП_{м м.г} – прогнозна (наявна) кількість переробленого молока молокопереробною галуззю, тон.

Для раціонального використання виробничого потенціалу молокопереробного сегмента запропоновано використання і обчислення такої методики:

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.8)

де НР – невикористані резерви по усій товарній виробленій продукції в галузі; ЗН – кількість нормо-змін по і-ому виду продукції; ВП _{т/д n….n n}–виробнича потужність молокопереробної галузі в і-ому районі, тонн/зміну по n-ному виду молоко продукції; КП_ф – фактичне виробництво молокопродукції в і-ому періоді; ВП – вартість продукції в і-ому періоді звідси:

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.9)

де Е_{т пр. факт.} – сума товарної продукції вироблена фактично в і-ому періоді; Е_{т пр. рез.} – сума товарної продукції, яка є недовироблена в результаті простоїв і недовикористання потужностей в і-ому періоді; Е _{т пр. факт.} – сума потенційно можливо виробленої продукції в і-ому періоді.

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.10)

де ВР_м– виручка від реалізації молока, КП_м – кількість молока перероблене молокопереробним сегментом Тернопільської області, ЦЗ_м – ціна заготовленого молока в молочнотоварному секторі виробництва молока у молокопродуктовому підкомплексі наступним кроком обчислюємо:

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.11)

де СМП_г – собівартість молокопереробної галузі; ВР_м – виручка від реалізації молока, ЗСМ_г – загальна собівартість молокопереробної галузі.

Окупність витрат дорівнює

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.12)

де ОВ – окупність 1 грн. собівартості; ПМП_г – прибуток молокопереробної галузі; СМП_г – собівартість молокопереробної галузі.

Рівень прибутку товаровиробника РП_твм

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.13)

де ОВ – окупність 1 грн. собівартості молокопереробної галузі; СТВ_м – собівартість товаровиробників молока.

Рівень прибутку молокопереробної галузі РП_мпг

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.14)

де ОВ – окупність 1 грн. собівартості молокопереробної галузі; СМП_г – собівартість молокопереробної галузі

Для визначення рівня субсидування виробництва молока та рівень цінової підтримки для забезпечення внутрішнього ринку молоком і молокопродуктами проводимо моделювання ситуації на ринку за допомогою певних послідовних арифметичних дій.

Використавши формулу змодельовану [84, С. 94-95].

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.15)

де БВР_м – бездефіцитність внутрішнього ринку молока, млн. тон; ОВС_м – обсяг внутрішнього споживання молока, млн. тонн; ОВ_м – обсяг виробництва молока, млн. тонн.

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.16)

де ЦПД_м – цінова підтримка держави на виробництво молока, дол.; СЦ_м – світова ціна на молоко, дол.; ЦЕП_м – цінова еластичність пропозиції на молоко.

, (1.17)

де ЗРНЦм – загальний рівень нової ціни на молоко.

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.18)

де ГВВ_цпдм – грошовий вираз виграшу сільськогосподарських товаровиробників молока від даної цінової політики держави; ОССГ_м – обсяг споживання молока в сільському господарстві (на внутрішні потреби)

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.19)

де ДВПЦ_м – державні витрати на підтримку цін на молоко.

(ВЫРЕЗАНО)

, (1.20)

де ЧСЗ_цпдм – чистий суспільний збиток від державної цінової підтримки на молоко

Таким чином, досліджуючи методичні підходи основних елементів підвищення конкурентоспроможності молочної галузі, ми спробували усебічно підійти до розв’язання даного питання використовуючи в комплексі ряд розрахунків для об’єктивного розкриття даного пункту дослідження.

Висновки до розділу І

1. Враховуючи те, що конкуренція є основою розвитку ринкових відносин в суспільстві, це зумовлює її вивчення і дослідження в контексті через категорію конкурентоспроможність. Конкурентоспроможність продукції проявляється лише в конкурентній боротьбі та в її наслідках. Здатність продукції брати участь в конкуренції визначається її конкурентоспроможністю.

2. Конкуренція – це орієнтаційно-спонукальний механізм динамічного розвитку і удосконалення економічних і ринкових процесів у суспільстві, в галузях і секторах національної економіки, що є індикатором для формування глибоких і докорінних змін у виробництві. Вона зародилася внаслідок суспільного поділу праці і розвивалася в умовах ринкової економіки. Найбільшого розквіту досягла при капіталізмі, ставши складовою підприємницької діяльності і головною рушійною силою розвитку ринкових відносин.

3. В даний час функціонують чотири види конкуренції: чиста, або ідеальна; монополістична; олігополістична; чиста монополія. За рівнем сегменту ринку розрізняються такі форми конкуренції: міжгалузева; внутрішньогалузева; міжвидова; предметна; функціональна. Існують ціновий і неціновий методи конкуренції. Виділяють наступні функції конкуренції: орієнтаційну, спонукальну, мотиваційну, стимуляційну, коригувальну, регулятивну.

4. Конкурентоспроможність національної економіки і її галузей – це успішна реалізація продукції підприємствами на вітчизняному і міжнародному ринках по високих цінах, з високим рівнем якісних параметрів, сервісного обслуговування і привабливості вироблюваної продукції. В молочснопродуктовому підкомплексі конкурентоспроможність формується і розвивається у тісному взаємозв’язку всіх його секторів. Конкурентоспроможність молокопродуктового підкомплексу – це здатність формування і розвиток на основі ефективної діалектичної взаємодії ринкових компонентів в молочній галузі спрямованих на створення конкурентного середовища при скоординованих і адекватних діях держави в умовах невизначеності і непередбачуваності у збуті продукції.

5. Існує прямий ієрархічний зв'язок і взаємозалежність між конкурентоспроможністю продукції, молокопереробного підприємства і молокопродуктового підкомплексу АПК. Для об’єктивної оцінки конкурентоспроможності галузі необхідно враховувати всі факторіальні чинники взаємопов’язаних об’єктів дослідження. Істотно підвищити конкурентоспроможність молокопродуктів на національному рівні можна шляхом наближення всіх виробничих параметрів молокопродуктового підкомплексу галузі до світових стандартів.

6. Конкурентоспроможність на зовнішньому і внутрішньому ринках українського товаровиробника – це забезпеченість параметрами окремих детермінантів, до яких слід віднести виробничі фактори, природні ресурси, людський капітал та інфраструктуру, характер і обсяг попиту на продукцію, наявність взаємоувязуючих і підтримуючих галузей, які впливають і доповнюють зростання рівня конкурентоспроможності в цілому по галузях і її секторах .

7. Для оцінки конкурентоспроможності молокопродуктового підкомплексу необхідно створювати систему з одиничних, комплексних та інтегрованих показників. В загальному вигляді конкурентоспроможність визначається відношенням корисного ефекту до сумарних витрат.

Результати дослідження автора опубліковані у таких працях: [51, 55, 63, 68, 69, 70]

Blog