Національна академія наук України Інститут світової економіки І міжнародних відносин На правах рукопису побоченко леся миколаївна

Вид материала

Документы

Содержание Актуальність теми дисертаційної роботи. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Мета і завдання дослідження. Методи дослідження. Практичне значення Структура та обсяг дисертаційної роботи. 1.1. Імперативи сталого розвитку та глобальні тенденції на міжнародних ринках туристичних послуг Таблиця 2.2 Динаміка прибуттів іноземних туристів на Європейському туристичному ринку (%) Європейський регіон 3.3. Концептуальні засади удосконалення управління міжнародним туризмом в Україні Список використаних джерел

Подобный материал:

• Національна академія наук україни рада по вивченню продуктивних сил України На правах, 938.32kb.
• Одеська національна юридична академія На правах рукопису Крестовська Наталя Миколаївна, 2287.48kb.
• Д-р політ, наук (Інститут соціальних наук Одеського національного університету Ім., 14508.65kb.
• Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького, 883.69kb.
• Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького, 1256.66kb.
• Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького, 906.95kb.
• Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького, 929.83kb.
• Національна академія наук україни державна установа "Інститут економіки природокористування, 207.82kb.
• Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх, 1290.2kb.
• Національна академія наук україни інститут держави І права імені в. М. Корецького мельник, 600.07kb.

Національна академія наук України

Інститут світової економіки і міжнародних відносин


На правах рукопису


ПОБОЧЕНКО ЛЕСЯ МИКОЛАЇВНА


УДК 339.92; 796.5


МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ У СИСТЕМІ ІМПЕРАТИВІВ СТАЛОГО РОЗВИТКУ


08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини


Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук


Науковий керівник –

Добровольська Ангеліна Борисівна,

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник


Київ – 2008

ЗМІСТ


Вступ.................................................................................................................. 3

1. Глобальні детермінанти міжнародної туристичної діяльності в

умовах становлення моделі сталого розвитку .......................................... 11

1.1. Імперативи сталого розвитку та глобальні тенденції на міжнародних ринках туристичних послуг ............................................................................. 11

1.2. Соціокультурний аспект міжнародної туристичної діяльності ............ 31

1.3. Пріоритети розвитку міжнародного туризму в контексті завдань екологізації відтворювальних систем ............................................................. 48

Висновки до розділу 1 ...................................................................................... 65

2. Тенденції міжнародного туризму в контексті імперативів сталого розвитку ............................................................................................................ 70

2.1. Структура і динаміка міжнародних ринків туристичних послуг .......... 70

2.2. Внесок міжнародного туризму в сталий розвиток .................................. 95

2.3. Розвиток міжнародної туристичної діяльності в Україні ...................... 113

Висновки до розділу 2 ...................................................................................... 133

3. Регулювання міжнародних ринків туристичних послуг: досвід та механізми .......................................................................................................... 139

3.1. Регулятивна роль міжнародних організацій в галузі туризму .............. 139

3.2. Національні стратегії та моделі управління міжнародним туризмом .. 155

3.3. Концептуальні засади удосконалення управління міжнародним туризмом в Україні ........................................................................................... 172

Висновки до розділу 3 ...................................................................................... 187

Висновок ........................................................................................................... 192

Додатки ............................................................................................................. 196

Список використаних джерел ...................................................................... 235


ВСТУП


Актуальність теми дисертаційної роботи. В умовах глобалізації світогосподарських процесів актуалізуються проблеми узгодження економічних інтересів суб’єктів господарювання із забезпеченням належного рівня добробуту населення та екологічної рівноваги країн і регіонів. У контексті глобальних детермінант та імперативів сталого розвитку існує необхідність оновлення та удосконалення теоретико-методологічної бази дослідження міжнародного туризму, зокрема, акцентації уваги на соціокультурних та екологічних аспектах його функціонування.

Не зважаючи на негативний вплив низки чинників, сегмент міжнародного туризму в структурі світового господарства інтенсивно розвивається: кількість іноземних туристів у 2007 році досягла рекордної відмітки у 898 млн. осіб. Порівняно з 1950 роком вона зросла у 36 разів (у 2007 році), а обсяги надходжень від міжнародної туристичної діяльності – у 367,5 разів (у 2006 році). Міжнародний туризм, як один з найдинамічніших секторів світової економіки, має істотний вплив на інші галузі господарства, рівень зайнятості та добробуту населення країн, що приймають туристів. Особливо це є актуальним для держав, які за класифікацією Всесвітньої Туристичної Організації (ЮНВТО) відносяться до категорії „нових” ринків, серед яких – Україна.

Проблеми сталості розвитку в умовах глобалізації світової економіки посідають чільне місце у наукових дослідженнях вітчизняних економістів. Особливої уваги заслуговують роботи О. Білоруса, В. Будкіна, І. Бураківського, Б. Данилишина, М. Дудченка, В. Єременка, Д. Лук’яненка, В. Новицького, Ю. Пахомова, А. Поручника, А. Румянцева, В. Сіденка, С. Сіденко, А. Філіпенка, Т. Циганкової та інших. Теоретико-методологічні та організаційні аспекти впливу глобалізації як на функціонування світового господарства в цілому, так і окремих його секторів знаходяться в полі зору широкого кола зарубіжних дослідників – І. Валлерстайна, Ф. Котлера, П. Кругмана, К. Омае, М. Портера, Р. Робертсона та інших.

Проблеми розвитку міжнародного туризму в Україні та світі, загальні та спеціальні питання його впливу на національну та світову економіку досліджуються у роботах І. Балабанова, В. Данильчука, А. Дуровича, В. Євдокименка, М. Кабушкіна, В. Квартальнова, Н. Коніщевої, Г. Папіряна, В. Сеніна, В. Сапрунової, Т. Ткаченко, В. Федорченка, І. Школи та інших.

Водночас питання впливу міжнародного туризму на становлення моделі сталого розвитку не знайшли широкого відображення в економічній літературі. Теоретико-методологічні та прикладні аспекти міжнародних туристичних відносин в контексті імперативів сталого розвитку ще потребують своєї розробки. Саме це зумовило вибір теми дослідження та визначило його актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася у тісному зв’язку із плановою науковою тематикою відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України „Геоекономічна політика України в контексті світових інтеграційних процесів” (державний реєстраційний № 0103U006310), „Глобальні та регіональні аспекти включення України в систему міжнародних економічних відносин” (державний реєстраційний № 0101U005099), „Конкурентні інноваційні механізми економічного розвитку України в контексті світового досвіду інституційної політики” (державний реєстраційний № 0106U010980). Внесок дисертанта полягає у комплексному дослідженні глобальних та регіональних аспектів розвитку міжнародної туристичної діяльності, оцінці конкурентних переваг туристичної галузі України в контексті її інтеграції до міжнародних економічних відносин та становлення моделі сталого розвитку світового господарства.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи було обґрунтування теоретико-методологічних засад і концептуальних підходів до дослідження та розробки механізмів оптимального регулювання міжнародної туристичної діяльності в контексті імперативів сталого розвитку. Досягнення поставленої мети зумовило розв’язання таких завдань:

- визначити тенденції розвитку міжнародного туризму в умовах розгортання процесів глобалізації та актуалізації переходу до моделі сталого розвитку;

- розкрити соціокультурні та екологічні наслідки міжнародної туристичної діяльності;

- дати оцінку сучасного стану та проаналізувати динаміку розвитку міжнародних галузевих та регіональних ринків туристичних послуг в контексті детермінант сталого розвитку;

- виявити особливості розвитку міжнародного туризму в Україні;

- визначити пріоритетні напрями регулятивної діяльності міжнародних організацій в галузі туризму;

- дати оцінку зарубіжного досвіду управління міжнародною туристичною діяльністю та визначити головні напрями регулятивного впливу органів державного управління щодо підтримки розвитку міжнародного туризму у відповідності до засад сталого поступу суспільства;

- визначити проблеми та шляхи удосконалення системи управління міжнародним туризмом в Україні.

Об’єктом дисертаційного дослідження є сучасні тенденції розвитку міжнародного туризму.

Предметом дослідження є засади і принципи формування збалансованого розвитку міжнародного туризму в контексті сучасних вимог забезпечення сталого розвитку національного та світового господарства.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є системно-структурний підхід, що передбачає розгляд об’єкту дослідження як цілісної, багатоаспектної та багаторівневої системи. У роботі використано широкий спектр загальнонаукових методів дослідження економічних процесів і явищ, зокрема, методи абстракції, дедукції, індукції, історичний, систематизації, синтезу для дослідження теоретико-методологічних аспектів міжнародного туризму. Для досягнення мети та вирішення завдань дисертації використано низку конкретнонаукових методів: методи структурного, функціонального, ситуаційного аналізу, динамічних рядів (для дослідження структури та динаміки міжнародних галузевих і регіональних ринків туристичних послуг, ринку міжнародного туризму в Україні у розділі 2), порівнянь, групування, типізації (для виявлення спільних рис і специфічних тенденцій розвитку міжнародного туризму в окремих країнах світу у параграфах 2.1 та 2.3, оцінки ефективності регулятивних механізмів та заходів у параграфі 3.2), статистичного, кореляційно-регресійного аналізу з використанням програми користувача Statistica 6.0 (для виявлення залежностей між показниками кількості іноземних туристів і надходжень від туристичної діяльності, з одного боку, та рівнем безробіття і ВВП на душу населення, з іншого, у параграфі 2.2); методи аналогій, експертних оцінок (для аналізу досвіду та обґрунтування шляхів удосконалення механізмів регулювання міжнародного туризму в параграфах 3.2, 3.3).

Наукова новизна отриманих результатів полягає у комплексному дослідженні міжнародного туризму в контексті імперативів сталого розвитку. Наукова новизна відображається такими конкретними результатами:

вперше:

- визначено обумовлені глобалізацією тенденції розвитку міжнародного туризму, що актуалізують становлення моделі сталого розвитку. Зокрема, констатовано наявність тенденції формування глобального ринку туристичних послуг шляхом створення стратегічних альянсів і глобальних союзів, лібералізації національних туристичних ринків та підвищення ролі інформатизації у функціонування туристичної індустрії, інноватизації та диверсифікації надання міжнародних туристичних послуг, загострення регіональних соціокультурних та екологічних загроз розвитку міжнародного туризму;

- виявлено специфіку соціокультурного та екологічного аспектів міжнародної туристичної діяльності. Зокрема, встановлено пряму залежність між економічною ефективністю туристичної діяльності та збереженням природного довкілля і соціокультурної самобутності місцевих громад, виявлено позитивні та негативні наслідки соціокультурного та екологічного впливу міжнародного туризму на сталий поступ суспільства (у тому числі розвиток або руйнація місцевих традицій, звичаїв; поширення нових знань, вражень або соціальна асиміляція; розв’язання або загострення проблем зайнятості, бідності населення; деградація або ревіталізація природного середовища). Доведено необхідність взаємозв’язку процесів туристичної та природоохоронної діяльності. Встановлено, що міжнародний туризм є одним з потенційних джерел сталості національного та світового розвитку, ефективність якого запропоновано розглядати з точки зору його сукупного впливу на економічну, соціальну та екологічну складові національного і світового розвитку;

- визначено за критерієм стійкості міжнародних туристичних потоків періоди та відповідні детермінуючі чинники розвитку міжнародного туризму. Зокрема, встановлено періоди нестабільного зростання кількості іноземних туристів та повільного збільшення надходжень від міжнародної туристичної діяльності (до 2000 року); стагнації та скорочення кількості іноземних туристів і обсягів туристичних надходжень (протягом 2001-2002 років); стрімкого зростання обсягів туристичних надходжень (з 2002 року) та стабільного зростання приросту кількості іноземних туристів (з 2004 року). В якості визначальних чинників, що зумовлюють динаміку міжнародних туристичних потоків, ідентифіковано стан світової економіки, вартість та інтенсивність авіаперевезень, теракти та терористичні очікування, негативні природні явища та катастрофи, формування нових туристичних регіонів, місткість туристичної інфраструктури, міжнародні угоди та державну туристичну політику;

дістали подальшого розвитку:

- аналіз регулятивної діяльності міжнародних організацій у галузі туризму в контексті імперативів сталого розвитку, зокрема, доведено, що сучасна міжнародна регулятивна політика ЮНВТО відповідає імперативам сталого розвитку і спрямована передусім на забезпечення міжнародного туристичного співробітництва, розбудову системи освіти та підготовки кадрів для міжнародного туризму, забезпечення раціонального туристичного природокористування; констатовано збільшення уваги міжнародних організацій до екологізації міжнародного туризму, розробки галузевих екологічних стандартів, забезпечення рівного доступу населення до міжнародного туризму;

- обґрунтування пріоритетних напрямів та механізмів державної підтримки розвитку міжнародного туризму. З урахуванням зарубіжного досвіду як пріоритетні напрями державної політики розвитку міжнародного туризму визначено законодавче забезпечення, фінансову, інфраструктурну, кадрову, адміністративну, інформаційну підтримку, забезпечення безпечного розвитку туризму. Доведено необхідність подальшого вдосконалення впроваджуваної в Україні змішаної (європейської) моделі державного управління міжнародною туристичною діяльністю, що передбачає децентралізацію управління, створення місцевих туристичних адміністрацій та передання їм частини повноважень;

- оцінка сучасного стану та аналіз динаміки розвитку міжнародних ринків туристичних послуг в контексті детермінант сталого розвитку. У результаті структурно-динамічного аналізу міжнародних туристичних ринків виявлено масштаби, структуру та тенденції розвитку галузевих (світового готельного ринку, світового ринку перевезень) та регіональних міжнародних туристичних ринків. Зокрема, встановлено, що скорочується частка найбільших за кількістю іноземних туристів Європейського та Американського регіональних ринків, найвищими темпами зростають показники розвитку Азійсько-Тихоокеанського та Африканського туристичних ринків;

- визначення особливостей розвитку регіональних ринків міжнародного туризму в Україні. Зокрема, встановлено спеціалізацію Центрально- та Східноукраїнського ринків на виїзному туризмі, Південноукраїнського – в’їзному; переорієнтацію Західноукраїнського ринку на внутрішній туризм; виявлено зменшення частки в’їзного та зростання частки виїзного організованого туризму на всіх регіональних ринках України; найвпливовішими чинниками розвитку міжнародного туризму в Україні визначено внутрішні організаційно-економічні та політичні фактори;

удосконалено:

- методику дослідження міжнародного туризму з точки зору врахування імперативів сталого розвитку, зокрема, обґрунтовано та адаптовано методику аналізу стійкості динаміки базових показників розвитку міжнародного туризму, визначення взаємозв’язку між ними та показниками рівня соціально-економічного розвитку країн, виявлення напрямів та перспектив розвитку екологічного та екологічно безпечного туризму в світі.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у розробці концепції розвитку міжнародного туризму на основі становлення моделі сталого розвитку, обґрунтуванні з адаптацією світового досвіду механізмів оптимізації управління міжнародним туризмом в Україні. Результати дослідження можуть бути застосовані при розробці стратегії та планів збалансованого розвитку міжнародного туризму в Україні, окремих регіонах та на туристичних підприємствах. Отримані результати використовуються у роботі Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту України при розробці науково-практичних засад реалізації в Україні концепції сталого розвитку суспільства (довідка № 1.456 від 26.06.2008 року), впроваджені у корпоративній системі менеджменту туристичного підприємства ПП „Європейський трофей” (довідка № 137/5 від 12.06.2008 року). Теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету при викладанні курсів „Маркетинг туризму”, „Менеджмент туризму”, „Аналіз діяльності підприємств туризму” (довідка № 1685/15.01.02 від 24.06.2008 року).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені в дисертації та виносяться на захист, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Головні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися автором та обговорювалися на міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: Міжнародному Конгресі „Проблеми інформатизації інформаційної та рекреаційної діяльності в Україні: перспективи культурного та економічного розвитку” (Трускавець, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток туризму в Україні в умовах глобалізації” (Київ, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції „Україна в системі міжнародних економічних відносин” (Київ, 2007), XV Міжнародній науково-практичній конференції „Економіка України в системі глобального поділу праці” (Київ, 2007), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Відомості наукової думки – 2007” (Київ, 2007), Науковій конференції „Інноваційний розвиток та інтеграційні процеси: питання системного взаємного зв’язку” (Київ, 2008), Науковій конференції „Критерії міжнародної конкурентоспроможності в сучасній соціально-економічній моделі” (Київ, 2008).

Публікації. Викладені у дисертації положення, висновки та рекомендації опубліковані в 11 наукових працях загальним обсягом 4,1 друкованих аркушів, з них 5 одноосібних статей у наукових фахових виданнях (2 – у наукових журналах, 3 – у збірниках наукових праць), 6 публікацій в інших виданнях.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Обсяг основного змісту дисертаційної роботи становить 195 стор. У роботі вміщено 7 таблиць на 3 стор., 25 рисунків на 11 стор., 5 додатків на 39 стор., список використаних джерел (199 найменувань) на 21 стор.

Розділ 1

Глобальні детермінанти міжнародної туристичної діяльності в умовах становлення моделі сталого розвитку


1.1. Імперативи сталого розвитку та глобальні тенденції на міжнародних ринках туристичних послуг


Поступ світової економіки наприкінці ХХ – початку ХХІ століття набуває нових рис, що мають ознаки цивілізаційних змін. Розвиток всіх галузей світового господарства, у тому числі й туристичної сфери, визначається процесами глобалізації. При цьому вона має не тільки економічні, але й світоглядно-методологічні наслідки. Глобалізація змінює ідеологію, ціннісні та цільові орієнтири, спосіб життя населення. Фактично формується нова система детермінантів суспільного розвитку. У зв’язку з цим актуалізуються питання вивчення впливу факторів глобалізації суспільного розвитку на сталий розвиток світового господарства в цілому та окремих його галузей зокрема, у тому числі й світового туризму.

У широкому розумінні глобалізація розглядається як новітній етап розвитку світової системи, що характеризується значним прискоренням темпів інтернаціоналізації усіх без виключення сфер людської діяльності. Як зазначає О. Білорус, „глобалістика – один з найбільш інтенсивних напрямків розвитку сучасної науки про міжнародні відносини і насамперед економічні відносини” [13, с.57]. При цьому глобалізація виступає першопричиною або передумовою низки негативних соціокультурних та екологічних наслідків.

Оскільки міжнародний туризм як галузь світової економіки має високий рівень сприйняття глобалізації, саме у цій сфері доцільно обґрунтовувати можливості та напрями переходу до моделі сталого розвитку. Таким чином, через розкриття сутності глобалізації та її наслідків на світовому ринку туристичних послуг важливо ідентифікувати зміст визначальних імперативів сталого розвитку.

Поняття глобалізації з’явилося на початку 1960-х рр. у зв’язку із дослідженнями М. МакЛюена, який висунув концепцію глобального селища, досліджуючи вплив комунікаційних технологій на соціально-культурні, економічні та політичні процеси, їх здійснення у глобальному масштабі. Введення у науковий обіг терміну „глобалізація” пов’язане з працями американського економіста Т. Левітта, який позначив ним процеси злиття ринків окремих продуктів, що виробляються великими багатонаціональними корпораціями [181, с.92-102]. Широке ж застосування термін набув завдяки публікаціям американського соціолога Р. Робертсона, який протягом другої половини 1980-х – початку 1990-х років сформулював основні засади концепції глобалізації [183; 184; 185], та японського дослідника К.Омае, який доводив безперспективність націоналізму окремих держав, глобальний характер „сильних акторів” на „економічній сцені” [98; 182, с.152-161].

Основні теоретико-методологічні засади глобалізації світової економіки сформульовано у працях зарубіжних вчених, зокрема, У. Бека, І. Валлерстайна, Е. Гідденса, Дж.Гелбрейта, М. Джонса, Е. Кофмана, Е.Макгрю, Д. Модельскі, П.Муллера, Дж.Перратона, Дж. Раггі, Дж. Розенау, Дж. Сакса, Дж. Томпосона, М. Уотерса, Х. Фрідмана, Ф. Фукуями, Д.Хелда, П. Херста та ін. Зокрема, в результаті їх досліджень сформульовано концепції глобального капіталізму, глобалізму, впливу глобальних процесів на суспільний розвиток, глокалізації [18; 28; 179; 180; 186; 196]. Важливе наукове значення мають концепції постіндустріального, інформаційного суспільства, що формується в умовах глобалізації. Їх наукові засади містяться у працях Д. Белла, О. Тофлера, М. Кастельса та ін. [62; 146].

Значну увагу проблемам глобалізації приділено у працях українських вчених економістів-міжнародників О.Г. Білоруса, С.Я. Боринця, І.В. Бураковського, А.С. Гальчинського, І.І. Лукінова, Д.Г. Лук'яненка, В.Є. Новицького, Ю.М. Пахомова, О.В. Плотнікова, А.М. Поручника, О.І. Рогача, А.П. Румянцева, В.Р. Сіденка, О.К. Скаленка, А.С. Філіпенка та ін. [13; 16; 28; 29; 80; 91; 95; 96; 104-107; 120; 129; 140; 152; 155-158].

У фаховій літературі глобалізація розглядається як складний, багатоаспектний, багаторівневий процес, що має різні наслідки та породжує низку проблем. Тому доволі проблематично дати єдине, вичерпне, однозначне визначення глобалізації, яке б охоплювало всі сторони цього надзвичайно складного явища, що має загальносвітові масштаби та специфічні регіональні й локальні прояви.

Важливою науковою проблемою є визначення характеру глобалізаційних процесів – їх об’єктивності чи суб’єктивності. Окремі дослідники трактують глобалізацію як прояв недоброї волі певних політико-фінансових кіл, транснаціональних компаній, як стихійне явище, як соціальне лихо. Проте більшість вчених розглядають глобалізацію як об’єктивний та невідворотний процес суспільного розвитку, як об’єктивне явище, що не залежить від волі та рішень окремих людей. Поділяючи таку позицію, ми вважаємо, що процес глобалізації є закономірним етапом еволюції світового господарства як великої складної системи, що самоорганізується. Але це не означає, що з метою подолання окремих негативних проявів глобалізації не треба реалізовувати інституційну політику та вживати регуляторні заходи.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com


У результаті проведеного аналізу можна визначити такі напрями та наслідки соціокультурного впливу міжнародного туризму на туристів, з одного боку, та розвиток країн, що приймають туристів, з іншого:

- культурний розвиток, зокрема: поширення нових знань, нових вражень, розвиток або руйнація місцевих традицій, звичаїв;

- соціальний розвиток, зокрема: соціальна асиміляція, поширення або подолання негативних соціальних процесів, розв’язання або загострення проблем зайнятості, бідності населення.

Як соціокультурне явище міжнародний туризм сприяє долученню іноземних туристів до історико-культурної спадщини інших народів, обміну інформацією. Окрім знайомства з культурою інших країн туристи нині все більшу увагу намагаються приділяти побуту людей, інформації про їх повсякденне життя, звички, традиції. Все більшої популярності набувають туристичні поїздки до інших країн під час національних свят, карнавалів, мистецьких заходів. Тобто іноземних туристів цікавлять не тільки зовнішні образи, але й внутрішня сторона життя населення в інших країнах.

Нині у багатьох країнах стало звичним явищем пропонувати іноземним туристам „вечори культури". Так, наприклад, у туристичній пропозиції є „шотландські", „індійські" або „тайські" вечори, що супроводжуються традиційними піснями, танцями, фольклорними виступами, куштуванням страв національної кухні.

Різні види міжнародного туризму дозволяють й по-різному розширювати та змінювати соціокультурні уявлення та імперативи іноземних туристів. Так, екскурсійний туризм є формою пізнання, отримання нової інформації, розширення світогляду та інтелекту іноземних туристів. У навчальних турах увага, як правило, приділяється вивченню мов, але окрім цього вивчається і культурна спадщина, професійний досвід приймаючої країни. У розважальних турах культурологічний вплив здійснюється побічно, через участь іноземних туристів у специфічних розвагах, конкурсах, змаганнях, виставах, характерних для певної країни, туристичного регіону.

Серед туристів переважно з розвинених країн спостерігається тенденція здійснювати далекі міжнародні туристичні поїздки саме з метою ознайомлення із культурами інших країн і народів. Це висуває вимогу налагодження необхідної просвітницької роботи як серед іноземних туристів, так і жителів приймаючих країн щодо їх ознайомлення з відповідними культурними відмінностями і особливостями. Наприклад, у Шрі-Ланці, іноземним туристам після прибуття до аеропорту пропонуються буклети, у яких міститься інформація щодо норм прийнятної у місцевому суспільстві поведінки. Під час тривалих рейсів авіакомпанії демонструють пасажирам відеофільми, що інформують про ставлення місцевих жителів до іноземних туристів, про особливості життя, побуту, норм поведінки місцевого населення. Наприклад, іранська авіакомпанія „Iran Air" надає поради пасажирам-жінкам щодо форми одягу та поведінки на вулицях цієї країни.

В умовах становлення моделі сталого розвитку повинне зростати значення не скільки міжнародного комерційного, як соціального туризму. Так, наприклад, Велику китайську стіну за рік відвідує 12 млн. іноземних туристів, а громадян Китаю – 130 млн. осіб. Цікавою є і структура соціального туризму в Китаї: школярі (12% від усіх школярів), службовці (2%), селяни (4%), інтелігенція (65%), спортсмени (35%), військовослужбовці (66%). Тобто в умовах глобалізації світової економіки держава через реалізацію різноманітних соціальних програм повинна підтримувати соціальний, дитячий, просвітницький внутрішній туризм.

Таким чином, в силу розширення економічних, соціокультурних, політичних взаємозв’язків між країнами світу масовий туризм дозволяє поглиблювати та розширювати знання значної кількості іноземних туристів про інші території шляхом безпосереднього ознайомлення з історико-архітектурною та культурною спадщиною, національними традиціями, звичаями тощо.

Проте глобалізація світової економіки в цілому та міжнародної туристичної галузі зокрема має і зворотній вплив на країни та регіони, що приймають іноземних туристів. Одним з найістотніших наслідків глобалізації є порушення ціннісно-нормативної системи суспільства, його уніфікація, певною мірою вульгаризація. При цьому саме міжнародний туризм повинен стати одним із найефективніших засобів формування системи загальнолюдських цінностей. Він має сприяти формуванню „єдності світу в його різноманітті”. Але, на думку російського вченого В.А. Квартальнова, сучасний туризм поки що не відіграє серйозної ролі у процесі вирішення глобальної задачі людства – формування системи загальнолюдських цінностей [63].

На думку Е.В. Слободенюк, „в процесі міжкультурної комунікації відбувається певна трансформація ціннісних орієнтацій туристів, яка втілюється в переосмислення власних життєвих цінностей, наповнення їх гуманістичними смислами та спрямованістю... Відбувається не тільки пізнання іншого буття, але й певне культурне та соціальне самопізнання” [135, с.9].

Міжнародний туризм має відігравати й позитивну роль щодо розв’язання регіональних та локальних конфліктів. Ще німецький економіст В. Кристалер відмічав, що війна і туризм не тільки не сумісні, але й альтернативні. Нині для таких регіонів пропонується формула: „якщо війна, то немає туризму; якщо туризм, то немає війни”. Саме через такі імперативи є можливість вирішення проблем та зняття напруги у туристично перспективних регіонах світу – Ірані, Іраці, Грузії тощо.

В цілому міжнародний туризм можна розглядати як „миротворчий фактор” розвитку світової спільноти. Зокрема, він сприяє розвитку взаємної комунікації представників різних народів, віросповідань, різних країн, що мають різні політичні та правові системи, різну ментальність; обміну знаннями, інформацією, досвідом, світоглядними цінностями; заохочує повагу до місцевої культури та способу життя.

Проте міжнародний туризм може викликати й значні соціально-культурні трансформації та деформації у країнах і регіонах, що приймають іноземних туристів.

У результаті розвитку міжнародного туризму можуть відбуватися процеси соціальної асиміляції (коли місцеві жителі намагаються наслідувати іноземних туристів щодо соціально-побутових та поведінкових аспектів), або поширюються негативні соціальні процеси – наркоманія, проституція, експлуатація дитячої праці. Хоча у більшості випадків такий вплив є опосередкованим, тобто відбувається через розширення доступу місцевих жителів до засобів масової інформації та комунікації. Звідси може виникати негативне ставлення до іноземних туристів різноманітних громадських рухів, релігійних громад, навіть терористичних організацій, що створює значні загрози для розвиту міжнародного туризму. Особливо це характерне для мусульманських країн, де дії агресивних релігійно-націоналістичних угруповань ставлять під загрозу розвиток окремих регіонів світу із значними туристичними ресурсами, навіть вже розвиненою туристичною інфраструктурою.

Соціокультурні деформації у приймаючих країнах можуть мати як форму „соціальної демонстрації" (наслідування іноземних туристів), так і бути зумовленими економічними факторами. Наприклад, робота жінок у туристичному секторі зазвичай розглядається як один з впливових факторів їх емансипації. Проте, з іншого боку, це може сприяти порушенню традиційних родинних відносин, руйнації звичаїв та моралі.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com

Порівняно з 2001 роком у 2006 році значно зросла пасажиромісткість авіатранспорту в Азійсько-Тихоокеанскьому регіоні – на 42% (передусім за рахунок КНР та Індії). Для Європейського регіону характерним є зростання даного показника на 29%, Північно-Американського – лише на 11%. При цьому прибутки від авіаперевезень найбільше зросли саме в останньому (до 2,7 млрд. доларів США). У Європейському регіоні цей показник зріс до 2,1 млрд. доларів США, а в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, навпаки, цей показник скоротився до 700 млн. доларів США [190, с. 35]. У цілому чистий прибуток авіатранспортної галузі у 2007 році становив 5,6 млрд. доларів США і її розвиток в цілому оцінюється як стабільний. На 2008 рік експерти ІАТА прогнозують цей показник на рівні 7,8 млрд. доларів США (знизивши попереднє прогнозне значення на 1,8 млрд. доларів США) [190, с. 6].

Головними загрозами для подальшого розвитку міжнародних авіаперевезень туристів залишаються кредитна криза та зростання цін на пальне, що створює загрози скорочення попиту. Неефективним є використання інфраструктури та управління авіарухом, що, за оцінками експертів ООН, створює до 12% додаткових витрат, або 14 млрд. доларів США на вартості пального. До цього слід додати негативний вплив на довкілля. Так, за оцінками експертів, викиди вуглекислого газу у повітря можна було б зменшити на 73 млн. тонн за рахунок раціоналізації логістики авіаперевезень [190, с. 7].

Позитивними факторами подальшого розвитку даного сегменту світового ринку туристичних послуг є передбачений ІАТА перехід з червня 2008 року на 100% електронний продаж квитків (що повинне вплинути на зниження вартості авіаперевезень) та укладання угоди між США та ЄС щодо відкритого повітряного простору. Найістотнішим щодо зростання обсягу перевезення іноземних туристів є такий чинник, як впровадження у багатьох країнах та регіонах світу стратегії LCC послуг (Low-Cost Carrier Services – Послуги перевезень з низькою вартістю). Авіалінії, де впроваджується така стратегія, пропонують головним чином низьку вартість проїзду в обмін на ненадання багатьох традиційних послуг для пасажирів (низька вартість квитків та обмежені послуги). Дана концепція виникла у США, з початку 1990-х років отримала поширення у Європейському регіоні, а з 2000-х років охоплює всі туристичні регіони світу. Серед базових положень стратегії слід назвати використання єдиного класу якості перевезень пасажирів, єдиного типу літаків (Аеробус А320, Боїнг-737), мінімізація набору обладнання на борту літаків, застосування спрощеної схеми оплати проїзду, продаж авіаквитків через Інтернет, виконання працівниками множини функцій, впровадження програм страхування вартості заправки пальним тощо.

Далі доцільно детальніше зупинитися на аналізі ситуації на основних міжнародних регіональних туристичних ринках. Європейський туристичний ринок – найбільший регіональний ринок у світі, що охоплює понад половину всіх іноземних туристів. При цьому його частка поступово скорочується. Так, якщо у 2000 році на нього припадало 57,4%, у 2006 році – 54,5% іноземних туристів, то у 2007 році – 53,5% [189, с. 3]. У структурі Європейського ринку найпотужнішим є ринок Південної Європи та Середземномор’я, на який припадає 35,8% іноземних туристів та 39% надходжень від туристичної діяльності. Дещо поступається йому ринок Західної Європи, де такі показники відповідно становлять 32,5% та 35%. Найменша частка іноземних туристів припадає на Північноєвропейський ринок (11,9%), але його частка за надходженнями від туристичної діяльності є значно більшою – 16,1%. Протилежна ситуація характерна для ринку Центральної та Східної Європи, де при 19,8% іноземних туристів забезпечується лише 9,8% надходжень [190, с. 15, 17] (рис. 2.2).

На Європейському туристичному ринку 7 країн приймають понад 20 млн. іноземних туристів за рік – Франція, Іспанія, Італія, Велика Британія, Німеччина, Австрія, Росія, ще шість – понад 10 млн. іноземних туристів: Туреччина, Україна, Польща, Греція, Португалія та Нідерланди. Доходи від туристичної діяльності у обсязі понад 10 млрд. доларів США отримують 11 країн – Іспанія, Франція, Італія, Велика Британія, Німеччина, Туреччина, Австрія, Греція, Нідерланди, Швейцарія та Бельгія. При цьому жодна країна з регіону Центральної та Східної Європи не входить до цієї групи. Максимальне значення у Польщі – 7,2 млрд. доларів США [191, с. 9].

В усіх регіональних сегментах Європейського туристичного ринку спостерігається уповільнення темпів приросту кількості іноземних туристів. Зростання темпів приросту спостерігаються лише на ринку Південної Європи та Середземномор’я (у 2006 році – 4,7%, у 2007 році – 7,0%) [190, с. 15] (табл. 2.2).




1 2

Рис. 2.2. Структура Європейського регіонального туристичного ринку:

1 – за кількістю іноземних туристів, 2 – за надходженнями від міжнародної туристичної діяльності (побудовано автором за даними ЮНВТО)


На Європейському ринку туристичних послуг можна визначити такі сучасні тенденції:

- формування нового потужного туристичного району у Східних Балканах. Тут спостерігаються найвищі темпи приросту іноземних туристів у Чорногорії (понад 150% у 2007 році), Сербії (до 50%), меншою мірою – у Македонії, Словенії, Хорватії (8-12%);

- зростання прибуттів іноземних туристів у ряді країн за рахунок впровадження стратегії LCC послуг щодо авіаперевезень. Передусім це стосується Нідерландів, Португалії (6-8% приросту протягом останніх двох років), Ісландії (11,4% у 2006 році, 15,0% у 2007 році) [191, с. 8];


Таблиця 2.2

Динаміка прибуттів іноземних туристів на Європейському туристичному ринку (%)

	2006/2005	2007/2006
Північна Європа	7,6	2,0
Західна Європа	5,0	3,5
Центральна і Східна Європа	4,0	1,7
Південна Європа та Середземномор’я	4,7	7,0
Європейський регіон	5,0	4,2